ЮРИЙ ЛЕВИТАНСКИЙ
* * *
Ну, что с того, что я там был.
Я был давно. Я все забыл.
Не помню дней. Не помню дат.
И тех форсированных рек.

(Я неопознанный солдат.
Я рядовой, я имярек.
Я меткой пули недолет.
Я лед кровавый в январе.
Я прочно впаян в этот лед -
я в нем, как мушка в янтаре.)

Но что с того, что я там был.
Я все избыл. Я все забыл.
Не помню дат, не помню дней.
Названий вспомнить не могу.

(Я топот загнанных коней.
Я хриплый окрик на бегу.
Я миг непрожитого дня.
Я бой на дальнем рубеже.
Я пламя Вечного Огня
и пламя гильзы в блиндаже.)

Но что с того, что я там был,
в том грозном быть или не быть.
Я это все почти забыл.
Я это все хочу забыть.
Я не участвую в войне -
она участвует во мне.
И отблеск Вечного Огня
горит на скулах у меня.

(Уже меня не исключить
из этих лет, из той войны.
Уже меня не излечить
от той зимы, от тех снегов.
И с той землей, и с той зимой
уже меня не разлучить,
до тех снегов, где вам уже
моих следов не различить.)

Но что с того, что я там был!..

Володю, дуже подобається. Лєвітанський - з моїх улюблених авторів, і я трошки затамувала подих, коли читала, боячись розчаруватися. Але не розчарувалася. І ритму дотримались, і зміст передали добре.

Ларисо, я добре розумію, що у перекладах, особливо з російської, та ще й таких тонких і, водночас, глибоких авторів, як Юрій Лєвітанський, все дається не легко. Свободи для перекладача ніякої. І тут, звичайно, завжди актуально звучить запитання до самого себе - а навіщо перекладати? - краще не напишеш, а читачеві і так все зрозуміло? Можливо, такі переклади потрібно розглядати тільки як необхідність промовити і українською написані автором рядки - у цьому вірші: про війну, про життя з війною в пам'яті. Щоби українською теж зазвучало... Звичайно, недоліки у цій спробі перекладу є - потрохи виправляю їх. Підказуйте, якщо кинеться в очі...

Дуже достойний переклад. Думаю, Левітанському сподобався би :)