Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
ЭМОЦИИ ДАР ПРИРОДЫ ИЛИ ТЯЖЕЛАЯ НОША?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЭМОЦИИ ДАР ПРИРОДЫ ИЛИ ТЯЖЕЛАЯ НОША?
В фокусе- локус.
Кто хочет- ищет возможности.
Кто не хочет- тот ищет причины. Что вам ближе?
Несмотря на то, что сегодня все чаще говорят об эмоциональном интеллекте, для большинства из нас эмоции остаются загадкой и незнакомым явлением. Они "захватывают", "настигают", "подводят". Вроде бы эмоции - нечто внешнее по отношению к нам. Даже самые распространенные понятия, связанные с эмоциями- КОНТРОЛЬ, СОВЛАДАНИЕ- предполагают, что источник где-то не в нас.
СИГНАЛ ОРГАНИЗМА.
Для каждого из нас существует две реальности- внешняя и внутренняя. Эмоции- часть нашей внутренней реальности. Попробуем понять их истинную природу. Первоначально эмоции призваны сообщать нашему организму о том, что для него вредно, а что полезно. Они сигнализируют нам о состоянии организма.
ВСЕ КРАСКИ.
Хочется сказать, что состояние удовлетворенности - это еще не собственно эмоции, а их биологические родители. Так, как мы только часть природы- человек хочет от жизни чего-то большего- ТО ЭТИ БАЗОВЫЕ СОСТОЯНИЯ ПРЕОБРАЗУЮТСЯ В БАЗОВЫЕ ЭМОЦИИ. Какие же считаются базовыми? Вначале были состояния удовлетворенности и неудовлетворенности. Со временем они преобразовались в СТРАХ, ЗЛОСТЬ, УДИВЛЕНИЕ и РАДОСТЬ. Мы вышли из черно-белого состояния и окунулись в красочный мир эмоций! Но суть их осталась той же - ОНИ СИМВОЛИЗИРУЮТ НАСКОЛЬКО ХОРОШО ИЛИ ПЛОХО НАМ. Базовые эмоции формируются у человека, начиная с 16-ой недели внутриутробного развития. Уже на "старте" мы получаем в дар от природы четыре цветные краски, а затем учимся смешивать их и добиваться невероятных оттенков, иногда усложняя или разбавляя свою жизнь.
ЛОГИКА ЕСТЬ.
Все выглядит очень радужно. Но остается вопрос: когда же яркие цвета превращаются в невзрачный комок неизвестного колера? Схема проста: вначале нужно понять, что происходит, затем отрегулировать способ и силу выражения, далее проявить эмоцию к той части внешнего мира, которая ее вызвала. Все та же цепочка: ОСОЗНАНИЕ-РЕГУЛЯЦИЯ-ВЫРАЖЕНИЕ. Но начинается этот путь все-таки с выражения своих эмоций.
БЕЗ ГРАНИЦ.
Ребенок сразу выражает свои эмоции. Одна важная особенность эмоций- они ситуативны, то есть постоянно сменяют одна другую. Интересна и природа эмоций: рожденные внутри человека относятся к внешним объектам- к тем, которые удовлетворяют или не удовллетворяют наши потребности. Эмоциям не нужно цепляться за нас и оставаться внутри- отреагировал , и все. Важная часть нашего эмоционального развития- проявление эмоций.
В РАМКАХ.
К сожалению, натупает момент, когда выражение эмоций становится неуместным по разным причинам. Появляется некто, кто преподносит первый урок контроля, связанного с подавлением.
СДЕРЖАТЬ ЛАВИНУ.
Урок усваивается быстро-"бурно проявлять эмоции нельзя", "отрицательные лучше совсем не проявлять". итак, по умолчанию мы растем в обществе подавления эмоций. И разве может быть другим общество? Если не будет негласных правил, мы потонем в лавине эмоций. Вот он - подводный камень.
КУДА ТЕЧЕТ РЕКА.
Подавление и сдерживание вместо свободного выражения. Кажется неразрешимым конфликтом? Когда речке некуда течь. она разливается на множество маленьких ручейков. И мы в состоянии решить. где эти ручейки будут протекать- рядом с плодородными землями или болотами. Так и наши эмоции, которые не имеют прямого выхода. Они могут обратиться против нас, например, в виде низкой самооценки, подавленного состояния или какой-нибудь болезни. А могут ли они найти другое выражение?
ВАРИАЦИИ НА ТЕМУ.
Следующий ключевой момент, который легко превращает эмоции из источника энергии в тяжелую ношу- это конфликт внутри нас. Одна из важных функций эмоций- быть неиссякаемым источником активности человека. Вспомните любое действие, которое вы делали на пике переживаний. А вот внутренний конфликт заключается в том, что эмоциональная жизнь не заканчивается на эмоциях. Приходят более сложные переживания- настроения, чувства, страсти. Они отличаются большой длительностью во времени.
ДНЕВНИК ЭМОЦИЙ.
Как же разобраться с эмоциями? Возьмите еженедельник и четырехцветную ручку и отмечайте происходящие события разными цветами. С этой целью можно использовать и цветные наклейки. Или раз в день выделите пару минут, чтобы побыть наедине со своими эмоциями и ощутить их движение. Наблюдайте за ними - это внутренняя часть вашей жизни. Пройдет время и вы научитесь вести такое наблюдение незаметно для себя.
ЧТОБЫ ВАШИ ЧУВСТВА НЕ СВЕЛИСЬ ЛИШЬ К "ЗЛО-ДОБРО",
НАДО ПОМНИТЬ, ЧТО СУЩЕСТВУЕТ ЦЕЛЫЙ СПЕКТР ЭМОЦИЙ!
Кто хочет- ищет возможности.
Кто не хочет- тот ищет причины. Что вам ближе?
Несмотря на то, что сегодня все чаще говорят об эмоциональном интеллекте, для большинства из нас эмоции остаются загадкой и незнакомым явлением. Они "захватывают", "настигают", "подводят". Вроде бы эмоции - нечто внешнее по отношению к нам. Даже самые распространенные понятия, связанные с эмоциями- КОНТРОЛЬ, СОВЛАДАНИЕ- предполагают, что источник где-то не в нас.
СИГНАЛ ОРГАНИЗМА.
Для каждого из нас существует две реальности- внешняя и внутренняя. Эмоции- часть нашей внутренней реальности. Попробуем понять их истинную природу. Первоначально эмоции призваны сообщать нашему организму о том, что для него вредно, а что полезно. Они сигнализируют нам о состоянии организма.
ВСЕ КРАСКИ.
Хочется сказать, что состояние удовлетворенности - это еще не собственно эмоции, а их биологические родители. Так, как мы только часть природы- человек хочет от жизни чего-то большего- ТО ЭТИ БАЗОВЫЕ СОСТОЯНИЯ ПРЕОБРАЗУЮТСЯ В БАЗОВЫЕ ЭМОЦИИ. Какие же считаются базовыми? Вначале были состояния удовлетворенности и неудовлетворенности. Со временем они преобразовались в СТРАХ, ЗЛОСТЬ, УДИВЛЕНИЕ и РАДОСТЬ. Мы вышли из черно-белого состояния и окунулись в красочный мир эмоций! Но суть их осталась той же - ОНИ СИМВОЛИЗИРУЮТ НАСКОЛЬКО ХОРОШО ИЛИ ПЛОХО НАМ. Базовые эмоции формируются у человека, начиная с 16-ой недели внутриутробного развития. Уже на "старте" мы получаем в дар от природы четыре цветные краски, а затем учимся смешивать их и добиваться невероятных оттенков, иногда усложняя или разбавляя свою жизнь.
ЛОГИКА ЕСТЬ.
Все выглядит очень радужно. Но остается вопрос: когда же яркие цвета превращаются в невзрачный комок неизвестного колера? Схема проста: вначале нужно понять, что происходит, затем отрегулировать способ и силу выражения, далее проявить эмоцию к той части внешнего мира, которая ее вызвала. Все та же цепочка: ОСОЗНАНИЕ-РЕГУЛЯЦИЯ-ВЫРАЖЕНИЕ. Но начинается этот путь все-таки с выражения своих эмоций.
БЕЗ ГРАНИЦ.
Ребенок сразу выражает свои эмоции. Одна важная особенность эмоций- они ситуативны, то есть постоянно сменяют одна другую. Интересна и природа эмоций: рожденные внутри человека относятся к внешним объектам- к тем, которые удовлетворяют или не удовллетворяют наши потребности. Эмоциям не нужно цепляться за нас и оставаться внутри- отреагировал , и все. Важная часть нашего эмоционального развития- проявление эмоций.
В РАМКАХ.
К сожалению, натупает момент, когда выражение эмоций становится неуместным по разным причинам. Появляется некто, кто преподносит первый урок контроля, связанного с подавлением.
СДЕРЖАТЬ ЛАВИНУ.
Урок усваивается быстро-"бурно проявлять эмоции нельзя", "отрицательные лучше совсем не проявлять". итак, по умолчанию мы растем в обществе подавления эмоций. И разве может быть другим общество? Если не будет негласных правил, мы потонем в лавине эмоций. Вот он - подводный камень.
КУДА ТЕЧЕТ РЕКА.
Подавление и сдерживание вместо свободного выражения. Кажется неразрешимым конфликтом? Когда речке некуда течь. она разливается на множество маленьких ручейков. И мы в состоянии решить. где эти ручейки будут протекать- рядом с плодородными землями или болотами. Так и наши эмоции, которые не имеют прямого выхода. Они могут обратиться против нас, например, в виде низкой самооценки, подавленного состояния или какой-нибудь болезни. А могут ли они найти другое выражение?
ВАРИАЦИИ НА ТЕМУ.
Следующий ключевой момент, который легко превращает эмоции из источника энергии в тяжелую ношу- это конфликт внутри нас. Одна из важных функций эмоций- быть неиссякаемым источником активности человека. Вспомните любое действие, которое вы делали на пике переживаний. А вот внутренний конфликт заключается в том, что эмоциональная жизнь не заканчивается на эмоциях. Приходят более сложные переживания- настроения, чувства, страсти. Они отличаются большой длительностью во времени.
ДНЕВНИК ЭМОЦИЙ.
Как же разобраться с эмоциями? Возьмите еженедельник и четырехцветную ручку и отмечайте происходящие события разными цветами. С этой целью можно использовать и цветные наклейки. Или раз в день выделите пару минут, чтобы побыть наедине со своими эмоциями и ощутить их движение. Наблюдайте за ними - это внутренняя часть вашей жизни. Пройдет время и вы научитесь вести такое наблюдение незаметно для себя.
ЧТОБЫ ВАШИ ЧУВСТВА НЕ СВЕЛИСЬ ЛИШЬ К "ЗЛО-ДОБРО",
НАДО ПОМНИТЬ, ЧТО СУЩЕСТВУЕТ ЦЕЛЫЙ СПЕКТР ЭМОЦИЙ!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
