ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.11.26 05:49
Пейзаж з уяви
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.

І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,

Тетяна Левицька
2025.11.26 00:16
Ой, Сергію
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.

Борис Костиря
2025.11.25 22:19
* * *
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.

Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,

Ярослав Чорногуз
2025.11.25 18:07
Золота сивина
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.

ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –

Ігор Шоха
2025.11.25 15:00
За межею духовного фронту
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу

Микола Дудар
2025.11.25 13:49
***
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…

Іван Потьомкін
2025.11.25 13:06
З голосу Езопа
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.

Ігор Терен
2025.11.25 12:59
Барани на роздоріжжі
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.

***
А кін-че-ні корейці згаряча

Ольга Олеандра
2025.11.25 10:42
Вчергове
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.

Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.

Олександр Сушко
2025.11.25 07:19
Про природу
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.

За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
* * *
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Федір Паламар
2025.11.24 12:28
Зелений змій
Мій любий щоденнику! Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч

Тетяна Левицька
2025.11.24 10:47
Солоний дощ
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.

Віктор Кучерук
2025.11.24 06:12
* * *
Ксенії Кучерук

Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,

Володимир Бойко
2025.11.24 00:00
Контроверсійне
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій. Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі. Жадоба влади нестерпніша за сверблячку. Ніщо так не дістає, як чужі достатки.

Борис Костиря
2025.11.23 22:14
Пустир
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.

Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Вірлан Роксолана (1971) / Вірші

 Цятка сонця
...
перейти до тексту твору



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-01-27 19:26:37
Переглядів сторінки твору 5472
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.03 09:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2013-01-27 19:33:12 ]
Попри всі зимові неповторні метафори - ота "цятинка сонця" - така ніжна і сповнена любові до весни!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 17:36:12 ]
Люблю зиму вже хоча б за те, що навчає цінувати миті весни:)
Дякую, Улянко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-01-27 19:39:29 ]
Образність ейфорична!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 17:34:27 ]
:)))СпаСибі, Іванко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-01-27 19:42:40 ]
Цятинка сонця вже незабаром, - після Стрітення. А наразі нехай нас зігрівають цятинки Вашої сонячної поезії!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 17:33:01 ]
Чекаю стрітення...вчуся світитися:)
Дякую, п. Мирославонько, що не минаєте моїх рядків:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Менський (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-27 20:00:52 ]
Немає слів, одні емоції. Дуже позитивні. Дякую, Роксолано. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 17:31:21 ]
Радію, що затонувалося все у позитив- дякую, Олександре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-27 20:11:01 ]
Казкова і мудра Роксолано! Як завжди, філософсько-поетична поезія!!! (моя тавтологія тут є доцільною)
Висока енергетика!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 17:30:28 ]
Лесю, енергетика колапсувала і виживала- хотілося тепла.
Загрілася Вашим відгуком! І Вам сонця неминального у житті:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-01-27 20:12:30 ]
Чудово,Роксолано...
Ось тільки люди черстві...таки, на жаль.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 16:56:41 ]
Дякую, Танечко, за "гарно" - приємно:)
щодо нас, людей, - то усе притаманно такому творінню Божому, - але це заради руху життя, падіння і зростання, борсання і міжхвиллі............:)
Важливо те - ЩО залишається назавжди в душі,а що пересіюється:) -(на мою думку)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2013-01-27 20:57:42 ]
Не такі це вже малі надбання - "начути неба слухом" і "цятинку сонця- сповнену теплом"...
Словотужливо про стужослово у пору стосунків , коли "із льоду брил укладені мости"...

У цьому вірші я таки зігрівся тією "цяткою сонця", яка може відледеніти наші душі і з великих морозів.

Гарно, Роксолоно.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 16:52:12 ]
Хіба існує більша винагорода для автора, -як нагорода унісонности із читачем. Радію, що "цятинка сонця" відігріла- це найбільше чого праглося і моїй ЛГ.
Теплості в душі - щиро бажаю:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-28 09:57:34 ]
Чудова поетична світлина: мости, льоди і т.д. і все т.инше. Я навіть уявив звукохвилі. Вони – як знайомі з часів дитинства кола на воді, а водночас – і щось нове в українській мові.
Кома після першого рядка зайва. От якби «мости, укладені із льоду брил» або «мости, укладені із брил льоду», була б інша справа :)
«Кохання, впрягле в омут настанов». Тут потрібна кома, бо, як я розумію, «впрягле» це якась пасивна дієприслівникова форма від дієслова «впрягати».
«Омут» - це щось російське. В українських річках «вир» або яка-небудь «вирва».
І після «гнізда» кома зайва, бо вона не єднає рядки, а розриває речення.
«Сповнена тепла» було б краще, але можна залишить так, як є.
Мені зовсім не хотілось давать свої поради, але серце прагне досконалости :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 15:11:54 ]
Семене, ціную Ваше бачення, зауваги, гострооке (із відтінком телості) просканування твору, а головне, увагу Вашу - дякую щиро!
Розумію, що неновизна льодів, образних мостів- може скеровувати читача до уже знайомих, навіть із дитинства, асоціацій- та попри все "льоди" залишаються уособленням холодности і в прямому, і в переносному значенні:)- мені приємно, що у контексті цього вірша- "мости"Вас не роздратували, а однесли в найкращі часи :-)
Зайві комочки, за Вашою порадою, вимітаю - ще раз дякую за увагу:)
Щодо слова "ОМУТ"- то перед тим, як використати слово- звірила його і ось що знайшла:


ОМУТ, а, ч ., діал. Вир. Понижче водопаду глибокий, синій, обширний омут (Іван Франко, VIII, 1952, 194).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 695.

Завжди рада, Вашому непробігальному, - а ґрунтовному візиту на мою сторінку. Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2013-01-28 12:13:31 ]
Ваші вірші завжди гарні, мелодійні і достойні. Тут кожне слово має силу. Воно, мов наголос малює суть рядка. І нехай так буде. Дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 15:19:01 ]
п. Василю, щиро вдячна за відгук- приємно зустріти Вас на ПМ.
з найкращими побажаннями до Вас - Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-01-28 12:38:51 ]
Така холодінь війнула, що якби не "цятинка" тепла у фіналі, то читач насправді б "околів"-закляк... так все реально передано.
("омут"="хомут"? Бо у "Великому тлумачному словнику української мови" слова "омут" нема ). Щиро! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вірлан Роксолана (Л.П./М.К.) [ 2013-01-28 16:40:35 ]
Галинко, направду було холодно ЛГ- таке і написалося:-)
Щодо слова "ОМУТ" вже писала у коменті до Семена:

ОМУТ, а, ч ., діал. Вир. Понижче водопаду глибокий, синій, обширний омут (Іван Франко, VIII, 1952, 194).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 695.

Завжди рада, Вашому непробігальному, - а ґрунтовному візиту на мою сторінку. Щасти!

Але, ХОМУТ, цілком добре, як варіант - буду думати, радитися...

Щиро дякую за увагу Вашу і слово добре:)