Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.27
16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.
Піднеси на руках свою мрію
2026.07.27
14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.
2026.07.27
14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,
І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,
2026.07.27
13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.
Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини
2026.07.27
11:16
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе
2026.07.27
10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,
Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,
2026.07.27
08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин
2026.07.27
06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
2026.07.27
06:01
Штрих II: Маска великого імені
Музичний супровід:
Франц Ксавер Моцарт.
Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18
Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Львівські музичні салони польської та австрійської ш
2026.07.27
01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.
Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог
2026.07.27
00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.
Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
2026.07.26
19:41
Москалі хвалитись люблять величним минулим,
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
Які ото їхні предки героїчні були.
Як вони на своїх нивах мирно працювали,
Та, коли була потреба, мечі в руки брали.
І громили супостата, і гнали, і били,
Аби ті до них «у гості» з мечем не ходили.
Не було
2026.07.26
16:50
Пливу на тебе сонного дивитись,
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
крізь продихи стіни - в кімнатну глиб -
у мить, коли Душа твоя розкрита -
безназвана, безрольна, і безли...
безлика - вільно пущена на хвилю
сновидива - у просторі безчась.
Без дозволу прийшла, бо можу й смію
2026.07.26
13:33
Штрихи до сюжету кіноповісті)
До 235-ліття маестро Ксавера Франца Моцарта і 270-ліття його геніального батька Вольфганга Амадея Моцарта
П.С. Сьогодні, 26 липня 2026 року виповнюється 235 років від дня народження КСАВЕРА МОЦАРТА
«КСАВЕР МОЦАРТ: С
2026.07.26
13:27
Сьогодні виспався на полі бою,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
Там ворони невтомно голосили,
На полі парадоксів і пасток.
Схрестився я у лютому двобої
Із долею на згарищі думок.
І тільки так пребуду я собою,
Будуючи із космосом місток.
Там ворони невтомно голосили,
2026.07.26
12:36
Юрба "златоліфонна"* все ж дотисла —
забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.
А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...забрала репутацію, ім'я,
і дерев'яні іграшки дитинства,
і право дерев'яне на стояк.
А ще можливість виграти в фіналі
сусально-золотий товстий ліфон.
І боячись, і прагнучи аналу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Перекотиполе (1986) /
Публіцистика
Кілька слів про ярлики
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кілька слів про ярлики
– Ты откуда?
– Из Винницы.
– А... Бендеровец.
– А как это?
Цей діалог відбувся у Чернігові, коли мені було 15 років. Вичерпної та зрозумілої відповіді я не отримав, але саме так я вперше почув це слово – "бендерівець". Що характерно, одразу на свою адресу.
– Ты откуда?
– Из Запорожья.
– А... Казак. А ты?
– Из Днепропетровска.
– Махновец, значит.
А цього діалогу ніколи не було. Хоча, чому б і ні? Мені невтямки було як у 15 років, так і зараз, чому третину населення України називають іменем людини, що більш ніж півстоліття тому а). "здобувала незалежність України" б). "стріляла в спину нашим". Потрібне підкресліть. А потім – будьте ласкаві вгризтися в горлянку тому, хто має протилежну думку. Ви ж це так любите.
– Пока вы все тут терпели под Польшей - мы там всем раздавали так, что ого!
А ці слова я (уже 17-ти річний) почув у Києві від вихідця з Луганщини. Він, мабуть, і досі вважає себе нащадком козаків. І я не став розпитувати у нього ким саме була заснована Січ, вихідцями з яких країв. І що коїлось на його землях до Січі. Хай тішиться: "вони терпіли, а ми тут воювали за всіх".
Але відвоювали. В роки громадянської війни "нащадки козаків" воювали уже не за Україну, а за УРСР. Найцікавіше діялось трохи західніше, на Наддніпрянщині. В Холодному Яру. Тепер уже тут звучали гасла "Воля України або смерть". Але історію пишуть переможці, тому в наші дні на тих борцях поблискує ярлик "бандити". Вони теж "стріляли в спину нашим". Вся справа в тому, що "наші" в кожного свої.
Росіянин любить свою країну та свою мову. Француз – Францію та французьку мову. Це нормально. Я ніколи не був прихильником шароварщини. Ніколи не закликав вішати чи різати поляків, росіян, євреїв, тощо. Я просто люблю Україну та її мову і не вважаю це чимось ганебним. Це нормально. І до Бандери я маю таке ж відношення, як сучасний мешканець Черкащини до отаманів Холодного Яру. Як німець 21-го століття до фашистів. Ми ж любимо вішати на німців цей ярлик, правда ж, чисто по-приколу? І дивуємось, коли недалекі фріци й досі вважають нас комуняками. Даруйте, але у них більше підстав на подібні закиди. Фашизм у них здох ще в 40-х, а в нас комунізм лиш відійшов у тінь у 90-х. Його представники й досі приймають закони в колишніх республіках…
Цікава тенденція: Козацька доба, XVII ст. – найбільший та наймогутніший спротив ворожій навалі чинять козаки на території Запоріжжя. В ці буремні часи Україна – тут. Громадянська війна, 20-ті роки ХХ ст. Закривавлені стежки Холодного Яру. Опір без надії. Україна тут. Наші дні. Центр національної ідеї уже на Заході того, що й досі зветься Україною. Тільки тут можна спілкуватись українською мовою й при цьому уникнути ярликів "бендерівець", "ще один свідомий","щирий" і т.д.
Якщо підписати на карті місця згаданих вище подій "XVII ст.", "Початок ХХ ст. " і "2013-й рік", – то можна легко простежити, як Україна вже кілька віків спускає свій славетний дух.
25.01.2013.
– Из Винницы.
– А... Бендеровец.
– А как это?
Цей діалог відбувся у Чернігові, коли мені було 15 років. Вичерпної та зрозумілої відповіді я не отримав, але саме так я вперше почув це слово – "бендерівець". Що характерно, одразу на свою адресу.
– Ты откуда?
– Из Запорожья.
– А... Казак. А ты?
– Из Днепропетровска.
– Махновец, значит.
А цього діалогу ніколи не було. Хоча, чому б і ні? Мені невтямки було як у 15 років, так і зараз, чому третину населення України називають іменем людини, що більш ніж півстоліття тому а). "здобувала незалежність України" б). "стріляла в спину нашим". Потрібне підкресліть. А потім – будьте ласкаві вгризтися в горлянку тому, хто має протилежну думку. Ви ж це так любите.
– Пока вы все тут терпели под Польшей - мы там всем раздавали так, что ого!
А ці слова я (уже 17-ти річний) почув у Києві від вихідця з Луганщини. Він, мабуть, і досі вважає себе нащадком козаків. І я не став розпитувати у нього ким саме була заснована Січ, вихідцями з яких країв. І що коїлось на його землях до Січі. Хай тішиться: "вони терпіли, а ми тут воювали за всіх".
Але відвоювали. В роки громадянської війни "нащадки козаків" воювали уже не за Україну, а за УРСР. Найцікавіше діялось трохи західніше, на Наддніпрянщині. В Холодному Яру. Тепер уже тут звучали гасла "Воля України або смерть". Але історію пишуть переможці, тому в наші дні на тих борцях поблискує ярлик "бандити". Вони теж "стріляли в спину нашим". Вся справа в тому, що "наші" в кожного свої.
Росіянин любить свою країну та свою мову. Француз – Францію та французьку мову. Це нормально. Я ніколи не був прихильником шароварщини. Ніколи не закликав вішати чи різати поляків, росіян, євреїв, тощо. Я просто люблю Україну та її мову і не вважаю це чимось ганебним. Це нормально. І до Бандери я маю таке ж відношення, як сучасний мешканець Черкащини до отаманів Холодного Яру. Як німець 21-го століття до фашистів. Ми ж любимо вішати на німців цей ярлик, правда ж, чисто по-приколу? І дивуємось, коли недалекі фріци й досі вважають нас комуняками. Даруйте, але у них більше підстав на подібні закиди. Фашизм у них здох ще в 40-х, а в нас комунізм лиш відійшов у тінь у 90-х. Його представники й досі приймають закони в колишніх республіках…
Цікава тенденція: Козацька доба, XVII ст. – найбільший та наймогутніший спротив ворожій навалі чинять козаки на території Запоріжжя. В ці буремні часи Україна – тут. Громадянська війна, 20-ті роки ХХ ст. Закривавлені стежки Холодного Яру. Опір без надії. Україна тут. Наші дні. Центр національної ідеї уже на Заході того, що й досі зветься Україною. Тільки тут можна спілкуватись українською мовою й при цьому уникнути ярликів "бендерівець", "ще один свідомий","щирий" і т.д.
Якщо підписати на карті місця згаданих вище подій "XVII ст.", "Початок ХХ ст. " і "2013-й рік", – то можна легко простежити, як Україна вже кілька віків спускає свій славетний дух.
25.01.2013.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
