ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Андрій Гуменчук (1986) /
Публіцистика
Кілька слів про ярлики
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кілька слів про ярлики
– Ты откуда?
– Из Винницы.
– А... Бендеровец.
– А как это?
Цей діалог відбувся у Чернігові, коли мені було 15 років. Вичерпної та зрозумілої відповіді я не отримав, але саме так я вперше почув це слово – "бендерівець". Що характерно, одразу на свою адресу.
– Ты откуда?
– Из Запорожья.
– А... Казак. А ты?
– Из Днепропетровска.
– Махновец, значит.
А цього діалогу ніколи не було. Хоча, чому б і ні? Мені невтямки було як у 15 років, так і зараз, чому третину населення України називають іменем людини, що більш ніж півстоліття тому а). "здобувала незалежність України" б). "стріляла в спину нашим". Потрібне підкресліть. А потім – будьте ласкаві вгризтися в горлянку тому, хто має протилежну думку. Ви ж це так любите.
– Пока вы все тут терпели под Польшей - мы там всем раздавали так, что ого!
А ці слова я (уже 17-ти річний) почув у Києві від вихідця з Луганщини. Він, мабуть, і досі вважає себе нащадком козаків. І я не став розпитувати у нього ким саме була заснована Січ, вихідцями з яких країв. І що коїлось на його землях до Січі. Хай тішиться: "вони терпіли, а ми тут воювали за всіх".
Але відвоювали. В роки громадянської війни "нащадки козаків" воювали уже не за Україну, а за УРСР. Найцікавіше діялось трохи західніше, на Наддніпрянщині. В Холодному Яру. Тепер уже тут звучали гасла "Воля України або смерть". Але історію пишуть переможці, тому в наші дні на тих борцях поблискує ярлик "бандити". Вони теж "стріляли в спину нашим". Вся справа в тому, що "наші" в кожного свої.
Росіянин любить свою країну та свою мову. Француз – Францію та французьку мову. Це нормально. Я ніколи не був прихильником шароварщини. Ніколи не закликав вішати чи різати поляків, росіян, євреїв, тощо. Я просто люблю Україну та її мову і не вважаю це чимось ганебним. Це нормально. І до Бандери я маю таке ж відношення, як сучасний мешканець Черкащини до отаманів Холодного Яру. Як німець 21-го століття до фашистів. Ми ж любимо вішати на німців цей ярлик, правда ж, чисто по-приколу? І дивуємось, коли недалекі фріци й досі вважають нас комуняками. Даруйте, але у них більше підстав на подібні закиди. Фашизм у них здох ще в 40-х, а в нас комунізм лиш відійшов у тінь у 90-х. Його представники й досі приймають закони в колишніх республіках…
Цікава тенденція: Козацька доба, XVII ст. – найбільший та наймогутніший спротив ворожій навалі чинять козаки на території Запоріжжя. В ці буремні часи Україна – тут. Громадянська війна, 20-ті роки ХХ ст. Закривавлені стежки Холодного Яру. Опір без надії. Україна тут. Наші дні. Центр національної ідеї уже на Заході того, що й досі зветься Україною. Тільки тут можна спілкуватись українською мовою й при цьому уникнути ярликів "бендерівець", "ще один свідомий","щирий" і т.д.
Якщо підписати на карті місця згаданих вище подій "XVII ст.", "Початок ХХ ст. " і "2013-й рік", – то можна легко простежити, як Україна вже кілька віків спускає свій славетний дух.
25.01.2013.
– Из Винницы.
– А... Бендеровец.
– А как это?
Цей діалог відбувся у Чернігові, коли мені було 15 років. Вичерпної та зрозумілої відповіді я не отримав, але саме так я вперше почув це слово – "бендерівець". Що характерно, одразу на свою адресу.
– Ты откуда?
– Из Запорожья.
– А... Казак. А ты?
– Из Днепропетровска.
– Махновец, значит.
А цього діалогу ніколи не було. Хоча, чому б і ні? Мені невтямки було як у 15 років, так і зараз, чому третину населення України називають іменем людини, що більш ніж півстоліття тому а). "здобувала незалежність України" б). "стріляла в спину нашим". Потрібне підкресліть. А потім – будьте ласкаві вгризтися в горлянку тому, хто має протилежну думку. Ви ж це так любите.
– Пока вы все тут терпели под Польшей - мы там всем раздавали так, что ого!
А ці слова я (уже 17-ти річний) почув у Києві від вихідця з Луганщини. Він, мабуть, і досі вважає себе нащадком козаків. І я не став розпитувати у нього ким саме була заснована Січ, вихідцями з яких країв. І що коїлось на його землях до Січі. Хай тішиться: "вони терпіли, а ми тут воювали за всіх".
Але відвоювали. В роки громадянської війни "нащадки козаків" воювали уже не за Україну, а за УРСР. Найцікавіше діялось трохи західніше, на Наддніпрянщині. В Холодному Яру. Тепер уже тут звучали гасла "Воля України або смерть". Але історію пишуть переможці, тому в наші дні на тих борцях поблискує ярлик "бандити". Вони теж "стріляли в спину нашим". Вся справа в тому, що "наші" в кожного свої.
Росіянин любить свою країну та свою мову. Француз – Францію та французьку мову. Це нормально. Я ніколи не був прихильником шароварщини. Ніколи не закликав вішати чи різати поляків, росіян, євреїв, тощо. Я просто люблю Україну та її мову і не вважаю це чимось ганебним. Це нормально. І до Бандери я маю таке ж відношення, як сучасний мешканець Черкащини до отаманів Холодного Яру. Як німець 21-го століття до фашистів. Ми ж любимо вішати на німців цей ярлик, правда ж, чисто по-приколу? І дивуємось, коли недалекі фріци й досі вважають нас комуняками. Даруйте, але у них більше підстав на подібні закиди. Фашизм у них здох ще в 40-х, а в нас комунізм лиш відійшов у тінь у 90-х. Його представники й досі приймають закони в колишніх республіках…
Цікава тенденція: Козацька доба, XVII ст. – найбільший та наймогутніший спротив ворожій навалі чинять козаки на території Запоріжжя. В ці буремні часи Україна – тут. Громадянська війна, 20-ті роки ХХ ст. Закривавлені стежки Холодного Яру. Опір без надії. Україна тут. Наші дні. Центр національної ідеї уже на Заході того, що й досі зветься Україною. Тільки тут можна спілкуватись українською мовою й при цьому уникнути ярликів "бендерівець", "ще один свідомий","щирий" і т.д.
Якщо підписати на карті місця згаданих вище подій "XVII ст.", "Початок ХХ ст. " і "2013-й рік", – то можна легко простежити, як Україна вже кілька віків спускає свій славетний дух.
25.01.2013.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію