– Ты откуда?
    – Из Винницы.
    – А... Бендеровец.
    – А как это?
   Цей діалог відбувся у Чернігові, коли мені було 15 років. Вичерпної та зрозумілої відповіді я не отримав, але саме так я вперше почув це слово – "бендерівець". Що характерно, одразу на свою адресу.
    – Ты откуда?
    – Из Запорожья.
    – А... Казак. А ты?
    – Из Днепропетровска.
    – Махновец, значит.
   А цього діалогу ніколи не було. Хоча, чому б і ні? Мені невтямки було як у 15 років, так і зараз, чому третину населення України називають іменем людини, що більш ніж півстоліття тому а). "здобувала незалежність України" б). "стріляла в спину нашим". Потрібне підкресліть. А потім – будьте ласкаві вгризтися в горлянку тому, хто має протилежну думку. Ви ж це так любите.
    – Пока вы все тут терпели под Польшей - мы там всем раздавали так, что ого!
   А ці слова я (уже 17-ти річний) почув у Києві від вихідця з Луганщини. Він, мабуть, і досі вважає себе нащадком козаків. І я не став розпитувати у нього ким саме була заснована Січ, вихідцями з яких країв. І що коїлось на його землях до Січі. Хай тішиться: "вони терпіли, а ми тут воювали за всіх".
   Але відвоювали. В роки громадянської війни "нащадки козаків" воювали уже не за Україну, а за УРСР. Найцікавіше діялось трохи західніше, на Наддніпрянщині. В Холодному Яру. Тепер уже тут звучали гасла "Воля України або смерть". Але історію пишуть переможці, тому в наші дні на тих борцях поблискує ярлик "бандити". Вони теж "стріляли в спину нашим". Вся справа в тому, що "наші" в кожного свої.
   Росіянин любить свою країну та свою мову. Француз – Францію та французьку мову. Це нормально. Я ніколи не був прихильником шароварщини. Ніколи не закликав вішати чи різати поляків, росіян, євреїв, тощо. Я просто люблю Україну та її мову і не вважаю це чимось ганебним. Це нормально. І до Бандери я маю таке ж відношення, як сучасний мешканець Черкащини до отаманів Холодного Яру. Як німець 21-го століття до фашистів. Ми ж любимо вішати на німців цей ярлик, правда ж, чисто по-приколу? І дивуємось, коли недалекі фріци й досі вважають нас комуняками. Даруйте, але у них більше підстав на подібні закиди. Фашизм у них здох ще в 40-х, а в нас комунізм лиш відійшов у тінь у 90-х. Його представники й досі приймають закони в колишніх республіках…
   Цікава тенденція: Козацька доба, XVII ст. – найбільший та наймогутніший спротив ворожій навалі чинять козаки на території Запоріжжя. В ці буремні часи Україна – тут. Громадянська війна, 20-ті роки ХХ ст. Закривавлені стежки Холодного Яру. Опір без надії. Україна тут. Наші дні. Центр національної ідеї уже на Заході того, що й досі зветься Україною. Тільки тут можна спілкуватись українською мовою й при цьому уникнути ярликів "бендерівець", "ще один свідомий","щирий" і т.д.
    Якщо підписати на карті місця згаданих вище подій "XVII ст.", "Початок ХХ ст. " і "2013-й рік", – то можна легко простежити, як Україна вже кілька віків спускає свій славетний дух.


   25.01.2013.