
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
2025.06.18
22:44
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 7 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Рожеві метел
Рожеві метел
2025.06.18
21:33
Уламки любові, уламки світів,
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
Які народились, щоб швидко померти.
Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
Де вже не існує народжень і смерті.
Уламки любові ніяк не збереш,
Вони розлетілися в простір печальний.
У дикому реготі буйних пожеж
2025.06.18
19:14
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати
2025.06.18
14:52
У цьому архіві знаходиться коментарі співробітників sub-порталу "Пиріжкарня Асорті", які були видалені одним з активних користувачів поетичного порталу "Поетичні майстерні" разом з його римованими текстами.
Коментарі свого часу сподобались, як сві
2025.06.18
05:43
Зозуляста наша квочка
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
Цілоденно радо квокче
Біля виводка курчат.
Доглядає за малими, –
Чи усі перед очима
В неї жалісно пищать?
Будь-коли, немов матусю,
Квочку бачимо у русі
2025.06.17
22:00
Скривлений геть лагідний Клек
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
Їстиме скромний пай
Ліжко чекає барви згасають
У вже не вогких очах
Оголена муза що все куштує
Табаку на кущі
Кепа визує натопче люльку
2025.06.17
21:33
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 6 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Золотавий ла
Золотавий ла
2025.06.17
21:28
Порожня сцена і порожній зал,
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
Порожній простір, пристрастей вокзал.
Ряди порожні, як полеглі роти,
Стоять в чеканні неземної ролі.
Усе вже сказано, проспівані пісні,
Немов заховані під снігом сни.
2025.06.17
05:03
Посередині болота
Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Роззявляє бегемотик
Лиш тому так часто рота,
Що нечувана духота
Спонукає до дрімоти
Будь-якого бегемота.
17.06.25
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.02.01
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Андрій Гуменчук (1986) /
Публіцистика
Кілька слів про ярлики
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кілька слів про ярлики
– Ты откуда?
– Из Винницы.
– А... Бендеровец.
– А как это?
Цей діалог відбувся у Чернігові, коли мені було 15 років. Вичерпної та зрозумілої відповіді я не отримав, але саме так я вперше почув це слово – "бендерівець". Що характерно, одразу на свою адресу.
– Ты откуда?
– Из Запорожья.
– А... Казак. А ты?
– Из Днепропетровска.
– Махновец, значит.
А цього діалогу ніколи не було. Хоча, чому б і ні? Мені невтямки було як у 15 років, так і зараз, чому третину населення України називають іменем людини, що більш ніж півстоліття тому а). "здобувала незалежність України" б). "стріляла в спину нашим". Потрібне підкресліть. А потім – будьте ласкаві вгризтися в горлянку тому, хто має протилежну думку. Ви ж це так любите.
– Пока вы все тут терпели под Польшей - мы там всем раздавали так, что ого!
А ці слова я (уже 17-ти річний) почув у Києві від вихідця з Луганщини. Він, мабуть, і досі вважає себе нащадком козаків. І я не став розпитувати у нього ким саме була заснована Січ, вихідцями з яких країв. І що коїлось на його землях до Січі. Хай тішиться: "вони терпіли, а ми тут воювали за всіх".
Але відвоювали. В роки громадянської війни "нащадки козаків" воювали уже не за Україну, а за УРСР. Найцікавіше діялось трохи західніше, на Наддніпрянщині. В Холодному Яру. Тепер уже тут звучали гасла "Воля України або смерть". Але історію пишуть переможці, тому в наші дні на тих борцях поблискує ярлик "бандити". Вони теж "стріляли в спину нашим". Вся справа в тому, що "наші" в кожного свої.
Росіянин любить свою країну та свою мову. Француз – Францію та французьку мову. Це нормально. Я ніколи не був прихильником шароварщини. Ніколи не закликав вішати чи різати поляків, росіян, євреїв, тощо. Я просто люблю Україну та її мову і не вважаю це чимось ганебним. Це нормально. І до Бандери я маю таке ж відношення, як сучасний мешканець Черкащини до отаманів Холодного Яру. Як німець 21-го століття до фашистів. Ми ж любимо вішати на німців цей ярлик, правда ж, чисто по-приколу? І дивуємось, коли недалекі фріци й досі вважають нас комуняками. Даруйте, але у них більше підстав на подібні закиди. Фашизм у них здох ще в 40-х, а в нас комунізм лиш відійшов у тінь у 90-х. Його представники й досі приймають закони в колишніх республіках…
Цікава тенденція: Козацька доба, XVII ст. – найбільший та наймогутніший спротив ворожій навалі чинять козаки на території Запоріжжя. В ці буремні часи Україна – тут. Громадянська війна, 20-ті роки ХХ ст. Закривавлені стежки Холодного Яру. Опір без надії. Україна тут. Наші дні. Центр національної ідеї уже на Заході того, що й досі зветься Україною. Тільки тут можна спілкуватись українською мовою й при цьому уникнути ярликів "бендерівець", "ще один свідомий","щирий" і т.д.
Якщо підписати на карті місця згаданих вище подій "XVII ст.", "Початок ХХ ст. " і "2013-й рік", – то можна легко простежити, як Україна вже кілька віків спускає свій славетний дух.
25.01.2013.
– Из Винницы.
– А... Бендеровец.
– А как это?
Цей діалог відбувся у Чернігові, коли мені було 15 років. Вичерпної та зрозумілої відповіді я не отримав, але саме так я вперше почув це слово – "бендерівець". Що характерно, одразу на свою адресу.
– Ты откуда?
– Из Запорожья.
– А... Казак. А ты?
– Из Днепропетровска.
– Махновец, значит.
А цього діалогу ніколи не було. Хоча, чому б і ні? Мені невтямки було як у 15 років, так і зараз, чому третину населення України називають іменем людини, що більш ніж півстоліття тому а). "здобувала незалежність України" б). "стріляла в спину нашим". Потрібне підкресліть. А потім – будьте ласкаві вгризтися в горлянку тому, хто має протилежну думку. Ви ж це так любите.
– Пока вы все тут терпели под Польшей - мы там всем раздавали так, что ого!
А ці слова я (уже 17-ти річний) почув у Києві від вихідця з Луганщини. Він, мабуть, і досі вважає себе нащадком козаків. І я не став розпитувати у нього ким саме була заснована Січ, вихідцями з яких країв. І що коїлось на його землях до Січі. Хай тішиться: "вони терпіли, а ми тут воювали за всіх".
Але відвоювали. В роки громадянської війни "нащадки козаків" воювали уже не за Україну, а за УРСР. Найцікавіше діялось трохи західніше, на Наддніпрянщині. В Холодному Яру. Тепер уже тут звучали гасла "Воля України або смерть". Але історію пишуть переможці, тому в наші дні на тих борцях поблискує ярлик "бандити". Вони теж "стріляли в спину нашим". Вся справа в тому, що "наші" в кожного свої.
Росіянин любить свою країну та свою мову. Француз – Францію та французьку мову. Це нормально. Я ніколи не був прихильником шароварщини. Ніколи не закликав вішати чи різати поляків, росіян, євреїв, тощо. Я просто люблю Україну та її мову і не вважаю це чимось ганебним. Це нормально. І до Бандери я маю таке ж відношення, як сучасний мешканець Черкащини до отаманів Холодного Яру. Як німець 21-го століття до фашистів. Ми ж любимо вішати на німців цей ярлик, правда ж, чисто по-приколу? І дивуємось, коли недалекі фріци й досі вважають нас комуняками. Даруйте, але у них більше підстав на подібні закиди. Фашизм у них здох ще в 40-х, а в нас комунізм лиш відійшов у тінь у 90-х. Його представники й досі приймають закони в колишніх республіках…
Цікава тенденція: Козацька доба, XVII ст. – найбільший та наймогутніший спротив ворожій навалі чинять козаки на території Запоріжжя. В ці буремні часи Україна – тут. Громадянська війна, 20-ті роки ХХ ст. Закривавлені стежки Холодного Яру. Опір без надії. Україна тут. Наші дні. Центр національної ідеї уже на Заході того, що й досі зветься Україною. Тільки тут можна спілкуватись українською мовою й при цьому уникнути ярликів "бендерівець", "ще один свідомий","щирий" і т.д.
Якщо підписати на карті місця згаданих вище подій "XVII ст.", "Початок ХХ ст. " і "2013-й рік", – то можна легко простежити, як Україна вже кілька віків спускає свій славетний дух.
25.01.2013.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію