Зима ще ніколи не видавалась такою довгою. Все змінилось одного дня, коли сонце нарешті виглянуло з-за хмар і переможним світлом огорнуло все довкола. Сніг блискавично танув, перетворюючись на великі та малі потічки, що весело дзюркотіли обабіч дороги. В садках розквітли первоцвіти – підсніжники (шафрани в той час були рідкістю). Небо було таким ніжно -блакитним, наче акварель. В повітрі витало щось романтично-солодке…
Дві студентки жваво розмовляли, їдучи в трамваї. Їхня балаканина привернула увагу одного молодика, який назвався художником. Хвалився, що попри молодий вік, є досить відомим, пише головно пейзажі та краєвиди міста, але й із портретом дав би собі раду. А що йому припала до вподоби висока білявка, запросив її до студії позувати. Вона, звісно, не наважилась піти сама, бо вже не раз чула про малярів усілякі історії, тож запросила подругу із собою… На здивування, за даною адресою, дійсно містилась майстерня – двокімнатна невеличка квартирка у напівпідвальному приміщенні. У ній повсюдно виднілись порожні рами для картин, рисунки, було й декілька картин, на яких впізнавались знайомі вулиці. В кухні стояли глиняні горнята – видно тут часто збиралось товариство за кавою і не тільки… Спочатку, як годиться, господар майстерні, похвалився своїми рисунками. На них були зображені оголені жінки різного віку… Мабуть, художник і тепер хотів щось подібне рисувати, та дівчина прийшла не сама, а з подругою. Довелося писати портрет. Він поставив крісло, у яке зручно вмостилась його муза, поряд – вазу із великими штучними соняхами, а навпроти розмістився сам, із мольбертом та олівцями. По годині роботи, ескіз був готовий, та відчувалось – робота не йде, заважала присутність третьої особи, не задіяної у творчий процес. Було вирішено відкласти рисування на пізніше, але в очах художника, який спрямував свій погляд на високу білявку, читалось благання: «приходи сама!» Однак, вона – не поспішала… Він ще декілька разів телефонував, домагався зустрічі, запрошував, зрештою, на свою персональну виставку та – все було марно! Портрет так і залишився не дописаним…
2013