Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Публіцистика
Шевченко і його
Коли його викупили з неволі, він з величезним бажанням взявся до художньої науки в Академії Мистецтв. Відвідував Університет, Медичну Академію, вивчав хірургію, французьку мову, а також почав писати вірші. 12 лютого 1840 року вийшов цензурний дозвіл на друкування Шевченком його першої поетичної збірки «Кобзар», а вже у березні-квітні в Петербурзі книжечка вийшла друком. Вона містила 8 віршів. Цікаво, що майже одразу, «Кобзар» здобув прихильність критиків, які в один голос визнали неабиякий поетичний хист автора. Важливим також є і «…той факт, що редактор журналу «Современник» професор Плетньов оцінив «Кобзар» як єдине гідне уваги серед поетичних творів останнього часу явище».* Водночас частина російських критиків гостро засудила поета за те, що вірші написані українською мовою.
У квітні 1841 р. Т. Г. Шевченко завершив написання поеми ,,Гайдамаки”, де у присвяті В. І. Григоровичу дав гідну відповідь усім ворогам української мови. Поетична збірка «Кобзар» стала не лише якісно новим поетичним надбанням української літератури - вона дала можливість кожному українцю (і не тільки) відчути власну людську гідність.
Назва книги «Кобзар» – не випадкова. Ще будучи малим, Тарас заслуховувався співами-розповідями мандрівних співців – кобзарів. Згодом і сам навчився грати на бандурі, а що мав чудовий голос, то й співав, акомпануючи на ній (за розповідями сучасників Шевченка, він мав власний інструмент – торбан, т. зв. «панська бандура» із мідними струнами).
У книзі М. Литвина – «Струни золотії», згадується цікавий випадок, який стався у поміщиків Лизогубів, коли Шевченко перебував у них в гостях на Чернігівщині. Зокрема, запрошений кобзар виконав думу про Олексія Поповича. Співочу й емоційну натуру Шевченка вразила ця епічна розповідь. Схвильований, узяв із рук старого музики його бандуру і заспівав інший варіант цієї думи. Цікавим є також і той факт, що свої твори Т. Г. Шевченко підписував псевдонімом «кобзар Тарас Дармограй».
*Т. Г. Шевченко «Кобзар» (ступне слово, стор. 14) – видавничий дім «Школа», Київ-Харків, 2002.
2008
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Шевченко і його
" Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б'ється-ожива
Як їх почує!.."
Т. Г. Шевченко
В книзі "Тарас Шевченко в спогадах сучасників" (1962 ) згадується, зокрема, про людей, які особисто знали Шевченка. Із їхніх спогадів, перед нами постає людина високоосвічена, інтеліґентна і чуйна: дуже любив людей, а особливо – дітей. Його очі світились енергією та розумом. І хоча Тарас був середнього зросту, зате плечистий – недарма ж дід був козаком! Його манери, проста мова і добра посмішка привертали увагу оточуючих і залишали враження давнього знайомства. В Ново – Петровському укріпленні, де служив Шевченко, було невеличке товариство офіцерів - Тараса Григоровича там радо прийняли. Без нього не влаштовували жодної імпрези – чи то вечеря, чи любительська вистава. Шевченко володів гарним, чистим тенором, а що знав багато українських народних пісень – був постійним учасником хору. Георгій Михайлович Косарєв, ротний командир в Ново – Петровському укріпленні, згадував: «Після першої вистави тодішній комендант підполковник Маєвський влаштував для нас, акторів та інших офіцерів, вечерю. Після вечері Маєвський підійшов до Шевченка, …і мовив : «Багато тебе Тарасе Григоровичу, наділив Бог: і поет ти, і живописець, і скульптор, та ще й актор. Шкода, голубчик мій, одного – що не наділив він тебе щастям». З 47-ми прожитих років – 24 роки був кріпаком, 10 – на засланні і лише 13 років був вільною людиною, проте весь час знаходився під пильним наглядом поліції.Коли його викупили з неволі, він з величезним бажанням взявся до художньої науки в Академії Мистецтв. Відвідував Університет, Медичну Академію, вивчав хірургію, французьку мову, а також почав писати вірші. 12 лютого 1840 року вийшов цензурний дозвіл на друкування Шевченком його першої поетичної збірки «Кобзар», а вже у березні-квітні в Петербурзі книжечка вийшла друком. Вона містила 8 віршів. Цікаво, що майже одразу, «Кобзар» здобув прихильність критиків, які в один голос визнали неабиякий поетичний хист автора. Важливим також є і «…той факт, що редактор журналу «Современник» професор Плетньов оцінив «Кобзар» як єдине гідне уваги серед поетичних творів останнього часу явище».* Водночас частина російських критиків гостро засудила поета за те, що вірші написані українською мовою.
У квітні 1841 р. Т. Г. Шевченко завершив написання поеми ,,Гайдамаки”, де у присвяті В. І. Григоровичу дав гідну відповідь усім ворогам української мови. Поетична збірка «Кобзар» стала не лише якісно новим поетичним надбанням української літератури - вона дала можливість кожному українцю (і не тільки) відчути власну людську гідність.
Назва книги «Кобзар» – не випадкова. Ще будучи малим, Тарас заслуховувався співами-розповідями мандрівних співців – кобзарів. Згодом і сам навчився грати на бандурі, а що мав чудовий голос, то й співав, акомпануючи на ній (за розповідями сучасників Шевченка, він мав власний інструмент – торбан, т. зв. «панська бандура» із мідними струнами).
У книзі М. Литвина – «Струни золотії», згадується цікавий випадок, який стався у поміщиків Лизогубів, коли Шевченко перебував у них в гостях на Чернігівщині. Зокрема, запрошений кобзар виконав думу про Олексія Поповича. Співочу й емоційну натуру Шевченка вразила ця епічна розповідь. Схвильований, узяв із рук старого музики його бандуру і заспівав інший варіант цієї думи. Цікавим є також і той факт, що свої твори Т. Г. Шевченко підписував псевдонімом «кобзар Тарас Дармограй».
*Т. Г. Шевченко «Кобзар» (ступне слово, стор. 14) – видавничий дім «Школа», Київ-Харків, 2002.
2008
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
