Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Лариса Чаєчка (1970) /
Проза
"Там в господаря, двір - вострожений..."
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Там в господаря, двір - вострожений..."
Стара мурована хата стояла посеред великого подвір’я, а навколо – пишнився сад із яблунь, груш та горіхів. Великі та солодкі плоди груш, називали «бабками». Все обійстя було обгороджене парканом зі штахет, хіба позаду господарки, пліт був востроженим*. Зліва від хати, стояла велика дерев’яна комора, де зберігали усіляке збіжжя. Будинок мав типову будову – сіни та дві кімнати. Ту, що справа біля входу, іронічно називали «халупиною». Вона мала великі вікна, гарну дерев’яну підлогу застелену домотканими хідниками (між місцевими побутувала назва – «ходніки»). В центрі кімнати стояв великий стіл, по обидва боки якого розміщувалися дерев’яні, прикрашені різьбою ліжка. А що вже на них було перин та подушок! Все дбайливо вистелено, а подушки вискладані гіркою від великої до малої – намережані та вишиті! І тільки яскравими кольорами – червоними, жовтими, зеленими на білій основі. А найбільше було жовто-блакитних… Взори на подушках вишивались хрестиком, не було жодної гафтованої**. І все це майстерно виробили руки Гануні, старшої доньки Григорія та Тетяни Іванців, Кушнірів по-сільському. На східній стіні, коло вікон, у вишитих рушниках величались образи («образи» – місцева назва, наголос ставиться на другий склад), а на протилежній стіні – портрети Шевченка, Сковороди, Шашкевича, Франка та Лесі Українки. Кімната з лівої сторони сіней називалась «світлицею». У ній також була дерев’яна підлога з килимками і посередині стояв стіл, встелений білим обрусом. Вікна, щоправда, були значно менші, але образів було аж сім! Серед традиційних зображень Ісуса Христа та Діви Марії, був образ святого Миколая, картини «Молитва Христа на горі Оливній», «Небо і пекло», а також лики інших святих. Ліжко було одне, але дуже велике (розсувне), а під іншою стіною стояв банкбетль (по-народному – «бомбетль») – дерев’яний диван. Та безумовно, головне місце відводилось печі. І чого тільки у ній тільки не випікалось! Паска в Кушнірів була найбільшою в селі. Бувало на фірі везли її до церкви – така була велика!
Ось у такій багатій господі Івана Іванця та Ганни, у дівоцтві Лемішко, зростало семеро синів. Народжувались маже рік за роком, а що всі були вчені і ходили в капелюхах, у селі їх прозвали – «Семеро капелюхів». Найстаршим був Григорій або Гринь (так кликали мама з татом). А що мав рудуватий колір волосся, то було ще й сільське прізвисько – «Вів’юрка». Другий син називався цікаво – Іван Іванович Іванець або просто – Іванек (Йванек). Як і старший брат, згодом мав велику господарку у селі (на Деберках), а також – числені гектари поля, лісу та сіножаті. Наступному – Петрусеві (Петрик) – не пощастило… Малим упав і втратив дар мови. Четвертою дитиною в сім’ї був Стефан (Штефан). Той мав хист до торгівлі, тож ставши дорослим, відкрив власну крамницю мануфактури у Раві Руській. П’ятий синочок – Василько (Василик). Як і інші брати, закінчив семикласну школу у Магерові та несподівано захворів. Довго лікував легені, навчання не продовжив. Та й особисте життя не склалося – був неодруженим. Все життя (майже 90 років) прожив біля старшого брата Григорія. Шостим, по рахунку, народився Олександр, якого чомусь кликали Олексою. Закінчив Краківський університет, вчителював у селах Кам’яна Гора, Замок та Краковець. Знав декілька мов – грецьку, латину, німецьку, польську, чеську та французьку. Одружився зі своєю ученицею, молодшою від нього на 25 років, та життя у них не склалося… І врешті – «сьомий капелюх» – Яків (Яцко). Він народився в той же рік, що й старша, згадувана вище, донька Григорія – Ганна. Отак і висіло дві колиски під бальком.*
«Там в господаря, двір вострожений,
Хрестився Христос на Йордан (повторюється за кожною строфою).
Двір вострожений, явір сажений.
Прийшли до Діви троє жидове.
Свята Пречиста, де-с діла Христа?
Занесла я’го в камінь-опоку.
Камінь злупали, Христа вже взяли…"
(пісня записана з уст Катерини Кожушко (в дівоцтві – Іванець).
*вострожений (наголос ставиться на третій склад) – паркан, виготовлений із переплетених гілок;
**гафт – квіти, вишиті гладдю.
***бальок – поперечна балка під стелею, на якій тримається конструкція даху.
7. 02. 2013
Ось у такій багатій господі Івана Іванця та Ганни, у дівоцтві Лемішко, зростало семеро синів. Народжувались маже рік за роком, а що всі були вчені і ходили в капелюхах, у селі їх прозвали – «Семеро капелюхів». Найстаршим був Григорій або Гринь (так кликали мама з татом). А що мав рудуватий колір волосся, то було ще й сільське прізвисько – «Вів’юрка». Другий син називався цікаво – Іван Іванович Іванець або просто – Іванек (Йванек). Як і старший брат, згодом мав велику господарку у селі (на Деберках), а також – числені гектари поля, лісу та сіножаті. Наступному – Петрусеві (Петрик) – не пощастило… Малим упав і втратив дар мови. Четвертою дитиною в сім’ї був Стефан (Штефан). Той мав хист до торгівлі, тож ставши дорослим, відкрив власну крамницю мануфактури у Раві Руській. П’ятий синочок – Василько (Василик). Як і інші брати, закінчив семикласну школу у Магерові та несподівано захворів. Довго лікував легені, навчання не продовжив. Та й особисте життя не склалося – був неодруженим. Все життя (майже 90 років) прожив біля старшого брата Григорія. Шостим, по рахунку, народився Олександр, якого чомусь кликали Олексою. Закінчив Краківський університет, вчителював у селах Кам’яна Гора, Замок та Краковець. Знав декілька мов – грецьку, латину, німецьку, польську, чеську та французьку. Одружився зі своєю ученицею, молодшою від нього на 25 років, та життя у них не склалося… І врешті – «сьомий капелюх» – Яків (Яцко). Він народився в той же рік, що й старша, згадувана вище, донька Григорія – Ганна. Отак і висіло дві колиски під бальком.*
«Там в господаря, двір вострожений,
Хрестився Христос на Йордан (повторюється за кожною строфою).
Двір вострожений, явір сажений.
Прийшли до Діви троє жидове.
Свята Пречиста, де-с діла Христа?
Занесла я’го в камінь-опоку.
Камінь злупали, Христа вже взяли…"
(пісня записана з уст Катерини Кожушко (в дівоцтві – Іванець).
*вострожений (наголос ставиться на третій склад) – паркан, виготовлений із переплетених гілок;
**гафт – квіти, вишиті гладдю.
***бальок – поперечна балка під стелею, на якій тримається конструкція даху.
7. 02. 2013
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
""Равське Ретро" на святкуванні 100-річчя української еміграції у Бельгії..."
• Перейти на сторінку •
"Портрет"
• Перейти на сторінку •
"Портрет"
Про публікацію
