ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.05.20 05:12
* * *
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.

Володимир Бойко
2024.05.20 01:53
Зараза
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, мов зашморгом душить.

Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не знищені свинособаки,

Артур Курдіновський
2024.05.20 00:49
Малорос (рондель)
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.

Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос

Ілахім Поет
2024.05.20 00:04
Не сестра милосердя, не брат у Христі
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі

для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка

Ілахім Поет
2024.05.19 21:12
Мiсто зустрiчей, мiсто небажаних втрат
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.

Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії

Світлана Пирогова
2024.05.19 18:28
ГУМОР. Більше не покличуть
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.

В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,

Євген Федчук
2024.05.19 15:01
Про мишей, котів та собак
Травень місяць на порозі. Сонце в небі світить
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под

Козак Дума
2024.05.19 13:59
Крижане поле
Одного погожого ранку, у перші дні березня, велика ватага любителів підлідного лову зібралася за околицею села Новокиївка, на самому березі Дніпра. Оскільки сьогоднішній день був вихідним, багато мешканців вирішили спробувати свого щастя – змістовно прове

Володимир Бойко
2024.05.19 12:13
Справи неправі - 6
Потвори видають свою потворність за неповторність. Росіяни поважають тільки підкорені народи, усіх інших ненавидять або бояться. Ті, що прикидаються носіями абсолютної істини, найчастіше і є абсолютними брехунами. Правду можна скомпілювати так,

Олександр Сушко
2024.05.19 11:36
Івасик-телесик
Сусідка укотре прийшла зарюмсаною. Це й не дивно, бо власне чадо щоденно мордує власну неню. З виду - хлопець як хлопець: повнощокий, сідниці ледь улазять у штани, пузо звисає аж до колін. І це при тому, що йому всього лишень 25 годочків і ніякі хвороб

Микола Соболь
2024.05.19 09:09
Помилка видатного політика
Кажеш, з Чорноволом за столом
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили в тій тарілці супу?!
19.05.24р.

Віктор Кучерук
2024.05.19 06:04
* * *
Зігріває сонечко повіки
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…

Микола Соболь
2024.05.19 04:20
Пару слів про "патріотизм" гундарєва, і сором на ПМ!
Открытое письмо Артуру Курдиновскому Артур Дмитриевич, меня смутили и даже весьма огорчили Ваши последние по времени публикации. Несколько цитат. О русском языке - «свинособача мова» («Народу, отрезающему головы»). Однако в миру, как говорится, Вы об

Артур Курдіновський
2024.05.19 02:31
У колгоспі "Червоне дишло"
У колгоспі "Червоне дишло"
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.

Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:

Вадим Василенко
2024.05.18 20:22
***
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом

Тетяна Левицька
2024.05.18 18:30
Я виходжу зі гри...
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.

Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Галина Украйна
2024.05.18

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10

Анатолій Цибульський
2024.04.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Роксолана Вірлан (1971) / Вірші

 На гранітах міст ( студенство 90-их)
Ми кров"ю підіймались y стеблі
земного віку, в пуп"янь підпливали,
що лавою двигтіла. Сонць овали
вилонювали світло в тінь. Зі слів
летючу зaлишали ненькам вість:
" Все буде добре...не хвилюйся...мушу,
а як інакше тлінь оцю ізрушу..?" -
і відлітали на граніти міст,
на плеса розбунтареного дня,
начільне кільцювали " голодую"-
і в тім була та сила, що не всує
зернилася у борозну... Куняв
у страсі приколіненo народ,
а вітроюнь іржі зривала ланци,
родило яре сонце віру вранці -
для душ маяк- життя компасовод.
І ми росли на дріжджах одчайних
пісень повстанських- внуки дисидентів.
Човнярили у генах незатерті
надії- ми наслухували їх.
Озграєні у фратрії покров,
ми змову в закапелку вулиць гріли,
для горну площ нарощували сили
і вкоськаний ятрили рани шов.
у Бандерштаті огняних левІв
ми так жили, як затінь жить не вміє...
на Слово й каву пробігцем до Ґії...
вхрипали на струні...і хтось посмів
підняти прапор Волі з кушпели
і до граніту одточити крила...
по вервичці життя сурма сурмила...
Ми- дихали, боролись! Ми - були!

Спогади в поезії




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-02-18 07:14:21
Переглядів сторінки твору 5018
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.05.08 18:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 09:36:21 ]
Оця безпосередня дотичність до історії своєї Вітчизни, оте безальтернативно-рішуче юначе але свідоме "...мушу..." і розтоплювала "граніти міст". Чудова ода студенству 90-х,відточена лексика, метафоричність і образність не може не захоплювати!
Вітаю, Роксолано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:46:44 ]
я втікла з дому:))) мамі залишила записку:)нас тоді зірвалося у Київ чимала кількість студентів:) так треба було і з того був результат!
дякую усім, хто тоді приєднався до студентської акції!!!!!хто пам"ятає це сьогодні ... Це були початки:)
п. Мирославе, я не просто вдячна, що відвібровуєте на такі от теми,-що відгукуєтеся, а відчуваю, як міцно тримаєте мене за руку і за це- моє Вам шанування!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 09:38:06 ]
Заінтригована Вашим віршем, Роксолано! Якщо я правильно зрозуміла, слово "ми" вживається стосовно історичної пам'яті українського народу. Ваш погляд як людини з діаспори дещо відмінний від традиційних основ світобачення жителів України. Для мене це було надзвичайно цікаво, особливо у поєднанні з Вашими оригінальними образами. Дякую!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 10:01:33 ]
Роксолано, я перепрошую, тільки зараз подивилась, що Ви народились у Львові! Тоді вірш зовсім не про те...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:39:27 ]
Оленко, вдячна за увагу, за пірнання у вірш душею- щиро радію, якщо вдалося мені сказати задумане!
Щасти Вам!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 11:06:23 ]
Як завше - сильно: і змістово, і художньо.
Зринає запитання-порівняння "А які потуги студентства 2010-х? Чого чекати від них?", і ще багато-багато запитань... Чи риторичних?
Хочеться бути оптимістом.
("У місті неприрученому - Львів," - може "Львові"?)
Роксолано, дякую за вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:28:24 ]
Глиночко, радію, що забігли на того вірша- відчуваю, що мала це написати:)
так, запитань - багато і вони у кожного небайдужого...:)
ціную Ваше слушне зауваження- я тут проґавила трикрапковість:), але, відчуваю, що можне ще щось пошукати.
Хай щастить!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 12:11:59 ]
"сока́ми" (від "соки́").
Російською наголос инший :)
"Мушу" - "ізрушу" - це дієслівна рима, щоправда, дуже гарна для трибун, трибунів і пісень :)
"В СТеблі" - звукопис.
А вірш загалом чудовий.
Не мію критикувать :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 13:56:52 ]
"Ми нАзрівАли...сОкамИ в стеблІ " як бачите, Семене, тут нема наголосу "сокАми", а є "сОками"- мабуть Ви помилилися...
"мушу- ізрушу" -це те що мушу у цьому вірші! Так тут має бути:)
(ВСТ) - є такий момент, але хай "прозорість" теж мене тут простить.
Семене, дякую за Вашу увагу та небайдужість!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 14:06:47 ]
У тому і річ, що повинно буть "сока́ми". Бо "соки́". Це нормативний наголос, у Вашому твірі він російський :)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:30:20 ]
Гаразд, тоді буду думати- дякую, Семене!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:34:28 ]
а як такий варіантна Вашу думку:
"здіймалися соками по стеблі" ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 14:40:46 ]
Я саме над ним (слово у слово) наразі розмірковував.
І гадав - пропонувать чи ні? Бо вже скільки разів було, що подобається автору, а не сподобається якому-небудь читачу.
У даному випадку Ви особисто знайшли вихід. І він, здається, вдалий :).
Щоправда, не всі читачі можуть знать про те, що "по стеблі" - це практично те ж саме, що "у стеблі", бо "по стеблу" вигляда наче якось звичніше. Але ж спробуй усім догодить :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:50:54 ]
Семене, моє шанування і подяка! Не обминайте свім гострозорим оком мої творіння і надалі:)
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 15:01:06 ]
Початок строфи теж потребує уваги. Я зупинивсь лише на фрагменті, а тепер читаю далі:
"Здіймалися соками y стеблі
земного віку в пуп"янь підпливали,
що лавою двигтіла."

Читачу можуть привидітись якісь "припливали" на зразок риб-прилипал (ці риби прилипають, а якісь інші припливать. Така от паралель).
Після "віку", напевне, повинна буть кома. І виде наступне:
"Здіймалися соками y стеблі
земного віку, в пуп"янь підпливали,
що лавою двигтіла."
Це нормально, якщо Ви хотіли висловить саме цю думку. Наша з Вами попередня правка не впливала на зміст речення. Просто ми з Вами рухаємось поступово. Якщо кома, запропонована мною, зайняла логічно своє місце, то можна вважать, що поки що все.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 15:56:35 ]
о, так- вже бачу:) багацько дякую, Семенко:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 13:04:23 ]
Чудовий вірш! Поринула у свої студентські 90-і.... Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:52:13 ]
О, направду радію цьому!!! Так приємно, що ми знайшлися і тут!
Хай усе лагодиться, Улянко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 13:21:32 ]
граніти міст...

ми не розбилися об них, слава Богу...

і мене в спогади занурило...
Дяка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:54:15 ]
Ми -були, Домі! ми ще є:)
дякую за відлуння!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Полянська (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 13:30:17 ]
Динамічно, сильно, актуально!
" Все буде добре...не хвилюйся...мушу,
а як інакше тлінь оцю ізрушу..?" Це і наболіле сьогоднішнє. Гарний вірш, Роксолано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-18 14:57:54 ]
У кожному поколінні є отой золотий пласт з лакмусовим визначником фальші - це юність непокірна і безстрашна!
На отроцтво- багато покладається:) Дякую щиро за прочитане душею:) Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина ШушнякФедоришин (М.К./М.К.) [ 2013-02-18 20:16:08 ]
Відчувається що те "Ми" не збоку,а з власних переживань автора - цунамі спогадів, що і робить вірш дуже справжнім!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 15:17:38 ]
Ірусю, рада бачити Тебе!
Так, це все принесене з епіцентру подій- незабутнє.
Велике дякую за "справжній"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-18 22:02:25 ]
Роксоланко, як це все знайомо!!! Зігріли душу...
Тим паче, що я ще із студентства 80-х :) Ми з Вами рідні :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 15:18:37 ]
Ми рідні, Лесюню,- це за честь мені!
Дякую за усе відчуте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-02-19 00:28:15 ]
ой, як чудово, думаю, що сучасну молодь такі вірші мають сколихувати також


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 15:23:03 ]
Дякую, Таню! Розгойдати- це найбільше чого би хотілося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2013-02-19 22:57:58 ]
одчайдухи!!!!!
так багато нового знайшла у цих рядках для себе)
шкодую, що не була серед вас тоді)))
тепер часи інші і студенти уже не такі - так багато розчарувань в ідеях і шляхах

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-20 15:24:21 ]
Ксенічко, рідненька, ми були тоді усі разом і думкою, і духом!
Дякую, що завітала на вірша,за відгук, за підтримку!