ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Рубцов (1965) / Вірші

 Побратимські долі
Жалітися не маю права,
Хоч як би скрутно не було.
Спромігся стати на крило,
А побратим почав невдало:
По лікті руки відняло
І очі вибрало металом.

Служили дідьку чи вітчизні?
Та між засніжених висот
Потрапили до різних рот
І долі викресались різні.
Його була коротка пісня:
Атака – санітарний борт.

Чотири місяці – і все!
Спектакль завершено. Завіса!
Мої здобутки – сорок вісім,
А сенс? Чи був у тому сенс?
Бо у війни суворий ценз
І ненаситні закуліси.

Не терпить скривджена земля
Посіву з м’яса та металу:
Його на скелях розпластало
Немов безпомічне маля,
А я… як парком погуляв
І жодна куля не впіймала.


Ісламський вітер прорідив
Багнетів наші частоколи.
Солдат живий, але ніколи
Ніяких не побачить див
І не поп'є з долонь води,
Долаючи життєве поле.

Віддалених боїв заграви
Свавільна пам'ять не жене.
Вони спалили не мене -
Жалітися не маю права.
Вернувсь з руками - Богу слава,
Що не ускочив до тенет.

Колись було, пайок на марші
Ділили порівну на всіх,
Та ні очей, ні рук, ні ніг
Не дати - то не в силі нашій.
Він мав би те і долю кращу,
Якби я міг… Якби я міг!

8 березня 2013 року

Вірш написано під впливом спогадів трохи підзабутої радянсько-афганської війни 1979-1989 років. Реальна, але позбавлена конкретики і узагальнена історія. Хоча персонаж, описаний у вірші, має своє ім'я, та подібні історії - не рідкісні і неодноразово повторювалися за ті, дев'ять із "хвостиком" років.





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-03-09 20:40:53
Переглядів сторінки твору 10836
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.019 / 5.5  (4.845 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.541 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.772
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2018.12.09 22:44
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-10 15:54:03 ]
Багнети - це, можливо, у даному випадку є ситуативно-адекватим образом, властивий творам революційної тематики. Революція (читай - багнети) - це насилля, як вважають ті, хто, на них спровокував. Водночас це єдиний вихід і стратегія перемоги для народу у його боротьбі за справедливість і незалежність.
Контрреволюція - це начебто протилежне. І його багнети так само. Але багнети залишаються багнетами - штампом у літературі та зброєю в руках. Цей вірш я рахую за одкровення.
Образ багнетів, вибачте, доречний.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-11 22:16:26 ]
З приводу багнетів у мене була невеличка дискусія з порадницею. Я не великий майстер слова. Скористався фразеологією, яка лягла у нішу розміру. Звісно, не ті нині багнети й інші порівняння, але усталене словосполучення "принести на багнетах своє бачення" і подібні я засвоїв ще зі школи. Тому лишив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-03-10 15:39:13 ]
воїнві =воїнів, значення=значенні


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-03-10 15:44:58 ]
"Бо у війни суворий ценз
І ненаситні закуліси." - дуже лаконічний і змістовний висновок, на мою думку (як історика). А от слова:
"А я… як парком погуляв
І жодна куля не впіймала.", а також:
"Та ні очей, ні рук, ні ніг
Не дати - то не в силі нашій." - стали для мене одкровенням як для людини. У 1980-х я лише слухала сумні та романтичні пісні про Афган. Дякую, Ігоре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-11 22:22:06 ]
Нема за що дякувати. А ми там співали не стільки романтичних, скільки героїчних пісень таких собі шибайголів. Взагалі у мене інші музичні смаки, але й ті пісні викликають купу спогадів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-03-11 22:54:31 ]
Я перепрошую, Ігоре, але я не можу ставитися до війни в Афганістані як до героїчної події, хоча співчуваю усім, хто через це пройшов, і нікого не засуджую (окрім політики радянського уряду). З повагою


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-12 15:05:06 ]
Само собою, розв'язана війна носила злочинний характер. Свою оцінку я дав у прозових спогадах. У цьому ж випадку я пишу тільки про ситуацію з людиною. Навіть не про якийсь її героїзм, а про те, що солдат, якого навчили виконувати накази, та ще й підвели під це ідеологічну базу, опинився у стані безпорадного інваліда. Він міг вірити у свою благородну місію, а міг і не вірити. Міг боятися під час рейду і, напевно, боявся. Ставши гвинтиком у системі, постраждав. З точки зору моджахедів, покараний за агресію проти їхньої країни. Але ж людина. І він не зламався як людина. Знайшлася у його дівчини ота сміливість розділити біду на двох. Шість років у госпіталі. Там же побралися. А потім народили дитину. Таким чином, поділяю Вашу позицію стосовно війни. Ми свою порцію шроту в одне місце від волелюбного афганського народу отримали - треба робити висновки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Балера (М.К./М.К.) [ 2013-03-10 16:05:37 ]
Рада, що розгорнулась конструктивна дискусія, у якій, хочеться вірити, народиться істина... Усім бажаю успіхів, панове!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-10 16:10:52 ]
Та не буде дискусії.
Автор був у ДРА, опонент - в ҐДР чи де там. Це різні речі.
Йшла (не вони, держава) вчить і йшла вчитись, та не навчила і не навчилась.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-12 15:08:19 ]
Я би не казав, що у мене є опонент. Будь яка порада - це допомога. Що я можу мати до пана Сергія, крім вдячності? Навпаки, я думатиму над тим, що можна буде покращити, але вже не зараз, бо вірш дався тяжко, треба перепочити.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-03-12 17:20:35 ]
Дійсно, я не опонент Ігоря. Це Семен Санніков любить ускладнювати ситуацію. Він й І.Павлюка назвав моїм "клієнтом". Але нехай - з Семеном веселіше.Не переймайтеся, Ігоре! А до воїнів СА,котрі служили в Афганістані, у мене ставлення особливе - відчуваю перед ними якусь вину... Але не я винен, що мій літак полетів у протилежний від Афганістану бік. Зрештою, і мені не солодко було, бо життя моє неодноразово висіло на волосині... Шануймося,Ігоре! Ми ж - воїни-інтернаціоналісти...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Татьяна Квашенко (Л.П./М.К.) [ 2013-03-10 16:24:45 ]
cпасибо вам за стих-ние. оно хорошее. и я рада видеть здесь эту тему. у меня есть тоже, вот поделюсь с вами, это ваш ровесник..:

http://www.stihi.ru/2012/02/15/9295


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-11 22:22:52 ]
Дякую за посилання! Зараз подивлюсь.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2013-03-12 15:44:57 ]
Ваш вірш нагадав одну з відомих пісень В.Висоцького: "Мне ответ подвернулся:"Извините, что цел, Я случайно вернулся, вернулся, ну, а он не сумел".
Але у Вашому вірші дещо інший акцент, що нагадує мені кодекс честі козацького братства:
"Він мав би те і долю кращу,
Якби я міг… Якби я міг!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2013-03-12 16:50:54 ]
Я висловив повагу всім, хто має сильну волю до життя. На їхньому прикладі нам нема про що жалітися.