Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
2025.11.24
00:00
Поки два українці чубляться за гетьманську булаву, їхню долю вирішує хтось третій.
Ті, що облаштовують місце собі в Україні, здебільшого мають мало України в собі.
Жадоба влади нестерпніша за сверблячку.
Ніщо так не дістає, як чужі достатки.
2025.11.23
22:14
Я прийшов на пустир, де немає коханих зітхань.
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
Катехізис весни проспіває розчулена осінь.
І навіки тепло покидає дорогу благань,
Уплітаючи в озеро тихе стривожену просинь.
Я прийшов на пустир, де нікуди шляхи не ведуть,
Де втонули в тумані ост
2025.11.23
20:03
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
Реквієм сенсу життя - колискова.
Світом несуться порожні розмови,
Як не помітити підлу війну.
Милий малюк не побачить весну,
Білій зимі не всміхнеться казковій.
Батько гойдає біленьку труну.
2025.11.23
17:27
Осінь, що тільки торкнулась перону,
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
потягом ночі примчала в Париж.
Сонну, сторонню і геть безборонну,
ледь оглянувшись, її ти уздриш.
Давнє кафе мандрівницю полонить.
В ньому судилося бути усім,
в кого на столику кава холоне
й очі зволожені вельми
2025.11.23
14:44
о ці вилиски у твоїх очах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
мов габаритки на літачках
по вінця сповнюєш не уві сні
прийду іще чому би ні
мої душа і серце ти
у тебе срібні & золоті
а ще алмази із темних шахт
купляй лиш час усе інше прах
2025.11.23
14:12
У разі скупчення проблем,
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
Відразу так і не відчуєш…
У курки з півнем свій тотем,
А їх чомусь не рекламуєш…
Бодай би проса їм сипнув
Із тих проблем, що втаємничив.
Хіба утихомирить… ну,
А курку з півнем спантеличив…
2025.11.23
13:17
Дванадцять років з тих часів пройшло,
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
Як москалі, застосувавши силу,
Угорський дух свободи задушили,
Щоби в других бажання не було.
Та дух свободи, як не закривай,
Як не загвинчуй крани – все ж прорветься.
Знов у страху трястися доведеться,
Що пану
2025.11.23
12:39
Хоча багряне листя впало,
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
й далеко до весни,
свята любов ярить опалом
у серця таїни.
Вливає музику журливу
жовтневий листопад,
а я закохана, щаслива
2025.11.22
22:10
На перехресті ста доріг
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
Стою, розіп'ятий вітрами.
І підпирає мій поріг
Пролог до неземної драми.
На перехресті ста розлук,
Ста болів, ста смертей, ста криків,
Стою на перехресті мук,
2025.11.22
20:29
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
Де життя вирувало і квітло,
Перетворено світ на тунель,
І в кінці його вимкнено світло.
Це страшніше за жахи війни –
Для когось бути просто мішенню!
Люди-привиди, наче з труни –
2025.11.22
20:00
«Ось нарешті й крайня хата.
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
Треба газду привітати!», –
Так сказав Олекса хлопцям
І постукав у віконце.
Раз і два.... Нема одвіту.
Кілька свічок в хаті світить...
За столом сім’я сидить...
На покуті – сивий дід ...
2025.11.22
19:21
Пам’яті Василя Неділька,
12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...12 років, с. Любарці
«Озброєні загони, керовані енкаведистами*,
оточили голодну Україну.
Затримано 270000 втікачів.
У селах померли всі діти віком до 8 років***»
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Світлана Сторожівська (1995) /
Публіцистика
На високій ноті неба
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На високій ноті неба
21 березня, у Міжнародний день поезії у м. Полтава, а саме у обласній бібліотеці для юнацтва ім.. О. Гончара відбувся творчий вечір - діалог двох авторок: Раїси Артеменко за підсумком трьох збірок віршів: «Доки живу – люблю», «Доки люблю – живу», «Мої дороги», яка презентувала вірші « До рідного дому, до хати», « Сніги», « Зважити б на шальках терезів», « Та й як воно живеться, розкажи» та Світлани Сторожівської, що презентувала першу поетичну книгу «Висі», зачитавши поезії «Висі», «Тріолети про весняні злети», « Те, що буяє вічно», « Земна луна» та віршовану казку « Бабато і чарівна скриня» . Окрім співробітників книгозбірні, які протягом дійства зачитували біографічні відомості про авторок, особливості їх манери письма, ставили запитання стосовно творчості, оприлюднювали вершинні зразки відомих українських поетів, зокрема Л. Костенко, захід зібрав людей, небайдужих до поезії. Це студенти ПНПУ ім.. В. Короленка, які активно ставили запитання мисткиням, зачитували їхні твори, що найбільше їм припали до душі, а також запрошені письменники: член ПСЛ Г. Вовченко, яка з теплом оголосила слово стосовно віршів Р. Артеменко та С. Осока, член НСПУ, один з авторів передмови до першої книги С. Сторожівської, який зачитав свою поезію також. Звісно, вирізнялася потужністю аудиторія рідних, вчителів та бібліотекарів, що приїхали з Чутівщини підтримати краян. Фортепіанний супровід деяким поезіям авторок надала С. Гогохія, керівник громадського творчого об’єднання «Гілея».
Р. Артеменко - головний спеціаліст відділу освіти Чутівщини і водночас проникливий лірик, яка зізнається, що прикладом для неї є поезія П. Тичини, найвищою оцінкою для письменника – коли читають, а сюжети з’являються від зустрічей з людьми. На запитання про творчу кризу Раїса Іванівна зазначила: « Писати – це вже невиліковна хвороба, тому яка вже там творча криза!». У сучасних полтавських авторах Р. Артеменко дивується, за її словами, невичерпному метафоризму.
С. Сторожівська – учениця 11 класу Полтавського обласного ліцею - інтернату ім.. А. С. Макаренка, активна учасниця багатьох творчих конкурсів. Пріоритетом для неї є творче зростання, вдосконалення свого доробку, адже « у кожного вись своя – словесна чи математична, то, мов до душі дотична, невидима ниточка «Я»». Серед улюблених авторів Світлана виокремлює Н. Галан, Н. Ткачик, Г. Кревську, Б. Олійника. Початком відліку шліфування текстів вважає участь у конкурсі «Собори душ своїх бережіть», що проводиться з 2007 р. ПОО НСПУ.
Попри вікову і жанрову різницю цих авторок, провідний мотив оприлюднених поезій - крила. Саме таку назву носить районна літстудія, відкриття якої у 2011 р. у смт. Артемівка послугувало співпраці Р. Артеменко як керівника та С. Сторожівської як учня.
На завершення творчого діалогу директор бібліотеки І. Балибіна подякувала авторкам за поетичне розкрилля, побажала нових творів і перемог. Адже за висловом П. Стороженка « Поезія ніколи не закінчиться, як і мова».
Р. Артеменко - головний спеціаліст відділу освіти Чутівщини і водночас проникливий лірик, яка зізнається, що прикладом для неї є поезія П. Тичини, найвищою оцінкою для письменника – коли читають, а сюжети з’являються від зустрічей з людьми. На запитання про творчу кризу Раїса Іванівна зазначила: « Писати – це вже невиліковна хвороба, тому яка вже там творча криза!». У сучасних полтавських авторах Р. Артеменко дивується, за її словами, невичерпному метафоризму.
С. Сторожівська – учениця 11 класу Полтавського обласного ліцею - інтернату ім.. А. С. Макаренка, активна учасниця багатьох творчих конкурсів. Пріоритетом для неї є творче зростання, вдосконалення свого доробку, адже « у кожного вись своя – словесна чи математична, то, мов до душі дотична, невидима ниточка «Я»». Серед улюблених авторів Світлана виокремлює Н. Галан, Н. Ткачик, Г. Кревську, Б. Олійника. Початком відліку шліфування текстів вважає участь у конкурсі «Собори душ своїх бережіть», що проводиться з 2007 р. ПОО НСПУ.
Попри вікову і жанрову різницю цих авторок, провідний мотив оприлюднених поезій - крила. Саме таку назву носить районна літстудія, відкриття якої у 2011 р. у смт. Артемівка послугувало співпраці Р. Артеменко як керівника та С. Сторожівської як учня.
На завершення творчого діалогу директор бібліотеки І. Балибіна подякувала авторкам за поетичне розкрилля, побажала нових творів і перемог. Адже за висловом П. Стороженка « Поезія ніколи не закінчиться, як і мова».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
