ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.01
11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує
2025.12.01
09:50
А дерева в льолях із туману
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
(білене нашвидко полотно).
Тане день, ще геть і не проглянув,
але місто огортає сном.
Скавучать автівки навіжено
в жовтооку непроглядну путь.
Ми с тобою нині як мішені,
але й це минеться теж.... мабуть.
2025.12.01
09:33
З темного боку з темного майже
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
Чекали на сумнів відтяли окраєць
Та байдуже нам хто це розкаже
Якщо не цікавить якщо не торкає…
З іншого боку світлого боку
Вернувся окраєць сумнівно відтятий…
Втрачений день вірніше півроку
Якщо не чіплятись… якщо по
2025.12.01
08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:
2025.12.01
08:47
Хай і була найменшою з гірчин,
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
Які Ти для любові сієш, Боже.
Посіяна, я знала, що нічим
Окрім любові прорости не зможу.
Окрім надії, окрім сподівань,
Наділеної сили слова, волі,
Щоб між зневірою і вірою ставав
2025.12.01
05:52
Бушувала ніч прибоєм,
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
Вирувала, мов окріп, -
Затуманений журбою,
Ранок стишено осліп.
Вирв навколишніх не бачить,
Як і безлічі сміття, -
Болі зносити терпляче
Научило всіх життя...
2025.12.01
02:53
Зима прийшла й теплішає усе,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
Вже сніг перетворила на тумани.
Мороз далеко -- задніх там пасе --
Мов світ укритий ковдрою омани.
Клубочиться, густюща, наче дим,
І мізки так запудрює нівроку --
Середнім. і старим, і молодим,
2025.11.30
22:20
У минуле не відправити листа:
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
Є адреса – та немає адресата.
Ти мене забула. Ти мені не рада.
Я кохаю досі. Це – моя розплата,
Це – нещастя арифметика проста...
Та і що б я написав у тім листі?
Ну, хіба про те, що не забув, на подив,
2025.11.30
21:25
Очей незнана глибина…
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
Спокус спланованих побори
І тіл задіяних струна —
Надіюсь, вірю, що на користь…
Роки - струмки підземних вод
І течія питань джерельних —
Сім’ї продовження штрихкод,
2025.11.30
19:21
Докоряла одна жінка часто чоловіку,
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
Мовляв, сам частенько їздить у місто велике,
Бачить ярмарок. А їй же удома сидіти.
Вона ж також на ярмарок хоче поглядіти.
Доконала чоловіка, згодився узяти.
От, приїхали у місто щось там продавати.
Випряг волів ч
2025.11.30
15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.
2025.11.30
12:48
Не буряним Бетховен входить до мене,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
А цими сріблястими струмками,
Що на галяву вибігають сміючись,
Наввипередки мчать, вливаючись
У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
Бачу його - іще не генія глухого,
А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
2025.11.30
10:34
Ще купаю в любистку життя золоте,
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
та мене безтурботну облиште.
Я ненавиджу старість печальну за те,
що спотворює справжні обличчя.
Хто б там що не казав — безпорадність, як рак,
тіло й мозок живий роз'їдає.
У середині груші огидний хробак
проклад
2025.11.30
06:52
Мов теплу і світлу пилюку
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
Вітрисько здійняв і несе, -
Згадалися мамині руки,
Що вміли робити усе.
В уяві постало обличчя
Вродливе, неначе весна,
Й до себе зове таємничо,
І душу втішає сповна.
2025.11.29
23:08
Я можу піти за моря, щоб тебе
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
не бачити більше й не чути.
Вже час відбілив ластовиння рябе
на личку блідому покути.
І ти посивів, як тополя в гаю,
зими не буває без срібла.
А я, божевільна, в зими на краю
2025.11.29
21:59
У сон навідавсь Елвіс Преслі
І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І напросився на ночліг…
А відчуття, що він воскреснув —
І я відмовити не зміг…
Бо в той минулий вечір наче ж
Я «самокруток» не вживав.
Ну а віскарика тим паче.
Хоча і сморіду кивав…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2025.11.29
2025.11.26
2025.11.23
2025.11.07
2025.10.29
2025.10.27
2025.10.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Бур'ян (1951) /
Вірші
Нас мільярди на Землі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Нас мільярди на Землі
Стою оце біля вікна,
А там - далека далина.
Мости, заводи, труби, дим...
Літак під небом голубим.
Хоч всю планету обійди -
Людські повсюди є сліди.
Тут я подумав: чом би й ні -
Піти в мандрівку і мені...
Морями, сушею пройти
І щось цікаве там знайти.
Перегорну туди й сюди
Сім тон словесної руди,
Потрібне слово віднайду...
Отож, я вирішив: піду!
І аж душею звеселів:
Це ж нас мільярди на Землі!
А скільки вивітрилось прахом?
(Земля їм пухом, бідолахам).
Але й живих мільярди нас
Сміються й плачуть водночас.
Мільярди рук, мільярди ніг -
Я уявить собі не міг,
Яка ж це сила інтелекту
Облагородила планету!
І цей багатоликий розум
Відверне будь-яку загрозу.
Проте ці висновки прості
Не дуже тішать у житті.
Кажу ж, нас тут мільярди є
І кожен дбає за своє.
Бо світом править інтерес...
І там, де гроші, там прогрес,
А там, де бідність, там біда
Голодних діточок гойда...
Живемо всі, мов на вулкані -
Багаті, бідні, ситі, п'яні.
Та ще й поділені на зони.
Тому й претензіїї резонні.
Там зони вільної торгівлі,
Там зони від податків вільні.
Є зони митні, зони впливу,
Тюремні зони й особливі.
Немає тільки зони щастя,
Тому й живемо, як удастся.
Втопаєм в розкошах... Бідуєм...
Як треба - лозунги скандуєм.
Одних - підносим, інших - топчем
І не вважаєм це за злочин.
Над нами висне жах терору -
Таки суспільство наше хворе!
Бо люди гинуть безневинно
І краю лихові не видно.
Кому ж на руку страх і стрес
І чий у тому інтерес?
Питання, звісно ж, риторичне,
Давно обкатане і звичне.
І хто догодить нам усім,
Коли думок... мільярдів сім!
Когось ляка чума глобальна,
Когось інфляція обвальна;
Того грабують безпардонно,
А в того статки - за кордоном.
Тому й думки у всіх різняться
І сни у всіх окремі сняться.
Та всі гуртом бояться СНІДу,
А в Судний день - кончини світу.
Хвилює нас і шар озону
Над полюсами по сезону.
До НЛО вже якось звикли -
Чи тут вони, чи, може, зникли.
І можна "фанів" зрозуміти,
Коли футбол крокує світом.
Тож тільки спільний інтерес
Дасть у взаєминах прогрес.
І нам до спільної мети,
Хоч як не важко, треба йти!
2004р.
А там - далека далина.
Мости, заводи, труби, дим...
Літак під небом голубим.
Хоч всю планету обійди -
Людські повсюди є сліди.
Тут я подумав: чом би й ні -
Піти в мандрівку і мені...
Морями, сушею пройти
І щось цікаве там знайти.
Перегорну туди й сюди
Сім тон словесної руди,
Потрібне слово віднайду...
Отож, я вирішив: піду!
І аж душею звеселів:
Це ж нас мільярди на Землі!
А скільки вивітрилось прахом?
(Земля їм пухом, бідолахам).
Але й живих мільярди нас
Сміються й плачуть водночас.
Мільярди рук, мільярди ніг -
Я уявить собі не міг,
Яка ж це сила інтелекту
Облагородила планету!
І цей багатоликий розум
Відверне будь-яку загрозу.
Проте ці висновки прості
Не дуже тішать у житті.
Кажу ж, нас тут мільярди є
І кожен дбає за своє.
Бо світом править інтерес...
І там, де гроші, там прогрес,
А там, де бідність, там біда
Голодних діточок гойда...
Живемо всі, мов на вулкані -
Багаті, бідні, ситі, п'яні.
Та ще й поділені на зони.
Тому й претензіїї резонні.
Там зони вільної торгівлі,
Там зони від податків вільні.
Є зони митні, зони впливу,
Тюремні зони й особливі.
Немає тільки зони щастя,
Тому й живемо, як удастся.
Втопаєм в розкошах... Бідуєм...
Як треба - лозунги скандуєм.
Одних - підносим, інших - топчем
І не вважаєм це за злочин.
Над нами висне жах терору -
Таки суспільство наше хворе!
Бо люди гинуть безневинно
І краю лихові не видно.
Кому ж на руку страх і стрес
І чий у тому інтерес?
Питання, звісно ж, риторичне,
Давно обкатане і звичне.
І хто догодить нам усім,
Коли думок... мільярдів сім!
Когось ляка чума глобальна,
Когось інфляція обвальна;
Того грабують безпардонно,
А в того статки - за кордоном.
Тому й думки у всіх різняться
І сни у всіх окремі сняться.
Та всі гуртом бояться СНІДу,
А в Судний день - кончини світу.
Хвилює нас і шар озону
Над полюсами по сезону.
До НЛО вже якось звикли -
Чи тут вони, чи, може, зникли.
І можна "фанів" зрозуміти,
Коли футбол крокує світом.
Тож тільки спільний інтерес
Дасть у взаєминах прогрес.
І нам до спільної мети,
Хоч як не важко, треба йти!
2004р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0787 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0787 seconds