Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.31
12:07
Ця вічна сирена просвердлює мозок
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
І спокою, певно, ніколи не дасть.
Ця вічна сирена, як згущений морок.
І попіл століть опадає на нас.
У ній ми впізнаємо сутність століття.
Освенцим, Дахау, доносів рої.
Її віспувате обличчя столике.
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуток у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
СЛОВА БЛАГОДАРНОСТИ.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
СЛОВА БЛАГОДАРНОСТИ.
Главное - уметь благодарить...
Солнце - за его внимание,
Звёзды - за неяркий свет в ночи,
Друга - за плечо и понимание,
Бабушку - за тёплый хлеб в печи.
Главное - уметь благодарить...
Главное - уметь благодарить...
Воду - за волну и за крещение,
Рощу - за покой в зените дня,
Землю - за любовь и всепрощение,
И костёр - за теплоту огня.
Главное - уметь благодарить...
Можно быть талантливым, бездарным,
Многое свершить иль натворить...
Главное - быть жизни благодарным,
Главное - уметь благодарить...
Как часто мы произносим слово "СПАСИБО" и почти никогда не задумываемся над его истинным значением?! А ведь, как известно, слова – это озвученные мысли, а мысли – материальны и имеют такую природу – воплощаться, даже если мы ничего не знаем об этом. Законы мироздания никто не отменял, и мы можем или с пониманием ими пользоваться, или от незнания, а ещё хуже от невежества (нежелания ведать, то есть знать) наносить вред, как себе, так и окружающим нас людям. Многим известно, что слова не только несут в себе образ, но и могут выступать в роли передатчика того или иного действия. А наш язык – русский, весь образный и за каждым словом стоит некий образ или действие, заложенное в него. Говорить или не говорить людям "СПАСИБО", дело каждого, но все должны знать, какой смысл заложен в это слово, и какой посыл он даёт другому человеку, произнося его. "СПАСИБО" означает – "СПАСИ БОГ". На данное слово у людей возникал вопрос – от чего спасать, да и с какой стати? Поэтому, на "СПАСИБО" отвечали – НЕ ЗА ЧТО (то есть – я ничего плохого не сделал тебе, чтобы меня спасать) или – "ПОЖАЛУЙСТА" (положи лучше – пожалуй – сто рублей). Самое интересное, что и в русском, и в украинском, и в белорусском, и в немецком, и в английском слово, "ПОЖАЛУЙСТА" – просительное. Однако во всех языках приобрело и значение ответной реакции на "СПАСИБО". Что уже никак не странно, если понимать истинное значение слова "СПАСИБО". Так же слово "СПАСИБО" используется в качестве слова-оберега: «Идиот, придурок, тупица!» – прозвучало в наш адрес. Мы в ответ: спасибо – спаси-бог. Включается механизм защиты. Ведь мы обратились не к какому-то богу, а к самому чистому и истинному, что есть в нас, к своему внутреннему свету, который тут же отразит по нашей просьбе любое воздействие и посягательство на нашу целостность. В итоге – никто не пострадал. Информация вернулась к своему творцу. Мы не пустились во взаимные оскорбления и сохранили человеческое достоинство. Или другой пример: нам открыто льстят, поют дифирамбы, стремясь хитростью навязать, что-то своё. Произнося слово "СПАСИБО", мы призываем своего внутреннего защитника и опять остаёмся в выигрыше. Лесть и похвала, не проникнув к нам, вернётся к автору, и он оставит попытки прилипнуть к нам таким способом. Воспитанные же люди говорили и говорят – "БЛАГОДАРЮ"! Слово "БЛАГОДАРЮ" образовано из двух слов благо и дарить-дарю. Произнося данное слово, вы делитесь частью вашего блага, и лично вы сами, а не кто-то другой отвечаете добром на добро. Не спасибо, а благодарю! От кого мы хотим спастись? От того, кто даёт нам благо? Произнося "СПАСИБО", мы же не желаем на самом деле спасаться от добра и блага на нас исходящего! Но тогда в следующий раз можно и не получить его. А когда хотим поблагодарить за услугу, то правильно сказать – "БЛАГОДАРЮ"! То есть добром на добро, а благом на благо! Красивое и этичное слово БЛАГОДАРЮ, теперь не всегда можно услышать в ответ на оказанную услугу или добро. Забываем ОБРАЗный язык сами и детей своих не всегда учим правилам хорошего поведения, не говоря уже о истинном значении того или иного слова. Еще до 20 века русская литература пестрела словами: БЛАГОДАРЮ, БЛАГОДАРСТВУЙТЕ, БЛАГОДАРСТВУЮ, БЛАГОДЕТЕЛЬ, БЛАГОДУШИЕ, БЛАГОДАТЬ, БЛАГОДЕНСТВИЕ… "БЛАГОДАРИТЬ" – подарить благо! Благодарность привлекает внимание людей. Вас будут долго и тепло вспоминать. Людей удивляет, когда им дарят благодарность. Они ловят себя на мысли, что им приятно, им здорово, им радостно! Мы достойны благодарения, мы достойны, чтобы нам говорили – благодарю! Будем же всегда благодарны! Будем благодарны за то, что у нас есть, и что мы получим больше. Давайте говорить благодарю за всё хорошее в нашей жизни. Если каждый из нас будет выражать свою благодарность вокруг себя, этому примеру последуют остальные!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
