Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.17
00:42
Я більше не почую голос Ваш,
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
Дотепний анекдот по телефону.
Зі спогадів малюється колаж,
Уся надія в безнадії тоне.
Чого вартує надскладний пасаж,
Написаний байдужим фанфароном?
Освітлювався творчий мій багаж
2026.05.16
18:41
Дійові особи:
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
ЖУРНАЛІСТ - 75 років
ПОЕТ - 45 років
ФІЛОСОФ - хто його знає, скільки років
АКТ 1 (і останній)
ЖУРНАЛІСТ: Гав!
2026.05.16
18:30
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить…
(З останніх надходжень)
Бачу вже, як за хвилину знервовані пальці автора цієї стр
2026.05.16
15:31
Наше життя - темна мить. Залишається тільки
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
Перетерпіти цю вбивчу та болісну мить.
Спогади сяють наївним відлунням сопілки,
Місячним каменем пам'ять моя мерехтить.
Світе мій милий! В яку порожнечу пішов ти?
Як повернути найкращі твої голоси?
Ніжн
2026.05.16
13:25
Про "мудрий вкраїнський нарід"
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
Давно позабути вже слід.
І про "древню націю" теж-
Бо вже їдуть сюди з Бангладеш,
Із Індії, із Пакистану-
Їсти нашу сметану,
Жерти наш хліб і сало,
2026.05.16
11:28
було нам добре під зірками
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
були ідеї під парами
і вистачало мелодрами
реально
весна тендітна пелюстками
кохав і я тебе оксано
ми бавились в аероплана
часами
2026.05.16
11:25
Спливала ніч жарка й загайна,
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
я додивлявсь останні сни,
аж тут явилась звістка файна:
вернувсь товариш із війни.
Часи тягнулися марудні,
тримали справи клопіткі,
та все ж ми стрілись пополудні
2026.05.16
10:55
Як прикро те, що рік минає,
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.
Що час зміта все навкруги
Шаленим штормом небокраю,
Змішавши води й береги.
Летять епохи серпантином,
Немовби мить, за роком рік.
І бачить чоловік дитинно
Юрбу самотніх і калік.
2026.05.16
10:49
НЕЖДАНА: СМЕРТЬ ПІД КУПОЛАМИ
Поки законні діти князя вчили латину та готувалися до європейських королівств, маленька Неждана бігала босоніж по піску Десни і наливалася красою як дика рожа. Вона була тінню утраченого кохання Ярославової юності, про яку
2026.05.16
09:25
скажи! – приречені чи ще!?-
голодні, без одежі, босі,
але з надією на Досі,
як Іов в притчі із нічим,
долають відчуття буття
і , ремствуючи на пророче,
як черви, що пролізли в очі,
голодні, без одежі, босі,
але з надією на Досі,
як Іов в притчі із нічим,
долають відчуття буття
і , ремствуючи на пророче,
як черви, що пролізли в очі,
2026.05.16
09:10
Здавалося, не стрінемось з тобою,
хоч вий білугою від болю та наруги.
Моя печаль горою кам'яною,
бентежним океаном — хвиля туги.
Приходиш уві сні в сорочці білій.
Хоча за спиною лелечі крила,
я добре знаю, що осиротіли
хоч вий білугою від болю та наруги.
Моя печаль горою кам'яною,
бентежним океаном — хвиля туги.
Приходиш уві сні в сорочці білій.
Хоча за спиною лелечі крила,
я добре знаю, що осиротіли
2026.05.16
07:37
По той бік стін
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.
Ледь чутний дзвін
Без перемін
Звучить: Дзінь... Дзінь...
Буває, грім,
Злякавши дім,
Стихає в нім
Німім, живім.
2026.05.15
19:24
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о
2026.05.15
17:00
тут бував
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
прадавній ліс
повен радості
і сліз
небо лоскотав
верхів'ям
потопав
у птахоспів'ї
2026.05.15
15:44
її знайшли
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
всього опісля
повішаною
десь на вишні
недалік
чому на вишні
ми не зрозуміли
я вішався би сам
2026.05.15
13:13
Шкіра чобіт і колонська вода
Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Свічадо ~ вікно де жила самота
Довкола неї саду квіт
Пурпур кармін фіолет і блакить
Прийшла мертвою далі у безвість пішла
Сад зачинився квіт поїла іржа
На стіні того саду легенда вістить
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Проза
З глибин мого серця
Шановні читачі!
Відверто кажучи, я довго вагався: чи варто взагалі публікувати збірку «З глибин мого серця», вступну статтю до якої Ви зараз читаєте, бо не вважаю, свою скромну творчу працю чимось незвичним чи оригінальним… Написання моїх віршів виникає абсолютно спонтанно, під впливом певних оптимістичних чи негативних подій або емоцій, які трапляються у моєму житті. Це просто сплеск почуттів, які сповнюють моє серце і душу в момент створення рядка. В поезії я – початківець, а написання рецензій та відгуків на твори сучасної української та світової літератури – просто улюблена справа, якою займаюся у вільну хвилинку заради власного задоволення.
Звичайно, моя творчість не відбулася б без повсякчасної підтримки найрідніших людей, адже саме їхня любов і кохання дарують світлі, мрійливі миттєвості натхнення і творчого піднесення. На цих сторінках Ви знайдете вірші присвячені єдиній і неповторній володарці мого серця, чиє кохання допомагає стійко триматися на хвилях бурхливого життєвого моря, рядки присвячені моїй матусі, братові, маленькому племінникові і світлій пам’яті бабусі Євгенії, яка самовіддано допомагала мені впродовж всього життя, але, нажаль, зовсім нещодавно відійшла у Вічність.
Пропоную Вашій увазі низку неупереджених, а іноді дискусійних рецензій та відгуків на твори видатних письменників сучасної української та світової літератури. Ви зможете відкрити для себе дивовижний та захоплюючий, сповнений драматизму світ романів Ліни Костенко, Марії Матіос, Лесі Романчук, Ніни Фіалко, Люко Дашвар, Сімони Вілар, Філіпа Ванденберга та інших майстрів художнього слова, зможете зрозуміти моє бачення певних романів і зробити власні висновки!
Щиро дякую людям, які співпрацювали зі мною і сприяли моїй творчій реалізації в царині літератури: п.Юрієві Микитенку, головному редактору журналу іноземної літератури «Всесвіт»,п. Дмитрові Дроздовському, редактору відділу літературної критики журналу «Всесвіт» п. Олександру Апалькову, головному редактору міжнародного –літературного журналу і видавництва «Склянка часу», п. Лесі Романчук, письменниці, авторці роману «Лицарі любові і надії», п. Валентині Січкоріз, працівниці видавництва «Навчальна книга Богдан», п. Лілії Стасюк, редактору незалежного літературного альманаху «Lira», п. Миколі Жарких, засновникові літературного сайту «Мислене древо», викладачам – наставникам у середній та вищій школі .
Якщо цікаво, то більше інформації можна прочитати в Інтернеті:
Блог в Інтерет –виданні «Хайвей» http://h.ua/profile/304340/ http://h.ua/profile/298780/
Блог в Інтерет –виданні «Поетичні майстерні» http://maysterni.com/user.php?id=5637
Сторінка на сайті «Мислене древо»
http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/LiteraryStudies.html
ЗАПРОШУЮ ДО ДИСКУСІЇ ТА БУДУ ВДЯЧНИЙ ЗА ВАШІ ВІДГУКИ!
З повагою, автор
16.05.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
З глибин мого серця
Вступна стаття до збірки віршів, відгуків та рецензій на твори сучасної української та світової літератури
ВІД АВТОРА
Шановні читачі!
Відверто кажучи, я довго вагався: чи варто взагалі публікувати збірку «З глибин мого серця», вступну статтю до якої Ви зараз читаєте, бо не вважаю, свою скромну творчу працю чимось незвичним чи оригінальним… Написання моїх віршів виникає абсолютно спонтанно, під впливом певних оптимістичних чи негативних подій або емоцій, які трапляються у моєму житті. Це просто сплеск почуттів, які сповнюють моє серце і душу в момент створення рядка. В поезії я – початківець, а написання рецензій та відгуків на твори сучасної української та світової літератури – просто улюблена справа, якою займаюся у вільну хвилинку заради власного задоволення.
Звичайно, моя творчість не відбулася б без повсякчасної підтримки найрідніших людей, адже саме їхня любов і кохання дарують світлі, мрійливі миттєвості натхнення і творчого піднесення. На цих сторінках Ви знайдете вірші присвячені єдиній і неповторній володарці мого серця, чиє кохання допомагає стійко триматися на хвилях бурхливого життєвого моря, рядки присвячені моїй матусі, братові, маленькому племінникові і світлій пам’яті бабусі Євгенії, яка самовіддано допомагала мені впродовж всього життя, але, нажаль, зовсім нещодавно відійшла у Вічність.
Пропоную Вашій увазі низку неупереджених, а іноді дискусійних рецензій та відгуків на твори видатних письменників сучасної української та світової літератури. Ви зможете відкрити для себе дивовижний та захоплюючий, сповнений драматизму світ романів Ліни Костенко, Марії Матіос, Лесі Романчук, Ніни Фіалко, Люко Дашвар, Сімони Вілар, Філіпа Ванденберга та інших майстрів художнього слова, зможете зрозуміти моє бачення певних романів і зробити власні висновки!
Щиро дякую людям, які співпрацювали зі мною і сприяли моїй творчій реалізації в царині літератури: п.Юрієві Микитенку, головному редактору журналу іноземної літератури «Всесвіт»,п. Дмитрові Дроздовському, редактору відділу літературної критики журналу «Всесвіт» п. Олександру Апалькову, головному редактору міжнародного –літературного журналу і видавництва «Склянка часу», п. Лесі Романчук, письменниці, авторці роману «Лицарі любові і надії», п. Валентині Січкоріз, працівниці видавництва «Навчальна книга Богдан», п. Лілії Стасюк, редактору незалежного літературного альманаху «Lira», п. Миколі Жарких, засновникові літературного сайту «Мислене древо», викладачам – наставникам у середній та вищій школі .
Якщо цікаво, то більше інформації можна прочитати в Інтернеті:
Блог в Інтерет –виданні «Хайвей» http://h.ua/profile/304340/ http://h.ua/profile/298780/
Блог в Інтерет –виданні «Поетичні майстерні» http://maysterni.com/user.php?id=5637
Сторінка на сайті «Мислене древо»
http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/LiteraryStudies.html
ЗАПРОШУЮ ДО ДИСКУСІЇ ТА БУДУ ВДЯЧНИЙ ЗА ВАШІ ВІДГУКИ!
З повагою, автор
16.05.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
