ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Чепурко (1964) / Публіцистика

 МУЖЧИНА, ЗА КОТОРЫМ ХОЧЕТСЯ ИДТИ.

Я хочу тебя... Очень...До слез! до мороза по коже!
До искусанных губ, до скулящей от боли тоски...
Но живу как жила, улыбаюсь случайным прохожим,
И мечтаю несбыточно просто коснуться руки
Я хочу тебя так, будто жизни осталось неделя.
Будто несколько дней - и уже ничего не успеть.
Я с ума не сошла, просто нервы давно на пределе.
Легче вспыхнуть - и в пепел,чем долго,мучительно тлеть.
Я хочу тебя... я по тебе невозможно скучаю,
А тоска изнутри разъедает похлеще любой кислоты.
Каждый вечер свиданья во сне я тебе назначаю
За пятнадцать минут до рассвета у пятой звезды...
Приходи, нам обоим, обоим нужна эта встреча!
Дай мне шанс рассказать тебе то, что нет силы скрывать!
Я хочу тебя очень... От этого время не лечит.
Только я и сама ничего не хочу забывать!

Наталия Романова

В современном мире многие из нас начинают отношения со списка требований к своему партнеру.

Идеальный мужчина должен быть таким-то, идеальная женщина должна быть такой-то. Я не знаю, каким должен быть мужчина рядом со мной, хотя и спрашивают об этом часто. Но знаю точно, что этот человек совсем не идеальный. И уж точно не лучше всех. И еще он мне ничего не должен.
Он просто Мужчина, за которым хочется идти.

Мужчина, за которым хочется идти, как и все люди на этой планете, совершает ошибки и время от времени сомневается в себе. Чем-то занимается, пробует новое, иногда падает, потом поднимается и идет дальше. Он не гоняет на гоночном автомобиле по ночному мегаполису в одеждах непобедимого супергероя, не паркует свой вертолет на крыше светящегося небоскреба, не носит в кармане ствол, как "крутые парни" из блокбастеров, не сражает наповал грудой мышц всех длинноногих красавиц в округе.

Мне кажется, он самый обычный человек. Просто один из семи миллиардов людей, который просыпается каждое утро, проживает свой день и засыпает до нового рассвета. Такой же как и я. И кровь у него красная. Такая же, как и у всех других людей на планете.

Мужчина, за которым хочется идти, много работает. И над собой и над миром в целом. Его не так сильно интересуют отношения, потому что мужчинам хочется спасать мир, в этом их природная функция.

А меня это устраивает. Мне есть, чем заняться, пока он спасает мир. Я всегда на связи, всегда иду рядом, всегда в зоне досягаемости. Потому что это моя природная функция. Быть Женщиной. Любить, верить, питать энергией и быть рядом, что бы ни случалось. И еще никогда не обсуждать его ошибки с другими людьми. Потому что женская любовь - это не про обсуждение ошибок. Если это Мужчина, за которым хочется идти, значит, он все делает правильно.
ВСЁ. И точка. Он идёт, а я за ним.

Мужчина, за которым хочется идти, иногда ранит своим словом или невниманием. Потом он молчит и думает. Затем просит прощения. От всего сердца. И я его прощаю. Всегда прощаю. Потому что я такая же. Я тоже раню. И тоже прошу прощения. От всего сердца. И он меня прощает. Потому что он такой же. Просто человек, как и все мы на этой планете.

Мужчина, за которым хочется идти, временами устает и уходит в пещеру. Такое случается с мужчинами, за которыми хочется идти. Им хочется уединиться и поразмышлять о жизни. Или просто сходить на футбол. Или попить пива с друзьями. Или посидеть в чайной в одиночестве. И хорошо. Пусть посидит в своей пещере. Отдохнет и обязательно вернется.

Мужчина, за которым хочется идти, не говорит много о своих чувствах. Однажды он дает тебе понять, что любит, и что ты - важный человек в его жизни. А дальше он просто делает. Не говорит, но делает. Просто что-то делает. Ходит на работу, занимается бизнесом, развивается. Иногда держится на расстоянии, когда-то подходит ближе. Когда подходит, то крепко обнимает. Смотрит в глаза. Ну а ты просто знаешь, что он - Мужчина, за которым хочется идти.
И все. Ты просто знаешь это.

Да нет, это не как в кино. Никаких тебе фейерверков, никаких великих озарений, никаких предсказаний и круглосуточной страсти. Просто родной человек, просто тот, кому ты доверяешь, просто тот, кто верит тебе. Просто человек, с которым тебе хорошо и по-домашнему уютно.
Просто Мужчина, за которым хочется идти.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-11-03 22:38:46
Переглядів сторінки твору 1097
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.698 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.228 / 5.42)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.784
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.11.17 08:05
Автор у цю хвилину відсутній