Дякую, ТОБІ, Богдане, що завітав.
Оце потрапила нині на очі "дискусія" на цю тему, то я й заглянула у ел.словник, який завжди під рукою тут у головній колонці ПМ. А деяким нашим ""колегам"" тільки дай привід сотворити бурю в склянці води :)))))

Ця інформація тут, бо в рубриці "останні коментарі" зауважила "дискусію", яка велася на сторінці http://maysterni.com/publication.php?id=99123. Стало самій цікаво: як же насправді має бути. Використала той ресурс, який був у найближчому доступі. А що є протиріччя у словниках - то не новина.
Можливо, колись нормативним стане "приймати участь"(бо так вперто всі калькують досі рос."принимать участие"), а не правильне "брати участь", "чИтання", замість "читАння" і т.д. (сумно іронізую).
Пропоную всім, хто має матеріали з різних словників стосовно написання слова "вірші" вмістити їх на цій сторінці. :)

згідна з Вами, Таню :)

:)

Та воно,власне, у кожного під рукою...:)
Дякую, ВАМ, що завітали!

еге ж...)) а то!

Еге ж: і Конституції переписують кому як пасує ((

От якби на цьому сайті були електронні версії найновіших академічних видань... І всі мовники і літератори прийняли консенсусне рішення щодо єдиного правопису... іт.д., іт.п...
Але ж мусимо дотримуватись тих правил, які є на сьогодні. Бо інакше буде хаос і тотальна безграмотність.
Я не є апологетом наведених у публікації варіантів. Моя публікація - радше запрошення всіх охочих до спільного дослідження :)

Дякую ВАМ, пані Нінеле.
"Не бійтесь заглядати у словник..." - казав колись класик. Хоча і словники підлягають принципу "Paula rhei"("Все рухається (змінюється)"-Геракліт).
Ось знайшла ще одну думку на цю тему:
http://maysterni.com/user.php?id=3605&t=4&type=3
«(…) ВІрші - давній український наголос. У радянські часи, коли, відповідно до державної політики, мовознавці з усіх сил намагалися наблизити українську мову до російської з метою подальшого повного злиття (на основі російської, як самі розумієте), словники почали подавати наголос віршІ - як у російському стихИ, за аналогією. Так і досі подає словник онлайн, яким ми звикли користуватися, бо кращого немає: http://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
Цей словник містить величезну купу русизмів та недоречностей, дуже неповний і несучасний, тож довіряти йому можна не завжди.
Нині кожний свідомий українець повинен дотримуватися чистоти мови й позбуватися східних впливів, які руйнують сам дух українства.
Тому слово віршІ нині вживати соромно, засміють у будь-якому культурному товаристві.»

Отож, як казав Т.Шевченко:"...думаймо, читаймо. І чужого научаймось, й свого не цураймось"...

Заглянула за Вашим посиланням. Беру до уваги. Дякую, Валерію.

заходьте ще!:))