Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
2026.02.26
22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
2026.02.26
20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
2026.02.26
20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
2026.02.26
20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
2026.02.26
19:17
Сидять старі на осонні, кістки свої гріють.
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
Про те, про се розмовляють, про молодість мріють,
Коли ще було в них сили весь день працювати,
І до ранку до самого потім танцювати.
Сидять, курять самокрутки, мирно розмовляють,
Коли тут повз них Секлета –
2026.02.26
17:52
Я вигляну з віконечка –
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
маленька замальовочка!
Не там, а тут
увесь наш театральний інститут
розсівся в рамки портретів
відомих акторів і пасивних поетів.
Що вже тут їм викривати,
коли вже видно й так,
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Дмитраш (1992) /
Публіцистика
День закоханих в Польщі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
День закоханих в Польщі
Невеличке село Чонсткув знаходиться у 20-ти км від Варшави і, напевно, нічим особливим не відрізняється від інших польських сіл, хіба, що своїми веселими і гамірними працівниками м’ясокомбінату (масарні). Галя декілька років поспіль їздила туди під час літньої відпустки на роботу, але одного разу поїхала взимку, якраз напередодні Дня св. Валентина. В масарні, як у великому вулику було шумно. Знайомі працівники-поляки щиро вітали Галю з поверненням і говорили, що готуються до Дня закоханих, і пишуть привітання на дошці об’яв біля їдальні. У Польщі День св. Валентина – це не тільки день закоханих! Також можна вітати всіх своїх колег, керівників, батьків і навіть домашніх тварин.
Кожного ранку на упаковню забігав, щоб чимось перекусити, так званий пан Дзюбек. Дзюбек – тому, що мав червоно-фіолетовий ніс. Він ходив завжди, незважаючи на пору року, у гумових чоботях з широкими халявами. Чоботи ці були не просто професійним аксесуаром, а служили сховищем для пляшечки горілки. Пан Дзюбек традиційно приносив її на роботу, незважаючи на сувору охорону.
У їдальні працювала пані Ядзя, котра хильнувши чарчину-другу, творила на кухні різні дива, як от, наприклад, помішувала сковорідкою, замість кохлі, флячки у казані (флячки – це польський національний делікатес).
А ще був начальник зміни з неофіційним прізвиськом Пілсуцький, тому що мав великі закручені рижі вуса і складний характер.
Працювали також на фірмі пенсіонери пан Томек і пан Ярек, колеги пана Дзюбека, котрі варили м'ясо для сальцесону, перед тим, уважно перебираючи його, і час від часу помішували це все вилами у великих чанах з нержавіючої сталі.
Отак жили-поживали працівники масарні.
В упаковні, де працювала Галя, якраз розрізали сальцесони і ділили їх на менші частинки, загортаючи у поліетилен. І тут Мавгося скрикнула: «Ой, око свіньске!». Прибігши до неї, всі побачили симпатичне поросяче око, яке виглядало із сальцесону! А, зрозуміло, то ж Ярек з Томком були на зміні! Ще багато чого можна було б розповісти, бо людей цікавих і «неординарних» там було безліч.
Вранці, прийшовши на роботу, всі вітали один-одного з Днем Валентина. Але найкрасномовнішою була дошка об’яв, на якій, буквально, не залишилося вільного місця. Вітали генерального директора пана Сільвестра, двох його замів – пана Войтка і пана Хеніка, а також керівництво вітало всіх працівників. Любителі сюрпризів дякували пану Томеку і пану Яреку за смачний сальцесон, а пані Ядзі з їдальні – за хрумкі флячки. А ще на одному клаптику паперу були намальовані вуса і красувався напис (правда, тут я вже пишу по-українськи): «Вшісткего найлєпшего і для пана Пілсуцкего!». Отже, нікого не забули і створили свято для всіх!
Кожного ранку на упаковню забігав, щоб чимось перекусити, так званий пан Дзюбек. Дзюбек – тому, що мав червоно-фіолетовий ніс. Він ходив завжди, незважаючи на пору року, у гумових чоботях з широкими халявами. Чоботи ці були не просто професійним аксесуаром, а служили сховищем для пляшечки горілки. Пан Дзюбек традиційно приносив її на роботу, незважаючи на сувору охорону.
У їдальні працювала пані Ядзя, котра хильнувши чарчину-другу, творила на кухні різні дива, як от, наприклад, помішувала сковорідкою, замість кохлі, флячки у казані (флячки – це польський національний делікатес).
А ще був начальник зміни з неофіційним прізвиськом Пілсуцький, тому що мав великі закручені рижі вуса і складний характер.
Працювали також на фірмі пенсіонери пан Томек і пан Ярек, колеги пана Дзюбека, котрі варили м'ясо для сальцесону, перед тим, уважно перебираючи його, і час від часу помішували це все вилами у великих чанах з нержавіючої сталі.
Отак жили-поживали працівники масарні.
В упаковні, де працювала Галя, якраз розрізали сальцесони і ділили їх на менші частинки, загортаючи у поліетилен. І тут Мавгося скрикнула: «Ой, око свіньске!». Прибігши до неї, всі побачили симпатичне поросяче око, яке виглядало із сальцесону! А, зрозуміло, то ж Ярек з Томком були на зміні! Ще багато чого можна було б розповісти, бо людей цікавих і «неординарних» там було безліч.
Вранці, прийшовши на роботу, всі вітали один-одного з Днем Валентина. Але найкрасномовнішою була дошка об’яв, на якій, буквально, не залишилося вільного місця. Вітали генерального директора пана Сільвестра, двох його замів – пана Войтка і пана Хеніка, а також керівництво вітало всіх працівників. Любителі сюрпризів дякували пану Томеку і пану Яреку за смачний сальцесон, а пані Ядзі з їдальні – за хрумкі флячки. А ще на одному клаптику паперу були намальовані вуса і красувався напис (правда, тут я вже пишу по-українськи): «Вшісткего найлєпшего і для пана Пілсуцкего!». Отже, нікого не забули і створили свято для всіх!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
