Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.10
15:15
Де ви, дозвілля невпізнані люди?
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
Де вихованці добра?
Долі масної спотворені груди
Ранками et cetera? —
Жовті лисички і швидкісні поні
Голосом регіт несуть,
Грають, мов картами, в довгу звитягу,
Сонце з-за обрію ждуть.
2026.09.10
12:13
Нехай гряде оновлення весни,
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
І зносить ідолів, старі закони,
І зазирає бурею у сни,
Долаючи погрози і прокльони.
Усе віджиле має відійти.
Чекаємо оновлення у жилах.
Ніщо нас не зупинить до мети
2026.09.10
08:41
«ЗАГИБЕЛЬ АТЛАНТИДИ: Коли Океан закрив Небо»
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Атлант – верховний цар-жрець, у чиїх жилах солона кров Посейдона бореться з прахом землі.
Клейто – старша жриця, чиє серце б'ється
2026.09.10
08:04
Зарясніли відтінки
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
Жовтих крапель впритул,
Неупинних, як фіжми,
Що занурились в мул.
До глибин від жаскої,
Нетривкої води,
У спотворений сумнів,
Що чекає біди.
2026.09.10
06:52
Ніким непереконана
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
Шукати компроміс,
Ти нехтуєш законами
І чвари сієш скрізь.
Якщо немає розуму,
А величі синдром,
То силою погрожуєш
І лупиш кулаком.
2026.09.09
21:29
віршики
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
віршатка віршульки
на спомин
добрий не добрий
довільно подряпані стулки
без примусу не без гонору
поспіль кимось прочитані
або непрочитані досі
2026.09.09
19:40
Ніч наблизилась тихенько.
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
Мама — доні:
— Спи, рідненька.
— Я без казки не засну.
Прочитай бодай одну.
Розгорнула мама книжку
там, де оповідь про мишку,
про її сім’ю спочатку:
2026.09.09
14:59
Де ж нам знайти королеву,
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
Де ж украсти один міліон???
Де знайти красавицю,
Ту, шо нам понравицця,
В інстаграм не спалицця?
2026.09.09
13:21
Пробач, мій хороший, іще не готова
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
пірнути у вир недолугим дитям.
Пером не дописана ще передмова
до ветхозавітної книги життя.
Природи не випила смуток осінній,
на смак не пізнала наснагу жаги.
Проспали світанки давно треті півні,
завіяли сад хриз
2026.09.09
12:53
«АХІЛЛЕС: Кров на вівтарі Стріловержця»
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі в дусі античного плачу-«коммосу», у трьох сценах)
«Долі ніхто із людей не уникне – ні слабкий, ні мужній,
З того самого дня, як на світ він родився земний».
Гомер,
2026.09.09
12:31
Так не хоче мороз відступати
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
Із делеких замерзлих долин,
Закувавши дерева у ґрати,
Ніби шмаття забутих билин.
Він погрожує люто, безбожно
Із минулого, ніби зі сну.
Та весні відступати не можна.
Я нечутно межу перетну.
2026.09.09
12:01
Для меншої частки минулого серпня,
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
На випадок дощику ранком на східцях,
Святі й чарівні на кордоні безсмертя
Живуть провидінням, як шах шахівниці.
Дикунське, мрійливе стриножених буднів
У звуках скорботних, у фарбах змарнілих,
Як текстів акадськи
2026.09.09
08:50
Втікаємо — від поглядів байдужих круговерті,
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
в окраїни, де ще дрімає місто сімдесятих,
до акварельних двориків, у ґрати ще не взятих,
де вікна без фіранок пишних — сонячні, відверті.
Втікаємо — кудись подалі від важких туманів,
де промені ласкають
2026.09.09
06:08
Ніжно і закохано дивлюся,
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
Попри те, що стільки літ пройшло, -
На твоє волосся світло-русе,
На підняте високо чоло.
Вік намилуватися незмога
Личком, що рум'янцем виграє,
Тож не помічаю анікого
Ні в глядацькій залі, ні в фойє.
2026.09.09
01:17
Сопе і пише - все ніяк!
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
З поезією - повний швак!
Тому всіх тролити - мастак
Письменник Валентин Троляк.
2026.09.09
00:44
Пілігрими із Хайфи до Умані
Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прокладають маршрути задумані.
І ніяке пуйло
Ні за яке бабло
Не завадить дістатися Умані.
Ураган прошумів над Карпатами,
Позмітав москалів разом з матами,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Дмитраш (1992) /
Публіцистика
День закоханих в Польщі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
День закоханих в Польщі
Невеличке село Чонсткув знаходиться у 20-ти км від Варшави і, напевно, нічим особливим не відрізняється від інших польських сіл, хіба, що своїми веселими і гамірними працівниками м’ясокомбінату (масарні). Галя декілька років поспіль їздила туди під час літньої відпустки на роботу, але одного разу поїхала взимку, якраз напередодні Дня св. Валентина. В масарні, як у великому вулику було шумно. Знайомі працівники-поляки щиро вітали Галю з поверненням і говорили, що готуються до Дня закоханих, і пишуть привітання на дошці об’яв біля їдальні. У Польщі День св. Валентина – це не тільки день закоханих! Також можна вітати всіх своїх колег, керівників, батьків і навіть домашніх тварин.
Кожного ранку на упаковню забігав, щоб чимось перекусити, так званий пан Дзюбек. Дзюбек – тому, що мав червоно-фіолетовий ніс. Він ходив завжди, незважаючи на пору року, у гумових чоботях з широкими халявами. Чоботи ці були не просто професійним аксесуаром, а служили сховищем для пляшечки горілки. Пан Дзюбек традиційно приносив її на роботу, незважаючи на сувору охорону.
У їдальні працювала пані Ядзя, котра хильнувши чарчину-другу, творила на кухні різні дива, як от, наприклад, помішувала сковорідкою, замість кохлі, флячки у казані (флячки – це польський національний делікатес).
А ще був начальник зміни з неофіційним прізвиськом Пілсуцький, тому що мав великі закручені рижі вуса і складний характер.
Працювали також на фірмі пенсіонери пан Томек і пан Ярек, колеги пана Дзюбека, котрі варили м'ясо для сальцесону, перед тим, уважно перебираючи його, і час від часу помішували це все вилами у великих чанах з нержавіючої сталі.
Отак жили-поживали працівники масарні.
В упаковні, де працювала Галя, якраз розрізали сальцесони і ділили їх на менші частинки, загортаючи у поліетилен. І тут Мавгося скрикнула: «Ой, око свіньске!». Прибігши до неї, всі побачили симпатичне поросяче око, яке виглядало із сальцесону! А, зрозуміло, то ж Ярек з Томком були на зміні! Ще багато чого можна було б розповісти, бо людей цікавих і «неординарних» там було безліч.
Вранці, прийшовши на роботу, всі вітали один-одного з Днем Валентина. Але найкрасномовнішою була дошка об’яв, на якій, буквально, не залишилося вільного місця. Вітали генерального директора пана Сільвестра, двох його замів – пана Войтка і пана Хеніка, а також керівництво вітало всіх працівників. Любителі сюрпризів дякували пану Томеку і пану Яреку за смачний сальцесон, а пані Ядзі з їдальні – за хрумкі флячки. А ще на одному клаптику паперу були намальовані вуса і красувався напис (правда, тут я вже пишу по-українськи): «Вшісткего найлєпшего і для пана Пілсуцкего!». Отже, нікого не забули і створили свято для всіх!
Кожного ранку на упаковню забігав, щоб чимось перекусити, так званий пан Дзюбек. Дзюбек – тому, що мав червоно-фіолетовий ніс. Він ходив завжди, незважаючи на пору року, у гумових чоботях з широкими халявами. Чоботи ці були не просто професійним аксесуаром, а служили сховищем для пляшечки горілки. Пан Дзюбек традиційно приносив її на роботу, незважаючи на сувору охорону.
У їдальні працювала пані Ядзя, котра хильнувши чарчину-другу, творила на кухні різні дива, як от, наприклад, помішувала сковорідкою, замість кохлі, флячки у казані (флячки – це польський національний делікатес).
А ще був начальник зміни з неофіційним прізвиськом Пілсуцький, тому що мав великі закручені рижі вуса і складний характер.
Працювали також на фірмі пенсіонери пан Томек і пан Ярек, колеги пана Дзюбека, котрі варили м'ясо для сальцесону, перед тим, уважно перебираючи його, і час від часу помішували це все вилами у великих чанах з нержавіючої сталі.
Отак жили-поживали працівники масарні.
В упаковні, де працювала Галя, якраз розрізали сальцесони і ділили їх на менші частинки, загортаючи у поліетилен. І тут Мавгося скрикнула: «Ой, око свіньске!». Прибігши до неї, всі побачили симпатичне поросяче око, яке виглядало із сальцесону! А, зрозуміло, то ж Ярек з Томком були на зміні! Ще багато чого можна було б розповісти, бо людей цікавих і «неординарних» там було безліч.
Вранці, прийшовши на роботу, всі вітали один-одного з Днем Валентина. Але найкрасномовнішою була дошка об’яв, на якій, буквально, не залишилося вільного місця. Вітали генерального директора пана Сільвестра, двох його замів – пана Войтка і пана Хеніка, а також керівництво вітало всіх працівників. Любителі сюрпризів дякували пану Томеку і пану Яреку за смачний сальцесон, а пані Ядзі з їдальні – за хрумкі флячки. А ще на одному клаптику паперу були намальовані вуса і красувався напис (правда, тут я вже пишу по-українськи): «Вшісткего найлєпшего і для пана Пілсуцкего!». Отже, нікого не забули і створили свято для всіх!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
