Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.12
09:23
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої н
2026.06.12
07:05
В. Н...
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
Всілякі дні мелькають без зупинки
І кожен з нас торує власний шлях,
Де радість і печаль навперемінку
Щодня стрічаються не на словах.
Ти, друже, той, хто розуміє мовчки
Усе і переймається завжди, -
2026.06.11
21:50
Не збагнула вона, як побачив я
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
Та усміхнено каже щось іще
Закриваючи книгу, щоби бути тут
У чуттях, і я грав би про це
Сторінки лишає із іменами
Хай чекають, вона прийде, хіба ні
Мріючи, що їм іще розповісти про
2026.06.11
20:02
В позачассі згадаєш, як тиша вагітніла звуком,
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
як у смерку порожньому дзенькала перша зоря,
як люнарного сяйва стежина - мов сріблена смуга -
між огнями лилась і ти стезі отій довіряв.
Довіряв більше їй, ніж матерії взятій у руку,
ніж землі під но
2026.06.11
17:34
Як чубляться князі поміж собою,
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
Бо кожен прагне в Києві сидіть,
Тоді якогось супостата ждіть,
Що візьме Київ з боєм чи без бою.
Орда монгольська Київ облягла,
Хоча і хочу дуже помилитись,
Не думаю, що вдасться нам відбитись…
Година крайня Києва при
2026.06.11
15:56
Коли пора іти до дна
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
і ти приклав до цього руку,
то це, таки, твоя війна,
що дурням служить за науку.
***
Як не мудруй, усім каюк,
якщо хитрують ренегати...
2026.06.11
15:44
Я у царстві ялинок бреду.
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
Заблукав у самотньому борі
І на радість чи то на біду
Відчуваю величність собору.
Я бреду між похилих дерев,
Ніби книг, непрочитаних досі.
Я почую притлумлений рев,
2026.06.11
13:22
Щоденність – тиха, непримітно-звична плином.
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
Але у ній, немов у сутінній кімнаті,
присутні бігом часу виявлені вікна.
Ті, що обличчям до минулого – прозорі.
А щільно вкриті не прожитим - з майбуття.
Злітають звідтіля провіщення всілякі -
2026.06.11
08:10
Везувій винищив Помпеї
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
і виноградні вина.
Під порохом жаркого глею
похована причина.
Содом й Гоморру покарали
за блуд і сластолюбство.
Від грізного меча моралі
на пласі гине людство.
2026.06.11
07:41
Як інакше назвати довге чекання чогось для тебе важливого? Певно, хворобою, яку треба перенести, знаючи, що вона не марна і колись відпустить.
Ти ковтаєш казенні ліки у палаті своєї байдужості до всього, що є довкола, і слухаєш лікаря часу. Він лікує мов
2026.06.11
06:54
верлібри дуже навіть
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
експортний артикул
якщо у тебе є
чого продати
їм
читачам трактатів
молодняку на слемі
панночкам серпанковим
2026.06.11
05:55
Лисуватий, крутолобий,
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
У незміннім кожушку, -
Спозарана дід худобу
Доглядає на лужку.
З-під верби спостерігає,
Добре бачачи здаля,
Що наблизилось до гаю
Недосвідчене теля.
2026.06.10
23:58
Нумо в коло йдіть до нас,
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…
Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі
раді бачити тут вас.
В ритмі з рухом гучні гуки,
хто зна де ті ноги й руки…
Бубон тут як тулумбас**
грувом*** покриває нас.
Коло витримати в русі
2026.06.10
21:26
Стільки причин в юдеїв для печалі.
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
Стільки постів і молитов сумних.
Та все ж не знайдеш серед них
Оту, аби гірке минуле не вертало.
Як зненависть здолати безпричинну,
Одвічну зненависть людини до людини?
Почата Каїном, що так і не розкаявсь,
Як Аве
2026.06.10
19:47
Поки ворог протягує лапи,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.
***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,
порятунок лише в боротьбі.
Святе діло – убити ка*апа
і не так у бою як в собі.
***
Важко бути поетом епохи
де в болоті зав’яз криголам,
2026.06.10
19:19
Час квітучих чилійських суниць
Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зачинені всі двері крамниць:
Вітер зітхає –
Щось шепоче про човен
В зеленому морі вишень,
А може про крихітку
Яку звуть Нетреба.
Рахую свічки-зірки
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ольга Дмитраш (1992) /
Публіцистика
День закоханих в Польщі
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
День закоханих в Польщі
Невеличке село Чонсткув знаходиться у 20-ти км від Варшави і, напевно, нічим особливим не відрізняється від інших польських сіл, хіба, що своїми веселими і гамірними працівниками м’ясокомбінату (масарні). Галя декілька років поспіль їздила туди під час літньої відпустки на роботу, але одного разу поїхала взимку, якраз напередодні Дня св. Валентина. В масарні, як у великому вулику було шумно. Знайомі працівники-поляки щиро вітали Галю з поверненням і говорили, що готуються до Дня закоханих, і пишуть привітання на дошці об’яв біля їдальні. У Польщі День св. Валентина – це не тільки день закоханих! Також можна вітати всіх своїх колег, керівників, батьків і навіть домашніх тварин.
Кожного ранку на упаковню забігав, щоб чимось перекусити, так званий пан Дзюбек. Дзюбек – тому, що мав червоно-фіолетовий ніс. Він ходив завжди, незважаючи на пору року, у гумових чоботях з широкими халявами. Чоботи ці були не просто професійним аксесуаром, а служили сховищем для пляшечки горілки. Пан Дзюбек традиційно приносив її на роботу, незважаючи на сувору охорону.
У їдальні працювала пані Ядзя, котра хильнувши чарчину-другу, творила на кухні різні дива, як от, наприклад, помішувала сковорідкою, замість кохлі, флячки у казані (флячки – це польський національний делікатес).
А ще був начальник зміни з неофіційним прізвиськом Пілсуцький, тому що мав великі закручені рижі вуса і складний характер.
Працювали також на фірмі пенсіонери пан Томек і пан Ярек, колеги пана Дзюбека, котрі варили м'ясо для сальцесону, перед тим, уважно перебираючи його, і час від часу помішували це все вилами у великих чанах з нержавіючої сталі.
Отак жили-поживали працівники масарні.
В упаковні, де працювала Галя, якраз розрізали сальцесони і ділили їх на менші частинки, загортаючи у поліетилен. І тут Мавгося скрикнула: «Ой, око свіньске!». Прибігши до неї, всі побачили симпатичне поросяче око, яке виглядало із сальцесону! А, зрозуміло, то ж Ярек з Томком були на зміні! Ще багато чого можна було б розповісти, бо людей цікавих і «неординарних» там було безліч.
Вранці, прийшовши на роботу, всі вітали один-одного з Днем Валентина. Але найкрасномовнішою була дошка об’яв, на якій, буквально, не залишилося вільного місця. Вітали генерального директора пана Сільвестра, двох його замів – пана Войтка і пана Хеніка, а також керівництво вітало всіх працівників. Любителі сюрпризів дякували пану Томеку і пану Яреку за смачний сальцесон, а пані Ядзі з їдальні – за хрумкі флячки. А ще на одному клаптику паперу були намальовані вуса і красувався напис (правда, тут я вже пишу по-українськи): «Вшісткего найлєпшего і для пана Пілсуцкего!». Отже, нікого не забули і створили свято для всіх!
Кожного ранку на упаковню забігав, щоб чимось перекусити, так званий пан Дзюбек. Дзюбек – тому, що мав червоно-фіолетовий ніс. Він ходив завжди, незважаючи на пору року, у гумових чоботях з широкими халявами. Чоботи ці були не просто професійним аксесуаром, а служили сховищем для пляшечки горілки. Пан Дзюбек традиційно приносив її на роботу, незважаючи на сувору охорону.
У їдальні працювала пані Ядзя, котра хильнувши чарчину-другу, творила на кухні різні дива, як от, наприклад, помішувала сковорідкою, замість кохлі, флячки у казані (флячки – це польський національний делікатес).
А ще був начальник зміни з неофіційним прізвиськом Пілсуцький, тому що мав великі закручені рижі вуса і складний характер.
Працювали також на фірмі пенсіонери пан Томек і пан Ярек, колеги пана Дзюбека, котрі варили м'ясо для сальцесону, перед тим, уважно перебираючи його, і час від часу помішували це все вилами у великих чанах з нержавіючої сталі.
Отак жили-поживали працівники масарні.
В упаковні, де працювала Галя, якраз розрізали сальцесони і ділили їх на менші частинки, загортаючи у поліетилен. І тут Мавгося скрикнула: «Ой, око свіньске!». Прибігши до неї, всі побачили симпатичне поросяче око, яке виглядало із сальцесону! А, зрозуміло, то ж Ярек з Томком були на зміні! Ще багато чого можна було б розповісти, бо людей цікавих і «неординарних» там було безліч.
Вранці, прийшовши на роботу, всі вітали один-одного з Днем Валентина. Але найкрасномовнішою була дошка об’яв, на якій, буквально, не залишилося вільного місця. Вітали генерального директора пана Сільвестра, двох його замів – пана Войтка і пана Хеніка, а також керівництво вітало всіх працівників. Любителі сюрпризів дякували пану Томеку і пану Яреку за смачний сальцесон, а пані Ядзі з їдальні – за хрумкі флячки. А ще на одному клаптику паперу були намальовані вуса і красувався напис (правда, тут я вже пишу по-українськи): «Вшісткего найлєпшего і для пана Пілсуцкего!». Отже, нікого не забули і створили свято для всіх!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
