ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Передмова

Нещодавно я відкрив для себе нове хобі, в якому намагаюся поєднувати приємне з корисним, а саме написання есе психологічної тематики. Деякі стали підсумком багаторічних спостережень в ході роботи з пацієнтами, інші є інсайтами, що виникли під

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.31 10:32 ]
    Інший
    Свистом вітру , слухом сміху - океанами порад
    Ти тікав по тернам спіху - все ховався від принад

    Вони тішили , ласкали - вудевілю хоровод
    Бумеранги запускали , інтригований кросворд

    Маски , фарби , пустолати , збірка видатних подій
    Все нагадують про дати - про дивакуватість мрій

    Так з народження картають , вносять в правила - альянс
    Інших прикладом навчають , з чим іти у перший клас

    Тут маститих реверанси - під стандарти палачів
    Працелюбні вихованці , для рабів - ангар цепів

    У цитатах , транспорантах , заголовками тузів
    Так дістали дегустати - що порочать отчий дім

    Ти зібрався , не зламався - відшвартований терпець
    Власній думці признавався , ти не спільник - ти боєць...


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.20 07:28 ]
    Душогуби
    Його так просто покарали
    На плечі вішали ярмо
    Не слухали , і не питали
    Їм як за свято все було

    Не зупинила кров невинна
    Благання матері , рідні
    Їх розвела нечиста сила
    Що прижилася на землі

    Вони себе завжди вважали
    Пророком обраний - народ
    А між собою воювали
    Бо розу потурав їм жлоб

    Уміють вчасно приписати
    Віднять , додати , поділить
    Не випадково їх і звати
    Жиди - народжені винить

    У бога раса , колір шкіри
    Не мають значення прикмет
    Для нього головне - людина
    Що сіє безкорисність благ

    Збирайте віру по пісчині
    Тримайте миром , і діліть
    Не послужіть чужим оманам
    Можливість бачити - просіть...
    2010р.





    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2015.03.19 09:10 ]
    Коршун
    Мов загнаний голодний звір
    Чатує благородну здобич
    У люту , грізну заметіль
    Вигонять щоб отримать поміч

    Під статус ковані цепи
    Стандарти у бридкій уяві
    За кожним кроком ярлики
    Це припис - на твоїй догані

    Навіщо ставить ярлики ?...
    Для статуй писані закони
    Я не повірю що живі
    Заселені в людину клони

    Цей принцип губить почуття
    Тормозить іншого - зусилля
    Ця кривда темних сил рука
    Що занотовує свавілля

    Остерігайся пить дурман
    Всі ласі присадить на опій
    Не зарікайся від бажань
    Тікай - коли тривожать спокій.
    2011р.



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.02.24 16:29 ]
    Лесі
    ЛЕСІ
    Ось ми і ровесниці з Тобою,
    Стрілись віком на межі століть.
    Ти пішла такою молодою,
    А Твій біль уже й мені болить.

    Та Твоя вступає в душу сила
    І відвага будиться на клич,
    Як огні досвітні засвітили
    По-новому на межі сторіч.

    Приїзди до мене, Лесю, в гості!
    Хай торкнуся сильної руки
    І почую віщий мужній голос.
    Підем весну слухати й віки.

    Я б Твоєю сЕстрою назвалась,
    СЕстрою безсмертної Косач.
    Бо для мене це до болю мало:
    Лиш читач Твій. Але все ж – читач!

    Приїзди до мене в гості, Лесю!
    Знову на Поділля приїзди!
    Де Твоя чудова мова ллється
    І цвітуть черешнями сади.

    Де село здається милим раєм
    І лунає Пісня Лісова.
    Ти ж не вмерла: те, що не вмирає,
    Маєм в серці, в пісні, у словах!
    (Любов Сердунич, «ДУША НЕ ТЕРПИТЬ ПОРОЖНЕЧІ». – Хмельницький. – 2005. – С. 9).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.02.18 09:11 ]
    Пам'яті бабусі
    У вічній скорботі , у вічній клопоті
    Знесилена з поля додому йшла
    Ще порать худобу , дітей годувати
    А потім про батька - турбота свята

    Прийшла , поробила , вечерять накрила
    Нагріла води - все встигає прибрать
    А втома безжальна заплющує очі
    Коли стане легше ? - одній виживать

    Так роки минали , вже батька не стало
    І сироти діти - далеко від хати
    Онуки радіють коли її бачать
    Але досить часто - вона собі плаче

    Тримається світу - молитвою сильна
    Хворобою днина , і дочка безкрила
    Вже сили не стало - пора до спочинку
    Лебідкою в небо , вітай мене синку...
    2005р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Олександр Козинець - [ 2015.02.02 22:47 ]
    В’язень
    Йди крізь чужі міста –
    Там тебе мало знають.
    Вітер куйовдить страх.
    Нерви твої гойдає.
    Іноді він мовчить,
    Часом – штовхає в спину.
    Не реагуй в ту мить –
    Ти його не зупиниш.
    Далі спокійно йди,
    Збільшуй кордони втечі!
    Вийде він на сліди –
    Ти йому не переч лиш.
    Знай: це звичайний біг!
    Той хто прийшов стріляти –
    В’язень твоїх доріг.
    Сам він не може спати!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  7. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 10:21 ]
    Різні
    Твоїх ночей - солодкі чари
    Міцний напій , зелений змій
    На откровення надихали
    Даруючи - приємний біль

    Останній раз мені навієш
    Мотив співучий , і п'янкий
    Кудись біжиш , кудись тікаєш
    Цінуєш час свій - золотий

    А як ти слізно обіцяла...
    Клялася пристрасно мені
    Знайшла причини , обікрала
    І заховалася в собі

    Давно було , давно минуло
    Ми зовсім різні , і чужі
    Моє мені в любові лине
    Твоє пропаще - у вині.
    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Ераст Іваніцький - [ 2015.01.29 23:03 ]
    Мені наснилось, що вони воскресли….
    Мені наснилось, що вони воскресли,
    Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
    Вогонь свій негасимий нам принесли,
    І Україні нашій дорогій.
    Вони стояли поруч гордо-тісно,
    Відчувши силу – братове плече,
    І падав перед ними Світ зловісний,
    Як Сатана під Янгольським мечем.
    Вони світились дружбою святою,
    Їх чиста віра в рідний наш Народ,
    Вони закрили нас, живих, собою,
    Й прийдешні покоління від незгод.
    Вони угору здійняли прапори,
    І світлу віру в наше майбуття,
    Їм завдяки Наш Дух ніхто не скорить,
    Їм завдяки постало в нас Життя.
    Вони, як символ Сонця проти Ночі,
    Їм завдяки чистішим стане Світ,
    Все недарма. Я вірю. Я так хочу,
    А хлопцям Вічна Пам’ять Многа Літ.
    Мені наснилось, що вони воскресли,
    Стрілець-студент і Нігоян Сергій,
    Мороз пропав і крига зникла-скресла,
    І в повен зріст Народ піднявся мій!

    01 лютого 2014 року.
    Ераст Іваніцький



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.01.25 22:48 ]
    Володимир Висоцький
    З висоти дивився й трохи збоку:
    Так марудно білий світ живе!
    Пробігав гітарою дорогу -
    І чіпляв всіх смертних за живе.

    А білі муки, ох, чорним круком,
    Гітара..., руки - усе твоє...

    25.01.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (13)


  10. Ірина Кримська - [ 2015.01.14 11:16 ]
    Марине Цветаевой
    Что между заповедей Божьих —
    в твоих оставлено стихах.
    Я — не читатель, не прохожий.
    Твое, что не успела, — "Ах!"
    Твой слог и знаки препинания,
    движений судорожных боль.
    Тропа твоих благих скитаний.
    И на висках — кристаллом — соль.
    После тебя стихи — цветами!
    Ушла и возродилась здесь.
    Раба Марина Государыня Цветаева!
    Моей слезы невыносимый вес.

    1990-е


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Козинець - [ 2015.01.04 21:46 ]
    Дічинка років п’яти
    Лагідна дівчинка років п’яти
    Ліпить на скло сніжинку.
    Справді у дівчинки років п’яти –
    Очі дорослої жінки.
    Скільки вже очі побачили сліз,
    Злості, неправди і спаму.
    Лагідна дівчинка років п’яти…
    В неї немає мами.
    Світ розглядає крізь темне вікно,
    Пальцем рахує зорі…
    Діти не граються з нею. Бо
    Дівчинка – не говорить.
    Та не втрачає останніх надій,
    Сильна її волосинка.
    Лагідна дівчинка років п’яти…
    Із дитбудинку.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.22 02:05 ]
    Лузер
    Ти воїн , ти герой , ти звір
    Братаєшся з мечами
    Готовий - зачитати твір
    Де судиш кулаками

    Ти волонтер своїх ідей
    Лякаєш - своїм криком
    Ти маєш тисячі очей
    Що гнобляться - під тиском

    Твоїх амбіцій антураж
    Зашкалює - від гніву
    Ти зрадив власне амплуа
    Тепер ховаєш - гриву

    За що боровся - те і взяв
    Напхав по саме горло
    Без примусу згорів , пропав
    Вже поминають - гостро.
    2014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  13. Олександр Олехо - [ 2014.11.19 08:00 ]
    Пам'яті Василя Стуса
    Як добре, що людина вище Смерті,
    бо та – ніщо, де честь поета – все,
    де вірша дух – не почуття затерті,
    але любов, що у віках живе.

    Як добре, що людина нижче Неба,
    бо є куди хрести свої нести
    і є кому, як вирина потреба,
    молитися, благаючи: прости…

    Як добре, що людина – рівня Слову,
    в якому біль, і радість, і печаль;
    надія повернутися додому
    і вдача, загартована у сталь.

    19.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (15)


  14. Віктор Ох - [ 2014.11.12 22:37 ]
    Ех, заграй моя «Ямаха»!

    Ручку і папір я взяв.
    Став баланси підбивати –
    що в житті я цьому мав,
    що не довелося мати.
    НаркотИ я не вживав
    ні з нудьги, ні для престижу.
    На Канарах не бував,
    і не швендяв по Парижу.
    Та зате, вино робив
    із домашнього врожаю
    винограду, яблук, слив.
    (А як вип’ю – то співаю.)
    За кермом я не сидів
    дорогого «Мерседеса».
    Не дали мені надій
    сексапільні поетеси.
    Та зате, мав «жигулі»,
    що «копієчкою» звались.
    В Інтернет свої вірші
    слав про все, що написалось.
    Стадіонів не збирав.
    Не скупляв я футболістів.
    В казино не вигравав.
    Не був, навіть, мером міста.
    Та зате, спокійно спав,
    бо не крав, не метушився.
    Пісеньки свої дренчав,
    і на світ навкруг дивився.
    Запитаєте мене:
    «Чим втішаєшся, невдаха!?»
    Відповім: «А тим, що є!».
    Ех, заграй моя «Ямаха»!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (8)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2014.11.10 23:29 ]
    Бондарівна
    Була горда, як царівна,
    Ця красуня бондарівна.
    Українкою вродилась,
    Їй Каньовський був немилий.
    Як не приндився панисько,
    Не пустила навіть близько.
    І від панської сваволі
    Вмерла, щоб не жить в неволі.
    Бо козацькі в неї гени,
    Українка – нескорена.
    Повна мужністю по вінця
    Йти не хтіла за чужинця.
    Й ви дівчата – наші квіти,
    Загарбникам не корітесь.
    А робіть, як богорівна
    Українка бондарівна.
    Образ чистий, благородний
    В пам`яті живе народній.


    5.10.7522 р. (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (15)


  16. Віктор Ох - [ 2014.11.10 22:42 ]
    Сталін і Гітлер
    Вони романтиками в юності були,
    вірші писали, гарно малювали.
    Та згодом у політику пішли
    і монстрами жахаючими стали.
    Чому мистецтво пересилила війна?
    Чому змінили солодкаве на криваве?
    Перо і пензлі, о́брази й слова
    вони відкинули заради влади й слави.

    ----------------------

    На фото картина роботи Адольфа Гітлера.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (14)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2014.11.02 22:54 ]
    Нескорений
    Борець безстрашний за свободу -
    Шумів про це і ліс і гай,
    Свого улюбленець народу
    Таким полковник був Нечай*.

    Вусань, вродливець ясноликий,
    Він ворогів рубав упень.
    Про подвиги його великі
    Чимало склав народ пісень.

    У Красному селі зимою
    На Масляну й Колодія
    Із кумасею Хмельницькою
    Нечай горілочку кружляв.

    Підкралось ворогів багато –
    Нечаю кажуть – хто і де!
    А він – іще давай гуляти,
    А він і вусом не веде.

    Вже обступили їхню хату…
    Нечай прогнав ману хмільну,
    Узявся ворогів рубати,
    Поклав їх сотню не одну.

    Та замогла ворожа сила –
    А на коні – сідла нема.
    З коня зненацька куля збила –
    І кров`ю вмилася зима.

    Козацький красеню, Нечаю,
    В нерівнім ти бою поліг.
    Та силою свого одчаю
    Ти ворогів здолав усіх.

    Їх доля кинула під лаву
    У забуття мертвотну мить.
    Твоїх звитяг висока слава
    Народу піснею дзвенить.

    Київщина, Конча Озерна, Дажбогів гай

    27.10.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  18. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:08 ]
    Зустріч. Заміжній коханці (16+)
    Зустріч. Заміжній коханці ( 16+ )

    Ти одружена панна...
    Розумію, що ти
    Задля миті кохання
    Можеш час не знайти.

    Та затішений мрією
    Щоб була ти моя,
    Про кохання з надією
    Розповім тобі я.

    Ситуації бачення
    Я своє розповів,
    І на перше побачення
    У готель заманив...

    Моя люба паняночко,
    Ти до мене прийшла,
    І така перелякана
    В першу зустріч була,

    Що летіли застібоньки,
    Об підлогу дзвеня...
    Ми кохались заглиблено
    З ночі і до рання...

    Наполохані рученьки
    Обвивали нараз
    Еротичними муками
    Ексцентричний екстаз,

    Тріпотливо-шокована
    Ти тремтиш, наче лист...
    Дотик шкіри шовкової...
    Як непроханий гість

    Я собі розмальовую,
    Як здолавши межу,
    До жіночно-медового
    Твого лона входжу...

    Ти вершини уявності
    Як реальність збагни,
    І в відкритості таїнства
    Вся віддайся мені!..

    Ти гладенько-оголена...
    А на смак ти яка?
    То з кислинкою солодко...
    Далі терпко-гірка...

    А яка ти у пластицї?
    Мов в чарівному сні
    Твоє тіло заласкане
    Все тремтить на мені...

    Наша зустріч скінчилася...
    Нас розносять вітри...
    Ти нестриманість хтивості
    Приховай до пори.

    Наші зустрічі в мареві
    Перехрестя шляхів-
    Наче погляд у таїни
    Потойбічних світів...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498864
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 14.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  19. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:10 ]
    Детские игры
    Детские игры

    Играют мальчики в войну,
    И понарошку убивают,
    И понарошку умирают...
    Играют мальчики в войну....

    Им предстоит еще пройти
    Огни сражений настоящих,
    И боль кровавых ран горящих
    Им предстоит еще пройти...

    Играют девочки в любовь,
    И понарошку обожают,
    И понарошку изменяют...
    Играют девочки в любовь...

    Им предстоит еще пройти
    Жестокость мнимых ожиданий,
    Измен и разочарований-
    Им предстоит еще пройти...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469940
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 03.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  20. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 23:59 ]
    Мудрість навчання (притча)
    Мудрість навчання ( притча )

    Великий Гуру якось раз сидів
    На сонечку. Дививсь ото на гав,
    Медитував, смачні самоси їв,
    Чи може просто хмари розганяв...

    Прийшла до нього жіночка з малим,
    Та попрохала- Гуру! Поможи,
    Аби малий солодкого не їв.
    Що не корисно це йому вкажи!

    Замисливсь Гуру... Потім відповів-
    Прийдіть за тиждень! Жіночка пішла.
    Як повернулись, він сказав- Малий!
    Не їж солодке!.. Отакі діла...

    Стоять розгублені... Та слово золоте
    Від Гуру сприйнято дитям немов наказ.
    Все не відходять... Жіночка на те
    Його здивовано запитує нараз-

    Великий Гуру! Розкажи, чому
    Лише за тиждень ти вказівку дав?
    Він відповів- це я зробив тому,
    Що сам солодке їсти відвикав!
    .......... .......... ...........
    Якщо ти майстер поклику свого,
    І учнів хочеш ти своїх навчить,
    То майстер-клас не вчити їх того,
    Чого іще не вмієш сам робить.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498060
    рубрика: Лірика
    дата поступления 10.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  21. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:43 ]
    Піль веков (осада Акры)
    Пыль веков ( осада Акры )

    Акра в Сирии- старая крепость
    Полпути от Индии до Египта.
    Ветхой древности вся нелепость.
    Пыль веков по пескам разлита...

    Пал Египет, Бонапартом взят,
    Неожиданно, дерзко, смело,
    Только в нем оставаться нельзя-
    Он блокадой сдавлен умелой.

    Это Англия, гроза морей,
    Это Англия, враг опасный,
    Дело их- мировая империя.
    Лозунг их- разделяй и властвуй.

    Поразить, ухватить за шею
    Англичан мировую идею
    Выступают в путь легионы
    Сквозь пески веков Вавилона.

    Лишь бы в Индию им прорваться-
    Ждут измученные легионы
    Индии сказочные богатства.
    Индии ждущие миллионы.

    Бонапарт осаждает Акру-
    Крепость древнюю,живую еле.
    Лишь порыв, чтоб сломить, прорваться-
    И свободен путь ему к цели.

    Но упорно держится старое,
    Но, сплотившись, держится древнее,
    И в жестоких боях наравно
    Гибнут праведники и неверные.

    И боев, и чумы жар познавшие,
    Тают храбрых его легионы,
    Без еды, без питья, уставшие.
    Так жестоки войны законы.

    И от ярости обезумев,
    От усталости обессилев,
    Натыкается порыв юный
    На арабскую сталь ассасинов.

    И под солнца жаром палящим
    из последних сил и досадно,
    Он ведет легионов остатки
    Тем же самым путем обратно.

    Так идее великой, новой,
    Древний бог, кровожадный Молох
    Распростертые крылья ломает.
    Пыль веков преграждает дорогу.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475071
    рубрика: Лирика
    дата поступления 26.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  22. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 01:58 ]
    Космогонічне дослідження кохання (16+)
    Космогонічне дослідження кохання ( 16+ )

    Кружляння у мороці неба холодних планет...
    В кулак гравітації стиснуто простір навколо...
    У холоді світу одне зігріває мене-
    Лиш те, що сьогодні для мене танцюєш ти гола...

    Стискається серце під масою світу сього...
    В дисфункції всесвіту місця коханню немає...
    Ентальпія ніжно надходить до серця мого,
    Коли я дивлюсь, як ти тіло своє вигинаєш...

    Ця пластика рухів- як скривлений простір і час...
    Естетика вигинів координатної сітки...
    Дві функції тіл, що бажанням проходять крізь нас
    Руками, губами- це рівня кохання відмітки.

    Дослідником в Темну Матерію я увійду...
    Прихована Темна Енергія виснажить тіло...
    Оргазму космічності нам небеса нададуть...
    Так... Фізику шалу кохання ми вдвох дослідили!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495854
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 30.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  23. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:45 ]
    Пізнання жінки. Наукове дослідження (16+)
    Пізнання жінки ( наукове дослідження 16+ )

    Жінко- що ти є? Серденько моє,
    Розкажи на запитання, що життя дає,
    Хто ж ти- каламуть?... Чи рухлива ртуть?
    Так же ж бажано пізнати всю жіночу суть...

    Броунівський рух?.. Парфумерний дух?..
    Мушля равлика підкаже- приклади до вух...
    Це жіноче тіло без кінця грішило...
    Все ж я знаюсь на цій справі-неодмінний нюх.

    От цнотлива ця. Дивишся- вівця...
    А приділиш їй увагу- затріпоче вся...
    Річки беріжки- ніжки дві стрункі...
    Камінь шалу у вологе- теми, ще й які...

    Твій кохання шал- пара чи душа?
    Ти створіння ентропії- хаосу межа.
    У кохання ти наведеш мости,
    І нараз щасливим шлюбом зможеш розвести...

    Чи дитя, чи мати- як тебе пізнати?
    Цю оголеність чутливу прикривають шати
    Правди і брехні... Розкажи мені
    Ти секрети ці жіночі... Ні? -Ідемо спати!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479768
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 16.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  24. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:23 ]
    Ироничный вопрос (16+)
    Ироничный вопрос ( 16+ )

    Скажи, ну когда ты наелась любви?
    Ленивы и вялы движенья твои,
    Прохладного тела холодный ожог,
    И "вялотекущи" движения ног.

    Ленива прохлада твоих поцелуев,
    Живот не дрожит в предвкушении страсти...
    Под "телик" лежишь ты без жара в крови...
    Когда ты успела наесться любви?

    Так сельский, откормленный гостем котяра
    Всю ночь от еды не отходит угара.
    Он "Вискасом" пузо набьет до ушей,
    И ловит мышей... И не ловит мышей...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468267
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.12.2013
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  25. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 23:06 ]
    Сомнения
    Сомнения

    Мы по темному лесу-
    Как по отчему дому.
    И знакомы все бесы.
    И все страхи знакомы.

    Нам не спрятаться, скрыться
    От минувших напастей.
    И нельзя изумиться
    Неожиданно счастью.

    За любовью порою
    Нелюбовь не видна,
    Словно яд, растворенный
    При наливе вина.

    Этот лес- неизменен.
    Этот лес- наши души.
    Искушенный сомненьем,
    Голос сердца послушай-

    Как загадано в Книге,
    Все исполнено будет
    Искаженьем интриги
    От несыгранных судеб.

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490453
    рубрика: Философская лирика
    дата поступления 05.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  26. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  27. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:45 ]
    Жіноча роздвоєність (16+)
    Жіноча роздвоєність ( 16+ )

    Жіноча роздвоєність- ніжна чутливість,
    Завзята жагою бажання буремною.
    І поряд настраханість зради, вразливість,
    Засліплена тою підозрою темною-

    Це все у природі будови жіночої.
    Мабуть недаремно Природа створила
    Той розріз красивий між ніжок дівочих...
    Така вже будова жіночого тіла...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475743
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  28. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 03:26 ]
    Путники
    Путники

    Мы за счастьем идем по горящей земле.
    Мы забыты. Отпеты. Петляем во мгле.
    Нас травили. Пугали. Сбивали с пути.
    Мы в пути. Мы устали. Нам трудно идти.
    Только нас не собьешь с шага мерного вспять.
    Далеко? НедалЕко? Шагать и шагать...
    Мы вгрызаемся в землю. Встаем и идем.
    Зову сердца лишь внемля. С пути не сойдем.
    Нас не тронь. Мы ответим. Уже не простим.
    Мы дойдем до рассвета сквозь пламя и дым.
    Мы как факел несем в сердце Веру свою.
    И достойно займем наше место в строю.


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520757
    рубрика: Лирика
    дата поступления 01.09.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Серго Сокольник - [ 2014.10.24 00:12 ]
    Эксгибиционистка (16+)
    Эксгибиционистка ( 16+ )

    На камне девушка лежала
    Изящно спинку изогнув,
    Совсем нагая. Чуть дрожала
    Воды поверхность. Я, нырнув,

    И вынырнув чуть-чуть подале,
    Ей любовался из воды.
    Пришел ее любимый парень...
    Я, словно путая следы,

    На камень загорать соседний
    Неловко лег... Ну а она,
    Одетая лишь в ветер летний,
    Вдруг подошла. И на меня

    Глядела как-то странно очень...
    Затем вернулась к пареньку,
    И предо мною, днем, не ночью,
    Ему отдавшись, на боку

    В изгибе спинки, и со стоном
    Совокуплялась на виду,
    И все глядела, как с укором,
    Ну почему, мол, не иду

    Я третьим к ним... Оцепеневши,
    Смотрел я, затаивши дух...
    Все кончилось. Собрали вещи...
    Уходят... И услышал вдруг-

    Ты извини, конечно, парень-
    Сказала, платье теребя-
    Я виновата... Как в угаре...
    Вся возбудилась... От тебя...


    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487031
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.03.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Серго Сокольник - [ 2014.10.14 02:09 ]
    Охота (16+)
    Охота ( 16+ )

    Как и я, ты охотиться любишь.
    Ты со мной, ты в меня влюблена...
    В эту ночь ты охотиться будешь
    На меня! На меня! На меня!

    Ружья наши стоят в турникете...
    Ты со мною- и это не сон!..
    Мы одни в эту ночь на планете
    Отворили охоты сезон...

    Огоньки по болотам блуждают...
    Тени тьмы паутину плетут...
    Мы с тобою в палатке и знаем-
    Силы зла нынче нас не найдут.

    Ты ко мне влажным телом прижалась,
    И в истоме любовной горя,
    Обреченно со мной целовалась
    До утра! До утра! До утра!

    Ветер кроны деревьев колышет...
    Догорает костер у реки...
    Мы единым желанием дышим,
    И желанье сжимает виски...

    Завтра мы этот остров покинем.
    Завтра нас разлучат города...
    Только в памяти сердца отныне
    Мы останемся здесь навсегда...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473957
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 21.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 01:05 ]
    Молотовский коктейль любви (16+)
    Молотовский коктейль любви ( 16+ )

    Рушится прошлое на площадях.
    Рушится, рушится все в головах.
    Ночи пронизаны снежною мглою...
    Мы в эту ночь не замерзнем с тобою.
    Сладковозвышенно в мир влюблены,
    Видим вдвоем Революции сны.

    Здесь, в уголке потаенных желаний,
    Мы отогреемся в неге слияний.
    Родина время нам даст отдохнуть,
    Просто согреться любовью чуть-чуть...
    В жажде любовной измята постель...
    "Молотовский" изготовим "коктейль"...

    Этот рецепт в совершенстве познали.
    Кровь площадей в свое тело впитали.
    В жажде познанья вхожу я в тебя,
    В ушко желанья шепчу я, любя -
    Рушится прошлое на площадях,
    Кружится, кружится мед в головах...

    Родине нашей сейчас мы поможем.
    Ингредиенты смешаем, умножим
    Страсть первобытную с дрожью сольем,
    Трепетом наши тела обовьем,
    Девичью гордость сольем с униженьем
    Поз утонченных.. Глубоких вхождений...

    Этой энергии темная сила
    В сладкой истоме нас соединила...
    Мы отогреемся, мы отдохнем,
    И леденеющий мир подожжем!!!
    Рушится прошлое на площадях...
    Кружится счастье у нас в головах...



    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475024
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 26.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2014.10.13 00:37 ]
    Нудистка (16+)
    Нудистка (16+)

    Оголена дівчина, вигнувши спинку,
    Стоіть по коліна в воді,
    А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
    Змива на пісочку сліди...

    Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
    Приваблює погляд людей,
    І поза її, соромливо-грайлива,
    І зваба маленьких грудей,

    І ніжки стрункі, і оголеність лона,
    На спину волоссячко впало....
    Неначе скорившись одвічним законам
    Природа шедевр написала....

    Стоїть і милується з власного тіла.
    Всим видом показує, що
    Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
    Юначе, тобі- ні за що!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 05.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  33. Галина Михайлик - [ 2014.10.03 14:23 ]
    ***
    Відень. Величний Дунай –
    неба тривожне люстерко.
    Осені вальс через край
    у фронтових гімнастерках…

    Вічна життя течія
    й серед воєнного пилу:
    жінка, пологи, хлоп’я…
    Долі стрімке мотовило…

    Стрий, Кишинів, Львів, Алжир…
    Між міражів у Сахарі -
    подих Карпатських вершин,
    храмів заломи сакральні.

    Кульман, рейсфедер, проект –
    хліба насущного крихта.
    Архітектурі – респект!
    Та етнологія – сила!

    Експедиційний запал
    у полинові поліття…
    Тут таки пан, не пропав!
    І… двадцять перше століття…

    Книги, дипломи, звання…
    В колі сім’ї й на роботі,
    дай же снаги, Боже, Вам
    й миру на творчий неспокій!

    17.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  34. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.30 09:26 ]
    Вся жизнь в Булгакове у нас!
    Вся жизнь в Булгакове у нас!
    Все было там, где в нужный час
    Разбились « яйца роковые»
    Уже не в «Зойкиной квартире»,
    И «гвардия», тепер другая,
    К себе «георгия» призвала.
    Но будем верить: драма «Бег»
    Врага поймает. Нам - успех!


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (6)


  35. Богдан Сливчук - [ 2014.09.15 14:43 ]
    Романіст
    Мирославу Дочинцю, письменникові, авторові вічного «Вічника», лауреату Державної премії імені Т.Г. Шевченка, почесному громадянинові м. Мукачева на ювілей

    У місті японських вишень,
    Високих, старезних тополь.
    Письменник романи пише,
    Сплітає сюжети із доль.

    Крокує, як інші, бруківкою,
    То слухає річки потік.
    А стати не просто зіркою,
    Дід Ворон йому «прорік».

    І молиться часто Всевишньому,
    «Уміє знаходити» храм.
    Для нього звичайного грішного
    Життя – це не просто гра.

    П’є мудрість з криниці предка,
    Мов роси на Срібній землі.
    І сходять на білих грядках
    Високі слова і малі.

    Сам вітер «приносить пошту»
    Із штемпелем : До запитання…
    В столиці він частим гостем
    Приймає найвищі вітання.

    Бо слово для нього найвище,
    Щось більше, як зміст життя.
    Письменник романи пише
    Про вічність і про буття.

    Це все не заради премій –
    За покликом серця й душі.
    ЛЮДИНА – це вічна тема,
    Як гори… і як спориші.

    «Письмо» – титанічна праця
    А праця – то ще і талант.
    Мукачівський наш Горацій,
    Сократ і, як батько – Кант.

    Хай сто літ пошле Всевишній!
    У щасті дожити аж… до,
    До «НОБЕЛЯ» в місті вишень,
    Сплітаючи книги із доль!






    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  36. Юрій Кисельов - [ 2014.09.13 16:50 ]
    Солдатові
    Мов козак, упевнено і хвацько
    Бився, хоч мав двадцять юних літ…
    В муках ти помер під Іловайськом.
    Клята куля вцілила в живіт.

    Жити б міг, кохати і творити
    У любові й вірності сім’ю.
    Не судилось… Мов метеорити,
    Падають солдати у бою.

    Ти – на фронт, бо відібрали хату
    В друга, що на східнім рубежі…
    Вся в сльозах, враз посивіла мати.
    У скорботі – рідні і чужі.

    Ти – один із сотні, що не згасла,
    Хоч у лютій битві полягла.
    Знову – Крути. Знову – давні гасла
    Про свободу й смерть. Сумні діла…


    Вересень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (21)


  37. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2014.09.10 15:41 ]
    Хто я?
    Я не бур`ян. На жаль, не верболіз,
    Котрий упхни - й на півдні рветься ввись.
    Напевне, я калини дика гілка,
    Завезена з поліського села, -
    Немає зросту, та усе ж жива.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  38. Параска Коливашаласка - [ 2014.09.01 16:59 ]
    Монолог Рудика - рудого Кота...
    художнику почуй мене поклич
    я твій товариш - справжній і єдиний
    хоч маю душу не як у людини
    та не фальшивлю з масками облич...
    тебе я зрозуміти прагну так
    коли мовчиш кричиш коли голосиш
    коли не помічаєш і не просиш
    коли біжиш розхристаний навспак
    коли малюєш хмари океан
    морську безодню чи похмурі тіні
    я заглядаю в дні твої осінні
    я щирий я не здатен на обман...
    я лащусь до усіх твоїх жінок
    відчути хочу душу що почує
    твою печаль і не зневажить всує
    ні подих твій ні погляд ані крок...
    багато хто із них такі лукаві
    повір мені руденькому повір
    що заведуть у твань земних зневір
    бо мріють покупатися у славі....
    художнику мені твоя журба
    така чомусь близька і зрозуміла
    якби тваринка говорити вміла
    то стало б легше нам обом... та ба...
    сумуємо в майстерні при свічах
    невидимого світла на картинах
    бо я - твій Кіт а ти - моя Людина
    із неземною тугою в очах...
    промуркочу нечутний монолог
    засну в твоїх обіймах до світанку
    замолимо густу пекучу ранку
    вона ж одна на двох... одна на двох...
    цей світ не для художників ачей
    вони у нім розп`яті непочуті
    я твій товариш у сумній спокуті
    в безсонні та у сірості ночей
    а ти усе спішиш кудись спішиш
    збагнути хочеш те що незбагненне
    малюєш білим це життя буденне
    я ж муркочу тобі цей теплий вірш
    ТИ СПИШ???


    Рейтинги: Народний 0 (5.5) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (6)


  39. Ігор Шоха - [ 2014.08.28 21:05 ]
    Путьки-бацьки тощо
    Ми, уже доведено, не Раша
    і не малороси-холуї,
    що були охрещені, як наші:
    і чужі, і інколи – свої.
                   Нас немає, поки їх багацько:
                   йорнутих, обманутих і злих.
                   І тому панують Путьки-бацьки,
                   поки ми воюємо за них.
    Ми як помело у естафеті –
    з рук у руки все передають
    Кобі – цар Микола, Каті – Петя,
    поки всіх до ручки доведуть.
                   Не дістались тільки Ліліпуті.
                   Комплексом поранене дитя,
                   тикає у сторінки забуті
                   наше незалежне майбуття.
    КеГеБісти – це відомі півні.
    Бачили, як тупає кугут?
    І у кого сила не на рівні,
    ця личина буде тут-як-тут.
                   Так і Путьку на лихе тягнуло
                   ще коли цькували у дворі.
                   Виросло у джинові минуле.
                   Де ж казитись, як не на горі?
    З резидента сів у президенти.
    Ну, а далі, що там не було?
    І за це фанати і студенти
    охрестили коротко, – Х**ло.
                   Осідлав собі усі простори
                   у скафандрі і у літаку –
                   сушу, і моря, і Фанські гори –
                   все, що кукурікає совку.
    Всі йому у Думі аплодують.
    Все-таки диктатор, як не є.
    І душі не чають, і не чують, –
    копія Рішара й Депардьє.
                   Переплюнув ката-супостата,
                   бо мораль для нього не устав.
                   Кращий друг у сина того тата,
                   у якого голову знімав.
    Словом, без обмежень і ліміту
    пре вперед, як будь-який балбес,
    то собі поуправляє світом,
    то, буває, спуститься з небес,
    І тоді опудало вселенське
    Гебельса цитує по-німецьки,
    має пілотажний епатаж.
    Ла-ла-ла роялить молодецьки,
    наче тінь єфрейтора пейзаж.
                   І в ажіотажі молодиці
                   теж готові на усё, що є,
                   бо оратор, судячи по пиці...
    А у ДееНеРі є столиця,
    де сватами мафія стає.
    Буде ще одна карикатура
    на велике наше СеРеСеР.
    У утробі чокнута натура
    випирає зовні аж тепер.
                   Пожалію ближнього. Дай, Боже,
                   хай його умиє у святі
                   кров, що ним пролита у житті.
    А коли займе чортяче ложе,
    хай «мінує» все, на нього схоже,
    Путьками утикані путі.

                                  07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  40. Валентина Попелюшка - [ 2014.08.28 15:00 ]
    Гуманоид
    Красуется царек на тронном месте,
    Сам от себя придя в немой восторг...
    ...А "гумконвой" привез во Псков "груз 200",
    Немного разгрузив донецкий морг,

    Немного разгрузив завод луганский.
    Гуманитарий, мать его ити!
    А свой народ упорно кормит сказкой,
    Мол, мы страна - добрее не найти.

    А люди тупо верят и не ропщут,
    Не ведая, что сотни их солдат
    В степях донецких в ямах мелких общих
    Присыпанные кое-как лежат.

    "Военных русских нету в Украине!
    Что? Взяли в плен? Убили? Вы о ком?
    Те заблудились, ну а те на мине
    Взорвались на ученье всем полком"

    И не моргнет, и взгляд он не отводит,
    И щеки дует, словно паруса.
    Вот о таких и молвится в народе:
    Ему хоть плюй в глаза, а он: "роса"...


    П.С. написала російською для поширення серед росіян. Щоб швидше прозрівали...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  41. Даша Лебедь - [ 2014.08.27 15:02 ]
    Тарас Шевченко
    Тарас Шевченко - ти поет ,людина часу,
    Патріот країни.
    Із не заможного ти класу,
    Але приклад для кожної людини.
    За життя свого страждань зазнав не мало,
    Більш ,як сто літ пройшло ,коли тебе не стало.
    Ти мову нашу рідну величав,
    У творах Незалежність України прославляв.
    Як добре , що Азірова не знав,
    Бо ти б його під три чорти послав.
    Як мріяв ти про вільну , сильну Україну,
    Об'єднану,правдиву та єдину.
    Нехай у серці закарбуються твої слова:
    "Любіте браття Україну - вона у нас одна."

    09.03.13


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Богдан Сливчук - [ 2014.08.23 00:54 ]
    Хай цокає невпинно ваш
    ХАЙ ЦОКАЄ НЕВПИННО ВАШ «ДЗИГАР»
    ТЕТЯНІ РИБАР, ПОЕТЕСІ, ХУДОЖНИЦІ, З ПОВАГЮ І ЛЮБОВ’Ю НА ЮВІЛЕЙ
    (За творами поетеси)
    Хай цокає невпинно Ваш дзиґар
    Від серпня до снігів і аж до літа.
    І, навіть, коли сніг впаде із хмар,
    Не відцвітуть на ниві Ваші квіти.

    Залишаться вони на полотні
    І грітимуть в морози Вашу душу.
    «Знеболені сніги» впадуть до ніг
    І знову кров прибуде «мідним грушам».

    А «світлотіні…» стануть маяком
    Для читача, що інколи без настрою.
    В поезії у Вашій мало ком –
    Не всі творці уміють бути гострими.

    Поезія «не йде» – Ви за мольберт,
    Умієте «омитися молитвою».
    Весна дарує ніжний свій концерт,
    Бо є душа, що виголена бритвою.

    Якщо і гаснуть в «мареві літа»,
    Але не згасне Ваше тепле літо.
    Творіть, малюйте в радості до ста,
    Стає прекрасне вічним в цьому світі!

    Знов сиплеться «…пісок, вода і сіль»,
    А вище них є заповідь… і правда.
    «У часі затамовується біль»,
    Вже поруч той , хто має бути завжди!

    Тримає Вас Господь і Ви йдете,
    І « колють п’яти золотії стерні».
    Є в серці незабутнє і святе
    І є прекрасне , мов черешня в червні.

    І ще раз слово про життя дзиґар,
    (Ми – рисочки малі на циферблаті).
    А Ваша праця і господній дар
    Дарують людям вислови крилаті.

    Хай «Вічністю запропонована любов»
    Тримає Вас із силою Всевишнього,
    Бо хоче жінка те, що хоче Бог:
    «Горіти у любові» свого ближнього.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  43. Тата Рівна - [ 2014.08.22 23:01 ]
    Вірш про собаку
    спить Центральна і Західна, вже й позіхає Схід
    сплять вояки, цивільні, колодязь та самокат
    спала б я собі також, та горе – не спить мій кіт
    він стрибає як слон по мені уперед-назад

    ці коти, я скажу вам, потвори вони з потвор
    і не треба зважати на мімімішність облудну
    бо створіння котиське - насправді дряпучий Тор
    і воює із людством створіння це препаскудно
    умикає перпертум мобільний мявкучий мотор
    коли спати вляглися усі культурні люди

    спить Гавана, диван, спить москаль й маленький москіт
    навіть мишка комп'ютерна й та задрімала наче
    та не спить мій страшний, ненормальний тварюко-кіт
    він немов дурнуватий стрибає собі і скаче

    я клянуся - в той день чи в ту ніч як терпцю капець
    як урветься терпець і буде мені до сраки
    що котів нам із космосу поприсилав отець
    для нірвани. - Я плюну й куплю таки собаку!

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (10)


  44. Владислав Лоза - [ 2014.07.26 19:58 ]
    Солдати-еритроцити...
    Солдати – еритроцити, окопи – бурі аорти.
    Біжу, оминаючи тромби танкових їжаків.
    Сьогодні Симонов буде читати для нашої роти.
    А завтра, як зійде сонце, ми підемо у прорив.

    Оце і лишається тільки, коли не стає патронів:
    саперні лопатки у пальцях, покинутий мною намет,
    перервані постачання, розбиті шляхи ешелонів,
    порожні патронні ящики
    та фронтовий поет.

    26.07.2014


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  45. Мирослав ГончарукХомин - [ 2014.07.16 12:00 ]
    Доти їй існувати у цьому місті / Поламані руки
    Люди спиваються найчастіше з приводу
    Різдвяних свят, або
    Некерованої любові.
    Вона не фарбує лице –
    У неї поламані руки.
    І доки голоси гранітної плитки,
    Викладеної у Львові,
    Триватимуть з дзвонарями
    Святого Юра о шостій
    Ранку,
    Доти їй існувати у цьому
    Місті,
    Доти їй в ньому бути.

    Що керує тобою, окрім розуміння,
    Що життя це лише періодичне
    Відчуття глибини,
    Розпачі в ньому такі ж тужливі
    Як порожнеча у підводних
    Човнах,
    Двісті метрів по тому закінчився
    Дощ, після цього почнуться
    Сніги,
    Вдихай їх своїми надірваними
    Грудьми,
    Видихай їх у кожного з нас.

    Триста шістдесят сім –
    Це рік і ще одна ніч,
    Рівно настільки вистачить
    Наших легень, тому
    Вона прокидається у цьому
    Місті – у ньому січень,
    І щось калатає у неї в серці,
    Скоріше серпень,
    Скоріше серпень,
    У серпні зростуться
    Руки.


    2014 р.


    http://vk.com/myroslavgoncharukkhomyn?w=wall-68657073_112


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | "http://vk.com/myroslavgoncharukkhomyn?w=wall-68657073_112"


  46. Вадим Косьмін - [ 2014.06.06 22:39 ]
    Особистий ворог
    В обхід незрозумілих слів
    Повзе тяжкий, оскаженілий ворох.
    Немає місця на Землі,
    Де б не діймав його цей особистий ворог.

    До влади пішки не пройти.
    І знає кожен, є такі моменти:
    Як не крути, як не верти –
    Усі-усі тут політичні конкуренти.

    Лунають оди та пісні
    В країні праці, дружби й миру надвеликій.
    Приходить наяву та уві сні –
    Нерідко Він бува багатоликий.

    Ростуть резерви трудові.
    Нічний вогонь палає без упину.
    А Він зростає на крові.
    І потихенько під‘їдає всю країну.

    І з нами хоч давно нема,
    Але душа його десь там, напевно й досі
    Ховається посеред хмар
    Від перестиглих окликів морозів.

    На купі неживих голів
    Він розпластав своє тверде сумління.
    В обхід незрозумілих слів
    Залишився на пам‘ять поколінням.
    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Анна Діденко - [ 2014.05.13 11:24 ]
    Художник
    Мой милый, твое творческое сердце
    Горит огнем от множества идей.
    И пламенная страсть твоя
    Так просится наружу поскорей...

    Ты видишь Мир в особенных раскрасках,
    И придаешь значение невидимым моментам.
    На полотне твоем все сняты маски,
    Смешал ты на палитре два лишь элемента...

    Ты добавляешь жизнь в бесчувственные грани,
    И разукрашиваешь в доме, вместо обоев, стены.
    Ты даришь радость людям и свои старания,-
    В ответ на это - Муза откровенна.

    И ночью дышишь ты не ровно.
    Ты в серость дней спешишь пролить тепла.
    И с кистью с самого утра, ты, словно
    Спешишь допить все вдохновение до дна.

    Ты гений. Мастер.Творческое сердце.
    Душа наполнена вселенской красотой.
    Ты лепишь чудо в комнате пустой,
    И это чудо позволяет мне согреться.

    Ты дышишь - краски оживают.
    Ты прикасаешься - весь Мир надежду обретает.
    Ты Бог в этом прекрасном Мире,-
    Так пусть же вечно птицы в нем летают!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати: | "http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493331"


  48. Мар'ян Радковський - [ 2014.04.02 22:58 ]
    Ти хлопець поп-арту
    Давно зафіксований в картинах поп-арту
    Ти бачиш? А чуєш? Ти чуєш? А варто…?
    Я так за життя й не побачив русалку,
    Тобі не до того, - ти хлопець поп-арту...
    Тобі би піджак із барвистими красками,
    Щоб легше іти між людей з тою маскою.
    Ти хлопець поп-арту і цим тут все сказано,
    Ти хлопець поп-арту прогладжений праскою.
    Мені би свободи і моря побільше, -
    Тобі ж не до того, ти мариш найбільшим...
    Життями підпоєний фразами лишніми
    Ти водишся з хвойдами з бюстами пишними!
    Мені би любові і радості зранку, -
    Та ти не по цьому, ти хлопець поп-арту...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Олехо - [ 2014.03.09 08:37 ]
    Думи і не думи Кобзаря
    Відшумів, відгомонів зелений гай.
    Чом болить вразливе серце – не питай.
    Зажурився, притомився рідний край.
    У хатинці оселився вбогий рай.
    Ой не рай у тій хатині, ой не рай.
    Грай, музико безталанний, грай.
    Походжає хтось, розпалює вогні
    для невинної душі у казані.
    Не чорти там ходять, то пани.
    Не пани там ходять – ми самі
    походжаєм то розумні, то дурні,
    один одному завидуєм в труні.

    Ті вогні!
    Як печуть оті кляті вогні,
    що й несила промовити ні
    сатані ...
    І розрада хмільна
    там, де море вина.
    Там щодня потопає
    та гине душа.
    І до Бога далеко...
    До царини його
    не донесе й могутнє крило.
    А без віри – зневіра і розпачу сум
    і нічне забуття із докучливих дум.

    - Гей, село, моє рідне село.
    Розкидало життя, рознесло.
    У холодній чужій стороні
    так самотньо і тоскно мені.

    Плаче тихо вкраїнське село.
    Обпікають ті сльози чоло:

    - Як полине до Всесвіту плач
    в сон приходять катюга й палач,
    щоб карати мене за гріхи,
    а вгорі лиш сміються боги:

    - Ти давно уже склав Заповіт,
    та опісля прожив стільки літ.
    Ти відплакав свій біль, віджалів
    і твій жаль на сміхи перетлів.
    Ти – старий одинак, без звитяг і відзнак.
    Чи не краще пропасти, чим так...

    - Але ж прагну я в чисте життя
    без лукавства та сліз каяття.
    Тільки щось не пускає мене
    і ніяк оте щось не мине.
    Світлий день мій давно потемнів,
    темна ніч чорним згарищем стала.
    Чи такого я щастя хотів,
    чи то воля моя загуляла?
    Молоді пам'ятаю роки,
    босоногу, обірвану долю
    і як вперше солені рядки
    народились з небесного болю.
    Я ту кривду до Бога носив
    не в молитвах – у мареннях мрії.
    Не для себе, для миру просив,
    бо ще вірив у святість надії.
    Я обличчя печалі ховав
    і на людях тягнувся до втіхи,
    в одинокості сміх забував
    та віршами кропив чорні віхи.
    Поміж влади братів не шукав,
    беріг згадку про славу козачу,
    до свободи людей закликав,
    підмовляв на бунтарську удачу.
    Я не крові хотів, а снаги
    поривати кайдани та пута,
    щоб погинули рабські віки
    та кормиги воскресла спокута.
    І за те поплатився й не раз.
    Записавшись у рекрути волі,
    в пустку долі кричав, але глас
    у тій пустці губився поволі.
    Так у серці пекло за цей світ.
    Не встигала рука за думками
    і лягав крик душі, Заповіт,
    на стежину життєвої драми.
    Потерпав, бідував, але знав
    на коліна не стану ніколи.
    Можновладців, царів проклинав,
    а найбільше – свавілля Миколи.
    І Голгофу свою у степах
    поливав рясно кров’ю та потом,
    гнав подалі непроханий страх
    та гнівився із Господом Богом.
    Де ж той рай, мій омріяний рай :
    Біла хатка, щаслива родина;
    тихий вечір, медовий розмай
    і звеличена духом людина?
    Все позаду. На попелі мрій
    я зготую прощальну гостину.
    Помолюсь за Вкраїну і свій
    біль пекучий у вогнище кину.
    Наостанку лиш крикну: живіть!
    Не вмирайте у братській любові.
    Прийде час і мене поминіть
    як кровинку прийдешньої ВОЛІ.

    Із архіву


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  50. Богдан Сливчук - [ 2014.03.07 21:21 ]
    Тарасові діти
    Тарасе, батьку, і твої сини
    Загинули за волю України.
    Щоб вільно нам шуміли ясени,
    Щоб небесам сміялася калина.

    Вони любили воленьку і світ,
    Перемололи всіх смертельні жорна.
    Ридає кобза, чути плач трембіт,
    Бо води по Дніпрі багряно-чорні.

    Як прихилить хоч часточку небес,
    Щоб під хрестом не в’янули косиці?!
    Сьогодні я запитую Тебе,
    Вдивляючись у їхні юні лиця.

    Безстрашні, наче Гонта й Залізняк,
    Як дідо твій, твій прадід знаменитий.
    …Вербицький, Гурик, Дідич, Нігоян…
    Ніхто з них не хотів у рабстві жити.

    У котре я запитую Тебе:
    Чи збудуться твої слова пророчі?
    Куди ж майдан нас завтра поведе?
    Чи дзвін церковний вдарить серед ночі?

    Лунав на барикадах твій «Кавказ»,
    Вже є мета і шлях наш – незворотній.
    Майдан – у серце, як дороговказ,
    Бо дивиться на нас «Небесна сотня».

    І зашумлять нам вільно ясени,
    І «Ще не вмерла…» в небеса полине.
    Тарасе, батьку і Твої сини
    Загинули за волю України!
    7 . 03. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   3   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16