ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2024.02.26 10:51
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.

Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –

Юрій Гундарєв
2024.02.26 10:32
Сніг, ніби срібне рядно.
Один. Самота.
Біле, як ватман, вікно.
Один. Саме ти.

Весь світ замело…
Навіщо ж сюди прийшов?
Щоби нести тепло.

Володимир Каразуб
2024.02.26 09:56
А справа в тім,
Що я і не приховував
Ні власний подив, ні холодних слів,
Ні пристрасті, що сходилась з іронією,
Ні те, що світ – один великий міф
З його бажанням діяти, як бачиш
Настільки хутко, щоб ніхто не зміг
Затямити його поточні риси,

Світлана Пирогова
2024.02.26 09:20
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,

А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.

Леся Горова
2024.02.26 08:50
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скл

Микола Соболь
2024.02.26 06:42
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Хто справить по загиблих тризну?
Якщо не ми, то вже ніхто.
Відмиють руки московити,
коли стече з багнетів кров
і стануть вчити нас любити,
і, що нацисти – полк «Азов».

Віктор Кучерук
2024.02.26 05:28
А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -
Мов істоти глухі й без’язикі
Навмання поглядають сліпма.
Мов попереду зводяться тіні
Від нестерпно скрипучих стільців, –
Збайдужіло нове покоління
До творінь усіляких митців.

Олексій Могиленко
2024.02.25 20:35
Десять років чекаємо миру,
Але чуємо страшне:війна.
Ми в полоні новин із етеру
А в полоні хтось знову вмирав.
Щохвилини сивіють дружин
Сивину чорна хустка схова...
Не вернути вже брата чи сина,
Тата в діток забрала війна.

Микола Дудар
2024.02.25 20:05
Не смітять нотами… Лікують ними
В семи поборнім колі від недуг.
Є інколи й свої для цього рими
І кілька сот хвилиних вірних слуг…
А що вже там казати про ефектність,
Коли все оживає навкруги!?
Хоча й усі ми в цьому світі смертні,
Я б краще, як на

Євген Федчук
2024.02.25 16:32
Вертались чумаки в погожий день із Криму.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Розімлілі чумаки не поганяли ними.
Знайомий добре шлях, вже в котрий раз ішли.
Вже недалеко їм лишалося й додому.
Ідуть понад Дніпром, вже й Хортицю видать.
Спинилися на

Іван Потьомкін
2024.02.25 14:19
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Світлана Пирогова
2024.02.25 14:11
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.

Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,

Іван Низовий
2024.02.25 12:55
Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,
Я розкажу тобі,
Чому
Я назвав тебе іменем Леся?

На Поліссі,
В дрімучому лісі,

Леся Горова
2024.02.25 09:26
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.

Володимир Бойко
2024.02.25 08:54
Краще незадоволений геній, ніж задоволений ідіот. Російськими цінностями вимощена дорога до пекла. Колись противника обкладали матом, нині – компроматом. Вираз «Можем повторить» - відлуння московитських запойних традицій. Диванні стратеги укр

Віктор Кучерук
2024.02.25 06:52
За вікнами сходить світання
І спішно яскравим стає,
А в дзеркалі видно згасання
Нестримно печальне моє.
За вікнами далеч безкрая
І ранку упевнений крок,
А в дзеркалі сутінню зяє
Близький і глибокий куток.

Микола Соболь
2024.02.25 05:50
Що ти плачеш? На тобі перо,
паперовий лист, чорнила трохи…
Опиши, як заревів Дніпро.
Чи, то ковбик так після гороху?
Читачу подобається драйв,
трохи сексу, бо без нього пісно,
він шепне на вушко: «It's My Life»,
і вона віддасться йому, звісно.

Ігор Шоха
2024.02.24 19:56
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.

***
Поети є реальні, і ніякі,

Тетяна Левицька
2024.02.24 14:56
Лебідкою густий туман
над озером розправив крила.
Злетів у вирій фіміам
з родючої землі кадилом.

Світанок небо засліпив,
сховав за обрієм почвари,
і сонця фотооб'єктив

Артур Сіренко
2024.02.24 11:49
Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?
Ніщо.
Порожнеча, з якої виникло все.
І в якій все тоне і розчиняється,
Запитую в цієї пишної квітки:
Ти пам’ятаєш про що я снив?
Пам’ятаєш мої блукання

Віктор Кучерук
2024.02.24 05:17
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Тієї жінки, що багато
Дарила радощів мені.
А ти вже брязкаєш ключами
І швидко робиш звичний вдих,
Та на балкон прямуєш прямо,
Де я розгублено затих.

Роксолана Вірлан
2024.02.23 20:13
Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю
і з любов'ю - свідками Боги-
меч встромляю ворогу між брови.

І нема провини і гріха,
що рука піднята не здригнеться
вивільнити з зайди прілий хлам,

Іван Потьомкін
2024.02.23 18:28
Як крик того, кому зламали руку,
Так ти кричиш в моєму серці, деревце.
Ще ж тільки вчора раділи ми з тобою
Новим листочкам, що творили крону...
Не байдуже мені, бо ж мало що лишилось
З райського саду, в який Адама поселив Господь.
Мало що зродилось

Леся Горова
2024.02.23 09:08
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю.
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість?
Сковзує со

Світлана Пирогова
2024.02.23 08:53
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Не забути його людськість, давню ґречність,
Погляд в мирне небо і політ лелечий.

Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
Десь пропала в пр

Віктор Кучерук
2024.02.23 05:22
Врізалася клином
Зграя журавлина
В почорніле скупчення хмарин, -
Розчахнула сміло
Нерозривно ціле,
Ні на мить не стишуючи плин.
Подалася далі
Над моїм причалом

Сергій П'ятаченко
2024.02.22 22:08
беззоряно-чорне знов небо знов мапа країни червона
недремне вночі потойбічне чигає по той бік кордону
від мокрого снігу ці ночі стають більш важкі і вологі
зустрілися на перехресті нічному нічні дві тривоги

у першої голос журливий він душу до денця

Євген Федчук
2024.02.22 20:01
Давним-давно посеред Кримських гір
Сугдея незалежна ще стояла.
В ній, кажуть, Феодора царювала.
Хоча пройшли віки уже з тих пір
Та й досі люди згадують про то,
Яка була красива й справедлива.
Як люди почувалися щасливо
В її правління. Не жалівсь ні

Ігор Деркач
2024.02.22 17:44
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.

***
А на війні до перемоги

Олена Побийголод
2024.02.22 15:52
Із Володимира Войновича

Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:

капусточки качан,

Ярослав Чорногуз
2024.02.22 12:38
Німіють щастя висі неозорі,
Ніяких поміж них нема розмов.
Неначе звуки із консерваторій,
Вібрують тонкострунно, бо любов

Як дама у кокетливім капорі* --
Тремтлива, ніжна, витончена мов --
Нечутний навіть стук її підборів -

Леся Горова
2024.02.22 11:28
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Синички розтеленькалися радо,
І раптом - чутно пісню солов'я.

Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
Зима не встигла за поріг піти,
А люба серцю пісня ніжно лине

Тетяна Левицька
2024.02.22 09:38
Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
те, що небо в дари нам послало.
Бо закохана жінка — душі берегиня,
а бездушна — загострене жало.

Спрагле серце болінням виснажують думи,
і нема їм кінця, а ні краю.
Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,

Світлана Пирогова
2024.02.22 08:57
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.

Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,

Віктор Кучерук
2024.02.22 05:33
Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,
Якщо можливість є поспати
Цієї тужної пори.
Блукає тиша по кімнаті
І морок хату затопив, –
Немає більше що казати,
Крім побажання: Мирно спи!..

Сергій Губерначук
2024.02.21 20:43
Моя кохана пахне часником
і убиває всі мої мікроби,
я злизую, мов з миски язиком,
з її натертих ніг пітний доробок.

Вона солона, ніби океан.
Вона недраяна, як темні ночви.
Її боїться кожен мій фаланґ.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Губерначук - [ 2024.01.30 11:03 ]
    Тринадцятий
    Той, хто рахує вірші, –
    навряд чи не вміє спати,
    навряд чи підслухає тишу,
    навряд чи захоче співати… –
    він номер лише напише
    і буде його читати…
    А тиша живе! –
    колише
    свої мовчазні цитати*…

    18 травня 1989 р., Київ

    * в іншому авторському варіанті: «свої геніальні цитати»


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«У колисці мрій», с. 119"


  2. Юрій Гундарєв - [ 2024.01.23 09:17 ]
    Павло Тичина

    23 січня - день народження Павла Тичини.
    Сьогодні чернігівська земля, яка подарувала світові геніального поета, здригається під ударами смертоносних ракет північного агресора…

    Творчий діапазон Тичини просто вражає: від символізму і футуризму до реалізму. Проте він - поза всіма цими напрямами. Він сам - напрям, школа. Адже такий один.
    Мрійника з очима дитини і розумом філософа ламали-ламали, проте так і не зламали. Він щоразу, наче з піни морської, відроджувався - зморений, але нескорений…
    Гадаю, йому, щоб назавжди залишитися в європейській поезії, вистачило б написати лиш оці три слова:
    Очима чесними,
    Христовоскресними…


    Він - сам. Як завжди. Вікно. Сніги.
    Ламали пристрасно. Ламали невпинно.
    Та все мовчало тоді навкруги…
    Але відроджувався знов із піни.

    Він, як тореро, словом розмахував:
    слово-гра, слово-дзвін, слово-зміна…
    Захмарна якась слово-магія -
    злотоцінна.


    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  3. Мамутова Кістка - [ 2024.01.23 03:30 ]
    Квітка Н.
    Романтизм героїв з прочитаних віршів
    Вони ідеальні, вони за нас чищі
    У них є мотиви і спротив режиму
    У зла нема шансів, добро є красивим
    Стою проти дзеркала з середини ночі
    Торкаюся шкіри, закручую коси
    Хіба лиш наблизитись ненароком губами
    Та я і не вартий себе обійняти
    Вийшов в пустелю засипану пилом
    Не тутешні ці люди, чого поруч із ними
    Чого маю плутатись лабіринтом на рівних
    Дайте пароль до невидимих дверей
    Де за ними, нарешті, буде все як по-маслу
    Індуїзм би прийняв мене у вищую касту
    Прокинься в трамваї, пробий свій квиток
    Поринути в мрії - повітря ковток
    Зібратися, вийти, навіть всміхатись
    Годин вісім у рабстві, достойно триматись
    Не зважати на тих хто нижче за класом
    Планую вікенд цього тижня з начальством.
    І ось я у дома, мовчанка, почуй
    .
    .
    .
    .
    .
    Ну ти хочаб спробував, не зважай що не вийшло
    Не всі індивіди здатні відчути
    Здатні поринути в музику тиші.
    Тут все як треба, кожна дрібничка на місці
    Речі розкладені за алфавітом
    Тут моє місце, фортеця, планета
    Де я закон і вибухова комета
    Дістаю свій рукопис - молитовник і біблію
    Де мною сказано у прозі і віршах
    Там усе правильно, як має бути
    Я на вершині плебейного світу
    Тут я викопую моря до ядра
    А насипом створюю гори і скелі
    Тут я пускаю вітри у поля
    Тут я зливаю дощі на пустелі.
    Гортати сторінки власних історій
    Торкатись себе там де не можна
    Горе самотності мені не знайомо
    Я сам собі - товариство найвище.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Юрій Лазірко - [ 2023.12.22 19:40 ]
    мій вірний вітре
    мій вірний вітре
    з нікуди в нікуди
    ти не вгамуєшся
    допоки не зайдеш
    і цьому грудню
    ще наповниш груди
    а січню
    свято білосніжне усічеш

    в тобі живе
    ця гучномовна сила
    стискати у п'ястук
    непрошені жалі
    мій любий вітре
    янголе стокрилий
    ти припадаєш
    до душі
    мов до землі

    і я кричу
    проникнений тобою
    і не вгамовую
    гарячих сповідань
    життя покликане
    іти до бою
    якою б не високою
    платилась дань

    хоч крок закутаний
    у млу дороги
    у серці гріється
    відрадощів пташа
    мій рідний вітре
    за зими порогом
    тобі вквітчатиме політ
    моя душа

    17 Грудня, 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  5. Ніна Виноградська - [ 2023.12.20 14:56 ]
    Про мого дідуся Єгора

    Я дуже схожа на свойого діда,
    Така ж уперта, до роботи зла.
    Коли болить, то не подам і виду,
    Й не по мені чужинська кабала.

    Усе пройду, ніхто не вбачить сліду,
    Що щось мені було не до душі.
    Мені відомі муки болю й стиду,
    Коли сховатись мала в комиші.

    І ти завжди просив в своїй розмові,
    Щоб не змішала українську кров,
    Бо в ній, неначе в нашім ріднім слові,
    Жила велика сила всіх основ.

    Любов до праці, до своєї пісні,
    До краю дорогого, спілих нив.
    І добротою сповнений, корисний,
    Твоїх напутніх слів прерогатив.

    Так і живу, іду, не оглядаюсь,
    Бо пройдене – це все моє життя.
    Своїх років веду чималу зграю
    Ще не в минуле, а у майбуття.

    Дідусю мій, я вся у тебе зроду,
    Така ж пряма, підлещитись - ніяк.
    Бо більш за все люблю свою свободу
    Ціную правду, не люблю дурняк.

    Я, як і ти, одразу все ув очі,
    У пазусі каміння не ношу.
    Що відчуваю, те й пишу щоночі,
    І кидати у простір не спішу.

    Дідусю мій, яка ж бо я щаслива,
    Що мала друга рідного завжди.
    Співали разом і верба, і слива,
    Як за гусьми ішли мої сліди.

    А ти казав, що виросте артистка,
    Твоя розумна внучка, золота…
    Тепер борюся із високим тиском
    І згадую тебе в свої літа.
    19.12.23


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Лазірко - [ 2023.12.16 04:04 ]
    з човнами
    з човнами
    то так як із нами
    добротних хвиль
    не напастись
    набрати
    на потоп
    цунамі
    і осягнути
    золотого дна
    колись

    з човнами
    тонуть капітани
    не залишаючи
    відтак
    розбите серце
    океану
    надаючи йому
    на мить
    лихих ознак

    з човнами
    горизонти тануть
    а мрії
    наближають мить
    коли земля
    мов на долоні
    стане
    і вітром порятунку
    в грудях защемить

    2 Грудня, 2021


    Рейтинги: Народний 7 (5.64) | "Майстерень" 7 (5.67)
    Коментарі: (3)


  7. Юрій Лазірко - [ 2023.12.15 17:36 ]
    душевний дощ
    чуєш
    вітає шибу дощ
    нанизає наосліп
    всесвіт
    це мої
    недопиті до
    і твої
    для поезій весла

    будьмо
    знаними
    краплям
    тим
    що вистукують
    ніжність
    в морзе
    все складне
    озвется простим
    все далеке
    розсипиться
    в прозу

    нахиляється небо
    десь
    і скидає
    з-хмар-капелюха
    я хитаюся квіткою
    весь
    щоби вигріти силі
    духа

    і погоджуюсь
    на весну
    і розплачуюсь
    серця стуком
    в кожнім
    так
    я бачу війну
    кожне
    ні
    розкрадають
    круки

    і летить
    невблаганно час
    ніби місця
    для коми мало
    і впадає
    все плинне
    в нас
    і виходить
    лише
    нестале

    так
    поборене
    стане сном
    а невизнане
    крихти світом
    то ваш дощ
    і моє вікно
    то мені
    на словах
    міліти

    1 Грудня, 2021


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  8. Юрій Лазірко - [ 2023.12.14 18:07 ]
    тiсно у барi шумно
    тісно
    у барі
    шумно
    Юр
    наливай
    що є
    музика шестиструнна
    спокою
    не дає

    будьмо
    мій друже
    в чорнім
    звати як
    що ти п’єш
    світ
    феєрверк з попкорну
    любиш у нім своє

    лід
    у обіймах віскі
    з біблії
    Михаїл
    брат мій
    літає низько
    душі знімає
    з вил

    я тільки-но
    із храму
    тиша
    і я
    злились
    зграбна вона
    як дама
    мана
    одна із рис

    полум’я душ
    і свічка
    йде
    під іконний лик
    пам’ять
    дає осічку
    де нас й куди
    вели

    з ким
    не буває туго
    весело
    в той сам бік
    можна назвати
    другом
    певним
    немов собі

    знаєш
    я був завзятим
    з війнами
    не
    на ви
    у перемозі
    свято
    з кличем
    летів на вий

    і
    після злив терпіння
    смерті дурної
    смут
    раптом ставав я
    тінню
    неба
    що гнало
    тьму

    миті
    постійно тануть
    віскі
    на смак
    вода
    на ніч
    мене не стане
    ранком
    вернусь
    бодай

    зваж
    що сказав
    як треба
    Юр
    по одній
    на всіх
    п’ю
    за набіги
    неба
    в пеклі
    лапатий
    сніг

    7 Лютого, 2020


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  9. Юрій Лазірко - [ 2023.12.11 05:04 ]
    ода свободi
    так ніщо
    не підноситься стрімко
    як знамена
    в гарячих руках
    а свобода
    яка ж дивна жінка
    не міняється вкотре
    в роках

    не шукає собі кавалерів
    що корито зробили
    з казни
    і не проситься на ніч
    де двері
    їй нагадують
    кришку труни

    лавірує
    між заходом й сходом
    надихає
    точилом косу
    їй ніщо вже
    не робить погоду
    рідне слово
    втирає сльозу

    не поклони
    б’є ницим
    спесивцям
    недалеким
    і немічним дням
    ні для кого
    ні жертва
    ні вбився
    ні з піску перед бурею
    храм

    час тупцює
    без неї
    убого
    порох
    мокне
    а криця
    в іржі
    і зникають
    сумління пороги
    розмиваючи
    клич
    на межі

    нумо
    браття
    і сестри
    до бою
    барикадне
    кидає кліше
    це вона вже зове
    за собою
    та свобода
    ті ліки
    на щем

    10 Січня, 2020


    Рейтинги: Народний 7 (5.64) | "Майстерень" 7 (5.67)
    Коментарі: (2)


  10. Юрій Гундарєв - [ 2023.12.06 10:37 ]
    Николай Амосов
    Николай Амосов - уникальный украинский хирург, философ, автор новаторских методик по геронтологии и проблемам искусственного интеллекта.
    Человек кристальной чистоты. Будучи директором Института сердечно-сосудистой хирургии, требовал, чтобы в благодарность врачу приносили только цветы…
    Впервые я увидел Николая Михайловича в кулуарах жёлтого корпуса Киевского университета имени Тараса Шевченко. Я только стал студентом, и мне казалось, что стою рядом с Иваном Франко или Владимиром Вернадским…
    Много лет спустя я встретил Амосова во время ежедневной пробежки, уже незадолго до его кончины. Он всю жизнь поддерживал форму. Спортивную. Интеллектуальную. Духовную.



    Римского патриция профиль.
    Аскетизм - от одежды до быта.
    Новатор. Гроссмейстер. Профи.
    Подвижничество неофита.

    Дарить - так только цветы!
    Степень риска и точность рук.
    Гений нравственной чистоты.
    Личность. Мыслитель. Хирург.

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (7)


  11. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.30 11:45 ]
    Анатолій Криволап

    Картини Анатолія Криволапа - справді магнетичні.
    Від них важко відірвати погляд. Небо, сонце, коні, хати,
    озера ніби запрошують вас до духовного всесвіту.
    Домінують два кольори: червоний - колір пристрасті
    й фіолетовий - духу. Так, це фарби заходу сонця…
    Недаремно роботи митця двічі встановлювали світові
    рекорди продажу творів сучасного українського мистецтва
    на міжнародному артринку.


    Він вибирає фарби
    і відчиняє віконце -
    наче космічні фари,
    очі засліплюють сонця.

    Вічний екран неба
    світиться фіолетом…
    Суне прямо на тебе
    інша - магічна планета.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  12. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.25 10:07 ]
    Тамара Щербатюк
    Гадаю, є люди, які своїм існуванням освячують цілу сферу життєдіяльності суспільства. Ось, наприклад, Українське телебачення багато у чому завдячує Тамарі Володимирівні Щербатюк, яка присвятила йому все своє професійне життя - від перших телемостів на початку 60-х років до останнього проекту для літніх людей «Надвечір‘я». Тож її недаремно називають мамою вітчизняного телебачення.
    Тамара Володимирівна разом із своїм чоловіком - відомим режисером і викладачем Вадимом Львовичем Чубасовим - являли собою унікальний творчий тандем, що вивів у люди плеяду справжніх ТБ-подвижників - журналістів, режисерів, операторів.
    Пригадую, як нам, свіжоспеченим студентам, представляли тогочасних метрів факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. І навіть серед тих зірок своєю харизмою, елегантністю і водночас якоюсь домашністю виділялася Тамара Щербатюк - вродлива, недоступна, сорокорічна…
    Мені пощастило бути її учнем. Що й казати, інколи подумки раджуся з нею й досі. Навіть зараз, коли набираю ці рядки, відчуваю її погляд - вимогливий, але такий доброзичливий…


    У житті все по-різному, як колесо огляду, -
    буває сонячно і раптом хмари…
    Але завжди відчуваю Ваш погляд.
    Аве Тамара.

    Чую Ваші підказки незримі -
    тож це реальність і зовсім не мара…
    Дякую за безкорисну - авансом - підтримку.
    Аве Тамара.

    Сторінки буття надвечір’ям гортаю -
    здається, років різношерста отара,
    нарешті, вже добігає до небокраю…
    Аве Тамара.


    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  13. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.21 10:35 ]
    Владислав Городецький
    Владислав Городецький - видатний український
    архітектор польського походження. Автор Будинку
    з химерами, Костелу святого Миколая, Караїмської кенаси
    та інших архітектурних шедеврів у Києві. Пана Владислава
    по праву називають «київським Гауді».
    Він усе своє насичене творчими планами життя був у русі.
    Знайшов свій вічний спокій аж у Тегерані. На сірому камені
    польською мовою викарбувані слова: «Професор архітектури.
    Нехай чужа земля йому буде легкою»…



    Хіба ми маленькі діти?
    Повірте, не до Майн-Ріда!
    Оці всі слони, крокодили,
    ті ящірки та нереїди…

    Чи марево це, чи насправді -
    будинок, химер різних повний?
    Залишив нам київський Гауді
    автограф в цементі на спомин.

    Залишив автограф на згадку
    про те, що реальні дні -
    це теж щось схоже на казку,
    але без химерних слонів…


    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  14. Юрій Гундарєв - [ 2023.11.16 19:25 ]
    Юркодар - 82

    Алисе Гаврильченко

    Каждый город - где-то там вдалеке,
    а всмотришься - видишь конкретные лица…
    Алиса живёт не в Кременчуге,
    в стране стихов ищите Алису.

    Купается в образах, будто в реке,
    готовы рифмы в созвучия слиться…
    Алиса живёт не в Кременчуге,
    в стране стихов ищите Алису.

    Автор: Юрко Дар
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  15. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.22 11:50 ]
    Роман Кофман
    Роман Кофман - не лише блискучий диригент, який завжди втілюється у того чи іншого композитора (і це вже справжній, скажімо, Бетховен, а не Бетховен Кофмана), а й неперевершений вихователь публіки…
    Якось під час виконання бетховенської симфонії на весь зал філармонії пролунав сигнал мобільного телефону. Диригент одразу зупинив оркестр, рішуче поклавши паличку на пюпітр… Після хвилинної паузи маестро продовжив виконання величного твору. Жодних дзвінків вже не було…




    Бетховена так не слухають,
    припавши гарячими вухами
    до телефонів мобільних -
    всесильних…
    Бетховен - не кава розчинна
    чи щось на кшталт капучіно.
    Бетховен - потужне еспресо,
    тут слухати треба серцем,
    печінкою, шлунком, нирками,
    а не абияк уривками…
    Чи взагалі ви готові?
    Вслухайтеся: Бетховен!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  16. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.21 11:22 ]
    Іван Марчук
    Славетний український художник Іван Марчук, який потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створив унікальний стиль у живописі, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від «плести», «пльонтати». І справді, його картини ніби складені з клубочків чудернацьких ниток…
    Пишаюся, що у мене є альбом пана Івана з присвятою мені.
    Він якось сказав: «Дайте мені тисячу років - і я розмалюю небо»…


    Гроші? Жінки? Мандати?
    Що найголовніше для тебе?
    Тисячу рОків дайте -
    і я розмалюю небо!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  17. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.16 10:10 ]
    Євген Нищук

    У люті січневі морози чув його голос, що лунав над засніженим Майданом. Спочатку я навіть не впізнав його у в‘язаній шапці, насунутій на самі очі…
    Бачив його у ролі ремарківського Роберта Локампа у спектаклі «Три товариші»
    на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
    Сьогодні народний артист України - на передовій. Приїздить раз на місяць до Києва, щоб зіграти свою роль у виставі й знову повертається на фронт…

    Голос палкий Майдану,
    ремарківський Роберт, -
    землю, нам Богом дану,
    боронить від орків.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.15 11:38 ]
    Ігор Бєланов

    Володар «Золотого м‘яча» 1986 року, форвард київського «Динамо», «кульова блискавка»,
    міг би у свої 63 роки спокійно спочивати на зоряних лаврах. Але сьогодні
    він із автоматом у руках захищає нашу землю від безпощадного ворога.
    До речі, разом із сином, який гідно носить ім‘я Лобановського…

    Коли вже років достатньо,
    а ім‘я - в енциклопедіях,
    можна було б мандрувати
    десь на велосипеді…

    Але він гравець атаки
    і нині, і прісно -
    в руках з автоматом
    боронить Вітчизну.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  19. Юрій Гундарєв - [ 2023.10.09 10:25 ]
    Джон Леннон

    9 октября - день рождения Джона Леннона


    Он ушёл совсем молодым. Его жизнь трагически оборвалась.
    Моё поколение входило в мир с его музыкой. А теперь я уже
    намного старше его…
    Впрочем, он не ушёл. Он идёт - красивый, талантливый…
    Ему не будет больше сорока. Никогда.


    Выстрелы прямо в упор -
    сразу ни дружбы, ни ссор,
    и ни любви, ни творчества -
    вечное одиночество…
    Ни Джорджа, ни Пола, ни Йоко -
    холодно, одиноко…
    Жизни короткий срок.
    Музыка-рок.
    И судьбы рок.
    Дни гения -
    огненные мгновения.
    На асфальте - очки-нолики.
    На сердце - рваные крестики.
    Смерть - это совсем не больно.
    Стёкла треснуты...
    Голос не знает тлена -
    не истребим, как надежда.
    Слышите, поёт Леннон:
    «Имеджин»?..

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (8)


  20. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.28 10:56 ]
    Тарас Петриненко

    Якщо треба було б відправити позаземним цивілізаціям украй стислу інформацію про мою країну, але яка всеосяжно охоплювала б усі наші чуття - історичні, моральні, політичні, поетичні, музичні тощо, я (можливо, й не лише я) зупинив би свій вибір на пісні Тараса Петриненка «Україно»…
    Цього року наш уславлений митець зустрів свій 70-річний ювілей.
    Нехай Господь береже його!

    «Україно» - не просто пісня,
    автор - Тарас Петриненко…
    Це - нині, вовіки і прісно,
    те, що закладено в генах.

    Не жмуток красивих гармоній,
    а оберіг від наруги.
    Це з небом наша розмова…
    Щасти Вам, Тарасе Другий!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  21. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.25 12:46 ]
    Юркодар - 48
    Юлії Щербатюк

    Без жодних вагань обираю ту,
    хто окрилює і розчулює, -
    Щербатюк
    Юлію.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  22. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.18 10:43 ]
    Ігор Римарук
    У мене особливе ставлення до Ігоря. Ми вчилися на одному факультеті,
    він опікувався моїми першими творчими кроками... Римарук справляв
    зворушливе враження - тоненький, довге волосся, окуляри з потужним склом.
    Але у цьому тендітному тілі відчувався незламний дух. І, найголовніше, - Дар.
    Деякі викладачі жартома лякали його, мовляв, от прийдеш на іспит із такою зачіскою, тоді… А він приходив і неодмінно отримував «відмінно»…
    Ігор Римарук пішов за небокрай молодим. І це зовсім не дивно, адже він завжди жив ближче до неба…

    Тихий, сумний і ввічливий.
    Вдумливі очі-скельця.
    Тендітний, стрункий, наче дівчина.
    Але незламний - мов скеля.

    Поруч реальні, впевнені
    випробувані мужі…
    Доступ до всякого генія -
    навшпиньках і до межі.

    В захмарному десь ефірі,
    далека від земних ігор
    лунає божественна ліра…
    Прислухайтеся уважно: Ігор!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (4)


  23. Сергій Губерначук - [ 2023.09.06 20:32 ]
    О, ретельна…
    О, ретельна.
    О, скільки в тобі терпіння!
    Скільки засобів для існування!
    Ти враховуєш кожне веління
    і найменше моє побажання!

    Я вродився примхливим на славу
    і на диво собі м’якосердим.
    П’ю твою ексклюзивну каву,
    щоб не спати з тобою так твердо.

    Ой, набридла.
    Ця правда тобі не потрібна.
    Я – гора, за якою твій біль пролягає.
    Тільки скарга твоя за двериною рипне –
    так і гнів у мені, як вулкан, ремиґає.

    Не приходь!
    Не тягнися в мої лещата.
    На інакший манір побудуй своє серце.
    Не терпи нелюбові, не вчись прощати, –
    бо я вип’ю тебе, як горілку з перцем.

    9 вересня 1995 р., Київ




    Рейтинги: Народний 6 (5.76) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 142"


  24. Юрій Гундарєв - [ 2023.09.03 19:25 ]
    Марина Семесюк
    Своїм дитячим наївом, фантасмагоричним об‘єктивом,
    неймовірною закоханістю у рідну землю вона нагадує великого
    грузина. Справді - український Піросмані у спідниці! Її унікальні
    роботи сміливо можна поставити в один ряд із картинами Катерини
    Білокур і Марії Приймаченко… Однак вона - не Піросмані й не
    Білокур. Вона - Марина Семесюк…
    Крихітні акварельні мазки, наче кольорові божі корівкиі і бджілки,
    злітаються докупи і завмирають. Ви вже бачите золотаві соняшники,
    смарагдові маківки церков на помаранчових пагорбах, м‘ясисті гарбузи…
    Перед очима оживають сторінки Нечуя-Левицького і Довженка…
    Марина всім крихким серцем любила Україну, пропускала крізь нього
    Майдан перший і особливо кривавий другий. Навряд чи воно витримало б
    жахи війни…
    Поети і художники нерідко йдуть за небокрай надто рано.
    Марина відійшла у вічність молодою…
    Але хіба можна забути, як ми з її чоловіком Леонідом, архітектором,
    готували її першу виставку в арт-галереї на Десятинній, як щороку разом
    святкували День Києва у майстерні на Андріївському узвозі, а потім вже
    зустрічали світанок на Володимирській гірці, як насолоджувалися іскрометною
    грою акторів Молодого театру?..
    Щороку у день свого народження я чув її дзвінкий молодий голос: «Юро,
    дорогий мій…»
    Марино, дорога моя, я тебе чую! Ти поруч із нами. Дуже радий, що ти була
    у моєму житті.. Ні, не була - є! Що продовжуєш себе у неповторній творчості.
    У своєму талановитому синові…



    Художник обирає землю -
    єдину, саме цю.
    В кутку залишає свій підпис:
    Марина Семесюк.

    Художник обирає фарбу -
    єдину, саме цю.
    В кутку залишає свій підпис:
    Марина Семесюк.

    Художник обирає долю -
    єдину, саме цю.
    В кутку залишає свій підпис:
    Марина…


    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  25. Сергій Губерначук - [ 2023.08.27 20:37 ]
    Розворушити почуття твої не важко…
    Розворушити почуття твої не важко.
    Але реакції твої чомусь зворотні.
    Невже не може ліжко бути полем гри?
    Якщо любов така серйозна й щира річ,
    чому б її не зве́сти в ранг роботи?
    Тоді б щодня вона займала певний час,
    і ти б отримувала грошики за працю.
    Чому, коли тебе я лоскотав – ти плакала?
    Коли я вдарив раптом – ти сміялась.
    Я гнівався – ти тішилася з того.
    А ніжив я тебе – то ти злостилась,
    і навіть випускала пазурі.
    Мені цікаво, чим ти ще віддячиш
    за всі ці марні спроби й марні дні?
    Невже любов, якої я був повний,
    закономірністю для тебе є лише?
    Що ж виняток тоді?
    Невже моя ненависть?
    Вона тебе подвигне на кохання?
    Вона приборкає цей хворобливий стан?
    О, ні, вона лише знайде мені заміну.
    Бо та краса і шарм, якими володієш,
    стоять над мізером, який даси взамін.
    Що вмієш ти?
    Робити навпаки.
    Щоб місце гри здавалось полем брані.
    Мені твої погони не потрібні,
    бо я тобі присвоював звання,
    і пільги мала ти лише від мене.
    За те, що мала цю привабливість і шик,
    високе підборіддя й гострі очі.
    За те, що говорила завжди мало,
    хоча і навпаки.
    За дійсний подив твій перед моїм бажанням,
    за впевненість у завтрашнім мені.
    Але зворотними реакціями ти
    добилася ненависті моєї.
    Так навпаки зробив нарешті я.
    І це тобі сподобається, люба.
    Коли від лоскоту ти плакатимеш знову,
    сміятимуся я, поки не вдариш.

    14 серпня 1995 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 162–163"


  26. Сергій Губерначук - [ 2023.08.22 21:10 ]
    Поруч
    Буду твоєю тінню.
    Потойбічним хлопчиком.
    Ліхтарик згасне.
    Ти – ні.
    Терзай мене.
    Знущайся наді мною.
    Мені не боляче.
    Я тінь
    блудлива…
    Сміятимусь, коли захочеш.
    Плакатиму, коли підеш.

    10 червня 1991 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 66"


  27. Сергій Губерначук - [ 2023.08.20 23:08 ]
    Де ти дзвонитимеш завтра…
    Де ти дзвонитимеш завтра
    дзвоном своїх сережок?
    Не допалила "Ватри"
    і поповзла в сніжок.

    Побігла понад тином,
    вимазала бурпус,
    ні, це не ти скотина;
    ні, це не я – Стус.

    У пальті старої моди жінка,
    мов в деревах древніх тротуар.
    От така твоя моя сторінка,
    от такий тобі мені кошмар.

    Цирк та й годі у твоїх зіницях,
    не перебродило ще вино.
    Ти найкраща в світі молодиця,
    перехрестя: "він", "вона", "воно".

    Триєдина, тризна і тризуба,
    не боїшся жодних потрясінь,
    лиш одне питання ставиш руба:
    де ти є сама, а де є – тінь;

    а те, де дзвонитимеш завтра…
    (ет, я вже сам не свій).
    Який з мене буде автор,
    коли не співатиму їй?!

    2–13 квітня 1992 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 82"


  28. Юрій Гундарєв - [ 2023.08.14 11:26 ]
    Василь Симоненко


    Йому було відпущено лише 28 років земного життя.
    Його вірш «Люди - прекрасні» вже вдвоє старший від нього самого.
    А хіба можуть колись щезнути такі рядки:
    «Воскресайте, камінні душі,
    Розчиняйте серця і чоло,
    Щоб не сказали
    Про нас грядущі:
    їх на землі не було»?




    Ми - одиниці!
    Ми - не нулі!
    Чуєте звуки органні?
    Це випливають, мов кораблі,
    наші вірші із гавані.

    Ще вистачає в легенях сил
    дути повітря у скло!
    Ні, не про нас написав Василь:
    «Їх на землі не було».


    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  29. Ірина Вовк - [ 2023.08.07 12:42 ]
    Коли Душа летить до білих зір... (пам'яті Василя Сліпака)
    … коли Душа летить до білих зір,
    тоді ніщо не спинить того лету –
    вбирає Небо зоряний убір
    на світлу пам’ять воїну-поету
    во славу Духа. Дух живий єси –
    ширяє вольно у розкриллі білім.
    А поміж зір – ангельські голоси:
    –О не сумуй, наш воїне, за тілом,
    бо що є тіло, тіло – не броня –
    від куль, що поціляють навмання…

    Прийми, Василю, й ти ангельські крила,
    Аби Душа, возрадуясь, летіла…

    7 серпня 2016 (Сороковини)



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  30. Юрій Гундарєв - [ 2023.07.12 10:07 ]
    Євгенія Мірошниченко




    Євгенія Мірошниченко - неповторне колоратурне сопрано.
    Одна з найкращих у світі виконавиць надскладної партії Лючії
    в опері Гаетано Доніцетті «Лючія ді Ламмермур» і романсу
    «Соловей». Професор Київської музичної академії, яка
    вивела на сцену цілу плеяду сучасних оперних зірок.
    Пишаюся, що моя мама Світлана Вікторівна Єрмакова, яка
    не одне десятиліття викладала мистецтво бельканто у Київському
    університеті культури і мистецтв, була однокурсницею і подругою
    божественної Євгенії.


    Геній - якщо це мужчина,
    а якщо жінка - Євгенія:
    найкраща у світі Лючія,
    оперна офігенія!

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (3)


  31. Юрій Гундарєв - [ 2023.07.09 09:37 ]
    Микола Глущенко
    Микола Глущенко - видатний художник,
    єдиний український імпресіоніст. Легендарний
    розвідник. Підтримував приятельські стосунки
    з Пабло Пікассо, Анрі Матіссом, Володимиром
    Винниченком. Сьогодні його картини належать
    до числа найдорожчих творів українських художників.


    Мазки, мов коричневі хрущики,
    плавно злітають вниз…
    Віртуозний маестро Глущенко -
    український імпресіоніст.

    Товариш Матісса і Винниченка,
    завсідник паризьких кав‘ярень,
    здавалося, жив на повне крещендо -
    на взліт, артистично, яро.

    Митець… і воднОчас розвідник Ярема -
    масштабу Ріхарда Зорге.
    Амплітуда неразв’язаної теореми -
    від аскези до богемних оргій.

    Денді, артист, Дон-Жуан -
    це зовнішній бік медалі.
    Сонячний світ парижан,
    життя - як шаблі в бокалі…

    Та був бік медалі й інший -
    світло ікон святих,
    тихі пісні, гнівні вірші,
    над прадідами хрести…

    І він повернувся додому,
    змолодів душею і тілом,
    як рукою, зняло втому -
    переболіло.

    Дніпро переплив в сімдесят,
    створив ужинок пейзажів,
    з мольбертом щодня сам-на-сам,
    життя - як ланцюг вернісажів…

    Мазки, мов коричневі хрущики.
    Роки добігають вниз…
    Віртуозний маестро Глущенко -
    український імпресіоніст.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  32. Сергій Губерначук - [ 2023.05.17 21:04 ]
    Син маму в богему штовхає…
    Син маму в богему штовха́є
    і робить із чистого бруд.
    Син мамою яму копає
    й оспівує каторжний труд.

    Син мамі розказує правду,
    бо мама наївна була.
    Розкривши за картою карту,
    син бачить, як мама злягла́,

    як мама поси́віла скоро
    як мамині руки тремтять,
    як опір зникає й опора,
    не в силі цю правду тримать.

    Син бачить – і служить богемі,
    змальовує мамину смерть.
    Тут мама сказала: "Ти – ґеній.
    Але я, прошу́ тебе, – геть."

    І що тут робитиме ґеній?
    Чи треба ця творчість комусь?
    Син носиться з трупом по сцені.
    Труп сином лякає матусь.

    12 січня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 135"


  33. Ірина Бесчетнова - [ 2023.04.18 11:09 ]
    Сільський лікар
    Вийшов до мене
    Панацея Гіппократ
    Для своїх Гєпа
    Для мене Гіппократ Парацельсович
    широковат, бородатозубат
    Як здоровічко, як ся маєте
    І так міцно потиснув руку, що зламав її
    І так пильно подивився в очі, що засліпив
    А медсестри ну хіхікати, ну шепотітися
    Нічого кажу, не жаліюся
    Потім він звичайно мене вилікував
    Залишивши зовсім маленьку дірочку
    І я довго йому дякувала
    Носила чоколядки санітаркам Зої і Любі
    А з ним
    Пила коньяк з блюдечка
    Бо апетит, кажуть — найкраща ознака одужання


    (2023 рік)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Юрій Гундарєв - [ 2023.04.08 06:46 ]
    Геній у шортах
    50 років тому, 8 квітня 1973 року, відійшов
    у вічність геніальний іспанський художник
    Пабло Пікассо.
    У Львові є чудовий пам‘ятник митцю
    (автор - талановитий український скульптор
    Володимир Цісарик).
    Художника зображено з голим торсом, у
    шортах та босоніж. Він стоїть і курить -
    абсолютно вільний, яким і був за життя…


    Я малював те, про що думав,
    а не те, що бачив…
    Пікассо


    Справді фантасмагорична казка:
    не холодні трикутники й куби,
    а промовисті очі та губи…
    Унікальний об‘єктив -
    ПікАссо.

    Справді фантасмагорична казка…
    Шалені гроші?
    Жінки?
    Овації?
    Божий дар плюс каторжна праця -
    до болю,
    до муки,
    до сказу.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  35. Сергій Губерначук - [ 2023.04.06 10:35 ]
    У день тяжкий…
    У день тяжкий, народжуючи гнів,
    Тобі, мій друже, шлю легкі привіти!
    Бо Ти один, хто так любити вмів
    крізь сон і втіху, крізь зими на літо…

    Хай не мене, а ту обожнив Ти,
    хто є Театр, хто честі – вічна злука!
    Тепер щезай, як є, однак лети…
    і знай, що всю Любов з’єднає мука –

    Це Твій великий дар!
    А Ти – володар!
    ґротеску цар
    й одвічності господар!

    2 листопада 2015 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Поезії розбурханих стихій», стор. 171"


  36. Юрій Гундарєв - [ 2023.03.21 09:58 ]
    Бип
    В марте этого года великому французскому актёру Марселю Марсо
    исполнилось бы сто лет.
    Создатель образа белолицего клоуна Бипа - это не только самый
    знаменитый на сегодня в мире артист-мим, подаривший в своё время
    Майклу Джексону лунную походку, человек, которому адресованы слова
    Владимира Высоцкого: «И сам Марсель Марсо ей что-то говорил»,
    но и герой французского Сопротивления, принимавший в юном
    возрасте активное участие в спасении еврейских детей, командор
    ордена Почётного легиона - высшей государственной награды Франции.
    Кстати, мама легендарного мима Анна родом из Украины, она родилась
    в Яблонове (ныне Ивано-Франковская область).
    …Мне посчастливилось быть на одном из последних его концертов -
    в Киевском драматическом театре имени Леси Украинки. В течение двух часов
    78-летний артист, практически не покидая сцену, на глазах у восторженной
    публики творил своё магическое искусство.


    Зал долго бурлил.
                    Зал стих.
                    Зал нем.
    И вот он, миг, который неповторим, —
    на сцене — не знаю,
                    наяву ли, во сне? —
    Его Величество Мим.

    Софиты выхватывают ладоней мел,
    хрестоматийный, до комка в горле, лик…
    И мир сотворяется —
                    и чёрен, и бел,
    и мелок, смешон,
                    и — велик.

    Уши болят.
                    Тишины звон
    дробит перепонок хрусталь…
    И вот выходит уже на поклон,
    чуть сгорбился, иссяк, устал.

    Взахлeб рукоплещет сторукий зал,
    с далeкой галeрки —
                    стеной цветопад.
    А он одиноко, как свечка, стоял,
    в раёк устремляя взгляд.

    Автор: Юрий Гундарев
    2023 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  37. Юрій Гундарєв - [ 2023.02.27 09:23 ]
    Стефан Турчак
    В последний день февраля этого года украинскому
    дирижёру, выпускнику Львовской консерватории,
    Стефану Васильевичу Турчаку исполнилось бы 85 лет…
    Он ушёл молодым, в самом расцвете своего уникаль-
    ного дарования, оставив яркий неповторимый след в
    истории современной классической музыки.
    Светлой памяти легендарного Маэстро посвящается
    это стихотворение.

    Киевский оперный –
                    Рубенсова картина:
    Мех соболиный
                    и бриллиантов блики,
    В царской ложе –
                    Ирина Константиновна…
    Конкурс вокалистов
                    имени Глинки.

    Скрипок настройка
                    уже отзвучала.
    Альт поправляет
                    крахмал манжет.
    Бабушка в буклях:
                    «Когда же начало?»
    Глинка с портрета подмигивает:
                    «Уже!»

    Тает люстра
                    тысячеваттная.
    Лёд ожидания
                    так холодит.
    Луч прожектора
                    вдруг выхватывает:
    Мчащийся к дирижёрскому пульту
                    блондин.

    Вверх запрокинута
                    голова гения,
    Очи закрыты,
                    печаль на устах…
    Взмах руки – как током –
                    мгновенный:
    Та-та-та-та,
                    та-та-та…

    Публика замерла.
                    Увертюра. «Руслан».
    В кресла все вжались,
                    как в самолёте.
    Музыка,
                   будто душа, унеслась
    И оборвалась
                    на последней ноте.

    Автор: Юрий Гундарев
    2022 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (7)


  38. Сергій Губерначук - [ 2023.02.19 21:46 ]
    Образа
    Найтоншим порухом
    замлоєного тіла
    не витримала
    ти
    свій
    невиди́мий
    біль,
    мов гілочка тернова затремтіла
    над шляхом,
    де ось-ось автомобіль;
    і знову тиша,
    крізь якою – сила;
    і очі
    в свічку вперлися – сама;
    і посередині того – заголосила
    жіночості
    невиявлена
    тьма;
    "Ма, ма … ма! ма!!.
    Я гордою не стала.
    Я просто високо несла своє чоло.
    Я вам тернову гілочку зламала;
    рука пече,
    по ній тече –
    було-о-о!"
    Це, зго́рбившися,
    ти робила дзвоник
    йому у ніч
    за тисячі ночей
    так,
    ніби він – невиліковний хронік
    і вип’є те, що в тебе із очей,
    так,
    ніби він і є
    найтонший порух,
    народження твоїх переживань…
    "Я понаповнивсь
    натяків прозорих," –
    відмовив він
    і спати ліг на камінь,
    на гострий камінь,
    де усе сказав:
    "Коли чекання –
    навіть не образа,
    а пограбунок
    кроків
    і рокі́в,
    твоя самотність,
    мов забита фраза,
    лякає
    випадкових
    мужиків."

    30 серпня 1993 р., Богдани́







    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 129–130"


  39. Сергій Губерначук - [ 2023.02.07 13:56 ]
    Байстрюк
    За кордоном тюрми жив маленький байстрюк.
    Він ховався від вас й усіляких наук.
    Він у по́сті тривав і тримав голубів,
    що витали над світом людей і богів.

    Чи, бувало, гроза, чи повальний знетрус,
    він одне розумів: він не Стус, а загруз.
    На околиці міста, якому каюк,
    він молився за вас в Асамблеї Наук.

    Хай чекаєте просто на відповідь зла
    і ховаєте штамп у незлі́ ремесла,
    але він, необманутий, пише щодня
    на простому папері римуюче "я".

    31 березня 2003 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2) | ""Переді мною...", стор. 93"


  40. Юрій Лазірко - [ 2023.02.02 17:23 ]
    сніжинки на щоках
    сніжинки на щоках
    зникомі херувими
    розгублене в роках
    затримане в незримім

    дощі їй віділлють
    весною серце в римах
    він той від кого йдуть
    не гримнувши дверима

    набрали висоти
    старі думки
    і чисті
    тремтять його листи
    і опадають листям

    де шерехи обав
    і в’яне орхідея
    день тишу роздавав
    як хліб на колізеях

    згадався знову
    той
    неголений
    та рідний
    в осінньому
    пальто
    в очах доріг
    не видно

    немає там вини
    не вкралась
    обережність
    бо край блакиті
    в них
    тендітний
    та безмежний

    3 Грудня, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  41. Юрій Лазірко - [ 2023.01.31 03:26 ]
    облітає калини цвіт
    облітає калини цвіт
    мов із душ у едемі
    крила
    він любив її стан
    і світ
    і обожнював слово
    мила

    у казковому
    не-у-сні
    обвивали цілунки
    тіло
    він плющем
    припадав до ніг
    і вона від обійм
    тремтіла

    наче зерня
    що у ріллі
    добре знала
    чого хотіла
    щоби з тим
    що на серце ліг
    на край світу
    чи в рай
    летіла

    і два серця
    тепер у ній
    жити вчаться
    за нього
    двоє
    за отого
    що на війні
    залишився
    на полі бою

    за вогонь
    що погас
    очей
    в них палає
    свіча ляклива
    світлий сон
    ще не раз втече
    і розійдеться
    митттю злива

    а за усмішку
    хай їй там
    хай вона
    розцвіте дитинно
    і втішається нею
    та
    що чекає від нього
    сина

    10 Листопада, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  42. Сергій Губерначук - [ 2023.01.26 18:08 ]
    Неабияка
    Ти таки – влаштувала мені самоту
    доскональну,
    щоб я мріяв і міряв саму висоту
    нереальну,
    мануально безмежну,
    астрально таку, вже таку..,
    неабияку,
    не від себе залежну
    чи там од якогось дзвінку,
    а від – вироку!

    Ти вчинила – не так, щоб тебе проклясти́
    чи пробачити,
    чи подерти напам’ять останні листи
    і віддячити,
    а зробила «красиво»:
    ввійшла необтяжено так,
    як стороння,
    й неймовірно щасливо
    здійснила кидок, як літак,
    з підвіконня…

    27 липня 2003 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Вертіль - [ 2023.01.12 23:56 ]
    «Триптих на день памяті Володимира Сосюри»
    Ні, не другий Єсенін,
    А Володимир Миколайович Сосюра!
    Своє Ім'я кров'ю написав
    На Крижалях української літератури.
    Лірик від Бога,
    Людські душі турбував.
    Невже такий талант на землі бува?..
    Ви завдали нові поетичні форми,
    Ваша поезія поєднання космосу
    З народними піснями, і чути вдома
    Вірші ваші з дитячих вуст.
    Вже поїхала гордовита осінь,
    На своєму баскому коні.
    Груднева наречена на порозі,
    Тримається за осінні долоні.
    Бо не зможе сама блукати
    В цьому дивному світі.
    Бо немає жодної підтримки,
    І ніхто з сучасних піїтів,
    Не візьме її в свою інтимну лірику,
    Так як брали ви, ніжно і пристрасно.
    Хоча й на короткому, своєму віку...
    Вже не буде світло поезії таким ясним.
    Як це було при вас. Бо сьогодення
    Вже не потребує вашої сили слова.
    Майбутнє не зрозуміє зітхання клена,
    З вашою ніжністю і любов'ю!
    ****
    Роздвоєння в душі поета - є стихією природною,
    Але коли зникає межа реальності у нього -
    Він молиться, він благає спокою у бога...
    Бо неможливо бути цілісною людиною
    У світі спокус, коли в поет душа відкрита
    До всього, що було, що є, що буде на світі.
    Невже серце чорною печаткою вкрите,
    І тому немає щастя в своєму житті?..
    Неможливо довго бути в бою
    Із самим собою.
    Рано чи пізно прийде життєва криза.
    І Минулим своє серце порізав,
    Навмисно, щоб відчути душу свою...
    *****
    Ви можете не вірити поетам,
    Читаючи їх вірші і поеми.
    Але існує в світі прикмета,
    Коли зацвітають хризантеми
    То разом з ним квітне любов
    В серцях людей. Маячня? Брехня?
    Можливо, але після знайомств,
    Повірять, відчув кохання того дня.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Сергій Губерначук - [ 2023.01.09 11:31 ]
    З ювілеєм
    Не кажи мені, скільки,
    лиш одне – «Ювілей!»
    Для красивої жінки
    ювілей – привілей.

    А тим більш – для актриси,
    з гордим прізвищем Швець,
    всі вітання й репризи
    зводять сум нанівець!

    Ой, Оксано-Оксано,
    ти підходиш для всіх!
    І для мене так само
    ти є квіткою втіх.

    Перша втіха – розмова
    чесна і рятівна.
    Друга – вдачі підкова.
    Третя – губи з вина.

    Далі руки і рухи,
    сльози й голос-тіроль,
    сміх із силою духу!
    Роль за роллю у роль!

    І коли в твої очі
    зазирає глядач –
    вже не знає, що хоче,
    бо з ним сміх був і плач.

    Я ж коли в них дивлюся,
    в море це голубе, –
    у барвінку топлюся
    і не чую себе.


    Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: | "«Поезії розбурханих стихій», с. 170"


  45. Юрій Лазірко - [ 2023.01.08 05:52 ]
    вона усе до чого йшлося
    вона
    усе
    до чого йшлося

    той іній
    на моїм волоссі
    і коло
    обігу води

    вона
    оте
    не приведи
    і те
    приборкане вітрами

    в устах
    народжена
    із гаму
    і гами
    кольорових снів

    та
    що купається
    в мені
    коли весна
    у білих гетрах
    а далині
    бракує метра
    до кулі дотягнути
    ціль

    вона
    моя
    на рану сіль
    на ранок
    запах кави млосний

    за неї
    я
    одноголосний
    у справах
    серця
    і меча

    до неї
    янголи
    з плеча
    себе у відчаю
    палили
    а небо
    не давало сили
    підняти мрії
    вище слів

    як та зернина
    у ріллі
    вона вбирає
    тембри світу
    аби розлуки мить
    зігріти
    коли не йдуть
    а вже летять
    коли не дихають
    не сплять
    а позбуваються
    баласту
    що накладався
    пласт за пластом
    той денний макіяж
    для гри

    мені так ясно
    як горить
    її єство
    неповториме
    що просто так
    лягають рими
    без щіпки пафосу
    і прі
    і контури плете
    поріг
    іще небаченого
    дива

    яка вона
    у всім
    красива
    яка вона
    лише моя
    краплина
    неземного
    я

    21 Серпня, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2023.01.01 23:32 ]
    Поезії Богу
    Чому це сьогодні схвильовані лиця?
    Читають поезію, кажуть: “Ого!”
    Святкує світ весь, України столиця:
    Павлюк народився, славімо його!

    Він рік відкриває Новий, як годиться,
    І келихи повні налиті кругом,
    Звіщає у небі урочисто птиця:
    Павлюк народився, славімо його!

    І жезлом не може його нахвалиться,
    І мріє буть Музою, каже: Ого!”
    Щаслива дівчина ачи молодиця:
    Павлюк народився, славімо його!

    І ширшає книг вже чимала полиця.
    Поет він од Бога, і слово — вогонь!
    Поезії Богу я хочу вклониться:
    Павлюк народився, славімо його!

    1 січня 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  47. Юрій Лазірко - [ 2022.12.31 19:58 ]
    жiнка i мужчина
    жінка
    і мужчина
    келихи
    вина
    хто
    свята причина
    хто
    одна вина

    ліжко
    поєднає
    розлучають
    сни
    розжують
    ковтають
    дні пісні
    вони

    в шафі
    сплять скелети
    в серці
    таргани
    родичі
    лабети
    нерви
    ковзани

    діти
    вічне свято
    збори коляди
    кожне хоче мати
    сто чудес
    і див

    отака то пара
    небо
    і гора
    вівчар
    і отара
    кольт
    і кабура

    дим
    і сигарета
    зерня
    і пташа
    кров
    іржа стилету
    пісня
    і душа

    ватра
    й попелище
    вітер
    і вода
    натяки
    на хвищу
    вибухи
    обав

    море
    по коліна
    на витрати
    шлюз
    жінки
    і мужчини
    невгамонний
    блюз

    16 Січня, 2019


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (2)


  48. Юрій Лазірко - [ 2022.12.14 18:34 ]
    вiн iз тих вiдьмакiв
    він із тих відьмаків
    перетрушує душі
    у храмах
    скільки є диваків
    що вимірюють
    серце
    у грамах
    він великий знавець
    перевтілення
    з риби у птаха
    грає морем слівець
    уночі
    напивається
    страхом
    як бере за живе
    не питається дозволу
    зовсім
    нудь у нього
    Жуль Верн
    а Кустуриця
    куряче просо
    і невдаха з невдах
    сам себе поважає
    і носить
    по вай-фай-них світах
    по прокурених кнайпах
    і просить
    як не лайків на біс
    то думок
    що святе спопеляють
    він зажив би в тобі
    охрестивши свій побут
    на Каїн
    обзавівся би сном
    що ходив би
    в нашийнику ночі
    наливав би вино
    і про все
    що літає
    пісочив
    ти його би впізнав
    по розкислих
    сльозистих манерах
    в нім страшна
    як війна
    та душа
    побіліла пантера
    в нім малішає суть
    і збігаються чорне з чорнішим
    і тримає косу
    над нескоєним злочином
    тиша

    6 Жовтня, 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.67)
    Прокоментувати:


  49. Юрій Гундарєв - [ 2022.12.08 11:51 ]
    Анна Ахматова
    Анна Ахматова - поэт мирового масштаба.
    Жизнь Ахматовой, украинки по происхождению, тесно связана с Украиной. Она родилась в Одессе, жила, училась и венчалась в Киеве, переводила на русский язык поэзии Ивана Франко.
    Имя Анны Ахматовой носит одна из киевских улиц.

    Есть пять имён в женской поэзии:
    Лина, Белла, Марина, Леся и
    одно особо, осанно -
    Анна.

    Автор: Юрий Гундарев
    2022 год


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (2)


  50. Сергій Губерначук - [ 2022.11.11 12:12 ]
    Відьма
    Ти виростаєш із пі́тьми
    суцвіттям бузку з весни
    як спогад у дослід.
    Коли ми були ще дітьми,
    ти вголос читала сни
    як вірші дорослі.

    Телепортуєшся вко́тре
    з майбутнього – в давнину
    повз час і крізь простір.
    Побудеш хвилини зо́ три,
    насправді ж, це рік – збагну,
    лиш кі́нчаться гості.

    Вічна мана́ за маною –
    з реальним тісни́й контакт
    підтримує нами.
    Ти так переймаєшся мною!
    А як розірву контракт,
    що стане зі снами!?

    Дзеркало в дзеркалі знову
    наближує нас в одне,
    єдино те ж са́ме!
    Подай мені хоч би слово,
    як милостиню, нудне,
    але з небесами!

    Ти повертаєш у пі́тьму,
    у морок, у тінь з весни
    як здогад про марне.
    Я знаю тебе як відьму,
    як я́сний кінець війни,
    як зориво гарне!

    16 серпня 2002 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 104"



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   16