ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.05.27 20:56
Щасливі ті, хто перед сном моливсь
За день минулий і прийдешній Усевишньому.
Мене ж і у вісні тривожать думи навісні:
Не все так твориться, як Він замислив.
Він дав усе, щоб голоду не знали ми,
Опікувавсь не лиш юдеями,- Людьми,
Навчав, як праведним

Костянтин Ватульов
2026.05.20 17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

Іван Потьомкін
2026.05.15 19:24
Під союзом, що укладали юдеї з Богом,
Першим поставив свій підпис
Нехем’я-Тіршата, син Хахаліт та Цідкіягу .
...Вдивлявсь Нехем’я в рукотворне диво -
Відбудований Єрусалим із Храмом -
І промайнули перед ним два з лишком роки.
Той день, коли почув о

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Іван Потьомкін
2026.05.09 19:11
Як захочеться дізнатись,
Відкіля взялись п’яниці,
То не Лота пригадаймо,
Але праведного Ноя.
Звісно, що після потопу.
Посадив спасенний Богом
Виноградник із синами.
Сатана тут нагодився.

Тетяна Левицька
2026.05.09 09:13
— Я прийшла до вас не за цим,
Що у голову вбили, друже?
На столі — сигаретний дим,
Самогон і зів'ялі ружі.
Я прошу, не торкайтесь пліч,
Ваші пальці такі холодні.
Наче ця кришталева ніч
Снігопадом зійшла з безодні.

Юрко Бужанин
2026.05.06 12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.

Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?

Охмуд Песецький
2026.05.04 15:38
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.

Вона гостро пронизує мене –
і згасає в регістрах невгамовної німоти,

Іван Потьомкін
2026.05.03 13:01
В котрімсь містечку раннього ранку
Сидів Бааль Шем Тов і крізь кільця диму
Раз по раз вдивлявся в перехожих.
«Хто це за один, що немовби
У ворота Небес задумав увійти?»-
Питає раббі в учня.
«Той, що шкарпетки шиє.
Він так щодня простує в синагогу

Охмуд Песецький
2026.05.03 11:10
Мріями не ходиться — ними літається.
Вони займають простір невагомості,
де речі були розкладені по місцях.
Лад не наводиться, і подовгу там ніхто
не затримується.
Місія з поверненням –
у полумї плазми спротиву.
Назад не приймають без ризику згоріт

Артур Курдіновський
2026.05.01 19:08
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел

Юрко Бужанин
2026.05.01 12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)

Охмуд Песецький
2026.04.30 14:06
Витоки свідомості – це ті джерела,
які не стільки напувають, як звучать
милозвучністю твоїх думок а капела,
розмиваючи і зносячи тиху благодать
западин рахманного смиренства.

Мряка безсонячних просторів ущелин,
кулуари сходів минулих лавин і водос

Артур Курдіновський
2026.04.30 11:17
березня 1968 року героїчно загинув мій друг, космонавт Юрій Гагарін. Але перед тим, як загинути, він мені сказав: "Жоро, будь у літературі першим! Як я - у космосі!" З того моменту я зрозумів, що в моїй поезії і прозі ідіотизм має бути суто космічного м

Іван Потьомкін
2026.04.29 20:28
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.

Охмуд Песецький
2026.04.26 11:19
Ще тримається 
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами 

Іван Потьомкін
2026.04.24 08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.

Іван Потьомкін
2026.04.20 17:42
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Іван Потьомкін
2026.04.17 20:42
Як не втомивсь ти на роботі
(боровсь зі сном та протирав штани),
То не Америку з Європою вини,
Що не цілком беруть на себе наші клопоти,
А ледарів таких, як ти, та казнокрадів усесильних,
Та жевжиків, пролізлих в Раду бозна яким чином,
Та тих, хто н

хома дідим
2026.04.17 18:44
білий брудний голуб
із тьмяними рожево яскравими
лапами
сторожкий мов отруювач
у якого при собі
отрута і намір
скрадається підскоком
межею тіні й осоння

хома дідим
2026.04.16 19:57
ось поет на променаді
проминає повію
мова тут не
про молодих поетів які
те саме що повії
або старих повій
котрі чим не поети
отже

Артур Сіренко
2026.04.16 17:04
Я довго йшов
Вулицями міста граків,
Так довго, що забув назву міста –
Цього міста темних вікон
І злих поглядів сажотрусів
Міста, яке занедбало своє ім’я.

Я шукав Істину

Борис Костиря
2026.04.15 12:46
Голос віків звучить
із шухляди столу,
із далекої кімнати,
із потаємних глибин.
Голос віків охрип.
Будь-який забутий голос
зливається з голосом віків.
Голос віків розпадеться,

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Аліса Бєздєтна
2026.05.14

Сак Юлия Сак Юлия
2026.05.13

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Максим Холявін - [ 2012.11.07 23:41 ]
    ...
    Ця Музика настільки я,
    що в плеєрі коли здійметься крик –
    стає більше мене,
    навушники – щити проти метро,
    настільки ствердно Музика звучить,
    що відступає натовп –
    дихати вільніше.

    Якщо злетять акорди до височини –
    злечу з ними разом,
    коли ти віриш в мене так,
    у Неї вірю як –
    разом полетимо.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1) | "Amor Fati"


  2. Максим Холявін - [ 2012.10.19 10:33 ]
    ...
    Із цим іронія не може впоратися,
    усмішка стає серйозною,
    між листям осіннім у тінях вечірніх
    видно таємні стежини демонів,
    і самих їх побачити можна край ока,
    не затримати в пам’яті риси, нажаль,
    але скидаються на тіні від людей,
    укритих довгим хутром.
    Ти підеш услід їм, небезпечно допитливий,
    ти отямишся сам десь посеред дерев і кущів,
    ти подивишся в небо глибоко засинене,
    усвідомиш до мозку кісток, що – один.
    І розтягнуться руки, і покриються листям,
    поміж органів збільшиться місця повітрю,
    і полинуть пташиними співами очі
    вбирати незнані досі кольори.
    У відкритому світі надвечір – холодно,
    і ковдру непросто знайти,
    невблаганно закони матерії
    зітруть з долонь обіцянки і плани,
    надії біг спинить заглиблений спокій,
    з ним зупиниться страх, і відкриється грудь
    до плетіння тіней, і здригнеться вогонь,
    але витягне тіло своє знову,
    стане горіти рівніш і повільніше, ти…
    Ти не більше, ніж тінь,
    і не більше за похит гілок на вітрах
    з безкінечного Сходу, проте,
    ти не менше, ніж вдих – обіцянка
    осяяння трошки вогнем,
    серед значень всіляких – краплина тепла.
    …кроки тихі пошурхають далі від тебе,
    злетить хмарою гайвороння звідси демон,
    тобі осені трошки насипалось в душу,
    в осінь трошки душі кроком тихим пішло…


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "kulturkampf.in.ua"


  3. Володимир Сірий - [ 2012.10.18 21:06 ]
    Букет
    В ощадбанку серця
    Купюри пам’яті.
    Їм не загрожує інфляція,
    Хоча валюта майбуття
    Завжди вища курсом.

    Адже ці старенькі асигнації
    Так вишукано пахнуть,
    Так освітлюють теплістю думи,
    Що хочеться купити за них
    Елегантний букет романів
    І подарувати касиру споминів,
    Не вимагаючи квитанцій подяки.

    Мила моя, твій портрет на банкноті,
    Захищений тайними знаками кохання,
    На ультраніжному промінні ясніє теплом,
    Доводячи справжність твоїх почуттів,
    Що не раз їх мені у житті бракувало…

    18.10.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  4. Уляна Світанко - [ 2012.10.04 23:16 ]
    Не кидай мене
    Не кидай мене
    в цьому світі холодному,
    не кидай мене,
    я без тебе божеволію.
    І лише ці слова стукають зараз у скронях:
    не відмовляйся від мене,
    не записуй любов нашу в історію!

    Я тебе не пробачу, пробач.
    Я тебе не пробачу
    і не відпущу, не віддам твою душу.
    Вона моя! Ти мій!
    Нехай це не буде нашим останнім побаченням,
    я ще маю надію, мушу.

    Я не мовчу,
    я кричу, кричу від болю.
    Не кидай мене! Я ж твоя мила!

    На дворі дощ і холод.
    Ти більше не побачиш мої сльози -
    їх змиє, злиже злива.
    У душі морозно і самотньо...
    А колись я була щаслива!
    Була...
    Прощавай...
    25.09.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  5. Тетяна Добко - [ 2012.10.04 18:45 ]
    ***
    Осінь говорить зі мною мовою хризантем.
    Літо говорить зі мною мовою троянд.
    Весна говорить зі мною мовою пролісків.
    Зима чекає, хто заговорить першим.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  6. Флора Генрик - [ 2012.10.03 20:56 ]
    * * *
    Ти очі мої і серце,
    Мій погляд, моя душа,
    Не зайвий , потрібний, важливий,
    Сердитий,веселий, гнівливий
    Та тільки не знаєш, милий, -
    Моя застигла сльоза!

    03.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  7. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.09.27 22:46 ]
    без обрисів
    Пронизливо тихо в квартирі,
    фіранки без насолоди слухають ніч,
    кава заснула від своєї непотрібності,
    чашка сумовито холоне…
    Навіть тиша тут не була зайвою:
    кімната, господарі й речі відокремили свої світи,
    намарно люстра намагалася їх поєднати,
    тіні не було,
    тут не існувало образів і обрисів,
    відтінків і кольорів,
    сіре життя полонило
    душі, заковані в панцирі;
    навіть образи покинули житло,
    його полонила байдужість...

    27/09/2012́


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (12)


  8. Наталя Чепурко - [ 2012.09.24 23:51 ]
    МАМЕ.
    Больничные окна...
    Балконные рамы...
    Пытаюсь увидеть
    Лицо своей мамы.
    В замерзшем проеме
    Оконной картины
    Мне мама сует
    Из окна мандарины.
    И слезы текут
    По щекам беспощадно:
    Быть с мамой в разлуке
    Предельно досадно.
    В семье все учились:
    И мама, и папа,
    А их ребятенок
    Окошко царапал.
    Cидел, подпирая
    Бородку ручонкой,
    Стараясь быть с детства
    Послушной девчонкой.
    Сидя в темноте,
    Не слезая с окошка,
    Ждала свою маму:
    Осталось немножко,
    Ведь скоро мелькнет
    В глубине переулка
    В полосочку белую
    Черная шубка.
    Однажды вернувшись
    Из детского сада,
    Увидела кукол
    В пошитых нарядах-
    Так мама хотела
    Любовью и лаской
    Представить мне мир
    Удивительной сказкой.
    Мы папу встречали,
    Бредя по аллеям,
    Искали ответы
    Бредовым идеям.
    Я маму в тупик
    Заводила вопросами,
    И мы любовались
    В том парке березами.
    И много такого
    (всего не расскажешь)
    Мне мама поведала
    С юмором даже.

    Спасибо, родная,
    Тебе за любовь!
    Чтоб выразить это
    Не сыскано слов!
    Пусть краски природы
    И блики Вселенной
    Наполнят тебя
    Своей силой нетленной!
    Пусть грома раскаты
    Тебя не пугают,
    И щедрые ливни
    Твой путь омывают!
    Пусть солнца лучи
    Тебя нежно ласкают
    И светом неистовым
    Дом заполняют!
    Семейного чистого
    Счастья огромного!
    И быть в всеоружии
    Возраста скромного!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  9. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.22 16:52 ]
    Радость моя
    Привет!!!
    Ты представь, сейчас,
    Как я ждала тебя.
    Твой знак — молчать...
    Молчала и, как сумашедшая,
    В мольбе кричала!..
    Как ты?!
    (Слава Богу - живой.)
    Где ты?
    Милый мой!!!!!!!!!!!!!!

    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.21 22:50 ]
    в казочках радість
    життя виправдовує
    всі сподівання
    закохує в себе
    кожної миті
    і любов дарує
    ніжне кохання
    всі найкращі казки
    Що є в цьому світі...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.09.11 07:56 ]
    ***
    Читаю твого листа.
    Серденько щемить.
    Дивлюся в очі. Зорепадом
    Осіння журба.Сама...
    Ти далеко і поряд.
    Не треба журитися, прошу!
    Ми робимо те,
    Що потрібно робити.
    Я дуже тебе кохаю.
    Цілую, чекаю.
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.08.27 00:51 ]
    Чуєш мене
    Моє серденько сумує без тебе...
    Ніхто в нього не війде.
    Ти тільки пам*ятай
    Люби, чуєш мене!?
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Юлія Марищук - [ 2012.08.17 13:43 ]
    Чекатиму
    Ніхто не любить прощатися
    надовго чи
    хай ненадовго
    бо ніколи не скажеш точно
    коли ще зустрінемось
    І сни що я дивлюся
    поки ти спиш
    в дзеркалі навпроти твого ліжка
    якими живу
    пейзажі що я читаю прохолодними пучками пальців
    музика яку чую
    вслухаючись в твої будні
    чи ти мене чуєш так само?
    я дощ який шкрябає шибку
    не їдь дурненька хто ще мене любитиме коли ти
    поїдеш
    хоча хто ще до мене повернеться
    кохаючи іншого все так само кохаючи іншого
    такого теплого
    такого рідного
    такого далекого
    і поки ти тут маленька поки ти тут
    ловиш мене губами
    ходиш у спідниці
    не ховаючи від мене своїх засмаглих ніг
    поки не купуєш парасолі
    дивна моя безстрашна моя
    навмисне не купуєш парасолі
    і хочеш до іншого все так само хочеш до іншого
    такого теплого
    такого рідного
    такого далекого
    я обійму твої плечі тихенько
    ні я не плачу ти все одно
    повернешся
    ти з тих хто не кидає дому навіки
    цілую легенько твої повіки
    зрештою нікуди мені не подітись
    просто вернися
    на день чи на місяць
    чекатиму все так само чекатиму
    тебе


    Липень, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  14. Юлія Марищук - [ 2012.08.17 13:23 ]
    Річка
    це життя протікає крізь мене ніби
    шовкова хустка
    пофарбована моїми ж пальцями крізь
    тоненьке срібне кільце
    чи
    ніби терпке вино
    з лісових ягід через
    довге горлечко лійки
    і поки ти зволікаєш припасти губами
    до винної течії поки
    шкіра твоя лякається відчути собою
    шовкову прохолоду
    я розтікаюся разом з життям
    я річка
    а річка
    як і все що кудись тече мусить у щось
    упасти
    а річка
    це ж річка
    вона до моря пливе

    червень, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  15. Юлія Марищук - [ 2012.08.17 13:10 ]
    Найкраще з того, що ти мені залишив...
    Найкраще з того що ти мені залишив
    раннє літо що лоскоче пальці моїх ніг
    ще рух і я вже танцюю
    жодних канонів жодних норм тільки тіло тільки
    літо тільки ритми життя
    запахи за якими я йду
    спалахи від яких ти тікаєш
    дні що протікають крізь нас
    лишаючи на наших берегах річкові камінці з яких
    потім хтось складатиме дітям казки
    адже люди як квіти
    ніколи не знають де помиратимуть
    в полі на цвинтарі в вазах в чиїхось долонях
    в чиїхось садах
    в моєму саду ростимуть тільки кульбаби
    всліплі від сонця квіти
    гіркі від любові
    любов дозріваючи стає легка повітряна крилата
    і ніщо для неї відстані
    і ніщо для неї час
    за подихом за вітром народжує вона
    нові життя нових нас зі своєї тягучої
    своєї липкої крові
    напевне
    така вона кров літа
    напевне
    таке воно сонце на смак
    і мабуть там де сонце щоранку сходить
    прокидається твоє серце
    будиться від теплих дотиків від поцілунків
    врешті від сяйва що проганяє сни з-під повік
    хоча звідки мені це знати
    моя дорога на північ
    там де ночує сонце безсонна моя душа
    вигойдує твоє щастя

    травень, 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  16. Юлія Марищук - [ 2012.08.17 13:39 ]
    хочу чути твоє дихання
    хочу чути твоє дихання
    твоє дихання важке і легке як життя як кожен крок
    назустріч тобі як кожен крок від тебе відчувати
    в волоссі своєму
    теплий вітер він блукає бездоріжжям обличчя мого шиї плечей грудей й примушує
    до втечі довгі вервечки маленьких мурашок караван мурашок
    нав'ючених ніжністю й млістю до краю ніжністю й млістю він долає
    пустелю розлуки нескінченну жорстоку пустелю аби знайти дорогу аби
    віддати тобі ношу свою ношу важку і легку ношу що маєш прийняти
    серцем

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  17. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.07.31 18:38 ]
    Лето
    я не зима,
    я точно знаю -
    лето,
    но где-то,
    упрятаны мои цветы,
    нелепо…
    грустно на меня
    смотреть,
    мои портреты
    развешены
    все в белом,
    монету
    даже не дадут
    как мзду,
    но я иду,
    ищу свое начало,
    печально…


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (14)


  18. Василь Кузан - [ 2012.07.26 13:58 ]
    У коконі спогадів
    Дух лісу вселився
    У твоє тіло.

    Літо
    Омило тебе теплом
    Наближення вечора.

    Шовковий рушник неба
    Витер втому із обличчя
    І пустив у колиску очей
    Сонячних зайчиків.

    Запах лісу вилився
    Із волосся твого
    Мені на груди.

    Умліваю
    У коконі
    Спогадів...

    26.07.12


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (28)


  19. Микола Левандівський - [ 2012.07.21 22:42 ]
    Естетикон
    Дивлячись на твоє фото
    я розумію, що е с т е т и к а
    буває різною
    зрештою як і ф о н е т и к а
    слів і фраз
    кинутих мені в м о р д у;

    стосовно морди, то тут
    вже своя ф і л о с о ф і я
    м о р ф о л о г і я/а н т р о п о л о г і я
    одним словом
    і якщо вже м о р д а,
    то неодмінно ш а к а л а
    в подобі А н у б і с а,
    щоб гарчати, перманентно гарчати:
    “ідіть до біса!” “ІДІТЬ ДО БІСА!”

    але тебе моя м и л а
    це не стосується:
    я рахуватиму всі твої кучері
    і гарчатиму ніжно на в у ш к о:
    “моя естетика!” “МОЯ ЕСТЕТИКА!”
    р-р-р-р-р-р-р-р!
    2011



    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  20. Володимир Сірий - [ 2012.07.19 16:15 ]
    Наші серця
    Наші серця, мов метелики
    На заквітчаному лузі
    У променях ранку,
    Пурхають одне одному навстріч.

    Наші серця, мов краплі дощу,
    Стікають по шибці побачень
    І ллються потоками щастя
    У спраглу траву пожадань.

    Наші серця, мов ніч і день
    Ходять одне за одним,
    Безконечні світанком і смерком
    Ховають принаду очей.

    Наші серця, мов чорні хмари
    Сердито б’ються боками
    В час ревнивої туги
    І болю, що йде нізвідкіль.

    Сонце - дощик - метелики, люба, -
    Гарна казка для наших діток,
    А блискуча нагайка грози -
    Реалізму суворого шумний непотріб.

    19.06.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  21. Василь Кузан - [ 2012.06.22 22:30 ]
    Причетнiсть
    Ранкова музика пахне чарами липи,
    Що їх ти підсипала мені в чай
    У перший день творення
    Світу нашого.

    Невиспані блискавки
    Радісно розрізають спеку,
    Що потріскує, наче кавун
    На таці міста розімлілого.

    Дощ змиває сліди
    Із дерева пізнання гріхів
    І розмиває їх
    У калюжах п’ятниці.

    Відгадай:
    Із якої краплі народиться
    Життя?

    А я знаю,
    Що у лоні твоєї долоні
    Залишився запах висохлої сльози
    Моєї вчорашньої присутності.
    Причетності…

    Знаю,
    Що вночі знову
    Ти молитимешся Богові
    І янголи принесуть до тебе у сни
    Мою турботливу ніжність.

    22.06.12


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (22)


  22. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.06.10 18:39 ]
    * * *
    Самотня ніч посивіла під ранок,
    Лавандою її поблякли очі.
    Дитя_світанок тихо і пророче
    Змінив матусю.
    Мрійні васильки
    У небесах
    До ночі одцвіли...

    09.06.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  23. Нико Ширяев - [ 2012.05.30 14:37 ]
    Фе-мина
    Проснувшись, ты чертовски хороша,
    Необычайна всей своей погодой,
    Всей солнечной природой, всей волной.
    Воздушной чередой приготовлений
    Ведёшь себя в мелированный день,
    Где мелочи верны тебе.
    Цветастый,
    Недавно волновавшийся, что кречет,
    От нежных чувств
    Почил твой попугай.
    Все линии твои наперечёт
    Разбрасывают смелое богатство.
    Твой лес подстрижен,
    Как французский парк,
    Но звуки в нём -
    Скорее по-английски.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  24. Тамара Ганенко - [ 2012.05.19 06:57 ]
    Карпати
    Зеленогір“я теплий контур,
    Зоря висока, тихі ночі,
    Біля вогню пісні стрілецькі,
    А ще –
    електрострум
         од твоєї присутности.

    Перехід, привали, втома,
    Намет між лап густих соснових,
    В якім заснути неможливо
    Через
    електрострум
         од твоєї присутности.

    Ластівки очей тривожні,
    І чари гір, тумани, грози
    Все в жилах б“ються, нерозряджені,
    Як і
    електрострум
         од твоєї присутности.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (14)


  25. Олександр Григоренко - [ 2012.04.13 10:32 ]
    *
    Зоряні мости любові - словами біловогнянної серцевини висоти...
    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Нико Ширяев - [ 2012.04.09 14:19 ]
    Надежда
    Мерцают берега моей надежды,
    Надёжно-зыбкий малый городок.
    Не час входить.
    Но ждать.
    Лишь малость приближаться.
    Пока светает, ждать.
    Огни потом погаснут,
    Как будто для тебя -
    По одному.
    И станет день
    На празднество светлей.

    Найди её внутри
    С её огнями,
    С невероятным запахом земли,
    Почти освободившейся
    От снега.
    Сквозь шум мотора,
    Сквозь обрывки фраз,
    Сквозь-Ноя ожиданье облаков:
    Рождай меня
    Надёжностью надежды.


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  27. Вікторія Стукаленко - [ 2012.04.07 10:28 ]
    не весна
    Холод повільно-неспішно впивається кігтями в плечі, ніжно тулиться, огортає-сповиває. Несила оглянутися, бодай поглядом відчасувати-відмежувати його. Навіть найменше намагання поруху викликає щемливий поцілунок морозу. Кожна вібрація тіла починає знерухомлюватись, льодяніти, волаючи-питаючи дерев: «Як же ви можете витерпіти таке?»
    Холод лащиться, хапає за руки: «Не втечеш, не сховаєшся» - шепоче-регоче-гигоче.
    Тепло тане-холоне, перетворюється на студень-кисіль.
    Що це?..

    2012-02-02


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (11)


  28. кириндясова ксения - [ 2012.03.31 18:07 ]
    благородство

    Благородство

    Под взмахом шпаг, мы мерялись вопросами к судьбе.
    Не велика задача:отвоевать страну,затем чтобы потом
    дети смогли гордиться благородством .
    Кто знает…Наверное,это так качнулись весы нерасцветшего
    дерева,затем,чтобы люди стали вновь как бесплотные
    голоса под озверевшей кожей от загара ночи.
    Нам надо перестать трудится,как дождь,забывший
    кто он,а надо работать,как цветок,единственный
    в поле:под прикрытием неги.
    Эти озера так пронзительно слушают наши завоевания
    маленького мира невмешательства с привкусом
    разноцветного туманного шпиона,с градусником вместо
    души.
    Ах,как мелко нынче идти вдоль реки под руку со своим прошлым.
    Оно ведь такое недалекое,как сова,вздумавшая биться о порог
    разрушенного дома.
    Снова почувствуем сердцем на цыпочках,с шепелявыми пятками
    и больными руками.
    Нас вдохновило горе целого мира,где войны стали путем
    к уважению старшего.
    Благородны дети военных.
    И только месяц тает как сотни расстеленных по улицам
    плакатов бледноты интернациональной.
    Ксения КИРИНДЯСОВА
    31 марта 2012 года



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  29. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.27 23:38 ]
    * * *
    сьогодні безсоння кішка
    пробігла побіля мене,
    заглянула тихо в ліжко
    і вивела в синє небо...
    мрійливі дивились на мене -
    чого ж бо людині тут треба?
    мене не питайте, а кішку,
    що нині була біля ліжка...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (17)


  30. кириндясова ксения - [ 2012.03.21 21:16 ]
    Зеркала
    Зеркала

    Поднимает костер своими алчущими языками
    те деревья,что утомились расти и они искрами
    взмывают и гаснут.Бедным все беда и верят всему,
    нанося крест. Топленые облака целуют землю дождем.
    А бедняки от этого перестают креститься.Потому что
    им неведомо,почему идет дождь.Стихии это те же овцы.
    У них один пастырь – крестное знамение.
    Всегда-всегда перепрыгивай через лужи.Они ничто иное,
    как одеяло для следов,потерянных ближними.
    Подойди молитвой ближе к бедному.
    Это всеравно что созерцать изза угла,на перекрестке салют
    и полагать.что это кометы,только созданные
    из праха.
    Праха,который возник из цветков,которые улыбнулись
    работнику.
    Бедным все спасительно.
    Вот только лужи крестом проливают на землю зеркала,
    которые легко осушить:стоит лишь заглянуть в них.

    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    21 марта,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  31. Олександр Григоренко - [ 2012.03.12 08:31 ]
    доля
    я нікому тебе не віддам
    бо серце невгаваючи просить руки
    для мене ти - у темряві просвіт
    без тебе немає сенсу жити
    це так просто - серцю вірити
    доля розставить всі коми
    і крапки
    в вітрилах ніжної снаги
    я кохаю тебе
    знай
    щасти


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  32. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.12 00:28 ]
    ні, я не вірю!
    а я не вірю у весну

    і в кольорові

    ніжні чари.

    весна -

    часинка

    для печалі.

    ні, я не вірю

    у весну!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (7)


  33. кириндясова ксения - [ 2012.02.29 18:50 ]
    Холмик
    Холмик души

    Частичка моей души как холмик из песка,оставленный
    после кротовых слепых наваждений о захвате земли,
    а точнее превращении ее в тоннели нерассказанных
    сказок…
    Чего только стоит растереть душу в песочный холмик.
    Для кого то это станет символом гробницы найденного
    нелицеприятия.Все стараемся удивить других чем-то
    резким и добродетельным как свежеиспеченный хлеб
    в руках у богачки,которой опостылел брак.
    А наши души бросает как на конных бегах:только успевай
    закусывать удила.
    И к чему эти скачки?На тебя ставят крупные суммы:свою совесть,
    сердце и тело.
    В конце концов все сводится к единому – не давать в темноте
    невежств целовать свои руки.Ах,эти темные блуждания по парку
    с поцелуями рук!Как это напоминает введение в кровь
    воздуха.Почти смертоносно.Посмертно романтично.
    И холмик моей души кто-нибудь сравняет з землей,
    с тем чтобы унести его на своих пятках.
    А значит вернуть воде в тюремных карцерах.
    Такая она моя душа – как вязкий дым в игральной комнате…
    Как терпкость груш,которые принесли как лекарство от бедности…
    Принесли и ты впервые чувствуешь всю красоту пижонства в бедности.
    И пока не думаешь,что обидел других бедняков своей любовью к нестяжательству.
    Насыпят холмик твоей души на колесо машин…
    А тело – оставят в раздумье.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    29 февраля,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. кириндясова ксения - [ 2012.02.28 20:45 ]
    ведьмацкий гонор
    Ведьмацкий гонор

    Ведьмацкий гонор нынче подхватывают как ангину при неожиданной
    встрече с другом,который всегда открывает окна в надежде
    получить весть из теплых краев лишь только из наклона головки синицы.
    Из одного наклона головки птиц можно узнать,почему они
    с адятся передохнуть ,не боясь потерять друг друга.
    И ведьмы охотно отрывают птицам хвосты,чтобы обмахиваться
    ими как веером,в отстутствие ветра,что приходит лишь
    к тем,кто мечтая,дарует жизнь другим.
    Ведьмацкие метлы в порывах стервозной горечи,
    расчищают дорогу к греческой вазе в парке,в которой стоит
    новогодняя ель. Охотно ведьмацкие тугие,как сапоги мушкетера,
    глаза тяжелым укором падают на греческую вазу.
    Винят ее и тем самым обретают ее силу.Их грубые и аристократичные
    руки вешают на ель носовые платки.Что тут такого:утешить пару
    любовников и украсить потом их слезами ели?Всеравно ведь празднуем
    их необыкновенность.Танцуют ведьмы в обнимку со снежинками….
    И кажется,в такие минуты,что Новый год это греческий танец сиртаки:
    ты вроде и танцуешь,но уворачиваешься от своего сердцебиения.
    Такие они-ведьмины заговоры.Не дороже ели,но и не дешевле ее.
    Вдруг восхитятся ведьмы и ваза поблекнет.Все ее греческое благородство
    воевать с любящим сердцем растает.Растает и ночь.
    И ты увидишь:метлы их стали трещинками на вазе.
    Потому как в их руках любой снежный ком-младенец.
    Бросишь словом истины из грудки снега в другого и месть станет
    долгом.

    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    28 февраля,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  35. кириндясова ксения - [ 2012.02.27 21:11 ]
    киты
    Киты

    Киты уходят на берег….
    Не из тоски или любви к тому,
    чтобы солнечные лучи скрещивались
    с фонтаном,бьющим из их головы…
    Громадные властелины моря,
    не способные проглотить даже крупную рыбу,
    киты стонут каким-то черчиллевским манером:с тросточкой
    в душе и горем на сердце.
    Нет,они не хоронят своих близких…
    Страннным образцом море укрывает одеялом на глубине
    сотни километров мертвые туши,а те покрываются илом.
    Так,будто того и надо чтобы и после смерти
    манить корабли в море:воздвигать там флаги,
    чтобы случайно напороться на горные рифы…
    Киты уходят на берег потому что шторм убаюкал их
    до смерти…
    И еще потому что все мы немного киты.
    Уходим на берег из бездны страстей,
    а море лижет нам пятки.
    Так и мы уйдем на сушу.
    Чтобы служить укором тем,кто
    думает что убивая свободу человека плыть,
    спасает его душу.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    27 февраля,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  36. кириндясова ксения - [ 2012.02.26 17:02 ]
    по фильму "Небесные ласточки"
    Небесные ласточки
    Посвящаю фильму
    "Небесные ласточки"

    Непостоянство есть талант влюбленных душ.
    Пьет за здоровье скромных учителей березка
    под окном молельни.И разлетаются открытия совсем
    ничтожные по всем углам обители…
    Открыли,что ступени в уголок актерства запоминают
    наши полупризнания в любви к тем,кто думает,что
    он наш должник и приятель.
    Открыли в драматических метаниях ума,окруженного
    лишь птичьими гнездами под колоннами парка,
    и ветер слез,и ту тропинку,что венчает пары.
    Мы сеем каждый день над грядками,где затесались,
    как гримеры розы,веселые капельки росы.
    А роса,как известно,всегда опускается кокетливо
    на головы тех,кто сейчас бросил кого-то,
    чтобы стать ближе к нему.
    Наша матушка,так светла,что благодарит землю,
    что та дает нам бегать по ней,сокрушая
    тучи с небес.
    Мы возьмем в руки ветвистую тучу и вмиг,словно
    нимфы,не видевшие моря,промокнем до нитки
    от одного только страдания видеть прекрасное
    и не понимать.
    Что ж в чистой мысли есть свой резон:та
    провожает нашего попечителя – музыканта,
    в те минуты,когда тот целует ноты за то,
    что те похожы на наши головки в профиль.
    Нет,не монахини мы…
    Мы просто небесные ласточки.
    И наш музыкант –лишь вечер.
    Наступает незаметно,чтобы заботится о нас.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    26 февраля,2012 года




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  37. кириндясова ксения - [ 2012.02.24 20:58 ]
    аплодисменты
    Аплодисменты


    Аплодисменты завяли раньше роз,только мы этого не увидим…
    Мы умрем для всего мира до расцвета наших талантов.
    Все от того,что не хотим становится куклами на поприще черного
    фортепианного зала.Представить только,нас здесь уважают
    и нам дают подарки из рукопожатий,что им дается нелегко.
    Ты не целуй фарфоровую щеку одной той дамы,что вся превратилась в слух.
    Она недвижима и вновь придет домой уставшая от натяженья
    душевных струн,что занавешены траурной занавеской.
    Ее сделал тот,кто впервые оценил красоту дамы и высчитал траэкторию
    падения ее звезды…Не надо было столько писем,испачканных
    линиями на ладони.Мы всеравно – преступники с верой в высшее правосудие без
    крестов,что нам тому доказательством.
    А звезды лишь наше скромное обстоятельство того,что мы умеем
    укрощать душу,когда другие бушуют в узорах вен на таблицах ветра…
    Мы с тобой –не от мира сего…
    Наша слава лишь ложь,ставшая доказательством нашего существования.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    24 февраля,2012 года




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  38. кириндясова ксения - [ 2012.02.23 20:16 ]
    многоточия
    Многоточия

    Ты опередил его в доброте сообщает осенний листок ветру в поле…
    Твои мысли слабее чем сабля,которая в боях ни разу не сломалась…
    Твердит малокровная ночь,что ты ниспровергнешься с рук Всевышнего
    как яблоко раздора….
    Твои влюбленности,идущие из самого сердца оказались неверным сердцебиеньем…
    Потерял последний радужный маячок в натянутом,как струна,небе…
    Твои пальцы скоро сожмутся на горле теплого дыма над костром тех,кто
    забыл кто они….
    Вечер теряется от смущения,уча нас своей нестяжательной кротости…
    Устал путаться в несовпадениях полетов над морем,которое опустило руки…
    Скоро,совсем скоро мы узнаем то,зачем нас наказали вбивать клинья в колеса
    поезда,под названием Любовь….
    И наши глаза сплетутся в поцелуе,который будет невиннее,чем отказ от славы,
    для человека,который одинок и весел…
    Из сотни многоточий выбери свое….
    Потом заговоришь на наречии ангелов…
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    23 февраля,2012 года



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  39. кириндясова ксения - [ 2012.02.23 15:28 ]
    шейх
    Шейх

    Какой-то безобразный шейх дал указание:
    травить тех,кто не в ладу с его навязчивой идеей:
    чем больше любим мы людей,тем больше мы стареем.
    А сам был шалуном великим:вмиг зажигал в девицах
    пламя арлекина и отвергал всех падших дев,
    как редкое заморское угощение.
    Отвергнутые те становились желанными и
    вновь укрощали тигров,соревнуясь с ними в вере
    в победу ярости над страхом.
    Победа милой ярости над белым страхом,
    нас превращала в совращателей пустынных честных
    миражей.А этот шейх,был мерзок до того,что
    заставлял лунные искры для него складываться в узоры…
    И бушевал над шейхом океан,как неуклюжий великан
    над нежеланным для него образом мелодии в груди.
    В тех владениях,тени были более великими,чем господа теней.
    Потому что шейх курил кальян над колыбелями младенцев,их
    опьяняя детскими мечтами.Те выростали нежными,
    как лотос с сильным корнем и сотканными из страданий по мечтам,
    которые с детства разрушили их тело,словно молоко
    свежие глиняные горшки.
    Не будем говорить мы о делах того могущественного шейха.
    Сказать достаточно одно:чем больше любим мы,тем сильнее
    стареем.
    А падшие девицы снова станут цветом,когда поймут,что преданны
    бушующего океана доброте безмерной.
    В часы убогие,как тихий слепой светляк мятущийся над полем,
    они уйдут работать,как невесты борозды.
    Их дети-лишь подарки,а мужчины- праздники.
    Поэтому всегда те молоды.
    Шейх же расправит крылья в расплате за его деянья.
    И это хорошо.
    Чем больше любим,тем больше мы стареем.
    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    23 февраля,2012 года



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  40. кириндясова ксения - [ 2012.02.22 18:54 ]
    Нероба з високим чолом
    Бездельник с высоким челом

    Исколотое , изнуренное снегом,исполосованное конными
    балаганами место казни одного бездельника с высоким челом.
    Ниспадают волнами призраков неупокоенных лилий,воздушные
    потоки и надо много ворожбы шпагами и кинжалами,сделанными
    из застывшего на губах у статуй вопроса-мольбы,чтобы они
    сделались грозными,как вся эта ряженая палата судьев,
    которые судят бездельника с высоким челом.
    Тот был когда хотелось и не был,когда просили всем для всех
    и в сущности ничем.Медленно собирал грязь из-под
    ног людей,чтобы она всегда была с ним,словно его верная гончая.
    Человек с высоким челом был бездельником.
    Проходили мимо люди,по закону надменные и по блату военные…
    Елка на площади казалось старой девой,потому что никто
    не отважился ее украсить,с презренным почтением и отвагой
    обходя ее стороной.Только шальные снежинки приставали к ней,
    как роковые пули к проститутке,решившей пробиться в цветочницы.
    Да,проститутке то сделать легче и будучи своевольной,она
    увидит казнь бездельника с высоким челом.
    А бездельник с высоким челом то и делал,что проповедовал
    Слово Божье.Почему бездельник с высоким челом?
    Потому что,незачем заниматься делом на площади,
    где гуляют парами ради шутки и торгуют этим,
    как раковинами.
    Прислушаться к взорам,устремленном один на другого
    и они как буддистские колокола,привлекут на тебя смутное
    проклятие,которого ждал,как дара гор.
    Его казнят бездельника с высоким челом.
    Только последние слова его будут не угрозами и не призывами
    матери,а Словами Эвангелия.
    Все от того,что ему совесть не позволяла,извлекать из гортани,
    казненной,как нераскрывшийся изза морозов весенний цветок-мумия,
    речь,которая служила бы невежеству грузной плоти…
    Его несомненно казнят.
    И засвистят феерверки:угадай,кто родился у короля,мальчик или
    девочка?

    Ксения КИРИНДЯСОВА,
    22 февраля,2012 года


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  41. Марина Богач - [ 2012.02.13 19:40 ]
    сердечне
    від серця сльози Щастя піднялися до очей
    в них колір любові
    ти мого серця пьєш напій
    сяячу Живосилу кохання палкого!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  42. Вікторія Стукаленко - [ 2012.02.07 07:06 ]
    * * *
    мрію … про
    світ, у якому немає болю,
    мрію ...
       
    світ, у якому немає зброї.


        - Ото дивачка, регочуться «знавці»…

    колись диваки мріяли про політ,
    сьогодні юнаки майже буденно сідають у зореліт.
    2012-02-06


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  43. Ірво Таллі - [ 2012.01.30 22:37 ]
    Тонкий шелк слез

    Вот так вот, тихонечко
    Льется вечер талыми струями воды.
    Тянется тоненькой ниточкой серебристого шелка,
    Ложится мягким небом
    На твои волосы,
    Стекает музыкой
    В плавный узор твоего тела.
    Смотришь, дрожишь, плачешь.
    Я просто вытру твои слезы,
    Никогда не спрошу почему,
    Но сделаю все, что б это не повторилось


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  44. Ірво Таллі - [ 2012.01.30 22:50 ]
    У жовтому світлі і всюди

    Розвіявся білий сніг
    Легкого попелу
    Від згаслого вогнища
    Тривких відносин.
    І стали такими помітними
    Міські птахи
    З маленькими сірими очима.
    І стала такою не потрібною
    Друга подушка у ліжку,
    На якому досі вчувається
    Непомірне дихання спокою.
    Тепер, так подовгу
    Швидкі, довжелезні хмари
    Ховають під собою
    Прямокутні багатоповерхівки.
    А в жовтому світлі вікон навпроти
    Жінки зраджують своїм чоловікам,
    Доки їх тупуваті дітки
    Мріють про гори з шоколадних цукерок
    Та глибокі ріки ванільного сиропу.
    І цього непотребу ніяк не здихатись наодинці.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Василь Кузан - [ 2012.01.21 21:45 ]
    Слова збуваються

    Ти вічно сумніваєшся у тому,
    Що серцем відчуваю я постійно.
    Моя частинка крихітна у тебе –
    Ніколи вас нікому не віддам.

    Моя живиця завжди із тобою,
    А я один, та сумніви жену.
    Чому ти допускаєш їх до себе? –
    Люблю тебе. Одну тебе люблю.

    Тебе ж лякають вигадані зради:
    Заради молодої геть пішов…
    Чому ж не пам’ятаєш: я тобою
    Страждаю, надихаюся, живу.

    Ти вигадай, що я з тобою разом –
    Буває, що збуваються слова…


    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  46. Олександр Григоренко - [ 2012.01.12 00:50 ]
    янголята
    мороз був
    студено
    любий доньки-гсти прийшов
    аг на дворі-сти то гпече
    пустива їх до хижі
    посідави вони си до пічі
    і бавляться
    як малі діточки
    добавивись цмоки
    то мі маю щастя -
    гонунуки - дві любі
    мої ягі дочки...
    щастя вам в Різдво
    мої гарні діточки -
    щасти! щасти! щасти!
    1982-2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  47. Марина Богач - [ 2011.12.26 20:17 ]
    Друзі
    Знаходимо друзів в єднанні думок
    зустріла тебе друже наш лохматий
    дивлюся на сина на тебе
    клоуни два просто розбишаки
    і дуже приемно знати
    ти заради людей готовий життя віддати своє
    щаслива та подруга буде
    бо вона матиме живе...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (8)


  48. Марина Богач - [ 2011.12.22 19:12 ]
    Сніжинки
    Зима править шляхи хитромудрі
    Доля ставить нам коми крапки
    двое зустрілись незабаром новорічні свята
    по волі небес усе ожива
    сніжинки в'ють думок рої...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Марина Богач - [ 2011.12.18 22:20 ]
    щем серця в танку
    Подруги гадають - хто ж він
    вони не знають те
    що відомо лише мені і...
    палають їх серця любов'ю
    як боляче знати це йому
    у глибокій тиші він волає
    до вас в нестямнім танкУ...
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Григоренко - [ 2011.11.18 08:08 ]
    Сповідь...
    заприсягла волошка горній тиші
    бризнула радість з-під ппелюсток вій
    в мені - волошка запалила ніжність
    сповідаюсь у любові таємно
    Единокоханій
    Богом звільнений - бродяга шалений
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   3   4   5   6   7   8   9