ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Передмова

Нещодавно я відкрив для себе нове хобі, в якому намагаюся поєднувати приємне з корисним, а саме написання есе психологічної тематики. Деякі стали підсумком багаторічних спостережень в ході роботи з пацієнтами, інші є інсайтами, що виникли під

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександра Ілона - [ 2012.08.11 20:11 ]
    Я просто кохаю
    В цьому дивному житті
    Схрестилися наші думки,
    Як міцного дерева гілки.
    Щастя маю — поряд є ти.
    ***
    Океан Безкінечної Любові,
    Наче Всесвіт казковий в тобі,
    Сердешно про вічне співає:
    « Я просто кохаю. Вічно живи!»
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександра Ілона - [ 2012.08.10 13:45 ]
    Любові вогонь
    В рої галактики палає зіронька,
    Вона для тебе одна — Єдина...
    Любиш коси її, світлосонячні,
    Як поцілунки, жарозапашні...
    ***
    Літа довгії-довгії
    Люблю, люблю тебе.
    Я в тобі,
    Кохай, кохай мене!
    ***
    Всесвіт дзвенить, телефонує тобі:
    «Серця дарую квіти вічності —
    Міжгалактичні троянди, вони макові,
    Це для тебе Любові вогонь — Безкінечної!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Володимир Сірий - [ 2012.07.29 20:33 ]
    Історія одного дня
    У плащ липневого дощу
    Одягся день понурий,
    Лугами йшов донесхочу,
    Тамуючи зажуру.

    Минав ріку, обходив став,
    Відпочивав у лозах,
    Косиці вербам цілував,
    Печалив їхні сльози.

    Тулився до віконних рам
    І доторкавсь порогу,
    Мов увійти хотів у храм,
    Аби вклонитись Богу.

    Моїм обійстям перейшов,
    Зашелестів у вишнях,
    Торканням вогких підошов
    Ледь потривожив тишу.

    Мандрівником таємних прощ
    На темному узліссі
    В отаву скинув макінтош
    І до зірок вознісся.

    29.07.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  4. Олександр Григоренко - [ 2012.07.15 19:24 ]
    Руно поцілунку
    Вечірнє сонечко цілує плечі твої,
    В любові поєднує сердець акварелі.
    Час спинився... Тамує спрагу волошка в стерні.
    Її, Ангел Божий ніжно огортає крильми.
    ***
    Він тут, поряд завжди і прадавно,
    Веретеном пряде в небесах.
    Сонце з дощем плетуть веселкове руно,
    Розкидають із скриньки Божого цілунку чудо.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Федечко - [ 2012.07.12 10:33 ]
    Львів - місто парасоль.
    Вибиває дощ віконцем
    Ре-мі-соль,ре-мі-соль........
    Заховалось в хмари сонце
    Все ж Львів - місто парасоль..
    Хто забув цей дах в квартирі
    В дощовий сьогодні час
    Не турбуйтесь - поруч щиро
    Знайде місце хтось для Вас..
    Усміхаються львівяни
    Підтанцьовують у ритм...
    Дощ нарешті!!Не зів"яне
    Наших вулиць колорит....


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Юрій Федечко - [ 2012.07.11 23:07 ]
    В долоні келих білого вина.
    В долоні келих білого вина...
    Час наодинці проведемо з ним ми.
    Ти не зі мною,але й не одна
    Смакуєш враження від нової білизни...
    Прозорість зачаровує наскрізь
    Приваблює присунутись назустріч
    Непоспішаючи росте бажання вісь..
    Уже без сумніву - чи любиш чи не любиш...
    Все на тобі волає від кутюр
    Тремтять навпроти суміші емоцій
    Ця увертюра найсолодша всіх тортур
    Ну,сміливіше,що з тобою,хлопець?!
    Дотик за дотиком стежиною веде
    Звільнити щоб від чар півсонець обруч.
    Заплутався...застібки де ж ці?Де?
    Лягла білизна...тіла твого поруч...
    Зітхання й рухи злилися у ритмі
    Бажань гра розчинилася у часі...
    Обоє знаєте як віддано любити
    У просторі позицій-варіацій...
    Вдивляєтесь у пів закриті очі…
    Шепоче він..і ти йому шепочеш…
    Розчулено..звабливо ..ніжно-тихо…
    Вдих-видих..видих..видих..видих...видих....
    Відкрита пляшка білого вина,
    Яке сьогодні вип'ємо нарізно...
    Рум'янцем зашарілась білизна
    Уперше вдягненої й знятої білизни.....


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2012.06.18 12:04 ]
    ВЕСЕЛКА ЖИТТЯ
    Сонце літнє в цім році ласкаве -
    Десь на заході хилиться в ліс -
    Мов актор після моновистави -
    Упірнає у шати куліс.

    Спершу жовті, тоді багряніють,
    Ген загравою обрій – блись-блись,
    Потім - смужки брунатні, мов змії
    Понад нею навкруг розповзлись.

    Далі - прядиво біле над ними -
    Непомітно проявить себе.
    А опісля мій погляд підніме
    Вже склепіння небес голубе.

    День відходить потроху в минуле,
    Розвіва його вітер, мов стяг.
    У завісу сяйну загорнулась
    Дивовижна веселка життя.

    17.06.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (13)


  8. Богдан Манюк - [ 2012.06.10 15:59 ]
    ЕСКІЗ ПОЛІТИКУМУ
    Знайдуться чорт –
    видіння світле
    і янгол –
    курява і сажа.
    Вельможно
    блазень їх помітить,
    для блазня
    факт
    умить підсмажить.
    У шлюбі
    праведне і грішне,
    собори вимазані
    слізно...
    а блазня блазень,
    ох, потішить:
    пора для ігор
    закулісних!
    Заблудла правда
    небокраєм,
    дороги вистраждані -
    мерва!
    бо блазня блазень
    підпирає:
    і там і тут...
    сучасні герми...
    І дзвони доль,
    і вибір всує,
    коли святе
    у прірву тихо,
    та блазня блазень
    поцілує,
    і ніби свято, а не лихо.

    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (12) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9699"


  9. Богдан Манюк - [ 2012.05.26 15:22 ]
    НІЧНИЙ ПЕЙЗАЖ
    Здригнулись видолинку скроні,
    кущі у ролі бороди...
    Півмісяць щемно у полоні
    високовольтної орди.
    Дроти хвостами в сонмі плетив -
    іскряться, зраджуючи пил…
    Зоря найперша арбалетом
    та ятаганом темносхил.
    Над головою хмари-фани:
    хоронять далеч – новосвіт,
    де ніч з обличчям Роксолани,
    уже повернутим на схід...

    2012р.
    Художник Ярослав Саландяк "Світ ідеалізму"




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9716"


  10. Олександра Ілона - [ 2012.05.09 15:48 ]
    На межі...
    Не спимо обоє ми.
    Хочемо одне одному поглянути у очі.
    Прошепотіти: я тебе люблю...
    Такі мрії на Господній межі.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Олександра Ілона - [ 2012.05.09 13:40 ]
    Потайне...
    У молитві очей світло любові духмяніє,
    Незвіданною ніжністью лілеюче ложе живе,
    Коли одна долоня іншої торкнеться
    І одежу ніяково скине тепло потайне...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  12. Олена Кіс - [ 2012.05.06 23:11 ]
    Гроза
    Цівка сонця -
    грім у вікна
    впало листя
    вбите криком
    чорним круком
    закрилило
    сонця цівку -
    зранку
    у моїм віконці.
    Бранка!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (26)


  13. Богдан Манюк - [ 2012.05.05 16:05 ]
    ***
    може нам вибрати вічності зиск
    оклики в подив зітерті
    наша любов – легкокрилості зблиск
    наше взаємне – дві смерті
    знову vivat для хистких пірамід
    і для обрамлення ночі
    коси і трави і острів що Кріт
    з крил обгорілих регочуть
    миттю у рами конвульсій ряди
    ранок і барвами тіні
    що ж розійшлися що ж розбуди
    в зареві крил миготінням

    2012р.



    Художник Я. Саландяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (12) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9599"


  14. Антон Єщенко - [ 2012.05.02 21:03 ]
    Сухість (два роки потому)
    Сухе життя вже не дає
    Мені заграти…
    Сухе дитя, сухотно б’є
    Сухій гітарі вже не грати…

    Я лину в музику – чудову
    Лише у снах…
    Лише почую суху мову –
    Прокинусь, їде дах.

    Моє життя незграбно суне –
    Не йде, не лізе, не пливе
    Суха дорога, сохну я –
    Чи вистачить мені життя?

    Щоб стати кращим, стати кращим!
    І завжди мати зсохлу душу, -
    Яка не має співчуття
    І ось усе моє буття…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  15. Анонім Я Саландяк - [ 2012.04.25 07:53 ]
    АНГЕЛОМОБІЛЬ

    худ. Я Саландяк


    Пухнасті хмарки паперові
    і просині небесної шовковість...
    І там...не джміль,
    і не оса -
    ах! - з деревини
    карагани
    АНГЕЛОМОБІЛЬ –
    така краса!
    Він возить дерев’яні діаманти...на небеса.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10331"


  16. Олександр Григоренко - [ 2012.04.24 10:31 ]
    Янголятко Боже
    Осяйна тілом і лагідна теплом,
    Гнучка й тонка станом.
    Непідвладна тисячоліттям її молодість і краса,
    Неординарна моя Афродита - рельно Боже янголятко, цілком...
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Богдан Манюк - [ 2012.04.21 14:33 ]
    МАЛЬОВАНА ЛЮБОВ
    Положення у просторі – міражне,
    вагоме у конструкціях біди.
    Деталі, наче зайди епатажні,
    і контур – самогубцем золотим.
    Обличчя вмиті пензлями утоми.
    Мов карма, перехрестя штрихувань.
    О жах, о жаль – ми правильні заломи,
    де світле й темне – врубелівська грань.
    І так очам далеко до картини –
    ескізні вимір, поклик і виток,
    і ще любові оклики не гинуть
    у чарівному розсипі крапок...

    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (28) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10303"


  18. Володимир Сірий - [ 2012.04.20 20:14 ]
    *-*-*
    Став люльку річки на світанку смокче,
    Туманом сизим пахкає у лози .
    День тре рожеве видноколу очко.
    Вітрець за гонами таїться зозла.
    Квача в зелене умокає квітень,
    Мете з лугів журбу осінню трухлу,
    Щоби стеблом небавом тріпотіти,
    Метеликом злетіти легкодухим .
    Землиці лоно, спрагле насінини,
    Чекає, перелоги розпростерши .
    Озимині волошки сняться сині,
    Плодами марять за селом черешні.

    21.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  19. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2012.04.19 16:07 ]
    Усі ми, любі друзі, українці…..
    Усі ми, любі друзі, українці!
    Живемо в хаті з краю і любимо всі гроші!
    Ми по за очі обісрать умільці,
    А в очі завжди милі і хороші.

    Шкода, що в нас такий менталітет:
    Для друзів ставимо в колеса палки,
    Начальству дружньо робимо мінєт,
    А радитись біжим всі до гадалки.

    Ми правду й справедливість маєм в сраці.
    Й за шию душить жаба нас щоночі,
    Коли плоди чужої бачим праці –
    Бо від зусиль своїх постійно коле в боці.

    Накапати, закласти ми умільці
    І відкупитись можемо від всього,
    Сам біс боїться бути з нами в спілці,
    Бо крайнього ми завжди зробим його.

    Усі ми, любі друзі, українці…..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (2)


  20. Богдан Манюк - [ 2012.04.16 14:48 ]
    РАЗОМ ІЗ НИМ
    Не манна небесна, а тіло і кров
    Господнього Сина із дому людського.
    Ти їх споживати сьогодні прийшов,
    знайшовши себе і знайшовшись у Нього,
    бо тіло святиться, як їжа правдива,
    і кров - як одвічно правдивий напій.
    Сприйми це належно, і станеться диво:
    ти в Ньому, а Він - у подобі твоїй.

    2007р.
    Художник Ярослав Саландяк.






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9520"


  21. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.10 00:46 ]
    * * *
    А що таке - людина?
    Неповторність?
    Земна краса?
    Чи вічності туман...
    Так мало квітне,
    Рідко мило-вдало,
    Сама себе вганяючи в печаль.

    А ще тривоги - чом би -
    Мимоволі,
    Бо вся живе у пошуках.
    Недолі хтось думає.
    Можливо, -
    Життя лиш зрідка
    Вічне слави диво.

    Хто зрозумів, у відчаї - ривок -
    Та хто ж тоді: людина чи пророк?
    Христом? З хрестом? Чи матір`ю Його...

    Життям лети. Хай здивування крихти,
    Ще радості і страху підневілля
    Творці свавільні...
    А потім вічність.
    Тихе миле ехо
    Лиш на портретах.
    Та ми вже далеко...

    0.00. 10.04. 2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (11)


  22. Богдан Манюк - [ 2012.04.08 13:38 ]
    ІСУС НА ВЕСІЛЛІ В КАНІ, АБО ПЕРШЕ ДИВО
    А що між ними? Що для них?
    Весілля вільний ріст
    і шість посудин кам’яних,
    в яких нестатків шість,
    і розпач:
    - Ой, вина нема!
    Це ж сороміцтва шлях...
    І втіха:
    - Слово хтось піймав,
    мов піднебесся птах,
    і ним... натхненно ллє вино
    в посудини старі.
    І сумнів:
    - Бог! Йому дано...
    Чи звабник на порі?
    Як знати? Як?
    І гул затих.
    Завмер і дивний гість,
    бо що між ними? Що для них?
    Весілля слів і сліз...

    2007р.


    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (25) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9842"


  23. Анонім Я Саландяк - [ 2012.04.06 09:23 ]
    ТА МИТЬ З ТЕТЯНОЮ (аналог)
    Не ложку цукру до води
    і навіть не нектару до роси...
    І не солодких слів...
    І навіть не тобі –
    і не проси!
    Собі
    хотів ...

    Ой! Знаю, знаю!..
    Хоч власну маю
    солодку капельку вина
    — підсолоди мені,
    Тетяно, й собі
    підсолоди сама,
    і, мов у сутінках сова,
    піймай... піймай...чого нема!
    Якою би гіркою не була та суть –
    солодкою буде та мить.
    О-о-о! І заодно мені підсолодить...
    2011



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10309"


  24. Володимир Ляшкевич - [ 2012.04.05 14:39 ]
    Галицькі штучки

    Де красномовні зори ще не гріх,
    а лови - перемовини стосунків,
    бере жіночий дотик мовчазний
    майбутній слід непійманих цілунків -
    найвищу вабу галицьких утіх...
    У кожній впізнаватимеш по ній
    в очах ту в'язь - охоти візерунків…




    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6)


  25. Володимир Ляшкевич - [ 2012.04.05 12:17 ]
    Весняний ноктюрн
    Палає замок льодяний, сльозяться грані,
    о дні безрадісні, о зорі невблаганні
    учора рідних ще очей і зрозумілих -
    та вже безсилі ми, такі безтілі нині,
    нові два дроби, не звести котрі до цілих, -

    і спрощуємося лише в сади без листя,
    і марно дихає весна в пусті обійстя.




    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (28)


  26. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.03.28 20:13 ]
    Каяття

    1

    Справляли свайбу Псел і Купина.
    Базікали зигзички і сороки:
    – Ох, невситимий! В себе закохав
    Рожевий кущ... Обраниця висока.
    Ця наречена мудрих настанов,
    Підлещувань і співаниць не слуха...
    Скуштує краля й палахку любов,
    І перелюбства землю – рухлу...

    Горнулася до мужа Купина.
    Клювало птаство з пелюсток-фужерів…
    Дзижчали оси: «Знову… дивина…».
    Хвалили пізні сливи плодожерки…

    2

    Псел мерехтів... ніс віття, зорепад…
    Не тік у чад пожеж і вакханалій.
    Красуню перелюбник Листопад
    Зманив у сад, заслав стежу перкалем.
    Круг неї сипав груші, виноград…
    Чужа дружина полюбляє вільгу?
    Потік
    в саду
    грайливий
    водоспад…
    А Купина від суму янтаріла…
    А Купина зривалась – до гусей…
    І кружеляли
    садом
    сім епістол…

    Одну із них одержав сивий Псел,
    І... заховав листок
    під пляжне крісло.




    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  27. Олександр Григоренко - [ 2012.03.26 08:50 ]
    Солнечные озера
    в твоих ладонях пульсом океана чувства искренней любви
    пред мною дивной красоты озера
    и вижу сверкающую поверхность воды
    там расцветают лотоса священные цветы их мириады
    а вокруг в изобилии
    яркие краски жизни
    мы любим и верим
    радости в любви нет пределов
    щастье наше в ее бесконечности
    2012г.





    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Олександр Григоренко - [ 2012.03.25 15:02 ]
    каравела
    Великим серцем тобі даровано статут...
    Право маєш носити білосніжне вбрання.
    Ти гадаєш - звідки я знаю?
    Любове моя, я в безодні очей твоїх купався...
    Попливе наших мрій каравела,
    Притиснешся ти до мого плеча.
    Дуетом спів - солодкі брижі
    І усмішка бентежна ніжними очима.
    У білих віях срібних хвиль
    піниться мелодія щемом душі
    пам'ять про рідне і дороге
    у минулому наші корені...
    На крилах мусонів пливемо якнайдалі.
    Постійно вперед і далі...
    2012р.






    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Анонім Я Саландяк - [ 2012.03.24 21:03 ]
    НА РУЇНІ ПІДГАЄЦЬКОГО КОСТЕЛУ. 2011 РІК.
    Колись давно, коли розходилось панам*
    про велич польської держави,
    рівнялися Підгайці до Варшави,**
    і граф Потоцький там
    себе похоронити,
    наказав в костелі...

    Та мури цегляні - не скелі
    і розсипаються й камінні плити,
    як тільки гонор польський вивезли... з панами,***
    упали стелі...

    Мій дід-прадід... у тім костелі
    до Неба говорили з сумраку святого...
    Тепер веселі
    берізки й небо
    зазирають в нього.

    *Місцевою говіркою у значенні: зачіпало інтереси поляків.
    **У жовтні 1667 року поблизу Підгайців відбулася битва між польським військом польного коронного гетьмана Яна Собеського і козацького гетьмана Петра Дорошенка, що закінчилася поразкою українців і укладенням договору, відомого в історії як Підгаєцька угода (Підгаєцькі статті).
    ***Акція «Вісла» тривала з 28 квітня до 12 серпня 1947 року.
    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10192"


  30. Володимир Сірий - [ 2012.03.24 09:46 ]
    Світанок
    Світанок пальця умочив
    У сонний став,
    Рожевим колом ідучи
    Убрід і вплав.

    На хвилях радісних надій
    Блищить рубін,
    Махають верби молоді
    Їм навздогін.

    Знімає тиша з пліч імлу, -
    Веселий гам
    Розлогим колом по селу
    І тут, і там.


    24.03.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (17)


  31. Оксана Максимишин - [ 2012.03.20 09:35 ]
    МОЛИТВА ПОДЯКИ

    Ілюстрація Ольги Карої.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9777"


  32. Володимир Сірий - [ 2012.03.17 12:56 ]
    Весна прийшла
    Весна прийшла.
    Крізь терни до зірок
    Свій шлях розпочинають трави,
    У сні праматеринської уяви
    Вони у небо роблять перший крок.

    Весна прийшла.
    Маленькі кулачки
    Розкриють пуп'янки небавом.
    З теплом їх цілуватимуть ласкавим,
    У душах мед шукаючи, бджілки.

    Весна прийшла.
    Вчорашнє ще дівча
    Лишає кокон кострубатих ліній,
    Розкішне йде у образі княгині
    По узбережжі скреслого Збруча.

    Весна прийшла.
    Когось уже й нема,
    Десь позосталися у заметілях,
    Та із жалоби піднялось довкілля,-
    Неначе смерть подолана зима.



    17.03.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (21)


  33. Анонім Я Саландяк - [ 2012.03.13 06:12 ]
    КОЛЬОРИ НОЧІ
    Тіло ночі
    має червоні-червоні губи
    чорного кольору,
    великі сині очі
    чорного кольору…
    і гострі білі зуби!

    Золоті кульчики у вушках – дінь-дзінь!
    Перли-коралі на шиї – блись…
    Зелену травичку чорного кольору
    прим’яло
    і нетерпляче чекало,
    щоб аж злились…
    в кольорові емоції
    відтінки усієї ночі.
    2011

    худ.Ярослав Саландяк


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10141"


  34. Наталія Крісман - [ 2012.03.12 21:21 ]
    Пісня "На відстані душі"
    ПІСНЯ "НА ВІДСТАНІ ДУШІ"


    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  35. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.12 01:27 ]
    а місяць випиває море...
    а місяць

    випиває море.

    воно, безсиле,

    довгополе,

    в спокійнім бризі

    йде на горе...


    і зовсім тихо,

    без пручання.

    лиш несміливеє

    зітхання...


    01.20. 12.03.2012

    http://www.vip.rv.ua/pic/pics/vip63.jpg


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (22)


  36. Богдан Манюк - [ 2012.03.11 12:31 ]
    ПРОСТИЙ НЕПРОСТИЙ ВІРШ
    знову загадкою жменьки
    наше майбутнє до плес
    щастя на ніжках тоненьких
    хоч і сягає небес
    часто лелечо у слові
    радістю хмар макраме
    щастя щитами любові
    в долі що пестить і дме
    дзвони і стежі на жорнах
    в леті мукА перемог
    щастя і біле і чорне
    в барвах коли ми удвох


    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9845"


  37. Богдан Манюк - [ 2012.03.04 16:44 ]
    Без назви
    Па(по)стельна гама й ранків завитки,
    і ти нараз – на струнці павутини.
    Усі коханці з часом – павуки,
    і навіть той у рамочці – єдиний.
    Жадань мольберти – до палітри рук,
    глибокі очі в Образах наїву,
    і янгольським орнаментом павук
    над таїною вікон та автівок.
    Нюанс, контраст одплАчуть надарма –
    сильніш мазки барвистої облуди!
    Лишень коли симетрії нема,
    побачиш раптом щупальці на грудях.

    2012р.
    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (27) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9535"


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2012.02.28 21:09 ]
    ПЕРЕДЧУТТЯ ВЕСНИ
    Пресує сніг мучителька зима,
    Стиска його шаленим вітровієм,
    Ця дута біла куртка землю гріє
    Позірно сердячись і палко обніма.

    Набрякли сумом снігові покої,
    Та в голубих проталинах небес
    Веселий вогник сяєвом воскрес,
    Немов передчуттям весни легкої.

    Розкрий, розкрий свої обійми, весно,
    Зведи печаль вечірню нанівець,
    Поет безмузий - місяць-удівець -
    Плекає мрію про любов чудесну.

    28.12.7519 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (18)


  39. Богдан Манюк - [ 2012.02.26 13:12 ]
    ЗА БЕРМУДСЬКИМ МОТИВОМ
    Вир душі
    захований од лоцій,
    дужі хвилі
    пОдругами брів.
    Рукавом –
    вітрильником емоцій
    не спиню
    розлючених вітрів.
    Хитавиця-доленька -
    на друзки!
    Хусткою прощально
    далина.
    Як усе логічно
    по-бермудськи:
    л-трикутник -
    версією дна.

    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9690"


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.25 13:36 ]
    Художник



    Не відсікав Ед вух – ані собі,
    Ні учневі, що позаочі кпинив,
    Любив товсту натурничку Люсіль.
    Жив сам-один. Були на те причини.
    Не мав човнів, шикарних галерей.
    Майстерня-студія – в підвалі дому.
    На свята бачив друзів і дітей.
    А я – в його очах – талант і втому.

    Він розмовляв зі мною тет-а-тет.
    Він ликом схожий був на Модільяні.
    Позаторік простяг мегапортрет.
    – Із тебе – довгий вірш і… кава п`яна.

    Купила кавомолку.
    Вірш пишу.
    Дві філіжанки припадають пилом...
    Де ж візитер поштивий? – ворожу.
    Росте мій борг...
    Човни вечірні – мимо…



    2006-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  41. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.25 11:26 ]
    Півусміх

    1

    Вона перебирає крам допізна,
    Щоранку пил змітає із вітрин…
    Зайду – старенька жінка гріє крісло.
    Нікому не потрібен магазин,
    Що схожий на занедбані музеї
    У рідних селах – між бузку і лип.
    Щоб навернулися до віри фарисеї,
    Над Браїлками
    дзвони
    загули...
    А літ зо двадцять тому в гарнізоні
    Рев літаків лунав над міццю брам.
    Сюди – крізь вилом в довгій огорожі –
    Ішли цивільні…
    В магазині крам
    Був якісний – від тарілок до плетив.
    Тоді народ не знав ще бутиків.
    Як сяяли погони-еполети!
    Круг них товклася сила хлопчаків…

    2

    Матвіївну побачила крізь віти.
    Охороняє тліюче «добро»…
    – За торжника в крамниці – протяг-вітер!
    Сьогодні він придбав старе цебро…
    А позавчора – шолудиві маки...
    Якісь кокарди вибрав син?
    – Оці...
    Скажіть мені відверто... наостанок:
    Набридло зазивати покупців?

    – Каштани вже стомилися тягтися,
    Лягають на порепаний асфальт…
    А виторг був отут по кілька тисяч!..

    На вішаках – ні блузочок, ні пальт.



    2004-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  42. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.23 12:28 ]
    Сфінкс

    Яв трансцендентна - з грота у діру...
    Хоч маю кілька волосин сріблястих,
    Дивуюся: чому гримить перун
    Понад церквами, де виткі пілястри?
    На боголюбних – стигми, юд - не руш.
    Пливе Життя габа – мов шкіра зебри...
    Тьма-тьменна непізнанного довкруж!
    Не знаю, як для кого, – я ж за себе…

    Росте, ряхтіє буднів логогриф...
    Матуся молиться, зімкнула вії.
    Ген річка дихає:
    хвилясті видих... вдих...
    На греблю бути б схожою – у діях!
    Так проводжати хвилі – без острашки,
    Блаженно смуглі плечі влітку гріть...
    Хай по колінах – цвіркуни, комашка...
    Побіля ніг – латаття, вудка, сіть...
    Хай береги (їх власник - лис Микита),
    Де лепеха тікає від м’яча,
    Охоплять панцирем бетонні плити.
    Хай блискавиця в душу не влуча!
    Я ж з пелюшок –
    розхристана вельвічія,
    Народжена для вітру і наруг.
    Вже не втішає міф про богоміченість,
    Вже фіра Липня
    гримкотить за пруг...

    Хай гуртоправ збирає сонм худоби –
    Я не долаю путь у череді.
    Хай кружеляють ґава і удодик –
    У пошуках поживи, сенсу дій.
    Хай люд кайфує, відмічає дати,
    (Синонім до заласся – слово „гріх”) –
    Дні гультіпак тих буду споглядати,
    Піднявши дуги смолянистих брів,
    Я буду вік громадитися грізно
    Посеред гніву сірих шумовинь,
    Затиснена в лещата їх – залізні.
    Урази шрамуватиме полин...

    Якби прожиток тік серед Єгипту,
    Злетіла б я з пекельної нірвани,
    Лишивши недописаними скрипти,
    Червоним сфінксом, що вітри не ганить.



    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.20 20:57 ]
    Вниз головою...



    Втекла з домівки Лінда – в сяйво зір.
    Обридли тумаки... Не чули діти.
    На жінку не напав голодний звір.
    Як вільна пума, обіймала віти.

    Та йшов слідами чоловік-тиран.
    Догнав – і хижо засичав: „Спускайся!
    Спочило тіло від синців і ран?
    Я був господарем – і ним зостався...”.

    Муж не приніс голодній калача.
    Звірюку зроду ваблять жертви кості.
    Тих двох мій співвітчизник не стрічав:
    Те діялось посеред Пентекосту*.

    Ось-ось торкнеться кіс жаска рука...
    З верхів’я
    граціозно
    впала
    Лінда!
    Сконав її мучитель – від стрибка...
    Втікачка приземлилась на коліна:
    Ліани, що кріпилися вгорі,
    Від каменя за йоту зупинили!

    А я згасаю в житі на зорі.
    Ромен і мак – до серця.
    Стогне лилик…

    „Стрибок вниз головою… Сотні дул…
    Ну що – втечеш, левице?” – глузд шепоче.

    Втікала я від себе. Упритул.
    Тече
    небесна
    кров
    блаваток
    в очі…



    * острів (архіпелаг Нові Гебріди), за легендою, – батьківщина стрибків „нагхол”


    2007-2012



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  44. Тата Рівна - [ 2012.02.15 23:40 ]
    ....взявши спиці і кошик рожевий...
    Каламутити воду. Щоб жити.
    Щоб пити нектар –
    Добувати нектар, витискаючи тіло господнє.
    Добувати нектар,
    Щоб платити за вхід:
    Чужородним
    Дорога одна –
    Повз Парнас – на Голгофу.

    Крові мало буває
    Коли ти говориш
    Про ріки,
    Крові мало буває,
    Коли ти говориш
    Про строфи.

    На Покрову незряча Мадонна
    Рушником накривала планету.

    На Покрову незряча Мадонна,
    Взявши спиці і кошик рожевий
    З павутини чи з інтернету
    Виплітала нові тенета
    І кофтинку ще мережеву.

    Хтось буває убитим зранку,
    Хтось упитим живе до скону,
    Хтось прив’язує телефоном
    Життя до себе.

    Тільки визирни за фіранку,
    Тільки стань на долівку босим –
    І відчуєш - вагітніють сонцем
    Абрикоси. Так треба.

    Треба жити її очима,
    Треба вміти в'язати тонко,
    Треба знати, що чиста
    Вогненна самогонка
    Ллється з неба коли ридають
    Святі і босі.

    На рушник той вона колись
    Одрізала коси.

    Каламутити воду,
    Щоб платити за вхід у життя:
    Повз Парнас – на Голгофу,
    А камінь при вході –
    Отримай.

    Не дури мене, світ мій,
    У горщику хто виростав –
    Знає все про каліцтва.

    Не дури мене, світ мій,
    Я здурію сама післязавтра,
    Бо життя промине полохливо.

    Абрикоси вагітніють сонцем,
    Як любов’ю жінки.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  45. Микола Дудар - [ 2012.02.15 22:03 ]
    Зимним утром
    Гудят над крышей провода.
    Воробушек в наушниках...
    Я не узнаю никогда
    Что именно он слушает...


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (2)


  46. Богдан Манюк - [ 2012.02.12 13:06 ]
    ДОПІДЗЕМЕЛЬНИЙ МОНОЛОГ
    Склепіння долі,
    правда рук,
    камінний
    ритму хрест.
    Мій час –
    мов бородань-малюк
    і впертий
    анапест,
    що ямбу
    геть наперекір,
    коли скарби
    мовчать,
    де вічність –
    лагідності звір
    і слова променад.
    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (15) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9839"


  47. Анонім Я Саландяк - [ 2012.02.07 07:48 ]
    ТЕКСТ ДО «ПОРТРЕТА А»
    худ.Я Саландяк

    Якби я маску зняв з лиця,
    то я би плакав без кінця,
    пресвітла сталась би година
    любові Сина
    і Отця.

    Пресвітла сталась би година!
    Єдино - наслідки й причина...
    Єдино - смерті і життя
    найвірогідніша личина
    відкрилась би для сприйняття.

    Єдино - смерті і життя
    хвилюючі й невпинні
    летючі відчуття
    й віддання голубине -
    якби я маску зняв з лиця....

    Якби я маску зняв з лиця,
    то я би плакав, плакав, плакав. ....без кінця!
    до 2000


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9631"


  48. Богдан Манюк - [ 2012.02.05 13:57 ]
    СПОГАД ПРО ЩАСТЯ
    Ще небо – віщий дивоптах,
    ще безневинна Лета...
    Моя любов – на трьох китах
    одній тобі планета.
    Давно сокиру кам’яну
    в дорозі ми згубили.
    Віддав я мідну далину
    за алфавіт і крила.
    Миттєво в Лету ширми код,
    остання тайна – гола.
    О як тоді крізь сон висот
    світились небом чола!
    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (13) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9626"


  49. Володимир Сірий - [ 2012.02.03 15:21 ]
    Багряність осіння
    Багряність осіння сьогодні в бинтах
    Спокутує примхи фатальної долі,
    Шукає до серця крізь спомини шлях
    І зве самотиною в змерзлий чорноліс:

    - Пройдися снігами , листки зворуши,
    Зачую твій поступ і буду читати
    Рядочки поезій твоєї душі
    Про те, як спадали золочені шати

    І , як уповання несли журавлі
    На крилах печальних до сонця дедалі,
    І їхні, до болю тужливі, жалі
    Лягли на янтарну сторінку анналів…

    Ще вигоїть осінь себе з – під бинтів,
    І встане дівчиськом на диво повабним,
    І хто, як не я - брат братів у Христі -
    Ліричною радістю знову заслабне!

    03.02.12.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (11)


  50. Володимир Сірий - [ 2012.02.02 20:01 ]
    -*-*-
    Поглянь, як біло стелить лютий,
    Сніжини з висі трусить світлі
    На береги льодами скуті,
    На пишних верб охайні мітли,
    Як сонце бавиться в іскринках,
    Підпори диму держать небо,
    Як скипень рипнув - тріснув дзвінко:
    - Із гірки нумо мчіть, хто – небудь!

    Дивись, як місяць, взявши костур
    На темно-синім низькодолі,
    Подався в ніч, немов апостол
    Зціляти зір померхлу болість,
    Як шиб крихке гравірування
    Строчить навпомацки умілець ,
    Щоб одурити погляд зрання
    Зими примарним рукоділлям.

    02.02.12.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)



  51. Сторінки: 1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14