ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.04 06:06
Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський
2026.03.04 01:18
Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен
2026.03.03 22:23
                    І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова
2026.03.03 18:57
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.08.23 19:58 ]
    поряд ти

    в ностальгійному вирі
    за обрії летять роки
    торкаєш мене
    поряд ти...
    світить сонечко
    дощ іде по вулиці
    серпанкова фата
    щемно мрілась душі
    у тиші вінчальній
    єднаємо долі
    в холодний розум серця
    свої занурено ємоції
    і душа до казки пірна
    там дотик губ жаданих
    в крапельках дощу
    п*янить духмяна стежина...
    у Богиню зросла берегиня
    веселкове коромисло в очах
    Господніми вустами
    лине шлюбна молитва
    наче пісня журавлина...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2012.08.22 22:49 ]
    ВЕЧІРНЄ СОНЦЕ (із циклу "Морські акварелі")
    Малинове, ласкаве і миле –
    Дотліває у обрію млі,
    Наче свічка, і скапує в хвилі
    Тихих променів лагідний лій.

    Поринає у воду спочити,
    Прохолоду повітрю несе…
    Море, подихом теплим зігріте,
    Усміхається ніжно усе.

    7.08. 7520 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (19)


  3. Володимир Сірий - [ 2012.08.21 21:06 ]
    Ще недавно...
    Ще недавно: запах липи,
    Бджіл сопрано, бас джмелів,
    А сьогодні серпень випив
    Гаю пахощі та спів.

    Ще недавно бузьок долом
    Йшов як справжній полювач,
    А сьогодні тихо й голо,
    Лиш туману сивий квач.

    Ще недавно ми блукали
    Зеленяві , молоді,
    А сьогодні листя з жалем
    Пропливає по воді.

    Ще недавно, ще недавно…
    А зима неподалік
    Йде в’язнити і - на сани
    Пережитий нами рік.


    21.08.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  4. Наталка Фіалка - [ 2012.08.18 16:13 ]
    Стихія
    Я бачу в морі, аж там ген
    Швидке биття скажених вен,
    Я чую птаха дикий крик
    І грізний неба злого рик,
    Я бачу спалах тих очей,
    Згубивших сотні мрій людей,
    Я чую подихи землі
    І страшно робиться мені,
    Я бачу, вітер у вогні
    Гарцює на чужім коні,
    Я чую схлипи ті німі
    Забувшись у своїй вині,
    Я бачу...чую...і німію...
    Бо хто впокорить цю стихію?



    Львів. 28.07.2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  5. Михайло Карасьов - [ 2012.08.12 13:36 ]
    Перед грозою.
    Терпко запахла трава.
    Різко окреслилась тінь від сосни на узліссі.

    Світяться синьо яскраві суцвіття
    На батогах переплутаних трав.

    Пташка на гілці.

    Небо темніє,
    Вітер принишкло завмер у чеканні грози.

    Пташка на дереві…
    Це її дім і на день, і вночі, і назавжди.

    * * *


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (1)


  6. Олександра Ілона - [ 2012.08.11 23:58 ]
    Перший крок
    Кожен із нас — Господар свого життя.
    Наша подорож тривала віка.
    В нічному мерехтінні думок
    Зробимо до щастя перший крок.
    Епоха. Час. Знання—Вічності пісок...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  7. Олександра Ілона - [ 2012.08.11 20:11 ]
    Я просто кохаю
    В цьому дивному житті
    Схрестилися наші думки,
    Як міцного дерева гілки.
    Щастя маю — поряд є ти.
    ***
    Океан Безкінечної Любові,
    Наче Всесвіт казковий в тобі,
    Сердешно про вічне співає:
    « Я просто кохаю. Вічно живи!»
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олександра Ілона - [ 2012.08.10 13:45 ]
    Любові вогонь
    В рої галактики палає зіронька,
    Вона для тебе одна — Єдина...
    Любиш коси її, світлосонячні,
    Як поцілунки, жарозапашні...
    ***
    Літа довгії-довгії
    Люблю, люблю тебе.
    Я в тобі,
    Кохай, кохай мене!
    ***
    Всесвіт дзвенить, телефонує тобі:
    «Серця дарую квіти вічності —
    Міжгалактичні троянди, вони макові,
    Це для тебе Любові вогонь — Безкінечної!
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Сірий - [ 2012.07.29 20:33 ]
    Історія одного дня
    У плащ липневого дощу
    Одягся день понурий,
    Лугами йшов донесхочу,
    Тамуючи зажуру.

    Минав ріку, обходив став,
    Відпочивав у лозах,
    Косиці вербам цілував,
    Печалив їхні сльози.

    Тулився до віконних рам
    І доторкавсь порогу,
    Мов увійти хотів у храм,
    Аби вклонитись Богу.

    Моїм обійстям перейшов,
    Зашелестів у вишнях,
    Торканням вогких підошов
    Ледь потривожив тишу.

    Мандрівником таємних прощ
    На темному узліссі
    В отаву скинув макінтош
    І до зірок вознісся.

    29.07.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  10. Олександр Григоренко - [ 2012.07.15 19:24 ]
    Руно поцілунку
    Вечірнє сонечко цілує плечі твої,
    В любові поєднує сердець акварелі.
    Час спинився... Тамує спрагу волошка в стерні.
    Її, Ангел Божий ніжно огортає крильми.
    ***
    Він тут, поряд завжди і прадавно,
    Веретеном пряде в небесах.
    Сонце з дощем плетуть веселкове руно,
    Розкидають із скриньки Божого цілунку чудо.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Юрій Федечко - [ 2012.07.12 10:33 ]
    Львів - місто парасоль.
    Вибиває дощ віконцем
    Ре-мі-соль,ре-мі-соль........
    Заховалось в хмари сонце
    Все ж Львів - місто парасоль..
    Хто забув цей дах в квартирі
    В дощовий сьогодні час
    Не турбуйтесь - поруч щиро
    Знайде місце хтось для Вас..
    Усміхаються львівяни
    Підтанцьовують у ритм...
    Дощ нарешті!!Не зів"яне
    Наших вулиць колорит....


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Юрій Федечко - [ 2012.07.11 23:07 ]
    В долоні келих білого вина.
    В долоні келих білого вина...
    Час наодинці проведемо з ним ми.
    Ти не зі мною,але й не одна
    Смакуєш враження від нової білизни...
    Прозорість зачаровує наскрізь
    Приваблює присунутись назустріч
    Непоспішаючи росте бажання вісь..
    Уже без сумніву - чи любиш чи не любиш...
    Все на тобі волає від кутюр
    Тремтять навпроти суміші емоцій
    Ця увертюра найсолодша всіх тортур
    Ну,сміливіше,що з тобою,хлопець?!
    Дотик за дотиком стежиною веде
    Звільнити щоб від чар півсонець обруч.
    Заплутався...застібки де ж ці?Де?
    Лягла білизна...тіла твого поруч...
    Зітхання й рухи злилися у ритмі
    Бажань гра розчинилася у часі...
    Обоє знаєте як віддано любити
    У просторі позицій-варіацій...
    Вдивляєтесь у пів закриті очі…
    Шепоче він..і ти йому шепочеш…
    Розчулено..звабливо ..ніжно-тихо…
    Вдих-видих..видих..видих..видих...видих....
    Відкрита пляшка білого вина,
    Яке сьогодні вип'ємо нарізно...
    Рум'янцем зашарілась білизна
    Уперше вдягненої й знятої білизни.....


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2012.06.18 12:04 ]
    ВЕСЕЛКА ЖИТТЯ
    Сонце літнє в цім році ласкаве -
    Десь на заході хилиться в ліс -
    Мов актор після моновистави -
    Упірнає у шати куліс.

    Спершу жовті, тоді багряніють,
    Ген загравою обрій – блись-блись,
    Потім - смужки брунатні, мов змії
    Понад нею навкруг розповзлись.

    Далі - прядиво біле над ними -
    Непомітно проявить себе.
    А опісля мій погляд підніме
    Вже склепіння небес голубе.

    День відходить потроху в минуле,
    Розвіва його вітер, мов стяг.
    У завісу сяйну загорнулась
    Дивовижна веселка життя.

    17.06.7520 р. (Від Трипілля) (2012)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (13)


  14. Богдан Манюк - [ 2012.06.10 15:59 ]
    ЕСКІЗ ПОЛІТИКУМУ
    Знайдуться чорт –
    видіння світле
    і янгол –
    курява і сажа.
    Вельможно
    блазень їх помітить,
    для блазня
    факт
    умить підсмажить.
    У шлюбі
    праведне і грішне,
    собори вимазані
    слізно...
    а блазня блазень,
    ох, потішить:
    пора для ігор
    закулісних!
    Заблудла правда
    небокраєм,
    дороги вистраждані -
    мерва!
    бо блазня блазень
    підпирає:
    і там і тут...
    сучасні герми...
    І дзвони доль,
    і вибір всує,
    коли святе
    у прірву тихо,
    та блазня блазень
    поцілує,
    і ніби свято, а не лихо.

    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (12) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9699"


  15. Богдан Манюк - [ 2012.05.26 15:22 ]
    НІЧНИЙ ПЕЙЗАЖ
    Здригнулись видолинку скроні,
    кущі у ролі бороди...
    Півмісяць щемно у полоні
    високовольтної орди.
    Дроти хвостами в сонмі плетив -
    іскряться, зраджуючи пил…
    Зоря найперша арбалетом
    та ятаганом темносхил.
    Над головою хмари-фани:
    хоронять далеч – новосвіт,
    де ніч з обличчям Роксолани,
    уже повернутим на схід...

    2012р.
    Художник Ярослав Саландяк "Світ ідеалізму"




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9716"


  16. Олександра Ілона - [ 2012.05.09 15:48 ]
    На межі...
    Не спимо обоє ми.
    Хочемо одне одному поглянути у очі.
    Прошепотіти: я тебе люблю...
    Такі мрії на Господній межі.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Олександра Ілона - [ 2012.05.09 13:40 ]
    Потайне...
    У молитві очей світло любові духмяніє,
    Незвіданною ніжністью лілеюче ложе живе,
    Коли одна долоня іншої торкнеться
    І одежу ніяково скине тепло потайне...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олена Кіс - [ 2012.05.06 23:11 ]
    Гроза
    Цівка сонця -
    грім у вікна
    впало листя
    вбите криком
    чорним круком
    закрилило
    сонця цівку -
    зранку
    у моїм віконці.
    Бранка!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (26)


  19. Богдан Манюк - [ 2012.05.05 16:05 ]
    ***
    може нам вибрати вічності зиск
    оклики в подив зітерті
    наша любов – легкокрилості зблиск
    наше взаємне – дві смерті
    знову vivat для хистких пірамід
    і для обрамлення ночі
    коси і трави і острів що Кріт
    з крил обгорілих регочуть
    миттю у рами конвульсій ряди
    ранок і барвами тіні
    що ж розійшлися що ж розбуди
    в зареві крил миготінням

    2012р.



    Художник Я. Саландяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (12) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9599"


  20. Антон Єщенко - [ 2012.05.02 21:03 ]
    Сухість (два роки потому)
    Сухе життя вже не дає
    Мені заграти…
    Сухе дитя, сухотно б’є
    Сухій гітарі вже не грати…

    Я лину в музику – чудову
    Лише у снах…
    Лише почую суху мову –
    Прокинусь, їде дах.

    Моє життя незграбно суне –
    Не йде, не лізе, не пливе
    Суха дорога, сохну я –
    Чи вистачить мені життя?

    Щоб стати кращим, стати кращим!
    І завжди мати зсохлу душу, -
    Яка не має співчуття
    І ось усе моє буття…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  21. Анонім Я Саландяк - [ 2012.04.25 07:53 ]
    АНГЕЛОМОБІЛЬ

    худ. Я Саландяк


    Пухнасті хмарки паперові
    і просині небесної шовковість...
    І там...не джміль,
    і не оса -
    ах! - з деревини
    карагани
    АНГЕЛОМОБІЛЬ –
    така краса!
    Він возить дерев’яні діаманти...на небеса.
    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10331"


  22. Олександр Григоренко - [ 2012.04.24 10:31 ]
    Янголятко Боже
    Осяйна тілом і лагідна теплом,
    Гнучка й тонка станом.
    Непідвладна тисячоліттям її молодість і краса,
    Неординарна моя Афродита - рельно Боже янголятко, цілком...
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  23. Богдан Манюк - [ 2012.04.21 14:33 ]
    МАЛЬОВАНА ЛЮБОВ
    Положення у просторі – міражне,
    вагоме у конструкціях біди.
    Деталі, наче зайди епатажні,
    і контур – самогубцем золотим.
    Обличчя вмиті пензлями утоми.
    Мов карма, перехрестя штрихувань.
    О жах, о жаль – ми правильні заломи,
    де світле й темне – врубелівська грань.
    І так очам далеко до картини –
    ескізні вимір, поклик і виток,
    і ще любові оклики не гинуть
    у чарівному розсипі крапок...

    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (28) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10303"


  24. Володимир Сірий - [ 2012.04.20 20:14 ]
    *-*-*
    Став люльку річки на світанку смокче,
    Туманом сизим пахкає у лози .
    День тре рожеве видноколу очко.
    Вітрець за гонами таїться зозла.
    Квача в зелене умокає квітень,
    Мете з лугів журбу осінню трухлу,
    Щоби стеблом небавом тріпотіти,
    Метеликом злетіти легкодухим .
    Землиці лоно, спрагле насінини,
    Чекає, перелоги розпростерши .
    Озимині волошки сняться сині,
    Плодами марять за селом черешні.

    21.04.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  25. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2012.04.19 16:07 ]
    Усі ми, любі друзі, українці…..
    Усі ми, любі друзі, українці!
    Живемо в хаті з краю і любимо всі гроші!
    Ми по за очі обісрать умільці,
    А в очі завжди милі і хороші.

    Шкода, що в нас такий менталітет:
    Для друзів ставимо в колеса палки,
    Начальству дружньо робимо мінєт,
    А радитись біжим всі до гадалки.

    Ми правду й справедливість маєм в сраці.
    Й за шию душить жаба нас щоночі,
    Коли плоди чужої бачим праці –
    Бо від зусиль своїх постійно коле в боці.

    Накапати, закласти ми умільці
    І відкупитись можемо від всього,
    Сам біс боїться бути з нами в спілці,
    Бо крайнього ми завжди зробим його.

    Усі ми, любі друзі, українці…..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Коментарі: (2)


  26. Богдан Манюк - [ 2012.04.16 14:48 ]
    РАЗОМ ІЗ НИМ
    Не манна небесна, а тіло і кров
    Господнього Сина із дому людського.
    Ти їх споживати сьогодні прийшов,
    знайшовши себе і знайшовшись у Нього,
    бо тіло святиться, як їжа правдива,
    і кров - як одвічно правдивий напій.
    Сприйми це належно, і станеться диво:
    ти в Ньому, а Він - у подобі твоїй.

    2007р.
    Художник Ярослав Саландяк.






    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (23) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9520"


  27. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.04.10 00:46 ]
    * * *
    А що таке - людина?
    Неповторність?
    Земна краса?
    Чи вічності туман...
    Так мало квітне,
    Рідко мило-вдало,
    Сама себе вганяючи в печаль.

    А ще тривоги - чом би -
    Мимоволі,
    Бо вся живе у пошуках.
    Недолі хтось думає.
    Можливо, -
    Життя лиш зрідка
    Вічне слави диво.

    Хто зрозумів, у відчаї - ривок -
    Та хто ж тоді: людина чи пророк?
    Христом? З хрестом? Чи матір`ю Його...

    Життям лети. Хай здивування крихти,
    Ще радості і страху підневілля
    Творці свавільні...
    А потім вічність.
    Тихе миле ехо
    Лиш на портретах.
    Та ми вже далеко...

    0.00. 10.04. 2012.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (11)


  28. Богдан Манюк - [ 2012.04.08 13:38 ]
    ІСУС НА ВЕСІЛЛІ В КАНІ, АБО ПЕРШЕ ДИВО
    А що між ними? Що для них?
    Весілля вільний ріст
    і шість посудин кам’яних,
    в яких нестатків шість,
    і розпач:
    - Ой, вина нема!
    Це ж сороміцтва шлях...
    І втіха:
    - Слово хтось піймав,
    мов піднебесся птах,
    і ним... натхненно ллє вино
    в посудини старі.
    І сумнів:
    - Бог! Йому дано...
    Чи звабник на порі?
    Як знати? Як?
    І гул затих.
    Завмер і дивний гість,
    бо що між ними? Що для них?
    Весілля слів і сліз...

    2007р.


    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (25) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9842"


  29. Анонім Я Саландяк - [ 2012.04.06 09:23 ]
    ТА МИТЬ З ТЕТЯНОЮ (аналог)
    Не ложку цукру до води
    і навіть не нектару до роси...
    І не солодких слів...
    І навіть не тобі –
    і не проси!
    Собі
    хотів ...

    Ой! Знаю, знаю!..
    Хоч власну маю
    солодку капельку вина
    — підсолоди мені,
    Тетяно, й собі
    підсолоди сама,
    і, мов у сутінках сова,
    піймай... піймай...чого нема!
    Якою би гіркою не була та суть –
    солодкою буде та мить.
    О-о-о! І заодно мені підсолодить...
    2011



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати: | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10309"


  30. Володимир Ляшкевич - [ 2012.04.05 14:39 ]
    Галицькі штучки

    Де красномовні зори ще не гріх,
    а лови - перемовини стосунків,
    бере жіночий дотик мовчазний
    майбутній слід непійманих цілунків -
    найвищу вабу галицьких утіх...
    У кожній впізнаватимеш по ній
    в очах ту в'язь - охоти візерунків…




    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  31. Володимир Ляшкевич - [ 2012.04.05 12:17 ]
    Весняний ноктюрн
    Палає замок льодяний, сльозяться грані,
    о дні безрадісні, о зорі невблаганні
    учора рідних ще очей і зрозумілих -
    та вже безсилі ми, такі безтілі нині,
    нові два дроби, не звести котрі до цілих, -

    і спрощуємося лише в сади без листя,
    і марно дихає весна в пусті обійстя.




    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.59) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (28)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.03.28 20:13 ]
    Каяття

    1

    Справляли свайбу Псел і Купина.
    Базікали зигзички і сороки:
    – Ох, невситимий! В себе закохав
    Рожевий кущ... Обраниця висока.
    Ця наречена мудрих настанов,
    Підлещувань і співаниць не слуха...
    Скуштує краля й палахку любов,
    І перелюбства землю – рухлу...

    Горнулася до мужа Купина.
    Клювало птаство з пелюсток-фужерів…
    Дзижчали оси: «Знову… дивина…».
    Хвалили пізні сливи плодожерки…

    2

    Псел мерехтів... ніс віття, зорепад…
    Не тік у чад пожеж і вакханалій.
    Красуню перелюбник Листопад
    Зманив у сад, заслав стежу перкалем.
    Круг неї сипав груші, виноград…
    Чужа дружина полюбляє вільгу?
    Потік
    в саду
    грайливий
    водоспад…
    А Купина від суму янтаріла…
    А Купина зривалась – до гусей…
    І кружеляли
    садом
    сім епістол…

    Одну із них одержав сивий Псел,
    І... заховав листок
    під пляжне крісло.




    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (7)


  33. Олександр Григоренко - [ 2012.03.26 08:50 ]
    Солнечные озера
    в твоих ладонях пульсом океана чувства искренней любви
    пред мною дивной красоты озера
    и вижу сверкающую поверхность воды
    там расцветают лотоса священные цветы их мириады
    а вокруг в изобилии
    яркие краски жизни
    мы любим и верим
    радости в любви нет пределов
    щастье наше в ее бесконечности
    2012г.





    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Олександр Григоренко - [ 2012.03.25 15:02 ]
    каравела
    Великим серцем тобі даровано статут...
    Право маєш носити білосніжне вбрання.
    Ти гадаєш - звідки я знаю?
    Любове моя, я в безодні очей твоїх купався...
    Попливе наших мрій каравела,
    Притиснешся ти до мого плеча.
    Дуетом спів - солодкі брижі
    І усмішка бентежна ніжними очима.
    У білих віях срібних хвиль
    піниться мелодія щемом душі
    пам'ять про рідне і дороге
    у минулому наші корені...
    На крилах мусонів пливемо якнайдалі.
    Постійно вперед і далі...
    2012р.






    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Анонім Я Саландяк - [ 2012.03.24 21:03 ]
    НА РУЇНІ ПІДГАЄЦЬКОГО КОСТЕЛУ. 2011 РІК.
    Колись давно, коли розходилось панам*
    про велич польської держави,
    рівнялися Підгайці до Варшави,**
    і граф Потоцький там
    себе похоронити,
    наказав в костелі...

    Та мури цегляні - не скелі
    і розсипаються й камінні плити,
    як тільки гонор польський вивезли... з панами,***
    упали стелі...

    Мій дід-прадід... у тім костелі
    до Неба говорили з сумраку святого...
    Тепер веселі
    берізки й небо
    зазирають в нього.

    *Місцевою говіркою у значенні: зачіпало інтереси поляків.
    **У жовтні 1667 року поблизу Підгайців відбулася битва між польським військом польного коронного гетьмана Яна Собеського і козацького гетьмана Петра Дорошенка, що закінчилася поразкою українців і укладенням договору, відомого в історії як Підгаєцька угода (Підгаєцькі статті).
    ***Акція «Вісла» тривала з 28 квітня до 12 серпня 1947 року.
    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10192"


  36. Володимир Сірий - [ 2012.03.24 09:46 ]
    Світанок
    Світанок пальця умочив
    У сонний став,
    Рожевим колом ідучи
    Убрід і вплав.

    На хвилях радісних надій
    Блищить рубін,
    Махають верби молоді
    Їм навздогін.

    Знімає тиша з пліч імлу, -
    Веселий гам
    Розлогим колом по селу
    І тут, і там.


    24.03.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (17)


  37. Оксана Максимишин - [ 2012.03.20 09:35 ]
    МОЛИТВА ПОДЯКИ

    Ілюстрація Ольги Карої.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9777"


  38. Володимир Сірий - [ 2012.03.17 12:56 ]
    Весна прийшла
    Весна прийшла.
    Крізь терни до зірок
    Свій шлях розпочинають трави,
    У сні праматеринської уяви
    Вони у небо роблять перший крок.

    Весна прийшла.
    Маленькі кулачки
    Розкриють пуп'янки небавом.
    З теплом їх цілуватимуть ласкавим,
    У душах мед шукаючи, бджілки.

    Весна прийшла.
    Вчорашнє ще дівча
    Лишає кокон кострубатих ліній,
    Розкішне йде у образі княгині
    По узбережжі скреслого Збруча.

    Весна прийшла.
    Когось уже й нема,
    Десь позосталися у заметілях,
    Та із жалоби піднялось довкілля,-
    Неначе смерть подолана зима.



    17.03.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (21)


  39. Анонім Я Саландяк - [ 2012.03.13 06:12 ]
    КОЛЬОРИ НОЧІ
    Тіло ночі
    має червоні-червоні губи
    чорного кольору,
    великі сині очі
    чорного кольору…
    і гострі білі зуби!

    Золоті кульчики у вушках – дінь-дзінь!
    Перли-коралі на шиї – блись…
    Зелену травичку чорного кольору
    прим’яло
    і нетерпляче чекало,
    щоб аж злились…
    в кольорові емоції
    відтінки усієї ночі.
    2011

    худ.Ярослав Саландяк


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=10141"


  40. Наталія Крісман - [ 2012.03.12 21:21 ]
    Пісня "На відстані душі"
    ПІСНЯ "НА ВІДСТАНІ ДУШІ"


    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (9)


  41. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.12 01:27 ]
    а місяць випиває море...
    а місяць

    випиває море.

    воно, безсиле,

    довгополе,

    в спокійнім бризі

    йде на горе...


    і зовсім тихо,

    без пручання.

    лиш несміливеє

    зітхання...


    01.20. 12.03.2012

    http://www.vip.rv.ua/pic/pics/vip63.jpg


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (22)


  42. Богдан Манюк - [ 2012.03.11 12:31 ]
    ПРОСТИЙ НЕПРОСТИЙ ВІРШ
    знову загадкою жменьки
    наше майбутнє до плес
    щастя на ніжках тоненьких
    хоч і сягає небес
    часто лелечо у слові
    радістю хмар макраме
    щастя щитами любові
    в долі що пестить і дме
    дзвони і стежі на жорнах
    в леті мукА перемог
    щастя і біле і чорне
    в барвах коли ми удвох


    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9845"


  43. Богдан Манюк - [ 2012.03.04 16:44 ]
    Без назви
    Па(по)стельна гама й ранків завитки,
    і ти нараз – на струнці павутини.
    Усі коханці з часом – павуки,
    і навіть той у рамочці – єдиний.
    Жадань мольберти – до палітри рук,
    глибокі очі в Образах наїву,
    і янгольським орнаментом павук
    над таїною вікон та автівок.
    Нюанс, контраст одплАчуть надарма –
    сильніш мазки барвистої облуди!
    Лишень коли симетрії нема,
    побачиш раптом щупальці на грудях.

    2012р.
    Художник Ярослав Саландяк



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (27) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9535"


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2012.02.28 21:09 ]
    ПЕРЕДЧУТТЯ ВЕСНИ
    Пресує сніг мучителька зима,
    Стиска його шаленим вітровієм,
    Ця дута біла куртка землю гріє
    Позірно сердячись і палко обніма.

    Набрякли сумом снігові покої,
    Та в голубих проталинах небес
    Веселий вогник сяєвом воскрес,
    Немов передчуттям весни легкої.

    Розкрий, розкрий свої обійми, весно,
    Зведи печаль вечірню нанівець,
    Поет безмузий - місяць-удівець -
    Плекає мрію про любов чудесну.

    28.12.7519 р. (Від Трипілля) (2012)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (18)


  45. Богдан Манюк - [ 2012.02.26 13:12 ]
    ЗА БЕРМУДСЬКИМ МОТИВОМ
    Вир душі
    захований од лоцій,
    дужі хвилі
    пОдругами брів.
    Рукавом –
    вітрильником емоцій
    не спиню
    розлючених вітрів.
    Хитавиця-доленька -
    на друзки!
    Хусткою прощально
    далина.
    Як усе логічно
    по-бермудськи:
    л-трикутник -
    версією дна.

    2012р.

    Художник Ярослав Саландяк.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (18) | "http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=9690"


  46. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.25 13:36 ]
    Художник



    Не відсікав Ед вух – ані собі,
    Ні учневі, що позаочі кпинив,
    Любив товсту натурничку Люсіль.
    Жив сам-один. Були на те причини.
    Не мав човнів, шикарних галерей.
    Майстерня-студія – в підвалі дому.
    На свята бачив друзів і дітей.
    А я – в його очах – талант і втому.

    Він розмовляв зі мною тет-а-тет.
    Він ликом схожий був на Модільяні.
    Позаторік простяг мегапортрет.
    – Із тебе – довгий вірш і… кава п`яна.

    Купила кавомолку.
    Вірш пишу.
    Дві філіжанки припадають пилом...
    Де ж візитер поштивий? – ворожу.
    Росте мій борг...
    Човни вечірні – мимо…



    2006-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  47. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.25 11:26 ]
    Півусміх

    1

    Вона перебирає крам допізна,
    Щоранку пил змітає із вітрин…
    Зайду – старенька жінка гріє крісло.
    Нікому не потрібен магазин,
    Що схожий на занедбані музеї
    У рідних селах – між бузку і лип.
    Щоб навернулися до віри фарисеї,
    Над Браїлками
    дзвони
    загули...
    А літ зо двадцять тому в гарнізоні
    Рев літаків лунав над міццю брам.
    Сюди – крізь вилом в довгій огорожі –
    Ішли цивільні…
    В магазині крам
    Був якісний – від тарілок до плетив.
    Тоді народ не знав ще бутиків.
    Як сяяли погони-еполети!
    Круг них товклася сила хлопчаків…

    2

    Матвіївну побачила крізь віти.
    Охороняє тліюче «добро»…
    – За торжника в крамниці – протяг-вітер!
    Сьогодні він придбав старе цебро…
    А позавчора – шолудиві маки...
    Якісь кокарди вибрав син?
    – Оці...
    Скажіть мені відверто... наостанок:
    Набридло зазивати покупців?

    – Каштани вже стомилися тягтися,
    Лягають на порепаний асфальт…
    А виторг був отут по кілька тисяч!..

    На вішаках – ні блузочок, ні пальт.



    2004-2012


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  48. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.23 12:28 ]
    Сфінкс

    Яв трансцендентна - з грота у діру...
    Хоч маю кілька волосин сріблястих,
    Дивуюся: чому гримить перун
    Понад церквами, де виткі пілястри?
    На боголюбних – стигми, юд - не руш.
    Пливе Життя габа – мов шкіра зебри...
    Тьма-тьменна непізнанного довкруж!
    Не знаю, як для кого, – я ж за себе…

    Росте, ряхтіє буднів логогриф...
    Матуся молиться, зімкнула вії.
    Ген річка дихає:
    хвилясті видих... вдих...
    На греблю бути б схожою – у діях!
    Так проводжати хвилі – без острашки,
    Блаженно смуглі плечі влітку гріть...
    Хай по колінах – цвіркуни, комашка...
    Побіля ніг – латаття, вудка, сіть...
    Хай береги (їх власник - лис Микита),
    Де лепеха тікає від м’яча,
    Охоплять панцирем бетонні плити.
    Хай блискавиця в душу не влуча!
    Я ж з пелюшок –
    розхристана вельвічія,
    Народжена для вітру і наруг.
    Вже не втішає міф про богоміченість,
    Вже фіра Липня
    гримкотить за пруг...

    Хай гуртоправ збирає сонм худоби –
    Я не долаю путь у череді.
    Хай кружеляють ґава і удодик –
    У пошуках поживи, сенсу дій.
    Хай люд кайфує, відмічає дати,
    (Синонім до заласся – слово „гріх”) –
    Дні гультіпак тих буду споглядати,
    Піднявши дуги смолянистих брів,
    Я буду вік громадитися грізно
    Посеред гніву сірих шумовинь,
    Затиснена в лещата їх – залізні.
    Урази шрамуватиме полин...

    Якби прожиток тік серед Єгипту,
    Злетіла б я з пекельної нірвани,
    Лишивши недописаними скрипти,
    Червоним сфінксом, що вітри не ганить.



    2012



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  49. Світлана Майя Залізняк - [ 2012.02.20 20:57 ]
    Вниз головою...



    Втекла з домівки Лінда – в сяйво зір.
    Обридли тумаки... Не чули діти.
    На жінку не напав голодний звір.
    Як вільна пума, обіймала віти.

    Та йшов слідами чоловік-тиран.
    Догнав – і хижо засичав: „Спускайся!
    Спочило тіло від синців і ран?
    Я був господарем – і ним зостався...”.

    Муж не приніс голодній калача.
    Звірюку зроду ваблять жертви кості.
    Тих двох мій співвітчизник не стрічав:
    Те діялось посеред Пентекосту*.

    Ось-ось торкнеться кіс жаска рука...
    З верхів’я
    граціозно
    впала
    Лінда!
    Сконав її мучитель – від стрибка...
    Втікачка приземлилась на коліна:
    Ліани, що кріпилися вгорі,
    Від каменя за йоту зупинили!

    А я згасаю в житі на зорі.
    Ромен і мак – до серця.
    Стогне лилик…

    „Стрибок вниз головою… Сотні дул…
    Ну що – втечеш, левице?” – глузд шепоче.

    Втікала я від себе. Упритул.
    Тече
    небесна
    кров
    блаваток
    в очі…



    * острів (архіпелаг Нові Гебріди), за легендою, – батьківщина стрибків „нагхол”


    2007-2012



    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  50. Тата Рівна - [ 2012.02.15 23:40 ]
    ....взявши спиці і кошик рожевий...
    Каламутити воду. Щоб жити.
    Щоб пити нектар –
    Добувати нектар, витискаючи тіло господнє.
    Добувати нектар,
    Щоб платити за вхід:
    Чужородним
    Дорога одна –
    Повз Парнас – на Голгофу.

    Крові мало буває
    Коли ти говориш
    Про ріки,
    Крові мало буває,
    Коли ти говориш
    Про строфи.

    На Покрову незряча Мадонна
    Рушником накривала планету.

    На Покрову незряча Мадонна,
    Взявши спиці і кошик рожевий
    З павутини чи з інтернету
    Виплітала нові тенета
    І кофтинку ще мережеву.

    Хтось буває убитим зранку,
    Хтось упитим живе до скону,
    Хтось прив’язує телефоном
    Життя до себе.

    Тільки визирни за фіранку,
    Тільки стань на долівку босим –
    І відчуєш - вагітніють сонцем
    Абрикоси. Так треба.

    Треба жити її очима,
    Треба вміти в'язати тонко,
    Треба знати, що чиста
    Вогненна самогонка
    Ллється з неба коли ридають
    Святі і босі.

    На рушник той вона колись
    Одрізала коси.

    Каламутити воду,
    Щоб платити за вхід у життя:
    Повз Парнас – на Голгофу,
    А камінь при вході –
    Отримай.

    Не дури мене, світ мій,
    У горщику хто виростав –
    Знає все про каліцтва.

    Не дури мене, світ мій,
    Я здурію сама післязавтра,
    Бо життя промине полохливо.

    Абрикоси вагітніють сонцем,
    Як любов’ю жінки.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14