ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.03.01 05:15
Твоє лице в моїх долонях
Знайшло затишне укриття, -
Цілую губи, щоки, скроні
І не ховаю почуття.
Щоб ти відчула в кожнім слові,
Що струменять, як джерело, -
Моєї щирої любові
Непогамоване тепло.

Ярослав Чорногуз
2024.02.29 23:19
Світи, місяченьку,
Світи на діброву,
Нехай я перейду,

Іван Потьомкін
2024.02.29 21:57
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Дитячий сад, ти паузою стань
На їх зритмованій путі.
Найглибші очі – у дітей.
В них – цноти невичерпная криниця.
Долийте ж в свої кухлі, молоді,
Тепер лиш можете рідниться.

Євген Федчук
2024.02.29 19:17
Ішли Ісус з Петром якось по містах і селах.
В селі однім відпочити сіли над дорогу
На колоду, пожаліли утомлені ноги.
Аж іде повз чоловічок сумний, невеселий.
- Чому сумний? – пита Ісус. Той відповідає:
- Народилася у мене, нарешті дитина.
Треба йти

Олена Побийголод
2024.02.29 13:17
Із Володимира Войновича

Я був у краї, де правда вбита.
Там люди знагла втрачають житла.
Суворий клімат – зима без літа,
не вистачає тепла та світла.

Між днем та ніччю нема різниці,

Володимир Каразуб
2024.02.29 10:00
Дзеркала залишають твої відображення
В своїй пам’яті. Вони перетасовують їх як картяр,
Що ніколи не махлює і не зиркає на перстень сонця,
А твою присутність помічають коли ти
Недовіряєш власному віддзеркаленню,
Бо віра для них категорія віддзер

Світлана Пирогова
2024.02.29 08:47
Обличчя у весни дівоче, юне,
Усмішка загадкова на вустах.
І проростуть хвилясті в полі руни,
Пташиний затріпоче в небі змах.

Верба в сріблястих котиках лисніє,
Їх ніжно пестить радісна весна.
Підсніжники піднялися на ніжки,

Леся Горова
2024.02.29 08:35
Вітер гойдалку весняну розгойдав:
лютий шубу свою березню віддав -
тиснуть плечі й закороткий вже рукав,
сніг карманами розкис, повитікав!

Вгору! - сосен розгойдалося гілля!

А ворона себе гордо виставля -

Микола Соболь
2024.02.29 05:34
Ще ненароджене дитя
в утробі материнській вбили.
Спитати хочеться Творця,
чим воно світу завинило?
Ради чого російський кат
в живіт ножем ударив жінку?
І лоно розпоров булат.
А кат лише сміявся дзвінко.

Віктор Кучерук
2024.02.29 05:29
Хоча про сон це тільки спогад,
Але я знаю, що, на жаль,
Обмокла вранішня дорога
Віщує сльози і печаль.
Напевно, з любою розлука
Мене штовхне в далекий край,
Бо в сні ножа я брав у руку
І навпіл різав коровай.

Юрко Бужанин
2024.02.28 23:11
Я тобі віддам усе своє тепло,
Щоб від нього твоє серденько зігрілось,
Щоб кохати віддано воно могло
І ніколи більше, рідне, не боліло.

Підніму тебе я, люба, на руках
Віднесу туди, де вік панує спокій.
І де пройдемо

Іван Потьомкін
2024.02.28 22:28
Щонайвищий серед квітів,
Кому видно все на світі,
Підказав Будяк Барвінку
Взять Фіалочку за жінку.
Обмаль радощів у квітів,
Тож зраділи всі, мов діти,
І без зайвих там думок
Пустилися у танок.

Сергій Губерначук
2024.02.28 19:53
Так трапилось, що небо безцвітне,
що до сонця далека дорога в тупик,
що іскри від моїх копит
для всіх перехожих,
немов од салюту розвага.
Я виснаживсь
бігти
у безвість

Наталія Кравченко
2024.02.28 14:08
На світанку босими ногами Йшла до Бога Україна Та йшла тихо з молитвеним оберегом і йде далі… Одягнувши молитовний оберіг Та йшла просити в Бога сили і кращої долі, Вона ставши на коліна молилася днями і ночами… Як тільки побачила, Вона раптом вп

Світлана Пирогова
2024.02.28 11:10
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
Невідомість висить на кожнім кроці.

Оте, що долею написано тобі
Не перепишеш, пізно вже писати.
І не веди з собою марно боротьби.

Володимир Каразуб
2024.02.28 10:00
Ніхто не знає звідки і по що
Приходять духи явлені бажанням
Щоб зодягнути у твої слова
Не обережних чи навмисних марень,
І повісти про вирок свій. Але
Не все у чім запевнюють актори
Вбираючи слова чужих видінь
Приймає дійсний полюбовний образ,

Микола Соболь
2024.02.28 09:18
Переддень великої спокуси,
ще не кожен усвідомив гріх,
вже хреста зготовили Ісусу,
завтра хай помре за нас усіх.

Юда ще рахує тетрадрахми
і мотузка не зійшлась в петлі,
у цноті стоять юдейські храми

Леся Горова
2024.02.28 08:57
О мить! І я в тобі колись розтану,
Та розіллюся сотнею струмків.
Вертаються травою води талі,
Просочуються в бруньки боязкі.

Ти вічна, мите! В плині трансформацій,
В постійному згасанніб - то не тлін!
Так хочеться віддатися сповна цій

Віктор Кучерук
2024.02.28 05:50
За минулим ні жалю, ні плачу,
Ні потішних пісень і думок, –
Тільки в сни, мов звідтіль передача,
Щось з’являється й мається строк.
Потім вмить забувається швидко,
Як усе незначуще в житті, –
І нічого знов довго не видко,
І ніщо не ятрить почуттів

Микола Соболь
2024.02.27 16:17
Полинути в загублені світи,
де пломеніє зорепадом небо,
за однорогом по траві піти,
він знає шлях, що приведе до тебе.
Ти мавкою живеш серед лісів
і крапель дощових збираєш перла.
У цій ніким небаченій красі,
гармати не роззявлять свої жерла.

Володимир Бойко
2024.02.27 12:49
Осяває свічка віртуальна
Слід від одлетілої душі,
А убивці, підлі і реальні –
Ось вони, втішаються в олжі.

О, які вони багатоликі –
І святі, і грішні, і страшні,
І цивілізовані і дикі,

Володимир Каразуб
2024.02.27 11:25
Чим далі «від» тим більше коло «до»,
І сторінки написані тендітним
Приємним почерком, немов хвиління сну
Де бриз гортає ніжним повіванням
Твій перший розділ і його останню
Главу життя, таку легку й солодку,
Що осторонь тримаєшся того,
Що змушує

Олена Побийголод
2024.02.27 11:10
Із Володимира Войновича

Ми вештались довго в проваллі,
щоб нібито вийти з імли;
шукали освітлені далі...
Потьмарені тільки знайшли.

Шукали й крамоли бацили,

Леся Горова
2024.02.27 09:25
Підкова місяця надкушеною висне,
Як слід коня, що відчеканив срібло,
Копитом вдарив, і зірками бризнув,
Аж водні брижі розійшлися дрібно.

На підморожених до ночі сніжних клаптях,
Залишених у тінях милосердно,
З копит спішать ще й блискітки накрапа

Світлана Пирогова
2024.02.27 07:54
Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
Чи тільки позолоти сліпить блиск урочий?
А може, це колись, немов туман, мине,
Опустить осінь стомлено вологі очі.

Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
Чи може, зваблення для тебе, ніби свято?
Тремтить щодня живий в

Віктор Кучерук
2024.02.27 05:42
Чимчикуючи з гостини
Заєць скибу ніс в торбині
І раптово біля лісу
Стрів чатуючого лиса,
Що з порожнім зовсім шлунком
Ждав такого подарунка,
Бо в засмученого зайця
Похапцем забрав окрайця...

Нінель Новікова
2024.02.26 15:18
ЙОСИП БРОДСЬКИЙ
Переклад із рос. мови
Нінель Новікова

І ВІЧНИЙ БІЙ…

І вічний бій.
Нам спокій тільки сниться.

Ольга Олеандра
2024.02.26 10:51
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.

Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –

Юрій Гундарєв
2024.02.26 10:32
Сніг, ніби срібне рядно.
Один. Самота.
Біле, як ватман, вікно.
Один. Саме ти.

Весь світ замело…
Навіщо ж сюди прийшов?
Давати тепло.

Володимир Каразуб
2024.02.26 09:56
А справа в тім,
Що я і не приховував
Ні власний подив, ні холодних слів,
Ні пристрасті, що сходилась з іронією,
Ні те, що світ – один великий міф
З його бажанням діяти, як бачиш
Настільки хутко, щоб ніхто не зміг
Затямити його поточні риси,

Світлана Пирогова
2024.02.26 09:20
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,

А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.

Леся Горова
2024.02.26 08:50
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скл

Микола Соболь
2024.02.26 06:42
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Хто справить по загиблих тризну?
Якщо не ми, то вже ніхто.
Відмиють руки московити,
коли стече з багнетів кров
і стануть вчити нас любити,
і, що нацисти – полк «Азов».

Віктор Кучерук
2024.02.26 05:28
А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -
Мов істоти глухі й без’язикі
Навмання поглядають сліпма.
Мов попереду зводяться тіні
Від нестерпно скрипучих стільців, –
Збайдужіло нове покоління
До творінь усіляких митців.

Олексій Могиленко
2024.02.25 20:35
Десять років чекаємо миру,
Але чуємо страшне:війна.
Ми в полоні новин із етеру
А в полоні хтось знову вмирав.
Щохвилини сивіють дружин
Сивину чорна хустка схова...
Не вернути вже брата чи сина,
Тата в діток забрала війна.

Микола Дудар
2024.02.25 20:05
Не смітять нотами… Лікують ними
В семи поборнім колі від недуг.
Є інколи й свої для цього рими
І кілька сот хвилиних вірних слуг…
А що вже там казати про ефектність,
Коли все оживає навкруги!?
Хоча й усі ми в цьому світі смертні,
Я б краще, як на
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Леся Горова - [ 2024.02.23 09:49 ]
    Сонячна доба
    Мідне замружене сонце скотилось до краю,
    Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
    Кожного вечора небо мені розквітає,
    На горизонт одягаючи сяючі німби.

    Заходу фарби чарують, згасаючи миттю.
    В чому і ще швидкоплинність така і мінливість?
    Сковзує сонце, щоб ранок комусь запалити,
    Тягнучи в когось із ночі зірки мерехтливі.
    02.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (1)


  2. Леся Горова - [ 2024.02.21 11:49 ]
    Ще сонний ліс...
    Ще сонний ліс. Та все ж - привіт, мій друже!
    Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка.
    Твій крайній дуб здаля за мною стежив,
    Й за довгу зиму, мабуть, що і скучив.

    Сухим підліском під ногами хрустко.
    Шипшина розгубила жменю ягід,
    Що ніби з них зробив намисто ятлик,
    Свою червону вимостивши грудку.

    І звуками завихрилась новИми
    Застояна за довгу зиму тиша,
    Лісний вокал щоденно вище й вище,
    Злітаються пташки, де кожна - прима.

    А я, у пряні вгорнута обійми,
    Чекаю - зараз подих перехопить
    Від сірого, та все ж калейдоскопу
    Такого милого мені лісного стріму.
    03.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  3. Леся Горова - [ 2024.02.06 10:57 ]
    Передвесняне
    Дня прожитого закінчилась вистава,
    Сонце впало в сосни нагорі,
    Потягнулась вслід йому заграва,
    Захід, ніби спалах, відгорів.

    Лиш жовтіє смуга понад лісом
    Зеленню відсвічує з сосни,
    А над нею - темних туч завіса,
    Ніби коней чорних табуни.

    Шовку синього розмотує сувої
    Вечір, що впирається до хмар,
    Під якими плямою сумною
    Догорає заходу ліхтар.

    Місяць - ніби меду грудка жовта,
    Відірвались зоряні крихтИ,
    Та й порозсипалися по шовку,
    Так, що і до ранку не згребти.

    Вітер стих і пахне берег талий,
    До води вербовий кущ припав,
    Лютий ніби, а весна настала -
    Лебеді вертаються на став.

    Хвиля легкі тіні розплескала,
    Шурхіт шовку тишу розірвав.
    02.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  4. Галина Украйна - [ 2024.02.02 16:23 ]
    Думи мої, думи зимні …
    Пісне слово, не барвисте,
    Кволе у мовчанці,
    Шурхає зими віритисько
    Лопотить десь ґанком.
    Пес у буді, навіть снігом
    Не стоптав стежину
    І сорока мовчазлива …
    Блищить чорна спина,
    Прилетіла … Що хотіла?
    Змерзла й ти, хвостата?
    Коливає вітер птаху …
    Не скрегоче, плаха?
    Сумно, зимньо, безпросвітно …
    Зима ще панує …
    Ланцюг в песа тихо бряцнув …
    Сорока не чує …
    Посядали у рядочки
    Слова жебраками …
    Ні подати, ні узяти …
    Горе мені з вами …



    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Леся Горова - [ 2024.01.12 09:40 ]
    Намалюємо весну
    Тільки осінь мені малюється:
    В жовтім листі заснула тиша,
    Впало небо на мокру вулицю,
    І в калюжі себе колише .

    Там барвистим клубком сплітається
    Листя полум'я в синім скельці-
    Як останній відбиток таїнства,
    Що холодним дощем зітрЕться.

    Із туману навскісні промені-
    На залистену в даль дорогу,
    По якій вчора осінь пройдена,
    Неспокійна, тому предовга.

    З грудня дні облітають сірими,
    Бо скінчИлися фарби теплі .
    Ми ж з тобою у квітень віримо,
    Хоч зима проболить нестерпно

    І морозами й завірюхами,
    Ще й новини такі строкаті.
    Будем в пальці замерзлі дмухати
    І весну свою малювати.
    12.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  6. Леся Горова - [ 2023.12.21 08:02 ]
    Ще у снігах потоне звично слід
    Ще у снігах потоне звично слід,
    Між білих дюн розіллє синьку вечір,
    Сухий полин у інеї, старечо,
    Зігнувши спину, поплететься вбрід
    Мов каторжний, що зважився на втечу
    З колючих заростей, де сплівся глід.

    А ніч мине, розіллється кумач
    Багровим запалає клаптем неба,
    Відбившись у тополях сухоребрих,
    Й сова, не виспавшись, зайдеться в плач,
    І сонця підмороженого гребінь
    За чорним лісом вклеїться в колаж.

    День блисне лиш, й заграють у снігах
    Натягнуті дроти, неначе струни,
    Мелодію, що вечір їм придумав,
    Коли за обрій синій утікав
    Уздовж стовпів, які немов би руни,
    Й до глоду мерзлого розіллється ріка
    Із ліхтарів імлисто жовтим сумом.
    01.2023.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  7. Леся Горова - [ 2023.12.11 08:04 ]
    Невідомість
    Невідомість завжди залишає надію і шанси,
    Хоч вона і густа , як туман на долоні боліт,
    Непробудно в'язка, як безмісячна ніч, і щоразу
    В ній зникає протоптаний звечора росяний слід.

    Невідомість стискає, і час , зупинившись,
    тісниться
    Поміж сходом і заходом, змінює надписи дат,
    Де у числах байдужих стає невідчутно різниці,
    І одне за одним завмирають вони невпопад.

    А якщо за туманом зворотного ліку початок
    Невідомість до завтра стриножила путом тугим,
    Та відпустить ось-ось...а над краєм стояти й
    кричати,
    І піщинок потік споглядати не буде снаги.

    На вербі причаїлась віщунка, дрімає, не кряче ,
    Осоками болотними блудить стара німота.
    Невідомість закінчиться ранком , і голос
    тремтячий
    Скаже тихо - проснись, я туману клубки розмотав.
    05.2023.


    Слухати:
    https://youtube.com/watch?v=2JkpaKxqJVc&si=c5Lo3D6QpF8g0xRW


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  8. Світлана Пирогова - [ 2023.12.06 08:30 ]
    Білі щедроти


    Білим зефіром вляглася зима.
    Білі покрівлі і біла земля.
    Іншої фарби навколо нема.
    В білому солоді біла імла.

    Лоно все біле, чисте-пречисте.
    Біла одежда дерев і кущів.
    Білих сніжинок - свіже намисто.
    Холод у білому хутрі присів.

    Білі дороги багаті на сніг -
    Сіється борошном білим з небес.
    Курява біла торкається стріх,
    В білих сувоях мільйони чудес.

    Магія біла, білії чари.
    Білі хатки́ і білі пороги.
    Білого диму білії хмари.
    Білі щедроти всюди розлогі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (6)


  9. Леся Горова - [ 2023.11.26 09:31 ]
    Перший сніг
    Цей перший сніг, що появивсь нізвідки,
    Заплутався в гіллястому сплетінні.
    Спадають вниз його вологі зліпки,
    Ховаючи останній слід осінній.

    Пообростали знов безлисті крони,
    Забутих яблук ліхтарі рожеві
    Вмостились м'яко у пухкі долоні,
    Як докір учорашньому дощеві.

    На падалицю схожі тануть плями
    До теплої землі торкнувшись зрання .
    І чутно птàхів доповідь пискляву
    Про перше снігове зими вітання.


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.9)
    Коментарі: (2)


  10. Леся Горова - [ 2023.07.16 08:34 ]
    Дощ
    Коли збирають краплі хмари сині,
    І думають, куди їх варто злити,
    У неквапливо невисокім плині
    По них дорога в небеса відкрита.

    А вітру подих свіжий прохолодний
    Підхоплює- ставай бо, не барися!
    Он звішено легкі прозорі сходи,
    І опустилась висота імлиста.

    Наважуйся, злітай дощу напроти!
    У сяйво блискавиць, в розкати грому!
    .....
    Чекаючи казкового польоту
    В дорозі завмираю нерухомо.

    Раптові краплі лунко, як горіхи
    Поодиноко об дорогу б'ються.
    Та мить одна- і їх летить без ліку,
    Іще одна- й вони в калюжах- блюдцях!

    А поблизу немає і навісу,
    Із дерева така дірява стріха.
    Ллє дощ ,на плечі довгі цівки звісив,
    Холодний і важкий, і не до сміху .

    Стихає... Чутно, як він землю поїть.
    Повітря- нарізай ножем на скибки,
    Смакуй, як воду хмар смакує поле,
    І слухай грім, що десь лунає хрипко.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.9)
    Коментарі: (10)


  11. Леся Горова - [ 2023.07.15 12:01 ]
    Зоря вечірня плещеться усюди
    Зоря вечірня плещеться усюди,
    Позмочувала щедро кумачем
    По всьому небу, де не мала й бути-
    Охрою схід до обрію тече.

    Ховаються за тінню, що вповзає
    З чиєїсь ночі, ніби сірий кіт,
    Жовтаві хмари, й котяться возами,
    Достиглі гарбузи везУчи в схід.

    По сірій та запиленій дорозі
    Їх тягне ряд утомлених волів.
    І в дивному вечірньому обозі
    Брилем чиїмось місяць забілів.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.9)
    Коментарі: (2)


  12. Руслан Баркалов - [ 2023.07.11 15:37 ]
    Я встану рано
    Я встану рано, на світанку,
    Пройдуся полем по росі,
    Послухаю спів жайворонка в небі,
    Побачу красу рідної землі.

    Піду у гай, де соловей щебече,
    Вдихаючи на повні груди.
    Стрічатиму біля потічка сонце
    Й відчую пробудження природи.

    І кожен кущик до мене озветься,
    Кожна травинка з ранком привітає.
    У піднебесся пісня пташина ллється –
    Це рідна земля новий день стрічає.

    20.11.2021


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Світлана Пирогова - [ 2023.06.21 21:30 ]
    Мелодія дощу влітку (акровірш)

    М-елодія дощу...Прислухайся до звуків:
    Е-кспрес червневий покраплинний.
    Л-етить затим мереживо вологе в руки.
    О-азис ритму, цокіт рине.
    Д-райвова згодом дощова стіна- завіса,
    І музика інакша - злива.
    Я-к ллється! Ніби з океану гучно пісня,

    Д-рижить земля від струн щаслива.
    О- смислює людина світ: (дощ спонукає)
    Щ-едроти неба, щоб на користь!
    У-гаву літній дощ не має, ще не має...

    В-ітає гомін рокіт грому.
    Л-юбов дощу - мелодія дзвінка природна.
    І омиває все в розмаї.
    Т-оркає дощ потоком літо - насолода.
    К-вітує червень - дощ стікає.
    У-літку вийде сонце - музика стихає.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  14. Вадим Косьмін - [ 2023.03.17 10:18 ]
    ***
    Вчорашнє «Дякую» упало на асфальт
    Сьогодні зранку,
    Щоб стати чорнотою чорних шпальт
    Ще до світанку.

    Вчорашнє «Дякую». Чиїм воно було,
    Що за водою
    Пішло і стало на крило
    Над суєтою?

    Чом не злетіло, не зірвалось стрімко з уст
    У синій простір?
    Чом не припало до душі комусь,
    Не стало гостем?

    Розіпнуте на струнах чорних шпальт,
    Розбите друком,
    Вчорашнє слово, те, що впало на асфальт,
    Чи стане звуком?

    12.01.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  15. Сергій Вертіль - [ 2023.01.27 20:42 ]
    Повстанська пісня
    Гей, що ж за шум стався,
    Що хлопці пішли до повстанців.
    Пішли наші хлопці до повстанців,
    Щоб прогнати голоту з України.
    Гей, лунає пісня долиною,
    Лунає за горою, за рікою.
    Це йдуть повстанську полки
    На захист батьківщини.
    Лиш почув недобру звістку,
    Відразу записалися в військо.
    Щоб воювати за волю рідного краю,
    Пішли відразу після студентських лав,
    Нас власний дух до боротьби схиляв,
    Бо той хто захищає, ніколи не вмирає!!!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2023.01.22 19:00 ]
    Укрийте землю
    Зими пухкі, м’які сніги --
    Куди поділися, о де ви?!
    Невже було вам до снаги
    Злетіти в небеса сталеві?!

    Як лебеді, змахнули мов
    Крильми широкими щосили.
    Зігріту землю до основ
    Усю оголену лишили.

    Вона здригається, тремтить
    Од вибухів і холоднечі.
    Сніги-тумани, хоч на мить
    Укрийте хусткою їй плечі!

    22 січня 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  17. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 14:51 ]
    Пропозиція прогулятися
    Тремтить лісовий масив,
    Від пісні солов'я в долині.
    Бо бог дав стільки краси,
    Лише одній людині!
    Ну інакше звідкіль,
    Неперевершений стиль?
    Чуєш? Танцюй на розбитому склі.
    Незважаючи, що ноги в крові. 
    Знаєш, ми давно звикли.
    (Тому зі мною кайф лови)
    Давай ходити на руках,
    І вважати, що ніч є днем.
    Давай розмовляти в думках,
    І вірити, що вдруге живем!!!
    Вдягнемо смішні окуляри,
    І ще чудернацькі капелюхи.
    І дивлячись на хмари,
    Будемо спів солов'я слухать.
    Забув, що на дворі зима.
    І не відчуваючи січневі морози.
    Скажемо, що зими в природі нема,
    А є лише запізніла осінь.
    (Яку не ілюструють в прозі)
    І поки є в кишені пачка цигарок,
    То ще проживемо цей ранок.
    І гаряча кава,
    Розбудить нашу уяву.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 11:11 ]
    Дівчинка з відчуттям апатії
    Зробимо апатію з виглядом на море.
    Зрозумій, в цей січень,
    Нікому апатія не личе.
    Тому вип'ємо чай, поговорим.
    Поспілкуємося про те, про се.
    Обговоримо останні новини,
    І про те як час швидко плине.
    І про потік краси,
    В кожному природньому образі!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 10:05 ]
    Натхнення
    Місячна ніч, зірковим покровом
    Вкрите. Так самовіддано вкрили.
    Немов хтось зі своєю любов'ю,
    Освітлює шляхи, які не раз змінили
    В своєму житті... Хто ти?.. Хто ти?..
    Скажи, благаю, бо неможливо
    А ні жити нам, ні відпочити.
    І чомусь лише осіння злива
    Дає пару хвилин, щоб встановити сили свої, які після оголених нервів
    Дзвонили вітром на кленових вітах.
    І виривалися з корінням дерева...
    О, небо жовтневе,
    Жовтим відтінком впало на сонце.
    І в цьому світлі, я побачив себе...
    Багаття Калинове
    Освітлює місячні ночі, що палають зорею.
    О, яке люте горе, яке страшне це горе...
    Роздвоєння...
    Прийшла в гості до мене людина.
    Я з радістю, промовив: "Заходьте, прошу".
    І вона зайшла, поводила себе вільно
    Немов у себе дома, провела обшук.
    О, ні, то не обшук, то натхнення
    В моїй голові наробило непорозуміння.
    І дурниці здалися... І думки як стерня
    Кололи мої почуття...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Козинець - [ 2022.07.30 22:00 ]
    Панельні будні
    Наші панельні будні
    Від спеки рятує душ.
    А розмови нічні
    Стали, мов вірші-верлібри.
    Поки достатньо дощів.
    Море тепер — калюжі,
    Бо на море зараз не слід.
    Ми туди й не поїдемо.
    Однак відпочити треба,
    Трохи набратись сил.
    Злегка себе перемкнути,
    Простір змінити також.
    Маємо спільну мрію —
    Чесний суцільний мир,
    В якому немає прильотів
    Й відсутні різні атаки.
    В якому немає тривог:
    Повітряних та панічних.
    У небі — планові рейси,
    Літають птахи й комахи.
    Під синьо-жовтим стягом
    Ми творимо нашу вічність,
    Де кожен смакує життя
    З насолодою вільного сма́ку.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2022.04.24 04:32 ]
    Подих Велеса
    Весняні дні на Вінниччині рідній,
    І прохолодний квітень обвіва.
    І хмари збилися у висі нині --
    Як вівці ув отару, і слова

    Такі скуйовджені на цім папері,
    Як вихор, що раз-по-раз наліта.
    То — подих Велеса у ноосфері...
    І прислухається вже висота!

    Звучить його чарівна, світла ліра,
    І лиця усміхає мимохіть.
    Пробуджує палке бажання миру,
    У далеч відсуває гул жахіть.

    І вороння, обкаркавшись війною,
    Ховає чорні крилища лихі.
    Його, як орків, хвиля супокою
    Несе за обрій на похмурий схід.

    18, 24 квітня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  22. Олександр Козинець - [ 2022.01.12 21:02 ]
    Дороговкази
    Виходжу з таксі. Перевіряю гаманець та ключі.
    На щастя, усе на місці. Починається ранок світло.
    Доки чекаю каву, всміхається янгол на лівім плечі,
    З рюкзаками тяжкими неквапом човгають діти.

    І ніби зима, але січень їй —не наказ:
    Рання весна чи розтягнена в часі осінь,
    Де сонячні зайчики — найкращий дороговказ.
    І бавиться лагідно вітер кучерявим моїм волоссям.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  23. Галина Кучеренко - [ 2021.02.15 20:54 ]
    СТРІТЕННЯ
    Примирявся Лютий із Весною….
    - Чом свої відводиш ясні очі?
    Ми навіки пара із тобою,
    Ти ж і в бік мій глянути не хочеш….

    - Чую тільки тихе дорікання
    В листопадовім торішнім листі,
    А твого шаленого кохання
    Я не відчуваю навіть зблизька…

    Де обійми лютого морозу
    І танок шалений хуртовини?
    Без заметів як монах без ризи....
    Лютий ти? Чи лагідна сніжина?

    Чом ховаєш вітру буйну силу,
    Під замком тримаєш сніг сріблястий?
    Не жалійся, як тобі, мій милий,
    Жаль для мене білий килим класти….

    …Розгулялися вітри на волі,
    Задзвенів мороз під сонцем ясним…
    - Закружляю віхолою в полі,
    Подивися ж, моя Весно красна,

    До ладу все! Зустріч із тобою
    Лиш на день дозволено щороку…
    Поруч тебе - на добу коротку,
    Потім рік спливатиме жагою...

    Тільки раз коханим випадає
    Хоч на мить поринути в обійми…..
    Як життя в морози завмирає,
    Сніг так тане в сонячнім промінні….




    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  24. Пиріжкарня Асорті - [ 2020.08.11 06:04 ]
    постнесмак
    благар благав блажив блажав
    усі ми із такого ж тіста
    то оптиміст чи песиміст
    & грязь на всіх одна й та сама








    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (137)


  25. Наталя Карраско-Косьяненко - [ 2020.06.13 01:52 ]
    У човні
    Чи справді вони у нашому світі,
    Ці двоє закоханих в сніг пелюстків.
    Підійняті весла, між вербовим віттям
    Їх човен пливе до широких морів.

    Чи справді це - люди, не марево ранку…
    Такі непорушні, їх річка без хвиль,
    Неначе їм небо співа колисанку,
    І світ їх сховав від своїх божевіль.


    Рейтинги: Народний -- (5.22) | "Майстерень" -- (5.23)
    Прокоментувати:


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2020.05.22 00:11 ]
    Надвечір`я
    Перецвітає вже бузок,
    Весна травнева – прохолодна.
    Похмурий хмароньки мазок
    Небесну зачорнив безодню.

    Лиш соловейко у гіллі
    Лящить, витьохкує завзято.
    І проганяє геть жалі,
    Дарує всім любові свято.

    І інше птаство зусібіч
    Висвистує і бадьориться.
    І більше радості в облич,
    Безшумні кола креслить птиця.

    Весняний дощик відійшов.
    В землі навкруг пульсують соки.
    І темряву за шовом шов
    Зшиває птах в гіллі високім!

    21 травня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2020.05.18 00:58 ]
    Сонливе
    Мінорні сутінки лягають
    На сад, на поле, на луги…
    І вечір лагідний у гаю
    Все огортає навкруги.

    Ледь вітерець ворушить крони
    Ліниво. Трішечки. Здаля.
    І навіває настрій сонний
    Мов позіхаючи, земля.

    Стуляє втомлено повіки…
    І оглянувшись вусібіч,
    Ковтає тиша сміх і крики…
    Котом згорнулась тепла ніч.

    17 травня 7528 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  28. Галина Кучеренко - [ 2020.03.30 12:14 ]
    Руда чаклунка
    Коронавірус… Маски, рукавички,
    Санітарія, антисептик, відстань…
    Вакцин немає. Ліки із аптечки
    Не допоможуть… Спорожніле місто
    Затихає. І до біса звички…

    Завмерло все… З уяви виринає
    Руда чаклунка в білій сорочині,
    Струнка, гнучка, із розписної скрині
    Мішечки трав засушених виймає…

    В макітру кидає солодки і нагідок,
    Ромашку і аїр, кореневища,
    Дріб чистотілу, ще ісопу квіток,
    І чебрецю, що винесла з горища…

    Се томиться з водицею в печі…
    Чаклунка ж випікає калачі
    І конопляним маслом приправляє…
    По склянках із макітри розливає
    Відвар духмяний…. Духом присипляє….

    ….Із кардамоном каву заварю -
    Над джезве ароматний серпантин…
    Доп’ю і келих свій переверну,
    Поворожу на бісів карантин…
    В чаклунському видінні залишуся,
    В рудої відьми дечому повчуся -
    Життю радіти попри сто причин!!!!…..
    Нудьгу морити в травах на пару)))…..

    © 03.2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (1)


  29. Тетяна Роса - [ 2020.03.09 17:32 ]
    Крижана Галатея
    Що було – те було… Із твоєї руки
    Проростало зерно урожаєм гірким.
    Чи на нього дивись, а чи очі закрий:
    Все одно урожай до зерняточка твій.
    Сіяв те, що хотів. Все, що виросло -треш,
    І нове не зросте, поки це не збереш.
    Я не та, що була. Я – згоріла дотла.
    Не знайдеш у мені ні любові, ні зла.
    Бо рубав ти з плеча. Бо ти грався вогнем.
    І байдуже було, що межу перетнем.
    Ти мене спопелив. Ось така ця межа.
    Все згоріло дотла. І тепер я – чужа.
    Вже мій біль – то не ти. А твій дім - то не я.
    Ти вже більше не мій. Я уже не твоя.
    Об каміння своє, наче майстер ножів,
    Кригу тисячі лез ти в мені нагострив.
    Не марнуй більш на мене даремних зусиль:
    Моїх ран не пече твоя вроджена сіль.
    Я вітаю тебе, майстре в’їдливих слів:
    Крижану Галатею із мене створив.
    Зберемо врожаї. Буде поле пустим.
    Розійшлися шляхи. Кожен піде своїм.
    Не відродимо ми погорілі мости.
    Бо померла любов - і немає мети.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  30. Владимир Лесник - [ 2020.02.26 05:19 ]
    Наш мир
    Что же происходит с этим миром?
    Я каждый день понять пытаюсь...
    А люди это видеть не хотят, мундиром прикрываясь,
    И каждый раз я в стену ложного непонимания врезаюсь...

    О чем же мне вам тут и говорить?
    Ведь люди уже себя не уважают,
    И могут только детей своих к этой бездне подводить,
    В которой те, не понятно кем и вырастают...



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Галина Кучеренко - [ 2020.02.25 11:32 ]
    На Масному тижні
    На тижні Масному Всесвіт
    Вареники ліпить із сиром....
    По кризі йдемо до миру,
    Яка вже за тиждень скресне.

    Весна наступає дощами,
    Зима опирається снігом,
    Вода розриває кригу -
    Гойдає між берегами...

    Над обрієм сірий ангел
    Вмиває криваве сонце...
    Скажи мені, що лиш сон це!...
    Вервечка бентежних марень…

    Що кроком піде землею:
    Весна чи біда з журбою?
    Землі готуватись до бою?
    Чи стане чужою ріллею?

    Вода розриває кригу,
    Змиває таємні запруди...
    Чи це Україну розбудить?...
    Так!!! Тільки б відмерзла зі снігу....

    Свідомість, приспану миром,
    Відродить весняний бешкет....
    На тижні Масному Всесвіт
    Вареники ліпить із сиром...))))

    © 02/2020


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.37) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (3)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.24 01:50 ]
    Чари мольфара
    А вечір тихо морщив лоба,
    В ріденьких складочках між хмар.
    Зими розвіялась подоба
    Мов сивий чаклував мольфар.

    Так не хотілося морозу
    І ожеледиці в льодах…
    Лише з трояндою – мімозу
    Й тепла – в закоханих очах.

    Так не хотілось бачить кригу
    І посковзнутися на ній…
    Лиш мріялось про дрібку снігу
    В температурі плюсовій…

    І так бажалось в умліванні,
    В обіймах ніжності її
    Вдихати пахощі весняні
    І чути дзюркіт ручаїв.

    Щоб став такий медитативний
    І заспокійливий цей звук…
    Й перетворив на перли – іній,
    Коханій їх поклав до рук.

    О почаклуй мені, мольфаре,
    І поведи у віщі сни…
    Даруй божествені ці чари
    І царство вічної весни.

    23 лютого 7529 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  33. Владимир Лесник - [ 2019.11.28 07:48 ]
    Наше ошибочное мнение
    Судить людей пытаются другие "люди",
    Толкуя иногда ошибочное мнение
    Обвиняют каждого второго в блуде,
    И подают это как истинное утверждение.

    Например, молодая пара по улице идет
    И думать каждый начинает, что живут они только для себя,
    Ну а на деле же ведут монеты каждой счет,
    В объятьях маленького мальчика скрепя.

    Или же, стоит парень у доски, решить пример пытаясь,
    Но слышит только, что он является очень плохим учеником.
    Ну а парень дома природой восхищаясь,
    Картины разные писать пытается тайком.

    И так, судить людей ты даже не пытайся,
    Не за тех, кем являются они, ты можешь их принять.
    Со всеми людьми всегда общайся
    И не старайся их по внешности понять...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Ярослав Філософ - [ 2019.11.20 23:40 ]
    Патріо
    Як отрута
    те Патріо - коли
    йде воно від
    тих Нікчемних
    мертвих Душ


    І прив'язані
    Бариги - торгашня
    до віл палаців
    яхт і злата


    Вітчизна
    для таких чинуш
    міністрів , потаскух
    Борделю "Зрада" -

    Мальдіви , Кіпр ...

    Навіщо їм плекать
    Терпільну Україну
    її Освіту -

    "Гламур " їх - в Єль
    Навчання- Гарвард

    Хохлам - Совок !
    для Стада- буде
    мертва "школа"
    фабрики Совка


    Навіщо Медицину
    робити Надсучасну ?

    ( Тєрпіл - рабів - і так
    ще так багато !)

    І НеДоступна якість
    Феофаній

    - Ми за кордоном
    лічемо себе !"



    ЗМІ шльондрами
    "Свободи Слова" -
    належать Нам

    тому - як ту ману -
    Лапшу зжирайте !

    і Вірте - ми таки
    "Херої"
    ЗЕлені ,Сині ,
    Чорно -і червоні

    Ми Патріо !
    Такі вже патріоти!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Тата Рівна - [ 2019.11.11 21:42 ]
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Дерева похилились у поклоні -
    Рвав вітер. Він нагадував хто пан
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Крилами затуляє очі сонні
    Своєму сину. Завтра відлетить
    Вона — навік. У нього все ще буде
    На протягах скриплять хребти хвіртки
    Рипучий голос плещеться в долонях
    І прозирає посмішкою Будди
    Проміння сонця крізь глевкий туман
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Востаннє пір‘я чистить на осонні
    Осінні сни спливають підвіконням
    А вітер дме. Нагадує хто пан
    Хто тут месир хазяїн капітан -
    Дерева похилились у поклоні

    Я все — сама. Мій син за океан
    На зиму відлетів ловити літо
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Крильми розтрусить воду ніби ситом
    Гукне пташа підросле — та й шугнуть
    Дерева крони схилять у поклоні
    Занишкне вітер. Проведе, майбуть
    А потім підніме листки червоні -
    Наробить бучі, ґвалту, суєти
    І репету, і шквалу, й тарараму
    І втрутиться в мою кардіограму
    І дощ хльосткий почне до нас нести
    Минула осінь - відлетіли ті
    Хто зміг втекти від холоду й біди
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Вже більше не повернеться сюди ...






















    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  36. Владимир Лесник - [ 2019.10.31 09:11 ]
    Люди
    Чего добились люди
    За все прожитые годы?
    Повязли только в блуде
    И теперь считаем лишь свои доходы...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Козинець - [ 2019.07.03 14:53 ]
    ***
    Я не буду приховувати: небо зі мною говорить,
    Приводить у сни сюжети, записує у блокноти.
    Намагаюся не перечити, слідую траєкторії,
    Тому й оживають – не відкладаю на потім.
    Іноді, правда, сум, говорить голосом діда,
    Але не мого, а того, про якого не знаю.
    Янгол одразу пише: ти просто слідуй...
    Легко та без вагань у обраних не буває!
    Заспокоююсь лісом, набираю обертів, ритмів.
    Нагородами тішу внутрішнього малого.
    Тимчасові спокуси життя відрізає бритвою,
    Бо знає заради чого. І розуміє для кого.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (2)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.22 16:41 ]
    Подих неба
    Хмарин прозорих дим –
    Легкий то неба подих.
    І сад увесь під ним
    Зеленим гіллям водить.

    Верхів`я – як мана –
    Укрила грива біла.
    Мов юність чарівна
    Раптово посивіла.

    І день лице своє
    У млі ховає гаю.
    Неону лиш кольє
    На грудях ночі сяє!

    21 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.14 23:07 ]
    Дозріває кохання

    Іще гряде зелена злива,
    Немов у повені - ріка.
    На вітах зелень несмілива,
    Неначе дівчина сільська.

    Вона така, як легке мрево,
    Як ті розмиті береги.
    Ще нею світяться дерева,
    А не густіють навкруги.

    Надія в ній гніздиться рання,
    Крила, ще молодого змах.
    Мов дозріває в ній кохання,
    Як щастя у твоїх очах!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.13 01:24 ]
    Світ краси
    Люблю отут, на роздоріжжі,
    На милій лавочці сидіть.
    Мене квітневий легіт ніжить
    І сон колише верховіть.

    І розчиняє шум далекий,
    І лагідніють небеса.
    З найменших атомів, молекул
    Зринає відчуттів краса.

    О ця добра висока ніша,
    Духовності резервуар!
    Усе, в житті що наймиліше –
    Гармонія природних чар.

    Без неї світ краси загине,
    Зла магма сточить береги.
    Природо, мамо, Берегине,
    Розлий ці чари навкруги!

    12 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.07 23:55 ]
    Музика ночі
    Лагідний вечір квітневий,
    Птаства легкий пересвист,
    Ніби закохані леви,
    Хмари вигойдують вись.

    Небо блаватне втомилось,
    І похилилось до віт.
    Лащиться легіт об тіло,
    Наче зманіжений кіт.

    Мов з фіолету повидло –
    Барв розтеклася пастель.
    Вечір. Спалахує світло
    В сірих очицях осель.

    Тихо вібрує-тріпоче,
    І релаксує в імлі
    Ніжністю музика ночі,
    Пестячи звуками слів.

    7 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2019.03.21 00:18 ]
    Ілюзія тепла
    Весняний сад здолала дрімота,
    Гойдаються гілки, немов куняють.
    Неонова доріжка золота
    Впадає в тишу змореного гаю.

    Вечірня дотліває вже зоря,
    Ховає руки вітер дивно-сині.
    А попіл із неону – не згоря,
    Ворушиться, немовби у каміні.

    Лиш не тріщить, не йде із нього дим,
    Ілюзія тепла, що погляд тішить,
    Та не зігріє. Лиш проллє меди
    Холодні несолодкі – в саду нішу!

    20 березня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (3)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 00:36 ]
    Жага кохання
    Вітер, вітер, туман – тимчасова відлига у гаю,
    Підіймаються вгору розхристані поли дерев.
    Мов циганки у танці, що сукнями швидко метляють,
    І змагаються, котра з них вище поділ задере.

    Потім вітер ущухне. Дивись, і обвисли вітрила,
    Що на щоглах нап`яті були ще, здалося, за мить.
    За велінням Стрибога враз віжки небес попустило,
    Що Пегаса уяви примусило в небо летіть.

    Та не вірю чомусь, що у вітра стомилися длані…
    У чеканні завмерла діброва тремка, говірка.
    Навіжений, охоплений люто жагою кохання,
    В тиші сили збира для нестримного свого ривка.

    2.12.7526 р. (Від Трипілля) (2.02.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.07 23:32 ]
    Краса, що темряву перемагає
    Приходжу знову я сюди
    Немов у пазуху до Бога.
    І тут милуюся завжди
    Красою Києва нічного.

    Спостерігаю вкотре он
    Як грає барвами ліниво,
    Переливається неон,
    Мов усміхається мені він.

    Давно поганий настрій зник,
    Розкішне видиво розквітло –
    Сяйний неоновий квітник,
    Розливши золотаве світло.

    І я від подиву німів,
    І завмирав, як вітер в гаю.
    Бо ця краса – без зайвих слів –
    І темряву перемагає!

    7.11.7526 р. (Від Трипілля) (7.01.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2019.01.06 20:55 ]
    Зимова ідилія
    Зима у розпалі, зима
    І сіє чарівний сніжечок
    Землі – на очі, груди, плечі.
    І, ніби рідну, обійма.

    Сховалися морози строгі,
    Легка завія моросить.
    І сад принишк біля дороги…
    І вітер задрімав на мить.

    Така ідилія зимова –
    В клубок мотає білу нить.
    Лиш угорі пташина мова
    Струмком весняним жебонить!

    6.11.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.31 21:08 ]
    Пестощі морозу
    Від холоду зіщулилися віти
    І вітер употужнив свій повів.
    І від морозу тихо бронзовіти
    Почав неон, що досі мирно снив.

    Вібрує сад судомно дрижаками,
    Скував мороз і порухи малі.
    І сяє ніч поблідлими зірками
    В замерзлій закоцюбленій імлі.

    Зима іде andante maestoso*,
    І заганяє людство до осель.
    І розсипає пестощі морозу,
    Як музику чарівну – менестрель!

    31.10.7526 р. (Від Трипілля) (31.12. 2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.30 22:18 ]
    Золота ріка
    Немов якась чарівна сила
    Зуміла все красою вкрить –
    Зима дерева побілила,
    І зупинилася на мить.

    А кущ овальний, наче броша,
    Ряхтить іскринами із див.
    Туман втягнув легку порошу
    І у повітрі розчинив.

    Плекає чари й береже він
    У вишині і низині.
    І темінь солодко-рожева
    Вмика неонові вогні.

    І десь у далечі глибоко
    У прірву скрапує ночей,
    Захоплене милує око -
    То золота ріка тече!

    30.10. 7526 р. (Від Трипілля) (30.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.27 08:11 ]
    Під важкими крилами туману
    Мій погляд у висі кане,
    Здається, там дна і нема.
    Пороша летить рахманна –
    Білесенька ген бахрома.

    Чарівно укрила віти –
    Як шуба шовкова легка.
    В обіймах її сивіти
    Береза стрункенька звика.

    Пускає ув очі оману
    Сяйна молодиця зима.
    Важезні крила туману
    Укрили усе крадькома.

    24.10.7526 р. (Від Трипілля) (24.12.2018)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.08 20:09 ]
    Сяюча гора
    Туманом сірим все заволокло:
    І небо, і дороги, і дерева.
    І простір весь – як потьмяніле скло,
    Його укрила курява сталева.

    І сіється, і сіється, і сі…
    Крізь туманець іскринами пороша.
    І падає завіса… Й у красі –
    Вогні дніпрові в золотий горошок.

    Вони немов підпалюють туман,
    Розносить вітер дим червонуватий.
    Жар-місто відкриває ця зима,
    Пошматувавши посивілу вату.

    І ця неону дивовижна гра
    Наводить різкість, як у телескопі.
    І розквітає сяюча гора,
    Долаючи зими холодний опір.

    8.10.7526 р. (Від Трипілля) (8.12.2018)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.18 22:08 ]
    Небесна весна
    Ще листопад, а справжня йде зима,
    З`явився лід на озері тоненький.
    І злежаний сніжечок задрімав
    І пухом огорнув землицю-неньку.

    І пташечки в гаю – анітелень.
    Шукають, заклопотані, поживу.
    Лиш усміхається чарівно день,
    Немов юнак закоханий, щасливий.

    Перисті хмари – хвилі завірюх
    Застигли ніби у швидкому бігу.
    Лягло на лід небесний кілька смуг –
    То вітер намітає пасма снігу.

    Сьогодні дивовижна вітру гра –
    Весна прийшла у небо мимоволі –
    Він борозни у ньому проорав,
    Неначе ратай на земному полі.

    18.09.7526 Р. (Від Трипілля) (18.11.2018)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   13