ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар

Віктор Кучерук
2026.11.14 08:39
Сиротливо слову на папері,
Поки інші бродять у думках, -
Варто, може, прочинити двері
Та вказати на потрібний шлях?
Щоб слова злетілися, мов птиці,
В рими повні, в речення стрункі, -
Хочу з серця, наче із криниці,
Вичерпати строфи гомінкі.

Софія Кримовська
2026.11.13 20:39
Я втішена тобою, я втишена тобою,
Як світ після відбою усіх земних тривог.
У нас з тобою, ні, кохання не запоєм,
А тихі почуття, розділені на двох.
Так юність не змогла б, у неї інша вдача -
Шаленство та азарт і ще сліпі дощі.
І хто б тоді зумів? І

Ігор Шоха
2026.11.13 13:49
Недремні очі у сліпої власті
і особливо пильні при вогні.
Розпалює суґестія у масці
зеленої і крапленої масті
вендету судочинства і брехні,
та намагання викурити трясця,
задіяне у внутрішній війні
супроти новоявлених династій,

Вячеслав Руденко
2026.11.13 10:23
Тут важлива місія —
Та, що вабить збуджене
Ранками алюзії
Біля скла повздовжнього,
В колі із мережива,
Сутінках напружених,
Біля знов відроджених
В боротьбі за розуми.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Жанна Гайдаш - [ 2016.10.07 05:02 ]
    Незвіданець
    Нависло туге полотно
    небо в сірість сповилось
    Закуталось собі відчайдушно
    в клоччя стихійне збилось

    Де краю мій милий?
    Де краю мій світлий?
    В якій стороні я тя знайду?
    Яка з доріг ми винесе до тебе?

    Шукаю своє пристановище
    Світанками закриваюся
    І червонію від сорому
    Як з сонцем прощатися мав би я

    Як незвіданець собі промовляю
    Де ж би у світі сховатися?
    Щоб лиш чужі не шукали ми?
    Чи довго ще протримаюся?

    Залишу ту волю безвільную
    Чужим людям ліпше роздам я
    Може хтось ми пошанує?
    Ясним небом вже не погордує?

    Всім миліше променисте сонце
    Лиш я броджу поміж вітрами
    Шукав себе я тими днями
    Та приходив лиш спозарання..

    Я ніс дощі і вітругани
    Я відчиняв чужії брами
    Я зазирав в людські зіниці
    І в них глядів би до десниці

    Лиш пустота..
    Ні шани,ані любязності
    Байдужість ,прикрість
    І з ними я роз'єднався вже..

    Нема мене ,як полотна
    Нема мого ситцевого вбрання
    Тепер я голий до ниток-думок
    тепер я гордий ,бути з вами...


    10/04/16


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.04 22:33 ]
    Дивний сон
    Я знову бачу сон цей дивний –
    Снується сутінь крадькома.
    Багряним відсвітом чарівно
    Ляга на озеро туман.

    Усе здається – марю, марю
    І увижаються мені
    Божествені рожеві хмари,
    Неначе крила вогняні.

    І полум`я їх величаве
    Високі пестощі снує.
    Краса рожевої заграви
    Овіяла єство моє.

    Усі мої печалі – всує –
    Розвіють промені ясні.
    Боги день музики святкують
    І грають барвами у сні!

    1.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.02 23:55 ]
    Багряний відсвіт
    Такі у неба очі сині -
    Між хмар поблискують ясні.
    Сьогодні сонечко осіннє
    Знов усміхалося мені.

    І промінь пестив тихо, ніжно,
    Лікуючи всю душу мов –
    Як рану заживляв, що грішна
    У ній залишила любов.

    Так біль її всього тиранив
    І все ввижався уночі
    Цей відсвіт на гілках багряний,
    Мов кров засохла на плечі.

    29.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.28 01:47 ]
    Освічення
    Багряні пасемця свої
    Явили віти тишком-нишком.
    Предивне марево гаїв –
    Краси печальної усмішка.

    Здається - увійшла в екстаз,
    І здивувала новизною.
    Немовби літня жінка враз
    Розквітла вродою ясною.

    Рум`яні проблиски весни
    Майнули у гіллі осіннім.
    Немов освічились вони
    Любові лагідним промінням!

    26.09.7524 р. (Від Трипілля)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.24 22:36 ]
    Теплу прощальна пісня
    Ослабла сонця променева сталь
    І легкий холод сновигає в гаю.
    Старих дерев невигасла печаль
    Ледь-ледь гілки акації гойдає.

    Все більшає багрянцю ув очу
    І закоцюбли віти напівголі…
    І я уже, як той листок тремчу,
    І теж немов от-от впаду додолу.

    Холодна хвиля лине до латать,
    На них уся зіщулилась лілея.
    І вітер - мов сорочку полатать -
    Рвучкою взявсь долонею своєю.

    Вже тихо сутеніє угорі,
    Сумному дню звучить, неначе кода –
    Це тремоло останнє комарів –
    Теплу прощальна пісня, що відходить.

    18.09. 7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.14 07:50 ]
    Заграва у меду
    Мов дрова у каміні, дотліває
    Зоря ясна вечірня між гілля…
    Одразу холод заповза до гаю.
    Ну де ти взявся, клятий, звідкіля?

    Стає з тобою знову сіро, нудно.
    Ти у якій норі, скажи сидів?
    І виліз, наче музика паскудна -
    Із того ресторану на воді.

    Весь настрій зіпсували на природі,
    Та я вас до уваги не беру.
    Хай з неба голос пролунає «Годі!»
    І блискавкою опече Перун.

    Хай подарує спокій ця ідея –
    Я згадую заграву у меду.
    Прощаюся з вечірньою зорею,
    Додому весь просвітлений іду.

    4.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  7. Олександр Козинець - [ 2016.09.13 14:29 ]
    ***
    Очеретяний кіт і повітряний змій,
    Ходіть слова мого почути.
    Зазиваю у дім, вже не довго зимі,
    Присідайте ось тут, на покутті.
    Попеляста сова, цокотливий ховрах,
    І для вас маю місце у домі.
    Мої глечики слів наливають поля,
    Але глеки насправді – бездонні.
    Тож зі мною гайда проти ночі у ліс
    На чотири хрести нести світло.
    На чотири пори, рівно навхрест, навскіс,
    Щоб добро повернулося світу.
    Цокотливий ховрах, ти примножиш тепло,
    Змій пробудить від сплячки любові.
    Попеляста сова розіллє молоко,
    Кожну душу ним спраглу напоїть.
    А тобі, любий мій очеретяний кіт,
    Злі вузли розв’язати прийдеться
    І взивати людей поважати цей світ
    Та навчити дивитися серцем.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.11 22:44 ]
    Як добре!
    Ну здрастуй, осене печальна…
    Хоч ти удень – мов літо ще –
    Спекота тисне так навально,
    Увечорі лиш – холод, щем.

    Стискаєш світло, множиш темінь,
    І жовтий лист усе частіш
    Нам уклоняється доземно,
    Залишивши обридлу виш.

    Та повінь слив і яблук нині –
    Дозріли у саду плоди.
    Розкішні кавуни і дині…
    У скибці – місяць молодий.

    Зоря вечірня в хмарі тоне,
    Укрила сутінь береги.
    Як добре – дощик монотонний
    Нудьгу не сіє навкруги.

    3.09.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  9. Галина Кучеренко - [ 2016.09.10 22:32 ]
    Енергія ефіру
    1.
    Смолистий ворон, дивлячись у очі,
    Приносить попередження пророчі
    На шлейфі чорнім оксамиту крил -
    Сумні новини з персональним почтом…

    2.
    І лебеді в січневих сизих хмарах,
    Неначе хворобливості примара,
    Летять на північ в зиму зимувати!?!
    Омана то чи витівки туману?...

    3.
    Синиця прилітає на гостину,
    Шукає крихти чи смачну зернину,
    Напевне нащебече в долі змін.
    Чи звеселить засмучену годину?….

    4.
    Незнана птаха горда, чепурна
    Два тижні гоїла натомлені крила,
    Відпочивала…Танцем попрощалась!
    І полетіла в Божий світ одна….

    5.
    А чайка з вороном, кружляючи по колу,
    Ділили голуба при Папському престолі,
    Ледь вирвався із дзьобів знавіснілих…
    Молився Рим за українську долю….

    6.
    Тут чорний крук з розкошланим крилом
    Враз озирнеться - вмить скує морозом,
    Наче сказав би, мови Бог не дав,
    Страшні слова, що гіркнуть полином….

    7.
    То голуб увірветься у світлину,
    Крилом змахне зі столу скатертину,
    Засунеться в далекий тихий кут,
    Піди знайди непрошену пташину…

    8.
    Птахи, як концентрація повітря,
    Крилами в піднебессі ловлять вітер
    І трансформують нам енергію ефіру...
    Що це - прикмети?... Чи старі повір’я?...


    ©10.09.2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.06 00:39 ]
    Провісник осені
    Непомітно стишуючи крок,
    Ще повільно тягнеться за мною,
    Між гілля крадеться холодок,
    Цей провісник осені сумної.

    Розгортає тихо верболіз,
    Озеро наповнює по вінця.
    Вже і під сорочку він заліз,
    Мов ніяк не може зупиниться.

    Падають листочки. Їм пора.
    Пожовтіли й змерзли вже неначе.
    Так немовби літо умира
    І схололим листям тихо плаче.

    26.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  11. Аля Кондратенко - [ 2016.09.05 02:12 ]
    Осень
    Осень была коротка
    От реальности немного
    или
    Совсем далека

    Было много или слишком
    В близком
    Ласковом или нет?


    Фото лучше получаются в профиль, нежели в фас
    Свет погас
    Почти возвел пьедестал
    Пропал

    И

    Не выдавить из себя ни строки
    Ни тоски, ни любви
    Не выдавить
    Назови


    Свое имя так
    Будто тебя никто не искал
    громче остальных
    Перекричи их


    В душах стало пусто и сухо
    Сентябрь широкополосен
    Похоже, что
    Осень.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2016.09.03 11:14 ]
    Сонне озеро
    Неначе жменьку хвильок сонних
    Вітрець по озеру жене.
    Мов присипляє тихий подих
    Ласкаве видиво ясне.

    Зоря вечірня ледь жевріє,
    Здається, згасне вже от-от.
    Про сон леліє плесо мрію
    І позіхає на весь рот.

    25.08.7524 р. (2016) (Від Трипілля)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.23 23:30 ]
    * * *
    Яка ж то спека, згадую, була!
    Розжарені ті дні ще недалекі.
    А щойно вже позбулися ми спеки –
    І хочеться знов літечка й тепла.

    Сутулий вечір з холоду таки
    У небесах допалює цигарку.
    Гаями підуть скоро грибники
    І зазиратимуть у кожну шпарку.

    Де-де в гіллі висвистують пташки…
    Та їм когось розвеселити марно.
    І сунуться по небу навпрошки
    Набряклі потемнілим сумом хмарки.

    17.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.21 01:31 ]
    Серпневе
    Лиш серпень знає запахи оті,
    Набряклі хмари, сонце ледве гріє…
    Мої місця – кохані, золоті –
    Я відчуваю присмак ностальгії.

    Коли немовби тепло так іще,
    Як перша сивина – листки прив`ялі.
    Та закрадається у груди щем,
    Як невимовне тремоло* печалі.

    Пречистий смутку, серце тихо край,
    Не знаю, чи радіти чи жаліти…
    Як вечір цей, пішло за небокрай
    Іще одне життя мойого літо.

    *Тремоло – музичний прийом звуковидобування на бандурі, домрі та інших інструментах.

    14.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.16 23:31 ]
    Язичницьке купання
    Дерева вже з`явилися руді,
    Та не було на луках анікого.
    Я роздягнувся повністю тоді,
    Зайшов у воду за велінням Бога.

    Поринув у невигаслу теплінь
    І розчинився у її тремтінні.
    Очистився од скверни взагалі,
    Аж напливали радощі дитинні.

    Були обряду миті то святі,
    Якась жага єднання первозданна.
    І пестила мене Богиня Дана –
    Здається, вперше, у моїм житті.

    16.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київщина, Конча Озерна, півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.14 23:26 ]
    Дарує серпень прохолоду
    Дарує серпень прохолоду.
    Та у воді ще є тепло –
    Немовби мрії на догоду –
    Як рідко це в житті було –

    Коли не холодно і спека
    Не докучає – саме враз!
    Коли ще осінь недалека
    Не тисне щемним духом нас.

    Коли літа ще у розповні,
    І ти – помірно молодий.
    І роздуми твої духовні –
    Дозрілі на гілках плоди.

    8.08.7524 р. ( Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.11 00:36 ]
    Навіяв мрію вітер
    Між заростей акації сяйливих
    Підморгувало сонечко мені –
    Мов дівчина красунечка грайливо
    Любові посилала позивні.

    І так мені раптово посвітліло,
    Така зійшла на душу благодать,
    Немов до серця пригорнулась мила
    І пестощами стала огортать.

    І ми зітхали в щасті розімлілі,
    Куйовдили ті пальці сивину…
    То пестили мене озерні хвилі
    Навіяв мрію вітер – мить ясну.

    3.08.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2016.08.05 00:06 ]
    Завмерло плесо


    Мов дзеркало, завмерло плесо,
    Протерте ніби геть усе.
    У гаю вітер не шелесне,
    Пташиних не почуть пісень.

    Немов стомилася природа,
    Додолу звиснула гіллям.
    Здається - тиші на догоду -
    Крадеться вечір віддаля.

    А на траві уже роса є…
    Так тихо похилився луг.
    І непорушно нависає
    Легенький хмаровиння пух.

    27.07.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київщина, Конча Озерна.




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.21 21:44 ]
    Тремтіння хвиль
    Немов насупились Богове -
    Немає в спеки вже снаги.
    Води тремтіння вечорове –
    Щемке, як спомин дорогий.

    І молодість озвалась лунко
    І ніби хвилі – припливли –
    Жагучі перші поцілунки…
    Коли були вони? Коли?!

    Коли цей час – як гусінь – здійме
    З життя мого вервечку літ,
    Ми знов розчинимось в обіймах,
    Найщасливіші на Землі.

    А як мине ця казка гаю,
    Солодкий той – прадавній біль –
    Мені про неї нагадає
    Щемке, хмільне тремтіння хвиль.

    19.07.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Конча Озерна


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.11 01:37 ]
    Це все було
    Впірну по пояс у високі трави,
    Відчую прохолоди благодать.
    Ще є місця, де все буяє навіть,
    Де світла смуги в небесах лежать.

    Де теплий липень надима вітрила
    І манить, наче маревом, сюди.
    Де ти колись зі мною говорила
    Й лилися з неба сонячні меди

    Немов нектар - там - на Олімпі - в чаші.
    Себе з тобою Богом почував.
    Зливались воєдино душі наші
    І пестили, як музика, слова.

    Це все було. Нам ніде правди діти.
    Виборсуйся, кохана, із хули.
    П'янять і досі трави ті і квіти,
    Бо, певно теж, закохані були.

    3.07.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.07 19:31 ]
    Печальні хмари
    Печальні хмари шаруваті...
    Хтозна коли їх вечір витре.
    Немов шматки брудної вати,
    Розтертої кимсь на палітрі.

    Та Бог-художник залишає
    Ці барви темні так охоче.
    Немов зібрався "у розмаї"
    Зобразити принади ночі.

    1.07.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.04 23:08 ]
    Час у вічності тане
    Всотала темінь люту спеку,
    Вже прохолода поміж трав.
    Аж ніби гай зітхнув полегко,
    Її у себе увібрав.

    Пливу поміж дубів правічних -
    Поважних, мудрих, як волхви.
    І зачаровано-містично
    Зелені мають корогви.

    І час у вічності мов тане,
    П'є насолоду залюбки.
    П'янить ця темрява жадана,
    Пресвітлі сіючи зірки.

    26.06.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2016.07.02 17:01 ]
    Картинка
    Затихає заводь колихлива,
    В`яне над верхів`ями зоря.
    Блідне сяйва чарівливе диво,
    Мовби дотліває, догоря.

    Плавиться поволі літня днина,
    Неохоче вечір настає,
    Лагідний, мов полум`я каміна,
    Тихо темне п`є вино своє.

    25.06.7524 р. (Від Трипілля) (2016)





    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.27 00:03 ]
    Враження
    Як же на природі добре, Боже!
    (Комарі лиш поїдом їдять).
    Тут ніщо тебе не потривожить,
    З неба зійде Божа благодать.

    Тут купання дике щастям дише,
    Гай в обіймах сутінок завмер.
    Тільки зрідка рве смеркання тишу,
    По воді б'ючи хвостом, бобер.

    Стрекотіння жаб, їх перегуки –
    Ніби мерехтіння голосів.
    Мовби українським Чингачгуком
    Над водою дуб старий висів!

    24.06.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна, на крузі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.21 10:53 ]
    Смуги в небі
    Cмуги оранжеві в небі –
    Що то віщують вони?
    Вістку приємну від тебе
    Чи лиш оранжеві сни?

    Смуги оранжеві висі –
    Вже багряніють вони.
    Може то легкозаймистий
    Відсвіт кривавий війни?!

    Смуги вечірні свинцеві
    Стерли багрянці оті.
    Спостерегли вже оце Ви?
    Все є минуще в житті.

    20.06.7524 р. (2016)

    Київщина, Конча Озерна


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.12 21:00 ]
    Хмари-пазли
    Оці гаї так тужать за тобою…
    Сьогодні вперше змовкли солов`ї.
    Блукає погляд виссю голубою,
    Уже дощі всі виплакав свої.

    Сьогодні хмари-пазли в піднебессі,
    Я дивувався, дивлячись на це.
    Якби їх скласти разом, то чудесне
    Явилося б мені твоє лице.

    Аж захотілось раптом стати вітром
    Аби разом докупи їх складать.
    Щоб, може, засвітилися привітно,
    Зійшли, неначе Божа благодать.

    Щоб по воді пішли іскристі кола,
    Між пазлів розчинилися жалі.
    І все заусміхалося довкола
    Від поцілунку Сонця на землі!

    12.06.7524 р. (2016) Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.10 00:54 ]
    Пташині слова
    Ці прохолодно-хмарні вечори…
    І довгий день у довгих тінях тане.
    О соловейку, співом говори
    Про те, як любиш ти свою кохану.

    У почутті – вже розчинився весь –
    Гаї сумні навколо звеселяєш.
    І трелі дивовижні в її честь
    Летять, здається, аж до небокраю.

    До серця йдуть пташині ті слова
    І щастям дивовижним душу надять…
    Я б теж отак для милої співав
    До ранку чарівливі серенади.

    Я б стишив навіть буйний вітровій,
    Розлив навколо музики багато
    Щоб співом вознестись, як соловій
    І світ увесь любов`ю обійняти.

    9.06.7524 р. (2016)

    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.27 01:53 ]
    * * *
    Проводжаю в ніч весняний вечір,
    Скоро літо гляне на луги.
    Хмари валять, наче дим із печі,
    Сіють дрібен дощик навкруги.

    Тільки десь на заході жарини
    Ще ледь-ледь поблискують здаля.
    Солов`їний спів безжурно лине,
    Посумнілі віти звеселя.

    І скрипковим бавлячись piano,
    Кантилену тягнучи у грі,
    Свердлять пори шкіри бездоганно
    Упирі-музики – комарі.

    26.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)
    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.25 02:21 ]
    Озерна пастораль
    Я сам у тихому гаю,
    Лише пташки тривожать тишу.
    І сивину сумну мою
    Вітрець, мов листячко, колише.

    І сонця відсвіти ясні
    Поволі вечір випиває.
    Неначе Бог у вишині
    Нектар потягує у гаю.

    Тьох-тьох, ку-ку, гуль-гуль, дон-дінь –
    Веселі висвисти довкола.
    Сміється озера гладінь
    І сяючі малює кола.

    Я дякую за цю красу,
    Вклоняюсь Велесу самому.
    І звуки ніжності несу
    Як найдорожчий скарб, додому.

    23.05.7524 р. (2016) Київщина, Конча Озерна,
    Ольжин став.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.19 22:24 ]
    Паралелі життя
    Вишина дивовижної сповнена гри –
    Пасма в ній то сумні, то веселі…
    Каравани хмарин, каравани хмарин
    Потяглись по небесній пустелі.

    Соловій агресивно у гіллі лящить,
    Проводжає вервечки фургонів.
    І лягають навкруг темні смуги дощів.
    Світлі – вітер легесенько гонить.

    Паралелі життя – сяйво і каламуть –
    Добрі духи й нечистії, злії.
    Пара Лелів отак і в коханні живуть –
    Болем тужать і щастя леліють.

    19.03.7524 р. (Від Трипілля) (2016)




    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.15 02:06 ]
    Пахощі кохання
    Грона безу од вітру пішли у танок,
    Як у вальсі – нешвидко і чуло.
    Наче груди великі розкішних жінок
    Фіолетові сукні напнули.

    Пахнуть ці диво-сукні розквітлим бузком –
    Мов краси таїна у гіллі є.
    І для того земля вже заходить хитьком,
    Хто од пахощів цих захмеліє.

    Ти цей солод, о вітре, по світу розвій,
    Хай тривожить серця до смеркання…
    Ось на вітах бузку заспівав соловій,
    Ароматом сповитий кохання.

    14.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.14 04:16 ]
    Небесний знак
    Хмара хмару між променів ген золотих
    Цілувала, як голуб – голубку.
    Пригадалася ти, пригадалася ти,
    Пригадалася ти, моя любко.

    Налягає на серце зажура легка,
    Наче риси я бачу знайомі.
    Потяглася до видива твого рука,
    Мов до хмароньки білої – промінь.

    Знову хмари зійшлись і увись потяглись,
    Полетіли у небо безкрає…
    Може знову нас Лель, мов колись, мов колись
    Хоч думками навік поєднає?!

    …Посвітліло навкруг, посвітліло навкруг
    Від небесного світлого знаку.
    Тихо сіявся дощ на розвеснений луг,
    І від щастя, здавалося, плакав.

    13.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.12 00:33 ]
    Видіння божественого саду
    На вітах соловій дивак
    Палким дивує співом тую.
    Усе прицмокуючи в такт,
    Співає так, немов цілує.

    Чи то наслухавшись казок
    Про нерозділене кохання,
    Сплакнув дощинами бузок,
    Сповитий тугою востаннє.

    Щемливі запахи оці
    Веселі ткали нотки суму.
    І чарівливий гіацинт
    Схилив голівку у задумі.

    Поет ходив, шукав слова…
    Пелюстки слались на долівку.
    А він черемху цілував,
    Біляву пестячи голівку.

    11.05.7524 р. (2016)

    Київ, ботсад, у центрі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.09 23:21 ]
    * * *
    Небо вкрилось тінню грозовою,
    Розгортає хмурощі свої.
    Зеленаво-свіжою красою
    Буйно наливаються гаї.

    Чи ту вись так сильно туга крає,
    Що аж хмарний наплива туман?
    Десь твоє лице за небокраєм
    Виринає з нього крадькома.

    І відкривши світло коло себе,
    Дощ неначе заридав за мить…
    Певно, треба виплакатись небу,
    Наче за тобою потужить.

    8.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київщина, Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.23 02:46 ]
    Захмеліле диво
    Магнолії розквітли у саду,
    Між біло-фіолетової тиші.
    Тихенько поміж вітами іду,
    І чую - вітерець гілля колише,
    Магнолії розквітли у саду.

    Між хмарних виглядаючи отар
    У чашечки магнолій неквапливо
    Із неба ллється сонячний нектар,
    Тріпоче щастям захмеліле диво,
    Між хмарних виглядаючи отар.

    Така солодка ця ясна печаль,
    Немов із висі сад увесь накрила
    Та біло-фіолетова вуаль –
    Магнолій ніжних кольорові крила,
    Така солодка ця ясна печаль.

    21.04.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.22 01:14 ]
    Шовкові промені
    Минуло днів сумних чимало,
    І ось розкрилилась вона –
    В саду навколо забуяла
    Свіженька зелень весняна.

    Сяйнули неба очі сині,
    І вгору потяглось тоді
    Трави шовкової проміння –
    Зеленим сяйвом на воді.

    Крадеться вечір ген зісподу
    Від сонця весь він розімлів.
    І пестить ніжно прохолода
    Шовкові промені землі.

    20.04.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.17 00:59 ]
    Неонова ріка
    Немов бджоли бурштиновий нектар,
    Пролилася - і темряву відтерла -
    Неонова ріка зі світла фар,
    Як магма із вулканового жерла.

    Так веселково міниться вона,
    Нічого не спустошує довкола.
    Лиш благодаттю очі, як весна,
    По вінця напуває, ясночола.

    У хмарний дим пірнув раптово й зник –
    Той оповив його, густіший сита -
    Ще несміливий місяць-молодик…
    Неону ж річку тьмі – не загасити.

    То тихо сяє так дніпровський міст,
    Розсунувши небесні пасма білі –
    Вечірній добросердий оптиміст
    Під вереницею автомобілів.

    9.04.7524 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.10 01:14 ]
    В обіймах весни
    Нарешті ув обіймах я весни…
    Розкрилля хмарне і пташиний щебіт –
    Закоханий, бадьорий, голосний -
    Як відголосок сонячного неба.

    Неначе відбриніла вже вона –
    Мінлива березнева увертюра.
    І зазвучала тема головна –
    Краса буття в палких фіоритурах.

    Які для неї вибрати слова?
    Це пагонів народження – як диво!
    Вона навколо радість розлива,
    Як музика Вівальді чарівлива.

    Вона ще наростає, нароста –
    Я сліз ясних розчулення не витру –
    Як перші поцілунки у вуста,
    Як бризки щастя в сонячній палітрі!

    7.04.7524 р. (2016) Київ, ботанічний сад, українська ділянка
    20 г. 23 хв.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.06 20:06 ]
    Весняний солод
    Торкнув плече легенький холод,
    Тихенько стежкою іду –
    Повітря п`ю весняний солод
    У присмерковому саду.

    Присів я і сиджу, мов п`яний,
    Вдихаю пестощі весни.
    Пташиний спів поволі в`яне,
    Лиш далеч шумом гомонить.

    Чадру чарівну вечір здійме –
    Кохання в ній сяйне вогонь –
    Неначе милої обійми
    Мене огорнуть усього.

    26.03.7524 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.01 22:26 ]
    Весняний дощ
    Ясна чадра захмареної сині
    Укрила білим димом шир небес.
    І тихо плаче в смуткові осіннім
    І падають сльозини в лоно плес.

    І сіються собі в садовій пущі
    Краплини, наче іній на гілках.
    А подих вітру свіжий і цілющий –
    Торішнє листя спурхує, мов птах.

    Хоч разом з ним підстрибую лише я -
    Гілля мажорно співом гомонить.
    І ти немов підносишся душею,
    Як пісня легкокрилої весни.

    18.03.7524 р. (2016) Київ, ботанічний сад


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (16)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.23 21:24 ]
    Весняний етюд
    Хоч день іще – на небі місяць,
    Неначе біла пектораль.
    Й мене оповиває з висі
    Весни бадьорої печаль.

    Вже хмари сонце заховали
    І це повітря крижане
    Із півночі на південь чвалом
    Вітрисько батогом жене.

    І підкидає вгору листя.
    І різко шарпає гілля.
    І ковдру витягши імлисту,
    Вкриває нею сад здаля.

    19.03.7524 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  42. Оксана Дністран - [ 2016.03.18 20:40 ]
    Котився місяць
    Котився місяць небосхильним колобком,
    Запеченим із дріжджового тіста,
    Від нього лилось збіглим молоком
    Ледь пінне сяйво на дрімотне місто.

    Воно текло уздовж будинків по спині,
    Поміж балконів з димом тютюновим,
    В зимовій безліхтарній тишині
    Торкалось вулиць пензликом шовковим.

    Театр тіней в алеях сонних оживав,
    Хитались декорації з каштанів,
    Сахалась ніч погордливих постав,
    Набряклих від насичених туманів.

    А місяць лляв молочне світло навкруги
    Без перешкод з поверхонь ніздрюватих,
    Лискучим сяйвом збризкував сніги
    Та сьогодення від брехні щербате.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.17 00:14 ]
    Зустріч із весною
    Немов би Велес поводив
    Мене сьогодні серед казки.
    І усміхалися сади,
    Від божої світились ласки.

    Нікуди я не поспішав,
    Упившись неба чистотою…
    Свистіло весело пташа
    В гіллі високо наді мною.

    І сяяв промінець між брів,
    І пестив лагідно й помалу.
    Немов би я весну зустрів
    Й вона мене поцілувала.

    16.03.7524 р. (2016) Київ, ботанічний сад


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  44. Ігор Шоха - [ 2016.03.06 21:22 ]
    Давним-давно








    Коли сади
    оазою               буяли,
    і  утопало  у  росі   зело,
    і так  у світі  весело було,
    але і цього видавалось мало,
    я бачив очі, що мені сіяли,
    і ангели у небі малювали
    об'явлене мені
    твоє число.
    Давно-давно,
    але        ще         пам’ятаю
    і  білі  хмари,  й небо  голубе,
    і    сонце   догораюче,    і   скраю
    зелені    шати    гаснучого    раю,
    де     я     ішов     побачити     тебе –
    таку   чарівну,  як  зелені  шати
    і     білі     тучі     в небі     голубім,
    таку  мою, що і  не розказати
    як   я   і   досі   дякую
    тобі.
                                   


                         03.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.06 01:29 ]
    Маскарад природи
    Ще борюкається зима,
    Мов наждаком, повітря лиже
    Морозом ударя по крижах,
    Хоч снігу вже давно нема.

    І щуляться дерева жаско,
    Бо вчора дощ осінній лив,
    А нині – холод лютий, злий –
    Міняє мов погода маски.

    І думка пробива чудна –
    То, може завтра раптом літо
    Прийде, спекотою сповите? –
    Дай Бог, аби прийшла весна.

    28.02.7523 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2016.03.02 21:54 ]
    Видіння нинішні й прийдешні
    Похмурий день вже крила опустив,
    І сіра сутінь тихо вечір кличе…
    Але бадьорий чути птаства спів –
    Прийшла весна на пагорби величні.

    І хай згори шугають холоди,
    Хай омела в гіллі печаллю висне.
    Та лину я із радістю сюди –
    Почути світлу новоліття пісню.

    Немов лунають звуки віщих струн,
    І із Дніпра у сріблі і у златі
    У сяйві й силі видибав Перун…
    І похилилися церкви хрестаті.

    Дажбог зійшов у небі на добро
    І хмари геть розсіяв сумовиті.
    І скинули хрестителя в Дніпро –
    Ганьбу минулого тисячоліття.

    Розвіялося військо сарани,
    І на шматки розпалася Росія…
    На віче дочки праведні й сини
    Зійшлись обрати справжнього Месію.

    2.03.7523 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  47. Ігор Шоха - [ 2016.02.29 16:57 ]
    За димовою завісою
    ***
    Єпархія
    зріла
    паяца
    Кирила
    не знає і знати не хоче,
    які у Московії кадять кадила,
    кого
    оточили,
    кого замочили,
    у кого виколюють очі.

    ***
    Вожді і боси –
    нації біда,
    коли нема
    у голові
    Христа.
    Їх істерія вірних ублажає.
    І не бояться Божого суда,
    і ладану…
    І мріє тамада,
    яким його
    історія згадає.

    ***
    – Уже нічого
    не дарую,
    не позичаю, не даю...
    Такою Україну чую.
    І я за неї
    голосую,
    а матюки –
    за мать твою.

    ***
    Уже конвої
    не везуть
    «бабло»,
    тому що п'яні битої багацько.
    Уже Союзу, наче й не було,
    уже і Білорусії
    дійшло,
    що є у неї
    Пуцька,
    а не бацька.

    ***
    Нема чого
    на сонце
    нарікати,
    а уночі
    на темряву пеняти.
    Якщо немає Бога у душі,
    не помагають і свої пенати.
    Тому
    нема
    надії
    на чужі.

    ***
    Що
    за утопія?
    Не у Європі я.
    А на амвоні – чужі барани.
    Йде дегустація – п'ємо за націю,
    а оп’яніла
    гієна
    війни.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2016.02.28 14:34 ]
    Відчуття
    Немов на день вернулась осінь…
    І дощ занудний капотить.
    І стукіт крапель стоголосий –
    Одноманіття ненасить.

    Piano*, forte**, mezzo voce*** –
    Шум, шелест, шамотіння чуть.
    Вгорі виспівує охоче
    Пташина соло досхочу.

    Лише повітря радість горне.
    І пробивається вгорі
    Потужний гук труби мажорний,
    Мов грає гімн весни порі.

    * Piano (муз.) – тихо.
    **Forte (муз.) - голосно
    *** mezzo voce (муз.) – помірно.

    26.02.7523 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2016.02.25 20:15 ]
    В передчутті весни
    Димить сьогодні весь небесний круг,
    Оповиває пагорби лісисті.
    Немов згрібають збіжжя тут навкруг
    І в купах спалюють торішнє листя.

    І юне вже брунькується гілля,
    Дощі де-де розквасили болото.
    Чекає мов оголена земля
    Вже на весняно-польові роботи.

    Гострить господар заспану косу,
    Веселий настрій огорта довкілля.
    Бо новоліття скоро принесуть
    Нам ластівки з прадавнього Трипілля.

    Повітря свіже, аж тремтить воно
    І млосне вітру чується зітхання,
    Немов у ньому воскресає знов
    Озоном ніжним втрачене кохання.

    23.02.7523 р. (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2016.02.23 01:52 ]
    Крим
    Згадався Крим і далі голубі,
    І після плавання – блаженна змора.
    І вітер-дух могутній, що тобі
    Несе міцний заряд здоров`я з моря.

    І сонця схід величний вдалині,
    І спів цикад, як музика вечірня,
    І шепіт хвиль, і відсвіти ясні
    Од місяця, що з хмар на хвильку вирне.

    Величні скелі, наче маяки,
    І гір верхівки у небесній піні…
    Й великих бур обурення гіркі,
    Що ця краса належить Україні!

    Перуна гнів, я знаю, не затих.
    Меч-блискавка над виссю голубою
    Впаде, як смерч, покарою на тих,
    Що нашу землю віддали без бою.

    21.02.7523 р. (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   14