ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Олександра Ілона - [ 2012.06.01 18:44 ]
    Мить вічності
    мій татусик жнивує добре
    бо завжди на селі
    всім
    він косу клепає
    Вийде сороміцько
    Розхристаний аж пар гуде
    Потім приляже горілиць
    І зойкне — Божа Воля
    То — щастя мить!..
    2012р.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Григоренко - [ 2012.05.31 00:38 ]
    Путь развития
    все движется в мире и вечно живет
    В буре деяний волны Бытия
    мощью неустанно движут они
    океан вселенской жизни
    я подымаюсь
    я опускаюсь
    все изменяется
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Григоренко - [ 2012.05.29 22:46 ]
    Солнце
    Ты любишь сказки, и я их очень люблю.
    Эту сказку, тайной покрыта она, тебе поведаю.
    Под ослепительно яркими лучами полуденного солнца,
    Взявшись за руки, мальчик и девочка на песке резвятся.
    Они совершенно обнажены, а их веселый
    Беззаботный смех громко звучит далеко вокруг — дети...
    Возле них видна старая кирпичная стена,
    Местами полностью занесення песком, полуразвалившаяся.
    За стеной начинается берег глубокого моря, спокойного и сто–ясного.
    Прозрачные волны раскрывают свою глубинную тайну...
    2012г.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.05.20 08:39 ]
    «Т»
    Перед горою Богодосягнення стоїш на пересіченні.
    Вибери для себе, кому служити нині?
    Чи направо чи наліво підеш від «Т».
    А гора «Т» і є «ти»...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Олександра Ілона - [ 2012.05.20 06:26 ]
    Ключ жизни
    Всегда, помним о чаше Вселенной в груди,
    О том, что вечность нас ждет впереди.
    Любовь плотская — это внешнее общение,
    А любовь святая — внутренне слияние...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Олександра Ілона - [ 2012.05.20 04:20 ]
    Вільному — воля
    Мрії капітана кружляють до неба
    І за обрій заглядають оком.
    «Що бачиш там вершино зряча?»
    І відповідь: « Там обрій бачу.»
    Усмішка «Перлини» вітрильно сяйнула капітану .
    Пролунало: «Вперед, за обрій і до краю...»
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Олександра Ілона - [ 2012.05.19 16:54 ]
    Життя і кохання
    Між людьми найбільшого вартують, —
    Життя й кохання — тіло і душа.
    Щасливі ті, хто зрозуміє,
    Що чистота любові — продовження життя.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олександра Ілона - [ 2012.05.16 09:42 ]
    ***
    Татко дивиться в очі,
    Погляду я не ховаю.
    Він читає думки мої, —
    Добре це знаю.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Алина ВеснянаКиця - [ 2012.05.12 15:06 ]
    На все життя
    Я завела невидиму пружину,
    І волю, й силу, духом напружила...
    Єдині разОм, дорога одна — Четвериця,
    Вона, для нас, на все життя.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Олександра Ілона - [ 2012.04.29 20:06 ]
    Тривогняне сузір*я
    Божий брат говорить мені таке:
    Вона головой володіє мр*яне любощів лице.
    Висока принциповість, манери - в очах душі...
    Таїна її - сузір*я чоловіче, тривогнияне...
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Григоренко - [ 2012.04.21 06:52 ]
    ***
    Духовная сила человека - это мир Божественной любви в его сердце.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Олександр Григоренко - [ 2012.04.15 19:18 ]
    мінливі обриси
    Розглядати хмари - то її давня пристрасть.
    Тепер подовгу спостерігає, як мандрують думки по небу,
    як міняють свої обриси...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Олександра Ілона - [ 2012.04.14 16:05 ]
    потяг до вічного
    По Волі Його ми жадаємо
    Вірної любові невгамовною жагою.
    Цей безперервний потяг не може задовільнитися плотською любовью
    І приводить нас до пошуку
    Божественної всеосяжної Любові,
    Яка заспокоює, насичує, животворить душу...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Олександра Ілона - [ 2012.04.10 19:48 ]
    Квітка життя
    В наших серцях Божа любов.
    А любов - це квітка енергії життя...
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Григоренко - [ 2012.04.08 20:17 ]
    Солнце Бога
    Возлюбленный Иисус - Князь Мира, Он пример для человечества.
    Велика власть Владыки над потоком огня, устремляющимся из сердца.
    Он смог провозгласить: " Небо и земля прейдут,
    Но слова Мои не прейдут".
    Слово Божие произнесенное ИМ, пребудет вовеки,
    Как звезды на небесной тверди Божьего бытия.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Григоренко - [ 2012.04.08 18:19 ]
    процесс...
    Подготовка к этому событию - процесс длительный...
    Лепестки будущего цветка тщательно формируются еще в бутоне.
    По окончании совершенствования почка лопается
    И прекрасный цветок распускается.
    Все проходит, а Любовь - Вечная.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Григоренко - [ 2012.03.28 20:02 ]
    Целительний Дух внутри человека

    Я люблю тебя
    Холодная и сладкая
    Великая Пирамида Бога
    Сохранять свет мы пришли на Планете Земля
    И крепко должны стоять
    Как стоит Великая Пирамида
    2012г.







    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Григоренко - [ 2012.03.24 18:03 ]
    *
    Пешкою стою на той шахматной доске
    где расположены Ночи и Дни
    Ты за кулисами масок
    правишь ходы...
    Играй
    бегай
    останавливайся
    умирай
    возрождайся...
    2012г.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Григоренко - [ 2012.03.24 14:49 ]
    Глубины истории...
    Империи, созданные силой невежества меча,
    Разрушаются до основания.
    Ни один великий полководец
    Никогда и ничего не завоевал.
    Все победы путем агрессии - сплошной самообман.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Григоренко - [ 2012.03.22 08:26 ]
    Алхимия Мудрости
    Нет ничего выше той любви
    когда мы готовы дарить свою любовь ближнему
    и отдать жизнь за своего ближнего.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.21 21:47 ]
    ***
    А відьма справжнє серце має,
    Вона ж не хоче, ой не хоче...
    А мусить-знає.
    Що дощ піде, що біль прийде,
    Що друг її лиш скористає -
    І кине - знає...

    Та лиш тому крізь біль і сльози,
    Вона рятунку,ні, не просить,
    Бо не сама взяла ту силу,
    Біда для неї знати.Диво?
    Ви помиляєтесь, щасливі...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (15)


  22. Василь Дениско - [ 2012.02.17 21:11 ]
    Юридично мертві
    Всього лиш ― присягнути імператору
    й себе назвати юридично мертвим,
    щоб пасти у двобої під ревище юрби...
    І лиш ціною власного життя ураз
    спинити зміг оту індустрію розваг
    монах, якого звали Телемах...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (20)


  23. Ірво Таллі - [ 2012.01.30 22:37 ]
    Тонкий шелк слез

    Вот так вот, тихонечко
    Льется вечер талыми струями воды.
    Тянется тоненькой ниточкой серебристого шелка,
    Ложится мягким небом
    На твои волосы,
    Стекает музыкой
    В плавный узор твоего тела.
    Смотришь, дрожишь, плачешь.
    Я просто вытру твои слезы,
    Никогда не спрошу почему,
    Но сделаю все, что б это не повторилось


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  24. Василь Дениско - [ 2012.01.23 19:46 ]
    Змієборець
    О Вершнику!
    Всесильний, мужній
    вітре світанковий,
    дракони-змії-звабники
    ниць упадуть без бою
    у панцирях і латах,
    здавшись твоїй волі...
    Проснуся. Чути: виють
    пси-вовки Святого Юра,
    і кінь на верховині
    вже збира небесну росу...
    Добро і світло
    подолають тьму,
    бо ж хоч один Святий
    посеред нас
    іще десь топче ряст...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (23)


  25. Василь Дениско - [ 2012.01.17 20:20 ]
    Купання ряджених
    Засне, відійде
    карнавальний Хаос,
    і переможе
    Лад буденний,
    як тільки
    в богоявленській воді
    скупають маски
    всі Маланки й Василі...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (25)


  26. Ґеорґус Аба - [ 2012.01.06 10:56 ]
    571
    Вони поставили мене перед натовпом себе,
    вони поставили мене перед натовпом себе,
    Грізно зібралися судити мене.

    Сказали мені: ти вже шостий місяць не
    відвідуєш щоденний обряд покаяння,все мовчиш.
    Ти щось приховуєш від нашого народу.

    Народ стояв грізно, усі однакові обличчя,
    Усі поголені, усі потилиці блищать у світлі
    зали зоряного неба.

    А я мовчав, що казати - не знав,
    на смертну кару чекав,
    а потім заспівав.

    І так гучно заспівав, що пішли хвилі,
    і кожний поголений злетів у повітря,
    і розбив собою вікно,

    І понесло їх від мене,
    а мене від них,
    і ніколи ми не зустрічались.

    Ніколи, ніколи, ніколи.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Володимир Сірий - [ 2011.12.21 10:06 ]
    Слово
    На початку було Слово…

    І мав Співець перо і аркуш.
    А папір був пустий та порожній
    І творча дума ширяла
    Над білою безоднею.
    І сказав Співець: хай станеться фраза!
    І сталася фраза.
    І назвав Він набір фраз реченням.
    І побачив Співець,
    Що вельми гарне воно.
    І Він відділив ритмічне речення від сумбурного.
    І назвав перше Поезією,
    А друге – Прозою.
    П’ять днів творив Співець свою поезію
    І прозу Він писав усі ті дні.

    А шостого дня сказав у серці своєму:
    Сотворю я собі читача на Свій образ і подобу
    І хай він читає мої писання.
    І сотворив Співець Читача шостого дня
    На Свій образ і Свою подобу.
    Як читача і читачку їх сотворив
    І помістив їх у бібліотеці .
    І заповів читачу , кажучи:
    Кожну книжку у бібліотеці ти можеш читати,
    Але книгу з критичними публікаціями не читай,
    Бо в день читання твого,
    Ти напевно помреш…
    Але критик був дуже хитрий.
    Він заманив читачку до своїх драматичних праць,-
    Вони бо в яскравих були палітурках.
    Читачка прочитала і дала своєму чоловіку.
    І очі у них розкрилися.
    І стали їм твори Співця нецікавими.

    Через це вигнав їх Співець із бібліотеки.
    І стали читачі розмножуватися на землі,
    Але, не маючи що читати, забули абетку
    І стали неграмотними.
    І сказав Співець: шкодую я, що сотворив читача,
    Знищу я його, не залишу від нього й сліду.
    Та один знайшов милість у Його очах,
    Бо не переставав переказувати твори Співця
    Тим, хто з читачів уже перетворився на слухачів.
    У ньому й спасся читацький рід.

    Опісля багато разів і багатьма способами
    Говорив Співець до вух читачів,
    Та критик спотворював Його мову.

    І Слово сталося тілом…

    21.12.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  28. Сергій Гольдін - [ 2011.11.13 10:44 ]
    * * *
    Ми всі підвладні міфу, хоч би як
    Незгодні з цим не піднімали голос.
    Від Гільгамеша і до наших днів,
    А може, і раніше — від Адама,
    Ілюзії страшні чи безневинні
    У цьому світі любо панували.
    А втім, були, таки були часи,
    Коли людина бачила довкілля
    Тверезими очима. Ось наприклад:
    Роки останні величі Афін.
    Або доба з Монтеня до Шекспіра.
    А далі знов утворення ілюзій
    Химерних та непевних, ненадовго.
    Та їм на зміну йде якась велика
    Ілюзія, що вічною здається.
    Найгірший час утворення, бо він
    Здоровий глузд спаплюжує до решти.
    Скажи, мій друже, нам потрібен міф?


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  29. Роман Голіней - [ 2011.06.21 17:16 ]
    ***
    На бурштинову сльозу
    сонце сіло…
    Дерева усмішка.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  30. Олександр Григоренко - [ 2011.06.08 01:34 ]
    Простые истины
    Восхожденье на вершину Совершенства,
    Оно у каждого свое.
    Волю диктовать свою
    Не может нам никто.
    Друг лишь может подсказать,
    И покорив одну вершину,
    Мое желание - вижу вторую...
    А опыт, свой и друга,
    По желанью стремящихся расширить кругозор,
    Могу передать, но не навязать.
    Истина проста - есть право выбора,
    Ведь всем открыты Знаний врата.
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Милослава Білецька - [ 2011.04.06 23:47 ]
    Флегматичнi Карикатури
    Чимось голосить тіло
    Кудись відпливають вуста
    Мені не треба тебе всього
    Віддай лише долоні.
    Багаттям сповивається зелене
    По-червоному сняться сни
    Срібляво будні течуть у листя,
    А твої долоні
    Будуть.
    Коливання пророслої з неба трави
    Підвішена летючемишшям
    Над безоднею планецтва,
    Твої долоні втішають
    Їхні наприкінець.
    Фрагментують повітря для снів,
    Збиваються хмари в гори,
    А твої долоні
    Марять двозоррям.
    Прощаються з ними
    Дві оази перемеленої пустелі
    Коять розгардіяж очам купинним.




    березень,2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Милослава Білецька - [ 2011.03.26 23:08 ]
    ейфорiйна безтямнiсть
    кільканадцять вагомих мисленнєвих проблисків
    не створили бажаного ефекту від розмови
    тебе сприймають лише у ролі
    одного з героїв уласних сновидінь
    тьмянієш намагаючись освітити йому шлях
    натомість одержуєш в'яловідповідності
    розітхнуті вщерть відповіді близькісний нанівець
    з тобою у життєвому дискурсі могли б створити
    не більше ніж умовну сполуку та й ту у минулому
    мертвозність становища полягає у тому мабуть
    що цигарку цьому світові ти викурив раніше за мене
    раніше замаячив у авангардних проблисках прогресу
    злословиш постсучасність за її тимчасовість та скороминучість
    а вона обертається до тебе задом і продовжує сапати огородню цибулю
    і травити колорадських жуків руками онуків по копійці за кожного
    так і продовжуєш опановувати безтямно іронічністю
    допоки моя фрагментація остаточно не стане для тебе
    вагомим доказом яскравою ілюстрацією власної слушності
    наша відчудженість не доходить далі фраз
    я не п'ю і не палю я вегетаріанець я патріот я праведний я святоша любіть мене
    кожен з нас нікчемний по-своєму але ти звичайно більше
    я тебе від усього твого щирокінечного начала поздоровляю
    зі здобуттям гранту на гарантії

    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Сергій Гольдін - [ 2011.03.18 22:14 ]
    На смерть пана Федора Ходики війта київського.

    Він думав, що свою громаду знає,
    Так само, як своє важке безсоння,
    Коли бунтує шлунок після учти.
    Та він не знав, як чернь встає за віру,
    Як хоче стан змінити, взяти шаблю.
    Йому не до вподоби заколоти,
    Жага поспільства стати козаками,
    До влади королівської зневага.
    Він довго жив, він так багато бачив,
    Він між краплин зміг проложити шлях
    До статку і до влади. Але нині
    Твердь зрушила і все змінило місце
    Під небом. Пан Ходика помилився.
    І має вирушати в невідоме.
    Із Києва його вивозять вбивці,
    Немов татари здобич. Світ змінився.
    Ці зміни знищать київського війта.
    Нам хроніки лишили тільки згадку
    Про цей страшний випадок братовбивства,
    Що провістив народження доби
    Козацької.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  34. Нико Ширяев - [ 2011.03.13 11:37 ]
    Несчастный случай
    Принцем у эльфов
    Был необычный малый.
    Только увидел Дюймовочку,
    Сразу и говорит ей:
    "Милая, милая девушка,
    Будьте моей женою,
    Будьте моей женой,
    А не то погибну".

    В общем, Дюймовочку
    Можно понять, конечно.
    "Тут, мой любезный,
    Минимум, нужно думать".
    Принц неуемный,
    Ждавший всего и сразу,
    Раз - и того. И, смешные,
    Рыдают эльфы.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  35. Милослава Білецька - [ 2011.02.12 12:35 ]
    Немає назви, Нічого немає
    Мене втішає твоя безкомпромісність
    Твоя невблаганність, твоя неприпустимість
    Твоя вимогливість до своєї мене
    Це зводить кудись до неба, у глибоку невпинність майбутнього
    Що вже зараз щодень випивається маленькими дозами
    З кришталевого та нетьмяного від зубрськості шкла
    На сніданок, це додає апетиту та енергії
    Оптимізм вже отримав від цього наркотичну залежність
    У нього нині прихід, тому щось і пишеться
    Невлучне і неактуальне, звісно, та хіба це колись і комусь було важливим?
    Велике бажання засадити когось у табір помучатись
    Не себе, природно, а об'єкта з-підлобних знущань, істинної злості нутра
    Проти всіх і вся, але щоб було поетично та цікаво,
    Не на все життя, тільки на обрубок
    І смоктати ту лють проти себе, і вбирати той надлишок жовчі
    Що ехом віддзвінчується в клятій стократ німбами аурі
    Привласнити на правах законного володаря-барбара-сукуба
    Пересердя, затлість, ворожість та любощі
    А страждання віддати злиденним, хай смокчуть безм'ясі кістяки
    Ось так твої чесноти мною винуждені.
    А ти казав, театр. Це - містерія, і ти там - вседержитель!
    Базовий словник епітетів на твою честь почав пліснявіти
    Від вад зору, що запускають туди один за одним
    Хроб'яцтво, витримане впродовж десятиліття в джерелі оніризму
    Вони оживають потроху від повітря, прочахлого гноєм видихів
    Що час від часу приходять і до тебе в гості з нутрощів серця Іншого.

    2011, лютий


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Гольдін - [ 2010.10.22 23:36 ]
    Скіфська баба
    Це ж треба! Зірвати з місця скіфського істукана, перенести його на Полісся і поставити поруч провінційного музею.
    А було колись! Натягав тятиву пружного лука. Мов погляди пекучі, летіли стріли в груди звитяжців великого Дарія, царя царів. І кимерійки знадливі, і горді сарматки, що народжуються верхи, шепотіли ночами про свої забаганки. І знову треба в похід: здобувати тканину і злото, задовольняючи примхи красунь темнооких..
    Стоїть собі скіфська баба, бачить байдужих, в серцях яких задихнулась цікавість. Прищаві підлітки погладжують її холодне черевце і сміються, не зважаючи на акінак при поясі.
    Душа царя плаче за летом коней, за своєю забутою славою, за гуком вершників, що невдовзі зійдуться в кривавому бойовищі. Дощ травневий змиває ті сльози, що напувають кульбабу, яка нудьгує за сонцем. Старий сторож приходить вечорами розрадить самотність царя, звертається, наче до померлого брата, розказує бувальщини, від яких здригається камінь.
    Коли помре цей сивий поліщук, то стане брилою і вітер віднесе обох старих далеко на південь і залишить на межі лісу і степу, і полетить далі, аж до Понту, будити привид Назона Овідія, щоб оспівав цю дивовижну природу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (1)



  37. Сторінки: 1   2   3   4