ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Олександр Григоренко - [ 2012.03.24 18:03 ]
    *
    Пешкою стою на той шахматной доске
    где расположены Ночи и Дни
    Ты за кулисами масок
    правишь ходы...
    Играй
    бегай
    останавливайся
    умирай
    возрождайся...
    2012г.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Олександр Григоренко - [ 2012.03.24 14:49 ]
    Глубины истории...
    Империи, созданные силой невежества меча,
    Разрушаются до основания.
    Ни один великий полководец
    Никогда и ничего не завоевал.
    Все победы путем агрессии - сплошной самообман.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Григоренко - [ 2012.03.22 08:26 ]
    Алхимия Мудрости
    Нет ничего выше той любви
    когда мы готовы дарить свою любовь ближнему
    и отдать жизнь за своего ближнего.
    2012г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2012.03.21 21:47 ]
    ***
    А відьма справжнє серце має,
    Вона ж не хоче, ой не хоче...
    А мусить-знає.
    Що дощ піде, що біль прийде,
    Що друг її лиш скористає -
    І кине - знає...

    Та лиш тому крізь біль і сльози,
    Вона рятунку,ні, не просить,
    Бо не сама взяла ту силу,
    Біда для неї знати.Диво?
    Ви помиляєтесь, щасливі...


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (15)


  5. Василь Дениско - [ 2012.02.17 21:11 ]
    Юридично мертві
    Всього лиш ― присягнути імператору
    й себе назвати юридично мертвим,
    щоб пасти у двобої під ревище юрби...
    І лиш ціною власного життя ураз
    спинити зміг оту індустрію розваг
    монах, якого звали Телемах...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (20)


  6. Ірво Таллі - [ 2012.01.30 22:37 ]
    Тонкий шелк слез

    Вот так вот, тихонечко
    Льется вечер талыми струями воды.
    Тянется тоненькой ниточкой серебристого шелка,
    Ложится мягким небом
    На твои волосы,
    Стекает музыкой
    В плавный узор твоего тела.
    Смотришь, дрожишь, плачешь.
    Я просто вытру твои слезы,
    Никогда не спрошу почему,
    Но сделаю все, что б это не повторилось


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  7. Василь Дениско - [ 2012.01.23 19:46 ]
    Змієборець
    О Вершнику!
    Всесильний, мужній
    вітре світанковий,
    дракони-змії-звабники
    ниць упадуть без бою
    у панцирях і латах,
    здавшись твоїй волі...
    Проснуся. Чути: виють
    пси-вовки Святого Юра,
    і кінь на верховині
    вже збира небесну росу...
    Добро і світло
    подолають тьму,
    бо ж хоч один Святий
    посеред нас
    іще десь топче ряст...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (23)


  8. Василь Дениско - [ 2012.01.17 20:20 ]
    Купання ряджених
    Засне, відійде
    карнавальний Хаос,
    і переможе
    Лад буденний,
    як тільки
    в богоявленській воді
    скупають маски
    всі Маланки й Василі...

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (25)


  9. Ґеорґус Аба - [ 2012.01.06 10:56 ]
    571
    Вони поставили мене перед натовпом себе,
    вони поставили мене перед натовпом себе,
    Грізно зібралися судити мене.

    Сказали мені: ти вже шостий місяць не
    відвідуєш щоденний обряд покаяння,все мовчиш.
    Ти щось приховуєш від нашого народу.

    Народ стояв грізно, усі однакові обличчя,
    Усі поголені, усі потилиці блищать у світлі
    зали зоряного неба.

    А я мовчав, що казати - не знав,
    на смертну кару чекав,
    а потім заспівав.

    І так гучно заспівав, що пішли хвилі,
    і кожний поголений злетів у повітря,
    і розбив собою вікно,

    І понесло їх від мене,
    а мене від них,
    і ніколи ми не зустрічались.

    Ніколи, ніколи, ніколи.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Володимир Сірий - [ 2011.12.21 10:06 ]
    Слово
    На початку було Слово…

    І мав Співець перо і аркуш.
    А папір був пустий та порожній
    І творча дума ширяла
    Над білою безоднею.
    І сказав Співець: хай станеться фраза!
    І сталася фраза.
    І назвав Він набір фраз реченням.
    І побачив Співець,
    Що вельми гарне воно.
    І Він відділив ритмічне речення від сумбурного.
    І назвав перше Поезією,
    А друге – Прозою.
    П’ять днів творив Співець свою поезію
    І прозу Він писав усі ті дні.

    А шостого дня сказав у серці своєму:
    Сотворю я собі читача на Свій образ і подобу
    І хай він читає мої писання.
    І сотворив Співець Читача шостого дня
    На Свій образ і Свою подобу.
    Як читача і читачку їх сотворив
    І помістив їх у бібліотеці .
    І заповів читачу , кажучи:
    Кожну книжку у бібліотеці ти можеш читати,
    Але книгу з критичними публікаціями не читай,
    Бо в день читання твого,
    Ти напевно помреш…
    Але критик був дуже хитрий.
    Він заманив читачку до своїх драматичних праць,-
    Вони бо в яскравих були палітурках.
    Читачка прочитала і дала своєму чоловіку.
    І очі у них розкрилися.
    І стали їм твори Співця нецікавими.

    Через це вигнав їх Співець із бібліотеки.
    І стали читачі розмножуватися на землі,
    Але, не маючи що читати, забули абетку
    І стали неграмотними.
    І сказав Співець: шкодую я, що сотворив читача,
    Знищу я його, не залишу від нього й сліду.
    Та один знайшов милість у Його очах,
    Бо не переставав переказувати твори Співця
    Тим, хто з читачів уже перетворився на слухачів.
    У ньому й спасся читацький рід.

    Опісля багато разів і багатьма способами
    Говорив Співець до вух читачів,
    Та критик спотворював Його мову.

    І Слово сталося тілом…

    21.12.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  11. Сергій Гольдін - [ 2011.11.13 10:44 ]
    * * *
    Ми всі підвладні міфу, хоч би як
    Незгодні з цим не піднімали голос.
    Від Гільгамеша і до наших днів,
    А може, і раніше — від Адама,
    Ілюзії страшні чи безневинні
    У цьому світі любо панували.
    А втім, були, таки були часи,
    Коли людина бачила довкілля
    Тверезими очима. Ось наприклад:
    Роки останні величі Афін.
    Або доба з Монтеня до Шекспіра.
    А далі знов утворення ілюзій
    Химерних та непевних, ненадовго.
    Та їм на зміну йде якась велика
    Ілюзія, що вічною здається.
    Найгірший час утворення, бо він
    Здоровий глузд спаплюжує до решти.
    Скажи, мій друже, нам потрібен міф?


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (6)


  12. Роман Голіней - [ 2011.06.21 17:16 ]
    ***
    На бурштинову сльозу
    сонце сіло…
    Дерева усмішка.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  13. Олександр Григоренко - [ 2011.06.08 01:34 ]
    Простые истины
    Восхожденье на вершину Совершенства,
    Оно у каждого свое.
    Волю диктовать свою
    Не может нам никто.
    Друг лишь может подсказать,
    И покорив одну вершину,
    Мое желание - вижу вторую...
    А опыт, свой и друга,
    По желанью стремящихся расширить кругозор,
    Могу передать, но не навязать.
    Истина проста - есть право выбора,
    Ведь всем открыты Знаний врата.
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Милослава Білецька - [ 2011.04.06 23:47 ]
    Флегматичнi Карикатури
    Чимось голосить тіло
    Кудись відпливають вуста
    Мені не треба тебе всього
    Віддай лише долоні.
    Багаттям сповивається зелене
    По-червоному сняться сни
    Срібляво будні течуть у листя,
    А твої долоні
    Будуть.
    Коливання пророслої з неба трави
    Підвішена летючемишшям
    Над безоднею планецтва,
    Твої долоні втішають
    Їхні наприкінець.
    Фрагментують повітря для снів,
    Збиваються хмари в гори,
    А твої долоні
    Марять двозоррям.
    Прощаються з ними
    Дві оази перемеленої пустелі
    Коять розгардіяж очам купинним.




    березень,2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Милослава Білецька - [ 2011.03.26 23:08 ]
    ейфорiйна безтямнiсть
    кільканадцять вагомих мисленнєвих проблисків
    не створили бажаного ефекту від розмови
    тебе сприймають лише у ролі
    одного з героїв уласних сновидінь
    тьмянієш намагаючись освітити йому шлях
    натомість одержуєш в'яловідповідності
    розітхнуті вщерть відповіді близькісний нанівець
    з тобою у життєвому дискурсі могли б створити
    не більше ніж умовну сполуку та й ту у минулому
    мертвозність становища полягає у тому мабуть
    що цигарку цьому світові ти викурив раніше за мене
    раніше замаячив у авангардних проблисках прогресу
    злословиш постсучасність за її тимчасовість та скороминучість
    а вона обертається до тебе задом і продовжує сапати огородню цибулю
    і травити колорадських жуків руками онуків по копійці за кожного
    так і продовжуєш опановувати безтямно іронічністю
    допоки моя фрагментація остаточно не стане для тебе
    вагомим доказом яскравою ілюстрацією власної слушності
    наша відчудженість не доходить далі фраз
    я не п'ю і не палю я вегетаріанець я патріот я праведний я святоша любіть мене
    кожен з нас нікчемний по-своєму але ти звичайно більше
    я тебе від усього твого щирокінечного начала поздоровляю
    зі здобуттям гранту на гарантії

    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Сергій Гольдін - [ 2011.03.18 22:14 ]
    На смерть пана Федора Ходики війта київського.

    Він думав, що свою громаду знає,
    Так само, як своє важке безсоння,
    Коли бунтує шлунок після учти.
    Та він не знав, як чернь встає за віру,
    Як хоче стан змінити, взяти шаблю.
    Йому не до вподоби заколоти,
    Жага поспільства стати козаками,
    До влади королівської зневага.
    Він довго жив, він так багато бачив,
    Він між краплин зміг проложити шлях
    До статку і до влади. Але нині
    Твердь зрушила і все змінило місце
    Під небом. Пан Ходика помилився.
    І має вирушати в невідоме.
    Із Києва його вивозять вбивці,
    Немов татари здобич. Світ змінився.
    Ці зміни знищать київського війта.
    Нам хроніки лишили тільки згадку
    Про цей страшний випадок братовбивства,
    Що провістив народження доби
    Козацької.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (3)


  17. Нико Ширяев - [ 2011.03.13 11:37 ]
    Несчастный случай
    Принцем у эльфов
    Был необычный малый.
    Только увидел Дюймовочку,
    Сразу и говорит ей:
    "Милая, милая девушка,
    Будьте моей женою,
    Будьте моей женой,
    А не то погибну".

    В общем, Дюймовочку
    Можно понять, конечно.
    "Тут, мой любезный,
    Минимум, нужно думать".
    Принц неуемный,
    Ждавший всего и сразу,
    Раз - и того. И, смешные,
    Рыдают эльфы.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  18. Милослава Білецька - [ 2011.02.12 12:35 ]
    Немає назви, Нічого немає
    Мене втішає твоя безкомпромісність
    Твоя невблаганність, твоя неприпустимість
    Твоя вимогливість до своєї мене
    Це зводить кудись до неба, у глибоку невпинність майбутнього
    Що вже зараз щодень випивається маленькими дозами
    З кришталевого та нетьмяного від зубрськості шкла
    На сніданок, це додає апетиту та енергії
    Оптимізм вже отримав від цього наркотичну залежність
    У нього нині прихід, тому щось і пишеться
    Невлучне і неактуальне, звісно, та хіба це колись і комусь було важливим?
    Велике бажання засадити когось у табір помучатись
    Не себе, природно, а об'єкта з-підлобних знущань, істинної злості нутра
    Проти всіх і вся, але щоб було поетично та цікаво,
    Не на все життя, тільки на обрубок
    І смоктати ту лють проти себе, і вбирати той надлишок жовчі
    Що ехом віддзвінчується в клятій стократ німбами аурі
    Привласнити на правах законного володаря-барбара-сукуба
    Пересердя, затлість, ворожість та любощі
    А страждання віддати злиденним, хай смокчуть безм'ясі кістяки
    Ось так твої чесноти мною винуждені.
    А ти казав, театр. Це - містерія, і ти там - вседержитель!
    Базовий словник епітетів на твою честь почав пліснявіти
    Від вад зору, що запускають туди один за одним
    Хроб'яцтво, витримане впродовж десятиліття в джерелі оніризму
    Вони оживають потроху від повітря, прочахлого гноєм видихів
    Що час від часу приходять і до тебе в гості з нутрощів серця Іншого.

    2011, лютий


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Сергій Гольдін - [ 2010.10.22 23:36 ]
    Скіфська баба
    Це ж треба! Зірвати з місця скіфського істукана, перенести його на Полісся і поставити поруч провінційного музею.
    А було колись! Натягав тятиву пружного лука. Мов погляди пекучі, летіли стріли в груди звитяжців великого Дарія, царя царів. І кимерійки знадливі, і горді сарматки, що народжуються верхи, шепотіли ночами про свої забаганки. І знову треба в похід: здобувати тканину і злото, задовольняючи примхи красунь темнооких..
    Стоїть собі скіфська баба, бачить байдужих, в серцях яких задихнулась цікавість. Прищаві підлітки погладжують її холодне черевце і сміються, не зважаючи на акінак при поясі.
    Душа царя плаче за летом коней, за своєю забутою славою, за гуком вершників, що невдовзі зійдуться в кривавому бойовищі. Дощ травневий змиває ті сльози, що напувають кульбабу, яка нудьгує за сонцем. Старий сторож приходить вечорами розрадить самотність царя, звертається, наче до померлого брата, розказує бувальщини, від яких здригається камінь.
    Коли помре цей сивий поліщук, то стане брилою і вітер віднесе обох старих далеко на південь і залишить на межі лісу і степу, і полетить далі, аж до Понту, будити привид Назона Овідія, щоб оспівав цю дивовижну природу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (1)



  20. Сторінки: 1   2   3   4   5   6