ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,

Олег Герман
2025.09.13 17:17
Передмова

Нещодавно я відкрив для себе нове хобі, в якому намагаюся поєднувати приємне з корисним, а саме написання есе психологічної тематики. Деякі стали підсумком багаторічних спостережень в ході роботи з пацієнтами, інші є інсайтами, що виникли під

Марія Дем'янюк
2025.09.13 13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.

Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,

Віктор Кучерук
2025.09.13 05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?

Борис Костиря
2025.09.12 22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.

Померкло світло враз.

Іван Потьомкін
2025.09.12 21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не

Юрій Гундарєв
2025.09.12 08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.

Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув

Артур Курдіновський
2025.09.12 05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.

І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,

Віктор Кучерук
2025.09.12 05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.

Володимир Бойко
2025.09.11 22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.

І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя

Пиріжкарня Асорті
2025.09.11 22:15
дива з вівса суха солома різка токсин в гаю гриби плуги чужі що страх узяти якщо з воріт а вже заслаб стіна товста панель основа своя зігрій і на верстак і квітку щоб на скотч узяти one day однак осот не квітка рак не риба вона це фіш носій ік

Борис Костиря
2025.09.11 22:14
Спадають останні хвилини
Важкого безумного дня.
Не ляжуть вони у билини
Розлогі, немовби стерня.

Зникають хвилини безслідно.
І крапля спаде в нікуди.
Години згоряють безплідно.

Євген Федчук
2025.09.11 18:08
Степ широкий. Вітер степом по траві гуляє.
А трава стоїть висока, де й по круп коневі.
З неба сонце поглядає тепле, вересневе.
По обіді, наче влітку землю зігріває.
По дорозі то діброви, то гаї, лісочки.
Є від спеки де сховатись. Але не до того.
Поп

Сергій Губерначук
2025.09.11 17:51
Сонцем калюжі висмоктав
сорок четвертий четвер.
В баню йдемо, щоб чистими
бути усім тепер!

Чорними черевиками
човгаємо асфальт.
Чорт його знає, звідки ми,

Артур Курдіновський
2025.09.11 17:08
Між нами кілометрів біль, війна,
Криниця сумнівів, життєвий вир.
Ми живемо з надією на мир,
Допоки світом править сатана.

До вічності хвилина лиш одна -
Вимірює життя секундомір.
Між нами кілометрів біль, війна,

С М
2025.09.11 12:14
ей! ей! ей! ей
колір небес пекельно багряний
чий то дім палає дотла дотла
он отам

друга я спитав ”о звідкіля цей чорний дим?“
він же: кха! – і чуєш каже ”те гадаю мав би сніг
піти“

Віктор Кучерук
2025.09.11 07:57
Це точно, що ви не побачили,
Від справ відволікшись на мить,
Що сад гілочками тремтячими
Уранці від стужі дрижить?
Це правда, що вам ще не чується,
Як в’є вихиляси нуда, –
Як осінь шурхоче по вулицях,
А літа – притихла хода?

Борис Костиря
2025.09.10 21:41
Гасла стають антигаслами,
а антигасла - гаслами.
Постмодернізм вріс у твою кров,
проліз у ДНК, закріпився
у кістках. І вже постпостмодернізм,
як бутон, виростає з нього.
Розмальовані люмпенами паркани
стають поезією,

Іван Потьомкін
2025.09.10 21:09
И если я умру, то кто же
Мои стихи напишет вам,
Кто стать звенящими поможет
Еще не сказанным словам?"
Анна Ахматова

"тим,які виживуть після пожежі мови...
і золотою золою впадуть за рогом...

Олег Герман
2025.09.10 20:27
Частина І. Народження порожнечі

Я прокинувся. Здавалося б, цей день нічим не повинен був відрізнятися від попередніх та наступних: трохи домашньої рутини, робота протягом більшої частини дня і вечір перед телевізором. Але цього разу все було інакше. За

Леся Горова
2025.09.10 19:54
Проведи мене, Боже, між краплями чорної зливи,
Між осколками горя, уламками трощених доль.
Слід молитви моєї - лелечим курсивом тужливим
У осінньому небі над піками жовтих тополь.

Обійми мене, Боже, дитину свою малосилу.
І рукопис провин незумисних

Віктор Кучерук
2025.09.10 05:41
Чому зі мною так зробилося,
Донині ще не зрозумів, –
То знемагаю від сонливості,
То важко мучуся без снів.
То йду незнаною стежиною,
То знову битий шлях топчу,
Себе картаючи провиною
За те, що досі досхочу

Володимир Бойко
2025.09.09 22:42
Любити ближнього краще здаля. Ворог ворогові ока не виклює. Забреханий москаль гірше забрьоханої свині. Диктатор наділяв себе правом наліво й направо. Надія вмирає останньою, а першою хай вмирає безнадія. Найважливіше у житті - не розминут

Борис Костиря
2025.09.09 21:38
Іти в поле
і впасти в сніги,
злитися з нескінченністю,
злитися з тим,
що тебе породило
і куди ти підеш,
отримати гарячку
і в маренні

Олександр Сушко
2025.09.09 20:39
Я за Христом несу свого хреста,
Заточуюся, падаю у ями.
А бог сказав: - "Ти грішний. Аз воздам.
До раю зачинив для тебе браму.

Не плач, не вий, пощади не проси!
Твоя судьба - казан! Чортячі вила!
Не бачити тобі ранкових зір

Юрій Гундарєв
2025.09.09 19:59
Неймовірно актуальний проект - поетичні перлини українських класиків у рок-інтерпретації! Супер сучасно все - і вокал, і саунд, і аранжування. А найголовніше, напевно, те, що вкотре переконуєшся в тому, що справжня класика не має жодних часових меж. Нав

Сергій Губерначук
2025.09.09 15:31
Можна, я не буду нічого "употреблядь",
а не "використовувати"?
Ви всі читали Сковороду?
У нього то мова чи язик?
Як язик, то куди ж той язик зник?
Зараз декому з вас
на 1000 років менше, як мені.
Цікаво, ви такі ж дурні?

Світлана Пирогова
2025.09.09 15:28
Вітри, мов сховані в невидимі домівки.
Безмовні зорі у просторах неба.
Лиш пам'ять дістає не стерту часом плівку.
Роки скоріш пливуть човнами в невідь.
Прислухався, неначе йде...зашурхотіло.
Ні, ні! Вона, як ластівка, летіла б.
Її політ легкий, йог

М Менянин
2025.09.09 13:53
Від Бога залежні,
в цей час обережні,
їх вчинки належні,
до праці не лежні
краї де безмежні.
раби мо? – Авжеж ні!
зачахлі мо? – Теж ні!

Юрій Гундарєв
2025.09.09 09:24
Відійшов у засвіти Патрік Хемінгуей, єдиний із трьох синів славетного американського письменника, який дожив до сьогодення. Він помер на 97-ому році життя у своєму будинку в Бозмені, штат Монтана.
Патрік присвятив все своє довге життя популяризації спадщ

Віктор Кучерук
2025.09.09 05:55
Чагарі покрили схили
Круч високих над Дніпром, –
У гущавинах могили
Загубилися кругом.
Лиш виблискує зелінка
І побиті черепки,
Де в дрібненькому барвінку
Ледве видимі горбки.

Борис Костиря
2025.09.08 22:04
Тиша шепоче вночі,
тиша заплітає темні коси ночі.
Тиша і музика нерозривно
пов'язані між собою,
вони не можуть існувати
один без одного, як інь і ян.
Із тиші народжується музика.
Із тиші народжується грім душі.

Іван Потьомкін
2025.09.08 16:20
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

С М
2025.09.08 08:50
Ось хліба взяв у батька і вийшов на дорогу
Вийшов на дорогу
Узяв що міг і вийшов на дорогу
Виходячи у світ де зна лиш Бог
Все щоби справуватися якось

Оце витратив усе що мав був у краю голод
Був у краю голод

Віктор Кучерук
2025.09.08 08:04
Свого домігся чоловік
Від любої дружини, -
Тепер йому та гладить бік
І масажує спину.
Не покладає жінка рук
По вечорах не всує,
Раз щодоби хропіння звук,
Як щиру дяку, чує...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валентина Попелюшка - [ 2015.09.03 08:24 ]
    Риторичне
    У барвистому натовпі знову побільшало чорного…
    О Небесний Митцю! Чи забракло Тобі кольорів?
    Чом у смуток і біль, мов у ковдру колючу огорнений
    Той барвінковий край, над яким зорепад майорів?

    Скільки світлих доріг ми під тим зорепадом намріяли,
    Скільки склали пісень, тільки «Кача» і досі пливе…
    О Небесний Митцю! Та коли вже воздасться по вірі нам?
    Ти прости, що питаю – підштовхує лихо нове.

    Ти прости, та щодня я тебе у молитві питатиму,
    Доки буде біда панувати в моїй стороні.
    О Небесний Митцю! Та невже ж нас так мало у натовпі –
    Тих, кому не однаково: бути Вкраїні, чи ні?


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  2. Олександр Олехо - [ 2015.09.01 15:04 ]
    Купують мир
    І знову кров. Заради чого?
    Немає логіки війни.
    Шляхи до миру – свій на свОго
    і гинуть люди без вини.

    І гине віра… чи довіра.
    І плаче мати. Кожен раз
    граблі ті самі. Інша міра
    гемблює душу в той же паз.

    Блукає доля… чи недоля
    у лабіринті самоти.
    Сміється ворог: ось вам воля,
    дитя омани й марноти!

    І тане мрія. Буде світло
    в кінці дороги чи війна
    свинцем начинить юне тіло?
    Купують мир. Яка ціна?

    01.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  3. Олександр Олехо - [ 2015.08.29 07:25 ]
    «Парус, порвали парус…»
    «Парус, порвали парус…»
    Вип’ємо ще вина.
    Хто тепер скаже: каюсь?
    Навіть, якщо війна.

    Навіть, якщо Іуди,
    ідоли та мара,
    і божевільні люди
    вірять якомусь "Ра..."

    Ще не горять континенти,
    але вже тліє шнур.
    На ніч п’ємо абсенти.
    Душу терзає бур.

    Знову порвали парус.
    Зшиємо інший. Ні?
    Хто там рече: не каюсь…
    Добре йому на дні.

    28.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (16)


  4. Олександр Олехо - [ 2015.08.28 10:52 ]
    Ось ти живеш...
    Ось ти живеш усталено роками,
    а десь у далині іде війна.
    Зриває ім’ярек себе у храмі –
    за вічний рай заплачена ціна.

    І гинуть безневинні, винні знову
    керують і наказують: Іди!
    Корися заповіту, владі, слову…
    Ще не біда, ще тільки півбіди.

    Але буття несе свої мотиви,
    чуже «болить» ховає в суєті.
    Копаєш бульбу, обриваєш сливи,
    і пишеш оди власній доброті.

    І забуваєш, що усе відносно:
    і спокій твій, і праця, і любов,
    бо біль живе із горем суголосно,
    щодня собі шукає свіжу кров.

    Рука війни, кістлява і пекуча,
    дістане мир і на твоїй землі,
    і тихий день розвіє чорна буча
    із Каїном на тлінному чолі.

    Тримаймо кулаки за Божу кару,
    яка колись збере лихе в одно
    та й упакує у нетлінну тару
    і відішле прямісінько на дно.

    У тартарі нехай себе мордує
    уся та негідь, покидьки і зло,
    Є інші люди, їм життя не всує.
    Чи буде так? Хотілося б зело…

    28.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (9)


  5. Олександр Олехо - [ 2015.08.27 19:19 ]
    * * *
    І знову смерть, триклята згуба,
    у дім комусь несе біду.
    Коли та «міль» уріже дуба?
    Коли вгамує Бог орду?

    Коли… коли? Нема одвіту.
    Читає пастир парастас.
    І плачуть діти заповіту.
    Сміється аспид водночас.
    27.08.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  6. антон жданкін - [ 2015.08.26 21:40 ]
    Без війни
    Війна…Страшна війна
    На Землю Українську стрімко впала,
    Занапастила тисячі людських життів,
    Їх безтурботний спокій зруйнувала…

    Вона згнобила села і міста,
    Зрівняла з попелом палкі надії
    Знесилених батьків, дітей малих
    У прогресивний розвиток країни…

    В кожного думки лише одні:
    Я хочу вільно жити без війни…

    Я хочу жити без війни
    І дихати на повні груди,
    Не відчуваючи вини
    За лицемірство влади люте.

    Я хочу вчитись без війни,
    Зібрати досвід променистий,
    Пізнати світ в усій красі,
    Отримати знання корисні.

    Я хочу мріяти без війни,
    Закласти впевнене майбутнє,
    Не скуштувати зла плоди,
    Не скніти у гіркій спокуті.

    Не хочу вірити війні,
    Що тішить зрадників народу,
    Приносить їм бридкі дари, -
    Криваве золото та морок.

    Не хочу бачити страждань
    Пригнобленого горем люду,
    Сліз матерів, дитячий плач,
    Які доносяться усюди.

    Не хочу чути про відлуння
    Від пострілів, снарядів, мін;
    Вогню гарячого у грудях
    З розжарених, димлячих шин...

    Я вірю, що колись настане мир,
    І кожен зрозуміє власні вчинки,
    Навчить нащадків берегти свій рід,
    А сам отримає заслужений спочинок…

    Однак, нехай ніхто не забува слова святі:
    Ми маємо прожити без війни…
    2015 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  7. Юрій Кисельов - [ 2015.08.24 22:23 ]
    Укропи
    Ми терени всієї Європи
    затулили від «русской вєсни»…
    Ми – мазепи, бандери, укропи –
    України своєї сини.

    Хоч немає між нами ще ладу,
    все ж до бою завзято йдемо.
    Степова незборима Елладо,
    хто впрягти тебе зможе в ярмо?

    Фашизоїдно-дика Росія –
    ця остання імперія зла –
    посилає нового «месію»
    нам у вигляді Вови-пуйла.

    Ні! – Кремлю та його агітпропу,
    годі вже нас учити азів!
    Ми – на варті. Ми – хунта, укропи,
    з нами слава прадавніх князів!



    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  8. Галина Михайлик - [ 2015.08.24 11:20 ]
    Війна
    (вірш тиичасово вилучений авторкою. На конкурс)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (19)


  9. Олександр Олехо - [ 2015.08.22 09:36 ]
    А чи є кола без кутів?
    А чи є кола без кутів?
    Усе овали і овали.
    Здається, йдеш куди хотів,
    а там тебе і не чекали.

    І повертаєшся назад,
    у геометрію безсоння,
    а там війна і бувший брат,
    убивця «завтра і сьогодні».

    І так захочеться життя,
    не імітації… не драми,
    коли скалічене дитя
    і бездиханне тіло мами.

    А ще є путь – стезею слів,
    де розіп’яті й невмирущі,
    поправши смерть, леліють гнів
    на сон мари і справи сущі.

    І там стіна, як мавзолей,
    і знак табу на лобі часу.
    Хранитель догми та ідей
    на святі у хмільного спасу.

    І ти ідеш у іншій бік –
    індиферентні межі, грані,
    тузи побиті, дама пік,
    козирка зоряної хлані.

    Де всі живуть у позі ню
    своєї дурості чи «дурі»
    і вигин лінії вогню
    не відчува на власній шкурі.

    Є ще дорога – в нікудИ,
    у майбуття за частоколи,
    у поки ще живі світи
    і не багряні видноколи.

    А там мана і містер "ікх"
    і променіють чорні маки,
    усе оцінено на фікс
    у рік азійської макаки.

    І крутиш гирю у боки,
    і наливаєш оковиту,
    щоби не ганити роки
    і королів, і їхню свиту.

    І що то є? Хіба не кут,
    сліпа дорога лабіринту?
    Сидиш у лазні, поруч Брут.
    Утерти піт дає хустинку.

    І ти подякуєш йому
    за ніж у схові, а не в серці.
    Міняєш соло на юрму,
    на автомат і мокрі берці…

    22.08.2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (10)


  10. Олександр Олехо - [ 2015.08.20 17:14 ]
    Коли закінчиться війна
    Коли закінчиться війна
    на цьому світі чи на тому,
    наллє судьба усім вина:
    - Кидай АКа, іди додому.

    І ти підеш крізь пелену
    своєї муки і чужої
    нести чи брати данинУ,
    а поруч вбиті, не герої...

    Коли закінчиться війна,
    така чужа у мирнім домі,
    то запече вночі ціна,
    а може, просто струмінь крові.

    А може, просто мари сну
    тебе візьмуть, липкі, за горло,
    штовхнуть униз – іди по дну,
    а там самотньо лячно голо...

    Коли закінчиться війна,
    не озирайся на руїну,
    щоб не вернулася вона
    на нашу землю, в Україну.

    Пройдуть літа і сивина,
    і нагороди, і печалі
    наллють тобі іще вина,
    щоб ти тесав свої скрижалі.
    Коли закінчиться війна...

    20.08.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (5)


  11. Олександр Олехо - [ 2015.08.19 10:31 ]
    Різне-3
    * * *
    Стікає біль по лезу дня
    і гусне на дозвіллі
    віршІв, мереж, коментаря –
    в дорозі і застіллі.

    Сумні чуття, тужні слова…
    Та час не повертає
    ту мить назад, де кров жива
    ще душу зігріває.

    Загибель перша – вияв зла.
    Всі інші – лік утрати.
    Їх розчиняє колір тла
    і звичка умирати.

    * * *
    І хто тепер не ганить цю війну?
    Хіба що недолугий чи лінивий.
    У маренні, при тямі, напівсну
    шепоче Муза: ти такий сміливий…

    По суті треба мало духу й сил,
    щоби кричати: ти, війно, є сука!
    Багато більше на краю могил ,
    коли горлянку стискує розпука.

    * * *
    І допоки живий, ти щасливий.
    Просто щастя несхоже у всіх.
    Хтось багатий і ликом красивий,
    хтось негоди збирає у міх.
    Все відносно у світі пізнання
    і до банку земних величин
    час кладе під процент зберігання
    хто є ангел, а хто сучий син.

    2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  12. Ірина Робак - [ 2015.08.18 00:49 ]
    Слава Україні!
    Якщо на тебе ворог нападає,
    Щоб землю захопити і твій край,
    То кожен в Україні твердо знає,
    Що ворог не пройде! - Народ вставай!

    Приспів:
    Україно,
    Рідна мати,
    Ти єдина,
    Будь ласка, прости!
    Україно,
    Рідна мати,
    Вірні діти
    З тобою завжди!

    Козацького ми роду, вільні духом!
    Такої світ відваги ще не знав!
    Бо передав нам дід до сина й внука,
    Щоб кожен свою землю захищав!

    Приспів:
    Хлопці під Крутами,
    Мужній Майдан,
    Воїни-кіборги,
    Вдячні ми Вам!
    Хлопці під Крутами,
    Мужній Майдан,
    Воїни-кіборги,
    Вдячні ми Вам!

    Не плачте мамо, і сестра, й дружино,
    Хай нелюди й загарбники тремтять!
    І мого друга ти не плач, дівчино, -
    Готуйтесь переможців зустрічать!

    Приспів:
    Слава Україні!
    Героям слава!
    Україну
    Бог береже!
    Слава Україні!
    Героям слава!
    Україну
    Бог береже!

    Пройдемо знову рідними полями,
    А ворог, що посіяв - те пожне!
    І вірить Україна - Бог із нами!
    Вітчизна для всіх нас понад усе!

    Приспів:
    Слава Україні!
    Героям слава!
    Україна
    Понад усе!
    Слава Україні!
    Героям слава!
    Україна
    Понад усе!

    22.07.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  13. Олена Малєєва - [ 2015.08.14 14:35 ]
    Війна - не війна
    Чотириста тридцять шість,
    чотириста тридцять сім,
    чотириста тридцять вісім, частина друга...
    Війна — не війна, а так...
    Війна — не війна, а так...
    Чому ж не спада напруга?
    Чотириста тридцять два,
    чотириста тридцять три...
    сто десята!
    Кривава, жорстока, зла,
    Кривава, жорстока, зла -
    Завзята!
    Донецьк, Золоте, Луганськ,
    Станиця Луганська,
    Щастя...
    Дебальцеве, Іловайськ,
    Авдіївка і Шахтарськ,
    Попасна...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  14. Марибель Фльорделіс - [ 2015.08.13 14:53 ]
    Ті, що за правду вбивають...

    Ті, що за правду вбивають
    Кров’ю душаться, знаєш
    Лиця ховають в забралах
    Правду в труну не сховаєш

    Як хворий лежиш в постелі,
    То знаєш, що буде з тобою.
    А в них крила вищі за стелі
    Проб’ють броню болю...і воля

    Поглянь у кого ти стрілив
    Дощі китайками скрили
    Червоним і чорним снігом
    Впа́де правда на ваші могили...
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Леонід Вархоляк - [ 2015.08.12 12:20 ]
    Горня недопитої кави
    Українка сидить
    О спекотній порі
    Де кав’ярні старі
    Прохолодою годять,
    А навколо шумить
    Стоголосся вітрів
    І гудуть димарі
    Про події на Cході.

    Біля неї синок
    Гомонить, не вгава
    І горня повіва
    Ароматами зерен,
    Та вітрів голосок
    Тихо шепче слова,
    Що чиясь голова
    Похилилась на дерен.

    Що уранці вогонь
    З-під Росії вели
    Як полями пливли
    Затуманені ріки.
    І у ту оболонь
    Геть усі полягли,
    Що у взводі були
    Із її чоловіком.

    Що із них ні один
    Не поверне домів
    З почорнілих ланів
    Де нежаті покоси…
    Та не журиться син
    Бо не все зрозумів
    Із розбурханих слів
    Вітерців стоголосих.

    Як йому розказать,
    Що зосталась сама,
    Що довкола – зима
    А не літо ласкаве?..
    Та вітри відлетять:
    Їм байду́же, дарма́,
    Що застигло горня
    Недопитої кави.

    © Леонід Вархоляк, 2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Тетяна Сахно - [ 2015.08.10 15:07 ]
    Стежина
    Зоря ще не зійшла, росою вкрите поле,
    раненько босоніж, згадавши своє горе,
    вона у степ пішла.
    Роси холодної сльоза покрила її ноги
    та не відчула холод,
    все далі по стежині йшла…
    Стежина тут одна: роками тут ходила
    Відтоді , як його провівши, попросила:
    «Коханий повернись! Живим лиш повернись!»
    Та більше не судилось
    припасти до грудей, відчути його силу,
    поцілувать уста, почути знов слова:
    «Моя кохана, мила…»
    …Не повернувся, ні…І знову по стежині
    вона у степ іде :«А може ще зустріну?»
    Роки пройшли, мов у гіркому сні,
    пройшло життя, залишилась стежина…

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Марибель Фльорделіс - [ 2015.08.07 19:28 ]
    Хвора країна
    Вкраїна - пацієнтка світу
    Їй спомагають знов іти
    Жаль, в голові у неї тільки
    Живуть мерзотники одні

    Вона лежить на білім ліжку,
    Подушка із тернових дум.
    Все згадує ту чорну кішку
    Сатрапа з і́м’ям Вельзевур

    Мов черва точиться по тілу
    Країни зламаних сердець
    Війну – ту Світову Пухлину
    Якби ж здолати нанівець

    І хто знайде для неї ліки?
    Стоять бійці-антитіла.
    Не та́їть очі за повіки,
    Йде проти вірусу "Війна"


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  18. Ярослав Чорногуз - [ 2015.08.03 12:07 ]
    Воїни світла*
    Ти пройди крізь вогонь і очистись,
    Хай же страх твій у грудях скона.
    Стисни зброю в руках променисто –
    Йде на сході священна війна.

    Світла воїне, глянь, за тобою –
    Україна, як палець, одна.
    Уставай до смертельного бою –
    Йде на сході священна війна.

    Ти для Путіна вирий могилу,
    То в подобі людській – Сатана.
    За тобою – і правда і сила,
    Йде на сході священна війна.

    Обіймімось, брати, в нашій міці –
    Москалю – непоборна стіна.
    Стане в гніві сильніша за крицю –
    Йде на сході священна війна.

    Кожен дужий, ненависть не стримуй,
    Щоб нечистих – за межі прогнав.
    Геть, собаки, з Донбасу і Криму –
    Йде на сході священна війна.

    Мамо, рідна, не плач, як загину.
    Не хили у журбі голови.
    Я іду воювать за Вкраїну,
    Вір у краще і благослови.

    Найдорожча, пресвітла кохана,
    Огорни на прощання крильми.
    Ще настане весна і світанок,
    І з тобою обнімемось ми.

    Йдем ординців вогнем випікати,
    Хай забудуть дорогу сюди.
    Кожен сильний, незборний, завзятий.
    Вирушаймо. Перуне, веди.

    22.01.7522 р. (Від Трипілля) (2015)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  19. Таїсія Цибульська - [ 2015.07.08 20:08 ]
    Сон
    А ти мені сьогодні знов наснився...
    Старий вокзал і я чекаєм дива!
    Та час нестерпний
    і такий зрадливий,
    пручається
    і тягнеться поволі,
    і хочеться кричати,
    бо чекати
    вже сил немає!
    Війна...чи доля...
    вона, немов крадій безжальний,
    тебе привласнила,
    скупе лишивши "жди!".
    І я чекала,
    дні чекала й ночі,
    молилася і плакала,
    й раділа
    коротким смс - живий!

    Ці дні без тебе зовсім обідніли,
    безбарвні ночі тишею пекли,
    моє життя без тебе спорожніло,
    коли ж ми дочекаємось, коли?
    Шалено серце б'ється і тріпоче,
    йому у грудях тісно, аж болить!
    Вокзал, автобус, і щасливі очі,
    хоча б у сні, хоча б лише на мить!

    Так хочу вірити,
    що стане сон пророчим,
    забудеться розлука, мов міраж,
    забуду відчай і самотні ночі,
    і назавжди сховаю камуфляж!

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (9)


  20. Олена Красько - [ 2015.07.06 02:07 ]
    Молю про одне... (послання солдату)
    я впевнена в тобі - ти сильний
    я вірю тобі як собі
    погляд твій – ясний і пильний
    крізь нети вогню і брехні

    ганьбили мене і носили
    на своїх крисах вороги
    палили наш стяг жовто-синій
    і гідність топили в лайні

    мізки і кістки нам ламають
    та чиста вода знайде шлях
    хоч наші брати ще блукають
    з чужими "піснями" в вухах...

    солдатику, рідний, я знаю
    з сокирою важко в спині...
    і десь там дівчата співають
    а ти - молодий... на війні...

    та знову душа прагне волі,
    твоя і моя. ми як птах
    своєї шукаємо долі...
    на жаль, любий, – знову в боях...

    кровиця людська не водиця...
    прости мене, ясний, прости,
    у дверях вже знову убивця
    не годна була вберегти…

    та ти здужав, синку, на славу
    нівроку – і духом, й мечем
    давай же! відпустимо лаву!
    пуйлу тому й так вже пече!

    настав вже твій час боронити
    мене, і себе. І її,
    ту, що змогла полонити
    сердечко твоє золоте

    ще снитимуться сни кольорові
    лелека дитя принесе...
    вартує щось більше свободи?
    не знаю... та в світі
    існує все ж щось святе...

    таке от послання до тебе...
    такий ось лист мій простий...
    навіки твоя
    Україна...

    прошу про одне: будь живий.

    12.06.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Віктор Фінковський - [ 2015.07.06 00:35 ]
    Воїни
    Сходить багряне небо,
    В наших очах - заграви!
    Буде сьогодні жарко!
    Слава героям! Слава!

    Що нам життя віддати?
    Що нам іти на кулі?
    Ми переможем славно!
    Кліо про нас почує!

    Хлопці,
    вперед!
    До бою!
    Знов "Ще не вмерла..." грає...
    Воїни
    не здаються!
    Воїни
    помирають!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Юрій Кисельов - [ 2015.07.02 02:12 ]
    * * *
    Йде боротьба за право бути Руссю -
    за вільний степ і Київ золотий
    пролито кров. Народ у дужім русі.
    У височінь устромлені хрести,
    де хлібні мали б колоситись ниви.
    Розорані снарядами поля -
    сліди боїв не змиють жодні зливи.
    У гніві вибухатиме земля
    свята праукраїнська, тобто руська.
    Русь-Україна - знаємо ми всі,
    що це те ж саме. Москалеві - дзуськи
    протягувати лапу до Русі.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (18)


  23. Віктор Фінковський - [ 2015.07.01 18:17 ]
    Перемозі
    Слався предвічно, земле! Славтесь сини і доні!
    Славен народ з прадіда царствує, як на троні!
    Хори, співайте ставно, тенором, а чи басом?
    Славтесь святі герої!
    Слався, гарматне м'ясо!

    - Ворог!
    - В полон не брати!
    - Нищить осиний вулик!
    - Вигризти перемогу!
    - Ми не здамося!
    - Ми...
    - Ми підемо на конях!
    - Що нам залізні кулі?!
    Гасло держави здавна, магму гасить людьми.

    - Воля, вона ж, як мати...
    - Волю в нас не забрати!
    - Нас не здолать нікому!
    - В серці вогонь не вщух!
    - Ми захищати будем Землю від окупанта!
    - Нам не зламати духу!
    Тільки й те є, що дух.

    Слався предвічно, земле! Славтесь сини і доні!
    Славен народ з прадіда царствує, як на троні!
    Слава самопожертві: смертю бить смертні врата!
    Слава безсмертним воям!
    Слава мільйонним втратам!
    2011


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Віктор Фінковський - [ 2015.07.01 18:29 ]
    ***
    І ніколи не струться скрижалі,
    Наша пам'ять - навіки жива!
    І в які б не заносило далі,
    Пам'ятаємо, земле, жнива

    Тих смертей, що їх сотні і сотні,
    Тих життів, що за нас полягли.
    Тих бажань, які були на сході...
    Й не діждали своєї весни…

    Тих смертей, що їх тисячі тисяч,
    Аж устелена ними рілля…
    Тих жертов, що піднялися вище,
    Дим яких не хоронить земля.

    І ніщо, кожен крок не закуто!
    Ви - герої, хоч доля сумна.
    І ніхто вже не буде забутий,
    Аж допоки не прийде війна.
    2010


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.30 19:34 ]
    По серпу молотом
    Ніч голосила , плакав день
    В обіймах зливи літо
    Занурився у думу степ
    Ми розмовляли тихо

    І світло включене мовчить
    Втомилось майоріти
    Чомусь твій голос знов хрипить
    Приходить час терпіти

    Даремно грім лякав грозу
    Ламав деревам віти
    Усім хто накликав біду
    Клянуть вже власні діти

    Посіяні зійшли ростки
    Негода їх не тішить
    Ідем тунелем до мети
    Надать їм віри вірить

    Зніс ворогові роги смерч
    Бадяжиться мов брага
    Застрягла в гогрлі суміш перць
    Їм мелена рос - правда

    Їх поводир овець кумир
    Вже штопає шкарпетки
    Ведмедик дуля - підхалим
    Став колорадом секти

    Нам не відомо скільки ще
    Посіє маків кривда
    Одне ми знаєм - хто він є ...
    Кого накриє кара

    Ми боремося в боротьбі
    Над нами сходить сонце
    Ми всі родина у душі
    Нам не під стать потворне.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.29 09:41 ]
    Молитва
    Ти воїн на своїй землі
    Ти захисник сім'ї , родини
    Даруєш дітям мирні сни
    Щоб не образили кровини

    Ти став учасником війни
    Яку ведуть жреці - тирани
    Ти обраний сюди прийти
    Щоб відстоять свої кордони

    Заблудші душі трударів
    У зашмарку чуми - омани
    Їх зневажає бич хачів
    Що цупить , і руйнує храми

    Дістало їх , і нас , і всіх
    Ця безталанність ненажерства
    Для них це символ для утіх
    Для нас - національна жертва

    Тримайтеся , за вами світ
    За вами правди постулати
    Поборемо підступний гніт
    Зухвалого зруйнуєм плани

    Низький уклін тобі від нас
    Подяка щира , благовісна
    Хай береже тебе всяк час
    Молитвою - вся Україна.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  27. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.26 07:04 ]
    Літо в підземеллі
    Війни не гідні ніякі
    Смутків і жахів дитячих.
    Літечко кольору хакі
    Ягід і квітів не бачить.
    Літечко кольору хакі
    В погребі днює й ночує.
    Сповнене дикого страху,
    Та несподівано чуйне.
    Рвуться снаряди над містом…
    В погребі свічка не гасне.
    Там заховалось дитинство,
    Ставши дорослим завчасно.
    Там не прижитися квітам,
    Іграм, розвагам – тим паче…
    Діти сумують за літом,
    Літа у червні не бачать –
    З ягід солодким намистом,
    В пишнім віночку із маків.
    Боже! Хай стане барвистим
    Літечко кольору хакі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (4)


  28. Валерій Хмельницький - [ 2015.06.24 11:21 ]
    єрихонські труби
    гриміли гучно єрихонські труби
    і шаленіли дзвони на дзвіницях
    в передчутті ненависної згуби
    чорніли ще давно зчорнілі лиця

    дзвеніла зброя в крижаній мовчанці
    дзвеніла зброя у нестерпних криках
    котились голови додолу рано-вранці
    дзвеніла зброя кована із криці

    у бій ішли із піднятим забралом
    у бій ішли в блискучих грізних латах
    і ворогів собі не обирали
    але на горло мусили карати


    15.05.15


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (12)


  29. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.22 12:17 ]
    Не лякайте вибухами літо
    Не лякайте вибухами літо,
    Бо йому для нас родити хліб.
    Що за сили нині правлять світом?
    Корінь зла росте ушир і вглиб.

    Зупиніться! Годі! Скільки можна
    Гратися в жахливий бойовик?
    Суть війни – потворна і безбожна.
    «Не убий!», не множ сиріт, калік.

    Сліз і крові стільки вже пролито!
    Та невже те зло не має мір?
    Не лякайте вибухами літо!
    Поверніть на землю нашу мир!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  30. Петро Дем'янчук - [ 2015.06.12 07:55 ]
    Важливо
    Не йди за лозунгами тих
    Хто має дар Хамелеона
    Будь спільником людей простих
    Із них не падає корона

    Ми звикли бачити гнідих
    Уповноважених нардепів
    У брендах вишуканий пих
    Спільнота обраних аскетів

    Таланту їм не позичать
    Оскароносні всі актори
    Уміють обіцянки дать
    А потім поховатись в нори

    А ми ковтаємо у опт
    Чи не сприймаєм ? Чи наївні ?
    Пора сказати усім стоп
    Бо в черзі вже до божевільні

    Верхи кришують і деруть
    Все списується траншом - боргом
    Поборами все нижче гнуть
    Придушений народ законом

    Так і несем , так і везем
    Вірніше тягнемо зажертих
    Можливо правнукам знайдем
    Політиків своїх , і чесних...
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Галина Михайлик - [ 2015.06.11 13:26 ]
    Друге літо
    (текст тимчасово вилучений авторкою. На конкурс)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  32. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.08 14:26 ]
    Святий обов’язок
    Я уві сні збиралась на війну,
    Цілком реальну, не якусь химерну,
    В яку проклятий ворог огорнув
    Країни добрий шмат, немов у скверну.

    Я чистила й складала автомат,
    Вдягала форму і взувала берці.
    Дививсь на мене з дзеркала солдат,
    Що прагне ворогам усипать перцю.

    …Відкрила очі – поруч спить маля,
    Синочок мій, хлоп’я чотирирічне.
    Невже паскудний чобіт москаля
    Його свобідну долю покалічить?

    Синочка не покину і у бій
    Не кинуся, до рук узявши зброю,
    Але щоденно борг священний мій
    Віддати мушу справжньому герою.

    Щодня для перемоги щось роблю,
    І скільки треба – той тягар нестиму.
    За мене хлопці гинуть у бою,
    Тож осторонь стояти – непростимо.
    4 червня 2015



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  33. Іолана Тимочко - [ 2015.06.07 22:32 ]
    [Побічний ефект. ч.2.]
    І каже вона: «Я завжди з тобою поруч,
    як вірна дружина, опора твоя і поручень,
    вкладаю у твою руку гранати й патрони,
    мій воїне.
    Якщо ти мене покинеш, чекай біди,
    я можу читати думки і твої сліди,
    у мене таких, як ти, було сотні й тисячі,
    і кожного з них я змогла зруйнувати
    і знищити.»

    Вона дістає для тебе калаш і бронік,
    ховає в окопі від ворогів і променів,
    поїть дощовою водою, немов отрутою –
    заради майбутнього,
    нав’язується тобі, як дешева повія,
    пропонує розвіятися і нарешті діяти.
    І якщо їй сказати: «Мила, пішла ти на…»,
    вона прийде до тебе додому –
    твоя війна.

    04.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  34. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.05 13:43 ]
    Благання
    А коли відгорить, відгримить, і розвидниться небо,
    І засохне колючий бур’ян у донецьких степах,
    Бо почуті мої молитви за Вкраїну й за тебе,
    Ти здолаєш тяжкий, нереальний учора ще, шлях.

    Я не знаю, чи буде то день, чи морозний світанок,
    Прибіжу на вокзал, чи постукаєш в наше вікно.
    Я відчую, як м’якне земля, упиратись не стану
    І до ніг упаду, як нерідко буває в кіно.

    І покотиться вниз до твоїх запорошених берців
    Невблаганна гаряча сльоза, що весну принесе.
    Я в розлуці плекала її, мов дитину під серцем,
    Народити завчасно боялася більше за все.

    А попереду весен щасливих чекає багато,
    Урожаями щедрі, над нами цвістимуть сади,
    І народиться син, мов дві крапельки, схожий на тата…
    Я благаю тебе: уцілій, доживи і дійди.

    Жовтень 2014

    П.С. Оскільки учора було оголошено результати літературного конкурсу "Коронація слова", я нарешті маю право (згідно з умовами участі у конкурсі) оприлюднювати роботи, які туди надсилала. Цей вірш - один із них.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (10)


  35. Іолана Тимочко - [ 2015.06.04 21:03 ]
    Побічний ефект. ч.1.
    Вона забирає усе твоє
    і каже: «Погано, якщо ідея
    дорожча тобі за життя і подих,
    за хліб і воду.»
    У неї так туго з умінням думати,
    що вона пропонує без тіні гумору
    стати одним із її бездушних
    маленьких
    роботів.

    Вона заганяє тебе в окоп
    з нелегальною батьковою двостволкою,
    у подертих кросівках, старій футболці,
    вилинялій
    на сонці,
    і каже: «Ти можеш мене залишити,
    проміняти на хату, сім’ю і тишу,
    завести собаку, здобути вишку,
    навіть влитися
    в соціум».

    /Ага,
    і відстежувати по радіо чи ТБ
    всі сюжети і передачі: коли і де
    обстріляли, розбили, вирізали до тла,
    щоб лиш кров і зола…
    Щоб лиш спогад – і погань, що вирвала, мов трофей,
    цю не варту нічого, як каже вона, ідею,
    щоб лиш совість і сором –
    ефект, про який вона не
    розказала./

    ***

    Щоб лиш голос і галас, крики у голові –
    дякувати богам, що усі живі,
    щоб по той бік у трубці звучало знайоме «алло» –
    і нічого поганого, втраченого не було,
    щоб ніколи не йшла за тобою, як тінь, вона,
    ця ненависна, остогидла, страшна війна
    зі своїми амбіціями та розмовами.

    Ти ніколи не зрозумієш, навіщо і хто вона...
    Ти б хотів утекти, та тікати нема куди,
    бо такі, як вона, фіксують шляхи і ходи,
    бо такі, як вона, щохвилини у спину дихають
    обрізають стежки і перекривають виходи.

    02.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати: | ""


  36. Валентина Попелюшка - [ 2015.06.03 20:04 ]
    Не кіно
    Оті, що до рабського звикли життя,
    І духу свободи бояться…
    Катюга з рукою тризуба відтяв,
    А хлопцю – всього дев’ятнадцять…

    …У дівчинки-крихітки в погляді даль,
    І туга – доросла, без краю.
    На платтячку татова сяє медаль,
    А тата вже більше немає…

    … В тім пеклі Іринку Господь уберіг,
    Де навіть залізо горіло.
    Буває, герої лишаються ніг,
    Та їм не підрізати крила…

    … Маленького братика тулить сестра,
    Украла війна їхнє щастя.
    У різних притулках тепер дітвора,
    Тож разом бувають нечасто…

    Сльоза за сльозою гірчить полином
    За всіх постраждалих невинних.
    Колись ми дивились таке у кіно,
    А зараз – щодня у новинах.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  37. Юрій Кисельов - [ 2015.06.03 00:22 ]
    Зрада
    ти ступив у гидь
    ти ступив у гадь
    чорнокінно мчить
    промосковська рать

    ти тепер між них
    ти не друг а брут
    серед лютих лих
    зрада там і тут

    мов найбільша з бід
    стигне в жилах кров
    не скресає лід
    від пустих розмов

    сам казав не зрадь
    аж душа болить
    ти ступив у гадь
    ти ступив у гидь


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  38. Марія Дем'янюк - [ 2015.06.02 18:33 ]
    А на Луганщину летіли журавлі

    А на Луганщину летіли журавлі,
    Щемливу ніжність несли на крилі.
    Селилися обабіч хат й доріг,
    Вітались:дзьбом стукали в поріг,
    Щоб їх зустріли радо як завжди.
    Та раптом зупинилися:зажди...
    Порожні хати вікнами дивились,
    А в них ікони, що до них молились...
    Там на господаря чекає липа,
    Й розвіяна туга несамовита...
    Знесилена трава росою плаче
    І приховати рани прагне наче...
    Й крізь сльози вперше усміхнулася земля-
    Побачила кружляння журавля...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2015.06.01 22:34 ]
    Ніна Третяк Ти у зоні АТО*
    Хто, скажи мені, хто,
    Напророчив біду твоїй долі?
    Ти у зоні АТО
    На вчорашньому мирному полі.

    В тебе цілиться брат,
    Що одвічно вважав своїм братом…
    Поряд рветься снаряд –
    Зорі падають вниз зорепадом.

    Ти у зоні АТО
    За чужу не ховаєшся спину,
    Як не ти, тоді хто,
    В час лихий порятує країну?

    Як не ти, тоді хто,
    Принесе перемогу крилату?
    Ти у зоні АТО –
    Твоя місія – перемагати!

    А коли все мине
    І війна, непотрібна нікому,
    Сном страшним промайне –
    Ти повернешся іншим додому.

    Почуття, відчуття
    Не даватимуть довго ще спати.
    За Вітчизну життя
    Ти готовий синівське віддати.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  40. Валентина Попелюшка - [ 2015.05.31 10:40 ]
    У війни не буває свята...
    Де взялася вона проклята?
    Чом не щезла колись навíки?
    У війни не буває свята
    Перемога – то крові ріки.

    У війні не буває правих,
    Кожен власну несе провину:
    Хтось напився чужої слави,
    Хтось був братом наполовину…

    А дитина чекає тата,
    Тільки тато вже там, де зорі…
    А війна – ненажерна шмата –
    На чужім заробляє горі.

    Заплатили ми вже нівроку
    За майбутнє надмірне мито.
    Тільки б крові стрімкі потоки
    Не даремно було пролито…


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  41. Марія Дем'янюк - [ 2015.05.23 09:04 ]
    Чекаю
    Я зорі дістаю із серця й кидаю в небо,
    щоб тобі світили.
    Окопи, бліндажі...Лечу до тебе...
    А вранці знову маски й муляжі.
    І суміш посмішки й понурених очей...
    Коханий, скільки нам іще ночей
    кидати зорі один одному в долоні?
    На самоті, у ноченьки безсоні,
    вдивлятись в небо, щоб піймати мить,
    коли від тебе зіронька летить?
    Кохаю, любий! Так тебе кохаю!!!
    Чекаю, любий! Так тебе чекаю!!!
    Зоріє усе небо й білий сніг:
    Чекають рідні, як повернетесь до них.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  42. Вадим Василенко - [ 2015.05.16 13:54 ]
    ***
    Наснилося, що був ти вояком
    Стрімкої раті. В чаші спорожнілі
    Текли меди, і сволоки ясніли.
    Та падолист іржавим мідяком
    Спадає долі. Стіни поніміло

    Кудись відходять. На самому дні
    Залишилося твого маєстату,
    Аби дубовий щит в руках тримати,
    Бо дзвонять гуслі. Мерехтять сумні
    Твої кольчуги і діряві лати.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  43. Юрій Кисельов - [ 2015.05.13 22:16 ]
    Батальйон "Азов"
    Азовське море реве бурхливо.
    "Азов" до бою веде комбат
    у грози й вітер, у сніг і зливу -
    пора настала навести лад

    на дикім Сході. В шаленім герці
    здобуде волю Вкраїни син.
    Снаряди. Кулі. І біль у серці.
    І не змовкає церковний дзвін.

    Назад - ні кроку, бо Маріуполь
    позаду. В наступ - а де наказ?
    Ятріє душі бійців розпука
    в чеканні битви за весь Донбас

    і Приазов'я. Гранітні скелі,
    напевно, знали ще в давнину,
    що Україна тут - не пустеля.
    Чужак не виграє цю війну.




    22.04.15


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (7)


  44. Петро Дем'янчук - [ 2015.05.13 06:32 ]
    Народові
    Кольором блакитним , голуба крилом
    Намалюю світу - миру голоси
    Хай вони розкажуть - долями людей
    Як цінити радість - у очах дітей

    Хай моя палітра - всім покаже жах
    Той яким керує - війн панічність зла
    Як тиран вбиває , губить все живе
    Щей при цьому хрестить - вбивцю палача

    Чесний розуміє - ворог в спину б'є
    Хто стоїть за правду - той і наше все
    Совісті сумління , гострота меча
    Той хто совість втратив - тому вісник тьма

    Написав мазками , розписав віршом
    Щоб героїв знали - свідчили пером
    Той народ є сильним - хто стоїть щитом
    Той перемагає - де народ герой.
    2015р.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2015.05.12 17:44 ]
    Диванні війська
    Ох як набридли вже мені
    Війська диванні.
    Що мирно чуються уві сні.
    Та стали популярні.

    Бо надивилися новин
    І начитались в інтернеті
    Й експертів поточився плин
    В парку із пивом у пакеті

    Чоловіки з набитим пузом
    Такі політики й стратеги.
    Й жінки не ліпші навіть бабці
    Глибокі висувають теги.

    Скажіть навіщо говорити
    Про те, чого не бачив сам.
    Колег наслухався з війни,
    А чи хоч хтось із вас був там?

    А чи хтось чув пострілів ряд?
    Чи зрив гранат, як стріляв град?
    Чи бачив хтось як на очах
    Вмирає друг ваш або брат?

    І сунуться усі писати,
    Про біль і горе і страждання
    Про Україну у руїні
    І своє болісне сприймання...

    Коли ти мирно спиш у хаті
    І молишся, щоб не прийшла повістка
    Лиши вже, друже, мудрувати
    І жди зі Сходу добру звістку.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  46. Світлана Костюк - [ 2015.05.11 23:04 ]
    ***
    Спини мене, мій Ангеле, спини...
    Кругом весняно так і сонцецвітно...
    Чого ж душа, як птаха перелітна,
    Втікає у свої космічні сни?..
    Спини її, спини її, спини...
    ...Життя земне подібне теж на сни,
    Де можна грати ролі і не грати...
    Де вільно продаються автомати,
    Де соловейко не_співати звик...
    Життя земне - жахливий бойовик...
    ...Спиніть його, спиніть його, спиніть,-
    Цей фільм, де режисери - не від Бога,
    Де кров`ю юних скроплена дорога,
    Ікони кровоточать на стіні...
    Спиніть його, спиніть його, спиніть...
    ...Життя таке прекрасне й таємниче,
    В нім світла вистачає і тепла,
    Аби ЛЮБОВ у серці ожила
    І освітила душі і обличчя ...


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  47. Любов СЕРДУНИЧ - [ 2015.05.07 12:31 ]
    "Весна-2015"
    ВЕСНА-2015
    Сипле квітень п’янкі привіти,
    Обціловує світ вустами.
    Весняним обв’язавшись вітром,
    Від краси цеї просто тану.

    Никнуть сутінки вмить останні,
    Піє соло пташина рання.
    Огорнувши плечі світанком,
    Заслухаюсь ноктюрнами травня.

    О, яка ж тут краса довкружно!
    А ще ж будуть дива у літа!
    Все в Природи – і мирно, й дружно,
    Тільки хтось хоче все це вбити!
    (© Любов СЕРДУНИЧ, 3 квітня 2015).


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  48. Ігор Шоха - [ 2015.05.04 16:51 ]
    Як по нотах
    Яка невимовна краса
    і сонце...
                       ...у грозу.
    Але із півночі яса
    чатує на красу.

    Яка омріяна весна,
    барвисті береги...
    Але римується,
                        – війна...
    бандити...
                         вороги...

    Летять у небі журавлі
    і літепло несуть.
    Але на сході москалі
    гарматами гудуть.

    Чекає мати дитинча.
    Радіє добрий рід.
    Але із Криму саранча
    готова у похід.

    І як не хочеться біди
    серед ясного дня.
    А у ефірі, як завжди,
    волає кацапня.

    І диригує сатана,
    імпровізує зло,
    і ораторії лайна
    виспівує хайло.

    І угасає полонез,
    і ро́кові баси,
    і вічні чахлики Є-еС
    міняють голоси.

    І залишається одне –
    стояти до кінця,
    і уповати на Отця
    і сонечко ясне.

    І за мелодії весни
    і під її набат
    перед атакою війни
    помолиться солдат.

    За убієнних ворогів,
    і за дітей, і матерів,
    і за життя,
                            – ура!..

    За рідний і чужий Донбас,
    це може і останній раз,
    але уже,
                            – пора.
                                  04.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  49. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2015.04.25 08:35 ]
    ***
    Між нами різниця:
    обрізані лиця,
    обірвані фрази,
    завмерлі думки.

    Застигла вже криця:
    без німбу столиця;
    я вірю в "сториці"-
    і добрі, і злі!

    ( переглядаючи фото Пітера)

    23.04.2014


    Рейтинги: Народний 5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (10)


  50. Богдан Кухта - [ 2015.04.22 15:59 ]
    Купіть Майдан
    Купляйте шини з барикади:
    Дешевше втричі наш товар.
    Дірки - лиш слід від автомата,
    Червоний колір личить Вам.

    Купляйте диски з кінофільмом:
    Там - екшин, драма, все разом.
    Щоденник обгорілий у комплекті,
    Це - бонус від компанії "No war".

    Ось розмір Ваш:
    Шолом з двома дірками,
    Цей щит - до пари,
    Акція нова.

    Ми змили кров з цієї плитки,
    Квадратний метр майже задарма.
    Купіть Майдан, хай пам'ять буде з Вами.
    Ціна свободи - це чуже життя!

    15.12.2014

    ©Богдан Кухта

    #Вірші_в_КУТочку
    #СоціоПат



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   23