ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", "Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:26 ]
    Колискова для сина
    Тривожний день утомлено зітхнув
    І вії опустив, немов людина.
    Яким би кожен день для нас не був,
    Люби свій кожен день, моя дитино.

    Живи, як сонце, навсібіч світи,
    Люби, як сонце, посміхайся людям.
    А коли прийде ніч, спочинь і ти.
    І завтра краще, завжди краще буде.

    Не бійся, сину, темряви. У ній
    Народжуються сни і сяють зорі,
    І дозріває місяць уповні,
    А небо, наче мрія, неозоре.

    Ти підростаєш, ти ідеш у світ —
    Так подивом синіють оченята.
    Нехай тобі пошле багато літ
    Великодушний Бог, моє дитятко!

    Що подарує доленька, бери
    І дякуй щирим серцем, кожним кроком.
    Твій кожен день і кожна ніч згори
    Наповнена осяянням високим.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  2. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:58 ]
    Колискова на тиждень
    Втомила праця Понеділка –
    Він розпочав багато діла.
    Він до роботи всіх привчає,
    Собою тиждень починає.

    Спочинь, Понеділочку, спочинь!
    Бо сни всім дарує ночі синь.
    Хмаринка ласкаво тебе торкне –
    Утома в чарівному сні мине.

    До праці поспіша Вівторок,
    Бо справ кошіль та іще сорок.
    Бо у трудах велика втіха!
    День другий в ніч заходить тихо.

    Спочинь, Вівторочку, спочинь!
    Тобі ніч дарує сни зі скринь.
    А зірка ласкаво тебе торкне –
    Знов тиждень до тебе нового сягне.

    І тиждень Середу покликав –
    Вона ж про всіх-бо дбати звикла.
    В турботах третій день минає.
    Четвертий в тиждень заглядає.

    Спочинь, моя Середо, спочинь.
    Рибинкою срібною в ніч полинь.
    Там казка ласкаво тебе торкне,
    Таке все у казочці чарівне.

    Четвер заступає, бо він четвертий.
    Він працьовитий, до праці впертий.
    І місце своє у тижні знає –
    Бо другу частину він зачинає.

    Спочинь, Четверочку, спочинь.
    У човнику місячнім далі плинь.
    Там дощик ласкаво тебе торкне
    Й до діла за тиждень тебе верне.

    А П”ятниця п”ята лічбу веде,
    У поміч приходить-бо до людей.
    Вона трудівниця, як решта днів.
    І теж хоче лагідних ніжних снів.

    Спочинь, знову П”ятничко, спочинь.
    Утому із плечиків своїх скинь.
    Хай сяйво небесне тебе торкне,
    І сяйвом отим наділи мене.

    Там далі до нас загляда Субота.
    У неї приємна для нас робота.
    Вона всім готує перепочинок.
    Збирає утрачений час до хвилинок.

    Спочинь же, Суботонько рідна, спочинь.
    Бо завтра Неділі настане чин.
    Хай радість Неділі тебе торкне
    І тиждень новенький собою зачне.

    Коли ж світанково Неділя всміхнеться,
    Знов тиждень-Господар до діла візьметься.
    Сім днів допомогою людям стануть,
    Усі вони вчасно для нас настануть.

    Світи нам, Неділько, як сонце, світи.
    За кожним деньком треба вправно йти.
    Хвилинки й годинки свої берегти.
    Бо час є безцінний, тому святий.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  3. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:23 ]
    У полі
    У полі квіточка. У полі
    Багато світла і тепла.
    І бджілка сонячна на волі
    Медку родині добула.

    Щасливий вітерець тріпоче
    Мій білий чубчик, комірець.
    До квіточки я мружу очі.
    Аж раптом коник-стрибунець

    З травички на моє коліно
    Поцілив — і назад стрибнув!
    Чому ж він так злякався сильно?
    Я й оком навіть не моргнув!

    Ще он малий повзе жучинка,
    До мене лізе навпростець.
    Я підкладу йому травинку
    І конюшини пагінець.

    Веселе полечко у квітах!
    Пухнасті хмарки і блакить!
    У полечку гуляє літо
    Й під зорями у квітах спить.


    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:28 ]
    Я учуся рахувати
    Я учуся рахувати.
    Перша цифра — це «один».
    Легко так запам’ятати:
    Я один у мами син!

    «Два» живе в моїй родині,
    Бо у мене дві сестри!
    Мушу відшукати нині,
    Де живе кругленьке «три»?

    Троє діточок у Мурки!
    Троє ніжних кошенят.
    А «четвірка» у піжмурки
    Кличе четверо хлоп’ят.

    Заховалися хлоп’ята —
    Порахую до п’яти!
    Я був першим, а став п’ятим.
    Чотирьох треба знайти!

    Я навчився рахувати.
    У долонях — п’ять і п’ять!
    Скоро, скоро буду знати,
    Скільки разом пальченят.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  5. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:35 ]
    Сіренька жменька
    Цілий день біля воріт —
    Сіренький, маленький.
    Це до нас прибився кіт
    Крихітний, як жменька.

    Мама котику наллє
    Молока у миску.
    Зголодніло ж як мале —
    Не одірве писка!

    Треба сірому котку
    Ковдру намостити.
    Хай живе собі в кутку
    На утіху дітям!

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:41 ]
    Сум
    — Чому опадає листя?
    І вітер холодний чому?

    — Це осінь прийшла до міста
    І сумно тепер йому.

    — Я думав — сумує людина…

    — Сумує природа теж.
    І небо сумує. Й рослина.
    Коли-небудь ти збагнеш.

    — А потім що буде, мамо?
    Як листячко опаде?

    — За зливами і громами
    Сніжна зима прийде…

    — Мам! Листя мені шепоче,
    Щоб я не боявся зими…
    — А бабине літо лоскоче
    Неба легкими крильми…

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  7. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:20 ]
    Хочу зрости!
    Дерева великі, великі кущі,
    Навіть трава велика!
    А я вибігаю під літні дощі —
    Мене ж всього — пів-чоловічка.

    Усе підростає і пнеться увись.
    Чому ж я зростаю помалу?
    Я хочу, як сонях, за літо звестись,
    Щоб мене усі помічали!

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  8. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:29 ]
    Сон
    — Мамочко! Я бачив сон!
    Вовк мене лякав поганий.

    — Подивися у вікно —
    Вовка й сну у мить не стане.

    — Мамочко! А звідкіля
    Вовк у сон прийшов лякати?

    — Ні, хлопчатко, ні, маля!
    Вовчику теж треба спати.
    То не вовк. То просто страх.
    А у нього вовча маска.
    То казки блукають в снах.
    І про страх буває казка.
    Я покличу сон ясний.
    Казочку покличу ніжну.
    Спи, маленький! Міцно спи.
    Почитаю тобі книжку…

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  9. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 19:39 ]
    Комашина
    Хто це там такий маленький
    По стежинці дріботить?
    Перебіг її швиденько
    І пірнув у хащі вмить.

    Я спираюсь на колінця,
    На стежиночку присів.
    Де ж, маленький, ти подівся?
    Я розгледіти не вспів.

    Ось травичку прогортаю.
    Де ти? Де ти? Визирай!
    Я маленьких не чіпаю,
    І ти мене не чіпай.

    Я — Сергійко. Я — людина.
    Ти — жучок. Ти — комашина.
    Повернися і не бійся,
    Іменем своїм назвися!

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  10. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:35 ]
    Човни
    Я взуваю черевики.
    Черевики — завеликі.
    Черевики — як човни!
    Ой! Чиї ж, чиї вони?

    У човнах пливу до мами,
    Гучно човгаю ногами.
    Мама тільки посміхнулась
    І на татка озирнулась.

    А татусь!.. Татусь регоче!
    Він, мабуть, сказати хоче,
    Що човни великі знає,
    Бо щодня їх назуває!

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  11. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:55 ]
    Про мураху
    Бідкалась мала мурашка:
    Нести їй поклажу важко!
    Через горбик та ярок
    Тягне в дім свіжий листок,
    Щоб родина поживилась,
    Сил набралася з листка.
    Тож малеча і трудилась,
    Хоч і дрібна отака!

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  12. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:06 ]
    У лопухах
    Велетенські лопухи
    Наді мною, як дахи.
    Я під лопухи зайшов —
    Гарну схованку знайшов.
    Не побачить мене мама
    Під такими лопухами.
    Погукає, озирнеться:
    — Де ж поділось моє серце?
    Я у схованці примовк.
    Тут затишний холодок.
    А до мене, ніби котик,
    Притуляється дрімота.
    Проганяє комарів,
    Щоб я затишно сидів.
    Не помітив, як заснув —
    Кроків маминих не чув.
    Щось мугикнув мамі трішки,
    Коли опинився в ліжку.
    — Не ходи у лопухи!
    В лопухах живуть страхи.
    Та я мамі не повірив,
    Бо сам щойно перевірив:
    В лопухах немає страху —
    Там живуть одні комахи!

    2008



    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  13. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:12 ]
    Велетні й Малюк
    У великому місті — великі будинки.
    Ручки вгору здіймає маленька дитинка.
    Запитав по-сусідськи будинок в будинка:
    — Що то там: чи мураха,
    чи, може, людинка?
    Роздивитися ближче
    будинки не можуть.
    Вони тільки стояти рівнесенько гожі.
    А дитиночка сходами вгору швиденько
    Піднялася, хоча, як мураха, дрібненька.
    І дивується диву будинок великий:
    — Ач, який же він спритний —
    малий чоловік!
    Другий велетень також
    позаздрив малому:
    — Так! Малий! А господар
    великому дому!
    Із балкону маленька дитинка гукає:
    — Ой, погляньте,
    я ручками небо торкаю!

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  14. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:43 ]
    Великдень
    У Великдень на столі —
    Паски великі й малі!
    Крашанки, ковбаска!
    Якщо ваша ласка,
    То мені відріжте скибку,
    Крашаночку облупіть!
    На білочок солі дрібку
    Обережно покладіть!
    Я із мамою і татом
    Буду Пасху величати!
    Гарне свято! Гарний день!
    Всі такі веселі!
    Повно радості й пісень
    У нашій оселі!

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  15. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:50 ]
    Мама млинчики пече
    Біля пічки гаряче:
    Мама млинчики пече.
    Черпаком колотить тісто.
    Тіста ще не можна їсти!
    Мама каже:
    — Попечу —
    Будеш їсти досхочу!
    А я наче не почув,
    Пальця в мисочку вмокнув
    І швиденько облизав,
    Пальця в кулачок сховав.
    Перший буде мій млинець,
    Бо я хлопчик-хитрунець!

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  16. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:47 ]
    Сонечку, агов!
    Я сиджу біля віконця —
    Цілий день чекаю сонця.
    Сонце, мабуть, забарилось,
    З кимось на шляху зустрілось,
    Забалакалось, стоїть.
    А у нас дощик мрячить.
    Мушу сидіти у хаті,
    Сонце в шибку виглядати.
    Зараз відчиню вікно.
    Може, близько десь воно?
    Погукаю, нагадаю,
    Що весь день його чекаю.
    Дощ іде. Іде. Іде.
    На дворі нема людей.
    Нема ким переказати,
    Що я утомивсь чекати.

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  17. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:37 ]
    Біле і червоне
    Білий двір, білий сад.
    Білі вишні й виноград.
    Біла шапка — на криниці.
    Біла ковдра — на дрівниці.
    На драбині — білі сходи.
    Біла-біла вся природа!
    Щось на гілочках червоне
    Не біліє, не холоне.
    Це ж з’явились снігурі
    У зимовому дворі!
    Гарно зимонька малює —
    Біле червоним гаптує.

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  18. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:45 ]
    Що це?
    Що це падає біленьке
    З висоти?
    Тане на щоці хутенько —
    Не знайти!
    Ось присіло на рукавчик —
    Не зникай!
    Крихітненька зірка наче.
    Он яка!
    Придивляюсь, притуляюсь —
    Холодок.
    Раптом зіронька злякалась
    І льодок
    Розтопився, розчинився,
    Десь пропав.
    Заховався, просочився
    У рукав.

    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:59 ]
    Муха-вередуха
    У вікно влетіла муха —
    Зумкотлива вередуха!
    Вушка щільно затуляю,
    Хай вона собі співає.
    Але муха — дуже хитра,
    Крильцями здіймає вітер.
    Мені спатки не дає,
    Все снує, снує, снує.
    Татку, муху прожени,
    Бо не йдуть до мене сни!

    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  20. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:04 ]
    Почитайте книжку!
    Почитайте мені книжку,
    Коли я іду до ліжка.
    Полюбляю казки й вірші,
    Хочу слухати їх більше.
    Виросту — навчусь читати
    Книжечку для мами й тата.

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  21. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:08 ]
    Рибинка
    Мама зве мене «рибинка»,
    Бо у мене пружна спинка.
    Я швидкий, немов карасик,
    Я верткий, наче в’юнок.
    Я і сам до рибки ласий!
    Схожий на линка синок!

    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  22. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:10 ]
    Хто намочив?
    Одягаємо синочка
    У штанята і сорочку.
    На голівоньку — кашкетик,
    Ноженята — у шкарпетки.
    Та намокли знов штанці,
    І оті, й оті, і ці!
    Чом же мокренькі штани?
    Може, плакали вони?
    Може, впали у калюжу?
    Може, застудились дуже?
    Хто ж це намочив вдяганку
    Десяток разів од ранку?

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  23. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:02 ]
    Синичка
    Синичка прилетіла,
    Біля Сергійка сіла.
    Співає для малого,
    Співає до знемоги.
    Сергійко слухав, слухав,
    Аж заболіли вуха.
    Синичко, помовчи,
    У вушках сокочить!
    Не слухала синичка:
    Співала аж до нічки.

    2005


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  24. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:56 ]
    Полуничка
    — Полуничко, полуничко,
    Чом у тебе гарне личко?
    — Сонечко голубить мене,
    Поки я мала й зелена.
    Воно гріє і рум’янить,
    Поки гарною не стану.
    А як стану чепурненька,
    Піду до Сергійка в жменьку!

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  25. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:07 ]
    Задощило!
    Задощило, задощило!
    І прання все намочило!
    Ми схопили парасолі
    І хутчіш із хати — в двір!
    Повзуночки! Малі льолі,
    Он іще шапинки дві!
    А пелюшки? А пелюшки?
    Наволочки на подушки?
    Дощ веселий все змочив,
    Хто ж його тому навчив?
    Ну-ну, неслухняний дощик,
    Не привчивсь ходить у горщик!
    Наш Сергійко підросте,
    Скаже дощику на те:
    — Як прийдеш до мене ще,
    Обережним будь дощем!
    Поливай кущі й дерева,
    А штанців моїх не треба!
    Поливай моркву, картоплю,
    Одяганок не закроплюй!

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  26. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:06 ]
    Зазиваночка на горщик
    Сів на квіточку метелик.
    А на другу — товстий джмелик,
    А на третю — мала бджілка.
    Сіла пташечка на гілку.
    Треба і собі подбати,
    куди буду я сідати.

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  27. Ірина Кримська - [ 2010.02.20 18:49 ]
    У синочка сині очка
    У синочка — сині очка
    У веселих війках.
    Очка сяють на всі бочки,
    На всі бочки двійко.
    Очка бачать маму й тата,
    Сестричок, бабусю.
    — Скільки ще всього багато!
    Ото надивлюся!

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  28. Анатолій Сазанський - [ 2010.02.18 16:33 ]
    ZZZZZZ ZZZZZZ М.П.ZZZZZZZZZZZZZ
    Білизну прапорів похилила Зима
    На високі засніжені мури
    Та Мороза гука... а старого нема..
    І серденько надією дурить..

    Розплелася ріка.У косички рясні
    Запліта Вітер бантики сині ,
    І розписує землю в догоду Весні
    Праслав"янським забутим курсивом..

    На червону тарель лунко капає день..
    Лісовик у струмку мочить лапи..,
    І хмеліє..і в соняшних нетрях бреде..
    І смерічку розпатлану лапа..

    Сонце струни на піки ялин напина
    І сміється..щебече.. палає...
    Все в чеканні завмерло...красуня Весна
    На органі,за хвилю, заграє ...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  29. Зоряна Ель - [ 2010.02.16 10:18 ]
    Заєць-детектив
    ... падав сніг на поріг...

    Злився зайчик довговухий:
    Назбирав на ковдру пуху,
    Того, що зима-бабуся
    З неба завжди стільки трусить,
    Чемно приволік до хати
    І пішов щасливий спати.
    Зранку зирк, а з того пуху
    ані знаку, ані духу.
    І міркує: «От напасті,
    Хто ж той пух зумів украсти?-
    Слід малий, відбитки пальців,
    Як у мого друга-зайця.
    Тааак, сліди ведуть до ліжка...
    Уночі підкрався нишком...
    Ковдру пухову поцупив...
    То не сон був! - хтось тут тупав.
    От нахаба, от злодюга!
    Я ж його вважав за друга».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  30. Марія Дем'янюк - [ 2010.02.11 08:00 ]
    Небесна чудасія
    Хтось на небі ліпить хмари-
    Кращої нема забави!
    Ось великий бегемот
    з подиву роззявив рот.
    Там повільна черепаха,
    Що живе під власним дахом.
    Далі зайчик-сіромашка
    Заховався між ромашки.
    Ще там є пухнаста кішка,
    Лапки догори здіймає:
    Їй здається,що ще трішки,
    Клубок сонця упіймає.
    Враз з"явилася жар-птиця,
    Веселковий хвіст яскриться.
    Диво- казка,чудеса
    Розглядаймо небеса!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  31. Юля Смаль - [ 2010.02.06 21:45 ]
    У дивокраїні
    Казали мені, що у дивокраїні
    Є яблучні хатки, палаци із дині,
    А ще кавунові там їздять машини,
    В них замість бензину - солодка ожина.

    У дивобудинках живуть диводіти,
    Збирають сунички - варення зварити,
    І груші солодкі їжак в хатки носить,
    Складає запаси на зиму і осінь.

    Та де тільки дивний той край відшукати?
    На глобусі, може, чи мапі картатій?
    Щоб фрукти солодкі від ранку до ранку
    Були на обіді, вечері й сніданку.


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  32. Василь Галас - [ 2010.02.06 15:48 ]
    ГОРОБЦІ (для дітей)
    Позлітались горобці
    до порога - на млинці:
    пригощаю саме їх,
    друзів меншеньких своїх.
    Горобці млинці клюють,
    швидко раду їм дають,
    повсідались тут і там.
    - Їжте, любі, ще я дам! -
    Ситий видався обід.
    На порозі мокрий слід:
    з'їли все, і крихт нема,
    бо голодна їм зима.
    Бачу - ситі горобці,
    веселяться - молодці!
    Розцвірінькались. Овва! -
    маю вдячності слова.

    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  33. Олеся Овчар - [ 2010.02.02 10:13 ]
    Котикова забавлянка
    Котку-котику,
    Мур-мур,
    Чом в животику
    Бур-бур?
    Певно, хочеться
    Гам-гам?
    То ходи скоріш –
    Дам-дам!
    Тільки лапочки
    Мий-мий,
    Молочко уже
    Лий-лий.
    Котик очками
    Блись-блись,
    Язичком усе
    Лизь-лизь.
    Вуса облизав –
    Няв-няв.
    Це він “Дякую!”
    Сказав.

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  34. Олеся Овчар - [ 2010.02.01 11:05 ]
    Посмішка сонечка
    Сонечко нині всміхнулось зимі:
    Сонячний зайчик присів на стіні.
    Сумно і біло було так навколо,
    Раптом зробилося все веселковим.
    Сніг заіскрився, мороз потеплішав.
    Вибігла з нірки здивована миша:
    Настрою гарного в чому причина?
    Зайчик лиш очками кліпа невинно.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (22)


  35. Василь Галас - [ 2010.01.30 16:08 ]
    ЗАВІРЮХА (для дітей)
    Вщухла сніговиця,
    не ячить, не грає.
    Поле знов сріблиться,
    тихе та безкрає.
    Все тремтить, німіє
    скрізь на видноколі -
    так морозом віє
    не на жарт у полі.
    Сиплють іскри білі
    небеса високі.
    Холодок у тілі,
    у душі - неспокій.
    Бо вже сутінь руха
    млу над головою:
    скресне завірюха
    з силою новою.

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Василь Галас - [ 2010.01.29 11:19 ]
    ПІСНЯ ВИПУСКНИКІВ ГІМНАЗІЇ МІСТА СВАЛЯВА
    І трояндова мить, і бузкова,
    і тюльпанова - адже весна,
    урочиста і обов'язкова:
    нам останній наш дзвоник луна.

    Приспів:
    Прощавай, гімназія!:
    золота пора.
    Хай тепер навчається
    інша дітвора.
    Від чуттєвих споминів
    на душі тепло.
    Пам'ятати будемо -
    що між нас було.

    Ця лінійка - на інші не схожа.
    Ми - такі як завжди й не такі...
    Розійдемось, куди - воля божа,
    у мінливі світи гомінкі.

    Приспів.

    І троянди для нас, і тюльпани,
    і весняного сонця привіт...
    Паничі ми щасливі і панні -
    аж на нас задивляється світ.

    Приспів.

    Січень 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  37. Кобринюк Ірина Айлен - [ 2010.01.26 23:33 ]
    Лисиця та кіт (українська народна казка на римований мотив)
    Читаючи своїй донці казки із книжки "Семеліточка" вирішила переписати їх римовано. Що із цього вийшло - судити вам:

    На околиці лісочку вбогий чолов’яга жив.
    Й мав він котика Матвія, що мишей добре ловив.
    Як осліп же той котяра, той ловити перестав.
    Пожалів його господар й убивати він не став.
    Тож одвіз кота до лісу і його там залишив.
    А Матвійович ішов і лисичку там уздрів.
    «Здоров був, коте Матфію, а чого ти тут забув?»
    От він їй відповідає: «Добрим мишоловом був,
    Покіль бачив, а як бачить перестав -
    в ліс отвіз мене господар, й убивати він не став.
    Та от лихо, - каже кіт, - лісу зовсім я не знаю,
    Й голод допіка мене — я від нього помираю.»
    А лисичка йому й каже: «Не сумуй Матфію ти,
    якщо мене стерегтимеш, буду тебе годувати»
    Тож лисичка кота взяла, йому хатку збудувала,
    А щоб він не нудьгував, ще й городець йому дала...

    Одного дня до городу зайчик з-під тишка підкрався,
    Та й почав капусту хрумать. А кіт його як злякався.
    Задер в гору хвіст, «Фррр» - на всю почав кричати,
    Згледів то все зайчик, та й чим душ почав тікати.
    А поки він хутко біг, про звіра страшного усім розказав,
    Для жителів лісних, хто лисичку найбільше лякав:
    І медвідю, й вовку, й кабану лісному.
    Стали ж вони думати, як зарадить тому.
    А медвідь і каже: «Щоб нам мирно жити,
    Того злого звіра треба задобрити:
    Накрити банкет. Я мед украду,
    Вовк дістане сала, а от кабану
    смачних корінців треба накопати,
    А ти, зайче, будеш на обід їй звати»
    Так лісові звірі, що мали, зробили,
    Та й великий стіл для кота накрили.
    А зайчик побіг і став тихо звати:
    «Просимо вас в гості» і гайда втікати
    Як прибіг, питають: «Чи ти ж все сказав?
    А щоб ложки взяли, ти їм нагадав?»
    А зайчик і каже: «Забув то сказати,
    Знову треба бігти, щоб то передати»
    І метнувся зайчик, під вікном він став,
    «Візьміть же ви ложки» - Тихо їм сказав,
    «Добре, добре», - кіт з лисичкою відповіли,
    Взяли ложки і під ручки в гості побрели.

    Як прийшли, а кіт почув, що десь пахне смачно сало,
    Та й наскочив «мау мау», а усі почули «мало».
    Вовк і каже: «Бісів сину, сала тут на всіх би стало,
    А він сам один наскочив, ще й кричить, що йому мало»
    Медвідь вискочив на дуба, інші у кущах засіли.
    Кабан бідній не усидів й повернувся неуміло.
    Кіт подумав, що то миші, оголивши свої кігті,
    Та й до вепра в кущ заскочив, підкинувши йому дьогтю.
    Той зірвався з свого місця, та й туди де вовк сховався,
    Ну а вовк з куща на дуб. «Трісь» медвідь з гіллі зірвався.
    І й на зайця-бідолаху. Той лишень успів втекти.
    Так усі вони злякавшись, щоб ще лихо оминути
    Геть побігли із галяви. А лисичка все дивилась.
    Кіт спокійно поїв сало, а вона медку напилась.
    По-обідавши гарненько знов під ручки учепившись
    Побрели вони додому, насміявшись і наївшись....


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  38. Олеся Овчар - [ 2010.01.26 11:22 ]
    Намисто для Мишки :)
    Мишка сіла у куточок
    І силяє на шнурочок:
    Раз – перлинка, два – перлинка,
    три - червона намистинка.
    Ось уже і перша разка –
    Не закінчується казка,
    А нанизується далі...

    Гарні в Мишечки коралі!

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  39. Олеся Овчар - [ 2010.01.25 09:21 ]
    Мишеняточко у ванні (забавлянка)
    Мишеняточко у ванні
    Куп! Куп!
    А довкола хвильки раді
    Хлюп! Хлюп!
    Милом – лапки, вушка, хвостик
    Мий! Мий!
    І водичка, наче дощик,
    Лий! Лий!
    Оченята слід закрити
    Жмур! Жмур!
    І гарненько чуба вмити
    Фур! Фур!
    Вже чистенькі мишенята
    Чап! Чап!
    Тільки з хвостика ще капа
    Кап! Кап!
    Аж чистіший світ навколо
    Гай! Гай!
    І підморгує бадьоро
    Грай! Грай!

    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (12)


  40. Тата Рівна - [ 2010.01.23 22:21 ]
    Дрімоні
    Казку, дитя, ти послухай хорошу,
    Казка тебе вбереже і навчить.
    Там, за вікном, вітер трусить порошу,
    У хаті затишній грубка горить.

    Мама закутала ніжки тепленько,
    Ручки маленькі взяла в долоні.
    Тихо у хаті, а котик руденький
    Кличе до ліжечка твого дрімоні.

    Прийдуть дрімоні, ув синіх жупа́нцях,
    Смушеві шапочки стиха знімуть,
    Ніченьки темної вірні посла́нці
    Зорі та люлі тобі принесуть.

    Будуть казати байки і примовки
    Про козенят, колобка, про Кая,
    Про Білосніжку та сірого вовка. –
    Все, що захочеш, що запитаєш.

    Стануть на чатах щоб сон вартувати,
    Ще й проганяти болі-болюні,
    Крильця тобі подарують – літати
    І виростати будеш, манюній.

    Ранок торкне прохолодою скроні,
    Маревом ніжно-бузковим прогляне –
    Смушеві шапки надінуть дрімоні
    І осідлають коней туманних.

    Сонечко встане, протре оченята,
    Скочить – й покотиться небом в висі!
    Ну ж бо! Промінчиком всіх лоскотати:
    «Світ, прокидайся! День, розпочнися!»

    Будуть забави та ігри веселі –
    День пролетить, як одна хвилина –
    Вечір запалює світло в оселі,
    Котику, казочки клич до дитини.

    Котик рудесенький муркає нишком,
    Мама цілує вустонька сонні,
    Квапить у сінцях чемнесенька мишка:
    «Ну ж бо, хутчіш до маляти, дрімоні…»
    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  41. Тата Рівна - [ 2010.01.23 22:34 ]
    Малий Котигорошко
    Сумним бував він трошки,
    Але одну лиш мить –
    Малий Котигорошко
    Без діла не сидить.

    То бігає, мов песик,
    Вже й носа намочив,
    То пузом ліг в пісочок
    І човником поплив.

    Погляньте! Бджоли роєм
    Схопилися й летять –
    Малий Котигорошко
    Узявся мед качать.

    Приніс димар і клітку
    Ще й віника із хати!? -
    Намірився він бджоли
    У клітку заганяти!...

    Руде коша грайливе
    В кущі тіка щосили –
    Малий Котигорошко
    Приготував вже стріли!?

    Він воїн знаменитий,
    На прізвисько Сталевий,
    У джунглі вполювати
    Сьогодні вийшов лева.

    Гукають мама й тато,
    Бабуся і дідусь:
    «Будь обережний, синку!»,
    А він: «Я не боюсь!

    Я індіанець Черрі,
    Червона шкіра в мене.
    Як виросту, то буду
    Я захищати плем’я

    Не дам конкистадорам
    Маїс наш потоптати!
    Я буду, мамо й тату,
    Усіх вас захищати!»

    Крутнувся, завертівся,
    Приклацнув язичком –
    Ходжа в Багдад прямує
    Із вірним віслючком

    Там глечики ліпити
    Навчиться до пуття,
    Дивись і пригодиться
    Те вміння за життя –

    Налив у більшу діжку,
    Води до половини
    І миску кинув щоби
    Розмокла та у глину?!..

    «Дива та й годі!» - кажуть
    Сусіди без кінця, -
    «Такого не прив’яжеш
    До парти чи стільця!...»
    Та знають мама й тато,
    Бабуся знає й дід –
    Малий Котигорошко
    Великий наче світ.

    Сумним бував він трошки,
    Колись, одну лиш мить –
    Бо наш Котигорошко
    Без діла не сидить.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  42. Олеся Овчар - [ 2010.01.22 08:23 ]
    Сніданок для мишенятка
    Мишеня мале щоранку
    Крутить носом від сніданку:
    Те не буде, те не хоче –
    Тільки голову морочить.
    – Мамо, що це? Це яйце?
    Ой, не можу! Лиш не це!
    – Ну а це? Невже вівсянка?
    Ну яка вівсянка зранку?!
    – Я картопельку просило,
    Але зовсім без підливи!
    – А тепер навіщо, мамо,
    Ти в пюре дала сметани?
    – Ні, не хліба, не ковбаски,
    Краще сиру – ну, будь ласка.
    – А сьогодні що – омлет?
    Краще парочку котлет.
    – Не люблю таких приправ,
    Апетит кудись пропав...

    Врешті-решт втомилась мама
    І несе синку сніданок
    (Щоб охоту мав до праці) –
    Два сухарики на таці...

    2010


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (17)


  43. Зоряна Ель - [ 2010.01.21 10:41 ]
    Відгадай
    Відро на чубі, у руці мітла -
    Стоїть поважна баба снігова.
    Із камінців і рот, і очка два
    Морквина де?! Була – і загула.

    Сліди дрібні ведуть на манівці,
    Одні у поле, інші - ніби в гай.
    Ото морока. Ну ж бо, відгадай,
    Куди побігли снідати зайці.

    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (14)


  44. Феміда Дана - [ 2010.01.15 20:59 ]
    Мені ще немає двадцяти трьох
    Мені ще немає двадцяти трьох,
    А я вже не ангел, я вже-не бог.
    Я впала морально й фізично,
    Мені вже багато що звично.

    Мене не лякає і не коробить
    Вже жодна ве-не-рич-на хвороба!
    На думку громадськості –
    Накласти!
    Чим гірше, тим краще,
    І в цьому – щастя!

    Зі страхом дивлюся
    У власне майбутнє:
    Вагіни і прутні,
    Вагіни і прутні.


    Рейтинги: Народний 0 (0) | "Майстерень" 0 (0)
    Коментарі: (42)


  45. Олеся Овчар - [ 2010.01.12 13:04 ]
    Різдвяні мандри
    Вбрали зорі вишиванки,
    Повзували постоли
    Та й Різдвяної співанки
    Дружним хором затягли.

    Полилася ген колядка
    Під небесний передзвін.
    Всі до Божого Дитятка
    Поспішили на уклін.

    Місяченько не дрімає
    О святковій цій порі,
    А за зорями манджає
    З топірцем і в кептарі.

    Напереді у віночку –
    Найяснішая зоря,
    Злотом вишита сорочка,
    Личко усміхом сія:

    Би з дороги не зблудити,
    Осяває зірка шлях.
    Ще й ангéли у трембіти
    Трембітають по боках.

    Сорочину вишивáну
    Зодягає радо світ
    Й чимчикує за зірками
    До Дитятка на привіт.

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  46. Софія Кримовська - [ 2010.01.08 22:01 ]
    Зібрався
    Збирався Сергійко кататись на гірку.
    Штани одягати надумав – там дірка.
    Годину шукав по квартирі сорочку.
    І светра шукав дві години, то точно.
    Ще шапку і куртку, і чоботи сині.
    Аж липла футболка Сергійку до спини.
    Нарешті! Готовий! Стоїть у воротах!
    А снігу ні сліду – лишилось болото.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (4)


  47. Олеся Овчар - [ 2010.01.08 13:28 ]
    Принесла зима святки!
    Принесла зима святки!
    Вбрали миші кожушки,
    Взяли зіроньки у лапи
    Та й пішли колядувати.
    Не забули і сопілку,
    Щоб лунала пісня дзвінко:
    “Нова радість... Добрий вечір
    Всім господарям статечним!”
    Найдрібніше мишенятко
    Має крильця – янголятко
    Повіншує файних ґаздів:
    Щастя, злагоди, гараздів!

    За гостями сніг лапатий
    Зазирає в кожну хату,
    І вітрець у шпарку дмуха,
    Щоб збадьоритися духом.
    Ще й морозко назирці
    Носить квіти у руці
    І букети крижані
    Залишає на вікні.

    Кожну хату, кожну нірку
    Промінцем торкає зірка.
    Так о світлій цій порі
    Ходить радість по землі.

    2010

    Усім - найщиріші вітання з Різдвяними Святами!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (6)


  48. Валерій Голуб - [ 2010.01.01 16:53 ]
    "ПОЛІТИЧНИЙ" ЛІМЕРИК

    У Сполучених Штатах Америки
    Стали модними наші лімерики.
    Їх тестують на нюх і зубами
    В Білім Домі ( бараці Обами).
    Від цікавості б’ються лобами,
    Й розкусити не можуть, тетерики.

    І упавши від того в істерику,
    Рвуть на клаптики наші лімерики.
    Збожеволівши, (жах!!!)
    На свій розсуд і страх
    Замість льоду кладуть у фужерики



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  49. Зоряна Ель - [ 2009.12.29 09:13 ]
    Я малюю зиму.
    Приготую фарби, пензлик і альбом -
    Ух, яка зима чудова за вікном.
    Де гілляччя виглядає з-під снігів,
    Рудохвостий мишолов подріботів.

    У рядок - червоні цятки нагорі,
    Це сидять птахи поважні, снігурі.
    Малюки зліпили бабу снігову,
    І тепер спішать на ковзанку нову.

    Пролітають білі кулі - файний «пас»,
    І одна ото попала в ціль якраз:
    Затуляє присоромлено Данилко ніс,
    Попередив його Макс, а він поліз…

    Намалюю знамениту гру – хокей.
    І тебе візьму, не ний уже, ОК.
    Найспритніший - воротар, не ловить ґав.
    Це, Сергію, справді, я - таки впізнав!

    Видається, що готово. Гарно як!
    Малювати - я із малечку мастак.
    А, казали, що не вийде, хи-хи-хи!
    Зачекай, а звідкіля брудні штрихи?..

    Забілю швиденько плями у кутку…
    Покотився раптом пензлик по листку,
    І білило по малюнку - хляп і трась…
    Не біда! – це завірюха почалась.


    Грудень 2009 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  50. Олеся Овчар - [ 2009.12.29 08:19 ]
    Посварились мишенята
    Посварились мишенята
    І по двох кутках сидять.
    Мають іграшок багато,
    Але гратись не хотять.

    Щó вони не поділили?
    Не згадають – не проси.
    Тільки вуха зчервоніли
    І похнюпились носи.

    Поглядаючи спідлоба,
    Не чекають більше див.
    Так було б, напевне, довго.
    Але хтось їх помирив.

    Не матуся, і не тато,
    Бабця теж тут ні при чім.
    Зазирнуло сонце в хату –
    Підморгнуло хитро їм.

    – Це ж бо сонечко нас кличе,
    В сніжки гратися пора!
    Засвітились радо личка:
    – Знову друзі ми?
    – УРА!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (13)



  51. Сторінки: 1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   30