ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від

Ольга Садкова
2026.07.29 21:05
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?

Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,

Олена Побийголод
2026.07.29 17:03
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:

М Менянин
2026.07.29 14:40
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.

А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,

Борис Костиря
2026.07.29 14:05
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.

Не хочеться зранку вставати

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині

Вячеслав Руденко
2026.07.29 12:10
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.

Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили

Ігор Шоха
2026.07.29 10:14
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі

хома дідим
2026.07.29 09:47
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба

Охмуд Песецький
2026.07.29 08:27
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.

А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.

Ірина Вовк
2026.07.29 03:09
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини Музичний супровід: продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo) Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя

Вячеслав Руденко
2026.07.28 19:02
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.

Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,

Ольга Садкова
2026.07.28 16:24
Щойно перетинаєш межу Харківської області — увагу привертає щит із закликом до обережності через замінування узбіч. За кілька сотень метрів — такий самий. За ним — іще. І так уздовж усієї траси. Лісосмуги тепер не проріджують, їхня молода парость подекуд

Світлана Пирогова
2026.07.28 15:01
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.

Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

Редакція Майстерень
2026.07.27 17:24
Ця стаття ще раз наголошує - зберігайте свої матеріали і десь окремо! Ось фрагменти із актуальної переписки із провайдерами. Мар`яна М. 27/07/2026 (16:22) Оператор Доброго дня! Ми додатково перевірили сервер і, на жаль, можемо підтвердити, що

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.

Ірина Вовк
2026.07.27 06:01
Штрих II: Маска великого імені Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Варіації на тему української народної пісні «У сусіда хата біла», ор. 18 Минуло кілька років, і містом покотилася чутка. Лемберзькі музичні салони польської та австрійської

Артур Курдіновський
2026.07.27 01:40
Липню! Напишімо спільний вірш,
Поки ще твої лунають ноти!
Знаю, що вночі ти теж не спиш -
Тож запрошую! Сідай навпроти.

Тему обираємо удвох...
Хай позаздрять нашому альянсу!
В небеса відвертий діалог

Володимир Бойко
2026.07.27 00:13
Теслярі із Антананаріву
Гемблювали і косо і криво,
Все валилося з рук –
Баобаб і бамбук
Із-за пива в Антананаріву.

Через джунглі до міста Кіншаси
Прокладали взимі теплотрасу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Мельников - [ 2009.05.12 13:01 ]
    Осіння зустріч
    Я не знаю Вас зовсім…
    Та і Ви мене теж.
    Ваша сукня, як осінь,
    З листя кольору беж.

    А мої сиві скроні –
    Чи не осені слід?
    Мабуть, Ваші долоні
    Цілувати не слід.

    І казати не варто,
    Що цей день промине…
    Там, де будете завтра,
    Вже не буде мене…

    Ваша посмішка ніжна
    Промовляє сама -
    Молода, незаміжня,
    Наче юнка-весна…

    У янтарному гроні -
    Зачарований світ,
    А мої сиві скроні –
    Тої осені слід…

    Відлітають у осінь
    Листя кольору беж…
    Я не знаю Вас зовсім.
    Та і Ви мене теж.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  2. Володимир Мельников - [ 2009.05.10 00:28 ]
    Очікуючи ранок
    Ніч серпнева поезії пише,
    А тепло хтось на зиму краде...
    Крізь серпанок ранкової тиші
    Промінь сонця на Лавру впаде.

    Спалахнуть куполи гордівливо
    І засяють велично хрести.
    Мить мине - і вже сонячна злива,
    Як цунамі, накриє мости,

    Розіллється яскравим бурштином,
    І освячені хвилі Дніпра
    Понесуть дивовижну хустину
    З ниток сонця, води і добра...

    Вас вона непомітно торкнеться,
    І на довгі, щасливі літа
    Радість дива в душі не минеться…
    Серпень... Ніч…і луна золота...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  3. Дмитро Дроздовський - [ 2009.04.23 20:31 ]
    Ода печалі
    В іній загорнулась золота печаль.
    Темними очима дивиться крізь відчай.
    Дивиться самотньо крізь морську вуаль,
    Дивиться в майбутнє, наче темний слідчий…

    Не почути вам, сльози самоти.
    Ви, хто всі роки зустрічали надмір.
    А печаль собі пише все листи
    І чекає вас, золотих, у Адлер.

    Сумно їй самій, ви — на висоті,
    Кігтями троянд черпаєте слави.
    Вам не в самоту, вам — на видноті,
    Їй — одна біда, їй — життя роззяви.

    А роки — вода з водостічних труб,
    І печаль уже майже в непритомі,
    Ви далекі — там, в оберемку губ,
    Вас вінчає мить марноти і втоми.

    Мить самотніх трун в колі попелищ.
    Холод із могил і бравади розкіш.
    А печаль була вирвою з урвищ,
    Ви ж тікали в день. Хай-но. Що поробиш?!

    Ви пливли хутчіш, боячись небес,
    Ви тікали вслід за суєтним щастям,
    І знайшли граніт, і знайшовся плебс,
    Більше — тільки тлін, і мирське причастя.

    В іній загорнулась вичахла печаль.
    Темними очима дивиться крізь відчай.
    Дивиться самотньо крізь людську вуаль,
    Дивиться в минуле, наче темний слідчий…


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  4. Віктор Цимбалюк - [ 2009.04.19 15:52 ]
    Імена
    Скільки років минуло з тих пір, як загинув Джон Леннон?...
    Скільки часу минуло з тих пір, як помер рок-н-рол?...
    Тільки сер Пол Маккартні усе ще виходить на сцену,
    А в Росії Макар тихо грає мислителя роль…
    Вже давно поміж нами нема дивака Френка Заппи…
    Джим і Джаніс на синьому небі збирають квітки…
    З рота хворого Фреді вже випала зламана каппа…
    Джимі Хендрікс зіграв своє соло й пішов до ріки…

    Я кричу, бо палач-метроном відраховує час!...
    Я вглядаюсь у хроніки фільмів і згадую вас…
    На могилі, де Цой, я наллю й вип’ю склянку вина –
    Справді, де б я не був, між Землею і Небом – війна…

    Чим би став рок-н-рол, о, якби в ньому вижив Сід Баррет!...
    О, якби не помер Бонзо Бонем і жив Башлачов…
    Вже старі Гілмор й Вотерс ще пишуть про гроші й про хмари….
    Вже старий Роберт Плант ще співає про небо й любов…
    Розлетілись Бітли, з чотирьох залишилося двоє,
    Вже не чути Діп Папл, Роллінг Стоунз, Блек Саббат і Квін…
    Ще живий Джетро Тал, та один в чистім полі – не воїн…
    Ще хрипить щось Боб Ділан, та, правда, і він вже не він…

    Я кричу уві сні, я не в силах затримати час!...
    Знову плавиться віск і все менше щодень в кадрі вас…
    Хоч БГ й патріарх, й ніби муза його не мина –
    Все ж шукає тих місць, де є та, зовсім юна шпана…

    Що я хочу сказати собі і для вас у цій пісні?...
    Що у мене жже кров, не стихає і в серці болить?...
    Нереальне бажання – вгадайте!.. Я хочу… Ну, звісно ж!..
    О, не знати, хто буде не з нами на сцені за мить…
    І коли Пол Маккартні в останній раз вийде на сцену,
    Я ввімкну мікрофон, дам акорд й доживу його роль!...
    І, десь там, де дзвенить пустота, посміхнеться Джон Леннон…
    Ну, а я просто гратиму свій, ще живий, рок-н-рол…

    І я крикну зі сцени: - Давайте зупинимо час!
    Ми поставимо плівку і ще раз відчуємо вас…
    І нехай знову рухне від голосу хору стіна –
    Хай не вмре рок-н-рол, хай живуть душ святих імена!...

    Кумпала Вір,
    21-23.07.2007 року, м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  5. Галина Батюсь - [ 2009.04.17 18:40 ]
    ****
    Твій подих…
    Поранив загублену тишу,
    А серце у ритмі –
    вбивало усі почуття.

    Твій голос…
    На грані я дишу.
    Зникають солодкі краплини життя…

    Пішов, обернувсь…
    Сягнув за вуста до мети.
    І десь через вік:
    Зустрів. Озирнувсь.
    В свідомості рана,
    У папці - листи.









    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Прокоментувати:


  6. Богданка Борисова - [ 2009.04.11 15:24 ]
    Ніч. Віч-нА-віч
    Клаптики спогадів, галереї екзальтованих облич,
    Спростовані звинувачення, віч-нА-віч з тобою, ніч.

    Залишені на потім теми,
    Маятником маюсь я,
    Бо все змішалося
    І, захлинувшись щастям в цьому просторі іде ми...

    На брудершафт із вітром в пошуках свободи,
    Десь поза межами наздоженемо небо,
    Застуджена весна, її холодний подих,
    Мовчить зі мною ніч, чекаючи на Тебе...

    11.04.2009


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  7. Галина Батюсь - [ 2009.04.09 15:55 ]
    портрет незнайомки
    На дзеркалі-
    Згустки рідкої помади.
    В душі все злилось-
    і туш потекла.
    А серце стонало -
    у ритмі морської балади,
    Із гордості ниток віночок сплела.
    Розлились парфуми,
    солодкі, мов дим нікотину.
    Наповнилась чаша-
    червоної крові, вина.
    І хтось загубив у болоті
    чарівну перлину.
    Ти зникла у тьмі -
    незалежна й чудна...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (3)


  8. Галина Батюсь - [ 2009.04.09 15:39 ]
    ***
    Я знов заплачу дотиком дощу,
    покину сад нездійснених ілюзій...
    Я ще люблю. Як довго я люблю,
    Душа страждає в вічному недузі.

    Нехай пройдуть не сотні, тисяч літ,
    Зійдуться хмари у смішнім зізнанні,
    Чи хтось кохав, вдаряючись об лід?
    Втікали очі, сни мого розчарування.

    І буде час... і вічність почуттів,
    І хай сміється дурень над казками,
    Воно існує....і в мені й в тобі,
    Ми так невміло бавимось словами.




    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (2)


  9. Галина Батюсь - [ 2009.04.09 15:29 ]
    Вечірня муза

    Вишнева ніч – загублена, коротка.
    Година пізня, так незміряно вузька.
    Помада уст - незібрана, солодка,
    і стежка в серце - змокла і слизька.
    П’ю каву - присмак гіркуватий...
    Холоне лікоть і пищить перо,
    І звук роялю - дикий і зім’ятий,
    Шукаю риму, дихаю на скло.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Коментарі: (1)


  10. Галина Батюсь - [ 2009.04.08 13:25 ]
    ....
    Путина незавершених ідей...
    Виховання дало своє,
    Вкололо їжаковою голкою
    серце капризної дівчинки...
    Ми несумісні вже тим, що разом.
    Психіка – невиліковна.
    Хіба що ми завтра знайдемо в лікарні розмову.
    А на сьогодні досить...
    Я зґвалтована цифрою сім ...
    Морально...



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.22) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  11. Галина Батюсь - [ 2009.04.08 13:38 ]
    У ритмі...

    В руці каміння листя покриває,
    У шаль вдаряється твій голос п’яних уст.
    Розмови не було...
    Казали сильні руки...
    На щастя чи біду боги в Олімп ведуть.
    Червиве серце, прохолодна спека.
    Ти – спогад. Я складаюся із двох.
    Розп’яття закриває мильні очі,
    Від параної заколисує обох.
    Стривай! Що буде?
    Я не знаю!
    Мій світ зав’язаний наперекір твоїй межі.
    Ритм спалює мене,
    Тебе не бачу.
    Вдихаю порох гострих рукавиць.
    Знайди мене! Я втомлена від болю.
    Моя фантазія не спить ні вдень, ні в ніч.
    Буди мене! Розбий прокльоном!
    Я втрачена, мого життя не кривдь.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.22)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Цимбалюк - [ 2009.04.04 15:53 ]
    Філософія війни
    Пам`ятаєш, я йшов на війну?..
    За вікном був чи сніг, чи то дощ...
    Ти поклала мені оберіг в полотняну торбину...
    Я повів тобі мовчки: “Прощай...”
    Ти сказала без слів: “Я діждусь...”
    Я за браму ступив і розтанув, як клин журавлиний...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Ти у снах зріла, як я скакав
    В саму гущу ворожих полків,
    І ні кулі не брали мене, ні мечі, ні прокляття...
    Бо ти вірила в зірку мою
    І молилась до Сонця й Небес,
    А я душу і тіло свої грів в степу до багаття...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Якщо у святому бою
    В груди поранять мене –
    Не треба боятись – золою засип мою рану...
    І навіть, якщо мене вб`ють –
    Не плач, краще просто зведи
    Із ґрунту могилу з хрестом над округлим курганом...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Неушкоджений чи інвалід,
    На щиті чи в тернових вінках,
    Ся вертаю в тривозі домів із кривавого герцю...
    А ти на порозі, мов тінь –
    І тоді, і тепер, і завжди –
    І як дзвін, калатає твоє, біллю вражене серце...

    Але що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б я в тій битві став зрадником?..
    Що б ти зробила, якщо б?..

    Ой, люта война була!..
    Ой, та була!..

    Кумпала Вір, 29.04.2007 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.36)
    Прокоментувати:


  13. Галина Косович - [ 2009.03.27 21:39 ]
    ***

    Я живу у своєму сумному домі без вікон,
    Наодинці зі стінами й сірими напівснами,
    Силуетами мрій, що давно вже до мене звикли,
    І прозорими тінями хвиль торішніх цунамі.

    Не пишу й не чекаю листівок без адресата,
    І мене не цікавить, хто преміг на дербі.*
    Та чомусь одну лише річ так хочеться знати...
    І чому усміхається місяць навіть в ущербі?


    ДЕРБІ* - Змагання для скакових коней.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  14. Віктор Цимбалюк - [ 2009.03.14 22:23 ]
    Пісня кобзаря про волю
    «Як умру, то поховайте
    Мене на могилі,
    Серед степу широкого,
    На Вкраїні милій…»

    (Великому Кобзареві нашому –
    Тарасу Григоровичу Шевченку)

    Говорила з сивим вітром
    У степу могила:
    - Ой, чи знаєш ти, Стрибоже,
    Кого я тут вкрила?
    Заросла я бур`янами,
    Боки похилила.
    Горе мені – твої внуки
    Розпускають крила.
    Гладять мене, розчісують,
    Курган розправляють,
    Скоро буде вже й не знати,
    Ні сліду, ні краю...
    Щось свистять надвечір,
    Грають, дороги питають.
    Гонять хмари табунами
    В Пекло чи до Раю –
    Я не знаю... А сама я
    Козаків тут вкрила.
    Не одного – сотні тисяч
    В земельку зарила...
    Всі пропали, сіромахи,
    За Волю, за Славу:
    Хто – на палю, хто – на плаху,
    Всі – за діло праве!
    Сплять вони собі, а вітер
    Гне траву-ковилу...
    Сплять в могилі тій гетьмани,
    Слава, Воля й Сила!
    Спить великий Наливайко,
    Богун, Остряниця...
    Сплять Сірко і Многогрішний,
    Байда і Хмельницький...

    ...Був же час на Україні,
    Були вірні люди!
    Слава лилася степами
    Й гомоніла всюди...
    А тепер? Кругом – тумани,
    Якось тихо стало...
    Де ж ви, браття-отамани?!...
    Згинули?... Пропали?...
    Батьку-Вітре! Ну, а, може,
    Час наш ще настане?
    Розвернуться ті кургани,
    Й Красне Військо встане!
    І підем, і будем битись
    Від краю й до краю!
    І козацьку пісню славну
    Скажемо, зіграєм!...

    “У Києві, на Майдані,
    Зібралось народу –
    Козацького, селянського
    І панського роду.
    Всі ми – люди,
    Всі ми – браття,
    Всі ми – міць і сила!
    Всіх нас мати для любові
    Й щастя народила...
    І на заході й на сході
    Пісня солов’їна,
    І на південь, і на північ –
    Ненька-Україна!
    Не дамо ж бо, люде-браття,
    Звести нас в могилу!
    Розкрий очі, мій Народе,
    Вхопи вітру в крила!
    Розправ спину, вдихни в груди,
    Твердо стань на ноги –
    Хай тікає Чума клята
    З нашого порогу!...
    Об’єднаємось, полюбим,
    Згладимо руїни,
    Всі - Сини і Дочки вірні
    Неньки-України!”...

    ... Так у степу говорила
    До вітрів могила.
    Так Історія складалась,
    Терпка, ніби глід...
    Так козацька Слава наша
    З славою спочила,
    Від Кургану до Кургану,
    Ніби з сліду в слід...
    Полягли ті козаченьки
    За нашу свободу,
    Бо були вони всі, браття,
    Козацького роду!

    ...А в селі, на Україні,
    Десь ворожить мати:
    Чи то доньку, чи то сина
    Бог їй має дати...

    22.07.2006 року,
    м. Хмельницький


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.36)
    Коментарі: (2)


  15. Диковинка Лісова - [ 2009.03.14 01:05 ]
    Світало
    Світало.
    Його так й не застав зрадливий сон.
    Здавалося,
    дотлілі цигарки; туманом у полон -
    рясні слова.
    Рясні слова,
    яких не вистачало.
    Світало.

    Світало.
    Нестерпна кава; крах натягнутій струні.
    Здавалось,
    що силует її лишився на стіні,
    пішла вмиватися,
    пішла б холодною
    не стало.
    Світало.

    Світало.
    Хотіла б чуда — він курив рясні слова.
    Здавалося,
    чекала вічно! Розчарувалася,пішла
    шукати щастя
    шукати десь де-ін-де
    і її не стало...
    Світало.
    18 грудня 2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.21) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  16. Олександр Тодоров - [ 2009.03.07 13:32 ]
    Я взорвусь…
    Я взорвусь

    Я слишком падок на женщин,
    К алкоголю.
    Я слишком вспыльчив, но весел,
    Дай мне волю –
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О погоде.
    Больной сухой кашель и насморк,
    Что-то вроде:
    Я лечусь….

    Я слишком тихий и скромный,
    Я – подарок.
    Я очень скверный и злобный,
    Я – припадок!
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О природе.
    Вдоль автотрасс, теплостанций,
    На заводе –
    Я молюсь…

    Я слишком резок к знакомым
    И прохожим.
    Я вижу вход посторонним,
    И в прихожей
    Я взорвусь…
    Я слишком думаю часто
    О законе.
    Угрозы убийства, пиратство,
    И в итоге –
    Застрелюсь…

    Я слишком долго терпел
    И наверно взорвусь…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Микола Левандівський - [ 2009.02.27 18:59 ]
    The song – part II
    Зливами п’яними
    Плачуть вітри
    Кохана шепоче
    Тихо, з імли:
    «Любий, не спи…»
    Бо вже медоносно
    Стогнуть вітри
    Шугають, літають
    Плачуть вони
    Деруть на…
    Шматочки
    Туніку імли:
    «Коханий, не спи…»
    Бо млосно
    Так млосно
    Ридають вітри.
    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  18. Юлія Скорода - [ 2009.02.11 22:38 ]
    Розмова з Вітром
    Гарцює кінь.
    Річково плаче Тиса.
    Гамую біль…
    Так наче ненавмисне
    У коси заплітаю струни трав.
    Ти робиш вигляд, ніби і не знав
    Долини,
    Ночі,
    Зорі,
    Смуток гір…
    О, вітре любий,
    Нащо ти кумир?!
    За віщо вкрав мене
    В земного смутку?
    Казав на мить…
    Чи ж винна, що за грудку…
    За груду цукру
    Виманив коня,
    А він мене з моста…
    І навмання…
    «Кінь вільний, вітре? Вільний…
    Так
    Як… я?..» –
    «Ні, ти дружина.
    Шкода, –
    Не моя».

    5.02.2009 р.Б.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.42 (5.37)
    Коментарі: (7)


  19. Юлія Скорода - [ 2009.02.09 16:18 ]
    ***
    Твоє волосся на моїх колінах,
    Але думки заховані в очах.
    Усе пройшло, та хто ж цьому є винен,
    Як не наш спільний до кохання страх.

    Цілунок перший на твоєму лобі
    Серця примусив битись в унісон.
    Чому ти переслідуєш щоночі,
    Вриваєшся у мій самотній сон.

    Забула, розлюбила, відірвала
    Від тіла, мрій, від розпачу й вікон
    Свою любов, що як парфум розтала
    І залишила мертвий полігон.

    Було все ж тепло у твоїх обіймах –
    Ніяк не обійтися без гріхів.
    Але такі, як ти, не гинуть в війнах
    І для таких завжди бракує слів.

    Твоє волосся на моїх колінах,
    Але думки заховані в очах.
    Усе пройшло, та хто ж цьому є винен,
    Як не наш спільний до кохання страх.

    29.06.2007 р.Б.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (1)


  20. Микола Левандівський - [ 2009.02.05 19:07 ]
    Без зайвих слів...
    Без зайвих слів…
    Грайливо і фривольно
    Ти обертала у вустах пломбір,
    Поволі, легко й непристойно
    Ковтала йогурт чи кефір,
    Без зайвих слів…

    Без зайвих слів
    Прелюдії і крику,
    Хотіла ще, щора́з, чимдуж…
    Вертіла тілом п’яно й дико,
    Без зайвих слів
    Пішла у душ.

    Без зайвих слів…
    Хмільна й щаслива, –
    Ти душу тілом відвела –
    О… як ти звабити уміла!
    Та напоїти серце не змогла.


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  21. Катерина Каруник - [ 2009.02.04 19:59 ]
    special needs
    її мармурові
    зап’ястки її роздруковані
    сни її самотиння
    смугасте
    до сказу тебе довели
    її перламутрові ноти
    її неправдива
    хода її неспроможність
    курити її пародійність
    свята
    її порцеляновий
    смуток її
    депресивний колаж її
    закривавлені
    звуки її непристойний
    міраж її розпорошена
    вірність
    її від-
    дзеркалена тінь
    її дзвінкоока
    лінійність її
    слабодухість колін її
    ненормальна
    природність її гарячкова
    зима її сексуальна
    безродність
    її
    і ніколи
    твоя


    Рейтинги: Народний -- (5.24) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  22. Кет Зет - [ 2009.01.30 10:07 ]
    У будинку зі скла...
    У будинку зі скла
    Замість тюлю повішені кимось
    Стерильні бинти.
    Під дверима лягли
    Щілини для тих, хто захоче
    лежачи - йти.
    Крізь тумани видінь,
    Заколиханих фарбою й пензлем,
    Ти також йди, любий.
    Упади, де ростуть
    З-під землі, як надгробні плити -
    джазові труби.
    Щоб акордом падінь
    Розбудити химери снів -
    Без імен і числа.
    Може б, ніч відпустила
    До тебе сплячу красуню
    З будинку зі скла...


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.3) | "Майстерень" 5.25 (5.29)
    Коментарі: (9)


  23. Александра Барчук - [ 2009.01.24 00:08 ]
    Зал ожидания
    Зал ожидания в моей душе:
    Пустые банки из-под выпитых печалей,
    Пустые кресла скучно обветшали,
    Седой январь дремает под Sade.

    Зал ожидания в моей душе:
    В углах закопаны прощенные обиды
    И детский страх, уже видавший виды.
    Я мёрзну в своём тонком неглиже.

    Зал ожидания в моей душе:
    За барной стойкой шлюхи-настроенья,
    Дающие непрошенным сомненьям.
    Я вспомню губы на своём плече.

    Зал ожидания в моей душе...
    А на пороге топчется надежда,
    Она сейчас как тёплая одежда,
    Несмелый свет на восковой свече.

    Зал ожидания в моей душе:
    Ведётся генеральная уборка,
    А в помощь, как всегда, друзья и водка --
    Проверенные временем клише.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  24. Наталя Терещенко - [ 2009.01.06 09:56 ]
    ЧАША
    Незбудованих нами мостів
    Запорошені скроні,
    Недописаних нами листів
    Гамівна́ безборонність.
    На обличчях безбрів’я наліт -
    Бо чому дивуватись?
    Може й скресне на озері лід,
    Та воно мілкувате.
    Несумісне - чаї трав’яні
    І з корицею кава...
    Ще минуле у скронях дзвенить
    Вітруганно- лукаво.
    А майбутнє – спустошений рай
    Невідомої масті.
    На долонях- несхожений край
    оступитись – не впасти б!
    Долелінії всі нічиї,
    Несумісні, не наші,
    То чому ж так дурманять чаї
    З гіркуватої чаші?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.45)
    Коментарі: (5)


  25. Чорнява Жінка - [ 2008.12.29 03:54 ]
    Не вір мені
    Не вір, коли кажу: журба
    десь причаїлась за дзиґариком,
    як миша з тріснутим сухариком,
    трясе згасаючим ліхтариком
    на віражах крутих гарба...

    не вір, коли дивлюсь на скло
    так довго, тупо-зацікавлено,
    що тишею, здається, зваблено
    і світлофорами скривавлено
    у каві тепле молоко...

    не вір, коли мовчу про те,
    що снами все уже оплачено,
    і нами світ наївний втрачено,
    і Птаха чарівного страчено –
    не вір мені, не вір... Проте...


    Рейтинги: Народний 5.8 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (26)


  26. Наталя Терещенко - [ 2008.12.24 20:04 ]
    Міжсезоння
    Перетнути кордони опалого листя
    слів,
    Перейти Рубікони туманів, образ-
    пробачень.
    Дощ останній ще й досі в серці
    не відболів,
    А зима вже порошею несамовито
    плаче.
    І по кризі слізьми – як сніжинками
    по дощу,
    Це ж, по суті, однаково, що й по опіку
    опік.
    Та не гримає грім, де вже ливень давно
    ущух,
    І не спалює блискавка мокрий до нитки
    снопик.
    А сніжинки чекають, коли вже пришерхне
    твань,
    Щоб незаймано-білу свою простелити
    тишу,
    І зневірене серце не вірить палким
    словам,
    У холодних заметах йому вберегтись
    простіше...


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.49) | "Майстерень" 5.33 (5.45)
    Коментарі: (14)


  27. Квінта Нові - [ 2008.12.17 23:55 ]
    Прощальна
    Навкруги так тихо, що
    Гул в повітрі ледве пройшов,
    Відпусти мене у ніщо,
    Я чекатиму там.
    Поки дощ затопить сліди,
    Стану з самотою на “ти”,
    Руку вже мою відпусти,
    Я її нікому не віддам.

    Світ забуде всі імена,
    Він існує – нас вже нема,
    Тільки передвісниця сна – весна
    Щось згадає.
    Як фіалки на полі цвіли,
    Наче люди наївні були,
    Дощ прийшов і змив їх усіх
    Вже немає. Більш немає.

    Сльози перетворяться в роси,
    Прошу, пригорни їх, у серці носи,
    Тільки хмари мені їх приносять
    Ще раз нагадають, де ти.
    У повітрі тануть всі звуки:
    Музика, слова, вірші і думки.
    Вічно пам’ятатимуть тільки мої руки,
    Теплий і прощальний дотик самоти.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  28. Квінта Нові - [ 2008.12.17 23:17 ]
    Пегас
    Следы копыт на облаках,
    Сквозь них струится слабый свет.
    В безвольно тлеющих лучах
    Один исход, один ответ.

    Ты, сердце небес, летающий конь,
    Увидишь меня – возьми в свою свиту.
    Надёжным крылом взовьётся ладонь,
    На полосы режа тучей ракиты.

    В бездонности глаз храним коридор,
    В нём сотни дверей, риторика, тайны.
    Уйти бы с тобой – таков приговор,
    Скиталец воздушный, мой странник.

    Прейди же за мной, свобода моя…
    Тебя я заставить не в силах.
    Изящен твой стан, грациозно пленя,
    Вьётся алмазная грива.

    В безвольном беге облаков
    Застыл изгиб подковы.
    Ещё недавно там был конь –
    Мы разминулись снова.

    И туч кружева распустит вода,
    Лишь знай, что всегда буду ждать
    Свободный полёт в туманную явь,
    Пока я умею мечтать.


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  29. Юлія Скорода - [ 2008.12.10 21:19 ]
    Тобі б личило жити в Празі…
    Тобі б личило жити в Празі,
    А мені писати картини
    Про троянди в старенькій вазі
    Та про сміх малої дитини.

    Тобі б личило жити в Відні,
    А мені лабати на флейті.
    Ми б носили прикраси мідні
    Та купалися б у глінтвейні.

    Тобі личила би Варшава,
    А мені невеличкий замок:
    Вранці кава і ввечір кава
    Та мільйони знимків без рамок.

    Тобі б личив пошарпаний Львів,
    А мені невеличка драма,
    І букет антикварних слів,
    Що звучать, як мінорна гама.

    Тобі б личила моя мова,
    А мені відчуття комфорту:
    Не шукала тоді би слова
    Чи жаргону низького сорту.


    Осінь 2007 р.Б.
    Канада, Саскачеван, Північний Бетлфорд


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.37)
    Коментарі: (4)


  30. Літа Ахметова - [ 2008.12.07 21:15 ]
    БЛЮЗ
    про твій погляд крізь скло я просто мовчатиму
    це прощання сказало, що я не пробачу
    врешті-решт, ціла вічність лишилася битися
    врешті-решт, стільки часу - просто залишилось

    оу-оу, єі-є...я співаю забита у стелю
    єі-є, оу-оу...я дивлюсь , як квартиру затоплює
    карма-поліс, кмон, я в екстазі від рік аквареї
    блюз мене, оу-оу, так рідинно розтоплює...

    проковтнути цей день зверхбогинею в нутрощі
    фарбувати емоції в колір народження
    врешті-решт, ціла вічність описує пустощі
    врешті-решт ,стільки часу чекає продовження

    оу-оу, єі-є...я тягну цю кайфову мелодію
    єі-є, оу-оу, трохи п*яно і надто розслаблено
    карма-поліс, кмон, перфектально-тремтяче-роздовбана
    я кінчаю свободою між інтервалами


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  31. Мар'яна Максим'як - [ 2008.11.03 16:34 ]
    49 ночей до зими
    Немає слів, залишилися сльози -
    Метаморфози літніх автострад.
    Моя залежність виросла у грози,
    Які ніколи не впадуть в твій сад.

    Мені нема кому сказати вічне,
    Зі мною важко грати у життя.
    Все, на моїй дорозі стрічне,
    Я продала за перше почуття.

    Тепер бери усе – мені не шкода.
    В порожніх залах сховані сліди.
    Немає слів, я виплакала сльози.
    49 ночей до зими.


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.68) | "Майстерень" 5.25 (5.07)
    Коментарі: (1)


  32. Олександр Смик - [ 2008.01.22 15:33 ]
    * * *
    Не знаю хто і як
    наворожив нам долю
    на воску
    на вогні
    на квітах польових
    і серце защемить,
    як запалають зорі
    і хочеться молитися на них

    О! дивне почуття –
    розгнуздане і дике
    навіщо я тобі
    питав себе не раз
    любові дивний світ
    як бог багатоликий
    серпанком чи дощем
    спускається до нас

    Не знаю хто і як
    наворожив нам долю
    Не знаю хто і як.

    Те дивне почуття
    падіння й воскресіння
    єднання двох сердець
    на білому хресті
    де вперше за життя
    стояти на колінах
    солодше ніж над хмарами летіть.

    І покриває слід
    сухе пожовкле листя
    іду не обертаючись назад
    хоч ми були удвох але не відбулися
    для спогадів залишим листопад

    Не знаю хто і як
    наворожив нам долю
    Не знаю хто і як...

    o Послухати цю композицію! (1.5 Мбт)


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (8) | "Живе звучання (муз. і виконання В. Майструка)"


  33. Юрій Кондратюк - [ 2007.10.22 15:49 ]
    Осінь-блюз
    «Когда кидает любовь начинается блюз…»
    С.Чиграков «Перехресток»

    осінь проклята блюзом
    з самотиною дружить
    загубились десь руки
    ті що гріли щеня

    ті що плавили душу
    виливали у злитки
    і чеканили вірші
    як монету щодня

    чи ридати на осінь
    чи стрілятись у листі
    чи не вірити більше
    чи стрічати весну

    осінь проклята блюзом
    блюзом схлипує тиша
    упаду в чорно-біле
    і під снігом засну…




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.09)
    Коментарі: (33)


  34. Роман Коляда - [ 2007.07.11 22:25 ]
    Львівський блюз
    Цей дощ упертий хоче змити нас,
    І грім гуркоче – наче контрабас.
    А дощ січе об шпички парасоль,
    Співає блюз in соль.

    Я звик гуляти Львовом під дощем
    І чути в дзвонах – серця тихий щем.
    Не лізе більше пиво в пуза мі-бемоль -
    Співаю блюз in соль.

    Холоне кава в кнайпі на столі
    І леви тануть в дощовій імлі.
    Шеф-кухар кинув смажити брізоль -
    Смачніший блюз in соль.

    В калюжах видно, що мені вже час
    Іти додому, та у серці джаз.
    Ходімо в дощ, не треба парасоль,
    Співаймо блюз in соль.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (16)


  35. Роман Коляда - [ 2007.07.10 13:03 ]
    Містичний блюз
    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Несвідомо почав, несвідомо закінчу,
    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Мимоволі святий, несподівано грішний.

    Так додому хотів повернутися пішки,
    Бо збентежені хмари за сонце тепліші.
    Повернутися в дощ набагато світлішим,
    Невідомо коли й невідомо навіщо.

    Та зненацька із неба повіяло іншим
    І обличчя ставали дедалі простіші
    І буле неможливо лишатись колишнім
    Невідомо коли, невідомо навіщо.

    І здалося далеке непізнаним ближнім,
    І минули роки заклопотаним тижнем,
    І став голос юрби за сумління тихішим
    Невідомо коли й невідомо навіщо.

    Невідомо коли, невідомо навіщо,
    Несвідомо почав і не знав, як закінчу.
    Не робивши пусте, не співавши абищо
    Став поволі святим, хоч вважав себе грішним.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (7) | "http://poezia.org"


  36. Олексій Бик - [ 2007.07.03 10:14 ]
    "Не про те"-блюз
    Висихає глина під руками одного Творця,
    Світ такий великий, що нема ні краю, ні кінця,
    Я такий маленький - переплутав не свої шляхи -
    Тільки зовсім не про те весела пісня ця.

    Нові перехожі переходять через ці мости,
    Безкінечно пишуть і лишають на воді листи,
    Забувають рими, відбивають відчайдушно крок
    У своїм смішнім бажанні хоч кудись дійти.

    Я у їх отарі як паршива і чужа вівця,
    Той, хто це придумав - просто ловить рими на живця,
    А я собі знаю поспішаю, добираю слів -
    Тільки зовсім не про те весела пісня ця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (3)


  37. Олег Король - [ 2007.06.29 14:20 ]
    Сільський блюз
    Тиха ніч. Теплий світ.
    І тобі (or not to be) тільки-но 15 літ…
    Пригорнись до мене, люба, пригорнись…
    Ми з тобою разом підемо кудись…
    В тиху ніч спить село.
    Птах нічний сонно стріпує крило.
    Ми з тобою разом йдемо до ставка,
    Не лякайсь, кохано, то ж моя рука…

    Сільське кохання…
    Захриплий тенор солов`я.
    Сільське кохання…
    Струнка німфеточко моя…
    Сільське кохання, де нам постелені поля…
    Сільське кохання, ля-ля-ля-ля, ля-ля-ля-ля,
    Ля-ля-ля-ля…

    Светр мій геть зіпрів,
    В ніч таку я давно тебе хотів…
    Хай над нами зорі сяють досхочу,
    У твою м`яку безодню я лечу…
    Не ридай… I love you, my crazy…
    Тож знімай білу блузочку свою…
    Ще до ранку ціла вічність, не спіши,
    Тільки ж матері нічого не кажи…

    o Скачати і послухати цей блюз - (1,0 Mb)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (16)


  38. Володимир Ляшкевич - [ 2007.06.15 23:50 ]
    Львівський блюз (Інтерпретація до «A Whiter Shade Of Pale»)
    Я повертаюся додому.
    Я повертаюся назад,
    туди, де в тишу світанкову
    спадає дзвінно зорепад;
    і краючи вологі кроки
    ходи в розмірене биття
    бруківкою проходять роки
    мого життя, в моє життя.

    Дзвін. //….
    Дзвон. //….
    Вічність зазирає в вікна,
    крізь //….
    сон //…. -
    невгасимий витік світла,
    тане //…
    туман //….
    у груди підземель
    до любих видінь.

    Я повертаюся додому.
    Я повертаюся назад,
    туди, де відпускаю втому
    у перетоки тихих дат,
    де відгортаючи розлуки
    з імли досвітньої пітьми
    мене стрічають любі руки -
    накрапи львівської води.

    Я повертаюся. І знаю,
    що не почую світлих труб,
    давно утраченого раю,
    де зустрічала юність губ.
    Та я вертаюся до тебе,
    прийми, яким вже є, назад -
    у серце втомлене і любе -
    як в зорепад. І в зорепад...

    Дзвін. //….
    Дзвон. //….
    Вічність зазирає в вікна,
    крізь //….
    сон //…. -
    невгасимий витік світла,
    тане //…
    туман //….
    у груди підземель
    до любих видінь.
    Львова. )


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (15) | "* * *"


  39. Людмила Таран - [ 2007.06.10 23:01 ]
    БЛЮЗ
    Рухами, жестами
    виліплюю лінії музики,
    Підперті нитками голосу, вертикальним промінням,
    Плавною порослю звуків, яка набігає згори.
    Левада радості
    Заростає струмистою зеленню.
    І, мерехка, гойдлива, тихо несе
    мене.
    Стан закохання - це блюз.
    Спазми ніжності перехоплюють горло.
    Синкопи смутку і жага водночас.
    І вуха повні зустрічного вітру.

    Вибрести з нестерпного лісу людей,
    Зірвати ошийник - не дамся!
    Розпадиста сальва - о, цей саксофон мерехтливий!
    І вимислива мелодія лащиться. Треться о серце.
    Ласа на ласку, жадаю роздати її, що прибуває.
    Стан закохання - це блюз.
    Встигнути кожен може
    збожеволіти з болю і крику.
    Синедріон дрімає - ти ж бо живи!
    Вічноголодне серце здерло прокляту маску -
    Яке ж воно беззахисне і бліде.

    Як я люблю заглядати
    в сумну оркестрову яму:
    Тільки стільці і пульти - тайна іще дріма.
    Кров же тремтить і хоче - ось я розповиваюсь,
    Ось я ліплю мелодію - чи ліпить вона мене...

    Стан закохання..."


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  40. Юлія Савчук - [ 2007.06.10 23:30 ]
    * * *
    Суміш вітру і ніжного соло
    Переливами ллється у руки.
    А крізь пальці втікають три звуки:
    Меланхолія, вірність і холод...

    Залишаються теплі й солодкі
    Сльози неба із променем сонця.
    Я ховаю від світу в долоньці
    Галасливі, розбещені нотки.

    Я ковтаю акорд за акордом:
    Для початку гірку необачність
    Потім спогад, романтику, вдячність -
    На завершення втомлений сором.

    Утікають пісні кришталеві
    Із очей, до небес долітають.
    А у золоті сонця згорають,
    Повертаючись знову у шепіт…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (3)


  41. Олена Багрянцева - [ 2006.10.02 15:01 ]
    Осінній блюз
    Я пожовклим листком опущуся тривозі на плечі.
    У осінній ріці розіллюся краплинами сліз.
    Світ відмовив мені в ницій втечі.
    Вітер крила, на жаль, не приніс.

    Розтривоженим мороком душу шкребе невідомість.
    Під багряним дощем замаскований жевріє біль.
    Вкрався смуток у хвору свідомість.
    Знов на рану розсипали сіль.

    Вже до краю наситилась димом нещирих ілюзій.
    У осінньому блюзі надії рятунку нема.
    Пробі, в чорній я борсаюсь смузі,
    Як пожовклий листочок, сама.
    6.10.01


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (2)


  42. Ірина Пиріг - [ 2006.09.14 23:17 ]
    ***
    це вже колись було
    знову замкнулось коло
    спрага моїх безсонь
    топить рожевий лід
    вабить м’яке тепло
    зараз або ніколи
    в ніжність Твоїх долонь
    я опускаю світ
    стукає в скроні час
    дивно біліють стіни
    я віддаю три дні
    щоб залишити мить
    надто чуттєвий джаз
    все відтоді незмінне
    і на одній струні
    знову душа щемить

    2 лист”03


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  43. Володимир Ляшкевич - [ 2006.01.23 22:48 ]
    Блюз до __річниці Незалежності
    "О, сизокрилий птах…"
    ти з нами по стількох літах,
    звиваєш гнізда у житах,
    бриниш у сивих небесах
    про щастя, волю, що усе ж -
    одне і те ж.

    Мелодії такі старі,
    одвічні вісники Зорі,
    з якою радість і любов
    не проминають так, немов,
    освячені не до життя -
    до забуття.

    "Серце наче птах…"
    волає у сумних очах,
    німіє тугою в устах
    і плине, плине, як ріка -
    колись і чиста і дзвінка,
    у небуття.

    Під очманілий рев,
    відлуння вічного "пся крев",
    мажорно-табірний надрив,
    бур'ян здіймається для жнив.
    Біжить у нім мале дитя
    за край життя.

    "Мій сизокрилий птах…"
    не замовкай розп'ятий на гілках,
    не падай в спалену траву.
    Співай допоки ще живу.
    Співай, миленький, хоч і жнеш
    одне і те ж.



    2000


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Прокоментувати:



  44. Сторінки: 1   ...   18   19   20   21   22