ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом

Пиріжкарня Асорті
2026.04.07 20:06
як апокаліпсис минеться
залізо стане золотим
однак ніде не цінуватись
на цій землі уже ніким

04.26

Борис Костиря
2026.04.07 19:48
Із дзеркала витікає смисл,
поступово, повільно, невблаганно.
Із дзеркала тече кров
воєн світу.
Свічадо показує язик
новітнім тенденціям і теоріям,
які порвав на шматки час.
Дзеркало стало відображувати

Ігор Шоха
2026.04.07 18:59
                    І
Менестрелі є. Вони існують
в цьому світі як мандрівники,
може бути, що не одесную,
та ошую де-не-де кочують
обіруч Господньої руки.
Отже, поки є чим дорожити,
ідемо попутно до кінця

Роксолана Вірлан
2026.04.07 18:43
І тільки уява є швидша за світло,
і тільки уяві підкорений простір,
як кориться глина- в теплі розімліла-
рукам гончаря - на майстерскім помості.

Як діва паліє під поглядом любка,
під помахом пензля злітають заграви -
так никнуть парсеки - до нест

Костянтин Ватульов
2026.04.07 18:36
Я хочу знов відчути море за вікном,
Не десь…на вістрі узбережжя Криму,
І просто до води, де сонечко зійшло
Крізь сад черешні преспокійно линуть.

Всміхаючись, сховавши в окулярах блиск
Очей, та йти по теплій плитці вулиць.
За стільки років, що майн

Іван Потьомкін
2026.04.07 11:50
Маленька, немічная ліра,
Неначе блюдце, скалка, що з тобою,
І на ній зіграть печалі світу,
Голосом її кричать од болю.
Непримітний голос, неврочистий,
Ледве чутний, і чужий на попит,
Ну і що! Та був би тільки чистий.
Ну а решта – це не мій вже кло

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув

На Південь курс, через кордон

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити. І аркуші злітають стрімголов З календаря, мов невідчутні миті, Та крізь папери проступає кров. Зима, весна і літо пронесуться, Як марення, як навіжений сон. Крізь них прогляне невмолима сутність, Немов гучн

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Юхим Семеняко
2026.04.05 17:51
  Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну. Втім, є модерністські риси, які у в

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ілахім Поет - [ 2024.04.18 20:20 ]
    Хто ти є?
    Я не знаю, вагаюся, хто ти?
    І навіщо з’явилась мені?
    Як нокдаун вже погляд – а дотик
    Це нокаут. Ти відьма? О ні!
    Ти скоріш як купальськії квіти.
    І лише тільки раз у житті
    Може так пощастити – зустріти.
    Інші навіть квітучі – не ті.
    Хто ти? Посмішка – наче Джоконди.
    Поцілуночок – Емануель.
    Хай жиронди підмінюють фронди.
    Місс чи фройлян, чи мадмуазель –
    Я довіку в солодкім полоні.
    Хай хоч хто зазіхне на твоє –
    Ні! Моє! Груди, стегна, долоні –
    Наче током від них мене б’є.
    От вже серце працює відтоді -
    Відчайдушно, на знос, на розрив!
    І волав би, напевно, я «Годі!»,
    Але в тілі своєму відкрив
    Енне дихання… Грюкає в скроні -
    А приборкує твоя рука.
    Наче сік у вакхічному гроні –
    В тобі пристрасть убивчо п'янка.
    Губи в серці лишають видбиток.
    Віднайшов би за ним і сліпцем.
    І бажання у серці - якби то
    Міг в тобі розчинитись живцем.
    Знаєш… нерви до того не звикли,
    Щоб так цілодобово хотів.
    Глянеш зверхньо – жіночності виклик.
    А покірно – тоді й поготів
    Заклик бути твоїм несвідомо.
    Як метелик кохатись з вогнем.
    То і тіло не відає втоми.
    Для емоцій замало фонем.
    Ти богиня кохання і вроди?
    Чи секс-бомба с кільцем від Cartier?
    Знань нема… відчуття лише - хто ти.
    Просто щастя тендітне моє.

    2024


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (2)


  2. Ілахім Поет - [ 2024.04.18 08:41 ]
    Секс, наркотики, рок-н-рол


    Були часи – жили у світі скрізь святії.
    І не були тоді нестачі доброти.
    На вірі, на любові, на міцній надії
    Тримався світ – вони були як три кити.

    Аж раптом світло геть затьмарилось і згасло.
    То почалися темні та сумні віки.
    Життя, як виявилось, не картина маслом.
    А придивитися – то зовсім навпаки:

    Панує жадібність жорстока в ойкумені,
    А віра – привід обдурити; і лишень
    Комусь повір – воно вже й витягає жмені
    Добра з занадто вже довірливих кишень.

    А святість геть брехлива, підла і пихата.
    Куди не плюнь – була усюди чорна злість.
    Тож всі перезабули, як воно – кохати.
    Померла віра, та й надії не збулись.

    Світ іншим став: свобода, рівність і братерство
    Його відперли. Всяк казав старому «фе»;
    Як в Вавілонщині колись, в повітря б здерся
    Щоб навіть небо змайструвать також нове.

    Первісний космос розвалили до підвалин.
    Помізкували, як годиться, а тоді
    На трьох нових китах своє побудували.
    Розумний устрій, та й устої всі тверді.

    Але, як виявилось, навіть серед рівних
    Рівніші є, кому всі інші не брати -
    То бевзі, ледарі, невдахи, лобурі в них.
    Ну довели й нового світу до біди.

    Знайшлись добродії, також ще ті добряги,
    Що не стерпіли й не пробачили наруг.
    І довго мстилися рівнішим лобуряки.
    А потім знову кельни й молоти до рук.

    Тепер засади «треш», «угар» і «содомія»
    Тримали світ... і це ще ті були кити.
    То сам Ісус кричав, далебі: «Мама мія,
    Назад мене скоріше, люба, народи!».

    Розпуста скрізь; мораль занедбана; якби ще
    Не милість Господа – гаплик давно б всьому.
    Я не візьмусь розповідать про те ганьбище.
    Розплата прийде – адже є за що й чому.

    Але мене це анітрохи не лякає.
    Повітря набирайте аж до альвеол -
    Свій космос маю, та й опора неслабка є.
    Ці три кити - секс, наркота і рок-н-рол.

    2024


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  3. Олесь Пасічний - [ 2024.04.07 11:04 ]
    Гулько
    Гуляй! Гуляй доле! Гуляй, не загулюй! Гуляй не допізна…

    Черевики в тебе нові, розум, дивись, не намуляй… Гуляй-доля капризна!

    Як зустрінеш ранок з милою на Набережно-Хрещатицькій - сонце долі твоїй свідок…

    Дніпро пестить милу хвилею, сонце в думі схизматицькій умовляє серцеїдок…

    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Олесь Пасічний - [ 2024.04.07 11:08 ]
    Гулько
    Гуляй! Гуляй доле! Гуляй, не загулюй! Гуляй не допізна…

    Черевики в тебе нові, розум, дивись, не намуляй… Гуляй-доля капризна!

    Як зустрінеш ранок з милою на Набережно-Хрещатицькій - сонце долі твоїй свідок…

    Дніпро пестить милу хвилею, сонце в думі схизматицькій умовляє серцеїдок…

    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Гундарів - [ 2024.04.06 19:33 ]
    Квітень
    Квітка -
    від слова квітень,
    що визволяє красу…
    Квітень -
    від слова вітер.
    Вітер -
    від слова сум.

    Автор: Юрій Гундарєв
    2024 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  6. Ігор Терен - [ 2024.01.27 23:07 ]
    Із голосу Кассандри
    Коли тиняюся у самоті,
    то іноді впадаю... у нірвану,
    аби думки розвіяти пусті
    навіяними сурами Корану.

    Не маю ні уваги, ні ваги.
    Усе одно упоминає всує
    не те, що додає мені снаги,
    а бісота, якої не пойму я.

    Елегії чи опуси пишу,
    оспівую минувшину убогу,
    то і тоді єдиному служу –
    моєму найвагомішому Богу.

    Із ним таємну бесіду веду
    нараяною мовою народу
    і, може, попереджую біду,
    що зазіхає на його свободу.

    Або даю історії урок,
    або віщую очевидне лихо,
    коли у кого запалає стріха,
    або корона... хай би і вінок
    сонетів на багато сторінок...
    ...............................................
    поезії народжуються тихо.

    01/24


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  7. Олег Прусак - [ 2024.01.09 23:29 ]
    Чорнильне причастя
    Сьогодні брат мій – то холод зимової ночі,
    сестри – ручка і трохи чорнил.
    Якими, як завжди, я хочу,
    вознести те – що тягне лише до глибин.

    Я думав ніч мою душу очистить,
    візьме до зірок й спопелить десь у них.
    Випалить, і без жодних інтриг,
    зірве з шиї рабства намисто,
    зроблене із думок цих важких.

    Та як завжди, лиш паперу і Богу я сповідаюсь,
    Руки в чорнилі – то причастя моє.
    Рукописи не горять – тому нехай це все зберігають,
    А я йду слухати Був’є…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Олег Прусак - [ 2024.01.09 23:00 ]
    Я спогадом стану бентежним
    Крізь часу пелену, серед звичних в житті ситуацій,
    Я чекатиму там, позаду, поміж знайомих нам декорацій.
    Декорації створені мною, занадто реальними для мене ж були.
    Це ж насправді прояви волі,
    Які виставу свою так і не віднайшли.

    Я спогадом стану бентежним, і вітром що все пронесе,
    Ключем до воріт, та, напевно, манежних,
    Срібною кулею, що потрапила, трохи нижче аніж плече

    І поллється із рани не кров, а лиш туга,
    Руки знову мандраж пробере,
    На обличчі усмішка , а на серці напруга.
    От що буде коли ти згадаєш мене !


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Терен - [ 2024.01.09 13:25 ]
    Неминуче прозріння
                        І
    Із ирію повернуться лелеки
    і люди – із чистилища подій,
    розтане іній, щезне буревій
    війни, та уявити це нелегко.
    Усе стає примарне і далеке,
    згасають мрії, меншає надій.

                        ІІ
    Пригадую минуле вечорами,
    буває, і ночами не до сну,
    коли переглядаю панораму
    очей веселих і лише одну
    неуловиму усмішку сумну.
    Та канули навіки юні роки,
    і невеселі спомини, і сни,
    і може, порахую восени
    здобутки і недоліки – на око,
    а перемоги... до кінця війни
    оберігаю олімпійський спокій
    і може, дозимую до весни.

                        ІІІ
    Накочуються туга, і печаль,
    і душу кличе непробудна тиша.
    О, рідні люди, як мені вас жаль,
    коли уявлю, що усіх залишу,
    кочуючи у невідому даль.
    Позаду і тини, і перелази,
    і ночі у молитві до Отця,
    і дні у поті чуба і лиця,
    серця і душі, і... одного разу
    побачу, що стає все менше часу
    до миті неминучого кінця.

    01/24


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Ігор Терен - [ 2023.10.26 20:53 ]
    Ревізія пройденого
    Усе було на нашому віку:
    любов і зрада, успіхи і горе,
    краси і болю море неозоре
    усупереч і завдяки совку.

    Буває, із вологими очима
    викреслюю минуле у журбі
    за тими, що лишилися живими,
    але свідомо зрадили собі.

    І це найтяжче із переживань,
    яке або нікого не прощає,
    або не уявляє того краю,
    де Інь урівноважується Янь...
    у світі нереальних сподівань
    омріяної долі не буває.

    10/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Терен - [ 2023.09.09 10:16 ]
    Приватне і суспільне
    Гірка печаль оповиває душу –
    немає пієтету до рідні,
    з якою нам не по дорозі... ні,
    я їх любив і учти не порушу,
    але... навіщо на моїй війні
    оці лакеї, що по ходу п’єси
    свої репрезентують голоси?
    Та, Господи, помилуй і спаси
    від місії фальшивого процесу,
    де мають особисті інтереси
    найняті агітатори яси.
    Не треба перейматися за мене,
    не буду я із тими заодно,
    хто помагає... падати на дно,
    де випливає іноді зелене...
    «це не на часі» явно... і таємно
    душа не хоче у таке... кіно.

    09/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  12. Ігор Терен - [ 2023.07.06 21:58 ]
    С'est La Vie
    Ми й досі не оснащені бронею
    у тій же мірі, що і вороги.
    Хіба не ми у НАТО панацея?
    Хіба не Україна щит Арея,
    що перемозі додає снаги?
    Московія не має автостопу
    на аморальні дії бойові.
    Її фінал – діра у голові...
    тому... тому на совісті Європи,
    що має роги, мовою Езопа,
    а Україна має... селяві.

    07/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Терен - [ 2023.04.03 17:43 ]
    Весна в розстрочку
    Досіває як на рану солі
    завірюха іній і сніги...
    певно, як розтане моя доля,
    вийде навесні за береги.

    А коли навіяна розлука
    стороною омине мене,
    розіллється повінню по луках,
    ручаями-бродами мине.

    Поміняємо одні на інші
    у далекім вирії краї...
    але Богу все одно видніше,
    де, кому, куди, коли раніше
    йти і йти у засвіти свої.

    І запам'ятається надовго,
    і не буде мучити нікого
    те, що ми у світі зажились,
    і не залишається нічого
    як пливти до берега чужого
    у обійми осені... колись.

    04/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Терен - [ 2023.03.17 12:22 ]
    Мистецькі перегони
    І
    Куцому до зайця не далеко.
    Недалекі їхні візаві:
    когуту ку-ку у голові,
    жаба уповає на лелеку...
    висловити легко і нелегко
    уявити, – це є селяві.

    ІІ
    Наче, окуповані: майстерні,
    конкурси, комісії, журі...
    що не член із еспеу, то геній,
    що не судді, то коняки темні,
    що не витвір – опус попурі.
    Місія совкової культури:
    грамоти, дипломи видає...
    авторами куплені в натурі
    як нове досягнення своє.
    Попереду ті, що визначають,
    де, кому, за що, який калим...
    є лауреатом головним
    той, що найвеличнішого славить.
    Тішимося іродом новим.

    ІІІ
    Всі укази видає найвищий:
    хай і гірші, але кращі інші, –
    вирішили слуги очмани
    і городять члени і чини
    вищі перелази і тини.
    Офісу і коміку видніше...
    ...............................................
    Видно зацікавлені вони,
    щоб ішли у засвіти да-Вінчі.
    Їм не заважають пересічні
    номінанти дір на ордени.

    03/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  15. Юрій Лазірко - [ 2023.02.01 17:19 ]
    мурмурандо мурмуранд
    Левандівка
    не Монмартр
    Сихів
    не Бродвей
    вже мене давно нема
    там
    де п‘ють
    глінтвейн

    як живе
    без мене
    Львів
    знає тілько він
    там я першу кралю
    стрів
    слухав Юр’їв
    дзвін

    там лежать
    батьки мої
    цвинтар не один
    не казав мені
    не їдь
    не просив
    не йди

    не питався
    чи вернусь
    де родився
    ріс
    дав мені на сивину
    спогади старі

    от і ношу в серці
    щем –
    вулички вузькі
    каменяр
    із кобзарем
    і трамвай міський

    сплячих левів
    маю двох
    море черепиць
    найрідніше там
    Різдво
    краще всіх
    столиць

    тут нема
    таких батяр
    ґвари
    і манер
    не на Краківський базар
    я іду тепер

    жеби мешти
    си купив
    батярівку теж
    і бим гальбу пива
    вбив
    не єдну
    авжеж

    мурмурандо
    мурмуранд
    пісня
    на галь-паль
    я не яндрус
    не амант
    не якийсь хабаль

    та в судинах
    львівська кров
    без принук тече
    шляк не трафив ще
    агов
    поки в серці
    щем

    26 Листопада, 2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  16. Сергій Вертіль - [ 2023.01.15 22:43 ]
    На даний час
    На даний час, зовсім інші стандарти -
    І те що було раніше, втратило актуальність.
    Але за щастя боротися варто,
    Тому треба йти на крайність!..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 23:39 ]
    Присвята
    Привіт, Пеппі довгі панчохи,
    Що тримає троянду в руці.
    Якби я міг передати хоч трохи
    Красу твого обличчя - (в коробці
    Цього повідомлення)
    То ти відразу би зрозуміла,
    Що кожне дзеркало криве.
    І скоріше за все попросила,
    Показати обличчя твоє.
    І була би вдоволена.
    Бо твій облік - ясніше за Сонце,
    А в твоїх очах стільки перла.
    Що навіть на іншому боці
    Галактики, людина вмерла
    Побачив тебе. Бо такої краси
    Немає в жодній космічній області.
    Квітнуть ромашки на твоїх нігтях,
    І полум'ям горять волосся.
    І сказав би кожен: "як міг ти
    Не зустрітися з нею досі?..".
    Її очі, немов канали в Венеції.
    Її зіниці неначе байдарки,
    Що пливуть по таємниці,
    Шукаючи береги п'янкі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 21:55 ]
    Митець і Кохання
    Вкрили Дніпро грудневі криги,
    І перший сніг випав на кручі.
    В житті зовсім немає інтриги,
    Коли Амур стрілою влучить.
    Зимовий вечір. Снігопад.
    Місячний ріг буцає хмари.
    Проходячи центральний сад,
    Юнак милою марив.
    Вона і була відображенням зими,
    Білосніжнє волосся, блакитні очі.
    І її уста, німі,
    Снилися йому кожної ночі.
    Праві були поети, а він не вірив,
    Що грудневі романи - найкоротші
    З усіх романів... Лише небо сіре
    Нагадує про неї, в зимовій тиші.
    Він лише хотів тебе поцілувати,
    Скажи, невже це злочин?
    І закарбувати зустрічі дату,
    В самому серці ночі!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Сергій Вертіль - [ 2023.01.14 20:34 ]
    Фільм за творами Джека Лондона
    Що з нами трапилося,
    Що ми один одному чужі?
    Звичайно, що ця відповідь на поверхні.
    Але всеодно, благаю, напиши мені, напиши.
    Бодай одне слово - бо в цій брехні
    Неможливо жити...
    Я був захоплений ідеями Фрідріха Ніцше.
    Вірив, що життя лише гра невдала.
    Тому ненависть твоя все сильніше і міцніше,
    Після останнього скандала...
    Пройшли роки.
    Земля зробила сотні обертів
    Навколо своє осі. Але в нас, все пішло шкереберть
    Після твого дня народження, і тільки коли батьки були присмерті,
    Нас звела смерть...
    Нас звела смерть...
          ****
    Ти була геніальна,
    але нещодавно я генієм
    Став - і це тебе вбило...
    Тому після чергової сцени,
    Ми навічно шляхи змінили.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 22:51 ]
    Істина
    Поки молодий,
    Доти спритний.
    А як постарієш,
    Вже не бігаєш!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 10:49 ]
    Бачення зорепаду
    Ні, це не зорепад.
    Це місячні риби
    Намагаються прорватися крізь космічну завісу
    Щоб на землі знайти спокій!..
    Більшість помруть в битві
    Переслідуючи особисті капризи.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Іван Іван - [ 2023.01.12 20:43 ]
    Будні війни очима дитини
    Рідна мати Україна,
    Скільки ж років ти живеш!
    Скільки всього потерпіла,
    Во рогів було без меж
    Всім земель наших хотілось,
    Бо свої,бач,не такі.

    Йдуть на нас,щоб визволяти,
    А на ділі,щоб вбивати..
    Наш народ їм не по силі,
    Разом нас їм не здолать,
    Разом мі велика сила,
    Нас не вийде розламать!

    Хай сидять в своїх халупах,
    Бо всі зляжуть по трунах!
    Скільки ж крові пролилося
    Із сердець наших вояк?
    Ми за них, всі молимося,
    Вдячні їм,неабияк!

    Наші вільні громадяни,
    Йдуть туди,в без вороття..
    Боронити нас хотіли,
    Щоб могли спокійно спать.
    Скільки ж всього натворили,
    Орки, злії, як вовки?

    Стільки ж років наврочили
    Мук й страждань самим собі!
    Хай вмирають,із не жалко,
    Вони знали,на що йдуть.
    Ми не любимо їх палко,
    Нас вони не покладуть!

    Та чого ж свого замало,
    Тим скотам,що йдуть на нас?
    Дивляться вони зухвало,
    Корчуть різних нам гримас
    В нас тут їм ніхто не радий!
    Нас не треба визволять!

    Залишають слід кривавий,
    Взять би іх,та й розстрілять!
    Хай ідуть на свої землі,
    Й не чіпають більше нас,
    Хай згорять в своєму Кремлі,
    І щоб їх ніхто не спас!

    Ми же знову заживемо,
    Як колись без жили,
    Рідну маму пригорнемо,
    І щоб довго пожили!

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  23. Ігор Терен - [ 2022.10.26 20:46 ]
    Роздуми про рулетку
    Життя не таїна, а гра... і на погості
    у кожного свої і дата, і число...
    одного поведе його магічне шосте,
    а іншого війна, як дуже повезло.

    Направо зі щитом, а на щиті наліво,
    а далі міражі фантазії... зеро...
    удача не мине, як падає щасливо
    і на оба боки, і на одне ребро.

    Та на кону тоді фортуна невесела.
    На що не уповай – рулетка, доміно...
    куди не ідемо, усюди новосели
    екрану житія, вистави і кіно.

    Ще є, кому куди... наївні та уперті
    метаємо ва-банк, і з легкої руки
    піймаємо своє, аби не навпаки...
    оце і є життя – і сльози не утерті,
    і азимут його у напрямі до смерті
    із вірою, що це не гра у піддавки.

    10/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Олег Прусак - [ 2022.09.18 17:55 ]
    Уявний Кіт
    Чому так тихо, дуже тихо ?
    Прошу, хоча би слово ви скажіть,
    Ми ж можемо тут досхочу поговорити,
    Та головне прошу, не йдіть.

    Приспів:
    І знову бачу сніг на своєму осінньому порозі,
    І мій Уявний Кіт знову зомлів
    Я міг би всіх згадати, тих то був зі мною у дорозі,
    Проте підлоги я мочити слізьми не хотів.

    Ми тіло маємо й дарований нам час,
    Проте скажіть коли ми так соромитись навчились ?
    Це страху наслідок, або того,
    Що ми самотності так приязно молились ?
    Що близькість є для нас?
    На жаль, тим самим що нічого,
    Оце і є спотворення ідей.
    Я розумію світ речей, та речі хворі,
    Прошу, лишіть хоч декілька людей…

    Приспів…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.05 08:36 ]
    Миті щастя
    Миті щастя в яві знов є --
    Висі золотавий шлях.
    Все наповнено любов’ю
    У моїм, твоїм життях.

    Ніби з рання до смеркання,
    Мов троянда чарівна,
    Усміхається кохання,
    Як нев’януча весна.

    І легесеньке сп’яніння
    Розлилося навкруги.
    Рук розгойдане тремтіння --
    Хвилі пристрасті й жаги.

    Над гаями — шал нестримний --
    Неба і землі злиття.
    Солов’ї співають гімни --
    Гімни радості життя.

    І органять гори сині,
    Бог-Поет зіткав покров:
    Найвеличніше в людині --
    Почуття святе — любов!!!

    3 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2022.07.03 00:39 ]
    Трояндові усмішки
    Мерехтять смарагдами берези,
    Сонечко пливе за небокрай.
    Гомонить із вітром сад поезій,
    Цей -- руками виплеканий — рай.

    Усмішки трояндові навколо
    Садівник розсипав, наче сни --
    Поміж верб, нахилених додолу --
    Щоб не так журилися вони.

    Чистота повітря кришталево
    Пахощами ніжними вгорта...
    Небо з поволокою, липневе --
    Марево, як мрія золота!

    2 липня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.06 23:52 ]
    О де ти, мріє?
    Кохаю я тебе, кохаю!
    Уявою цілую я!
    До раю падаю, до раю,
    Радію і кричу: моя!

    Оазо люба, золотіє
    Поезією яви* шлях!
    О мріє, чароока мріє,
    Сяйни красою у полях!

    О де, о де вона маює?
    І миє зливою усе?
    І видива недобрі всує
    За обрій — осені несе?..

    6 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Терен - [ 2022.03.31 22:01 ]
    Короткий жанр
    Якщо кладемо душу й тіло,
    немає сенсу читачу
    оповідати зрозуміле,
    яке йому не по плечу.

    У межі думи і фольклору
    не уміщається життя,
    що за межею кругозору
    або живого сприйняття.

    Вода поезії наразі
    кипить у полум’ї війни
    і ради однієї фрази
    працюють водяні млини.

    Одне лікує, інше ранить
    і невідомо, де межа,
    поза якою оминають
    усе, що ріже без ножа...
    .........................................
    аби не умирала пам'ять,
    палає квіткою душа.

    03/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2022.01.30 23:01 ]
    Музика кохання або пісня про Тетяну
    Це любовне трепетання
    Пройняло мене всього.
    Увійшла у серце Таня,
    Як весни сяйний вогонь.

    Ген дороги розгортання --
    Ніби пелюстковий шлях.
    Зацвіло, як увостаннє,
    Волошково у полях.

    ПРИСПІВ:
    Мов дитяче лепетання,
    На асфальті -- крейда знов -
    Я плюс Таня, я плюс Таня --
    Це дорівнює любов.

    Проти воєн -- як повстання,
    Божа кара злу немов --
    Всесвіт обняло кохання,
    Пройняло аж до основ.

    Хай настане нам світання,
    Маки зацвітуть, не кров.
    Небеса пошлють єднання,
    Мир і злагоду й любов.

    ПРИСПІВ:
    Мов дитяче лепетання,
    На асфальті -- крейда знов -
    Я плюс Таня, я плюс Таня --
    Це дорівнює любов.

    30 січня 7529 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  30. Нічия Муза - [ 2022.01.13 12:59 ]
    ***
    Я не зима, я Аеліта,
    таємна Муза нічия,
    але твоє майбутнє літо...
    а хто ж іще, якщо не я?
    Хай чують барди й менестрелі
    що у зимовий час оцей
    я не чекала Аріеля,
    тому явився Берендей.
    У рік новий старого стилю
    це очевидно саме те,
    що налаштовує на хвилю
    через парсеки, льє і милі
    ловити усмішки... зате
    згадаємо обличчя милі
    і наше літо золоте.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  31. Нічия Муза - [ 2021.12.09 23:36 ]
    На грані
    Наїзнику Пегаса
    немає часу
    у цьому світі
    сидіти і чекати,
    аби піймати
    себе... у сіті...
    ................................
    Якщо не твого поля
    ягідка твоя,
    хай буде нічия
    і ти гуляй на волі...
    .................................
    ще є багато
    чого уміти
    і не одна кобіта
    зайде у хату
    тебе вітати...
    але немає долі,
    якщо і досі
    твоя орбіта
    торкається юдолі...
    .................................
    Та може, боса
    паде на роси
    небесна Аеліта
    в зеніті літа
    або на осінь,
    коли зима на часі,
    полинуть сміло
    душа і тіло
    до діда на Парнасі.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  32. Ігор Терен - [ 2021.11.09 22:56 ]
    Жертви писемності
    Хто лише себе не додає
    у мережу в образі світлини...
    додаю і я моє досьє
    віршами письменної людини.

    Бо інакше соромно стає...
    але нині у моєму краї
    кожен перечитує своє,
    а чужого – і не помічає.

    Це йому нічого не дає...
    всі виводять літери і коми,
    навіть ті, кому ще не відомо,
    що такі іще у мові є.

    Але я пишу, хоча не знаю,
    що я читачеві додаю
    у самотині і на краю,
    де ніхто мене не привітає...
    не читають баламута зграї
    як і цю поезію мою.

    11/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Терен - [ 2021.10.31 21:37 ]
    Дещо про себе
    Я іще не проти
    того, що буває,
    ще читаю ноти,
    іноді співаю.

    Наді мною тучі...
    ранні та зелені
    кажуть, – я колючий,
    роги є у мене.

    І мене боїться
    братія богеми,
    у очах двоїться
    від одної теми.

    Каркає ворона,
    що мені далеко
    до її корони,
    до її лелеки,

    що мені до गुरू
    як до неба пішки,
    маю злу натуру –
    обтинаю віжки,

    на дуелі скорий...
    але ще не «мачо»
    і такий прозорий,
    аж ніхто не бачить.

    Є у мене мінус –
    ні за що не каюсь,
    упаду – піднімусь,
    плюнуть – утираюсь.

    І крокую далі...
    я ще не ледащо
    і себе не хвалю,
    що одній – найкращий.

    10/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Терен - [ 2021.09.26 09:13 ]
    Колоритний антураж
    Вересніє... досіває осінь
    на майбутнє ниви і поля
    і погоди дощової просить
    врожаями стомлена земля.

    Ну, а літо помандрує далі,
    понесе за обрії жалі
    і непереорані печалі
    борозною чорної ріллі.

    Йду і я тією колією
    до багатоликої моєї
    білою вороною у сни,
    де стає і затишно, і ясно,
    що зів’яну з нею одночасно
    яриною для озимини.

    09/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  35. Нічия Муза - [ 2021.09.21 11:32 ]
    Вереснева сюїта
    Як там у тебе?
    у мене й досі
    небо як небо
    осінь як осінь
    бабине літо
    нас оминає
    і не чекає
    танок сюїти
    у цьому році
    мені знайомі
    знаки емоцій
    точки і коми
    чуйні поети
    і поетеси
    їхні сонети
    та інтереси
    марні старання
    зайві надії
    вірус кохання –
    це пандемія.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Терен - [ 2021.08.27 09:42 ]
    Літня естафета
    « Я ще літо...» – осені не пара,
    та ніяк її не омину,
    і не заховаюся за хмари
    обрієм у сиву далину.

    Он і місяць звечора до ранку
    має меркантильний інтерес –
    устеляє росяні серпанки
    пеленою зоряних небес.

    Озолочує зелені шати
    і кидає осені на шлях...
    хай не ходить до моєї хати,
    і шукає вітер у полях.

    У самотині не одинокий...
    білий світ попереду широкий
    і сьогодні – як було торік.
    Як не є, а я іще на волі
    почекаю на завзяту долю,
    що не оминає цілий вік.

    08/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  37. Нічия Муза - [ 2021.08.27 08:48 ]
    Серпневі вітражі
    Блякне день і тінями на воду
    падає, лягає на дахи...
    і серпом, зрізаючи верхи,
    йде окраєць місяця зі сходу.

    І Ярило не жаліє дня,
    вписує оздоби у палітру
    осені, гаптує убрання,
    щоб вона подобалася вітру.

    Пріє переорана земля.
    Сівачі очікують моменту
    з’яви тої пані на поля
    у свої нові апартаменти.

    А вона прямує у ліси
    і дощі за нею – чередою...
    осінь задоволена собою –
    має у запасі гарбузи...
    і не ради пізньої краси
    укриває обрій пеленою.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  38. Нічия Муза - [ 2021.08.07 09:32 ]
    Луна
    Ще випромінює частоти
    твоя душа моїй монаді
    і, поки ми обоє раді,
    я не питаю, – де ти, хто ти?

    І хай несуть нас білі коні
    у темні ночі поміж зорі
    у їхньому німому хорі
    за обрії на оболоні.

    І як по щучому велінню
    помчу алюром за тобою
    твоєю вічною луною
    у цю феєрію видіння,
    де ми казковою порою
    непереможні у двобої.





    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  39. Валерій Хмельницький - [ 2021.07.12 11:23 ]
    Не впізнала (триптих)
    подзвонив а вона не впізнала
    певно й номер забула давно
    на пустому пероні вокзалу
    допивала дешеве вино

    а бувало бувало бувало
    що зліталось стонадцять чортів
    і по вінця усім наливали
    і не пив лише хто не хотів

    ну а потім а потім а потім
    і краса та зійшла вся на пси
    залишилась розістлана постіль
    де була вона аби з ким

    ***
    на пустому пероні вокзалу
    де дешеве вино на розлив
    де безцільно бездумно гуляла
    я тебе випадково зустрів

    привітався а ти не впізнала
    власне й бачились надто давно
    ти тоді виглядала зухвало
    і не йшла аби з ким у кіно

    ти і зараз лишилась такою
    та чекаєш когось не мене
    я ж сумую весь час за тобою
    але це сподіваюсь мине

    ***
    на пустому пероні вокзалу
    де в кіосках дешеве вино
    самотою вона гуляла
    чи чекала когось у кіно

    привітався - та де! - не впізнала
    звісно! - бачились надто давно
    позирнула глузливо й зухвало
    й відвернулась - тепер все одно

    та збудила тоді ненароком
    давні згадки про давній роман
    що не став ні для кого уроком
    та й нічим ні для кого не став.

    12.07.21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  40. Ігор Терен - [ 2021.07.05 09:50 ]
    Закудикані дороги
    Їде літо в осінні краї,
    де немає моєї ворожки...
    лиш зажурені очі її
    ще нагадують сині волошки.

    І між тінями у далині
    упізнаю фігуру знайому...
    посилає сигнали мені
    у вікні задзеркального дому.

    На утоптаній ниві життя
    по дорозі у бабине літо
    ще блукає, неначе дитя,
    по широкому білому світу.

    Та очікує душу зима...
    і на Возі із Кассіопеї,
    поки Ліра не їде сама,
    чумакую по небу до неї.

    Поки зорі іще мерехтять,
    а на ранок упадуть як роси,
    чимчикую... веселий і босий,
    як у надцять... у кількадесят
    може й пізно... іти до дівчат,
    що чекають... чекають і досі.

    07.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Нічия Муза - [ 2021.06.15 12:27 ]
    Погода
    По Україні ходять хмари,
    буває блискає, гуде
    і це неначе Божа кара,
    і нібито уже ніде
    не випаровується пара.

    Все задубіло, що цвіло,
    усяка ягода ніяка,
    і зав’язі – як не було,
    і абрикоси кіт наплакав...
    буяє лиш одне зело.

    Грозою пахне як у маї,
    затуманіли небокраї
    і жаба кумкає вночі...
    а злива хату оминає
    і я калину поливаю,
    коли наліво йдуть дощі.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  42. Нічия Муза - [ 2021.05.23 09:10 ]
    Співучасниця
    Я ще є. Опудало моє
    загорає нині на городі
    і ніяка чапля не клює
    у моєму тихому болоті.

    Чуються лелечі голоси,
    але я не перелітна птиця.
    Очевидно різні полюси –
    журавель у небі і синиця.

    Поки у руці ще нічиє,
    догорає не одна надія...
    видиво невидиме твоє
    на мітлі літати ще уміє.

    Поки усміхається юрма,
    час міняти пера на лопати,
    сіяти, садити і сапати...

    чародія магії нема...
    ну то й що?.. упораюсь сама...
    помагають біси і пілати.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  43. Ігор Терен - [ 2021.04.21 09:12 ]
    Розвінчання Дарвіна
    Людина виникла із мавпи,
    але буває й навпаки,
    коли її нахабні лапи
    хапають їжу із руки.
    Далеко нічого ходити:
    ось – українець, ось – кацап...
    їх іноді не відрізнити
    за пазурами рук і лап.

    Але кацапи – це примати,
    тому що за мільйони літ
    навчилися дурити світ,
    чуже за пазуху ховати
    і пам'ятати, що у хаті
    лежить погано у сусід.

    А українці – малороси,
    тому що орки навкруги –
    це наші люті вороги...
    і нація почила в Бозі...
    вона віками... та і досі
    винищується до ноги.

    04/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Нічия Муза - [ 2021.04.16 09:52 ]
    Фея та ельф
    Чекаю ельфа...
    уві сні...
    але буває,
    веселий лицар у вікні
    мене вітає.
    Мені одній
    в часи нічні
    ніяк не спиться.
    У дам і фей –
    один Орфей,
    а я – синиця.
    У далині
    є журавлі..
    або лелеки...
    але мені
    на цій землі
    до них далеко.
    Так і живу
    і наяву
    нема нікого.
    Але нічого...
    в рандеву
    я біля нього.





    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2021.04.03 17:48 ]
    Із циклу
    Пил століть на полях єлисейських осів,
    Добрі духи в раю тут бродили.
    А тепер уманчани вигулюють псів,
    І з сімейних радіють ідилій.

    Ці місця чарівливі — для праведних душ,
    Сам Орфей на кіфарі тут грає,
    За Вітчизну загиблий іде гордо муж,
    І великі поети в цім гаю

    Тут бесідують мирно в лаврових вінках...
    Квітів пахощі, свіже повітря,
    Пісня птаства чарує усіх гомінка,
    Між дерев — подих лагідний вітру.

    І в Парижі є теж Єлисейські поля,
    І тече біля них річка Сена.
    Їх красу оспівала французька земля
    Ніжним тембром співця Джо Дассена.

    ...А гранітний місток звався мостом рослин
    Ув оцій екзотичній оселі.
    У горшках і діжках кипариси росли
    Між лимонів, азалій, камелій.

    І згадався мені Олександер Дюма-
    Син, з камеліями його дама*.
    Ця безпристрасна квітка, байдужість сама,
    Гра в кохання породжує драми.

    Маргарита Готьє** чи Марі Дюплессі***,
    А у Верді вона — Травіата****!
    Скільки в жертву, скажіть, цій бездушній красі
    Доль принесено — дуже багато.

    Чи Софія Потоцька такою була?
    З чар її виріс парк цей чудовий...
    Приховала від нас двохсотлітня імла
    Цю одвічну загадку любові...
    _________________________________
    *”Дама з камеліями” - найвідоміша книга Олександра Дюма-сина.
    ** Маргарита Готьє — головна героїня “Дами з камеліями”.
    ***Марі Дюплессі — чарівна француженка, куртизанка, прототип Маргарити Готьє.
    ****”Травіата” - знаменита опера італійського композитора Джузеппе Верді, В основу якої ліг сюжет роману А.Дюма-сина “Дама з камеліями”.

    22 березня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  46. Ігор Терен - [ 2021.03.31 09:17 ]
    Печальна повість
    Напоїла ти мене, дівчи́но,
    тим зелом, що навіває знов
    платонічну, і таку невинну,
    і не заборонену любов.
    Є ще несходимі й досі плаї
    і зозуля роки ще кує,
    і вендети нібито немає,
    і рідня сигнали подає.
    Може, краще і не чути того,
    що мені віщують із небес...
    мовою поетів-поетес, –
    є надія на живого Бога...
    Та не чуєш ти мене німого
    під хори заупокійних мес.

    03/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Терен - [ 2021.03.28 09:23 ]
    Вічні блукальці
    Душею юні – отже молоді.
    Попереду весна, а далі – літо,
    а далі.. пишуть вила по воді,
    що ти була моєю ще тоді,
    коли обох ще не було на світі.
    Тобі немає ради у житті,
    мені немає іншої розради,
    як бути із тобою іноді,
    єднаючи омріяні путі,
    де не перетиналися монади,
    де нас чекає сяєво пітьми:
    мені – червоне, а тобі –зелене,
    мені – до тебе, а тобі – до мене...
    От і цікаво, чи зійдемось ми,
    коли уже не будемо людьми
    і канемо у хаос безіменні.

    03/21



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2021.03.21 15:02 ]
    Із днем поезії, о друзі!
    Із днем ПОЕЗІЇ, о друзі!
    Ловіть натхнення на льоту,
    Я весняній вклоняюсь Музі
    У сонце, мряку і сльоту!

    Вона – пресвітлая цариця –
    Відточить кожному перо.
    І слова перлами іскриться
    З небес її величний трон.

    Поети всі – його окраса,
    Співають, наче солов`ї,
    Крилаті вершники Пегасів –
    Неначе гвардія її.

    І як же бачу, їх багато –
    Вродив талантами Парнас.
    В повітряному замку свято,
    Тож веселімось, прошу вас.

    Триває хай пора чудова,
    Як мить любовного злиття…
    Хмеліймо музикою слова,
    Як вищим виявом життя!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  49. Ігор Терен - [ 2021.03.11 21:21 ]
    Об’явлення юродивого
    До кого не прийду у віщі сни,
    у мене буде головний мотив –
    навіювати пахощі весни
    і голоси лугів, гаїв та нив.

    Комусь це може спати не дає,
    але богемі не заваджу я...
    яка не зазіхає на моє,
    але не помічає... нічиє.

    У неї не двоїться у очах,
    що я не я і, наче, не ізгой...
    та іноді чіпляється реп’ях –
    літературний мій антигерой.

    Обнюхуючи кетяги куща,
    котяра вилізає із плаща,
    шикує у конвеєрі кубіт
    і опусом шокує білий світ –
    одноманітне плетиво плюща,
    що буйно озеленює сучліт.

    03/21


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2021.03.07 21:20 ]
    Вистраждане
    Я від кохання все життя страждав,
    Даремно сподіваючись на диво.
    В надії, що купатимусь в медах...
    Й уже здавалось те все — неможливим.

    Спеленане, наївне немовля,
    Я борсався в тенетах у кохання.
    І щастя, наче мрію, уявляв...
    А потім об реальність душу ранив.

    Десятиліття йшли вже - не роки -
    В обіймах рожевіючої вати.
    Аж поки від розчарувань гірких
    Я став уже поволі прозрівати.

    І розуміти циніків гидких,
    Від котрих, наче від чуми, сахався.
    Вони були у висновках своїх -
    Наскрізь просяклі жовчю — ловеласи.

    Але не опинившись в них на дні,
    Омани марево з очей іструшу.
    Бо це дало розгледіти мені
    Твою глибоку і прекрасну душу.

    І те, що тільки марилося в снах,
    Відкрилось не одразу, і з ваганням...
    Та наяву в життя прийшла весна,
    І вистражданим зацвіла коханням.

    Розвіялась омана, зникла мла,
    І біль печалі, що здавався вічним.
    Зливалися і душі, і тіла,
    І шастя нам заглянуло у вічі.

    І казкою із мрії ожило...
    Дві половинки, в одне ціле злиті.
    Ту відданість, живе душі тепло -
    Не купиш за все золото на світі.

    7 березня 7528 р. (Від Трипілля)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7   8   ...   15