ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі

Юрій Гундарєв
2025.07.03 08:50
У ніч на 29 червня під час відбиття масованої повітряної атаки рф на літаку F-16 загинув
український льотчик Максим Устименко.
Герою було 32 роки. Без батька залишився чотирирічний син…

Вдалося збити сім повітряних цілей,
відвести від населених пу

Віктор Кучерук
2025.07.03 05:38
Ще мліє ніч перед відходом
І місяць замітає слід,
А вже в досвітній прохолоді
Забагровів утішно схід.
І небосхил узявся жаром,
І трохи ширшим обрій став, –
І роси вкрили, ніби чаром,
Безшумне листя сонних трав.

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Олег Герман
2025.06.29 10:15
Кожен із нас прагне жити цілісним, наповненим життям, відчувати внутрішню гармонію та здатність любити й бути любимим. І хоча шляхи до цього щастя у кожного свої, і кожен "здоровий" по-своєму, існують глибинні закономірності, що формують наш внутрішній

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Назар Назаров - [ 2008.04.06 00:05 ]
    П"ЄСА ДЛЯ КЛАВЕСИНА
    варіації на тему кольорів де Латура

    Між тактами прощання і почину
    ніяке хитрування не схова
    ту думку непоправну і злочинну,
    що викрадає подих і слова:

    ми відтепер з пасажами куранти,
    ми відсьогодні з жигою Рамо,
    роняючи стакато діаманти,
    у нескінченність ночі біжимо.

    І дві руки у чорно-білім леті,
    й обернення акордів і облич, –
    ти сумовитим звуком флажолетів,
    а не словами ніжними поклич.

    Спадають ночі барви темно-сині,
    як малював колись їх де Латур.
    Ми граємо удвох на клавесині
    химерні почерки табулатур.


    Рейтинги: Народний 5 (5.4) | "Майстерень" 0 (5.42)
    Коментарі: (2)


  2. Дмитро Дроздовський - [ 2008.04.05 00:59 ]
    * * *
    Енеї не знали, куди вирушає їх човен.
    Енеї пливли в самоту, боячись припливти.
    Енеї дивились в минуле. Дивились. І кожен
    Боявся спитати: навіщо їм треба пливти.

    Навіщо іти в цю безодню, в це море безкрає?
    Навіщо цей холод пітьми, як немає кінця?
    Навіщо «навіщо»? Навіщо? Нічого не знає
    Ні Бог, ні вогонь, ні душа кам’яного ченця…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  3. Дмитро Дроздовський - [ 2008.04.05 00:16 ]
    * * *
    Гойдалась гойдалка. «Ги» — гуси ґелґотали.
    І Вавилон стояв, мов зілля снів.
    А чорні круки з сонця вилітали.
    — Полів!

    Кудись ріка текла сивоборода.
    І випинались пагорби й лани.
    В ґерданів квіт вквітчалась майська врода.
    — Весни!

    Хтось помирав і вилітав у вирій.
    І все село вривало рівчаки.
    І білі хмари руки мили в миррі.
    — Ріки!

    А за селом — неходжена стежина.
    Кульга тварина. Звати Фабіан.
    Так цілий вік — повторювана днина.
    — Пеан!

    І, що було, що завше, віки-вічні,
    Зникало в мар-
    му-
    рову каламуть.
    І тільки взимку, 6-го, у січні...
    — Пливуть!

    Лишенько цап один всю правду знає.
    Але його не випустить кільце.
    За душу цапа ключ впаде до раю.
    — Яйце…


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  4. Ванда Нова - [ 2008.04.04 14:30 ]
    Спомин
    Студінь. Стогін.
    Стихне гомін.
    Сивий спомин лізе в комин,
    лиже скроні до судоми,
    тіла соломинку ломить,
    обживає сни-хороми,
    б’є у дзвони…
    Ніби сомом,
    плине біль - дубовий човен,
    розум ловить…
    Поміж брови
    ріже подив -
    Отче, змова?
    Та спасення дивне слово -

    колискова
    пісня мами….
    Амен.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (12)


  5. Ната Вірлена - [ 2008.04.03 22:32 ]
    Зрештою
    А зрештою,
    коли в горлянці застрягла осінь
    і лоскоче зсередини то листóм, то чужим віршем –
    це ще не щем.
    Як послухати простаків – живемо при царі Горосі,
    а шулік – у пору нікчем.

    І коли за вікном – розбивають вікна,
    десь когось убивають і щось несуть,
    що ти вдієш? Такий залишили вік нам
    і таку залишили суть.

    На чотири стіни – голосніше звуки,
    хай горлає хоч радіо чи ТБ,
    і коли пролунає луна базуки –
    як же добре, що не тебе.

    Обережно вдягатися на імпрезу
    (а сказали б колись – на блуд),
    на підборах таких – то ідеш по лезу,
    як німий на Останній Суд.

    Це в сімнадцять – виспівують Марсельєзу,
    барикад голосну красу.
    Залишаю багатства старому Крезу,
    а мені би дорогу мою тверезу,
    і Тебе пронести, як одвічну тезу.
    І я теж, може, десь там когось спасу.


    Рейтинги: Народний 5.8 (5.46) | "Майстерень" 5.83 (5.5)
    Коментарі: (7)


  6. Нестор Німцов - [ 2008.04.03 18:33 ]
    Над Стіксом
    В каламутній воді по коліна,
    Руками вчепившись міцно
    За два протилежні береги,
    Намагаюся їх з’єднати.
    Ранить стопи слизьке каміння,
    Валить з ніг течія невпинна,
    Тіні риб з крижаної Лети
    До крові шматують п’яти.

    Обсипається берег правий,
    Захлинається берег лівий,
    Кістяком уламків в намулі
    Розбитий човен Харона.
    Тіні мертвих, що ждуть переправи,
    Шепчуть: "Хто це такий сміливий?
    Йому вічність кують зозулі!
    Ах, як личить йому корона!"

    Зачаїлися Стіксу пороги
    До часу під кригою січня.
    Не ставай на підступний кришталь –
    Ополонкою станеш сходу!
    Прийде Квітень помити ноги
    І облиє з оскалом цинічним
    Зими крижану вуаль
    Помиями талого льоду.



    Марна праця: я зводив мости над потоком,
    А Весна, передчасно розродившись повінню,
    Переписує знов світову географію,
    Береги перекроює свіжими ранами.
    ...Знов бреду я вздовж Стіксу натомленим кроком,
    Хвилі дихають в світ астматичною осінню,
    Кожен вечір для сонця шиплять епітафію,
    Кожен ранок у небо потіють туманами...


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.28) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  7. Ванда Нова - [ 2008.04.03 13:47 ]
    My Girls
    Анетт
    читає сонет,
    Мугикає арію з «Привида опери»
    Вступає до руху таємного опору -
    Із вуст не почути ні скарги, ні докору.
    З буденності сірих тенет
    тікає Аннет

    Агнесса -
    похмура готесса.
    Печаллю повіки навік татуйовані,
    І очі печуть небезпекою повені,
    Ковтає, як ліки, уранішні промені
    В бою із надуманим стресом
    самотня Агнесса

    Марі
    зав’язла у грі -
    В пітьмі рік за роком тремтить параноїком -
    Ховається в крихтах за джемовим слоїком
    Від псів, помилок і безжальної логіки,
    І мерзне у чорній дірі
    Невдаха-Марі

    Аліса
    з казкового лісу –
    Обдерті колінка і нігті обкусані,
    Зростає на лекціях мудрої гусені,
    Кролів обирає – за пишними вусами,
    Що кролик – відомий гульвіса –
    Не знає Аліса

    І Ванда -
    мускат і лаванда…
    Розорює сцену уявну пуантами,
    Блищить на балах із мундирами-франтами;
    І зичимо в неї завжди діаманти ми.
    З-під пальців тендітних у Ванди
    Звучать сарабанди

    Повіриш чи ні -
    ці п’ятеро дів у спільноті чудній
    віддавна живуть у мені…


    Рейтинги: Народний 5.79 (5.57) | "Майстерень" 5.75 (5.55)
    Коментарі: (20)


  8. Марія Письменна - [ 2008.04.02 19:38 ]
    ...вечір...
    Вечір. Вулиця. Ліхтарі.
    Тиша згаслої запальнички.
    Вечір. Вулиця. Ні душі.
    І у вікнах уже ні свічки...

    Слід у слід цигарковій дим.
    І самотність, як сторож вічний.
    Вечір. Вулиця. Нікотин.
    Сльози. Дощ. Наче води стічні...


    Рейтинги: Народний 5 (5.05) | "Майстерень" 5 (4.9)
    Коментарі: (1)


  9. Юрій Лазірко - [ 2008.03.31 19:51 ]
    Семиструнне каприччіо
    Перлина звуку у мушлі вуха,
    видушуй душу і серцем слухай -
    як Паганіні в погоні з тінню
    перелітає на пальцях зграя
    акордів тлінних.
    У в`язах застум - застиглі яси
    повагом важать задуху духу,
    порив натхнення, пора прозріння
    здвигає вправність, мов повінь в плавнях
    ріки коліна.
    Днедавню втрату п`є снажне скерцо -
    громаддям громів облите серце,
    несе в приполі не небо долю,
    а жовтожари - осінню кару,
    благу провину.
    І так дитинно вітає осінь,
    вчуває вчуле кохання босе.
    Стужава туга, немов ядуха.
    Від крихти звуку чманіють рухи...
    та небо синє...

    31 Березня 2008


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (24)


  10. Марія Письменна - [ 2008.03.28 16:56 ]
    ...привіт...
    привіт
    ми давно не бачилися
    твої сумні очі не давали мені спокою зі старих світлин
    твої жорстокі ігри вилилися мені у порожній гаманець
    і я вирішила прийти
    я зараз живу сама
    у будинку з дерев'яною підлогою і водостічними трубами
    з яких стікають лікери
    привіт
    ми так давно не бачилися
    а ти і не чекав на мене
    ти не згадував мене
    коли викурював першу цигарку вранці
    не згадував мене
    коли ставив старенький чайник на плиту
    не згадував мене
    коли одержував листи від нових коханок
    в колись нашу зелену поштову скриньку
    не згадував мене
    коли кішка починала плакати під дверима нашого східного балкона
    не згадував мене
    коли тобі приходили квіти з твого улюбленого квіткового магазину
    я просила присилати тільки блакитні
    ти ж так любив блакитні квіти
    і мене
    я точно пам'ятаю
    мене ти теж колись любив
    але
    ти не згадував мене
    коли я дзвонила тобі
    а ти вішав трубку
    навіть не впізнаючи мого зламаного плачем голосу
    ти вішав трубку
    а я
    я кричала
    що ми розлучилися
    а я все ще люблю тебе
    я кричала
    що напевно у тебе так багато пилу на підвіконнях і книжкових полицях
    у тій моїй кімнаті
    я кричала
    що у мене відклеїлися шпалери
    а під ними твої картини
    ти вішав трубку
    ти не чув моїх сліз.
    ну привіт
    ми так давно не бачилися
    а ти і не згадував мене
    і може
    може ти більше не любиш блакитні квіти
    може ти
    ти більше не любиш мене(?)


    Рейтинги: Народний 4 (5.05) | "Майстерень" 4 (4.9)
    Коментарі: (4)


  11. Ванда Нова - [ 2008.03.28 14:39 ]
    Improspere*
    Розкупили квитки – то поїду у тамбурі «зайцем»,
    у спасіння щільніше закутавшись, як в пуховик.
    Чи уперше отак непотрібним засохлим окрайцем
    догори підкидає недолі важкий черевик

    по-солдатському жорстко… Мов оцет, гірка ця наука.
    Провідниця, як фурія – чується лайка лунка.
    Білі руки заламує пафосно Муза у муках -
    з’їж цукерочку: все перемелеться – буде мукá,

    буде сипатись, падати, небо мести світлотінню,
    набереться за комір і тіло остудить, як сніг,
    і розтане....Брудне підвіконня. Лушпайки з насіння.
    І надія щеням сиротливо припала до ніг…

    Свіжим вітром війне, як святою водою окропить,
    і дерева махнуть капелюхами із верховіть.
    Схаменеться вулкан. І дурниці, що сиплеться попіл.
    Громадяни, спокійно - Помпея іще постоїть.

    *(лат.) без успіху, невдало


    Рейтинги: Народний 5.64 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (30)


  12. Марія Письменна - [ 2008.03.27 20:51 ]
    ...мене....
    розбери мене
    на атоми і пусто_порожні обіцянки
    мене і так вже лишилось на денці
    мене і так вже розтягнули плаксиві дівчатка
    на цитати у щоденники

    розпиши мене
    на іменники і приторно_солодкуваті метафори
    мене і так вже критикували далі нікуди
    мене і так вже сприймають
    як брехливу чутку або вигадку

    а все що лишиться
    мільйонно_сказане "отченаш"
    тричі_несказане "ятебекохаю"


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (4.9)
    Коментарі: (4)


  13. Марія Письменна - [ 2008.03.27 16:38 ]
    смуток
    ти знаєш
    смуток він такий

    він приходить
    сідає на крісло поряд з тобою
    не запитавши закурює
    бере твою чашку і допиває ковток кави
    що залишився на потім

    попіл з його сигарети падає на килим
    і від цього його присутність стає ще нестерпнішою

    ти намагаєшся вигнати його
    б'єш майже безсилими руками цьго нахабу
    а він тільки сумно посміхається
    і продовжує душити тебе своєю присутністю

    знаєш
    смуток як крихти
    ось ти ворочаєшся всю ніч
    відчуваєш
    що щось заважає спати
    а встати і струсити простирадло лінь
    хоча ці чортові крихти абсолютно не дають спати

    так і смуток
    тільки крихти ці в серці
    і лінь витрусити
    і ходити важко


    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (4.9) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  14. Марія Письменна - [ 2008.03.27 15:27 ]
    *****
    вирви з мене
    протяги
    скрипи
    сніг біля ліхтарів
    лабіринти і лабіринтики
    кілометри
    кілограми
    кілобайти
    міста
    вірші
    все
    все

    забери мій головний біль
    зацілуй мене в чоло там де пульсують звуки набата

    я ні в чому не винна
    але готова випасти з кожного розкритого вікна в цьому місті
    у весну
    у повітря
    вниз


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.05) | "Майстерень" -- (4.9) | Самооцінка 5
    Коментарі: (5)


  15. Марія Письменна - [ 2008.03.27 15:05 ]
    нісенітниця
    ми
    ті що підсіли на кайф від чужої ніжності "ніби_люди"
    що закрили очі на світ
    вимикаємо звук у всього стороннього
    є хвилини
    коли окрім тебе нікого більше не немає
    натовп неіснуючою миттю розпливається
    і все що чутно
    це твоє дихання
    і все що відчувається
    це твій скажений пульс
    небо джинсового кольору
    що вводить голкою у вени принципи
    звикай малюк
    це такий наркотик
    дотики побіжно
    безглуздість фраз
    і ми підсіли

    у нашому випадку ломка
    це те що буде після "я_йду"

    ось така нісенітниця кошеня


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.05) | "Майстерень" 4.5 (4.9) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  16. Марія Письменна - [ 2008.03.27 14:09 ]
    нове/старе
    у мене
    нове ліжко
    старе безсоння
    відсутність снів

    повинно стати легше

    у мене
    нові парфуми
    старі спогади
    відсутність відчуттів

    повинно стати спокійніше

    у мене
    нова музика
    старі проблеми
    відсутність надій

    -а ще говорять, що надія вмирає останньою
    -брешуть
    безсовісно брешуть
    останньою вмирає любов
    -а якщо її немає?
    -тоді віра, що вона є




    Рейтинги: Народний -- (5.05) | "Майстерень" -- (4.9) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  17. Марія Письменна - [ 2008.03.26 21:57 ]
    ........
    знімай
    стоденну блокаду
    зношений одяг
    документальне кіно
    роздираючий біль

    спалюй
    сірі міста
    ненадійні мости
    лякаючі калорії
    своїм поглядом

    прощай
    назавжди
    і так як прощала тебе завжди я


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.05) | "Майстерень" 5 (4.9) | Самооцінка 5
    Коментарі: (1)


  18. Марія Письменна - [ 2008.03.26 20:53 ]
    Лист, як вічність
    Вже місяць, як пишу листа
    тобі, мій місяцю...І дорога молитва,
    коли кленовий лист прикрив вуста,
    й моє дзвінке світило знову зникне.
    Вже ключ летить у вирій з журавлів,
    а я усе топчу свою дорогу...
    Скажи, навіщо ти мені звелів
    пройти її, бо я вже не стонога?..
    У мене навіть вже одна душа,
    один лиш ключ, одна лише застібка...
    І погляд мій, хоча б на півкоша,
    хоча б на мить, та, мабуть, посвітлішав...
    І я пройду свій шлях крізь свій туман,
    і я скажу все Богу прямо в вічі!
    Скажи мені, навіщо наказав
    листа тобі писати цілу вічність?..


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.05) | "Майстерень" 5.5 (4.9) | Самооцінка 4
    Коментарі: (6)


  19. Володимир Чернишенко - [ 2008.03.26 15:46 ]
    Щось
    Десь
    Щось -
    Хрусь!
    Ось
    Там!
    Сніг,
    Сам,
    Ніч...

    Зирк -
    Ніц.
    Вир
    Снів?
    Бррр!
    Страх:
    Звір?
    Птах?

    Дух?
    Враз -
    Шурх!!!
    Зась!
    Вікном
    Хрясь!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (2)


  20. Ванда Нова - [ 2008.03.25 17:59 ]
    прожити день
    прожити цей день,
    щоб нікому порад не давати -
    ні другу, ні ворогу – жодних даремних порад –
    за них дочекатися годі подяки чи плати;
    стелити падіння байдужою м’якістю вати,
    блищати німим діамантом вагою в карат,

    у сил позахмарних собі і для себе прохати...
    і жити з тобою, як двоє веселих гусей,
    з мішком по цукерки ходити від хати до хати,
    і зичити настрій хороший, як фільми з прокату,
    чекати добра, що прийдешній нам день принесе,

    не дати душі заблукати в чужому ніде -
    здолати дистанцію,
    гідно прожити цей день


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.57) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (24)


  21. Юрій Кондратюк - [ 2008.03.23 18:34 ]
    Епоха величі плебеїв...
    Епоха величі плебеїв.
    Епоха ницості владик.
    Епоха влади фарисеїв.
    Епоха де не чутий крик.

    Епоха купленого суду.
    Епоха зрад і стукачів.
    Епоха блуду і облуди.
    Епоха мічених тузів.

    А раз дано тобі вершити
    По різні сторони добра,
    Зумій свій келих так допити,
    Щоб і в останнє прохрипіти
    Рабам: « - Я Цезар, а не цар!»*


    * - вислів Юлія Цезаря, яким він говорив,
    що він впершу
    чергу – людина (Гай Светоній Транквіл).


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.28) | "Майстерень" 5.25 (5.09)
    Коментарі: (16)


  22. Дмитро Дроздовський - [ 2008.03.22 17:03 ]
    З долоні дерева - і птахою у небо
    З долоні дерева - і птахою у небо.
    до зір, яких нема і не було.
    І Саваоф підкинув чорний жереб.
    Збулось...

    Нічна самотність. Голоси пташині.
    І чути стогін юної води.
    Холодний камінь обіймає глину.
    Іди!

    І тільки ніч буває випадкова,
    Уже і Він обличчя відвернув
    і в кулаці розтер вогонь з підкови.
    Жбурнув.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Прокоментувати:


  23. Ванда Нова - [ 2008.03.18 18:22 ]
    ***
    Морок б’є крилом у скло віконне,
    Підганяє час, як білих коней…
    Лунко-дзвінко цокають підківки
    Галопують Бурки, скачуть Сивки,
    Автострада гриву розвіває;
    Змерзла, загортаюсь у слова я…
    Світляки - нічна одвічна варта -
    Запитали: а чого ти варта,
    В чім ота твоя таємна сила?
    На стилет перетворився стилос…
    Та коли говірка їх бриніла,
    Я стояла, як цариця Нілу,
    Горда, наче прима із Ла Скала, -
    їх на шпильки вміло натикала…


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.57) | "Майстерень" 5.38 (5.55)
    Коментарі: (17)


  24. Дмитро Дроздовський - [ 2008.03.16 00:18 ]
    * * *
    Як пашіє! А гори — мов пащі.
    Сонце в небі ховає свій лик.
    Пробирається лицар крізь хащі.
    Він дереться крізь віття; він звик.

    Чорна птаха все кряче і кряче,
    Чорне небо. Морелевий ліс.
    «Ти не йди, ти не йди, мій юначе,
    Зупинись!». Він іде. Кроки. Тріск.

    Теремок. Без дверей. Чорний-чорний.
    А на ґанку самотнє дівча.
    Чорні очі. А погляд — потворний.
    Не дівча — павуча, потерча.

    «Чом прийшов? Наче легко долати
    Чорну стежку крізь темряву гір?
    Нащо хочеш габу цю зірвати?
    Подивись! Я даю тобі зір…»

    Іржавець. Болота. В небі зірка.
    Вовк завив, наче хто його звав.
    І стікав ароматом горицвіт,
    А Петровий батіг все куняв.

    Купина із небесної пашні.
    Пролилися на землю зірки.
    Тільки тіні звивалися пташні,
    І дерева були говіркі.

    «Не підходь, як не можеш віддати,
    Свою силу, свій гнів, свою млість!».
    «Я віддам, все віддам. Як віддати?
    Все бери, тільки дай мені вість».

    Потерча подивилось крізь мару,
    Крізь морелевий цвіт іржавцю.
    І прикликало чорну отару,
    А в руці простягло чебрецю.

    «Залишайся навіки в цім світі,
    І не май ти назад вороття».
    Вмить розрісся буркун, його квіти
    Устеляли шляхи в небуття.

    І на тілі з’явилися цифри.
    Знак-лентиго, чаклунське знання...
    Сів візник. І розсунулись рифи.
    Їде вершник, але без коня.

    Їде вовком у світ незнайомий,
    Бо назад всі шляхи розгубив.
    І рокочуть небесні огроми:
    «Чом ти долю свою незлюбив?»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (10)


  25. Дмитро Дроздовський - [ 2008.03.13 10:20 ]
    * * *
    1.
    Коло. Коти. Чорний ліс. Сині гори.
    Озеро Світязь. Весна. Магістраль.
    Йде подорожній. А небо — мов ворок.
    Хмари. Чорниці. Дуби і мигдаль.

    1.2.
    Він споглядає. З землі встали айстри...
    Він позирає на квітку смішну…
    З неї вистрибує крихітним зайчиком
    Джміль і цілує весну запашну.

    1.3
    Вітер холодний. На нього йде плем'я,
    Бахус веде їх. Там світ — наче гра.
    Велетні йдуть у заблукане врем’я,
    З хмари велично всміхається Ра.

    1.1.
    Плем’я пішло, щось сказавши озлоблено,
    Вина вливаючи в діжку без дна,
    А подорожній стоїть, трохи згорблений.
    Він їх не чує. Звичайна мана!

    2.
    Коло. Коти. Чорний ліс. Сині гори.
    Озеро Світязь, без риби й без дна.
    Шлях сефіротом стримить. Небо — вороком.
    З неба на змелю стікає весна.


    Рейтинги: Народний 0 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  26. Чорнява Жінка - [ 2008.03.12 10:53 ]
    АЛЬФА І ОМЕГА
    .............Чи не тому вуста німі…
    ........................Ю. Лазірко

    …полинути…де альфа і омега
    сапфірами виблискують, де Вега
    свій шлях таємний щойно почала,

    де є вогонь і де немає скрути,
    де все стається так, як має бути
    і світлом повниться колиска золота,

    де руки сильні все ще місять глину
    і декілька рядків, написаних не в риму,
    тавром лягають на німі вуста…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (20)


  27. Любов Вороненко - [ 2008.03.11 14:23 ]
    На згадку

    Ми зупинились раптом на межі
    Такі близькі, але такі чужі,
    Тримаючи синицю у руках
    Ми дивимось, як відлітає птах.
    А так хотілось разом, вище неба.
    А ти не зміг…
    А може і не треба
    Так високо літати над землею,
    А розпрощавшись з мрією своєю
    Від сонця затулити душу й очі…?
    Казав, не можеш…
    Ні, мабуть не хочеш
    Пізнати щастя, радість
    І любити.
    П’яніти від весни
    І вільно жити.
    В театрі драми трагіка не грати,
    Своє життя комусь не дарувати.
    Не шматувати на лахміття крила,
    Знайти гармонію душі і тіла.
    І жити просто,
    І собою бути.
    Забути інших,
    А себе почути.
    Дивитися сміливо долі в очі
    І говорити знаю, можу, хочу.
    Щоби, життя проживши, не питати,
    Як міг його так легко змарнувати?


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (14)


  28. Юрій Лазірко - [ 2008.03.10 01:11 ]
    Праведно є
    Зняло до сонця небо погорілу шапку.
    Неначе чорний кіт, дорогу цвинтар перебіг.
    На першому хресті словам поставив крапку,
    а за останнім - свіжий насип і сліди від ніг.

    Між морем плит життя розхлюпалось в осонні,
    прибилося до зору, зачаївши глибину
    і силу Божу. Гріх - віддатися мамоні,
    щоб небо зупинило на життя кордоні
    нелюдське серце та зронило душу кам`яну.

    Ану - до сонця піднеси долоні,
    розваж сльозу пролиту -
    серце вибухне у скронях.

    9 Березня 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (11)


  29. Юрій Лазірко - [ 2008.03.05 19:51 ]
    Амінна
    Чи не тому вуста німі,
    що душу відвели зимі
    в солодких перегрівах тіла?
    Бо брали - що душа хотіла,
    а віддавали дні одні
    та берегли на старість сили.
    Та лічить Бог
    на часу вервиці за двох
    цей безупинний діалог
    душі і тіла, дня і ночі.
    Від вітру мова затріпоче,
    напише тиші некролог.
    У кожнім слові яв пророчий...
    Я зліг -
    пробач, лебідко, що не зміг
    уберегти дзвінкий твій сміх
    від в серці кривди передзвону
    і ти дивилась, мов ікона,
    як вітер мів мене, мов сніг
    за рамки Божого Закону
    у небуття.
    Втомилось дихати життя
    і настіж двері вороття...,
    а за дверима Правди лоно
    приймає душі невагомі.
    Від невагомості - я стяг,
    хвилююся, заходжу в кому.
    Уста,
    тягніть до сонця нить обав,
    нехай згорить, що посплітав
    моїм думкам - хмільним драконам
    той, хто божився во дні они
    перетворити love на став,
    а став найпершим Ал Капоне
    посеред тьми.
    Гріхом ховався між людьми,
    дорогу гриз до Колими,
    міняв кровицю на кордони
    і роздавав катам пардони.
    Моя Мадонно, ти слізьми
    не перебудиш царство сонне.
    З цих рук
    по жерлі вилитім із мук
    піде на страту, мов на звук,
    твоя дитина... і загине
    без краплі власної провини.
    Скажи мені, Свята, - Чому
    на місці ката серце сина?
    Далебі
    той хрест несеться по тобі
    і тінню падає в журбі
    на той бік потойбіччя косо,
    на смерть чекає безголосу
    нестримний рани біль
    і проростає світла просом
    амінь.

    5 Грудня 2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (8)


  30. Юрій Лазірко - [ 2008.03.04 18:45 ]
    Небесний переспів
    Тримайся
    вітру
    віро
    стримна...

    Це не вітер - це туга обпалює скроні.
    Жданий янгол сідає і тане в руці.
    У повіках зліпається сонне осоння
    і викупує Бог небеса в молоці.

    А до нього - бажання, незаймані крила,
    що вросли у свідомість і склалися там.
    Нечепурена думка на слові застигла -
    залишаюся з нею в цю мить сам-на-сам.

    А на віях утома вколишує радість -
    ще півкроку до щастя - і я упаду...
    Ще півмиті меті перейтись при параді
    і вести поміж втрат перемог череду.

    У незримій руці біль земний стане краєм,
    а кістки помервіють і бути весні...
    Ця любов переллється в безмежне "чекаю",
    де немає життя - тільки вічність і сни.

    І мене забуватимуть з швидкістю звуку,
    що схвилює цей простір... Хвилинами вниз
    наступає на ноти прощання розлука
    і в сльозі набігає останній каприз.

    Кигичу...
    Пригорни,
    пригорнись,
    догори -
    догори
    горн
    кличе...

    4 Березня 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" 5.5 (5.75)
    Коментарі: (9)


  31. Ванда Нова - [ 2008.02.28 13:47 ]
    Мона
    Не жінка. Тільки контур олівцем
    окреслено… Вдоволений художник
    відчув себе чи не знаряддям Божим,
    наводить пензлем нашвидку: лице
    уже чіткіше, хоч іще порожнє..

    Змішає кольори, як забагне
    натхненно налаштований аматор.
    і плями фарби, начебто стигмати,
    позначили його долоні… Не
    рівнятися на Нього, не вдавати -

    не смій!...З напівпустого полотна
    принаджує його, мов Галатея -
    м’яка, в подобі глиняній, жона,
    чи, дотику чекаючи, струна,
    ескізна постать. Світла або темна -

    вже рішення за ним. Бо майстер – він.
    Ні докорів, ні нарікань не чутно -
    вона ж - заледве контур, тільки тінь
    німа. Забувши, що людське - то тлін,
    недбалими мазками пише сутність.

    Пригледівся - овва, суцільний ляп...
    Марудна праця, образ незугарний...
    Полишив, ніби іграшку маля,
    пішов. Ридання чується здаля,
    і полотном стікають сльози-фарби…

    … І тільки контур вогко мерехтить,
    просякнувши чеканням невгамовним.
    Вона ще вірить, що надійде мить,
    і майстер інший, стримуючи хіть,
    створити з неї схоче власну Мону.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (20)


  32. Ванда Нова - [ 2008.02.27 18:15 ]
    * * *
    У шкаралупі тихо і безпечно,
    і грілкою пашить самообман,
    і довгожданий обіймає плечі -
    удався зростом і в розмові гречний.
    Нарешті ви удвох. А ти - сама,

    в обличчя ніби в’їлась одинокість,
    лягли поверху гримом почуття
    невдало. До ладу і до пуття
    ти лицедієш. Та ятрить неспокій…
    Розгублене та боязке дитя,

    мовчи про те, як велетні безлиці
    у світ, який обіцює спочин
    і бульбашками мильними іскриться,
    мов на ходулях, на залізних спицях
    несуться, невідомість несучи…

    Кричи…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (14)


  33. Любов Дніпрова - [ 2008.02.26 20:20 ]
    Варення і мої "Тварини"
    Я наїмся варення
    помиюся в ванні
    докурю сигарету
    й нап"юсь у блюз-барі

    Об стінку мобільний
    в смітник всі платівки
    не вийду я з дому
    на вас подивитись!

    Всі тексти напам"ять
    мелодії в тілі
    всі ноти знайомі
    ті ж клієнти-дебіли...

    З дому не вийду
    і вуха закрию
    пов"язку на очі
    і вас всіх НА МИЛО!

    Ну як же так можна?
    Ніч там на двОрі!
    Знову в "Бочку" дзвоню:
    - За вхід що сьогодні?

    Матом всіх крию
    сідаю в таксі
    на ваш виступ їду.
    Будьте прокляті ви!

    Зранку буду я дома,
    а варення в серванті..
    Чом воно не псується?..
    Певно, там консерванти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.94) | "Майстерень" 5.5 (4.5)
    Коментарі: (4)


  34. Юрій Лазірко - [ 2008.02.25 23:22 ]
    Дихання лю
    Відлежалось
    у недовірі
    голодним
    звіром
    серце.

    Розвіяно байдужий погляд на очах моїми...
    засвічено над відчаєм освідчення - люблю.
    За лю... - наживо наживилося "молю" на риму
    і вирвалося "ллю" плачем на струни скрипалю.

    Та скрипка лю... в "молю" ніяк не угасала - грала,
    а "ллю" гойдало відчай білим лебедем у сні.
    З небесного кресала Іскра Божа воскресала -
    від шепоту згоріло вщент відледеніле "ні".

    Відвертість на вустах розбила серця оборону
    і подих захопила у полон, перевелa
    за грані гравітації та поза такти тону
    встановлені канони та розбурхані тіла.

    Лю...
    ожила
    у жилах
    від дотику
    живого
    живо.
    Диво.

    25 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (9)


  35. Оксана Гундер - [ 2008.02.22 17:19 ]
    * * *
    оці метелики
    неначе з неоліту
    неначе випали
    з розмальованих печер

    вони сьогодні
    з легким присмаком
    зеленого чаю
    й вершкового неба
    в якому я вже
    стою по коліна

    бо в тих лоліт
    що малими пальчиками
    лоскочуть джмелику
    живіт
    так мало приводів
    вирости
    і так багато
    щоб випасти
    із того кола
    що об’єднує інь і янь
    що заглядає у вікно
    того
    що щоранку
    смажиться на сніданок

    а й досі не можу
    вибратися з неба
    в горошок
    з ванільними вершками





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Коментарі: (3)


  36. Дмитро Дроздовський - [ 2008.02.21 23:04 ]
    * * *
    Навіщо в слухавку мовчиш? Дзвінок останній...
    Поїде потяг у міста, нові й не дуже,
    і тільки батькова чогось посохне груша,
    і ти заплачеш біля річки на світанні.

    А соловейки прилетять тобі на плечі.
    І все розкажуть: як живу, над чим працюю.
    І десь-колись моє ім'я згадають всує,
    моє ім'я — беззуба посмішка старечі.

    І запах квітів принесуть, а більш нічого.
    Хіба що вітру і цитрин у формі смутку.
    І на плечі твоїм побудуть три минутки.
    Птахи — не люди, це останні друзі Бога.

    Навіщо стиснула слова в той день останній?
    Поїхав потяг у міста, нові й не дуже.
    І тільки батькова уже посохла груша,
    і ти ридаєш біля річки на світанні.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.17 (5.29)
    Коментарі: (29)


  37. Екс Рей - [ 2008.02.21 21:33 ]
    Занепад
    Сни повні жаху, реальність ще гірша.
    Як жити далі? Чим зайнятись? Навіщо?
    Думкам бракне слів, словам – думок,
    Засмоктує темрява – навколо морок.
    Втікають надії в німу пустоту,
    Розбиваючи мрії в стінах дощу.
    Агонії серця і страждання душі –
    Хочеться смерті, зникнути в тиші.
    Пекельний вогонь у венах кипить,
    Слабість, страх, ниє, горить і болить.
    В отруті все тіло, затьмарився розум –
    Летиш у безвихідь, очі наповнює сум –
    Важко тримати натиск темних дум;
    Ти один в океані журби тонеш в ілюзіях,
    Рвешся в світи, в небуття... Байдуже все!
    Лише б вихором мчати крізь простір,
    Минаючи час, залишаючи все вдалині...
    Але сміх цей, голос і погляди дорогі,
    Красиві очі наповнені блиском життя –
    Це єдине, що варте... – це райське буття.
    Неможливо забути ніжну чарівність її –
    Коханої, милої, найдорожчої в світі зорі.

    27.01.08


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  38. Дмитро Дроздовський - [ 2008.02.20 22:07 ]
    Залиште коньяк недопитим. Сідайте. Вже вечір
    Залиште коньяк недопитим. Сідайте. Вже вечір.
    Трамвайний вагон із депо повертає в мій сон.
    Я, знову слабкий від неврозів, потворний, мов глетчер,
    ніяк не вкручу в чорну тишу сльозливий плафон.

    Не треба просити мене про звичайні трюкацтва.
    Давно б зачинився від вас в кабінеті без стін,
    без вікон, дверей; кабінет мій масонський — це братство
    утіхи нічної й жалю на полотнах картин.

    Димить сигарета нічна. Її полум'я — крига.
    Не бачу себе у люстерку німого жалю.
    Моя голова — це Бродвей, це нефритова дзиґа,
    а я у малиновім мареві з вирію сплю.

    Шпалери. На мене вони простягають очиська.
    Потворні потвори химерних химерій пісків.
    Я просто сиджу у фотелі і бавлю вітриська
    новелами давніх пригод і невкурених днів.

    Трюмо, наче сивий атлант, не витримує тяги
    від неба мого кабінету і звуків вікна.
    Так хочеться кинути чимось — немає шеляга,
    щоб вибити світові око, пробити до дна.

    Допийте вино в самоті. Я скурю сигарету.
    Чи, може, все буде ізнову навспак догори.
    На тлі театральних овацій приїде карета
    швидкого спасіння. І вічні замовкнуть вітри.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (11)


  39. Юрій Лазірко - [ 2008.02.20 18:09 ]
    Слово про Ра
    Змінились лодії – Нефтіда на Ісіду,
    Тефтун протерла око на чолі у Ра,
    роль "права дихати" на сцені суїциду
    вдалась для Шу. Дух відняла у Клео гра.

    Ледь теплі Геб і Нут ласкали тіло Сета,
    воно звивалось дюнами, немов змія.
    Прийми ж, Осирисе, від Гора амулета –
    останню із цариць – вона тепер твоя.

    А Нун воскрес і жили наповняє Нілу,
    а Сет крадеться і займає береги.
    У легіонах міць, у Римі Вічнім сила,
    а по гробницях поховалися боги.

    Немов нашестя саранчі, ота присутність.
    І згине час… Хіба таке бува?
    І тільки Ра триматиме свою могутність
    за ребра пірамід й папірусні слова.

    20 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (8)


  40. Дмитро Дроздовський - [ 2008.02.19 23:39 ]
    Поріз на щоці — це гра в божевілля
    Поріз на щоці — це гра в божевілля.
    О Боже, о Боже, о Боже,
    о чорт,
    ти вільний.
    І кров на руці від страз — ще не біль.
    І сльози з порожніх очей — тільки сіль.

    Залиште пергамент, перо — і душу.
    Заповнити б цей манускрипт і піти — я мушу.
    Й навік відіслати у пляшці — без дна.
    Хіба в цім абсурді Твоя є вина?

    Вже руки втомились, і рух голови — залізний.
    Нічне каяття — це молитва, але — грізна.
    Засмучений місяць кричить в тридцять три голоси:
    Залиште, залиште хоч трохи Краси!

    І потяг у ніч стрімголов гуркотить без мене,
    мій шлях — це зиґзаґ, і не в такт, тільки зсуви-крени.
    Я чарку здіймаю в небесну німу широчінь,
    о Зевсе, о Зевсе-Аїде, прилинь!


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (9)


  41. Василь Роман - [ 2008.02.18 21:10 ]
    [ автобус ]


    нема мене давно на тій зупинці
    де вітер дах, мов паперовий, зніс:
    квиток віддав одній коханій жінці
    і по життю водій, як Бог, повіз.

    був мій квиток із місцем та комфортом:
    кондиціонер у липні, піч – в мороз,
    зупинка у ліску за поворотом,
    набір книжок - поезій ачи проз...
    всіх кольорів барвисто-чиста гама
    в калейдоскопі зникла за вікном.
    я не кричав «водій, тисни на гальма!»,
    а довіряв тій жінці із квитком...

    вже той старий задрипаний автобус
    десятки раз у капремонтах був,
    об’їхавши спіраллю земний глобус
    давно перетворився на гарбу...
    о скільки раз він застрявав в болоті
    і скільки раз я підставляв плече,
    а жінку із квитком, мов на роботі,
    носив сам на руках героєм Че...

    були часи... тепер ми на стоянці,
    водій старий утік у дальній рейс -
    нові колеса, руль, салон у глянці,
    автоматичне відкриття дверей,
    і стюардеса-краля - не кондуктор,
    та й ходить по салону мов модель ...
    і де ростуть ті екзотичні фрукти?
    де той меридіан і паралель?

    де були очі - та сказати годі,
    коли у той автобус я сідав?
    поаплодуєш матінці-природі,
    позазриш тим, хто фрукт в руках тримав...
    вернутись на зупинку б - і спочатку
    купить квиточка у зворотній бік...
    та пізно - син розмінює двадцятку,
    а я - старий мрійливий чоловік,

    та не жалію, що той дах зірвало,
    і що квиток віддав одній лиш тій,
    хто пасажиром вчора обізвала,
    тренуючи свій голос золотий...



    © Vasyl R, 18-02-2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (3)


  42. Юрій Лазірко - [ 2008.02.15 20:13 ]
    Сходини життя
    Бог виразно вирізував обличчю вираз,
    і зором заливав упадини плачу.
    То уродини.
    Тавро навхрест долепомазанику з мира
    служитель, наче карб наніс із сургучу
    у день хрестинний.

    То мім, за сімома печатями відбитий -
    в нім Каїн застигав у зраді та у злі,
    покайся нині -
    у горі материнськім - біль непережитий,
    у Світлі Божому - дві впадини малі,
    де Правда згине.

    Зворушиливі слова перелилися в соти
    і літо відцвіло та пасічник устиг
    на час гостинний.
    Правдивий мід відпустою розтав у роті,
    замлів від солоду, крізь горло пропустив
    життя краплину.

    Неоцінимий
    кожен порух
    вітру,
    сину!

    15 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  43. Дмитро Дроздовський - [ 2008.02.13 23:26 ]
    У сутінках сонця згорала свіча
    У сутінках сонця згорала свіча
    Самотньою смертю валькірій.
    Єднання тілесне крізь доторк плеча —
    Це небо, що втратило вирій.
    Свіча догорить шумовинням небес,
    Зжадавши холодну безмежність.
    Свіча, мов Христос, що із духу воскрес,
    А може, й його протилежність.
    Метелик німий із рубіновим тлом
    Повітря протне метеором.
    І тінь із промінням за древнім столом
    Розставлять китайські прибори.
    І гра розпочнеться. Знесилена гра.
    Очей і принад божевілля.
    А потім під ранок приблуда-мара
    Насипле у чай чорне зілля.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (5)


  44. Василь Роман - [ 2008.02.13 21:26 ]
    [ старі казки ]

    похила хвіртка і дахи поснулі,
    плантації амброзії - бренд-клас...
    тече життя законами Бернуллі
    як ріки сліз і бід в мільйон пуаз...

    хрести віконниць дивляться крізь шибку,
    ціпком підперті двері - комунізм!
    не тягне дід із бабою вже ріпку
    з землі... тепер в землі самі...

    ...і тільки мишка у кривій стодолі
    сплела кубло сімейне в лантухах...
    немає казки - є життя і доля
    ...і пустота старих і рідних хат.

    казок герої усіма забуті
    та тільки часом - як приходить сон -
    дух як дідух сідає на покутті
    і вигляда когось через хрести вікон...

    © Vasyl R, 13-02-2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (16)


  45. Дмитро Дроздовський - [ 2008.02.13 00:41 ]
    Фіолетовий захід блакитних очей
    Фіолетовий захід блакитних очей, —
    ваші руки, що в'ються, неначе лілеї,
    ваші губи, ваш погляд, — не знають лакеї,
    скільки випили очі ці смутку з ночей.
    Самотинно луна від похилого смерку
    огортає диван, а на ньому — портрет,
    незабутнього маршала пристрасний лет,
    ну і ви, що вдивляєтесь собі в люстерко.
    Холод теплих долонь, наче листя трави,
    він рукам надає запашної принади.
    От і все, я зриваю ці грона бравади
    і іду собі в ніч, на добраніч... Лови


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.36) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (2)


  46. Ірина Заверуха - [ 2008.02.10 15:06 ]
    без зупинок
    До оскоми кришу коми на зубах
    В нас не може бути пауз і зупинок
    Я тобі поставила зарах
    Це у мене вища із оцінок
    І тепер за лінію тире
    Не ступлю нізащо
    Там безодня
    Де пояснень сірий трафарет
    І нудне двокрапкове сьогодні

    Знаки оклику ногами догори
    Щоб емоцій жодних на папері
    Ти до мене просто говори
    Без оцих-своїх-усіх матерій
    І без крапок
    Натяків
    Рядків
    Всі зв’язки твої лише підрядні
    Маєш те, що мати не хотів?
    Знаєш,
    А у мене все нормально...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.21) | "Майстерень" 5.5 (5.16)
    Коментарі: (6)


  47. Саша Біруля - [ 2008.02.10 13:57 ]
    Соло
    Крутить вікна люфт педалей
    Горить взуття, стирає нігті
    Оргазм солює і лоскотить
    Нат`яяааагнутту шкіру

    Ідуть затоплені і сині,
    Між деревами їх лікті
    Посміхається Грунтове,
    мов віддзеркалення-
    у ньому кігті

    Чуєш голос паропланів?
    Він лупцює, він помірний
    Нерест всюди, всюди рани


    Рейтинги: Народний -- (4.65) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  48. Христина Лисюк - [ 2008.02.10 01:19 ]
    ?
    Общиною сядем вкруги божества.
    Запалимо свічі. Задмухаєм погляд.
    Щоб вдаль не дивитися, щоби ножа
    не чути на шкірі завчасно. Як докір.
    Кіно. Навкруги все, не більше.
    А глибше копати ти стомишся скоро.
    На тобі люльку спокою мою.
    Сприймай то як вічність.
    І власним словам непокору...


    Рейтинги: Народний 4.75 (4.91) | "Майстерень" 4.5 (4.87) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  49. Летюча Мишка - [ 2008.02.09 23:40 ]
    напів...
    Напівжиття, напівземля...
    Чомусь все стало менше вдвоє!
    І навіть те, що звуть "буття"
    Не перекриє наші стони...

    Не має сил для боротьби!
    Та й не існує... тільки втома...
    Немає мрій, нема мети.
    нетреба це напівпустому!


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  50. Юрій Лазірко - [ 2008.02.07 20:29 ]
    Затримаю
    Затримаю, затру за три тривожних роки,
    карбовані на задумі, сліди у Божий Дім.
    А срібла колоски вплітаються у локон,
    бо дні читаються неповторимим хокку,
    бо п`ятниць в тижні набереться сім.

    І так собі нівроку зародила лада -
    перебрані по ниточці обставини і гріх,
    розібрані до гвинтика жалі та вади,
    та не дають вдихнути правді безпоради,
    а вмерти на хресті - дитячий сміх.

    Щось засидівся Бог у мене на півслові,
    і не знаходить місця спокій. Боже, Ти ще тут?
    Так важко на душі, коли гріха окови
    тримають тіло за спокуту. Випадково
    глухим переді мною стане кут...

    Тоді прийдуть, омиють непридатне тіло,
    осанну відспівають, спати укладуть і під...
    Що мало відболіти - мало відболіло,
    а що роки збирали - на душі осіло
    і віднесли вітри у інший світ.

    7 Лютого 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (18)



  51. Сторінки: 1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   41