ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.07.05 14:41
Зібралися діди якось в Клима біля двору.
Вже сонечко понад лісом було на ту пору.
Ще сутінки не настали та вже йшло до того.
Череда понад дворами стоптала дорогу.
Несла молоко із паші, пастух йшов позаду.
Хоч втомлений та з дідами привітався радо.
А

Роксолана Вірлан
2026.07.05 14:39
Якщо б то акварелевим потьоком
зненацька розтеклася згіркла Ява:
і той пречистий надим першокроку,
і тягле дляння поземського сплаву,
доріг - зміїсті клуби та роптіння,
пробіли днів, ночей печерна пустка,
життя і врожаїв осінні стини,
луна свічад,

Борис Костиря
2026.07.05 13:09
Тут нікуди піти, лише на стадіон,
Порожній, сиротливий і безмовний,
Там, де біжить нечутний чемпіон
Крізь славу, гордість і тотальний морок.

Тут нікуди піти. В обличчя самоти
Подивимося тихо і печально.
Там грають фугу зречені вітри

С М
2026.07.04 21:21
люцифер сем кіт сіаму
усе поблизу тебе він
усе він біля ніг

сутність цього кота не пояснити

дженіфер джентіл чарівнице
ти ліворуч він праворуч

Іван Потьомкін
2026.07.04 19:53
В одній тональності
плачуть діти всіх національностей,
одні й ті ж сльози,
солоні, невблаганні ллються.
Це музика без слів,
словами не варто відгукнуться.
Ліпше голівоньку притиснуть
і пестить, і мугикать любу маляті пісню.

Борис Костиря
2026.07.04 13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.

Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,

Артур Курдіновський
2026.07.04 13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб

Охмуд Песецький
2026.07.04 12:39
Мене, зшитого за незнаними лекалами,
заносить подумки до петель річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Для усвідомлення мого і міркувань
багато їх, але й не досить,
а мій талан земний –
долати невідомості дорогу.
Потік петляє так, мов генний код,

Вячеслав Руденко
2026.07.04 12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.

хома дідим
2026.07.04 10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном

Тетяна Левицька
2026.07.04 09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.

Небіжчики кличуть

Віктор Кучерук
2026.07.04 07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника

Ванда Савранська
2026.07.03 22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.

Роксолана Вірлан
2026.07.03 20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.

Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?

Артур Курдіновський
2026.07.03 14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.

Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц

Борис Костиря
2026.07.03 12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.

Такий старезний, аж прадавній,

Олег Герман
2026.07.03 11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.

Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв

Віктор Кучерук
2026.07.03 06:56
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий

Євген Федчук
2026.07.02 19:34
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В

С М
2026.07.02 18:13
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам

Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки

Ванда Савранська
2026.07.02 16:48
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...

Де ти милий, знати хочу -

Борис Костиря
2026.07.02 13:16
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.

У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво

хома дідим
2026.07.02 10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит

Віктор Кучерук
2026.07.01 07:23
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...

С М
2026.06.30 22:20
Гермафродит: квітка, що містить як чоловічі, так і жіночі
органи; людина або тварина обох статей.]

Хлоп’я Гермафродит був сином Гермеса та Афродіти,
наслідком таємного кохання, його віддали до
німф ізольованої гори Іда, у яких він зростав диким
ств

Борис Костиря
2026.06.30 12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.

Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,

хома дідим
2026.06.30 10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики

Віктор Кучерук
2026.06.30 07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.

Роксолана Вірлан
2026.06.30 00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.

Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. В Горова Леся - [ 2023.12.20 09:29 ]
    Такі жінки народжуються в зимах

    Такі жінки народжуються в зимах
    Прекрасно чистих. Скажеш- крижана?
    Вона - сніжинка, бо неповторима
    В можливостях, бажаннях, мріях, снах.

    Не кожному під силу обійняти .
    Як сніг і сонце - спробуй, роздивись!
    Як місяць ясний, сріблом розіллятий,
    Торкне очей, щоб кликати увись!

    Така вона, зимова, незбагненна,
    Кохана жінка, схована весна.
    Розпуститься рожевим цикламеном .
    Прекрасно чиста. Сніжно осяйна.



    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  2. Світлана Пирогова - [ 2023.12.20 08:38 ]
    Спогади пахучі


    Замислився мій сад зимовий у снігах
    І згадує квітневе розмаїття.
    Тоді проміння сонця бігло по слідах.
    Тепер - морозно-кришталеве віття.

    Сліди, сліди...Й кохання нашого зигзаг.
    І звідки та чортополоху порість?
    У кожного з'явився свій архіпелаг.
    Разом в щасливу не злилися пору.

    Засніжений мій сад притих, чи , може, спить...
    Які ж були роки весни квітучі.
    Все ж дякую життю за ту щасливу мить.
    Чомусь узимку спогади пахучі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  3. Світлана Пирогова - [ 2023.12.19 09:30 ]
    Озеро кохання

    Огорни мене скоріш любов'ю,
    Бо без тебе сіро все і мрячно.
    Лілії цвіли - торкалось слово.
    Озеро кохання вже у рясці.

    Тихе-тихе, мовчазне уранці.
    Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
    Не загоїть серпня вечір рани.
    Ночі у безсонні - тіні лілій.

    Огорни мене скоріш любов'ю.
    Сам колись казав, що вдвох тепліше.
    Слово, лиш твоє, єдине слово,
    Й озеро кохання в цвіті лілій.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  4. Юлія Щербатюк - [ 2023.12.17 10:04 ]
    Прикуті
    Чому буття сплело коханню пастку?
    Чому у серця з розумом війна?
    Де полум’я бажань колись загасло,
    Поміж обох негода льодяна.

    Так палко випікає люта дійсність
    Ті рани, що зосталися коли,
    Упале небо до землі притисло,
    Утримати його ми не змогли.

    Зухвала правда не дає спокуті
    Жаданий спокій повернути двом.
    До втраченого на роки прикуті
    Одним, занадто дужим, ланцюгом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (9)


  5. Світлана Пирогова - [ 2023.12.17 08:02 ]
    Переосмислила


    Довірлива..Всю обняла б планету.
    А він - ласкавий, зичливість в очах.
    Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
    Хотілось щастям бути у руках.

    Але ж оманливість не вічна, звісно.
    І віддалився він, як не було.
    Крихке кохання не палило свічі,
    Залишилось плямисте видно тло.

    Мов темні дикі хмари в інтервалі,
    Мов бився шторм шалений вод морських,
    Отак її чуттєвість допікала,
    Здавалось чула свого серця крик.

    Крутився довго світ, як в каруселі,
    Опанувала потім вже себе.
    Весняні чула солов*їні трелі.
    Переосмислила, хоч щось шкребе.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (6)


  6. Світлана Пирогова - [ 2023.12.16 10:17 ]
    Бажання


    А день новий, немов паперу білий аркуш,
    Немає зовсім слів і навіть літер...
    У небі чистому лиш одинока хмарка
    Мовчанням зустрічає тепле літо.

    Зароджується знову мрія феєрична,
    Щоби почути голос - тенор срібний,
    Немов напитися води біля каплички
    Цілющої, що так душі потрібна.

    Бажання - чути голос того чоловіка
    Джерельний у жагу спекотну літа.
    Він не підозрює, що це любов велика -
    Повітря струм і сонця Боже світло.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (5)


  7. В Горова Леся - [ 2023.12.16 09:06 ]
    Кришталь ( квартон)
    З черепиці кришталь осипається краплями
    чистими.
    Ними смачно калюжа, розлита під ноги,
    причмакує.
    Ніби цінності краде, і слива, насупленим
    приставом,
    Намагається їх відібрати рукою- гіллякою.

    Красувались недовго дахи сніговими наметами.
    З черепиці кришталь осипається краплями
    чистими.
    А то падає вниз, як рукою незграбною зметений,
    Й розлітаються дзвінко по стежці льодяники
    крихтами.

    Доїдає відлига сніги, не судилося вистоять
    Чарам білої казки, в морозі короткім застиглими.
    З черепиці кришталь осипається краплями
    чистими,
    І на залишки білої ковдри летить намистинами.

    Усі разом бурульки попадають долу до вечора,
    І зимовий етюд розмалюється чорними кистями.
    Та безжальна відталина ще не торкнулася дечого:
    З черепиці кришталь осипається краплями
    чистими.



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  8. Світлана Пирогова - [ 2023.12.15 08:15 ]
    Іди і не спіткнися


    До мене ти вже зовсім близько-близько,
    Лиш щось тобі все ж заважає.
    А осінь човгає, хоча не слизько,
    І думка осами не жалить.

    Все, як раніше, в ритмі серце стука.
    Любов не вивітриш, не димна.
    Чому ж ще досі тільки чути тупіт,
    А крок зробити важко? Дивно...

    Іди...В чеканні зоряної зливи
    Я майже поруч, доторкнися.
    Ми ж у любові вже були щасливі...
    Хоч сон це, йди... і не спіткнися.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  9. В Горова Леся - [ 2023.12.14 09:01 ]
    Допоки...( квартон)
    Допоки твій погляд щоранку мене зігріває,
    То хватить мені і снаги, і духовної сили
    Пройти крізь вогонь і розкидати відчаю брили,
    Допоки у синіх очах бачу ніжність безкраю .

    Гарячі серця в унісон будуть битися гулко,
    Допоки твій погляд щоранку мене зігріває.
    Мої почуття підіймаються сонячним плаєм,
    Й сягнувши висот, у твої опускаються руки .

    Я буду тобі ніби шепіт, і буду як вітер,
    Що легко здимає зі шляху воронячу зграю.
    Допоки твій погляд щоранку мене зігріває,
    Любове єдина моя, я й тебе буду гріти.

    Де квітли троянди, там поле, поросле кураєм,
    Бо солоно нашій землі, що залита печаллю.
    Та кожного дня я з надією сонце стрічаю,
    Допоки твій погляд щоранку мене зігріває.



    Рейтинги: Народний -- (5.83) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (4)


  10. Світлана Пирогова - [ 2023.12.13 08:03 ]
    Мандрівник
    Ще влітку сонячна надія променилась,
    І сподіванням не було кінця.
    Плили до неї яснії душі вітрила
    Він кликав до любові острівця.

    А їй здавався трохи дивним пілігримом,
    Тонка тримала разом думки нить.
    Обійми ж восени - печальними очима,
    Тремтіла його погляду блакить.

    ...Спорідненість єднає їхні душі й досі,
    Хоча у снах цілує мандрівник.
    В очах його тепер журби холодні роси.
    На острові - самотні два човни.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  11. Сергій Губерначук - [ 2023.12.12 11:40 ]
    Інші
    Над віхолою – час,
    над часом – часом віхола.
    Змія сповзла повз нас –
    повзла й морозом дихала.

    Твоя рука така
    холодна і невпевнена.
    Розлука, мов ріка,
    мов снігом ніч пере́рвана.

    Приспів:
    Не переймайся дотиком зими.
    Зими.
    Я зрозуміла – стали ми
    іншими.
    Інші ми!

    Чому так мало слів?
    Чому мовчання – золото?
    Ти та́кож зрозумів:
    нас надвоє розколото.

    Розхристано серця
    на дві порожні камери!
    Невже дійшли кінця
    твої хороші наміри?

    Приспів.

    Серединка:
    На дні розлук –
    уся моя любов,
    на дні розлук.
    Питає знов:
    навіщо ти пішов
    до інших рук,..
    інших рук!

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор. 33"


  12. В Горова Леся - [ 2023.12.12 08:39 ]
    Так далеко
    Так далеко від мене ти. Полем і степом і лісом
    Доля нас розділила, мабýть, не зустрітись
    ніколи.
    А я знаю й сьогодні, хто зорі дістав би, й розвісив
    Лиш для мене одної. Та плине буденність по колу.
    Спеку змінюють осені мокрі і зими морозні,
    І весна за весною згорають свічàми каштанів.
    Наші зорі незаймані котять роkú своїм возом,
    Та питають і досі у тебе, чому не дістав їх.
    08.2022.



    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  13. Світлана Пирогова - [ 2023.12.11 09:03 ]
    Зими урок
    А день пройшовся холодом і сумом.
    Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
    Шукала...не знайшла його у тлумі.
    Не вийти взимку знову на Говерлу.

    Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
    На серце впала снігова лавина.
    Це не повітряна літає кулька -
    Журба і біль розлуки - двох провина.

    Морозна проза, ще й з колючим вітром...
    ...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
    Торкнулись одне одного, мов віття, -
    Цей день пройшов для них зими уроком.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  14. Світлана Пирогова - [ 2023.12.10 09:55 ]
    Не зізнаюсь
    Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
    І я була готова бігти по снігах,
    Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
    Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.

    Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
    Але ж мовчали завжди про свою любов.
    Нещирих не хотілося мені оков.
    І біль скрапав, сльозила з неба пізня зірка.

    Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи,
    Як відхворіла Вами в той далекий час,
    Коли мої думки плелись, єднали нас,
    І виходу не було з вогняного кола.

    Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  15. Юрій Левченко - [ 2023.12.08 23:48 ]
    До першої крові.
    Мене мАбуть уже не існує...
    Хай і чую годинника хід,
    як пацюк в своїй нірці ночує,
    навіть птаха беззвучний політ...
    Але я...десь подівся...не можу
    зрозуміти в якому краю,
    і для чого тут дихаю, хОджу,
    марно рими оці дістаю.
    Якщо це небуття, то напевно
    не даремно потрапив сюди.
    Від думок уразливих ,шалених
    треба було кудись утекти.
    Так байдуже все, наче в запасі
    маю декілька нових життів,
    і якщо помилився наразі -
    у новому все буде як хтів...
    Ну а це-на смітник,курям - на сміх .
    Людям - вірю, вони таки є-
    я залишу написаний наспіх
    чи то вірш, чи то серце своє.
    А вона...а вона не читає
    ні віршів,ані ліній долонь,
    ні мене...так безодня чекає
    і зове - підійди ,охолонь.
    А мене...а мене вже немає.
    В ліжку - поруч, насправді - чужі.
    Ще сьогодні пишу, та хто знає...
    Завтра краще сховати ножі !

    08.12.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Пирогова - [ 2023.12.08 11:04 ]
    Кальвілем пахне світ

    Вже січень, а не видно апліке морозне,
    І не танцює в білій сукні заметіль.
    Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
    І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.

    Зривали разом бережно у пізню осінь...
    Ще скачуть спомини якимось табуном,
    А в серці проросло гілля колюче сосен,
    Притрушене, мов снігом, в*ялим тютюном.

    Вже січень, а в зими краплисті сльози.
    Не замерзають почуття, не снився й лід.
    Ще на столі у кришталевій вазі рози,
    Сухі пелюстки... Лиш кальвілем пахне світ.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  17. В Горова Леся - [ 2023.12.07 09:08 ]
    Оксамитниця



    З ранку сàмого ожеледиця
    Виграє кришталевим відблиском.
    Подивися- під ноги стелиться
    Як ти любиш- покірно й віддано.

    Така чиста, ніким не торкана,
    Пофарбована в синє променем,
    Не зім'Ята чужими кроками,
    І ніким іще не підкорена.

    Лиш для тебе одного звечора
    Дощ в обійми морозні сипався .
    Ти упасти на ній приречений,
    Як замерзла моя оксамитниця.

    Я її у руках не втримала,
    Бо злітала з моєї ніжності,
    І до тебе торкалась крилами,
    Та ставала від того грішною.

    То ж ступай лиш туди, де всипаний
    Мій кришталь відгорілим порохом,
    Я ж відлиги в зими проситиму
    Й оживлю оксамитницю подихом.
    12.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  18. Юрій Левченко - [ 2023.12.06 18:15 ]
    Жаліти про кохання...
    Душа до скону вигоріла вщент.
    Вона померла, я її не чую...
    А у мізках, як вирок- той момент -
    позвав її, холодну і чужую...
    Жаліти про кохання - вище
    зло.
    Та я жалію, Боже, як жалію!
    Воно і їй в житті не помогло ,
    мене ж убило...і я досі мрію,
    щоб не зустрілись, щоб не прожили...
    Довіку щоб не бачились ніколи.....
    Ці двадцять років - наче б не були...
    Лиш син хай буде - он прийшов зі школи.
    Жаліти про життя - ще більший гріх.
    Та грішний- і від нього теж далеко
    Не можу тих пробачити утіх,
    які собі дозволила так легко.
    ДовЕла так собі, що краща всіх,
    мені ж привезла сум, слова брехливі.
    І десь у схові лютий звір заліг...
    Тепер він - цар! Ми ж більше не щасливі...
    І день по дню нарощує туга
    Свою міцну непереборну силу.
    Ти- іграшка в її руках , слуга
    свойого болю, що не має тилу.
    Жаліти про кохання - це мабуть
    прирівнює мене до форми смерті...
    Тепер - я Звір! І знов готовий в путь,
    хай без душі, і хай стежини стерті....

    06.12.2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  19. Марія Дем'янюк - [ 2023.12.04 20:14 ]
    Вічна розмова
    У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
    Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
    Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
    У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
    Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
    Й почути омріяне: доню, рідненька, я знаю...

    Чекаю на нічку - наснись мені, матінко, знову,
    У зоряне небо тече наша вічна розмова...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  20. Марія Дем'янюк - [ 2023.12.04 20:14 ]
    Вічна розмова
    У сні я дитина, бо маю матусю і тата...
    Матусенько, люба, я можу тебе обійняти!
    Відчути твій подих і теплі долоні на скроні,
    У вічі твої зазирнути небесно-бездонні,
    Промовити ніжне: мамуню, люблю, пам'ятаю...
    Й почути омріяне: доню, рідненька, я знаю...

    Чекаю на нічку - наснись мені, матінко, знову,
    У зоряне небо тече наша вічна розмова...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  21. Сергій Губерначук - [ 2023.12.04 10:28 ]
    Біля тебе
    Де літо
    гойдає бірюзові віти,
    де з неба
    в безодню падають зірки,
    засну я,
    немов ледь-ледь помітний вітер,
    у вербах
    навколо райської ріки.

    Там тихо,
    самотнім бути там не тяжко.
    Там квіти,
    які для іншої зірву.
    Там зранку
    мене розбудить райська пташка.
    Там спокій,
    що біля тебе не живу.

    Приспів 1: Я біля тебе. Я біля тебе –
    не живу.
    Я біля тебе, біля тебе
    не живу!
    Не живу.

    Волосся,
    в якому я заплутав крила,
    та й очі,
    в яких я по́ночі літав,
    та й тіло,
    яким ти інших полонила,
    просити
    і повертати перестав.

    Приспів 2: Я біля тебе. Я біля тебе –
    перестав.
    Я біля тебе, біля тебе
    перестав!
    Перестав…

    Не знаю,
    чому так гину за тобою.
    Не знаю,
    чому одну тебе любив.
    Ти впала,
    мов рання зірка, Бог з тобою, –
    бо й Бога
    я біля тебе загубив.

    Приспів 3: Я біля тебе. Я біля тебе –
    загубив!
    Я біля тебе, я біля тебе
    загубив,
    загубив…

    Де літо
    гойдає бірюзові віти,
    де з неба
    в безодню падають зірки,
    засну я,
    немов ледь-ледь помітний вітер,
    у вербах
    навколо райської ріки.

    Там тихо,
    самотнім бути там не тяжко.
    Там квіти,
    які для іншої зірву.
    Там зранку
    мене розбудить райська пташка.
    Там спокій,
    що біля тебе не живу.

    Приспів 1.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор. 87–88"


  22. Світлана Пирогова - [ 2023.12.04 10:18 ]
    Зима вишивала кохання на щастя
    Засніжене місто - зими вишивання,
    Нитками біленькими на полотні.
    І сонця проміння в природному жанрі
    Так мило всміхнулось тобі і мені.

    Засніжене місто, і вишивка сріблом
    Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
    Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
    Тепло відчуваю, любові жагу.

    Засніжене місто у гладі білястій,
    Калиновий глянець додав їй штрихів.
    Зима вишивала кохання на щастя,
    І разом зустріли ми сонячний схід.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2023.12.04 00:00 ]
    Диво неймовірних чар
    І
    Твоя душа - як бісеринки-зорі,
    На темнім небі блискітки ясні,
    То пісня у розквітлому мажорі
    Являється принадливо мені...

    Тональності, як хвилі на Босфорі,
    Переливаються у вишині.
    Небесний спів на лагідній опорі
    Хто ними так чарівно гомонів?!

    Кричить зимова хуга: "Вже доволі!"
    І сипле в очі цілу жменю кпин,
    Міняє настрій дикістю сваволі...

    Та боре їх одна з твоїх таїн -
    Бо там -- Любов-Богиня -- сила долі,
    Еолової арфи щемний дзвін.

    ІІ

    Еолової арфи щемний дзвін -
    Це твого серця надтонка мембрана,
    До передчасних приведе сивин,
    Коли торкнешся грубо, зойкне - рана...

    Як хочу я уникнути провин,
    Не впасти до жорстокості тирана...
    Кохання золотий аквамарин
    Нас обів'є тоді, немов нірвана.

    О знаю: все одно вкраде Мара
    Хвилини радості, в огидні шори
    Вбере миттєвості життєвих драм...

    Та не відчуть без цих акордів горя,
    Яка прекрасна щастя дивогра -
    То ендорфінів фантастичних море.

    ІІІ

    То ендорфінів фантастичних море
    Вони мов ельфи, оточили нас,
    В леліянні, п'янкій солодкій зморі
    Минав у щасті непомітно час.

    Забулися розпуки дні суворі,
    Ми линули увись, аж на Парнас,
    І очі сяяли далекозорі,
    Шлях торував окрилений Пегас.

    Як стріли, до підков не долітали --
    Всі підступи ворожі - се ля ві* -
    Летів кудись убік собі помалу,
    ..
    Бо по руках був зв'язаний борвій...
    Гормони радості нам вальси грали,
    Які розлиті в небі, мов живі.
    __________________________
    *Се ля ві - таке життя (фр.)

    ІV

    Які розлиті в небі, мов живі
    Так хочеться любов'ю світ обняти,
    І зупинити гради божевіль,
    Жахливе мракобісся дурнувате,

    Яке сльози не варте удови,
    Сестри, матусі... Краще розіп'яти
    Одного нелюда чумного, щоб нові
    У цій війні закінчилися втрати.

    Нехай зірки лиш падають униз...
    Природа поміж верб чи осокорів
    Людей утішить ласками беріз...

    Хіба ми руйначі, на бЕзум хворі?
    Кохання нам потрібен парадиз...
    Німіють щастя висі неозорі.

    V

    Німіють щастя висі неозорі
    Кохання чують музику вони --
    Освідчення в щемливому мінорі,
    Де звук скрипковий, ніжний, осяйний

    Тремтить, аж серце тепле упокорить,
    О скільки в нім краси і новизни,
    Де голоси божественого хору,
    Неначе птаство гомінке весни.

    Але секунди, септіми й тритони*
    Ввірвались дисонансом, як ковід,
    Рвуть мелосу канву. Він, бідний, стогне...

    Та Бог Ярило чар являє свій,
    Знов консонансів скачуть білі коні,
    І співом зависають у траві...
    --------------------------------------------------
    *Секунди, септіми, тритони - музичні інтервали, дисонанс,
    консонанс - неприємний і приємний звук гармонії, також із сфери музики.



    І співом зависають у траві...
    Пісні найкращі - лиш для тебе, люба,
    В моїй вони рояться голові,
    Наспівують їх мимоволі губи.

    Натхнення вітре чарівний, повій,
    Могутністю розвихреного чуба.
    Розтопить сонце хмари грозові --
    Хай світ увесь мої творіння любить!

    Якщо осатанілий графоман
    Судитиме з нахабством прокурора,
    Обмови напускаючи туман,

    Стрибог його суворо переборе,
    Хіта харизмою уб'є дурман,
    Леліє радість між сумних історій.

    VІІ

    Леліє радість між сумних історій,
    Розвіє геть розпачливі думки.
    Засяє ніжно сонечко надворі,
    І усміхнуться уночі зірки.

    Хоч іноді хай ласкою говорить
    Життя, що все нам робить навпаки.
    "Втопитися" в горілці, у кагорі
    Буває, дуже хочеться таки.

    Та чи врятує забуття хвилинне
    Від холоду розвихрених завій?
    Бо щастя птах од цього не прилине...

    О де ти, любий вітре-весновій?
    Дай насолоди любощів дитинних...
    Едем уяви родить соловій.

    VІІІ

    Едем уяви родить соловій
    Кохана, ти зі мною, що ще треба?!
    Утілилась моя найкраща з мрій...
    Я вдячний Вам, Боги мої, о небо

    Ці узи доленосні не порви --
    Бо стану бранцем темного Ереба*,
    Впаду на квіти щастя неживі...
    Дай вижить, доле, пригорни до себе.

    Хай небезпеками випробувань**
    Життя, бува, виводить нас із раю,
    В дугу згина її могутня длань,

    Але дарує витримку безкраю,
    І міць, коли стискає біль страждань,
    Вогнем пекельним спротив наростає.
    ______________________________
    *Ереб - Підземне царство мороку, через яке душі померлих проходять в Аїд (гр.)
    **ВипробувАнь - автрський поетичний наголос, значно кращий, ніж словниковий ідіотський наголос.
    ІХ

    Вогнем пекельним спротив наростає.
    Буває, сперечаємося ми --
    В емоціях доходим до одчаю,
    Словесні роздирають нас громи.

    Щось поміж двох чорнюще виростає,
    Не раз уже і грюкали дверми,
    Ревнуючи, доходили до краю --
    Зомбовані підступністю пітьми.

    Та промінь сонця ллється у свідомість,
    Розвіює щонайтемнішу з хмар,
    Зникають нервів збурених судоми...

    Кохання, як музичний знак бекар,
    Все відміняє, мов чарівний пломінь,
    Імла водою заливає жар.

    Х

    Імла водою заливає жар
    Розсипавши іскрини, як намисто,
    Вітає нас ошатний будуар,
    Де піниться шампанське вогневисте,

    І золото душі - ясний нектар,
    Ллємо, немов народу - бандуристи,
    В обидва серця без обридлих чвар,
    У самозабуття бокали чисті.

    Хай світ занапащає підла мста,
    Сама себе жорстокістю карає.
    Дарують солод ніжності вуста,

    Ті пестощі бурхливі дивограю,
    Їх не здолать, хоч морок нароста,
    Цілує смерть північна зелень гаю...

    ХІ

    Цілує смерть північна зелень гаю...
    Народ немов приречений, либонь.
    Війна в могили кращих діток бгає,
    А Чорнобог сміється між долонь.

    Зазнав уже бомбардувань Ізраель,
    І схід близький охоплює вогонь,
    Зоря кривава небо огортає,
    Сивіє світ від горя біля скронь.

    Співаю я про битви неохоче,
    Хай випускають кон'юнктури пар
    Прудкі легкого хліба поторочі...

    Чи воїни, хто у боях, як цар!
    А нам комар вже носа не підточить,
    Краса на попелищі - Божий дар!

    ХІІ

    Краса на попелищі - Божий дар,
    Колись отак любов зродилась наша,
    На вигорілім полі між примар,
    Де гіркоти була допита чаша.

    Мов досконало -- майстер-золотар
    У символах кармічних відображень
    Це почуття високе, як вівтар,
    Для вічності виковує і в'яже.

    Нас хочуть розсварити сили зла,
    Слабкі місця взаємин все шукають,
    Та хай би їх вже трясця узяла!

    Бо не здолати сяйва небокраю,
    Що чорноту випалює дотла,
    Ізнов мертвотну блідість подолає!

    ХІІІ

    Ізнов мертвотну блідість подолає
    Величне всемогутнє почуття,
    Воно з порога смерті до розмаю
    Відновлює своє серцебиття,

    Й здається, що убите - воскресає,
    І оминає сутичок тертя,
    Ще яскравіш, подібно водограю,
    Освітлює красою це життя.

    Хай вороги кохання сатаніють,
    Готують із отрутою відвар,
    Які ж вони ядучі - помсти мрії!

    Мов ППО - іранський "Байрактар"*--
    Так знищує мерзотників надії
    Ймовірне диво неймовірних чар.____________________________
    *"Байрактар"* - безпілотний літаючий апарт, носій ракет і снярядів - озброєння сучасної війни московії проти України.

    ХІV

    Ймовірне диво неймовірних чар
    Любов оця - під враженням і досі!
    Чи знав таку -- не певен я -- й Ронсар,
    До сивини у власному волоссі.

    Кохання справжнє - це вам не бульвар,
    А почуття, де все переплелося,
    З'єднались два світи, немов муар --
    Взаємності величне двоголосся.

    Вдарялися у нього, як об мур
    Всі збочення Содому та Гоморри,
    Вогні пекельні сатининських бур...

    Але загартувались в непокорі
    Моя весна, яку плекав Амур,
    Твоя душа - як бісеринки-зорі!

    Магістрал ХV

    Твоя душа - як бісеринки-зорі,
    Еолової арфи щемний дзвін.
    То ендорфінів фантастичних море,
    Які розлиті в небі, мов живі.

    Німіють щастя висі неозорі,
    І співом зависають у траві...
    Леліє радість між сумних історій,
    Едем уяви родить соловій.

    Вогнем пекельним спротив наростає,
    Імла водою заливає жар,
    Цілує смерть північна зелень гаю...

    Краса на попелищі - Божий дар -
    Ізнов мертвотну блідість подолає -
    Ймовірне диво неймовірних чар.

    18 листопада - 3 грудня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)
















    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  24. Юрій Левченко - [ 2023.12.03 16:07 ]
    Усе , або - нічого!
    Біль- чоловічого роду,
    його я відчув сповна.
    Вбиває він твою вроду,
    у очі проникла вина...
    На поминки зву любові
    всіх тих, хто її ховав -
    вас, хлопчики випадкові,
    хто вміли знайти слова ,
    що легко лягали на душу,
    завжди досягали мети...
    А зараз визнати мушу-
    з душею важкою і ти.
    І точно тепер я знаю,
    що вдіяти мало зміг.
    Не мають шляхів до раю,
    хто гідність жбурляв до ніг.
    А потім вона спаплюжена
    у ліжку смердить обом.
    Під тебе стікаю калюжами
    То з сіллю, то молоком...
    -Якби я була тобою,
    То кинула б певно мене ...
    -А я , коли був собою ,
    то вірив - образа мине,
    не виросте з неї горе
    бездонне...але не забув-
    Це горе втопило море,
    і всіх , хто з тобою був....
    Тепер ми наче не люди,
    якісь механізми в нас
    працюють яро і люто, -
    вони наближають час
    розплати, повернення боргу.
    І принцип єдиний цього -
    мені потрібно що Богу-
    усе , або нічОго!

    18.11.23


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  25. Світлана Пирогова - [ 2023.12.02 11:17 ]
    Чого являєшся (глоса)

    Чого являєшся мені у сні?
    Чого звертаєш ти до мене
    Чудові очі ті ясні.
    Сумні, немов криниці дно студене?
    Чому уста твої німі?
    І.Я. Франко.


    Кохання, ніби полум'я в імлі
    Горить, не гасне і в холодні дні.
    У відповідь - мовчиш, немає слів?
    Чого являєшся мені у сні?

    Вважаєш недоречна ця любов?
    Стиснула серце, ніби в жменю,
    Та очі світло-сині знов
    Чого звертаєш ти до мене?

    Летять всі задуми у клоччя.
    Мені і стіни вже тісні,
    Бо так бентежать в темні ночі
    Чудові очі ті ясні.

    Лоскоче полум'я атла́с,
    і згадую у снах турботи денні,
    Хвилюють очі повсякчас
    Сумні, немов криниці дно студене.

    Триває ночі таємниця.
    Чому не вдвох з тобою ми?
    Беру у руки я вервицю.
    Чому уста твої німі?


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  26. Юлія Щербатюк - [ 2023.12.01 01:09 ]
    Чому тепер сумні? (бірим)
    Чому тепер такі сумні
    Передзимові сиві ранки?
    Здається, що потоку днів
    Я не учасниця, а бранка.

    Не посміхаються мені,
    Ні сонце, що тепер підранок,
    Ні ці короткі вихідні,
    Що осінь вип'ють наостанок.

    Де все було, як уві сні.
    Стікає ніч поміж фіранок.
    Співатиме свої пісні
    Туманом випитий світанок.

    26-29 листопада 2023 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (2)


  27. Світлана Пирогова - [ 2023.11.30 11:31 ]
    Як Ви посміли


    Як Ви в мою посміли душу зазирнути?
    Тривожити всі закутки її вві сні.
    По суті розумію, що паром Ваш вутлий,
    Він плистиме рікою тільки навесні.

    Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
    І залишитись спомином палким свічі.
    Забути б мені все. Я потушити мушу,
    Бо досі припікає полум*ям вночі.

    Як Ви в мою посміли зазирнути душу?
    У ній осінній присмак. Чи зігріла б Вас?
    Снується знову павутинно-ніжна думка,
    Бо уві сні , неначе зупинився час.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  28. Світлана Пирогова - [ 2023.11.28 08:21 ]
    Крилатий сніг з коханням першим
    Безшелесно спочатку падав перший сніг
    Зіркоподібними кристалами додолу.
    Здавалось: ми з тобою в неповторнім сні,
    У феєричнім нерозривно-сніжнім колі.

    Крилатий сніг з коханням першим прилетів,
    Ця неймовірно ніжна цнота щастя.
    Ми розуміли одне одного без слів.
    І вже кружляли витвори пухнасті,

    Встеляючи вісоном білим навкруги.
    Цвіли в долонях наших сніжні квіти,
    І танули сніжинки від тепла жаги.
    Шептали очі: ти - найкраща в світі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  29. Світлана Пирогова - [ 2023.11.27 09:42 ]
    Дихаю тобою
    Дихаю тобою у грудневі ночі,
    Дихаю любов*ю світлою, мов сніг.
    Іноді будує щось морозний зодчий,
    А мені все рівно - маю оберіг.

    Оберіг родинний - вогнище кохання,
    Щирість і повага, ніжність почуттів.
    Дихаю тобою в золотім світанку,
    Взимку сад любові навіть не спустів.

    День у день з тобою ділимо ми радість,
    Ділимо печалі, біль і щастя, й сум.
    Дихаю тобою: знов даєш пораду,
    Ти єдиний в серці, - втіха ясних дум.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2023.11.26 20:55 ]
    Краса і омана
    Дні коротшають дедалі
    І уже без вороття,
    І коротшає помалу
    Наше сонячне життя.

    Межи осінню й зимою --
    Ця дорога -- як межа.
    І літа, як за водою,
    Злотокоса виряджа.

    І зроняє на прощання
    Те намисто золоте.
    Як невигасле кохання --
    Все ще ніжністю цвіте.

    Серце б'ється, серце плаче,
    Не тікайте стрімко вдаль --
    Золоті літа козачі,
    Не накликуйте печаль.

    А праворуч із-за гаю,
    Перламутром осяйна,
    Господиня зустрічає,
    Сріблом бавиться вона.

    Розкриває нам обійми,
    Легко інеєм іскрить.
    Люба, люба, серце вийми,
    О яка прекрасна мить!

    Як змія, дорога в далеч,
    Спокушає, манить нас.
    Пута з білого металу
    Одягти приходить час.

    Може, то омани лоно,
    Й поспішати ще дарма,
    В ньому серденько потоне,
    Захолоне, як зима.

    26.11 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  31. Світлана Пирогова - [ 2023.11.26 10:34 ]
    Не чекала

    Не чекала, що цілуватимеш руки,
    Мов замерзле узимку гілля.
    А для болю і мук амністія прудко
    Увійшла, хоч не думала я.

    Не чекала тебе, що знов доторкнешся
    Пелюстків прив*ялих сердечних.
    І зруйнуєш в душі укріплені флеші,
    Залишившись, на диво, ґречним.

    Не чекала тепер сама вже від себе
    Серед пилу щоденних суєт.
    Не чекала милості ясного неба,
    Із туманного сну - силует.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  32. Світлана Пирогова - [ 2023.11.25 11:10 ]
    Рідний альт


    А міжсезоння пам*ятало жінку,
    З якою в радість осінь і зима,
    Її жіночність, голосу відтінки,-
    І серце тріпотіло крадькома.

    На перехресті розчинилась зустріч.
    Банальність диму, а чи долі шлях?
    Невиграна іще солодкість мусту
    Звабливо залишалась на губах.

    Зимового дощу одежа сіра.
    Вологістю спадала на асфальт.
    І тільки час тримав краплин мірило,
    А в шумі чувся досі рідний альт.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (1)


  33. В Горова Леся - [ 2023.11.25 08:12 ]
    Зречення
    Ти - зречення моє. Лети назовсім,
    Забравши спомин, присмак гіркоти,
    Тепло надій, що зігрівало досі,
    Все, що мені подарувала осінь
    Я відпускаю осінню. Лети!

    Коли щоки запалої торкнеться
    Ранковий промінь, як моя рука,
    Забутий щем заллється тихо в серце,
    Подумаєш - чи не зі мною сенси
    Були, які незнано де шукав?

    Я сни свої на іншого замовлю,
    Пірну у мрію сонячно - ясну.
    Думок про тебе випаливши схови,
    Вберу садок у листя пурпурове,
    І в затишок спокійно поверну.

    Та ранній вечір в осені чорнильний,
    Й закривши повню на льоту крилом,
    Шукатимеш в сні моїм шпарину,
    Гукнеш, і за тобою я полину.
    А зречення? І чи воно було?


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (6)


  34. Світлана Пирогова - [ 2023.11.24 11:38 ]
    Поклич
    Як пишно розквітатиме весна в вінку,
    Протягне сонячний світанок руки.
    Поклич мене, зіллємось разом у танку,
    Звучатимуть в серцях любові звуки.

    Як прийде білий день у радості й журбі,
    Із ласкою від лагідного літа,
    Поклич мене скоріш, я вийду із юрби,
    Мов райдуга засяю розмаїттям.

    Як завітає вечір в сірому плащі,
    Стихатиме потроху денний гомін,
    І повні вражень, почуттів палких ковші,
    Поклич мене в осінній щастя пломінь.

    Як приблукає таємничо-стигла ніч,
    І темінню прикриє всі принади.
    Мене тихенько в зиму споминів поклич,
    Збиратимем сніжинок міріади.

    До тебе прибіжу, скоріш мене поклич...


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  35. Марія Дем'янюк - [ 2023.11.22 22:02 ]
    Золоті Карпати
    Зазирнули в очі, доторкнулись сердця
    Золоті дерева, золоті озерця.

    Золотаве Сонце золотило гори:
    Золотіють щедро дуби й осокори.

    Золота джерельце золотом співає.
    Золотий листочок білий гриб ховає.

    Золота форелька, жовта саламандра...
    І Карпати кличуть в золотисті мандри.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Світлана Пирогова - [ 2023.11.21 22:58 ]
    Торкаюсь ніжно думкою
    Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
    Це все одно, що доганяти вітер,
    Але квітнева сонячна душі оправа
    Малює райдугу в моєму світі.

    Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
    Яке ж було б кохання поміж нами?
    Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
    Що встелені яскравими зірками.

    Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
    Дощем незрячим сиплються бажання.
    Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
    Літають роєм всі мої вагання.


    Рейтинги: Народний 6 (5.86) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  37. Юлія Щербатюк - [ 2023.11.21 13:57 ]
    Розгублена осінь
    Із сірого неба розгублена осінь
    заплакала зливою, тужно, розкосо
    у холоді дня. Непокоїлась лунко,
    губила свої дорогі обладунки

    на землю. І смутком охоплена нОвим,
    втрачала оту пишноту кольорову,
    яка відбуяла. Пожовкла, недужа
    зривалась і падала в чорні калюжі.


    Уже без надії... Пручатись несила,
    зажурена осінь дощем голосила.
    І кинута долу зимі на поталу,
    приречено вже ні про що не питала.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (8)


  38. Світлана Пирогова - [ 2023.11.19 17:10 ]
    Осіння Муза
    Осіння Муза

    Бар'єрів восени не має ватра,
    Осіння серцевина легко загорілась.
    Багряний жовтень піднімає важіль,
    Розкішні листяні ворушить знову вілли.

    Безпеку гарантує ця пожежа,
    Перо гаптує слово Музи, ніби жаром.
    Летять, летять іскринки рим від жезла,
    Новий барвистий стиль із колоритом жанрів.

    Осіння Муза інколи примхлива,
    Як наче хтось лихий стає на перешкоді.
    Чи квола, ніби в'яле листя липи,
    А чи пароль забула в поетичнім коді.

    Бува осіння Муза особлива,
    Дає піднесення душі, живе натхнення,
    Бо Бог окриленій дарує силу.
    Поезії, щоб вогник не згасав із неба.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  39. Олена Мосійчук - [ 2023.11.18 10:04 ]
    З любов'ю
    Цей бій не мій.
    Я за любов не борюся давно!
    Любов в мені Бог поселив
    У той яскравий вечір
    Коли торкнувся він мене
    Ні, не рукою, не очима
    Не словом Божим,
    а почуттям взаємним.
    Таким як теплий,
    ніжний вечір
    в обіймах рідних,
    У поцілунку тиші,
    Що зупиняє час
    І до небес підносить.
    Це почуття не просить!
    Не надимається і
    Вірить у хороше!
    Ніколи не перестає!
    І правду відзеркалює
    у очі.
    Мій бій завершено давно,
    відколи покохала я його
    взаємно
    Навік огорнута
    Твоїм промінням
    І світ за очі йду
    З любов'ю на плечі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2023.11.18 08:28 ]
    Коханій
    Твоя душа - як бісеринки-зорі,
    Еолової арфи щемний дзвін.
    То ендорфінів фантастичних море,
    Які розлиті в небі, мов живі.

    Німіє щастя в висі неозорій,
    І співом зависає у траві...
    Леліє радість між сумних історій,
    Едем уяви родить соловій.

    Вогнем пекельним спротив наростає,
    Імла водою заливає жар,
    Цілує смерть північна зелень гаю...

    Краса на попелищі - Божий дар -
    Ізнов мертвотну блідість подолає -
    Ймовірне диво неймовірних чар.

    18 листопада 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  41. Світлана Пирогова - [ 2023.11.16 19:58 ]
    В безсонні
    Тече екстрат безсоння у печері ночі,
    І думка в'яжеться дозріла.
    А зорі-айстри пестять не байдужі очі
    І місяць у пітьмі чорнила.

    Каліграфічний пропис почуттів курсивом-
    Мереживо, нема абзаців.
    Спокуси споминів (такі ж були щасливі).
    Знайшлась-таки поми́лка-зайда.

    Блукає ще кохання, що йому до неї,
    Коли сочиться й серед ночі.
    І білі проростають у душі лілеї,
    В безсонні мрії п'єм охоче.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  42. Сергій Губерначук - [ 2023.11.16 13:14 ]
    Ясноокий мій соко́ле…
    Ти живеш на верховині,
    де холодний вітер нині
    у сумні трембіти дме.
    З буків осінь відлітає,
    а куди? – ніхто не знає.
    Ти звикаєш до розлуки
    і рубаєш сиві буки,
    бо ніщо вже не пройме.

    А у мене рветься голос!
    А у горах сніг – по пояс.
    Ще й попереду зима!
    Не така твоя провина,
    щоб урвалась половина,
    щоб лишилась я сама!

    Приспів:

    Ясноокий мій соко́ле,
    ти не зраджував ніколи,
    і не зрадив би ніколи,
    просто трапилась біда.

    Сизокрилий мій голу́бе,
    серце любе,
    просто високо літав!
    Як ти високо літав!


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор. 102"


  43. Світлана Пирогова - [ 2023.11.15 21:02 ]
    Безборонні мить і час
    Кружляло листя восени, і ми - у парі.
    Хіба хтось був тоді щасливіший за нас?
    Любові танець, танго пристрасті... і чари,
    Але минули безборонні мить і час.

    З дерев зістригла осінь буйні шевелюри.
    Я жмуток листя, мов надію, берегла.
    Стіна дощу була волога і понура.
    Мотив меланхолії. Смуга без тепла.

    Сховався дощ утомлено в намокле листя.
    Остуда в серці. - Повернути б все назад, -
    Звертаєшся до мене. Падолист у місті.
    Звучить повільне танго. Тихий словопад.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (1)


  44. Сергій Губерначук - [ 2023.11.14 22:34 ]
    Очищення
    Дві хвилини
    мені відведено
    до втрати втрат,
    сто двадцять секунд…
    сто двадцять хрестів
    я перецілую
    пошепки
    і щезну?

    15 травня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 117"


  45. Юлія Щербатюк - [ 2023.11.13 07:06 ]
    І падали краплі
    І падали краплі у темряву ночі,
    Про щось шурхотіли, ледь чутно, пророче.
    І кожна співала, окремо від інших,
    Ті звуки творили мелодію тиші,

    Яка огорнула все суще навколо,
    Була осяйною її колискова,
    Що, мов розчинила у темряві світло,
    Невидиме зору та серцю привітне.

    Звучали дощу монотонні мотиви,
    За хмарами місяць старів горделиво.
    А сон ненав'язливо сіяв оману,
    Яка, як і ніч, на світанні розтане.



    12 листопада 2023 року.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (6)


  46. Світлана Пирогова - [ 2023.11.12 21:06 ]
    Цей тихий листопад
    Цей тихий листопад так непомітно
    Ввійшов у ночі і світанки пурпурові.
    Хмарин пливуть фантазії тендітні,
    А я купаюся росинкою в любові.

    Хоч лист злітає, у душі - барвисто.
    Цей тихий листопад умовностей не має.
    І воля почуттям, вогнів намисто.
    В мозаїці земній строката тепла гама.

    Сумісність душ у тиші листопада,
    Коли оголеність дерев - не серця пустка.
    Осіння благодатна серенада
    Із романтично-пізнім , щедрим смаком мусту.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.96)
    Прокоментувати:


  47. Сергій Губерначук - [ 2023.11.10 13:09 ]
    Протистояння
    Мрія знову несе – між мелодій і слів.
    Ні про що і про все ти мені розповів.
    Між мелодій і слів – всюди наша любов.
    Розказав – загубив, промовчавши – знайшов.
    Промовчавши – знайшов.
    Промовчавши – знайшов!

    Приспів:
    Хай знов і знов наше протистояння
    призве любов, ніби спершу – востаннє.

    Люблю – й боюсь, і не боюся.
    По правді б’юсь, і не по правді б’юся.

    За всю любов, за святе надкохання –
    протистояння в нас. Протистояння!!!
    Протистояння…

    Ти тривожиш дощем таїну моїх мрій.
    Я не скорена ще, але ти зрозумій:
    що в раптових листах не чорнила, а кров –
    бо в відпущених днях зволікаєш любов!
    Зволікаєш любов…
    Зволікаєш любов.

    Приспів.

    А любов скрізь-поскрізь хоче зустрічі знов,
    мріє вмерти від сліз від промов до відмов...
    Твоє рідне лице – уві сні ночі й дні.
    Ні про що і про все глибині́й у мені.
    Глибиній у мені!
    Глибиній у мені!!!

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | "«Матіоловий сон», стор. 107–108"


  48. Ігор Шоха - [ 2023.11.08 14:34 ]
    Природа любові
    Як хороше, що я іще живу
    і гріюся минулою любов’ю,
    і забуваю те, що наяву
    усе вже зашуміло за водою.

    І цьому не було й немає меж.
    Природа у любові постаралась.
    Отримуєш, коли її даєш,
    якщо даєш, те що тобі дісталось.

    Вона витає десь у небесах,
    живе і оживає як месія,
    який душі показує у снах
    і рай, і пекло, і її надії.

    Урочі ночі випили літа,
    які вона отримує на здачу
    і не радіє, та усе ж не плаче,
    бо попереду осінь золота
    і подає надії самота,
    що я її ще не одну побачу.

    11.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  49. Юлія Щербатюк - [ 2023.11.06 21:26 ]
    І гойдає оголені віти. Листопад.
    Він царює тепер на землі,
    Обриває зіщулене листя.
    І природне, яскраве, барвисте,
    Залишає з теплом у імлі.

    У мінливому небі його,
    Що, частіше понуре і сиве,
    Сонце висне, зігріти не в силі,
    І втрачає останній вогонь.

    Не втішає блакить, бо не та, -
    Майже синя, тому і холодна.
    Все сильніше панує негода...
    Осінь пізня, немов сирота,

    Вирушає, забувши про спів,
    У сезон охололого світу.
    І гойдає оголені віти
    Перемінлива роза вітрів.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (8)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2023.11.05 23:51 ]
    Реквієм прощання
    Мій перший день пенсіонера
    У ботанічному саду.
    Життя мойого нова ера
    На щастя, радість чи біду...

    Вже на заслуженім спочинку
    Свій день плануй, як хочеш ти.
    Іди гуляй чи спи в будинку -
    Невже на працю не іти?!

    Не віриться. А час приходить
    І бачиш - сили вже не ті.
    І музика дійшла до коди...
    Та лиш в роботі, не в житті.

    А може й добре? Бо чому все
    Я грав лиш музику чужу?
    Мій Боже милий і забувся,
    Коли свою наворожу.

    А у саду гуляє осінь,
    Я чую вітровий мінор --
    В її жовтавому волоссі --
    Шумить гілля чудовий хор.

    І щем єство проймає чуле,
    І лиш дерева - слухачі.
    Неначе вмерли дні минулі -
    Прощальний реквієм звучить!!!

    3. 11. 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   123