ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.

хома дідим
2026.11.17 19:59
розчулення найзначущіші
чому би і не омани
ґатунки найзолотіші
така собі маячня
коли огортає холод
болить порожніючий шлунок
у сутіні цій безпутній
полуді наступного дня

Борис Костиря
2026.11.17 18:58
Я ніколи туди не вернусь,
У простори довіри і болю.
Я могилам святим не вклонюсь,
Не ввійду у величні собори.

Я ніколи уже не піду
Сизим степом у ніжнім смерканні.
Я упав на слизькому льоду

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Сита ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку листям сухим зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. В Горова Леся - [ 2023.05.27 07:48 ]
    Бузок зацвів
    Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
    Пронизуючи тисячі квіток,
    Недавно лиш зима була, а літо
    Із травня прокладає вже місток.

    Ще вчора квітень з холодом на пару
    Не знав , куди зробити перший крок.
    А позлітали з абрикос тіари
    І в затишку порозцвітав бузок.

    Ось так і котить травень свої хвилі-
    Тюльпани, ряст, палітра з яблунІв,
    А на акацій білому вітрилі
    І червень недалеко завиднів.

    У лип гілки обсипані намистом,
    Там дозріває липня аромат.
    Горять кущі яскравим аметистом-
    Цвіте бузок. І відцвітає сад.

    У цьому таємниця часоплину-
    Дні може й довгі, та швидкий їм лік.
    І кольори міняються неспинно-
    То цвіт ,то лист нам падає до ніг.
    ...
    Зацвів бузок- затримав на хвилину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.83) | "Майстерень" -- (5.97)
    Прокоментувати:


  2. Марія Дем'янюк - [ 2023.05.25 14:04 ]
    Відлуння
    Зоряна нічка — мріям сестричка.
    Місячний міст вподобав піаніст.
    Хмари стомились: вдень не поспали,
    Ковдрою сонечко ніжно вкривали.
    Очі розплющив нічний чародій,
    Скриню дістав. Що за диво у ній?
    Сині смарагди, жовті бурштини,
    Ними Дунай прикрашатиме нині.
    Сяють палаци, будинки, мости,
    Плескають хвилі: залишся...не йди...
    Ніжне відлуння..."Мелодія"...Скорик...
    Місяць освічує батьківський дворик...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Сергій Губерначук - [ 2023.05.22 18:11 ]
    Намалюю тобі червоного птаха…
    Намалюю тобі червоного птаха.
    Напишу на крилі – "Yamacha".
    Щоб од страху не іржа́віли крила,
    треба, щоб ти птаха обдурила.
    Щоб одразу не гладила і не годувала,
    щоб з паперу прозорого пастель не опала.
    І щоб не показувала усім
    під музично-розважальний грім.
    Бо ці мальовані птахи такі хитрі –
    уміють крила розправляти у вихрі,
    уміють справжніх птахів копіювати,
    люблять сидіти супроти кватирки
    і про горе твоє співати…

    7 червня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 57"


  4. Богдан Манюк - [ 2023.05.20 22:36 ]
    Дітовбивці
    1.
    Ти вчора, орку, вбив дитину,
    На роздоріжжі розстріляв.
    Кров українська, як калина.
    За мить маля – вже янголя.
    Воно тебе зустріло, може,
    як гостя, бо наївне ще,
    а ти, кіріловскій безбожник,
    убив і світові пече.
    Та не тобі, ординцю лютий.
    Бровою навіть не ведеш,
    бо наказав садюга путін:
    “стрєляй хохлов, і жгі, і рєж”.

    2.
    А десь далеко в сатанії,
    яку ми знаєм як росію,
    твоє дитя, ще не зіпсуте,
    не може казки оминути
    і просить маму розказати,
    а та з дитини робить “вату”,
    бо чує розповідь малеча
    про царську міць, про дужі плечі,
    про меч, який усіх рубає.
    І так до звичних баю-баю.

    3.
    Заснув синок твій геть тривожно,
    бо страшно змалечку – різня,
    бо й заховатися не можна
    у казку без меча й коня,
    без ворогів, що наче б всюди.
    Гримлять, спалахують казки.
    Так доки в сатанії буде? –
    питають лячно малюки.

    4.
    Допоки, орку? Знов не чуєш…
    А знаєш, вбите те дитя
    прийде до твого геть не всує –
    усе у Бога до пуття.
    Візьме за руку янголятко
    твого нащадка і повір –
    відчує він, що рідний татко – звір,
    уже довіку, до загину,
    до спопеляючих вогнів,
    що і його віддав, дитину,
    в безглузду жертву сатані.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2023.05.16 23:09 ]
    Буяння трав
    Вітер коси кульбабі розпушить
    У годину оцю нелегку.
    Відпочинь, відпочинь, моя душе,
    Там, де грона розкішні бузку.

    Там, де саду гостинного пуща
    Ароматом п’янить звідусіль,
    Де повітря жагучо-цілюще,
    Розливає нам пахощів хміль.

    Де буяє травнева навала
    Ніби втоплює в марево снів.
    І в екстазі розквітлого шалу
    Уклоняється зрілій весні!

    15 травня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  6. Єлена Задорожня - [ 2023.05.14 17:58 ]
    Люблю весну
    Люблю весну за сонце променисте
    Що з-за обрію встає вдалечині,
    І промінчики свої вогнисті
    Пускає по ріднесенькій землі.
    Люблю весну за цвіт вишневий
    Немов крилаті пташечки
    Осіли на деревах
    І розсипали квітки.
    Люблю весну за ясні зорі ,
    Що блищать, он там вгорі.
    Люблю весну за неповторність,
    за миті ,що даруються мені.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Сергій Губерначук - [ 2023.05.14 09:03 ]
    Ховаючись за ясністю причин…
    Ховаючись за ясністю причин,
    з відкритістю і щирістю доводжу,
    що в самоті є сенс, що я один,
    що це над вами досліди проводжу.

    Як сяє в одинокості свіча,
    то це омана, їй повітря – спільник.
    Це знає той, хто з вогником в очах,
    для кого світло – не лише світильник.

    Я концентруюся, і мій секретний центр
    працює сильно і на пульсі часу.
    Моя любов – одна – на кілометр,
    де я збираю всю критичну масу.

    5 серпня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2) | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 96"


  8. Сергій Губерначук - [ 2023.05.10 10:23 ]
    Білі квіти
    Білі квіти, як той перший сніг,
    впали стиха до біленьких ніг
    і сплелись у тендітний вінок…
    Ноги знову пішли у танок,
    розлітались, як крила лелечі..,
    а вінок скочив вище – на плечі,
    покотивсь поміж станом гнучким,
    там, де плаття зібралось в пучки,
    таке ж світле, прозоре, м’яке,
    як її ніжне тіло, легке,
    як ця музика чиста й свята.
    Балерино, моя золота,
    ти летіла в чиїхось руках,
    наче горлиця, сніжна така…
    І вінок з моїх білих квіто́к
    над голівкою німбом замовк,
    всю осяяв тебе, освітив
    і прославив на цілі світи.
    Балерино, моя золота,
    ти ж, як музика, чиста й свята,
    нам вклонялась, виходила знов –
    і літала на сцені любов…
    А коли закінчилось усе –
    стало стомленим біле лице,
    і вінок більш триматись не міг:
    білі квіти, як той перший сніг,
    стиха впали до стомлених ніг.

    16 жовтня 1988 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«У колисці мрій», с. 129"


  9. Сергій Губерначук - [ 2023.05.07 18:08 ]
    Феліца́та
    Ти вийшла з ро́сяних пратрав,
    присіла в Бога на долоні,
    а Він тебе, як пташку, вкрав
    і має в ніжному полоні.

    За це – від Нього все – твоє,
    усе, що є, хоч трошки гріє.
    За це – і церква в дзвони б’є,
    і всепростить свята Марія.

    Такий невтішний монастир
    з твоїх очей блаженством сяє.
    Чернець, читаючи псалтир,
    лише твоє ім’я вмовляє.

    Мов стріли, дні летять у ціль
    з оруд земних до знань небесних,
    коли ти молишся про біль
    нас, многогрішних і безчесних.

    Твоя молитва – не моя,
    яку тривким життям затято.
    Хоча й не сплю до солов’я
    і причитаю: "Фе-лі-ца-то!!!"

    3 серпня 2003 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 224"


  10. Сергій Губерначук - [ 2023.05.04 10:39 ]
    Як непомітно ти мене відчуєш
    На видноколі сходу
    сон п’є студену воду
    і цілий ранок монотонний дощ пливе.
    Давно моє безсоння
    громами б’є по скронях.
    Але покійна мрія вже не оживе!

    Як непомітно ти мене відчуєш!?
    Твій тихий подих заблукає у мені.
    Як непомітно ти про все забудеш,
    усе, що в мене ту́т – для тебе – уві сні.

    Як непомітно ти мене відчуєш.
    Як непомітно ти мене відчуєш у собі.
    Тремтливим подихом любов розчулиш –
    і пролетять між нами сльози голубі.

    По небесах минулих,
    по чудесах поснулих
    літає біла мрія чорним журавлем.
    Ти у чужім покрові
    вмираєш без любові.
    А зовсім поруч квітне зоряний Едем!

    Як непомітно ти мене відчуєш!?
    Твій тихий подих заблукає у мені.
    Як непомітно ти про все забудеш,
    усе, що в мене ту́т – для тебе – уві сні.

    Як непомітно ти мене відчуєш.
    Як непомітно ти мене відчуєш у собі.
    Тремтливим подихом любов розчулиш –
    і пролетять між нами сльози голубі.


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Матіоловий сон», стор. 67"


  11. Михаїл Лютов - [ 2023.05.02 16:55 ]
    Майстер
    Чи хочеться мені для тебе щось зробити?
    Чи хочеться мені для тебе бути тим, хто стане барвами всіма на цьому світі?
    Хто замалює фарбами твій гнів.
    Я міг би сонцем в день для тебе бути.
    Я міг би місяцем вночі твій шлях світить.
    Для мене - ти пахучі квіти.
    Для тебе - я як майстер-садівник.
    І ради тебе я готовий рахувати зірки, і ти для мене будеш однією з них.
    Коли не хочеш бути однією з них, тоді для тебе стану навпаки.
    Якщо відмовишся від цього, то навіки відмовлюсь я від того ж що і ти.
    Чи хочу я для тебе щось зробити?
    Не знаю, а чи хочеш цього ти?
    17.04.2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  12. Сергій Губерначук - [ 2023.04.30 19:35 ]
    Юна
    Коли свій сон я розкажу тобі,
    тоді, боюсь, відмовишся від мене.
    А ми ж з тобою, наче квітки дві,
    чия любов, як літо це зелене.
    Літо це зелене.

    Сьогодні так тривожно на душі.
    Кохані очі сонні й непривітні.
    Летять з моїх обіймів – у чужі,
    немов пелюстки, почуття тендітні.
    Почуття тендітні.

    Я знаю, що ти зраджуєш мені.
    Бо ти ще зовсім юна, юна, юна.
    Але, коли залишимось одні,
    мов на свічу, на тебе дуну, дуну.
    Дуну.

    Тоді погасне тихо ця любов.
    Бо ти ще зовсім юна, юна, юна,
    щоб іншим разом спалахнути знов
    через років безмежні дюни, дюни.
    Дюни.

    Я від біди тебе оберігав.
    Ти ще в житті окріпнути не встигла,
    а чорний сон так швидко віщим став,
    ще літо грає, а любов притихла.
    А любов притихла.

    Я знаю, що ти зраджуєш мені.
    Бо ти ще зовсім юна, юна, юна.
    Але, коли залишимось одні,
    мов на свічу, на тебе дуну, дуну.
    Дуну.

    Нехай погасне тихо ця любов.
    Бо ти ще зовсім юна, юна, юна.
    Нехай ти прийдеш іншим разом знов
    через років безмежні дюни, дюни.
    Дюни.

    1 вересня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 108"


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2023.04.30 02:36 ]
    Ти - коханка?!!! (український романс)
    Скільки років од смерку й до рання
    Нещасливим хворів я коханням.
    Ти розраджувала, як уміла,
    Ласки тихої словом несмілим.

    Мене відчай стоптав і зачовгав,
    Ти ж була моїм другом так довго.
    Я не знав у біди під п’ятою,
    Що знайду своє щастя з тобою.

    ПРИСПІВ:

    Та хіба ти, хіба ти коханка?
    Та ні з ким не було ще так п’янко.
    Чи до скроні приставить пістоля?
    Ти — життя найсправжнісінька доля.

    Щонайкращі слова світлолиці
    Я чужій надсилав чарівниці.
    І здалось, забуття річка Лета
    Погубила творіння поета.

    Ти - немов для Ясона -Медея.
    Із тобою воскрес я душею.
    Ти — душа, ти краса незрадлива
    І любові найбільше ти диво.

    ПРИСПІВ:

    Та хіба ти, хіба ти коханка?
    Та ні з ким не було ще так п’янко.
    Я душею вознісся, одужав.
    Ми у небі кохання — подружжя.

    29-30 квітня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  14. Сергій Губерначук - [ 2023.04.27 11:00 ]
    Яблунева весна
    Кружляє весноцві́т, мов снігові́й,
    і застеляє стежку до дале́ка!
    Зросла в душі захопленій моїй –
    між посмішкою й радістю – веселка!

    Несамовито яблуні цвітуть.
    Дощем умите сонце шле привіти...
    Коханий, я збагнула справжню суть:
    чому для тебе я воліла б жити!

    Яблунева весна.
    Яблунева весна
    з першим проблиском дня
    білим квітом ясна́!
    Хоч не вірила я –
    перевірила я,
    що любов навісна́.
    Ой, любов – навісна́!

    Яблунева весна.
    Яблунева весна
    познайомила нас
    і чутки рознесла́.
    Хоч не вірила я –
    перевірила я:
    всюди винна одна
    яблунева весна!

    Посто́яти я зможу за любов,
    але ти сам ще більше вміти мусиш.
    Бо ніжною рукою пестиш знов,
    а іншою – тендітну квітку глумиш.

    Несамовито яблуні цвітуть.
    Дощем умите сонце шле привіти.
    Але, коханий, хай сніги впадуть –
    і ти згадаєш, як псував ці квіти.

    Яблунева весна.
    Яблунева весна
    з першим проблиском дня
    білим квітом ясна́!
    Хоч не вірила я –
    перевірила я,
    що любов навісна́.
    Ой, любов – навісна́!

    Яблунева весна.
    Яблунева весна
    познайомила нас
    і чутки рознесла́.
    Хоч не вірила я –
    перевірила я:
    всюди винна одна
    яблунева весна!

    27 вересня 1999 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Журавлиная криниця», стор. 34–35"


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2023.04.23 17:51 ]
    Земний едем
    Для мене тільки ти — існуєш в цьому світі,
    Для мене — тільки ти — печаль моя й любов.
    Як літом зелен-гай красою оповитий,
    Од висі голубої й до самих основ.

    І стеляться до ніг нам хвилечки шовкові,
    Всі входи відкриваючи в сяйний Едем:
    І співи солов’їв, і подихи медові
    Од леготу війнуть на стежечку, де йдем.

    І озера довгастого ясна лагуна,
    І блискітки води дарує сонцеграй.
    А з ним і Велес-Бог на золотавих струнах
    Вітає наш прихід у цей блаженства рай.

    Із моху оксамитового ніжне ложе -
    Його нам сам Ярило у затишку стелив.
    О дякуєм тобі, наш сонцеликий Боже!
    Як гарно нам отут, що аж бракує слів.

    ...Лише тобою я чаруюся, хмелію,
    Лише тобою мить кожнісіньку живу.
    Дарую цю красу — мою Поета Мрію,
    Здійсниться хай вона, нарешті, наяву!

    23 квітня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  16. Петро Дем'янчук - [ 2023.04.23 08:11 ]
    ВІДПОВІДЬ
    А у душі відверті теж
    Є свої дні , є свої ночі
    Не має спокій рівних меж
    Бурхливий рухом у потоці

    Клекоче шелестом Дібров
    Гримить у переливах неба
    Турбота в омутах розмов
    До всього є завжди потреба

    Ми обираємо завжди
    Своїм історіям відтінки
    І не важливо хто , куди ?
    За все віддячать тільки вчинки.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Петро Дем'янчук - [ 2023.04.23 08:17 ]
    ПАРФУМ
    Повітря свіжого нектар
    Пташиних співів мелодійність
    Так романтично чарував
    Цей ранок - світанкову ніжність

    Мене огорнуть почуття
    Полинуть в спогади минулі
    Де шаленіли відчуття
    На смак солодкі , і щасливі

    Любові першої весна
    Бузковий аромат снодійний
    Така солона , і гірка
    Сльоза - що наш лілеє спокій.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Анна Шум - [ 2023.04.23 00:43 ]
    Мені б одну
    із сотень тих, кого цікавить вічність
    знайти хоча б одного на хвилину.
    та так, щоб не порушить канонічність:

    не назавжди, але одна - єдина.

    з десятків тих, хто бачить мару
    скрізь темні ночі сновидінь,
    знайти хоча б одну жадану,
    хоч й після восьмисот падінь.

    із тисячі в обіймах часу,
    біжить пісок крізь уйми володінь.
    мені би з нею на терасу,
    мені би з ним у височінь.

    мільйони тих, кому так просто жити.
    мільярди тих, кому не жаль.
    мені би одного/одну любити.
    мені б Ісусову скрижаль.

    крізь цифри й час, роки і дати
    нам не уникнути гріхів.
    аби лише до тої страти,
    замок без тисяч ста ключів.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  19. Сергій Губерначук - [ 2023.04.12 14:19 ]
    Сни твої розвіються…
    Сни твої розвіються.
    Сни твої забудуться.
    Аж ніяк не втіляться.
    Підуть і заблудяться!

    Руки простягалися.
    Ноги не верталися.
    Очі здогадалися.
    Не було – а сталося!

    Сталося, що малося,
    що насправді снилося,
    на яву збувалося,
    в очі ж не дивилося.

    Може, ти осмілишся,
    поки в цьому горі я:
    наді мною схилишся,
    й трапиться історія!

    Вечір мій прові́даєш.
    Вибач, рани точаться.
    Більше не завидуєш?
    Дай води – та́к хочеться!

    Слів мені – по за́в’язку.
    Сліз – по вінця ві́нцеві.
    Снів – по яв без за́́хистку
    й очі твої сфінксові!

    Сни твої розвіються.
    Сни твої забудуться.
    Аж ніяк не втіляться.
    Підуть і заблудяться!

    9 листопада 2005 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | "«Усім тобі завдячую, Любове...», стор. 241–242"


  20. Сергій Губерначук - [ 2023.04.09 19:36 ]
    Я буду твій
    На тихій вулиці сумній
    Зламались раптом
    ці веселі кроки
    і ти стоятимеш у тиші
    доки –
    я буду твій…
    Я буду твій.
    Я буду твій…

    Я буду твій,
    я буду твій.
    я буду твій…


    Я буду твій –
    я буду твій…
    Я буду твій!

    28 грудня 2007 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 245"


  21. Анна Авокінреч - [ 2023.04.07 16:25 ]
    ***
    -Ніколи не відпущу
    -А я завжди буду тебе кохати
    Говорили вони один одному щоночі
    І не було причин брехати

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Анна Авокінреч - [ 2023.04.04 16:06 ]
    ***
    Як хочеться прокинутися
    та у твоїх обіймах.. тонути..
    Я готова тобою захлинутися,
    завжди поруч бути.
    Бо ти моє життя,
    дякую, що поруч - це щастя!

    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Дмитро Волєв - [ 2023.04.02 00:18 ]
    Дозволь собі в її очах розчинитись
    Дивитися так, як не дивився ніколи
    В середину серця і все розуміти
    Відчувати себе, неначе ти вдома
    Дивитися так, наче ви знову діти

    Не поспішати, жити поволі
    Як тоді, десять років, ви щось малювали
    Забути про справи, про свою долю
    Саме цього ви так сильно бажали

    Дозволь собі в її очах розчинитись
    Мирно втонути у двох океанах
    Тобі належить з цим просто змиритись
    По своїй волі прийми цю оману

    -Хто ти такий щоб заважати коханню?
    -Хто ти такий щоб не бути щасливим?
    Кохай, кохай її ,дурне, охайно!
    Зроби все потрібне й неможливе

    -Хто ти такий щоб заважати коханню?
    -Хто ти такий щоб не бути щасливим?

    31 березня, 2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Анна Авокінреч - [ 2023.04.01 21:57 ]
    Моє життя
    Життя доросле це постійне потрясіння
    Розчарування й пустота..
    Коханий, твій погляд на мені - спасіння
    І не хвилює більше вся та суїта.

    Я хочу бути поруч кожну мить, хвилину
    І чути тихий подих твій.
    Колись побачить світ нашу дитину.
    Й нечаятимо ми душі у ній.

    Цей лист до тебе - як спогад лине
    У кожний рядок кохання я вплітаю
    Ти маєш знати - ти єдиний
    Кого так сильно я кохаю..


    2023


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Шоха - [ 2023.04.01 17:45 ]
    Світанковий край
    Є краї, які не забуваю,
    і літаю думкою туди,
    де течуть долиною із гаю
    ручаї джерельної води,
    напувають буйні верболози,
    копанки, озера і ставки,
    засклені на зиму, у морози,
    дзеркалом широкої ріки,
    що скресає ранньою весною
    течією... і по мілині
    йду я на побачення із тою,
    що запам’яталася мені
    у літа дитячі і юначі...
    промайнули ті веселі дні
    і як недоспівані пісні
    чуємо й цінуємо найкращі.
    Ще учора юні й молоді
    розлетілись, наче птахи ранні,
    і гадаю нині... чи востаннє
    в цьому світі бачились тоді...
    ..............................
    як прозоре коло на воді
    згадується іноді русалка,
    десь у лісі заблукала мавка...
    хай і не свої, та не чужі
    і не знаю, мила чи кохана
    Оля... чи Олена, чи Уляна
    залишалась мрією душі.
    За одною заридає осінь,
    в іншої посивіє коса,
    ну, а та, що пам’ятає й досі,
    що таке непрохана сльоза,
    ще чекає боса на морозі
    вечора... а може, і матроса,
    поки сяє інієм роса.

    04.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2023.03.26 23:26 ]
    Небо гойдається
    І зорі, і місяць, і мрії про тебе,
    І солод повітря у тихім саду.
    Спиваю на фоні вечірнього неба,
    Напоюю душу свою молоду.

    І вітер леліє, вихитує плечі,
    Довірливо рими шепоче мені.
    І килимом стелиться лагідний вечір,
    Вибрунькує думи легкі, весняні.

    І я розімлілий, мов березень любий,
    Вже хмарне волосся торкаю твоє,
    Немовби цілую в розтулені губи...
    І щастям гойдається небо моє.

    26 березня 7531 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  27. Марія Дем'янюк - [ 2023.03.24 20:56 ]
    Дякую, рідненька
    Цілувала мене в щічку — донечку вітала,
    Ніжно-ніжно, наче небо, вуста притуляла.
    Умостився поцілунок — уподобав личко,
    І тепер маю на щічці любові криничку.

    Де б не була, що б не сталось ти завжди зі мною,
    Змию серця біль і журу тією водою,
    А як сил мені забракне — водиці нап'юся,
    Скажу: "Дякую, рідненька!" й Богу помолюся...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2023.03.23 21:49 ]
    Колискова для коханої*
    Місяць підкрався неждано,
    Зорі усі засвітив…
    Спи, моє сонце кохане,
    Спи, моє диво із див.

    Спи, моя радосте ніжна,
    Спи, моє щастя ясне.
    Пролісок подихом свіжим
    Думи сумні прожене.

    Спи, моя люба, хай Леля
    Кучері пестить твої,
    Хай засміються веселим
    Співом своїм солов»ї.

    Диво явлю тобі в хату,
    Казкою стане у сні –
    Взимку почнеш засинати,
    Ранок прийде – навесні.

    Спи… О Яриле, дай чудо -
    Хмелю кохання вином –
    Хай все життя твоє буде
    Щастя омріяним сном.

    3. 03. 7518 р. (Від Трипілля) (2011)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  29. Нічия Муза - [ 2023.03.22 21:21 ]
    Запізніле виправдання
    Я не ота і не моя вина,
    що пошта переплутала адреси.
    Ти слав свої листи до поетеси,
    але вона була вже не одна.

    Хіба тобі хотілося обману?
    Не випадає нам – рука в руці...
    А пам’ятаєш місто на ріці,
    закутане у голубі тумани?

    Якби тоді покликав... може, я
    була уже готова у дорогу
    на інше перехрестя житія.
    Усе минуло, що було до того.
    Не присягаюся, але їй-Богу
    вина у тому не лише моя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Терен - [ 2023.03.22 21:08 ]
    Пошта «до запитання»
    Приснилося – отримала мій лист
    моя... ота, яка його чекала
    багато років тому... і не знала,
    «письмо до запитань» – це на колись.

    І як буває інде уві сні
    від серця відлягає ця провина,
    і відповідь її до мене лине
    у наші – інші, та не кращі дні.

    Та хай і так, а миті однієї
    почую ще обіцянку одну
    лікуючу цілющу панацею:
    – Чекай мене!
    Це ще не одіссея...
    а от коли навіки я засну,
    тоді і дочекаюся на неї.

    03/23


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  31. Сергій Губерначук - [ 2023.03.22 11:17 ]
    Твоїм очам…
    Якби ти знала, хто ти є така!..
    Твоя душа давно живе у мене.
    Я – щастям переповнена ріка.
    Ти – кров моя, що випинає вени.
    Якби ти знала, хто ти є така!..

    Як міг тебе не знати я раніш?!
    Без тебе світ – розбурхана пустеля.
    Без тебе кожна ніч – мов в серце ніж.
    З тобою – розцвітають дні веселі.
    Як міг тебе не знати я раніш?!

    В устах твоїх кохання наберу,
    в очах бездонних відшукаю зорі,
    і саму найвіддалену зорю
    пущу, як рибку золоту, у море…
    В твоїх очах натхнення я знайду.

    В твоїх очах знайду своє натхнення,
    і в очі ці віддам.
    Я з вуст твоїх кохання наберу.
    Пущу на щастя.
    Втоплю у морі.
    І загадаю щастя море!..
    Твоїм очам…
    Твоїй душі…
    Твоїй любові…


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (3) | ""Матіоловий сон", стор. 101"


  32. Сергій Губерначук - [ 2023.03.19 22:44 ]
    Камертон
    Інструмент камертон…
    Інструмент камертон…
    Упіймай, як цвіте азалія.
    Жоден бутон.
    І от – бутон.
    Квіток аномалія!

    А як цвіте і відцвітає любов?
    Бов-бов!
    Бов-бов!
    Як серце на жилці гойдається.
    І от – помиляється камертон.
    Інструмент камертон помиляється.

    28 лютого 1994 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 60"


  33. Сергій Вертіль - [ 2023.03.12 12:19 ]
    Пливе душа, як той човен.
    Пливе душа, як той човен,
    Крізь людські маси туману.
    І відчуваючи весняний повінь,
    Пливе в завтрашній ранок.
    Тремтить лісовий масив,
    Від пісні солов'я в долині.
    Господь дає стільки краси
    В цей вечір рожево-синій...
    Біла ніч впала на плечі велетня,
    Що тримає небо, після створення світу.
    Я впевнений, що саме цього вересня
    Мрія кожному звітує
    Про його долю!..


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Марія Дем'янюк - [ 2023.03.11 20:35 ]
    ***
    Ця хвиля спогадів збиває з ніг...
    Не встоїш...Забере з собою...
    Мамусю, знову ти зі мною,
    І знову бачу батьківський поріг...
    Ця хвиля спогадів збиває з ніг...
    Гнітюче - не почую, не побачу...
    Зима минула і розтанув сніг
    Та крижанинами я досі плачу...
    Ця хвиля спогадів збиває з ніг...
    Матусю, ти пробачила? Пробачиш?
    А пам'ятаєш дідовий горіх?
    Його ти, певне, з Неба зараз бачиш...
    І згадуються золотаві миті,
    Коли купалось сонечко у житі....
    Ця хвиля спогадів...
    Стій міцно...Не впади...
    Впіймай її...Тримайся...
    Далі йди...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  35. Дмитро Волєв - [ 2023.03.09 02:11 ]
    Ты..
    Ты на вид как кусочек солнца
    Или ядро самой яркой звезды
    Но тепло твоё ни капли не жжётся
    Ты состоишь из чистой любви

    А на ощупь ты мягкая кровать
    Уютней которой не найти
    И в ней годами можно спать
    Ведь никуда не хочется идти

    Ты пахнешь ранним рассветом
    Чьи лучи пронзают туман
    Ты упраздняешь все в мире запреты
    Вдыхая тебя, я становлюсь будто пьян

    -тебя невозможно описать,
    -и не получиться ни с чем сравнить.

    -о ней лишь можно размышлять
    -ради неё и стоит жить

    3 ноября, 2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Дмитро Волєв - [ 2023.03.06 23:18 ]
    Ты - моя мечта
    Пусть та блаженная лаванда
    Всё так же пахнет августом
    Я поражён твоим талантом
    Оставаться радостной

    И где бы я сейчас не был
    Куда бы ты не пропадала
    Знай, я лишь тебя всегда любил
    Просто хочу чтобы ты знала

    Всё будет так: ночной вокзал
    И лёгкий дождь,большие звёзды
    Всё будет так как я мечтал
    Не будет места там для злости

    -Пусть та блаженная лаванда
    -Всё так же пахнет августом

    6 ноября,2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Єлизавета Ярчевська - [ 2023.03.06 20:46 ]
    Послання до самотньої коліжанки
    Коли комусь дарують квіти,
    Ти, панно, пам’ятай одне.
    Для них - це тільки мить та мрія,
    Для тебе ж інший шлях відкритий.
    Про тебе будуть згадувати інші
    Як про вселенську силу, та навіть більше,
    У тебе вже закоханий весь світ!
    Ти подарувала їм цінніше,
    Нове життя, любов та вічність цілу
    Твій подих був для них надія,
    Твій шлях не є таким трагічним.
    Ти, панно, маєш ціль
    І вона не в тих букетах квітів.
    Благословенна, прошу тебе, озирнись!
    Май гордість, поважай себе!
    Той перстень на її долоні
    Їй кара Божа, ось і все.
    Іди і сльози витри
    Та подивись очима іншими на світ,
    Твій шлях він Божим цвітом вкритий,
    Кохано, мила, твій вік інший,
    Він - щасливий!
    2023 рік


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Сергій Губерначук - [ 2023.03.05 20:34 ]
    Ризикуєш підпасти під гніт…
    Ризикуєш підпасти під гніт.
    На голову сіла сила коханок рожевих.
    Любити трьохсот – триста літ,
    пити триста узварів грушевих.

    Одну вибираєш – і підпадаєш під гніт.
    Те, що їй притаманне – у триста разів краще,
    ніж те, що любив триста літ.
    Може, тепер не ризикнеш ніза́що?

    26 червня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 157"


  39. Олег Герман - [ 2023.03.05 16:21 ]
    Усе, як тоді
    Початок весни нагадав мені осінь:
    Туманно і сиро, немов листопад,
    Оголені гілки, сутулі дерева,
    Що скинули сніг, наче листя колись.

    Минула зима, а тепла нема досі,
    Лиш дощ відмиває від бруду асфальт.
    Чи щось у мені, чи в природі завмерло? —
    Усе, як тоді, коли ми розійшлись...



    05.03.2023
    (04.04.2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (11)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2023.03.03 21:15 ]
    Нова епоха
    Весна. Повітря злагідніле
    В моїм замисленім саду.
    Невидимої струмінь сили
    У груди ллється на ходу.

    Як тихо, затишно і чути
    Ледь-ледь уловний шепіт віт.
    Тут роздратованості пута
    Життя міського скинув світ.

    О свіжість подиху нірванна
    П'янить, очищує до п'ят.
    Немов у березні коханім
    Вернулась молодість моя.

    І я освідчуюсь в любові
    Їй - найдорожчій, золотій.
    Епоха мов нова, чудова
    В моєму почалась житті!

    3 березня 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  41. Олег Герман - [ 2023.02.21 20:24 ]
    Слово (акровірш)
    Я часто мріяв,  слухав  шум  дощу,

    Любив  і рок, і блюзу перебори.
    Юнак простий - не красень, не потвора.
    Бувало  всяке… Думав, що тону.
    Ледь чутний голос  чистого  сумління
    Юрба  із  підлих,  жадібних  людей

    Топтала  в  бруд  липкий,  неначе  клей  –
    Екстракт  із  їх  сліпого божевілля.
    Боліло  серце,  сповнене  жалю.
    Етюдом  стало,  досі  ще  не  чутим,
    `
    Моїм спасінням - ніжне « я люблю».
    А  вже тоді не вірив у майбутнє...
    Рука  в  руці та дотик уст  медових  –  
    'Яка краса... Яка казкова мить.
    Немов  струна,  у пам'яті  бринить
    Осіння зустріч і ... цілюще слово.
    !!!


    2013 - ...


    Рейтинги: Народний 0 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  42. Сергій Губерначук - [ 2023.02.21 18:20 ]
    Десятий Перґамент
    Ось десять їх.
    Віршів моїх.

    Кожне читаю з них –
    звідки ви?

    Переполовинив би я,
    та їх утаїти як?

    Очі скрізь.
    Не те, що колись.

    Утіхо моя!
    Ой, сліпа моя!

    Тільки любись.
    На них не дивись.

    Що не здолав –
    у перґаменти склав.

    Згорнув, мов руно.
    І п’ю, як вино.

    І п’яний я.
    І співаю я.

    Утіхо моя!
    десяти ночей…

    30 серпня 1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (2) | ""Перґаменти", стор. 51"


  43. Ігор Шоха - [ 2023.02.20 21:45 ]
    Напередодні коловороту
    І знову та сама весна
    займає околиці світу,
    і знову спиває вона
    росою напоєні квіти.

    Навіяне перше тепло
    прорізало очі проталин
    і це уже, наче, було
    і, ніби, іще не бувало.

    Брунькує букети бузок
    і пробує вітер на дотик,
    а до оп’янілих жінок
    з верби усміхається котик.

    Синицю гойдає лоза,
    ворона на ворона карка-
    є – буде, напевне, гроза
    гуляти алеями парку.

    Далекі гаї і луги
    освоять нові віртуози –
    крізь іній, пургу і морози
    летять перелітні птахи...
    збирають у ринви дахи
    сухої поезії сльози.

    02.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  44. Олег Герман - [ 2023.02.18 15:01 ]
    Час
    Спливав невпинно час, мінялися обличчя.
    Не раз розтанув сніг, троянди відцвіли.
    Життя ішло собі - ні праведне, ні грішне,
    Де був я - і герой, і зовсім навпаки...

    Мінялося усе в шаленій круговерті.
    Не завжди розрізняв де ворог, а де друг.
    В добра і зла чомусь кордони часто стерті.
    Напевно, "правил гри" ніхто ще не збагнув.

    Та годі балачок про праведність-гріховність,
    Як роздумів на кшталт "а що було б, якби".
    В кінці поневірянь, відкинувши десь гордість,
    Зберіг свій дивний світ, бо знав, що в ньому ти.


    18.02.2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  45. Олег Герман - [ 2023.02.15 01:32 ]
    Замовчали вітри
    Замовчали  вітри,  що  раніше  навіяли  смуток,
    Осінь  разом  з  дощами полинула за небокрай.
    І  не  жаль.
    Моє серце  прийми  —  найдорожчий  у  світі  дарунок!
    Подивись  навкруги,  може,   справді  потрапили  в  рай?..

    Ми  з  тобою  так довго  ходили по краю, на  грані
    Між  любов’ю  й  байдужістю,  темною  ніччю  та  днем.
    Лиш  вогнем
    Обпікали  години  безсонних  ночей  на  світанні
    І не вірили вже, що існує дорога в Едем.

    А тепер  тільки  ми  і надворі зима, наче  диво.
    Ні, не  холодно  нам. Зникли смуток, печаль,  пустота...
    А весна,
    Від якої чекав я тепла з нетерпінням наївно,
    Для природи - не більше, ніж просто чергова пора.



    Грудень 2012р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2023.02.14 09:14 ]
    На день закоханих
    На день закоханих тобі
    Стелю до ніг найкращі квіти...
    “Ти непідвладна будь журбі” -
    Шепочуть ніжно саду віти.

    Лиш тихо до вікна іди,
    І тепло світу усміхнися.
    Він стрепенеться, молодий,
    І сонечко засяє з висі.

    Ослабить щупальця мороз,
    І лютий не лютує більше.
    І тане лід його погроз,
    І з мого серця ллються вірші.

    В них пахощі — мов королі!
    Троянд, лаванди і жасмину!
    Цвіте кохання на землі
    І в небеса весняні лине!

    14 лютого 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  47. Сергій Губерначук - [ 2023.02.12 19:24 ]
    Комерсантка
    Ніч – моя свобода, я – її споруда.
    Голе серце білим світило.
    Пред’явила вроду, розв’язала груди,
    відпустила тіло – на діло…

    Мій комерсанте,
    я теж комерсантка:
    моя комерція – це я,
    уся до останку.

    От і ранок морить, от і розплатились.
    Теплими грошима вдягаюсь.
    Поки ще за штори сонце не скотилось,
    час не гаю – спати лягаю…

    Ніч – моя свобода,
    я – її споруда.
    В голе серце "Біле" вливаю.
    Воно густо бродить,
    розпирає груди…
    І ридає скрипка, ридає.

    10 лютого 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 78"


  48. Олег Герман - [ 2023.02.09 21:47 ]
    Сподівання
    Не  підживлюй  надію  в  мені,
    Не  даруй,  не  плекай  сподівання!  –  
    Кажеш так,  бо  давно у  душі
    Вже  не  віриш  у  справжнє  кохання.
    Ну  а  я  цього  разу  змовчу,  
    Бо  що  можна  ще  тут  розказати?..
    Про  мою  нескінченну  журбу  
    Чи  про  те,  який  я  –  бідолаха?

    Просто знай,  що люблю  тебе  щиро
    І  кохання  моє  неосяжне!
    Сподіваюся,  вірю  у  диво,
    У  взаємність  та  спокій  між  нами
    І  у  те,  що  ми  разом  навіки.
    Тож,  молю,  не  блокуй  наші  чати,
    Бо  тебе  я  кохаю  настільки,
    Як  лиш  може  людина  кохати.



    28.05.2022


    Рейтинги: Народний 0 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2023.02.07 05:35 ]
    Коштовна шляхетність
    У товаристві дам шляхетних
    Ти сяєш, наче той опал.
    І вивергається, як Етна*,
    У бік твій лава всіх похвал.

    І навіть серед них -- вродливих -
    Іскришся, наче діамант.
    Бо для присутніх — справжнє диво
    Твоя краса і твій талант.

    І вся увага кавалерів --
    До цих смарагдових очей.
    І танці їх після вечері,
    Лягають на твоє плече.

    Вина хильнули і веселі,
    Рубіни гострі — їх слова.
    Вони готові до дуелі
    За право раз потанцювать.

    ...І кожен з них — з тобою в танець,
    Бо хтось шляхетно поступивсь.
    Вона в його обіймах тане!
    Красою ж сяє — для усіх!

    7 лютого 7530 р. (Від Трипілля) (2023)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  50. Сергій Губерначук - [ 2023.02.05 23:48 ]
    Ти – глиба…
    Ти – глиба,
    з якою зіткнувся я в цій атмосфері.
    Я – метеорит,
    що вже впав у твою ковилу.
    Я надто невдячний –
    ніколи не стукаю в двері,
    заходжу, сідаю,
    приймаю, як хліб, похвалу
    за вірші свої
    і за риму свою кострубату
    я мало беру –
    мідний ламаний гріш, і не більш.
    А тут –
    ти осипала всім, чим багата ця хата,
    і я вже не знаю,
    навіщо читаю цей вірш.
    Є очі у тебе,
    яких в Україні немає,
    і навіть,
    якби стала жінкою наша земля,
    навряд чи їй вистачить
    Дону, Дніпра і Дунаю,
    щоб викапать очі
    ще глибші, ніж туга твоя.
    Ти маєш волосся,
    з яким порівнялися б ночі,
    усі, які є
    у безмежному Всесвіті цім,
    і шию шовкову,
    мов пам’ятник з Божої площі,
    напроти якої
    я ставлю небесний свій дім.
    Тебе возвеличу,
    ти – глиба, якої не буде,
    щоб я
    розбивався об неї по стільки разів!
    Ти – та,
    хто мільйони поетів розбудить,
    щоб тільки один
    так зайшов, подивився – і сів…

    8 липня 1996 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 124"



  51. Сторінки: 1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   125