ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Вікторія Лимар - [ 2017.11.06 22:27 ]
    Ніч і ранок
    Якось раптово застала нас ніч.
    Ковдрою хмари - не видно узбіч.
    Темно довкола - наш погляд блукає,
    Зіроньку ясну у небі шукає!

    Де ж та стежина, втрачена нами?!
    Острах чомусь повіяв з вітрами.
    Місяця теж не побачиш на небі-
    Щось там не склалося,мабуть,як треба!

    Темрява крила чорні відкрила,
    Ніби примара раптом влетіла.
    Що ж нам робити? Немає поради.
    Треба чекати - дамо собі раду.

    Місяць- не Бог- не його зараз ніч!
    Ранок простелить нам шлях до узбіч!

    07.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.05 19:50 ]
    Космічна мить
    На краєвиди глянути картинні
    Я спраглий, зностальгований іду.
    Як хороше у затишній місцині
    Посидіти в осінньому саду,

    Помріяти, згадати про кохану,
    Нехай сюди вітрицею летить.
    Своїм ласкавим подихом неждано
    Огорне, подарує щастя мить.

    І я забуду всі тяжкі гризоти,
    Відкрию таємницю наяву:
    О мить космічна, я в тобі достоту
    На цій землі аж вічність проживу.

    5.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  3. Валерій Хмельницький - [ 2017.11.04 18:33 ]
    Про листопад і загадкову Джемму Халід
    Холодний місяць листопад
    Тихенько листячком шурхоче -
    І у такі холодні ночі
    Пригод ми прагнемо й принад.

    А за вікном дзюрчить із труб
    І капає з дахів поволі -
    Та це не страшно, ти ж не в полі,
    А дивишся на вигин губ

    Співачки Джемми в "Ля мінорі",
    Що таємнича й загадкова
    І красивенна дуже й дуже -
    Не каже тільки, чи одружена,

    Хоч ти по вуха закохався -
    Смієшся й плачеш над піснями,
    Вона ж сміється разом з нами
    І каже: "Буде все о'кей!"


    03.11.17


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  4. Марія Дем'янюк - [ 2017.11.03 22:40 ]
    Братику
    Коли ми опинимося обоє
    серед розкішних хмарок,
    то відшукаємо черешню
    й назбираємо червоних ягідок.
    Наповнимо велике цеберце.
    Кидатимемо їх на землю -
    нехай солодшає людське серце.

    А далі у небі відшукаємо
    кульбабово-волошкову долину.
    Зберемо насіння, усе, без упину.
    Засіватимемо землю із хмарок білосніжних,
    щоби квітло все довкола
    й більшало думок і слів ніжних.

    А ще ми відшукаємо наші ковзани
    і будемо кататися по океану неба.
    Нам навіть не потрібно чекати зими
    тоді...колись потім...як я прийду до тебе.

    А поки я молитимусь, братику, за тебе.
    Та разом з мамою ходитиму до церкви й у капличку.
    І я не буду плакати, бо ти сказав би мені "не треба"
    І пригорнув та поцілував би мене у щічку...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  5. Валерій Хмельницький - [ 2017.11.01 22:32 ]
    У позі запонки
    Не дарує мені обручки,
    Не вдягає мої запонки,
    Та тримає мене за ручку,
    Певно, хоче мене... покохати.

    Я дивлюсь йому прямо в очі,
    Зазираю в саміньку душу,
    І не знаю, чого він хоче —
    І не знаю, чи йти назустріч.

    А сьогодні вночі у ліжку
    Наказав стати в позі запонки...
    Добре, милий, та це — пізніше,
    Зараз дуже я хочу спатоньки...


    01.11.17








    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (8)


  6. Надя Семена - [ 2017.10.31 15:50 ]
    Осінній карнавал
    Терпке вино по вінця у бокалах!
    Любов і осінь - кругом голова,
    З тобою нам сьогодні світу мало,
    Дощем на щастя небо засіва.
    Листки каштанів мокнуть у калюжах,
    Весь тротуар у плямах парасоль,
    До перемін погоди нам байдуже,
    Налити ще вина тобі дозволь.
    Вино п'янке, як особлива осінь,
    Забудь печаль, надія в серці є!
    Твій поцілунок... ще його не досить
    Хай ніч нам світлом зоряним стає!
    У ритмі танцю листя закружляло,
    Мелодії похитують бокал...
    Тобі мене, мені тебе так мало
    Та є для нас - осінній карнавал!
    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Марія Дем'янюк - [ 2017.10.30 11:16 ]
    Якби вернутися в те літо
    Якби вернутися в те літо...
    Аби вернулися літа...
    І знову бачу: йде у полі
    моя матуся молода.
    Така весела, говірка,
    Милуються нею тополі...
    А я сміюся своїй долі,
    В долоні мамина рука...
    Коли б то зупинити літо...
    Аби спинилися літа...
    А плесо річки, верболаз
    тихенько кличуть: йдіть до нас.
    І хвилі ніжать наші плечі...
    І темний плащ вдягає вечір...
    На небі місячний ясир
    Розкидав зоряний інжир...
    Така солодка твоя мова,
    Як лагідно бринить розмова...
    Якби те літо відгукнулось...
    Щоб повернулися літа...
    Червона рута, запах м'яти,
    Ми з мамою йдемо до хати,
    І теплий спокій на душі
    Вмостився радісно в тиші...
    Я озираюся в те літо,
    І зупиняються літа...





    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Марія Дем'янюк - [ 2017.10.23 19:56 ]
    Ой, люлі-люлі
    Моє ліжко - люлька,
    Яку почепили на гачок-місяць.
    Місяць співає: люлі-люлі.
    Зорі співають: люлі-люлі.
    А я не сплю, бо згадую
    роки минулі:
    як ти співав мені "люлі-люлі",
    щоби наснилися сни гарнюлі,
    щоб на ранок човен-усмішка
    зупинив свій зоряний шлях
    на моїх вустах...
    Щоби сяйво золотих зірок
    ясніло в зіницях,
    і осідало зоряним пилом
    на усіх моїх стежинах і
    зустрічних лицях...
    Ой, люлі-люлі, люлі-люлі,
    люлі-люлі, люлі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Сушко - [ 2017.10.16 15:32 ]
    Сонячний ранок
    Прокинувся. Квітник. Пахтить садок.
    Муркоче солодяточко на вушко.
    Сідай, кохана, хутко у візок,
    В амурних справах я удатний служка.

    Спускаємося радісно з гори,
    Возносимося у захмарні висі.
    Усе, що є, любов моя, бери!
    Лише щільніш до мене пригорнися!

    Вповили крила голову мою,
    А я цілую у вуста кохану.
    Щодня літаю з нею у раю,
    Лікуємо свої душевні рани.

    Зіграли разом на одній струні.
    Ми - віртуози. Нам таке не важко.
    Коли акорд останній одгримів -
    На грудях задрімала щастя пташка.

    16.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  10. Марія Дем'янюк - [ 2017.10.13 21:44 ]
    ***
    І навшпиньки прийшла осінь...
    Та зазирає в очі мої...
    Ношу з собою принесла гірку:
    біль, смуток, печаль...
    Листя зів'яле, чорну хустину і просідь...
    Прошепотіла: минуле минуло, на жаль...
    Стисну в руці оберемок пожовклого листя -
    стукають спогади в серце:
    віднині це їхнє помістя...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  11. Олександр Сушко - [ 2017.10.12 20:39 ]
    Закохані

    В сірім світі вічних перемін
    Зупинися, мила, на хвилину.
    Ваблять губи - росяний кармін,
    Поведу за сонячну долину.

    Ми створили затишний Едем,
    Ангели злетілися до хати.
    Тут усе витьохкує, цвіте!
    То ж хутчій знімай із себе шати!

    Ну, а я тобі допоможу.
    Ось, рука розстібує сорочку...
    Ти - богиня! Я тобі служу!
    Дзеленькочуть серденька-дзвіночки!

    Вигинайся хвилею, співай!
    Я ж майстерно гратиму на скрипці.
    На землі у ліжку тільки рай.
    Ну, а ми у ньому - білі птиці.

    Постаріли. Догора свіча.
    Мріяти лишилось про онуків.
    Тихо вийшов ангел з-за плеча,
    На живіт поклав коханій руку.

    12.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Прокоментувати:


  12. Ірина Вовк - [ 2017.10.11 01:36 ]
    "Натюрморт з жоржинами"
    Жоржини зів'ялі – торішні опа́ли опалі,
    розніжено вітер гойдає засніжені далі,
    поблідло чи світло, чи тло золоте пасторалі –
    марнí натюрморти… жоржинні офорти печалі…

    Ген місяць помітив ту постать на соннім причалі –
    усміхнена Панна – у синім холоднім кришталі…
    Портрет Незнайомки в знайомім до болю овалі –
    паліють жоржини і мліють, як води відталі.

    Жоржинні печалі на соннім і синім причалі,
    відталі, як води зімлілі в холоднім кришталі,
    опалі в розніжені вітром засніжені далі,
    в опалі паліють на Пана в знайомім овалі.

    Портрет Незнайомця на тлі золотім пасторалі…
    Розквітло чи світло, чи літо марно́ї печалі –
    розніжена Панна із Паном на соннім причалі,
    а далі – засніжені далі, опа́ли опалі…

    Лиш місяць жоржинно милує жоржини зів'ялі.

    (Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:логос,1997)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2)


  13. Олександр Олехо - [ 2017.10.10 16:16 ]
    Ти поспішаєш, осене...
    Ти поспішаєш, осене... Куди?
    В дорозі літо бабине згубило.
    Невже холодні дощові кути
    ти більше за осоння полюбило?
    Утім, любов доречна? Мабуть, ні.
    Ти лиш пора життєвої моралі.
    Рахує світ свої курчата-дні.
    Вони ж у клітці жовтої печалі.
    Померзли бідні, меншають числом.
    Маліють суголосно з листопадом.
    Старий єврей вітається: Шалом!
    А сіра днина вештається садом.
    Своя, чужа – все глибше колія.
    Надів хомут? Тягни підводу щастя.
    А осінь насміхається: це я,
    ваш поводир до білого причастя…

    10.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  14. Олександр Сушко - [ 2017.10.09 20:44 ]
    Вино кохання
    Гнеться гроно виноградне, обважніла віть!
    Я достигла, мій коханий! Палахкоче хіть!
    Почуття - ріка бурхлива! Напнута струна!
    Я - вино терпке, гаряче. Пий мене до дна!

    Солов"ї в саду тьохкочуть на усі лади -
    Удихни на повні груди і до ніг впади!
    Пишні груді пахнуть медом, лащаться до рук.
    О, як хочу я кохання! Родиться малюк!

    Цілу вічність наше ложе бризкає вогнем
    Тут наш рай! Колиска щастя і земний Едем!
    Налітався донесхочу в піднебессі птах ,
    Утомився. Спи мій милий. Стану на чатАх.

    08.10.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  15. Галина Онацька - [ 2017.10.09 11:42 ]
    Листопа́д


    Знов на губах гіркий цілунок кави,
    Вже темне ніч розвішує сукно
    І місяць, мов дивак якийсь цікавий,
    Пове́рх фіранки зазира в вікно.

    А листопа́д, а листопа́д палає,
    Та кличе музика мене його дарма:
    Тебе немає, в нім тебе немає.
    Для чого він мені, коли тебе нема?

    І знов, і знов летять на підвіконня,
    Як зорі, з клена золоті листи.
    І пахне кава… спогади… безсоння…
    Я там, де ти… я завжди там, де ти!

    Розтануть зорі, листя відпалає,
    Відзолотиться, з сумом облетить.
    А я на зустріч нашу так чекаю.
    Лишилась мить. Одна лиш тільки мить…
    02.10.17


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  16. Галина Онацька - [ 2017.10.08 12:47 ]
    Нічний дощ

    Прокрався дощ нестримний опівночі
    На потаємне з кимось рандеву,
    Вітри тріпали, наче поторочі,
    Геть поруділу, змучену траву.

    Дерева гнулись, підкорившись вітру,
    Та тріпотіло листя, як душа,
    І ту нічну незатишну палітру
    Ліхтар своїм промінням спокушав.

    А дощ бродив і зазирав в вітрини,
    Усе чекав когось, усе чекав…
    І не було сумнішої картини,
    Як містом він засмучений блукав.

    Десь забарилась, не прийшла кохана
    і він розбите серце не беріг -
    Боліла свіжа і пекуча рана,
    Котились сльози, падали до ніг.
    07.10. 17


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2017.10.07 23:33 ]
    Дихаю щастям
    Приходжу знов сюди, і це мені не здасться,
    А справді є таке прекрасне відчуття,
    Немов усим єством я тут вдихаю… щастя,
    О трепетне яке, божественне злиття!

    Воно мені таке – немов у будень свято,
    Я п`ю нектар небес – питво це голубе.
    І дуба обніму, неначе свого брата,
    Берізку пригорну, немов… немов тебе.

    Шепоче ніжно гай хмільними голосами,
    Непрохану сльозу змахну йому до ніг.
    До тебе я прийшов, Природо, як до мами –
    Розраду віднайти на грудях дорогих!

    7.10.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  18. Олександр Олехо - [ 2017.10.06 16:39 ]
    Небо пливе у дощах...
    Небо пливе у дощах
    Пані сідає на потяг
    Стики рахує шлях
    Осінь дарує одяг
    Із уповань і снів
    Із філософії мрії
    Сенс заперечує гнів
    Ангел цього не вміє
    Хмуриться ранок дня
    Вітер кидає листя
    Знову людська метушня
    Міста-авантюриста
    Там за вікном сто літ
    Не одиноких зовсім
    Але самотній світ
    Але чергова осінь…

    05.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  19. Ірина Вовк - [ 2017.10.04 08:04 ]
    "… А серденько, серденько… все-таки б'ється воно"
    ... А серденько, серденько... все-таки б'ється воно –
    сльотливе, як осінь, як листя осіннє, тремтливе...
    Той трепіт, той шепіт – то примха осінньої зливи –
    жбурляти багрянець у сіре, старе полотно...

    Що туга осіння, що смуток терпкий трепетання
    над всім найдорожчим, що досі у серці жило!
    Та крихітка сонця сьогодні, і справді, остання,
    а серденько, серденько – листям шорстким замело.

    ... О чорная в'юго, о віхоло сонного листя,
    жаских інтонацій невольно розсипана креш –
    стелися під ноги і Божому дню помолися,
    бо долі осінніх падінь не уймеш, не минеш!

    Осінньої зливи примхливе крапливе бельканто,
    а в серденьку, в серденьку – літо стриножених свіч...
    Не варто й казати, вражати уяву не варто,
    як січа осіння зрива наші голови з пліч.

    Така вже негода! – розбите, потрощене днище,
    лиш рам'я запалі оголених, мокрих дерев...
    І ми вже не просто – а вої у тім бойовищі,
    а серденько, серденько б'ється свідомо, як лев.

    (Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  20. Ірина Вовк - [ 2017.10.02 09:18 ]
    "Шопеніана. Лист у вічність"
    Не склалося. Я вас люблю, Соланж,
    але так сталось, ви тепер заміжня.
    В сльоту столичну в'їде диліжанс,
    а в нас заплаче цвітом дика вишня.
    І я, як дика вишня, упаду
    доземно в бризках чулості під ноги...
    Спасибі вам за буйність молоду,
    за вперту облюбованість дороги.
    Сьогодні, Соль, я гратиму про час,
    що, нами обертаючи, відходить.
    Прелюд - це Ви... Елегія... Ні, вальс...
    (Терпке вино cп'янить, заколобродить -
    шумке, як ваша юність і краса,
    як хвиля, що возносить на узвишшя,
    як птаха, що зринає в небеса!..)
    Хоч визнаю, безпутнє це заміжжя.
    Безпутні подорожні?! Ні... Обман -
    у тім талан, що в музиці спасіння!
    Жага життя - Аврора Дюдеван.
    Жага розтала, як роса весіння...
    Тепер благаю щастя, Соль, у вас -
    такого щастя, що в цвітінні тоне...
    Я впишу щастя в музику і в Час,
    і в почуття тремкого напівтони.

    Рожевий цвіте, щастячко, пливи -
    бездонне, неоглядне, надвелике...
    Нетлінна Музо, Музико, живи! -
    при доторку до ймення Фридеріка.

    https://www.youtube.com/watch?v=V0XcmzLHc1M&list=RDlAvcmWK7jVE&index=4


    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом, 2013)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати: | "ІРИНА ВОВК. АРТБЕСІДА."


  21. Мірлан Байимбєков - [ 2017.10.01 20:29 ]
    Ходімо зі мною!
    Ходімо зі мною — я покажу тобі Рай!
    Ходімо зі мною — я здійсню твої мрії!
    Ходімо зі мною — й сльозам буде край!
    Ходімо зі мною — й разом здурієм!
    Ходімо зі мною — залиш їх усіх!
    Ходімо зі мною - бери лиш за руку!
    Ходімо зі мною — я очманілий твій псих!
    Ходімо зі мною - забудеш про муки.
    Ходімо зі мною — ходімо на вік.
    Ходімо зі мною, солодка ожино!
    Ходімо за мною — я той чоловік,
    Якому ти скажеш — Твоя я дружина!
    01.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Ірина Вовк - [ 2017.10.01 16:17 ]
    FRANZ SCHUBERT "SERENADE" - ФРАНЦ ШУБЕРТ "СЕРЕНАДА"
    Пісне моя, лети з благанням
    тихо в пізній час.
    На побачення з коханням
    ти прилинь до нас.
    Вітерець колише віти
    в місячнім човні,
    і ніхто, мій ніжний цвіте,
    нас не чує, ні ...

    Чуєш, гаєм розходились
    співи солов'я.
    Звуки їх росою вмились,
    як душа моя.
    В них і туга, і жадання --
    вся жага признань,
    і любовне трепетання --
    полохлива лань.

    ... Дай же доступ їх освячень
    ти душі своїй.
    На таємну ніч побачень
    ти прилинь хутчій ...
    ... прилинь ...
    ... хутчій ...

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (5)


  23. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:33 ]
    "ГОНДОЛІ-ГОНДОЛІ, ГОНДОЛА…" (пісенне)
    В легкій гондолі леді привітна
    пісню співає, п'яна від мрій.
    Раптом англійку пекар помітив,
    з мо́ста почав підспівувать їй.

    В місячну ніч - ах, от в чому річ! -
    ніжно всміхалися вічка до віч.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...

    Літо минуло, бурі вляглися,
    білі вітрила пне корабель...
    Дармо втікаєш - долі скорися,
    леді примхлива...Озвися, гей!

    В юних серцях - ах, де й дівся страх! -
    Любов розвилася в шлюбних вінцях.

    Го́ндолі-го́ндолі, гондолі́,
    го́ндолі-гондола́...


    poiskm.net/show/детский.../гондоли-гондола-р-карозоне

    (Для вечора італійської класичної музики з голосу Олександри Ленишин. Львів,1997).


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  24. Ірина Вовк - [ 2017.09.29 12:51 ]
    "ТІРІТОМБА…" (пісенне, ліричний жарт)
    Кожен вечір, кожен вечір йду до моря, -
    там красуня, як та зо́ря...
    В неї кучері, мов сонечко промінні,
    сік малини на устах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Я на неї подивлюсь - вона сміється,
    їй подобаюсь, здається.
    Де тендітний тонкий стан її проб'ється,
    сміх злітає, наче птах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Раптом бачу, наче дуб стає старезний,
    її батечко кремезний.
    Його тон не делікатний, не облесний -
    бук важкий в його руках...

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!

    Чим скінчилось, догадайтеся самі ви -
    про лункі ударів зливи...
    Та смішливе біле личенько вродливе
    сяє лагідно в очах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тіріто́мба - дзвонять дзвони в небесах.

    Тіріто́мба, тіріто́мба,
    тірітомба - в небесах!


    (Для вечора італійської музичної класики з голосу Олександри Ленишин. - Львів,1997)


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Олехо - [ 2017.09.28 17:37 ]
    Осіння пані
    Осіння пані, Ви такі чарівні…
    Осяяні печаллю зайвих знань.
    Під карими очима чорні тіні.
    Молитва-шепіт: - Боже, не порань
    моєї мрії зоряні висоти,
    моєї правди праведні шляхи.
    Я, наче Фенікс, оживаю всоте
    і знову повертаюсь на круги.
    Осіння пані, Ви такі звабливі…
    На довгій ніжці келишок вина.
    Десерт життя – солодко-кислі сливи,
    і дотик віку – перша сивина.
    В саду зітхань не всі зів’яли квіти,
    жіноче щастя ще чатує Вас.
    Навколо серця - сподівань орбіти,
    і сам еЛГе запрошує на вальс...

    27.09.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (6)


  26. Олександр Олехо - [ 2017.09.27 10:54 ]
    * * *
    Егоцентричні кола днів,
    різновіддалені орбіти.
    Метелик на вогні летів.
    Він думав, що яскраві квіти…

    Із літа бабиного в сон,
    де жовто-пряні листопади
    та їх осінній марафон –
    лишилось трохи зачекати.

    А я загаявся, не встиг
    грішки замести з хати-дому,
    а ті лукаві – миг та миг,
    та не мені, а домовому.

    А той, невидимий, сидить,
    на пічці гріє сиві думи,
    бо незабаром гряне мить
    і налетять холодні тлуми.

    І буде осінь, як завжди,
    згасати тихо за порогом.
    Прохати зиму: підожди,
    ще маю сповідь перед Богом…

    26.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  27. Ірина Вовк - [ 2017.09.26 09:42 ]
    "В вечірню сутінь осінь погаса..."
    В вечірню сутінь осінь погаса.
    Багряно клен прощається із листом.
    І Покрова́ крилом своїм Пречистим
    манить у вирій: ось тобі яса!

    Суєтні тіні в сутінковій млі
    кудись зникають, звідкись виринають…
    Кити на спинах Землю обертають –
    полюддя вбоге… блазні… королі… -
    Суєтні тіні в сутінковій млі!..

    Епохи… Драми… Воскресає Час
    у повноті яскравостей магічних,
    Планета Щастя – тиха і велична,
    як Крейслера пастельно-світлий вальс…
    (І Час – за нами, з нами… й проти нас)!

    Коли вже осінь… осінь на порі,
    тут все в огні – і блазні, й королі…
    Вертають в осінь з осені – навспак! –
    химерно так! – а Час: тік-так, тік-так…
    Кленовий лист не-ново кружеля –
    Земля в огні… в снігу… в цвіту Земля!..
    Земля в заграві… Сонця стиглий диск
    стікає в сутінь як бджолиний віск…
    Багрянородний, котиться в траву…

    …І я в огні: множинні світло-тіні
    блаженних душ промінчики нетлінні –
    я пломенію… Звісно ж! – я живу…


    (Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013).


    Рейтинги: Народний 0 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1) | "Fritz Kreisler Liebesleid Ф.Крейслер Муки любви. Юрий Медяник"


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.25 23:25 ]
    Прийди
    Ну ось і ти, півострове мій любий -
    Шепочеш, закликаючи:«Прийди!»
    Молитву урочисто мовлять губи,
    Гай сплескує вітаннями води.

    І вітерець утомлений не дише,
    І листям не шурхоче вже ніде...
    Мене оповиває люба тиша,
    Коханою припавши до грудей.

    І тихо заколисує у гаю,
    І я вбираю пестощі й мовчу.
    Озерне плесо колом позіхає,
    Поволі гасить день свою свічу.

    25.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  29. Ірина Вовк - [ 2017.09.25 10:34 ]
    "Ну, що ж стріляй! Так навіть буде краще…"
    Ну що ж, стріляй! Так навіть буде краще:
    не встигне й відболіть – розверзнеться пітьма.
    Ти, щастячко, чиє? Злиденно струменяще –
    катма в тобі зізнань, то, може, й куль катма!

    Розщедрись, не скупись, з’явись на полі бою,
    рви тіло на шматки, впивайся і ярій!
    А хоч би й був у нас єдиний дух з тобою,
    А хоч би й вирував у душах буревій.

    Я чую поклик сурм. Наладьмо лук і стріли,
    нагострені мечі виймаймо із піхов!
    Це буде чесна гра: про те, що в нас убили
    високе і терпке, і тепле ... як любов ...

    І ось уже не ми, а наші подоби́зни,
    огорнуті в пітьму, у латах і в броні –
    на ближніх і близьких із чарою трути́зни
    навально летимо в пекельному вогні.

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  30. Олександр Олехо - [ 2017.09.23 19:52 ]
    Сюжети снів
    Сюжети снів приходять уві сні.
    Іде вистава у порожній залі.
    Герой один у марення на дні.
    Але який! У Божому кварталі
    рятує не індиго – цілий світ
    і, навіть, трохи більше… Забагато,
    як на одного, праведних побід:
    усі для миру, жодної – Ерато.

    22.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  31. Ірина Вовк - [ 2017.09.23 12:14 ]
    "Терновий цвіте..."
    Терновий цвіте,терновий цвіте –
    Зма́яні віти – шлюбне убрання…
    Злотом залита, росами вмита
    Тернова ружа – чара кохання.
    .
    Терновий цвіте,терновий цвіте –
    Спущені віти – лячне ячання…
    Мрій кришталевих чара розбита –
    Тернова ружа --… стогін мовчання.

    Терновий цвіте, терновий цвіте –
    Черлені віти – сизе світання..
    Десь лебедіє в зорянім світі
    Любов найперша, любов остання.

    Тернова ружа, тернова ружа –
    Кров пурпурова – плід перезрілий…
    На чорні брови – ле́дова стужа…
    Тернова ружа – цвіт запізнілий.

    (Зі збірки інтимної лірики "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997).


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  32. Олександр Олехо - [ 2017.09.22 13:17 ]
    Із днів осінніх позолота зійде
    Із днів осінніх позолота зійде,
    перетече відтінками у тло.
    Лиш міти жовті у саду деінде
    очам залишить сівер-помело.
    Родинні узи обриває осінь,
    і падають змертвілі голоси
    у тишу снів, де ходять душі босі
    і спокій стережуть зіркові пси…
    Навколо Сонця, за велінням часу,
    ховаючи невічне у живе,
    пливе Земля з ілюзіями гласу
    та індульгенцій від Буття не жде.
    Шукає нас й ошукує дорога,
    із року в рік знецінює мету –
    знайти у русі круговерть чи Бога,
    рутинне коло чи стезю святу…

    22.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  33. Ірина Вовк - [ 2017.09.22 11:58 ]
    "Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська…"
    Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська...
    Піано-п'яніссімо арфа тонує анге́льська...
    Легкі переливи розталих у мреві мелодій,
    Єгипетські схлипи і нашепи „Доді мій, Доді...”
    Шумує невипитим щастям весільне шампанське,
    Завмерло у траурних снах Королівство Британське,
    Розхвилено хлипає кров'ю знесилена Сена,
    Пелюстками уст промовляє Париж Джо Дасена...
    На ложах гаптованих принци Уїльям і Гарі
    Рубінами вистелять взір королівській тіарі.
    Тіара самотня... Перлинно вона овдовіла –
    На чо́лах тіари розвинулась лілія біла.
    „Сонатою Місяця” ніч упливе за водою –
    Луна переміниться... Ти відпливеш МОЛОДОЮ...
    В небесних покоях, в трояндових хащах блакитних
    Витатимеш ти серед крил між усмі́шок привітних,
    Із поглядом Долі на вирок дочасної втечі
    Зів'єш пелюшкове гніздо нерожде́нній малечі,
    У відсвіті сяйва Мадонною зійдеш з Оранти,
    У зорях падучих жаркі віднайдеш діаманти –
    Рожевоатласно розтанеш у відзвуках вальсу...

    ... Твоя діадема вінчальна залишиться Чарльзу...


    Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001.


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  34. Ірина Вовк - [ 2017.09.21 21:05 ]
    "АMORI VITAM IMPENDERE"
    «Amóri vitam… vítam impendére…» -
    рука Старої і Нової ери…
    Пульсує серце в камені печери:
    «аmori vitam… vitam impendere…».
    Пощерблені мечі і кавалери –
    «аmori vitam… vitam impendere…».
    Троянди тлінні на осінні сквери –
    «аmori vitam… vitam impendere…».
    На імена опалі і на квіти
    Благає «Господи!» рука - «аmori vitam…».

    Благає Господа рука, а гук гукає,
    пощо́ гукає і кого шукає
    в печерній чорноті, в палкій покорі:
    «O sóli Deo Glória amóri…».
    Країнами, епохами, віками
    пульсує серце, бо воно ж не камінь,
    блукає серце – в Лету кануть лі́та –

    опалим іменам і квітам – «vita»!

    Зникаю у Садах Семираміди,
    плекаю квіти для малої Іди,
    згораю Оком Гора до Ісіди
    і опадаю пилом з піраміди –

    я там блукаю – квіт-ім'я шукаю
    і не знаходжу. І назад вертаю…

    «Аmóri vítam… vítam impendére…» -
    Любові псалм… Смичок Аполлінера!
    На келії і на соборні стіни:
    «Моя любове…» - перша скрипка Ліни!
    Нестямне соло: «soli De…» - отямиш –
    «люблю… за мене не виходьте заміж».*
    Мінорний втор… Собор святого Віта –
    і дзвін як камертон: «аmóri vítam».

    Благословен єси квітковий хист,
    Щербатий меч, осінній падолист
    рукою тої ж вицвілої ери:
    «аmori vitam… vitam impendere…» -
    Благає Господа рука, а гук гукає,
    в пітьму гукає і в пітьмі шукає:
    далекий мій… утрачений… люблю! –
    І пелюстки гублю… гублю… гублю...

    ...Пульсує серце твердо, наче камінь:
    "Ж и т т я
    п р и с в я ч у ю
    Л ю б о в і".

    Amen.

    (Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  35. Ірина Вовк - [ 2017.09.20 08:39 ]
    "ТИ ПЕРЕЙШОВ ЦЕЙ КВІТНИК..." (За музикою Ейтора Вілла Лобоса)
    ... Ти перейшов цей квітник, де впала твоя хустинка,
    Цей біложасминний крик - архангела чиста сльозинка...
    Застиг аромат ялівцю на листі, падучому з гілки...
    Як спалах очей твоїх, зíрки - живі діаманти - лицю...

    Ти перейшла цей квітник, як переходять із часом
    Троянди розкішної лик, кохання тужні контрабаси...
    Галузкою мить ожила... Гвоздика на прянощі заздра -
    як з пензля незримого майстра - пелюстки із твого чола.

    Пониклим вінцям - алілуя! О гордощі в аурі мімоз!
    Як гаряче дух завирує! Як пристрасно вдарить мороз!
    На чемнім сумнім "монсеньйорі" я бачу цілунку печать...
    Ах, Аve Maria, amori! - до Господа губи кричать!

    Троянди осипляться... Боже! Ілюзії тануть, як сніг...
    Жасминно, криваво тривожать розлуки у терні доріг.
    Як рух делікатних магнолій - цей співний мотив безнадій -
    Як в'язки п'янких меланхолій, як пуп'янки ностальгій!...

    (Зі збірки "...І все ж неопалима". - Львів: Логос,2000-2001)



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  36. Сергій Булат - [ 2017.09.19 19:51 ]
    Що лиш любов?
    Що лиш любов питання -
    Це серця дикий стук.
    Сумних думок стенання
    До зустрічей, розлук.

    Ти любиш - слів немає.
    Їх просто не знайти.
    І серце завмирає,
    До неї ти лети.

    Як важко пояснити,
    І ще важче знайти.
    Кого би полюбити
    Й себе оберегти.

    Любов то є залежність,
    Така приємна мить.
    І ніби протилежність,
    А серце так щемить.

    Духовно і фізично.
    Де ту любов знайти?
    Все ніби і логічно
    Але горять світи.

    Іще не впали роси
    А сліз уже нема.
    Емоцій вже покоси -
    Судоми обійма.

    Ой чи прийде, чи кине?
    Себе питаєш ти.
    А ні свобод, ні днини
    Півночні самоти.

    Але у муках радість
    І сенс всього життя.
    Дай кожному на старість
    Пронести не сміття.

    Думки з думками линуть,
    Де я тебе знайду?
    І почуття не гинуть -
    Від втоми не впаду.

    Вони допомагають
    Себе-тебе знайти,
    Надії колихають,
    В брід море перейти!

    Любов то муза щастя
    І лікар від біди.
    Або думок безвластя
    Залишені сліди.

    Що є любов? Не знаю.
    Добро чи зло богів?
    Себе я не питаю,
    Аби не зкам’янів.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Ірина Вовк - [ 2017.09.19 09:39 ]
    Варіації на тему "Пращай"...
    Відтак, мій друже, мовлено “пращай”…
    Чутливо так сльоза ряхтить на віях.
    Рожеві сни в дрімучих сніговіях…

    … Мій вогнику, а ти собі палай!

    Ще тепло нам в жаринках темних руж,
    ще наших губ блакитні едельвейси
    хвилево пломеніючи воскресли
    посеред вікон змерзлих, серед стуж.
    Пращай, пращай… На відстані сльози
    усе лихе спливає за водою,
    і ми ще вдвох – луною молодою
    бринять на вітрі наші голоси.
    Не треба слів. Про щось вони змовчать,
    про щось злукавлять сім’ям полино́вим –
    у сокровеннім (приспанім і новім)
    уміймо гідно ближнього втрачать.
    Ми не загинем! Тільки відживе
    у нас гарячий сонях відігрітий…
    Чому ж тоді з померклого із літа
    ріка Любові брижиться, пливе…

    Самотній вітре, чи впізнаєш враз
    отих, що в часі снили так рожево,
    що так любили – цвітно, кришталево,
    чи ми – не ми, чи казка не про нас?!

    … З’ятрілим зором світимо з імли –
    то серце плаче, (в оці сліз не маєм!):
    останній с о н, останній ц в і т пращаєм –
    сон п о з а нами, квіти – в і д ц в і л и.

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Сполом,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  38. Ірина Вовк - [ 2017.09.18 10:21 ]
    "Блукаючим"
    ... ще хвилинку, ще хвилечку зважу –
    я нічого тобі не скажу –
    травень вижухне, жовтень пожовкне –
    я до тебе прийду ... і змовкну ...

    Недомовлене, недосказане –
    ми, немов би, сонця над оазами.
    Над квітучими – світло сіється,
    (а над кручами вихри віються!).
    Як закрутить вже – не розкрутиться,
    що судилося – те і збудеться!

    Не відбудешся, не відмолишся –
    лиш пожухлим стерням поколешся ...
    А поколешся – крівця чорная!
    (Бурлакам земним воля вольная)!
    Воля вольная – світ незайманий,
    (доки світу край – не займай мене) ...

    Ми іще чужі – ми не знаємось,
    на земній межі повінчаємось ...
    (Бурлакам земним Доля зблу́диться:
    що судилося – те і збудеться !..

    І не край мене ... не розважуй –
    я нічого тобі не скажу ...) ...

    На межу твою, на пожовклу –
    я до тебе прийду ... і змовкну ...

    (Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)


    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  39. Мірлан Байимбєков - [ 2017.09.18 10:01 ]
    Якщо...
    Якщо ми втопимось в очах -
    Нам неважливий буде страх
    Падати разом у прірву.
    І най нам гратиме весь світ,
    Я припиню вмить твій політ
    І з прірви вмить тебе я вирву!
    Най буде вічним наш танок,
    І в танці підем під вінок,
    Що об’єднає нас в подружжя.
    Той танець сповнений вогнем,
    Під теплим весняним дощем,
    Спалить дощ і все байдужжя.
    Ми разом будемо на вік,
    Ти - моя дружина,я - твій чоловік,
    І нам не трапиться жодне роздоріжжя...
    18.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Олександр Олехо - [ 2017.09.18 08:25 ]
    приходить осінь...

    приходить осінь тиха зрима
    у спогляданні в почуттях
    багряні па танцює прима
    кордебалет її звитяг
    але зволожені вітрила
    їх не напнеш не полетиш
    німа печаль разюча сила
    веде вагання в сонну тиш
    а там ріка така глибока
    неначе мрія без табу
    і ходить піфія стоока
    і хижа мудрість марабу

    04.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.17 23:52 ]
    Засуха
    Із вод небесних сонце вирина
    За обрій відпливає десь далеко.
    Зміліла знов озерна глибина,
    Її зсушила ця осіння спека.

    Опале листя сохне залюбки
    І сіється на трави вогневисто,
    І скручується в трубочки-стручки,
    Лиш вогнище з`їда боби із листя.

    І висисають соки комарі,
    Для них, либонь, нагода ця остання…
    І я піддався цій сухотній* грі –
    Сиджу отут і сохну… від кохання!


    17.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  42. Сергій Булат - [ 2017.09.17 20:27 ]
    Шлях Любові
    Ходив я світом за тобою
    Не знаючи, де втрачу і де тебе знайду
    Проник ввесь світ журбою -
    За своїм щастям вічність йду.

    Світ горя, щастя і утоми
    Доріг розбитих, літ молодих
    Проблем життєвих до оскоми
    Не знаєш де вже передих.

    Зникає зірка, і затмення.
    І ти лежиш вже горілиць,
    Немає сили і натхнення
    Коритись покликам столиць.

    Йти тре вперед, але ніхто й не допоможе.
    Чи встати просто, чи повзти?
    Себе карати гріх, сором і не гоже -
    Не дати волі й сили не звести.

    Не мрій! Не дихай! Тихше йди!
    Кричить юрба поза спиною.
    Бери як всі, й собі щось укради.
    А ти лиш волю й честь - всіх стороною.

    Мета є в тебе й принципи ще ті.
    Не плакав би наш світ журбою
    Якби любили б ви когось у своєму житті.
    Пройду я півсвіту за тобою

    Була б надія й плани солодкі.
    І поряд вже ти і я собі такому
    Скажу що щастя дні не ті вже короткі
    Не заздри. Отримав, - допоможи другому.

    Її ти втратиш, але Любов ніколи.
    І доля нас кругами знову наверта.
    Життя нам не прожити школи
    Без помилок і новин листа.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Сергій Булат - [ 2017.09.17 20:02 ]
    Тобі
    Я завойований красою
    Простою, щирою мов сон
    Емоції викликані тобою
    Лунають, тягнуть у полон.

    В полон думок, минулих ясних
    Де лежимо ми в самоті
    В твоїх очах глибоких і прекрасних
    Ми є в один одного житті.

    Ці дні злилися в мить єдину
    Щасливих дотиком долонь
    Любові проявів годинну
    Натертих блиском підвіконь.

    Жили ми ніби й поодинці
    Проте з тобою був я кожну мить
    Бо берегла ти у старенькій скриньці
    Уламок мрій загублену колись блакить

    Думками я до тебе лину
    Сказати хочу те що вранці не сказав
    Без тебе я на світі гину
    Ввесь світ на очі маску мені як зав'язав.

    Думки не сказані нікому
    Рвуться на волю мов вогонь
    Тримаю почуття в куті глухому
    В рядки їх ставлю - осторонь.

    Я вибачитися перед тобою хочу
    За днів роки проведені без тебе
    За зламані долі, за нерішучість топчу
    Караю й мучаю себе.

    Але не треба більш коритись
    І долі йти на перекір
    Нам треба було лиш зустрітись
    Щоб мріями сягнути гір.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Олехо - [ 2017.09.16 17:06 ]
    Заосеніло барвами розлуки

    Заосеніло барвами розлуки,
    серпанками знетеплених порань.
    Стоять у черзі золоті понуки.
    Ти їм не скажеш: відійди, відстань…
    Вино жаги у виноградних гронах
    ще напувають сонце і вітри.
    І вальс БостОн живе у саксофонах,
    і ще не всі подерті прапори.
    Іще дощі не дріботять по листю
    занудливу симфонію там-там,
    і сиві ночі зоряні намиста
    ще не ховають у імлистий храм.
    Але життя – лиш половина суті.
    А іншу пів підбурюють жалі,
    і десь далеко, в культовій Калькутті,
    відкрила око гибелі КалІ…

    15.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  45. Олександр Олехо - [ 2017.09.16 08:00 ]
    Героїні не мого роману

    Пиши есе, пліткуй про щастя.
    Якщо удасться, замани…
    Роздай на долю. Чирву-масті
    признач на козир. Обмани,
    в рукав ховаючи не туза,
    а легеня із мАри снів.
    Нехай за спину стане муза,
    щоб той наліво не хотів.
    Удень приходять птахолови,
    Вночі – перелюб і весна.
    Лишився місяць до покрови,
    а там вже зиркає зима.
    Отож віршуй, казки вигадуй,
    дістань героя з рукава,
    відтак за щастя світу ратуй,
    і зійде німб, а може й два…

    15.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.14 02:04 ]
    Згадай...
    Мені лиш спогади лишились,
    Бо стала ти навік чужа,
    Я сам зламав любові квіти,
    Як словом ніжність ображав.

    Докірливо та далеч сива
    Усе нагадує ізнов
    Як виривав любов з корінням –
    Така поетова любов?!

    Але ж її я і леліяв,
    Пісенним словом поливав,
    І згадує, як пестив мрію
    В гаю закохана трава.

    Вже потім здійнялася люто
    Зими розкошлана юга…
    Чому ж та пам`яті отрута
    Лише погане зберіга?!

    І крапля зла не розчинилась
    У океані доброти.
    І знов свою являє силу,
    І вже ідеш похмура ти.

    Чи це мені усе здалося?
    Все швидше день тече, згаса.
    Та знову тихо плаче осінь,
    Немов загублена краса.

    Росте байдужість. Це – найгірше!
    Сльоза цілує мертве скло.
    Пісень десятки, сотні віршів –
    Натхнення всує протекло.

    Та не сварюся, розумію,
    Не сподіваюсь більше див.
    Бо інший он – і не як мрію –
    Тебе реальну оповив.

    Щаслива будь – бажаю щиро,
    Осяє хай обох весна.
    Мені лишився тільки вирій,
    Алея розпачу сумна.

    Та як пізнаєш дні тяжкі ти,
    Які не стерти, не спинить.
    Хай вірші ці – любові квіти
    Тебе розрадять хоч на мить.

    14.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (18)


  47. Олександр Олехо - [ 2017.09.13 09:32 ]
    Якби та осінь...
    Якби та осінь в зиму не впадала –
    відразу до веснянок золотих
    і березіль в останні сни впускала,
    до пагонів торкнувшись молодих.
    А так зима стрічає кволу осінь,
    студеним духом осягає вись,
    і жриця листопаду, гола й боса,
    дубіє у саду, упавши ниць.
    Холодна сила… Що їй до поетів,
    до витребеньок музи і ума?
    Її сніги, як білі еполети.
    На шибах – взір морозного письма.
    Якби та осінь, золота і сива,
    відразу проростала у зело,
    ми б не чекали, як пришестя, дива,
    коли весна народжує тепло…

    07.09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.05 04:17 ]
    Медитація кохання
    Ах, вітерець який! Ну майже бездиханно -
    Приємним холодком ледь-ледь війне-шепне!
    Нічого не прошу, лиш усмішку кохану
    Як сонця легкий* схід, осяє хай мене.

    І серденько замре. Од щастя заніміє
    І подих долетить ласкавий аж сюди.
    І заворкує тихо голуб – голос мрії,
    Мов шепіт ніжний кіл - що мліють – із води.

    Зорі прощальне сяйво ніби ув останнє,
    Неначе змах руки пресвітлої: «Бувай!»
    Солодкий подих – медитація кохання…
    А серце, серце в ньому знову ожива!

    3.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  49. Ярослав Чорногуз - [ 2017.09.03 04:30 ]
    Троянда й гіацинт
    Осіння німота над озером ласкавим...
    Як затишно мені, аж серце завмира.
    Я вимолив собі цю тишу нелукаво -
    І зглянулись Боги, сказали: йди, пора.

    Від щастя занімів. Для нього треба мало -
    Лиш лагідні слова щоб з уст лились твоїх.
    Я невимовно радий. Ти озвалась,
    І слова п`ю меди і твій печальний сміх.

    Мов світ переродивсь і горе вже минуло...
    Вдивляюся в твоє осонцене лице.
    І кожен звук ловлю і прислухаюсь чуло -
    Не вірю ще очам, бо марив лиш про це.

    Невже це все мені? - словесні водограї,
    Пробачення спада на голову мою?
    І знов кохання Бог над озером витає -
    Троянда й гіацинт - у мрій своїх раю?!

    2.09.7525 рік (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2017.08.30 22:15 ]
    Шепіт осені
    Ах у вітрові підголосками
    Ніжнозвукову чуть красу –
    Шепіт осені, шепіт осені,
    Шепіт осені, легкий* сум.

    Хить-хить гілкою, наче хвилею
    Словопестощі ллє ясні.
    Ллє розмовою легкокрилою,
    Мов гойдається у човні.

    Чи почую я, а чи вимрію –
    Крапель тенькання – флажолет –
    Закликаючи, мов до вирію,
    Провіщає пташиний лет.

    І відлунюють десь у просині
    Ті щемливо-сумні слова –
    Шепіт осені, шепіт осені –
    Тепле літечко, прощавай!

    *лЕгкий – авторський поетичний наголос, на відміну від тупого словникового прозаїчного наголосу легкИй.

    30. 08. 7525 р. (Від Трипілля) (2017)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   121