ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

Охмуд Песецький
2026.03.31 12:46
Тиша в небесних школах.
Саме у ній пророки
Вчать визначати сполох
І почуття високе.

Шибеники, почуйте
Нас до своїх повішень -
Киньте трагічні бунти,

Борис Костиря
2026.03.31 11:43
Ніч у оголеність штовхає,
Коли беззахисним стаєш.
Іде барвистість небокраю,
Приходить сірість без одеж.

Приходить страх у масці фата,
Ідуть тривога і абсурд.
Приходить смерть в плащі рогата,

Віктор Кучерук
2026.03.31 06:12
Весняний ранок прохолодний,
Хоч сонце сяє над Дніпром
І так безвітряно сьогодні,
Що білий світ застиг кругом.
Впиваюсь сонцем і повітрям,
На повні груди вдих роблю, -
Виймаю пензлі та палітру
І волю вмілості даю.

Андрій Людвіг
2026.03.31 02:06
Вкрилася земля попелом і кров'ю,
І наша незалежність задушена з любов'ю.
Земля, яка розорена, спотворена і скривджена ганьбою,
Вже зайнята ордою: червоною, новою.
Й остання та надія розстріляна в Поліссі,
І сотні легіонів поховано у лісі.
І ще сті

Ігор Шоха
2026.03.30 14:11
                    І
Нанизує пам’ять разками намиста
на ниті життя візерунки барвисті
і тче у тумані вуаль,
звідкіль виглядає далеке дитинство,
його епізоди веселі і чиста,
навіяна ними печаль.

Борис Костиря
2026.03.30 13:26
Проспати можна все на світі:
Історію, чарівну мить,
Проспати сонце у зеніті,
Коли земля красу творить.

Проспати вирішальний, гострий,
Фатальний, неповторний час,
Проспати доленосний голос,

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Герасименко - [ 2016.06.07 09:00 ]
    Місце, де пишеться
    Я сиджу на озері Кохнівському
    в чорному ширянні ластівок.
    Заховалась хмарка Білосніжкою
    за очеретяний острівок.

    Заховалась від лихої мачухи,
    щоб не затягнула у зиму.
    Чи кохана зможе те пробачити,
    що залишив з озером саму?

    Що прохання: не відходь - не слухав я
    на співзвучність-співчуття скупим,
    та не плив я плесом за лисухою,
    за натхненням в зарослі ступив.

    А птахи ширяння ще ушвидшили,
    довели до відчаю мене:
    що пернате товариство витче нам
    чи сумне грядуще, чи страшне?

    Я боявся птаство витче темряву,
    а співоче виткало блакить
    і щебече: ми любов постелимо,
    і кохана лагідно простить.

    Сядемо на озері Кохнівському,
    де крилато барвам і словам,
    усміхнеться хмарка Білосніжкою
    сонцю-принцу, що поцілував!

    14-30.05 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  2. Петро Дем'янчук - [ 2016.06.05 22:21 ]
    Віра
    Навіщо тратити слова
    Не доброзичливі , не щирі
    Навіщо трепітна душа
    Ховається у цім мотиві

    Усім так прагнеться любить
    Усім так віриться в кохання
    Так хочеться на повну жить
    У час палкого сподівання

    Образа вміє ошукать
    Ввести в оману легковірних
    Вона зухвалих благодать
    Болюча кривда світлих , вірних

    І не питай , і не чекай
    Не знайдеш відповідям раду
    Усе що станеться , нехай
    Чим гірше тут , там дяка раю.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Петро Дем'янчук - [ 2016.06.05 21:26 ]
    Цінність
    Моя любов мене карає
    Не зупиняє , і не вчить
    Усе що знає все втрачає
    Бо тільки так вона горить

    Крізь полум*я , потоки бруду
    Вона свій пробиває шлях
    Хоч терпить відчайдушну муку
    Рятує необачність втрат

    Їй заздрять , і не мають втоми
    Пророчать , обливають в слід
    А вона сильна від утоми
    Бо сліпить її ніжний цвіт

    Любов моя будь непокірна
    Будь іншою , картай себе
    Я знаю ти моя , ти вільна
    Давай всим привід знати це.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2016.06.05 02:12 ]
    Явилося лице кохане
    Явилося лице кохане,
    Як відродилось із золи…
    Немов чотири океани
    Планету Землю залили.

    Залишилося трішки суші,
    Як острівці – материки…
    Кохання заливає душу,
    Небесно сяє на віки.

    І тіло все в любові кане…
    Лиш серце - клекотом сторіч -
    Все вивергається вулканно -
    Поезією день і ніч!!!

    4.06.7524 р. (2016)

    Київщина, Конча Озерна, Півострів Печалі.

    21 г. 40 хв.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (13)


  5. Тетяна Флора Мілєвська - [ 2016.06.02 12:45 ]
    Русалка під мостом співає!
    Русалка под мостом поет -
    Виспівує, ти бач, русалка,
    Она играет с кем-то в салки,
    Стрибає - треба ж – ніжна мавка,
    А все причиною - весна!

    Ингульский мост в ночном курьезе,
    Там дівчина з верби в знемозі:
    И вроде парк ведь недалече,
    Та не дійти ігривій пані.
    В кафе напротив – там гурманы
    Музичні знатні завелись,
    Там слышен джаз… Когда-то было!

    Совсем недавно - для русалки,
    Не для людей! Там грали джаз!
    Там танцевали буги-вуги,
    І навіть бились там не раз…

    И город в ярких красках мачт,
    Заводи, крани, шум – і диво
    Из-за моста ползло. Шутливо
    Чіплялися вони за якір.
    Було і їх колись як маку…

    Теперь другие времена:
    Нема човнів – нема русалок...
    И лишь она одным одна
    Сидить і сторожує наче.
    Та все ж шука тебе, юначе!

    Когда над берегом Ингула
    Прекрасна дівчина пройде,
    Ты не спеши за ней, мой милый, -
    На миколаївських дівчат
    Не оглядайся, хто ж там знає,
    Котра русалка? Всі підряд!



    ‪#‎Мілєвська_Тетяна_Флора‬

    жарт-ностальгія ;) ‪#‎фестивальСпаськийтрамвай4‬


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  6. Юрко Бужанин - [ 2016.06.01 19:10 ]
    У продажу з’явились орхідеї
    У продажу з’явились орхідеї.
    Тебе, кохана, ними я засиплю!
    І тішитимусь радістю твоєю,
    Молитимусь, щоб ти до цього звикла.

    Щоб кожен день трояндами в долонях
    Тебе стрічав, до вечора щоб тішив.
    Ці квіти – диво!
    Та на твоїм фоні
    Вони – ерза́ц*...
    Ти – квітка найсправжніша!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  7. Наталя Сидорова - [ 2016.05.31 12:10 ]
    Вітер
    Шепотів мені вітер :
    - Радій...
    В тобі стільки різних емоцій,
    Почуттів і надій...
    У тобі так багато тепла,
    Ти так боїшся зла...
    Шепотів мені вітер...
    Шепотіла зима...
    А я не слухала...
    І була німа.
    Від серця стуку,
    Від думок, і від снів,
    Знесилена безсонням,
    Й однотонністю днів.
    Відкривала очі,
    Шукала відповіді на слова...
    Порівнювала : якою стала,
    І якою була...
    Шепотів мені вітер...
    Шепотіла ніч :
    - Кожна людина серце має;
    Вона - не річ.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  8. Ольга Будзан - [ 2016.05.30 11:51 ]
    Без мами
    Босими ногами
    по сухій стерні
    я біжу до мами.
    Мама у біді!

    Серце заболіло.
    Серденько щемить.
    Зачекайте, мамо,
    зачекайте мить.

    Ой, не зачекала!
    Ой, не вберегла!
    Босі ноги ріже
    скошена стерня.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  9. Ольга Будзан - [ 2016.05.30 11:51 ]
    Без мами
    Босими ногами
    по сухій стерні
    я біжу до мами.
    Мама у біді!

    Серце заболіло.
    Серденько щемить.
    Зачекайте, мамо,
    зачекайте мить.

    Ой, не зачекала!
    Ой, не вберегла!
    Босі ноги ріже
    скошена стерня.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  10. Яна Правобережная - [ 2016.05.22 00:35 ]
    Summertime
    я подожду тебя до июня -
    до дня, когда начнется лето.
    до того момента,
    пока буду помнить тень твоего силуэта,
    и голос твой не уйдет с головы.
    пока ты будешь продолжать мне снится,
    ночью я все еще буду за тебя молится.
    пока карандашом будешь скользить на моем холсте,
    и словом робким ложится на моем листе.
    а что будет потом, сложно сказать,
    пока ты мое искусство,
    а впредь - головная боль.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Ярина Чаплинська - [ 2016.05.18 07:31 ]
    ***
    По пальцях тече
    сік беріз.
    Їм пече
    спомином — сподівання
    надії.
    І вони слухняні вершники —
    вони скоро злетять з орбіти,
    щоб із дна океану винести
    перли першого кохання…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  12. Петро Дем'янчук - [ 2016.05.16 20:22 ]
    Вага
    У пошуку душа моя
    Тривожить тиха самота
    Де відповідь завжди одна
    Там доля ділиться на два

    І як не думай , не гадай
    Все перельється через край
    Куди повернеш , в бік який
    Тобі нести цей хрест тяжкий

    Тому вирішуй тільки сам
    Не слухай радників , і гав
    Усе скуштуєш пополам
    І сіль , і солод що обрав.
    2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Петро Дем'янчук - [ 2016.05.16 20:14 ]
    Терен
    Мені було за чим боліть
    За що стоять , за що терпіть
    Від кого осудом тремтіть
    Грозою гніву відгреміть

    Плути лякали як могли
    Фанати підлої пітьми
    Не помогли їм і хрести
    Сутани чорні , і плітки

    Був битим , відповідь давав
    На їхнє слово два казав
    Усе від себе повертав
    На їхні голови зливав

    Життя розставило крапки
    Кого на ви , кого на ти
    Де правда там завжди шипи
    Кому до ран , кому з руки.
    2016 рік


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Лариса Пугачук - [ 2016.05.16 14:00 ]
    ***
    Ти пiшов. А я тобi услiд
    Ниточку любовi положу,
    Щоб дорогу не згубив до мене.

    Ти пiшов. А я у твої днi
    Нiжностi навiю, щоб тобi
    Легше повертатися було.

    Ти пiшов – я ласкою очей
    Шлях твiй освiчу,
    Щоб ти не збився з нього.

    Ти пiшов… А я бажаю, щоб
    Всi дороги привели тебе
    В серце моє, любий.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (8)


  15. Анна Леб - [ 2016.05.15 18:38 ]
    Пазлами
    Тінями , звуками, пазлами.
    Склалося наше життя.
    А може колючими фразами.
    Ударами без каяття?..
    Чи може розбитими вікнами
    В домі твого почуття ?..
    Снігами, пігулками, ліками
    Зірками, де снів прикриття.
    Квітами ніжними , росами.
    Настроєм, світлом із бра.
    Травнем холодним і росами.
    Сонцем наступного дня :)


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Анна Леб - [ 2016.05.15 18:27 ]
    Привіт, це я
    Привіт, це я - холодний вітер.
    Навію тугу і печаль.
    У чашці, в листі у повітрі.
    У квітах , в стоплених свічках.
    Привіт, це я ..я скрізь, повсюду.
    У снах, у мріях, у піснях.
    Тебе так мало , що ти всюди.
    В моїх несказаних словах.
    Привіт, це я , - на моніторі.
    І в переписках, сайтах , теках.
    І навіть в твому коридорі.
    І в пролітаючих лелеках..
    Привіт, це я...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.15 02:06 ]
    Пахощі кохання
    Грона безу од вітру пішли у танок,
    Як у вальсі – нешвидко і чуло.
    Наче груди великі розкішних жінок
    Фіолетові сукні напнули.

    Пахнуть ці диво-сукні розквітлим бузком –
    Мов краси таїна у гіллі є.
    І для того земля вже заходить хитьком,
    Хто од пахощів цих захмеліє.

    Ти цей солод, о вітре, по світу розвій,
    Хай тривожить серця до смеркання…
    Ось на вітах бузку заспівав соловій,
    Ароматом сповитий кохання.

    14.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (12)


  18. Марія Дем'янюк - [ 2016.05.14 22:29 ]
    Нічне
    ́Проростали корені - виростали верби у моїй душі.
    Пагони вербички вітер колихає у нічній тиші.
    А лелеченята у гнізді поснули і наснилось їм,
    Як у хмари сині з крилами пірнули в неба глибочінь.

    Усміхався місяць, в оберемок зорі старанно зібрав,
    Мов лелечий тато теплозіроньками небо прикрашав.
    Між гіллям розлогим місяцеві крила люляють лелек...
    Нічка милувалась снами пташеняти серед верб й смерек.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  19. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.14 04:16 ]
    Небесний знак
    Хмара хмару між променів ген золотих
    Цілувала, як голуб – голубку.
    Пригадалася ти, пригадалася ти,
    Пригадалася ти, моя любко.

    Налягає на серце зажура легка,
    Наче риси я бачу знайомі.
    Потяглася до видива твого рука,
    Мов до хмароньки білої – промінь.

    Знову хмари зійшлись і увись потяглись,
    Полетіли у небо безкрає…
    Може знову нас Лель, мов колись, мов колись
    Хоч думками навік поєднає?!

    …Посвітліло навкруг, посвітліло навкруг
    Від небесного світлого знаку.
    Тихо сіявся дощ на розвеснений луг,
    І від щастя, здавалося, плакав.

    13.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  20. Уляна Світанко - [ 2016.05.13 19:17 ]
    Фотоальбом
    Не відпускай! Ти чуєш? Швидкоплинну!
    Не замикай засуви – ще не час!
    Я повернусь рум'янцем неодмінно,
    Щоб почитати в тиші трохи нас.

    Свіча горить, я бачу твоє чадо
    У королівстві крихітних світлин,
    Серед історій давніх знає правду
    Лиш світлячок з прихованих щілин.

    Не відпускай! Молюся! Невблаганну!
    Не залишай край неба вкотре знов!
    Хай оповитий щастям бездоганно,
    Перегорнеш таємно цей альбом.

    18.06.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  21. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.12 00:33 ]
    Видіння божественого саду
    На вітах соловій дивак
    Палким дивує співом тую.
    Усе прицмокуючи в такт,
    Співає так, немов цілує.

    Чи то наслухавшись казок
    Про нерозділене кохання,
    Сплакнув дощинами бузок,
    Сповитий тугою востаннє.

    Щемливі запахи оці
    Веселі ткали нотки суму.
    І чарівливий гіацинт
    Схилив голівку у задумі.

    Поет ходив, шукав слова…
    Пелюстки слались на долівку.
    А він черемху цілував,
    Біляву пестячи голівку.

    11.05.7524 р. (2016)

    Київ, ботсад, у центрі.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2016.05.09 23:21 ]
    * * *
    Небо вкрилось тінню грозовою,
    Розгортає хмурощі свої.
    Зеленаво-свіжою красою
    Буйно наливаються гаї.

    Чи ту вись так сильно туга крає,
    Що аж хмарний наплива туман?
    Десь твоє лице за небокраєм
    Виринає з нього крадькома.

    І відкривши світло коло себе,
    Дощ неначе заридав за мить…
    Певно, треба виплакатись небу,
    Наче за тобою потужить.

    8.05.7524 р. (Від Трипілля) (2016)

    Київщина, Конча Озерна, Ольжин став


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  23. Вікторія Торон - [ 2016.05.08 05:04 ]
    Лиш той повірив би мені...
    Ніколи не кружляти сном,
    в якому б Він мене чекав?
    Не стати хвилею й човном
    під “Dance me to the end of love”?*

    Біжучих, ламаних вогнів
    не чути в розквіті судин,
    щемливі русла всіх часів--
    у жмені стиснутих хвилин ?

    Не плакать сліпо, навмання,
    і у зірок питати знов,
    як на балконі хлопченя,
    що вперше звідало любов?**

    У хмизі витоптать вогні,
    не допустить нових заграв?
    Лиш той повірив би мені,
    хто би цілком мене не знав...


    *Leonard Cohan https://www.youtube.com/watch?v=IEVow6kr5nI
    ** Максим Тарасівський "О множественности миров" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497538

    2014



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Галина Михайлик - [ 2016.05.08 01:41 ]
    Найріднішій
    «Матуся», «мама», «матінка», «мамуся»,
    «моя рідненька», чи коротке «ма»…
    Де б не була, за Тебе я молюся, -
    на всю планету в мене Ти одна!

    Мене подарувала цьому світу,
    чи радше – світ мені… Безцінний дар,
    величне таїнство небесного привіту,
    коли ангеликом я визирнула з хмар…

    Розрадиш, зрозумівши на півслові,
    не дорікаючи, і лагідно навчиш…
    Прости за прикрощі, за хвилювання, болі,
    що завдала Тобі нехотячи.

    Нехай завжди щасливий сміх витає
    із уст, і серця, і душа співа,
    пишаючись життєвим урожаєм
    своєї доні, ластівко моя!
    2016


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  25. Таїсія Цибульська - [ 2016.05.04 12:48 ]
    Старi листи
    Старі листи сумують наодинці,
    наївні свідки чистих почуттів,
    пожовклі аркуші, з минулого чужинці,
    немов з романів, чи дівочих снів,
    такі смішні, невинні і прекрасні,
    в своєму стилі "бежевий вінтаж",
    старі листи і дивні, й несучасні,
    немов забутий кимось екіпаж*.

    Старі листи, із дня у день самотні,
    загублені у сірих буднях літ,
    вмирають тихо у часу безодні,
    їх не жаліє безтурботний світ,
    він уперед крокує безупинно,
    складаючи мозаїку життя,
    йому не шкода аркуш старовинний,
    бо у часу немає вороття.

    *екіпаж - карета.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  26. Вікторія Торон - [ 2016.05.04 05:55 ]
    Настане час...
    Настане час — і зміни заберуть
    цю містику стрімкого упізнання
    себе в чужому; випаде в кристал
    між нами все й закам’яніє в «досвід»...
    А, може, зачарованих сновид
    танцююче підмісячне купання,
    почавшись у потокові земнім,
    триватиме в позачасовий простір?

    Як добре — не гадати наперед,
    коли загасне зустріч випадкова,
    круті падіння знаючи давно,
    віддатися розгойданому морю
    і чути, як стихії гомонять —
    до глибини сягає їхня мова!
    Як хочеш — ти про все їх розпитай,
    бо я про найдорожче не говорю.

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Шоха - [ 2016.05.03 17:43 ]
    Проводи юності
    Ти і досі ще снишся мені
    на вокзалі, у вихорі балу...
    Де з тобою ми ще не бували?
    Ну, хіба-що, на іншій війні.

    Ну, хіба-що, у іншій країні,
    де у тебе свої кольори.
    Але це не присниться людині –
    цілувати чужі прапори.

    Ну, хіба-що, у Леті обоє,
    де межа поросла споришем,
    а гробки – голубою каймою.
    Але нам туди рано іще.

    Наша юність на проводи їде,
    оминаючи стезі міські
    і тому, що як люди близькі,
    і тому, що далекі сусіди.

    Ми жили на гарячій зорі
    у одній ілюзорній країні
    на високій-високій горі,
    на якій не буваю я нині.

    Ми у безлічі дивосвіті́в,
    на межі невідомого світу
    повнотою німих почуттів
    ще уміємо тихо радіти.

    І у темному колі юрби
    ти сіяєш окрасою тіла.
    Але очі твої у журбі.
    І чому я так хочу, аби
    уві сні ти за мене раділа,
    що сумую я ще по тобі?

    05.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (5)


  28. Ветал Травень - [ 2016.04.29 15:30 ]
    О, жорстока панно!
    О жорстока панно!
    Я люблю ще Вас
    Люблю Божевільно і п'яно
    Люблю, як вперший раз.

    Ви світлом моїм стали,
    Подихом душі моєї
    Ви запалили спалах
    Зірки в небі своєї.

    Ваш голос, тепер в снах
    Він як музика зі мною,
    Ваші очі, як голки на соснах
    Стали мені барвою основною.

    Ви стаєте, для мене дорогою:
    Людиною, жінкою, сестрою
    Без вас страждаю нудьгою
    І вмираю, як солдат, без зброї.

    27 квітня 2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Лариса Пугачук - [ 2016.04.29 00:05 ]
    Згубився слід
    Фантомний бiль минулої любовi –
    Уже нема, а все iще болить.
    На згустках перепаленої кровi
    Душа скалічена ледь мерехтить.

    Тримаюсь… Не тримаюсь – так здається.
    Як дерево пiдрубане стою.
    Та пробує ще ворухнутись серце,
    Виспівуючи музику свою.

    Так гiлочка вiдрiзана калини
    Пiсля зими ще навiть розцвiла,
    Ще випустила з пазухи стеблини,
    Не знаючи, що зрубана, – жила.

    Але коріння в землю знов вростає.
    Загоївши минулого слiди,
    Душа нову мелодію приймає:
    Вона жива і житиме завжди.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  30. Валерій Хмельницький - [ 2016.04.27 13:08 ]
    Анастасія
    Ти була рвучка, Анастасіє -
    Ручки цілував би я тобі,
    Ніжки цілував би - та надії
    Я на те не маю, далебі.

    Задивився в очі ясно-сині –
    У зіницях зачаївся сміх...
    Як зустріну, запитаю нині:
    "А тебе зачарувати б зміг?.."


    27.04.16


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)


  31. Юрко Бужанин - [ 2016.04.26 07:02 ]
    Ти – легенда моїх думок
    Ти – легенда моїх думок…
    Таїна́ - Ти, укрита часом,
    Як початок юнацьких спроб
    Описання Твої́х іпостасей.

    Часопростір розкидав нас,
    Доля спільна - у снах заблукала…
    Та лиш думка про Тебе – щора́з:
    Щем у серці, у пам’яті – спалах.

    Неуті́лені мрії, мабу́ть,
    Паралельну яву́ сотворили…
    Плаї́ звивисті – сходжена путь -
    Серпантинові урвища-схили…

    Через тернії звично іти,
    Гонор дряпаючи і харизму…
    Жаль, та наші з Тобою світи
    Є частинками вимірів різних…

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  32. Юрко Бужанин - [ 2016.04.25 07:48 ]
    Свічки-ліхтарі
    … Ці свічки-ліхтарі
    твої вікна освітять
    І каштановий промінь
    наскрізь серце пройде…
    У оселі твоїй -
    без кінця-краю літо –
    Світло й пахощі ніжні
    твій освячують день…

    І щаслива усмішка –
    вона тобі личить,
    Все похмуре-минуле
    забуттям огорне...
    Сум тікає нехай
    у минулі сторіччя.
    Вітер віттю каштанів
    нашепоче сонет…

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (2)


  33. Юрко Бужанин - [ 2016.04.23 21:31 ]
    Зупинились роки

    Зупинились роки
    на Твоєму обличчі.
    Ти така ж як тоді,
    хоч було це давно.
    І у юність далеку
    мене тихо кличеш –
    Ми рушаємо знов
    на індійське кіно.

    На екран – у пів-ока…
    Мене не зворушать
    Долі-перипетії
    тих азійських Джульєт.
    І доповнив мою
    неспокушену душу
    досвід років подальших,
    щоб змінити сюжет.

    Я долоньки Твої
    знов несміло запещу.
    Любе личко не лишу
    без цілунків-звитяг…
    Доленосні зірки
    нам осяють цей вечір,
    Стежку спільну
    покажуть
    довжиною в життя…

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.91) | "Майстерень" -- (5.94)
    Коментарі: (4)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.23 02:46 ]
    Захмеліле диво
    Магнолії розквітли у саду,
    Між біло-фіолетової тиші.
    Тихенько поміж вітами іду,
    І чую - вітерець гілля колише,
    Магнолії розквітли у саду.

    Між хмарних виглядаючи отар
    У чашечки магнолій неквапливо
    Із неба ллється сонячний нектар,
    Тріпоче щастям захмеліле диво,
    Між хмарних виглядаючи отар.

    Така солодка ця ясна печаль,
    Немов із висі сад увесь накрила
    Та біло-фіолетова вуаль –
    Магнолій ніжних кольорові крила,
    Така солодка ця ясна печаль.

    21.04.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (10)


  35. Марія Дем'янюк - [ 2016.04.22 21:15 ]
    Про вірш
    Я вірую...А вірш, від слова "віра".
    Я вірую...Отож - пишу вірші.
    Ти віриш: небо хлюпотить в душі.
    Плюскочуться іскринки синіх мрій,
    Солоною краплиною із вій
    Збігають веселкові кольори,
    Щоби піднятись потім догори.
    Ти віриш: лагідно верба муркоче:
    Пухнастим котиком душі торкатись хоче,
    Що лапками ступає по веселці,
    Яка стежиною веде до сяйвосерця.
    Ти віриш, журавлинний ключ відчине небосині,
    Де квітнуть хмари яблуневим цвітом нині.
    А віриш,уночі матуся-нічка
    Усіх зірок цілує в яснощічку,
    І колискову лагідно співає,
    І люльку-місяць тихо колисає...
    Ти віриш - вірш в тобі.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  36. Вікторія Торон - [ 2016.04.18 10:14 ]
    Я у печерах пам'яті своєї
    Я у печерах пам’яті своєї
    в цю ніч блукала довго із тобою.
    О радосте —зійтись у сновидінні,
    немов у краю спільного дитинства!
    Мовчання жебоніло поміж нами
    нехитрими прозорими струмками,
    привільне, як родинне піклування,
    природнє, як оте пливуче листя...

    Я у реальність знову повернулась,
    у виміри вселюдського сирітства,
    в якому ти —несказано-далеко,
    і навіть слід назавжди загубився.
    Та цілий день я слухала, як щастя
    розхлюпувалось в серці і бриніло
    луною стоголосого мовчання,
    що в сонних зачаїлося кавернах...

    2009


    Рейтинги: Народний 0 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.5)
    Коментарі: (2)


  37. Юрко Бужанин - [ 2016.04.16 15:11 ]
    Дівчинко з очима кошеняти
    Дівчинко з очима кошеняти,
    Погляд мій приваблювала ти…
    Слова ще не знав тоді: «кохати».
    Та не смів до тебе підійти…

    Хвилювало що? - Хіба збагнути? –
    І перед очима постає
    Ротика усміхненого кутик,
    У веснянках личенько твоє…

    За екватором - життя годинник…
    Та кохаю! Хоч і скроні – сніг…
    Люба знай, що через ластовиння
    Шлях до серця юнака проліг…

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.91) | "Майстерень" 5.5 (5.94)
    Коментарі: (7)


  38. Таїсія Цибульська - [ 2016.04.15 13:25 ]
    Плаче небо
    Небо сьогодні, мов скривджена жінка,
    сльозами рясними плаче,
    болить їй неначе
    за втрачені мрії,
    і серцю в грудях все важче!
    Небо сьогодні - драми сторінка,
    героїв трагічна доля,
    у розпачі тягне до неба тополя
    свої розкуйовджені віти.
    Хоч вітер втирає небесну сльозинку,
    та навіть і він безсилий,
    біду зрозуміють лиш ті, хто любили,
    лиш той, хто горів щосили!
    Небо сьогодні плаче уперто,
    хоч дехто і скаже - даремно,
    хоч дехто подумає - нерозумно,
    та небу сьогодні сумно.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  39. Таїсія Цибульська - [ 2016.04.13 00:20 ]
    Не треба
    Не треба любові чекати,
    не треба солодких слів,
    нам разом не варто літати,
    цей келих давно спорожнів.
    Немає на денці й краплини
    колишніх малинових мрій,
    ми сіяли по зернині,
    вродив лиш пустий сухостій.
    Ми разом колись у літо
    бігали навпрошки,
    колись ми були, як діти,
    та вмить пролетіли роки,
    і витрусили безжально
    рожевих троянд пелюстки,
    і стало все просто й банально,
    всього лиш погасли зірки.
    Всього лиш розтрачено мрію
    на мізер порожніх днів,
    я більше тебе не зігрію,
    якби ти цього і хотів.
    Не треба любові чекати,
    і хоч ми давно не безгрішні,
    нам дуже багато втрачати,
    тепер ми всього лиш - колишні.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  40. Таїсія Цибульська - [ 2016.04.11 23:12 ]
    Дівчинка, що пише хоррор
    Ця дівчинка пише хоррор,
    вирізає, немов різцем,
    не про квіти, про страх і морок,
    книги Кінга - її тотем.
    Дивна дівчинка, з дивним серцем,
    не лякають її жахи,
    бо душа в неї з гострим перцем,
    бо у неї все навпаки.
    Її муза геть божевільна,
    десь блукає у чагарях,
    мов з похмілля, бреде повільно,
    по краплині збирає страх.
    Зазирає у темні вікна,
    в потаємні кутки душі,
    добирається непомітно
    до безумства тонкої межі.
    Там комусь відривають крила,
    кров'ю ситий старий вівтар,
    дивна муза збирає сили,
    дивна муза і дивний дар.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.10 01:14 ]
    В обіймах весни
    Нарешті ув обіймах я весни…
    Розкрилля хмарне і пташиний щебіт –
    Закоханий, бадьорий, голосний -
    Як відголосок сонячного неба.

    Неначе відбриніла вже вона –
    Мінлива березнева увертюра.
    І зазвучала тема головна –
    Краса буття в палких фіоритурах.

    Які для неї вибрати слова?
    Це пагонів народження – як диво!
    Вона навколо радість розлива,
    Як музика Вівальді чарівлива.

    Вона ще наростає, нароста –
    Я сліз ясних розчулення не витру –
    Як перші поцілунки у вуста,
    Як бризки щастя в сонячній палітрі!

    7.04.7524 р. (2016) Київ, ботанічний сад, українська ділянка
    20 г. 23 хв.


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (8)


  42. Вікторія Торон - [ 2016.04.08 13:53 ]
    О. (1)
    Коли ідеш до маминого поля
    дорогою, що сива від морозу,
    У новорічну ніч, коли всі люди
    за стіл сідають в затишних оселях,
    Згадай мене—як буде твоя воля,--
    сховавши синій обшир, як мімозу,
    В замерзлі руки, білі від остуди,
    в голубуватих венах-акварелях.

    Згадай те незакінчене дитинство,
    якого будем в’язнями довіку,
    З небесними квадратами крізь грати,
    де істини нещадно-дострокові,
    І --з паростків палкого побратимства—
    такі цілющі і жадані ліки,
    що звикли одне одному давати
    у черепках дитячої любові.

    Я відданості кращої не знала
    і не узнаю більшої ніколи.
    Я хочу, щоб бриніло це в повітрі,
    яке безсилі плечі обтікає
    Твої, коли ідеш серед навали
    дзвінкої тиші в задубіле поле
    Й здається-- у години передсвітні
    хтось знову, розіп’ятий, умирає.

    В житті, коли за ближнього в одвіті,
    чи можна іскру гаснучу догнати
    Не в просторових обсягах і часі—
    а в судорогах здибленої долі?
    Розділені і памороззю вкриті,
    такі, що неможливо упізнати,
    Ми знову розминаємось, безгласі,
    на спільному, на маминому полі.


    2015 р.




    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2016.04.06 20:06 ]
    Весняний солод
    Торкнув плече легенький холод,
    Тихенько стежкою іду –
    Повітря п`ю весняний солод
    У присмерковому саду.

    Присів я і сиджу, мов п`яний,
    Вдихаю пестощі весни.
    Пташиний спів поволі в`яне,
    Лиш далеч шумом гомонить.

    Чадру чарівну вечір здійме –
    Кохання в ній сяйне вогонь –
    Неначе милої обійми
    Мене огорнуть усього.

    26.03.7524 р. (2016)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  44. Танюша Гаращенко - [ 2016.04.05 01:08 ]
    Поцілунок
    Поцілунок:
    легкий, неповторний,
    на дотик - м"який,
    на смак - меганіжний,
    солодкий, ванільний , такий дивовижний!

    Цілуєш невтомно і я, донестями,
    в полоні твоєму розщіплюсь на гамми,
    занурю в твоє волосся свої рученята
    і в міцних обіймах тебе цілуватиму я...
    Тихенько ти скажеш мені на вушко:
    "Люблю донестями 'свою подружку'!

    25.03.2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  45. Ярина Чаплинська - [ 2016.04.02 10:20 ]
    ***
    Протяг як нічний злодій
    нишком зайде і вийде
    з вузликами золотих спогадів
    про тебе.

    І я розкришу з неба зорі
    повні світла й любові
    на далекі твої дороги —
    тобі під ноги.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  46. Вікторія Торон - [ 2016.04.01 01:20 ]
    Ользі, або чоловіки в стосунках полохливі
    (під враженням від мемуарів та щоденників О. Кобилянської «Слова зворушеного серця», «Дніпро», 1982).


    Чоловіки в стосунках полохливі—
    чудне й незрозуміле їх лякає,
    і серед них одвіту не знаходять
    найвідданіші порухи душі.
    О, дівчино в любовнім бездоріжжі!
    Танцюй, як хореограф вимагає,
    умовною балетною ходою
    й ні в чому проти правил не гріши.


    Хоча... забудь! Любов існує вища--
    розвіяна в миттєвості текучій,
    коли ж в сліпім ув’язнена бажанні--
    то ти її, затворену, звільни
    і в кровообіг цілісного світу
    пірни, як є, вхопивши в ньому участь,
    і полюби в нервовому тремтінні
    відбитки сонця в першоджерелі.


    Не вір, і не проси, і не надійся—
    надія нас прив’язує до пастки
    нав’язливих шукань—забудь про неї
    і серцем нестриноженим лети:
    взаємністю насичений світанок
    і барв навальних пестощі і ласки,
    й від музики, розлитої в повітрі
    між подихами Брами, не втекти.


    Це тільки брижі на воді осінній—
    серця, що ціпеніють перед чудом,
    це лиш відпале і пливуче листя—
    очей побіжний випадковий збіг.
    У тім краю, де кожен порух серця
    вінчається таємним пересудом,
    збирай сама врожай душі своєї
    і, як блаженна, наділяй усіх.

    2015


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  47. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.03.27 12:18 ]
    Літати!
    Літати!
    Нехай десь крапає вода із крана...
    Забути,
    Що все придумала сама, і все - омана...
    Всміхатись!
    Назустріч сонячному дню і небу!
    Кохати,
    І свою ніжність берегти - для тебе.
    Відчути,
    Що у польоті все буденне зникло.
    Розлити
    Довкола себе доброту і світло.
    Сягнути
    Душі незвіданих глибин таємних...
    Спуститись,
    І разом з небом полюбити - землю.

    ID: 433728
    26.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.41) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (5)


  48. Лариса Пугачук - [ 2016.03.26 22:06 ]
    Не згуби мене
    прийшла до тебе
    тихо за плечима
    стою
    і притуляюся губами
    до твого дихання
    що долітає в тиші
    і ним живу
    і ним живу
    без нього
    не чую світу
    і себе не чую
    де ти там я
    і там ясніє небо
    і там злітають зорі нам в долоні
    і обручають піснею довіри
    спливаю ніжністю
    і тану на світанні
    в обіймах мрії

    не згуби мене...


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  49. Наталя Сидорова - [ 2016.03.20 17:09 ]
    Камиші
    У кімнаті пахне мандаринами й кавою,
    А у душі невимовна туга,
    Ця іторія стала не цікавою.
    Як так? у ворозі бачила друга.

    За вікном темна ніч і мороз,
    А в очах бринять сльози гарячі,
    Я втомилася від твоїх проз,
    І від цих примарних побачень.

    Як могла я так помилитися?
    Як не розгледіла холод в душі?
    Так буває,мабуть,коли закохаєшся..
    Понад річкою тихенько шумлять камиші...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Наталя Сидорова - [ 2016.03.20 16:03 ]
    Місячна соната.
    Місяць світить порцеляновим променем.
    Ступай , кричить, не забарись.
    Посеред весняного веселого гоміну
    Поцілуй любов , проснись .

    Ти летіла так необережно , пусто ,
    Потрапляючи в пастки .
    Справжність і відвертість – їх не густо.
    Але й досі любиш ще казки.

    Місяць світить . Дихає зірками .
    Посмішка сховалася в руці.
    Коли злагода між серцем і думками –
    Промінь порцеляни на лиці .

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | "Місячна соната(Бетховен)"



  51. Сторінки: 1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   49   ...   121