Не шукай мене пропащий
Я заручник авантюр
Не літай в моєму світі
Там царює - хижий звір

Я не знаю компромісів
Вже не вірю , не живу
Мав колись сім'ю , родину
Всі від мене - у раю

Не люби мене безстрашний
Лід кує на все пастки
Заморочить , заморозить
Розітре у прах кістки

Схаменіться , відхрестіться
Під руїнами трава
Пожовтіла , повсихала
Мертва - у живій вода.
2010р.

Я ніколи тебе не забуду
Свою першу - весняну росу
Наші ніжні , недоспані ночі
Твою велич , любов , і красу

Я ніколи не зможу здолати
Того болю - що тінню живе
Я не зможу його відігнати
Бо в мені - з того часу не мре

Я не знаю у кого спитати
Я не знаю - навіщо пішов ?
Як залишив самого шукати
Те прощення - де місяць зійшов

Я звертаюсь до бога в молитві
Я благаю - тебе захистить
Ми є діти його , і ми грішні
Хай забуде усе , хай простить.
2010р.

Лист осінній під ноги лягає
Усміхаються стиглі жита
Тільки в серці ще плаче , і крає
Поминальну п'ю чашу - до дна...

Почуттями у слід за тобою
Весни , зими - міняють роки
Балансую , нагадую знову
Що я поряд - прошу не спіши

Пелиною покрите кохання
Замітають образи - піски
На душі знов звучить муза - скрипка
Все благає забудь , не тужи

Не почута мелодія кличе
У вологих очах - мерехтить
Доторкнутися хоче до нього
Та забутий мотив - тихо спить

Я легенда погаслої зірки
Карусель - ілюстрованих драм
Атрибут для нанесення мітки
Саме той - хто умів так любить.

Спішіть побачити красу
Усі її принади
У холод , спеку , у грозу
Спішіть спостерігати

Вона єдина сіль земні
Що нам дарує змогу
У щасті , радості , біді
Отримать - насолоду

Черпайте , пийте , і любіть
Природи неньки вроду
Їй шану гордо пронесіть
За широту , свободу

Якщо талант - пиши пером
Митець - твори мазками
У поколіннях щоб жило
Прекрасне , з іменами.
2013р

Вона мовчки пішла - тінь холодна
Їй у слід не сказали ні слова
Він від неї - ховав свої ночі
Тут вона не знайшла його очі

Знову сонце яскраве погасне
Заховає тепло ніжне , ласку
Розповість їй журба свою казку
Про любов - що не знала початку

Вона в полі калиною стала
Своїм цвітом - усих чарувала
Свою долю віршем написала
Де без нього - у пісні пропала.
2010

Ліс, пітьма,
Кругом трава,
Сидять закохані там пари,
Горять дрова,
Іскри летять
Високо за синії хмари.

Дрова горять,
Іскри летять
До неба рясними снопами,
А дома дівчат
Та юних хлоп’ят
Чекають зажурені мами.

Зіронька згасла,
Сонечко сходить,
Промені сяють аж за Татри
Пари сидять,
В обнімку глядять
На попіл загаслої ватри.

Сонечко сходить
Ватра погасла
На ліс роса паде рання
А в юних серцях
Хлопців, дівчат,
Вогнями палає кохання.

2014

В полонині два олені
Б`ються за самицю
Витоптали копитами
Зелену травицю

А самиця олениця
До битки байдужа
Вона давно покохала
Молодого мужа.

Схаменіться, не деріться,
Не ламайте роги,
Будьте чемні, відступіться
Милому з дороги.

На покуті, на розпуті
Чорний ворон кряче
За водою під вербою
Там дівчина плаче.

Серце мліє, сльози ллються,
Туга душу крає,
Через неї хлопці б’ються,
Що робить не знає.

Не ріжтеся, не бийтеся,
Обох вас кохаю,
Що робити із серденьком
Я й сама не знаю.

2013

Так трапилось , так сталося
В середині зламалося
Пішло усе на перекір
Побитим щебнем - на вздогін

Де ластівка гніздилася
Де біль сирітська крилася
Де парою - у переліт
Там чорна стрічка , битий лід

Лети сама , лети одна
За тебе молиться земля
Мені не всилі далі знать
На себе в котре - не зважать

Бунтують вихрем почуття
Жалкує спогад , і душа
Та мушу боронить своє
Бо в серці - колорит живе

На крок відстану , утечу
Холодним вітром замету
Сховаю постать , всі кінці
Печаль покину в стороні

Хай доля вирішить , заступить
Співає жарт у слід розлуки
Зніяковіють - ночі дня
Я сповіддю- у те життя.
2009р.

Вона була мов запитання
Ту відповідь - йому шукать
Гра здогадок , полон бажання
Прозорість в темряві вивчать

Зірвав ще з молоду , окутав
Сховав у тернах від зірок
Казав що він - єдина мрія
Яку він в змозі обігнать

Вона світ бачила намистом
Їй співрозмовник - дикий звір
Коли заграє промінь блиском
Їй ехо зиском - праздно вір

Вона навчилася просити
Її коран - обставин збіг
Коли він поряд - майоріти
Коли одна - у схлипах біль
2010

Благала - відпусти , молила
Набридла клітка золота
Тиж не любив , усе гординя
Твоя підступності ганьба

Отак одна і зеленіла
Знайшла свій захист потурань
Панічна роль - корити крила
Творіннями - відвертих знань.
2012р

Твоя рука в руці моїй
Думав то душа моя,
Ласкаючи стискав її
Долонею шершавою

Руки твої ласкаючи
До грудей їх притуляв
Розгубленість долаючи
Про кохання натякав.

Рука твоя тремтячая
Мені сигнала подала
В очах твоїх побачив я
Ти мій натяк сприйняла.

Скоро вручать нам дипломи
Розійдемось хто куди
Та сердець наших тепло ми
Збережемо на завжди.

Як воно в житті складеться
Це для нас обох загадка
Чи на завжди збережеться
Про кохання наша згадка.

Не нарушу свого слова
Ти й сама це розумієш,
Бо кохання не полова
Його по вітру не розвієш.

Я люблю спостерігати
Плин води униз потоком
Та на бризки позирати,
Коли ніби ненароком
Хвостом широким, як пенсне
По воді рибонька плесне.

Як сріблястою лускою
Рибка блискає на сонці
В перегонах під водою
Наче гонщик на моторці.
Вверх по воді водограї
Там карасики гуляють.

Горить ватра полумяна
Спливає дим у небеса,
А у грудях серце в’яне,
Бо це Божественна краса.
Навкруги усе палає,
Кров у жилах наче грає.

День і ніч би я дивився,
Як полум’я мерехтить
Позирати б не втомився.
Очей не стулю ні на мить.
То не ватра – Божа сила
Нас красою спокусила.

Вода грає, час спливає,
Життя наше теж сплива.
В полі ватра догоряє
Там закінчились дрова.
Кому жити надоїло,
Того й свічка догоріла.

Вранці встала, та помилась,
Три рази перехрестилась,
Святому Богу помолилась,
Тоді стала під образи,
Повторила три рази:
«Святий Боже помози».
У Великодну суботу
Приступила до роботи
Малювати писанки.
Як годиться, натще серця.
Взяла в руки свої перце,
Та всілякії лаштунки.
Стала креслити рисунки,
Різнобарвні візерунки,
На круто зваренім яйці.
Підвела очі до небес.
Написала – Христос воскрес.
Ну, а більше ані слова.
Вийшла писанка чудова.
Візерунки як сніжинки
На білесенькій шкарлупі.
Поскладала до торбинки,
Це мені, а це тобі.
Попросила Божу ласку,
Понесла святити паску,
Та й побігла що є сили.
Дзвони в церкві задзвонили,
Голос лине до небес.
Христос воскрес! Христос воскрес!

Одягну сорочку білу
Подарунок від жони,
А в саду тулілу-лілу
То мелодія жовни.

Жовна пташка жовтокрила
На мене дивиться з гілок,
А в дуплі гніздо зробила
Для зозулиних діток.

Повернулись на провесні
У Карпатський рідний край
Золоті птахи небесні.
Їм Карпати наче рай.

У неділю зпозаранку
Встану, Богу помолюся,
Одягну я вишиванку
Та й сусідам похвалюся.

Візерунки жовто-сині
Та червоні квіточки,
Наче грона на калині
Шиті хрестом ниточки.

Ото не нитки золоті
Візерунком полягали,
Золоті це руки ті,
Що до ранку вишивали.

В И Ш И В А Н К А

В холодочку, у садочку
Під старою грушкою
Вишивали там сорочку
Ми удвох з подружкою.

Вишивала я квіточки
Нитками шовковими,
А подруженька листочки
З маками червоними.

Ту сорочку вишиванку
З довгими рукавами
Вишивали ми до ранку
Нитками шовковими.

Вишиваючи співала
Пісню веселенькую.
Я свій палець проколола
Голкою тоненькою.

А кров моя краплинами
Паде на сороченьку
Мов ягідки калинові
У нашому садоченьку.

Ту сорочку вишиванку
Кровію политую
Подарую я Іванку
З любовію великою.

2014р.

ОСТАННІЙ ДЗВІНОК

На ділянці поза школою
Сумують верби плакучії
Звисають прутики до долу
Ніби кучері дівочії.

Там сплелись вони гіляками
Наче в косу довгополую
Мабуть віщать що назавжди ми
Попрощаємся із школою.

В останній раз ми на лінійку
Поставали дружнім колом
А на серці гірко, гірко
Прощавай же рідна школо.

В останній раз шкільний дзвінок
Перед нами йде по колу
Закликає він діток
Памятати рідну школу.

Я вклонюся тобі низько
Буду пам'ять берегти
Ти і школа, ти й колиска
Для нас була за роки.

В твоїх стінах виростали ми
Пізнавали там життя,
А тепер дорослі стали ми
Самі йдемо в майбуття.

2014р.

Темніє фігура між білих фантазій...
А може, то Ви у зимовім саду?
Шукаєте стежку, якою щоразу
Від Вас, не прощаючись, маревом йду.

На ній не знайдете ні сліду, ні згадки,
Та й зовсім в заметах не видно її.
Навіщо шукати вам жінку-загадку,
Яку відспівали давно солов’ї –

Ще там, у фатально-солодкій замрії,
Де вічним здавався весняний політ.
І думку дарма Ваше серце леліє -
Йому довіряти, повірте, не слід.

.................................

Біліє фігура між чорних фантазій...
Напевне, то Ви у безмісячну ніч
Приходите вкотре в обірваній фразі
Стежками думок між засмучених свіч.

І так невагомо, граційно і легко
Несете весну у мої холоди.
Я хочу торкнутись, та Ви вже далеко.
В рядках недописаних – Ваші сліди.

Байдужо-поволі зрадливу замрію
Розвіює сніг між оголених віт.
Та серце надію недарма леліє,
Йому довіряти, упевнений, слід.

.................................

Самотні фігури блукають по світу,
Жадані комусь, не зігріті ніким.
Лиш любляче серце зуміє змі
Такі чорно-білі фантазії зим.
2015

Прийде іще до нас обох весна,
Неначе італійська баркарола*.
Долине десь раптово із вікна,
І все засяє радістю довкола.

Завулок, ніби стрілка вказівна,
На площу тихо виведе – додолу.
І підійнявши хвилею наснаг
В шалене кине враз обіймів коло.

Мовчи. Лише вустами говори –
Мов серця два - одне з одним злилося…
Кохання щонайкращої пори

Жнемо ми плід, як золоте колосся.
Скажу собі: «Від радощів замри!»
І світле притулю до щік волосся.

26.01.7522 р. (2015)

Знайди в душі своїй перлини
Що сріблом , золотом блищать
Здивуй , утіш - поля , рівнини
Що веснами в тобі горять


Повір у заповітну мрію
Дай серцю шанс - любить , кохать
В полон візьми палку надію
Щоб з гордістю - у ній пропать

Стань пристрасті - рабом покірним
Кайдани рви , ламай стіну
Відкинь чутки , і забобони
Аиуром будь - візьми стрілу

Пусти у хід - таланту вроду
Свій заповіт віддай серцям
І заспіває захід - сходу
Твоїм окриленим ім'ям.
2011р.

Я так хотів щоб ти прийшла
А ти до іншого - стрілою
Я мріяв що підніме з дна
Моя любов - твої вітрила

Ти неприступна мов скала
І гордістю - від тебе погляд
Така красива мов весна
Моїй душі - зваблива постать

Ну щож - хай станеться як є
У всьому сенс , свої причини
Нехай щасливим буде той
Хто підібрав - твої мотиви

А я не стану забувать
Доньці твоїй - приставлю сина
І колихаючи внучат
Змалюю дім - де ми родина.
2012р

Боюсь порушить заповіт
Де ми буваємо - вразливі
Боюсь утратити той світ
Де ми одні , де ми щасливі

Чекає стільки заборон
Богемних солодощів , злаків
Звучить спокус акардеон
Запрошує - у блат до хамів

Такий буває резонанс
У випробовуванні - міці
Та я не вражений , я глас
Що ломить - пекла гострі кігті

Я слово дав , серце віддав
В світогляді - я зовсім інший
Я не прихильник хижих гав
Я вінчаний - в коханні вічнім.
2009р.

Малюю кольоровий світ
Відтінками , мазками
У фарбах мальовничий спів
Що вабить - до безтями

Мій поклик - обирає шлях
Де мир і щастя в згоді
Де б'ються почуття в серцях
У променях - на сході

Несу у почестях - слова
Народжені в любові
Хто вірив тут його душа
Оспівана - для долі

Малюю , і дивуюсь сам
Який цей світ чудовий
Нікому я вже не віддам
Цей потяг - винятковий.
2008р

Не піддавайся компроматам
Жени у шию - пліткарів
Не наривайся на підставу
Вона підгрунтя - злидарів

Не йди на зустріч людожерам
На їх руках - невинна кров
Не будь десертом дармоїдам
Ковтнуть , і зажадають знов

Не вірь нікому - тільки серцю
Віддайся почуттям його
Рятуй у ньому - свою душу
І щастя огорне крилом

Кохай як вперше , і в останнє
Живи секундами - хвилин
Хай оберегом розквітає
Любов твоя - в обіймах днин

Молитва щира зберігає
Від втрат , падінь , вина гріха
Твою дорогу направляє
В краї - де не існує зла.
2007р.

Колись мене зустрінеш ти
Можливо - не впізнаєш
Сама залишивши ключі
Писала - не кохаєш

Усе пустив на самосуд
Нас провіряли - роки
Я згодом оцінив твій хід
Змирився - вчив уроки

Ми зовсім різні полюси
Ми чуєм - різні голоси
У мене сонце , і весна
У тебе холод , і зима

Не наші спільні попурі
Звучали - по усій землі
Летіли в парі голуби
Та розвели їх - в час біди

Я знав , я знаю , буду знать
Що ти не здатна пам'ятать
Сьогодні тут , а завтра там
Так десь і зронять - наче хлам.
2009р.

Попіл вогнища вітром розвіяний
Сповістить - крик душі скрипаля
Він розкаже як любиться зрадженим
Як від болю - співає струна

Народилась мелодія вінчана
Він узрів - надприродню красу
З пилу , жару , повірив захоплено
На той час так жадалось йому

Нот букет , і реальність вуалями
Промениста - кришталем звенить
У обіймах його попід хмарами
Все навколо - любов'ю горить

Вітер змін , ворон чорний ненависний
Збив з вершини , згубив в одночас
Розповів , показав світ примарами
В ті хвилини - секундами став

Хвиля відчаю , погляд зневірений
До всього підібрав - жгучий сплав
Попіл вогнища , схлипами зарево
Помирало - а він усе грав.
2013р

Вже не питай - усе минуле
Тим тіням сльози не роса
Все огорнув - холодний іній
Навколо замки із піска

Сліпучі , снігові метілі
Запорошили мій азарт
Тебе від мене - відібрали
Не чуючи чекання гвалт

Вже не питай - минуле жалить
Не воруши спокійних хвиль
Усе гаразд , відпочиває
Лікує рани неба синь

Моя історія - початок
Любові сіяне зерно
Твоя зима - весні додаток
Мені подяка за добро.
2005р

Обручка - блискавична згода
Тобою прийнята війна
Мов зцілення , обряд , поразка
Примар гнітучих ворожба

Це відповідь - прохань цілющих
У небо пущена стріла
Його словам - сказать нагода
Про чисте , зріле почуття

Зерна налиті пишні грона
Очей цілющих - бірюза
Страх , осуд , і свавілля долі
Знанням набутим зір орла

Крик журавлів - весни видіння
Дорогам - у щасливу путь
Моє тобі в любові лине
Палке бажання - пригорнуть

Чомуж стоїш ? - одна , забута
Окопів зірвана рілля
Гірка сльоза - мов оковита
П'єш пам'ять із його хреста

Життя - потопом нарікання
Волокна мертвої води
На полотні - стихії хвиля
Той острів - де самотні ми.
2007р

Любов моя не кохана
Одна , сама , окована
Ночами не цілована
Вустами - не голублена

Все неосяжна молиться
З надією - єднається
Із вірою навчається
Щоб квітнучи - не каяться

Струмком біжиш у березні
Листком летиш - у вересні
Чеканням загартована
Бажанням - замаскована

Я жду тебе не вінчана
Терпіння це - освідчення
У сні прийдеш , чи маревом
Зустріну - стану заревом.
2008р

А не прийдеш , покаєшся
Зі мною - не обіймешся
Усе прийму у сутінку
Затінком стану - затишку.

На її стомлених руках
Своє життя , свої стежини
Там щастя , горя зорепад
Любов її , її провини

Чому так часто сум в очах ?
Коли від праці спочиваєш
Бринить сльозою на вустах
Коли ти спогади - гортаєш

Я все не смію запитать
Бо знаю сам - хрести родини
Як ти той біль перемогла
За всіх одна - під плач дитини

Несу назбираний букет
Волошки з маками - в ромашках
Ти так любила їх , і степ
Пробач мені , будь - ласка мамо...
2010р

Спочинь один в обіймах ночі
Покинь нудьгу , дай приті хід
Проси у темряви - хай може
З тобою разом у похід

Пізнати вади потаємні
Відвертість чути - у собі
У пристрасті турбот , у танці
З тобою бути у душі

В ночі живу , у день бажаю
Розлука змушує благать
Терпіти , вірити , чекати
Що ще дозволиш - скуштувать.
2009р

Зачаровані ночі в коханні
Затамований подих в собі
Зустріч лагідних , ніжних світанків
Найцінніше що є на землі

Подарунок - освідченний долі
То найкраща для серця пора
Донести до людини другої
Вічні цінності щастя , й добра

Ті на світі щасливі бувають
Хто отримав цей шанс - довести
Один одного не обирають
Один одного - треба знайти.
2014р

Усе не те , усе не так
Чогось не вистачає
Вся воля зібрана в кулак
Та гніт - не відпускає

Тривожить різна маячня
Навколо скрізь - фантоми
Поблизу ходить метушня
Наштовхує - на свори

Оберігаю спокій свій
Тримаюся - як можу
Я нещодавно зрозумів
Що дороге - зі мною

Відкинув - насторогам шаль
Хай згинуть пелиною
Я вільний , я кохаю так
Що всим простив - з любов'ю.
2011р

Лишає той - хто йде в розлуку
Лишає той - хто не любив
Лишає той - хто марно свідчив
Тільки для себе хибно жив

Не вірить той - хто зволікає
Не вірить той - хто не хотів
Не родить там - де дня немає
Де ранок темряві велів

Жива вода - у мертвій гине
Душа у тілі - сирота
Росток без сонця - ледве дише
Зневірена бажань ріка

Кличу тебе - ехо мовчання
Словом тобі - глуха стіна
Ховаєш все - німе прощання
Не вірить зриву висота

Вина твоя - гріхами топиш
Вина моя - не там черпав
Вина обох - пориву спротив
Утрачена іскра життя.
2009р

Вода ключем , потік стрілою
Схилами берег , я сам із собою
Манить , чарує - краса природи
Думи по вітру - шукаю згоди

Шорохом листя, з вітром в розмову
Плескотом хвиль - дорога до дому
Сліпить від втоми - участь сумлінна
Жаліє , не б'є - бо занадто надійна

Ти поряд - душа , ми у серці родинні
Ми руки в руках - ці кайдани є сильні
Ніколи не зможу цей стан передати
Вершити для себе - то іншим на втрати

Людські забобони - себе нехай учать
Де краще обробиш - зросте , стане сите
Напоїш сльозою - научить літати
Дасть відповідь так - не захочеш питати

Водою , рікою , не сам - а з тобою
Не буду шукати , за вітром піду
На березі , схилі - я буду мовчати
Радіти єдиному , щастю - йому.
2009р

де та планета цитринова де ті сукні суничні
дівчинка-лялечка грається поміж стеблин
такі як у мене колись пурхають дві косички
очі – небесна синь

я вже пишу мамо – каже щоби висіяне зійшло
нащо її маленькому розуму тая безкрая морока
перед дощем у ній виростає космічний бузок
глянеш –стоока

міряє власними мірками сонце і перехожих
і щось у ній таке знайоме і рідне до крику
наче вона-це я –наче потай у серце її заходжу
блись – а там зірка

поріже – жахаюся хай витягне поки не пізно
а вона молить Господа що то ж бо її санчата
на ціле небо мати сушить трагічну білизну
і зуб на тата

Не бійся мріять , бажань відкрити
Дай крилам змогу - собі сказать
Забуть всих труднощів гримаси
Цвіт папороті - час зібрать

Ти зупини - рутини будність
Замов яскравий маскарад
Вдягни чарівну - казки маску
Сіяй , сліпи - вогнем прикрас

Дивись ! - ось райдуги дитинства
Твій оберіг , рідні тепло
Все що любив ти , день вчорашній
Вітає - в роверанс чоло

Візьми в удачі - слово клятву
Що дасть нагоду все здійснить
Собі повір , поширюй звістку
Цей світ був створений - щоб жить.
2013р

Дорога до смерті - дорога життя
Дитина і старець - людина одна
Минає як спогад , біжить як вода
Сьогодні народжений , завтра земля

Як дотик без руху , без правила гра
Одна таємниця - думок глибина
Біжить все по колу , по руслу річок
Хтось слід залишає - вагомий урок

Мені досить складно усе розуміть
Те що доступне - все має ліміт
Знайшов свою нішу - живу , бережу
З душею у серці - ціню , і люблю.
20012р

Самотня муза - листопад
Цікава , наболіла проза
Свавіля долі показать
Яка в життя - буває воля

Ти просто змушений гортать
Ту пам'ять - що була в опалі
Нажаль не зможеш помінять
Сучасне - із минулим в часі

Не забувай - ти не один
Багато хто отримав посох
Сприймай душею , поминай
Це твій - непереможний внесок

Скорботи рать поцілить мить
Покликана - гучним парадом
Хто переніс , пройшов за двох
Отримають , і будуть разом.
2013р

Рука по струнам , повітря дотик
Слова куплетом , стан забуття
Нутром кричить - навколо тиша
До тебе лине журба моя

Прийди послухай - нехай зігріє
Візьми до серця любов мою
Нехай вона - в собі зуміє
Мене почуть в твоєму сні

Моя відрадо , моя пісне
Творю тебе від - а , до - я
Все наболіле поєднаю
Звучить у рифмі біль - душа

Рука по струнам , почута мова
Букетом стелить - тобі до ніг
Пізнав тебе не випадково
Є ради чого - на світі жить...
2013р

Він іскру розпалив - аж сліпить
Він щастя сколихнув - парха
Надію укріпив - літає
В коханні утопив - буя

Віддав мені - частину світу
Таланту поштовх відродив
За все тобі - приношу дяку
Що вірив щиро , не згубив...
2011р

Про що шепочеш і про що мовчиш,
Коли збираєш кришталеві сльози,
Ховаєш смуток у безсонні лиш,
Серпневим болем запалати в змозі.

Ще в шафі одяг, в філіжанці чай
І сонце світить ще для нас байдуже,
І ранок хоче, щоб його стрічав,
А серце досі ще на дні калюжі.

18.01.2015

Я віддаю тобі належне
За щирість - чистоту думок
Усе минуле , протилежне
Хай спочиває від чуток

В руках своїх тримаєм щастя
В одну дорогу - два шляхи
Позаду бурі , і злорадства
Усе що довелось пройти

Для мене ти - блакиті мрія
Що десь блукала між дюдьми
Прийшла , знайшла , і обігріла
Звільнивши із полону тьми

Цей прояв долі - нам подяка
Кохання світла благодать
Радіють з нами янголята
Серцям співаючи - віват.
2014р

Я все життя тебе шукав
Де тільки міг , де бачив
По всих усюдах зміст вивчав
Перед сліпимим - свідчив

Миттєві спалахи збирав
Прискіпливо , уважно
На прикладах людей пізнав
Як жити з цим - прекрасно

Не піддавався на оман
На влесливі привіти
У протиріччях просто знав
Що маю сам - хотіти

І от коли вже майже зник
Мій потяг - висівковий
Ти проявилось на весні
Неначе стимул - новий

У всій доступності промов
Тендітно , гідно , гордо
Я всім зневіреним довів
Де любиться - там плідно.
2011р

Слід останнього подиху канув
Заховався у зареві сліз
Світ зірвався із дна океану
Криком , відчаєм - маревом скрізь

Слів моїх - хрипотою відлуння
Сизокрилий прощання рубіж
Ти прости мені доле примхлива
Що потрапив на твій - гострий ніж

Ти ламала не раз , і не двічі
Камінь в спину , на плечі тягар
Дарувала - ще більш забирала
А сьогодеі терновий вівтар

Я готовий коритися знову
Твоя правда - мені забувать
На візьми ! Будь одна , і щаслива
Веселися...тобі краще знать.
2011р

Не питають мене , і не чують
Не говорять зі мною - не сплять
За тобою сумують , шукають
В нотах линуть - букетом сонат

Мої думи - душі краєвиди
Потонувши в обіймах твоїх
Розгорнули свої там світанки
Полонивши - простору блакить

Ми заручники власного щастя
Колориту - дві краплі роси
Ми той стержень що долі єднає
Що доводить - серця до снаги

При потребі я полум'ям стану
Почуттями - кохання прийму
Запалю кольорове багаття
І у ньому - з тобою згорю.
2013р

Засвітилися зорі на небі -
Вітер хвилі свої розпустив
Розбудив місяць сяйвом діброви -
Іній шовком усе застелив

Піднімаю засмучені очі -
Мрії думки несуть в височінь
Відлітає душа щоб зустріти -
Що давно заховалось у тінь

У безодні тебе я побачу -
Віджену свою тугу , печаль
Буду знову з тобою мовчати -
В котрий раз , не почую нажаль

Так не хочеться з ранку вставати -
Розуміти все марево , сон
Як змиритись ? І жити ? І знати ? -
Що час зустрічі наш - не прийшов.
2009р

Мабуть що так...мабуть сьогодні осінь,
чи то в природи сплутались думки?
Не заметіль під стріхою голосить,
а сірий дощ у січні б'є в шибки!

Не соромно йому отак приходить,
Сумні думки навіювати в такт?
Але природу сум мій не обходить,
у неї власний на погоду смак!

Нудьга, нудьга...
і настрій, гірш не треба!
Припали пилом шуба й чобітки,
бо у природи бач, така потреба,
зробити все сьогодні навпаки!

2015

і коли останній промінь
ледь торкне твого чола
ми заглибимось у спомин
що було а вже нема

розбредуться перехрестя
ще не сходжених доріг
і тоді із пересердям
я скажу ти переміг

ці стрічання й розставання
і тебе передчуття
називаються коханням
де є ти там буду я

у суцвіттях поцілунків
закружляємо і квіт
перехопить і за руки
відведе у дивний світ

2015

Кожен щем, кожен порух i вiтер, i кожне обличчя,
степiнь близькостi з котрим здавався менi вищим за
близькiсть неба й комети, i кожне розгойдане вiче,
закипiле всерединi мене, i кожна сльоза,

забракована за неспроможнiсть котитися бростю
власних вiй (бо наступне зруйнує i спалить усе) -
це найлiпшi мої фiгуранти у списках на розстрiл
у застiнках, обмежених певним з моїх передсердь.

Палiмпсести внизу на бетонi - проста параноя:
те, що дряпає - вид забороненого багажу.
Треба мати талант, аби рiвно вести пiд конвоєм.
Я веду пiд конвоєм - а значить, уже не пишу.

15.01.15

і зовсім не тривкий той перший сніг зими коли
будує храми з кисню і пускає птахом в хмари
стоповерхові плити кабали що височать в імлі
стовпом медитативності постали межи нами

розбурханим пагіллям злізе долу тиск а вись
засліпить зимофарб'ям твої смарагди-очі
не бійся ближче хутко до мене пригорнись
нехай гілля тонке думки тобі й мені лоскоче

нам застелила білим стежини лагода й теплінь
лишивши зради й холод в вільготно-тоскнім небі
твої вуста гранатово-п'янкі аж до моїх зомлінь
упевненішим будь торкнись і притули до себе

крижини серця поглядом з жаринкою стоплю
це перший крок він мій я знаю й надто близько
мрійливо-ніжне в цноті шепіт я тебе люблю
промовлю й ув очах твоїх впаду я низько-низько

а ти як лик святійших з скинійних образів
лиш доторком побожним до мого чола в ікони
замироточать очі й в мене ой свічник згорів
взялись кадильно-білим димом давні перепони

будує храми в хмарах сніговій з імли
коли наважишся на більше ти коли

2015

Живою водою - потоком
Під сутінки , клич журавля
Збираюсь зустрітись з тобою
Полям ворожила - весна

Сліпуча , у квітах пахучих
Надію у серце несе
Дарує очищену віру
Щоб ти - пам'ятала мене

Ми станемо поряд у парі
Отримаєм - сонця тепло
Бажання нам душі єднало
Гарячих признань - джерело

Моя тобі дяка безмежна
Відвертий , граційний віват
Несу тобі полум'я вислів
Блаженну спокусу - кохать.
2013р