ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.27 11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.

Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко

Вячеслав Руденко
2026.04.27 10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?

Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві

Тетяна Левицька
2026.04.27 10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.

Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі

хома дідим
2026.04.27 06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х

Віктор Кучерук
2026.04.27 05:51
Там немає ні вікон, ні стін,
Ні упертої в небо покрівлі, -
Тільки плач господині, як дзвін,
Б'ється навкруг руїни будівлі.
Там немає нічого уже,
Крім побитої цегли і тиньки,
Які сумно щодня стереже
Від біди збожеволіла жінка...

Володимир Бойко
2026.04.26 23:37
На свято життя абонемент не купиш. Старечий маразм правителів успішно пережив часи СРСР і досі в світовому тренді. Кремлівський медвежатник міняє пуйло на бухло. Заполоханий диктатор міняє клаустрофобію на бункерофілію. Хто панічно боїться ни

Ігор Шоха
2026.04.26 20:41
                    І
Повільно не вмирає Україна
і поки ще воює, то жива,
та марно не міняємо слова
позиченого у поляків гімну,
аби не в’яла слава бойова.
Коли усе покладено на карту,
цей засіб оправдовує мету.

хома дідим
2026.04.26 17:26
хотів би обійняти друзів
яких все менше рік у рік
щось відкладав усе не встиг
сказати
наче би не мусив
повіщо врочити
загин загуба згин
усякий в космосі своїм

Євген Федчук
2026.04.26 17:11
Коли на нас напали москалі,
То багатьом то дивним видавалось.
Вони ж своїми, начебто здавались,
Мов рідні діти одної землі.
Звідкіль у них жорстокість та взялась?
Тож на монголів, іго їх звертали,
Мовляв, від них їх предки нахапали.
Вони ж слов‘яни

Вячеслав Руденко
2026.04.26 17:08
ти знову бігаєш по колу
і бачиш спалах у вікні
який збігає по стіні
в кімнату тиху , захололу
де вже шукає валідолу
рука для серця у борні,

щоб стати враз котигорошком -

Борис Костиря
2026.04.26 13:52
Коли впаду осіннім листям
У суєту, у сонми снів,
Коли нудьга моторним лисом
Увірветься у магму днів,
Коли проб'є жорстоким списом
Прозріння серце у вогні,

Тоді прийди у ці простори

Охмуд Песецький
2026.04.26 11:19
Ще тримається 
ця дивна звичка
думати про втрачене,
обминаючи себе.
А воно чекає на всіх
зі знахідками
у печерах наших помилок,
ні – не зі скелетами 

Вячеслав Руденко
2026.04.26 10:31
Весляр потребує репостів,
Крізь поклик землі забобонів,
Пройдисвіти точного зросту
Йому тут плетуть котильйони.

На юті рожевім – наяди,
Легкі зрозумілі, як полька,
Йому віднайдуть тут розраду

Володимир Невесенко
2026.04.26 09:45
Не стримать років цибатих,
хоч долю скартай саму...
Я знову у цих пенатах,
як декілька літ тому.

Ні смутку, ні сліз, ні горя
і нібито входжу в раж...
Грайливо іду вздовж моря,

Тетяна Левицька
2026.04.26 09:01
В уяві літає жар-птиця.
пір'їни - руді, голубі.
Не спиться, не спиться, не спиться…
Хоч виколи очі собі.

Повітря просякло жасмином,
парфуми люпин розілляв.
З видіння плету павутину

Костянтин Ватульов
2026.04.26 08:34
А місто дитинства шумить соковитим березовим листям,
Де ранішнє сонце пускає крізь нього червоні коралі.
Та ледве трамвая дзвіночок у небо напружено звівся
У кронах круки починають кричати, хоч щойно мовчали.

А в місті дитинства усміхнена мама н

Віктор Кучерук
2026.04.26 07:11
Над містом ширяє пронизливий вітер
І вправно висвистує тужний мотив
Про те, що знедавна безсилий зловити
У хмарках рухливих проміння масив.
Немає тепла, хоч вже травень надходить
І грак у дуплі вже гніздо навіть звив, -
Спинилася в зрості й цвітінні

Віктор Насипаний
2026.04.25 17:50
Немов старенька бабця враз,
Зав’яже ніч на вузлик світ.
І небо в ніжних кольорах
Шукає в тиші настрій свій.

Немов бешкетні дітлахи,
Неначе ми малі колись
Стрибають зорі – світляки

С М
2026.04.25 14:59
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я
хелоу – люблю тебе
а ще би ім’я
хелоу – любив би
уві грі бути я

Борис Костиря
2026.04.25 14:11
Мовчання огортає душу,
Туманом наповзає страх.
Я йти в сувору пущу мушу,
Мов бранець об семи вітрах.

Прозріння огортає пущу.
Пізнання спалах, як Мане.
Широке поле родить пустку,

Світлана Майя Залізняк
2026.04.25 13:47
Запрошую на свій канал на ютубі, підписуйтеся.
Майже 100 композицій.

Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенер

Охмуд Песецький
2026.04.25 12:03
До літ хоча би десь до сорока,
Допоки зріє мрія про безсмертя,
Нехай несе життя мого ріка
Крізь дамби, мілководдя й круговерті.

Не вирватись із русла кораблю,
Чи меншій з річкових посудин.
А спробу я таку хіба зроблю?

Володимир Невесенко
2026.04.25 12:03
За обрій сонце упало втомне.
Дрімала в тиші загусла ніч.
І стигло небо – тяжке й судомне,
звисали хмари з похилих пліч.

Рябіло море в сріблястих брижах,
і мов наяди з нічних глибин,
скакали тіні на скелях рижих

Вячеслав Руденко
2026.04.25 10:57
Лише ранком у ворожки
Золоті крадуть гриби ,
Лише гудзики і брошки
Тут готують до сівби,

Лише шерех чують бджоли
Про фізичну суть єства*,
Лише ковдри, лише змови

Тетяна Левицька
2026.04.25 10:35
А він тебе й мене любив, таку біленьку...
Як ти все те пережила, скажи, рідненька?

Чи, може, звістку принесла тобі сорока,
Коли зі скелі шуганув у синь високу?

Чи знала, що його сади в мені буяли?
І виноградного вина було замало.

Віктор Кучерук
2026.04.25 06:29
Багровою млою затьмарена далеч,
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль

хома дідим
2026.04.25 05:11
не казка і не зовсім каско
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса

Юрій Лазірко
2026.04.24 16:40
з добрим днем
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино

хома дідим
2026.04.24 13:43
не продирався у достойники
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри

Борис Костиря
2026.04.24 13:03
Листок осінній ніжно посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.

Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства

Сергій Губерначук
2026.04.24 11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.

4 квітня 1989 р., Київ

Тетяна Левицька
2026.04.24 10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.

Юрій Гундарів
2026.04.24 09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн

Іван Потьомкін
2026.04.24 08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.

Віктор Кучерук
2026.04.24 05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.

Охмуд Песецький
2026.04.23 22:07
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.

Коханням ділячись, хіба ж його ділив?
Я просто поділяв - і вистачало.
Було, і проливав - тоді й полив
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Низовий - [ 2013.06.13 22:14 ]
    * * *
    Скаржимось на долю безголову,
    Товчемо холодну воду в ступі:
    – Чóму нашу мову писанкову
    Не вивчають негри в Гваделупі?!

    Наодинці плачемо і вкупі,
    Рідну землю носимо в торбинці,
    І сміються негри в Гваделупі
    Так, як не сміялись українці…

    Над гаями ніч гуляє глупа –
    Все бунтарське владний сон прикоськав,
    І гримить в зеніті вічна ступа,
    І літає відьма конотопська…


    2000


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (19)


  2. Василь Юдов - [ 2013.06.12 17:12 ]
    Наука про зимні вишні
    Літо ягодами стигне:
    Хоч, бери до рота,
    А не хочеш, консервуй
    З ягоди компоти.

    Господарка роботяща
    Посилає сина
    Вишню стиглу обірвати
    В садку з деревини.

    Підліток вже на підході
    Скоро й дівку брати,
    А все дивиться на вишні,
    Й не береться рвати.

    -Нарви вишень! – Йому мати
    Наказує знову.
    -От пристали, взяти й рвати,
    Ця вишня зимова!

    -Як зимова? Щойно в днину
    Стала постигати...
    -Зимня вишня тому зимня,
    Що не хочу рвати!

    Мати блиснула по шиї:
    -Годі фіті-міті,
    Мав би татко зимні єйці,
    Жив би ти на світі?!

    Поки стигле треба рвати
    І не мудрувати,
    Бо на зиму добре літо
    Гріх перекладати.

    2013р.




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  3. Параска Коливашаласка - [ 2013.06.10 16:21 ]
    Про вагітність (пародія)
    Тут образність аж розкошує.
    Верлібрів ноти - горілиць.
    Рядочки - строго за фен-шуєм,
    І... вже хропе під боком Гриць
    (Він дуже швидко засинає...),
    А свист - неначе в солов`я...
    ...Бо бідолаха ще не знає:
    Не світ... не вірш...
    Вагітна я!!!


    10.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (32)


  4. Параска Коливашаласка - [ 2013.06.07 18:06 ]
    Про вар*ятів (пародія)
    Ну шо, лежиш, собако ти лінива?
    А най би тебе грім який узяв!
    Ці мешти* зо три роки, як купила,
    А ти ше й "етікеток" не зірвав!
    Диван прогнувся ледь не до підлоги,
    А на столі зижовкли всі газети.
    Від тебе гет ніякої підмоги!
    (А ше ж купую пиво, сигарети!)
    ...Придбала на біду собі планшета,
    А там тепер якісь "Майстерні" є...
    Він, люде, зображає вже поєта,
    Коментарі щоночі роздає!
    ...А у хліві пацє підлогу з`їло,
    Немає де подіти і ціп`ят...
    Воно за якісь "рейтинги" засіло...
    Не чоловік, їй-богу, а вар`Ят!
    ...А кіт домашній клепки теж не має:
    На пузі в нього влігся...
    ...і...моргає...


    07.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.45 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (30)


  5. Анонім Я Саландяк - [ 2013.06.07 15:57 ]
    Миска полуниці
    …і миска полуниці… на горизонті…
    Намалювалася… в ошуці, що:
    безконечно в пошуканні сенсу…
    сенсу ошуки, ачи обману…

    А, думаю: небесну манну
    вже маю - пси не їдять…
    якби не оси,
    що пси, – і обитають
    не на не-бе-си… хоча літають,
    але кусають…

    In sensu strictiore hos pro reo (коротко кажучи) -
    на горизонті останню миску полуниці маю…
    2013 р.


    худ. Я Саландяк – композиція на тему… (фотошоп).


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (14)


  6. Валентина Попелюшка - [ 2013.06.05 17:09 ]
    Чи варто за ріг повертати...
    Для роздумів привід хотіла б вам дати:
    Чи слід при нагоді за ріг повертати?
    Питання це здатися може смішним,
    Якщо не зіткнулися поки що з ним.
    До чого тут ріг? Взагалі ні до чого,
    Бо справа не в розі, а в тім, що за рогом.
    Буває, ідеш, а за рогом аж сяє
    І манить, і вабить, скарби обіцяє.
    А вже як повернеш – воно як бабахне!
    Осліпить, оглушить, недобре запахне,
    Не просто бабахне - добряче зірветься!
    Ще довго збирати себе доведеться....

    Багато в житті перехресних доріг,
    Та все ж не спіши повертати за ріг,
    Спочатку поглянь крадькома із-за рогу
    І, мов піонер, будь готовий до всього.
    А краще - аби не нарватись даремно -
    Постій, почекай, хай хтось інший поверне ...


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (8)


  7. Володимир Сірий - [ 2013.06.05 08:05 ]
    Погода наша , як п’яничка
    Учора дощ , сьогодні мжичка,
    А завтра злива за своє…

    Погода наша , як п’яничка,
    Що безпробудно тиждень п’є .
    Дійде до білої гарячки,
    Седмицю, - пити й не проси …

    І світ здається пеклом, наче
    Вогню рокочуть голоси.

    05.06.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  8. Іван Низовий - [ 2013.06.04 00:30 ]
    * * *
    Надіюсь, не згорять мої рукописи
    в тюремних сейфах офісів приватних,
    чекаючи на вирок. Час триватиме
    і визрівати в ньому будуть оплески
    майбутніх читачів. Не меценатові
    дістанеться ця вистраждана слава,
    а лиш мені, кого сліпа держава,
    як завше, не помітила у натовпі.
    Цих оплесків збадьорюючі виляски
    народного поета надихатимуть
    на творчі злети... Королівські милості
    ніякого відношення не матимуть
    до успіху в читацькім середовищі
    поезії, що в муках нарождалася
    і справжнього тріумфу все ж діждалася,
    тому в народі буде жити довго ще!


    2009


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  9. Іван Низовий - [ 2013.06.03 00:54 ]
    * * *
    Навіщо я тобі?!
    У тебе – муж,
    І чин у нього є,
    Таж не найнижчий.
    Дізнається про наш роман –
    Чимдуж
    Обох нас, не роздумуючи,
    Знищить.
    А я не хочу на твоїй біді
    Ловити миті щастя
    Мимолітні.
    До того ж ми уже не молоді,
    І по воді спливли всі наші
    Квітні.
    У тебе – муж.
    У мужа – ти і чин,
    Статева слабість
    І душа ревнива.
    А я із тих – небагатьох –
    Мужчин,
    Чия судьба у творчості
    Щаслива.


    1997



    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  10. Валентина Попелюшка - [ 2013.06.02 21:45 ]
    І потекла непрохана сльоза
    Степан Пантелеймонович Халанський –
    Шанований поважний чоловік,
    Та не забув про те, що син селянський,
    Хоча в райцентрі вже не перший рік.

    Немає пихи в нього анітрішки,
    Хороше тільки чути звідусіль.
    І на роботу завжди ходить пішки,
    Хоча службовий є автомобіль.

    Бувало, як ішов біля базару,
    Йому траплялась жіночка стара.
    В базарні дні обабіч тротуару
    Та продавала яблука з відра.

    Степан згадав свою стареньку маму,
    Яку давно забрали небеса,
    А за життя була така ж бо сАма…
    І потекла непрохана сльоза.

    Дістав п’ять гривень і подав бабусі,
    Бо продавала п’ять за кілограм.
    - А яблука не важте, обійдуся,
    Нехай то подарунок буде Вам.

    Відтоді взяв за звичку цей добродій:
    Як повз бабусю шлях його лягав,
    То завжди так і діяв при нагоді:
    Давав п’ять гривень - яблука не брав.

    От і сьогодні також не забувся
    Подати гроші й дяки не чекать.
    -Гей, чоловіче! Стій! – кричить бабуся
    -Вже яблука по вісім – не по п’ять!!!


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.52) | "Майстерень" 5.25 (5.54)
    Коментарі: (11)


  11. Володимир Книр - [ 2013.05.31 16:23 ]
    Про болід та інваліда
    Чхати що на болід інваліду,
    що на інваліда - боліду.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  12. Нико Ширяев - [ 2013.05.30 16:24 ]
    Роза канина
    Собака, Собака,
    посмотри-ка, нос у тебя какой:
    чёрный, влажный, большой,
    мягкий, словно душа
    непуганного младенца!
    Не рождено ещё достойного полотенца
    для носа такого.
    Если из всех потенций
    выбрать чудесную эту,
    станем ходить по свету
    крепко, на всех четырёх,
    вычухивать редких блох
    (слышен собачий вздох).
    И уж ни с кем тогда
    в свете этого марева
    не станем по совести разговаривать!

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  13. Іван Низовий - [ 2013.05.30 08:42 ]
    * * *
    Погода така мінлива:
    То злива, а то – туман…
    А я людина щаслива
    На ймення просте – Іван.

    Довколишній світ примхливий:
    То добрий, то вельми злий…
    А я – чоловік щасливий
    На прізвище Низовий.

    Вже теше судьба потроху
    Для мене соснову труну…
    Я ж славлю, немов епоху,
    Хвилинку життя одну!

    Великим, звичайно, тяжко
    Вуглинкою згаснуть в золі…
    А я лиш мала комашка
    На Божій оцій землі!

    2003


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (27)


  14. Олександр Олехо - [ 2013.05.29 14:29 ]
    Гумореска "Склероз"
    Впадає розум в каламуть склерозу.
    А може навпаки? Не пам’ята
    ота півкуля головного мозку,
    що пише файли за мої літа.

    Оце сусідка запросила в гості
    (сто грам цукерок, пляшка коньяку?).
    Іще із ранку лоскотало в носі.
    Чи міг нагоду втратити таку?

    Вона мені уже не раз моргала
    одненьким оком, лівим, зокрема.
    Моя відвага еросу сказала:
    ідемо разом – виходу нема.

    Отож зібрався, вуса напомадив
    чи підкрутив - іще непам'ять та.
    Моїй півкулі знов склероз завадив:
    година – просвітління, дві – сльота.

    Усе було пристойно і достойно.
    Вона – конфетки, пляшку, звісно, я.
    Згадав би ще, але набігло щойно:
    і я не я і пам'ять не моя.

    І як тепер сусідку цю вітати?
    На ти, на ви чи просто «Добрий день!»
    Якби-то точно за учора знати,
    а так сиджу без тями, наче пень.

    Кого б спитати? Хтось, напевно, знає,
    але мовчить, похнюпившись униз.
    Йому то що? Він пані не вітає,
    а мій склероз всі спомини погриз.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (19)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2013.05.27 22:56 ]
    Бомжацький дон*
    Біг крутяк поранений –
    Рятував життя.
    Дипломат з долярами
    Кинув у сміття.

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов,
    Дипломат із баксами
    В бакові знайшов.

    ПРИСПІВ:

    Вранці бомж у бакові
    Ритися ішов.
    Він фортуні дякує –
    Щастя там знайшов.

    Кінчиться наразі
    Це життя сумне,
    Ти із грязі в князі –
    Вознеси мене.


    Почалось для бомжика
    Не життя, а рай,
    Ти, фортуно, грошики
    Скрізь порозкидай.

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    ПРИСПІВ:

    Дачу, яхту, «мерса» -
    Все мені даси
    І великі перса
    Місісіс краси.

    Я тепера, хлопці,
    Вже бомжацький дон,
    На Канари – гопца –
    Їду за кордон.

    Ось нардепом стану я –
    Боже, поможи,
    У Верховній Раді там –
    Партія бомжів.

    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Бо мене підтримує
    Весь бомжацький клан.

    ПРИСПІВ:
    В президенти піду я –
    Маю такий план,
    Більш не буде правити
    Нами бандюган.

    Вийшов з бандюганчиків –
    Щоб і я так жив.
    Тож наступний прийде нам
    Просто із бомжів.

    27.05.7521 р. (Від Трипілля) (2013)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (27)


  16. Іван Низовий - [ 2013.05.27 21:01 ]
    Кінець сільської ідилії
    Поховали бабу Варку
    Аж чотири діди,
    Поминальну третю чарку
    Випили – більш ніде
    Взяти: лишень баба Варка
    Самогон варила,
    І такий – найвища марка! –
    З ніг валив Кирила,
    І Гаврила, і Тимоху,
    І, звичайно, Марка...
    Навіть сталінську епоху
    З ніг звалила Варка
    Самогоном.
    Всі режими
    З ніг вона звалила,
    Доки руки їй зложила
    Смерті вража сила.
    Зажурилися Кирило
    З Марком – аж до сварки,
    І було б їх помирило
    Тільки сяйво чарки.
    І Гаврило із Тимошем
    Карки рвуть і барки –
    Все їм стало нехорошим
    Без сусідки Варки.


    2009




    Рейтинги: Народний 6.75 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  17. Валентина Попелюшка - [ 2013.05.27 00:36 ]
    Життя-міраж


    У повсякденній круговерті
    Усе «воюємо», сердешні,
    І не відступимося, вперті,
    Чекаючи на день прийдешній:

    «Ось прийде ще одне із рішень,
    Проб’ю стежинку через хащі -
    І «завтра» буде зовсім іншим,
    І, безумовно, значно кращим.

    Собі дозволивши зупинку,
    Суттєвих змін хіба злякаюсь?
    Почну робити гарні вчинки.
    Нарешті у гріхах покаюсь.

    Любов'ю матінки зігріті,
    Малята слухатимуть казку,
    І найдорожчому у світі
    Віддам невиплескану ласку.

    Поменшає турбот хоч трішки -
    І не лишатиму нікого
    Без променистої усмішки,
    Нужденного – без допомоги.

    Подбаю, звісно, і про себе,
    Коли сплачу усі кредити.
    Не забаганка, а потреба -
    В спортзал, салон краси ходити.

    Куплю вдяганки новомодні,
    Майну кудись у диво-мандри…»

    ... І недосягнуте «сьогодні»
    Міражем утікає в «завтра»…


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (22)


  18. Ксенія Озерна - [ 2013.05.26 13:51 ]
    ***
    На переході доріг і прощ, в еклектиці словоблуддя
    шукаю сліди вогненності, завислі у слові: «Забу-у-удь…».
    Ти – інший, ти – можеш виснути, у просторі жити нулем.
    Я - не така… Ми по-різному в режимі «онлайн» живем.

    Непереможені клаптики, котрі не складають ціле.
    Ти будеш моїм неспокоєм, зерном у плодах незрілих.
    Навіщо – сама не знатиму... Було недостатньо пожеж?
    Знеможена… А безсилою вогонь хіба віднайдеш?

    У передзвонах ліричних струн – з минулого у майбутнє
    Стежинно розшиті лінії стирають твою присутність.
    За крок до наступної миті – пробачу, забуду, зітру.
    Вогненність у мить повернення прийму як наступну гру.

    2013


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.51) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (46)


  19. Василь Юдов - [ 2013.05.26 09:33 ]
    ТАНК "НА БЕРЛІН!"
    З часів жорстокої борні
    На камінь танк воздвигли люди.
    І написали: «На Берлін!» -
    Хай пам’ять для нащадків буде.

    Пройшли якісь пів сотні літ,
    Про кров і смерть пани забули.
    І для нащадків, наче гніт,
    Постав не танк, а напрям дула.

    На мітингу, підпив кваску,
    Під галас світлої ідеї,
    Звернули дуло на Москву,
    Чи в бік Північної Кореї.

    На другий день, під свист і спів,
    Наквашувавшись самогону,
    Звернули дуло вже на Львів,
    У бік Брюсселю й Вашингтону.

    Крутили дуло так на Крим,
    На Мінськ і Телявів крутили...
    Звернули танку шию в тім,
    Бо то круті народні сили...

    А ще із криком «Гуд, капут!»
    Звелися точно в рукопашній.
    І всі народні сили тут
    Лупилися, як танк без «башні».

    Не вічна пам’ять. Хто ж то знав,
    Що вітром часу пам’ять здуло.
    І танк цю пам’ять не додав -
    Неначе і війни не було.

    Окопи риті на фронтах
    Засипались і заорались.
    Нащадки, загубивши страх,
    Вертіти дулом танка взялись.

    2013







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  20. Іван Низовий - [ 2013.05.25 17:03 ]
    КОЛИ ТІСНО СЛОВАМ


    ЩО КОЛИ ПИШЕТЬСЯ

    Все залежить від примхи натури
    і важливості взятої теми:
    в добрім настрої пишуться мініатюри,
    а в поганім – найгірші поеми.


    НАМ СВОЄ РОБИТЬ

    Оббрехана політплітками Юля –
    не каверзуля і не капризуля,
    веде свою команду через терни
    дорогою, з якої вже не зверне,
    в квітучий гай, де не змовка зозуля.


    ЕПІТАФІЯ ЗАЗДАЛЕГІДЬ

    Я скупаний в п’яти річках,
    в радянських п’ятирічках тертий,
    то ж, мабуть, лишусь у віках,
    хоч безіменний, та – безсмертний.


    ДЕВАЛЬВАЦІЯ ДОБРОТИ

    Я надивився на життя собаче,
    на «неприродний» вибір і відбір –
    душа моя вже за людським не плаче…
    Жалію звірів, бо і сам я звір.


    ОПТИМІЗМ ПОКАЯННЯ

    Я видихнув із себе всі слова,
    яким боліло в серці, –
    легше стало:
    хай котиться повинна голова
    із-під меча
    під сонячне орало…


    СПОКОНВІЧНА РІВНОВАГА

    Серпнева спекота – серцева недостатність
    (недостає йому взаємності, либонь…).
    Ненавистю кипить
    шовіністична стадність –
    в інтимності й цноті
    притлумилась любов.


    ШТУЧНИЙ МАЖОР

    Що не день, то сумніші новини
    на сумне сиволіття моє,
    але диктор їх так подає,
    ніби в нас чергові іменини
    й нам сторіччя зозуля кує…


    ПЕРЕДЧУТТЯ АПОКАЛІПСИСУ

    Я батьківщину втратив назавжди.
    Сьогодні я втрачаю Батьківщину.
    Вчорашній друг мені стріляє в спину
    і перед смертю не подасть води…


    ЩО ЗА ДИВНА КРАЇНА

    Що за дивна країна
    від Сяну до Дону,
    де кульбаби
    єдваби
    на трави
    обтрушують,
    де «злодюги в законі»
    не знають закону
    й відповідно до цього
    його
    не порушують!


    ДИКУНСТВО

    До влади преться гидь і покидь
    регіонально-хутірська,
    отож бо вже й не сниться спокій
    «козлам відпущення»:
    чека
    життя при смертності високій
    на смітникові «общака»…


    ДІЛЕРИ, КІЛЕРИ...

    Доки ще гроші в державній є касі,
    а безробіття зростає в прогресії,
    будуть з’являтись відкриті вакансії
    на невідомі суспільству професії.


    КАЛЕЙДОСКОП

    Пропали десь «гіганти політичні»
    (а я сказав би: хлопчики публічні) –
    колись при Кучмі купчились – величні,
    теперки ж – обезкучменно-трагічні.


    ВОНО Ж, ЗВИЧАЙНО

    Воно ж, звичайно, й ми не без гріха –
    стількох месій затюкали
    й пророків,
    ніяких не засвоїли уроків,
    бо ж мудрі вельми...
    Нам би пастуха!


    ІРОНІЧНИЙ ВЕРЛІБР

    Я народний поет
    оскільки
    у найглибших народних глибинах
    непримітним живу самітником
    і хоч плаваю на мілкому
    так зате ж не боюся втопитися
    в океані бурхливої слави.


    КИЇВ, ТЕЛЕНОВИНИ

    Після спекотного дня –
    сутінки і прохолода…
    Різноколірний Майдан полиняв:
    втома? зневіреність? згода?


    КОМУ ЩО

    Хтось над мішком тремтить
    з нечесними грошима,
    комусь круте авто
    дорожче над усе,
    мені ж болить душа:
    вона ж бо не машина,
    її ж бо від тривог
    за все святе
    трясе!


    ВІР СОБІ САМОМУ

    Не потурай сумним думкам
    про сліпоту, яка чека
    тебе вже невзабарі,
    і вір своїй руці,
    яка
    не схибить в борозні рядка
    із олівцем у парі.


    ІРОНІЧНО ПРО СЕБЕ

    Не досягну верхів
    і не дістану
    зірок –
    я ж Низовий лише
    Іван...

    Та хто завадить литися фонтану
    ізнизу вгору?
    Я і є фонтан!


    ДО СТВОРЕННЯ ВСІЛЯКИХ КОАЛІЦІЙ

    Не згоден ні на жоден компроміс
    з позицій зі своїх опозиційних!
    Про розріз не скажу,
    що це – надріз,
    а про розрізане –
    що це єдине ціле…


    ОБРИДЛО ВСЕ

    Вікно у світ – обридлий телеящик –
    для мене вже не світиться давно…

    Дивлюсь через проплакане вікно
    на те кіно, де все звелось нінащо,
    й боюся, що мені вже все одно,
    в що виллється сюжет цей непутящий.


    МУДРІСТЬ НЕВЕСЕЛА

    Жорстока справедливість:
    я старію,
    за молоді розплачуюсь гріхи,
    давно похоронив інтимну мрію,
    вже й сам себе любов’ю не зігрію:
    амбіції звелись на порохи
    й засипали вулканну ейфорію.


    ЖАЛЬ МЕНІ

    Душі цнотливої
    безмірно жаль мені
    на схилі віку,
    в цю годину скверни
    й брутальності –
    ніщо вже не поверне
    чуттів пречистих
    в їхній первині!


    ЧАСУ НЕ ВИСТАЧА

    На все про все часу не вистача –
    Крізь пальці протекли Дніпро й Сахара...
    Поволі догора, спливаючи, свіча,
    І в сутінках загуслих, мов примара,
    Міріє сутність, обриси втрача...


    ЛЖЕПРИСЯЖНИКАМ

    Присягали
    й так легко ламали присягу
    українському Тризубу, Гімну і Стягу...

    Гей би раз,
    на похмілля,
    ранесенько вранці
    «Конституцію» Орлика
    почитали
    «обранці»!


    СВОЮ ДУШУ ТРЯСУ

    Свою душу трясу, мов грушу,
    Щоб звільнилась від звичок-гниличок,
    Щоби дух здичавіння вичах
    В найтемніших куточках, –
    Мушу
    Мордувати,
    Бо їй не личить
    Забувати духовність бувшу!


    ЗАПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ

    Моїх улюблених поетів
    давно на світі вже нема...
    Для кого ж стільки пістолетів
    задарма кілер Хтось в запаснику трима?!


    НА ВІКІВ ПЕРЕПРАВІ

    Агресивна нікчемність
    пішла на реванш,
    і запрагла бездарність
    купатися в славі...

    Пересолений вкотре,
    сивіє Сиваш
    на узбіччі епох,
    на віків переправі.


    ПІДБИВАЮ ПІДСУМКИ

    Які ще підсумки?!
    Сума –
    напівпорожня:
    хліба й солі
    для прожиття в ній ще доволі,
    та волі справжньої нема...


    ТИХА ВОДА

    Впроголодь і впрохолодь
    праця – насолода:
    все козацтво низове
    повстає і греблі рве
    тиха вода!


    ЖИВУ НАДІЄЮ

    Миє прожилки чиста роса лопуховому листу –
    первозданне начало начал проступає назовні.
    Ранок руку мені подає променисту
    зі сльозою надії на теплій долоні.


    ПРОТЕСТ

    В українському паспорті
    відсутня графа про національну
    належність громадянина

    Це ж отак,
    ні за що ні про що,
    скасували святе моє право
    українцем писатись,
    господарем в ріднім краю...

    Забери свою «ксиву» ганебну,
    нездала державо, –
    я свою
    Українську
    державу
    лишень
    визнаю!



    ПРОШУ ПРОЩЕННЯ

    Простіть мені, Виговський з Калнишевським,
    За пізній відгук гордої крові!
    Можливо, хоч по другому пришесті
    Ізнов закозакують Низові...


    2006 - 2007


    Рейтинги: Народний 6.5 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  21. Анонім Я Саландяк - [ 2013.05.25 16:53 ]
    Саме та
    (саркастично)
    “… Я інколи шукаю самоти “ – каже Світлана Костюк до Володимрира Сірого.*
    І горнеться до мене саме та... – каже невпопад Ярослав Анонім, ведучи мову про своє:
    … ота!
    Єдина…
    в цілім світі…
    Cтоїть собі у сірому просвіті
    вікна нічного –
    УСЕ-УСЕ-УСЕ! - й нічого…

    Ще мить, минулу, її тіло
    невідпускало мої руки
    солодку зазнававши муку, -
    а вже… кривлятися злетіло:
    “пімру з тобов таким зо скуки!” -
    підскакуюючи творить па…
    і реверанс:
    Хі-хі! Па-па!
    Ха-ха! Бай-бай!
    Собі перебувай
    в передчуттях маразму -
    пеньок старий - прогавив шанс
    померти в мить оргазму!

    Тепер тобі, у цьому світі,
    натомість буде та: ха-ха,
    що у віконному просвіті.
    2013 р.

    * А ось решта “причинно-наслідкового” ряду:
    Володимир Сірий (1964)
    Самота

    У маєстаті власного кута
    Глузує над братерством самота, -
    Вона ж не зраджує ніколи,
    І ні про що нікого не пита...
    18.05.13
    Світлана Костюк (Л.П./М.К.) [ 2013-05-18 15:41:14 ]

    Пізнавально було прочитати І Вас, Володю, і коментар Лесі( слова Низового). Я інколи шукаю самоти.
    Анонім Я Саландяк (Л.П./Л.П.) [ 2013-05-18 18:56:10 ]

    "Я інколи шукаю самоти" - і горнеться до мене саме та...



    худ. Я Саландяк .


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (22)


  22. Олександр Олехо - [ 2013.05.24 15:04 ]
    Скелет у шафі
    Скелет у шафі. Йдуть земні роки.
    Сивіє він, а з ним і я старію.
    Уже й ховати наче не з руки,
    але й на сміх дістати не волію.

    Колись пекло і сором душу їв.
    Тепер не їсть, напевно зуби втратив.
    Крізь велич битв і дрібноту боїв
    уяві честі я поволі зрадив.

    Нема у світі таємниць таких,
    що, оселившись в сороміцьку шафу,
    за кілька літ із мінусів людських
    не втілились в комедію-забаву.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  23. Нико Ширяев - [ 2013.05.23 16:19 ]
    Намысто лэва
    Сандал, рахат лукум и горловое пенье.
    Я для неё смешон, руглив и не еда.
    Её надменный бог не выжил в воскресенье.
    У ней в зобу меж ног - Босфор и лебеда.

    У ней меж ног горит весь ветер перекрёстков,
    Забытый, словно боль, и громкий, точно жесть.
    Одежды шелестят невесело и хлёстко,
    С собою не ведут, как будто и не есть.

    Не я тебе кармен и ты мне не лжедмитрий,
    Не весь наружный мир хмельной мадам Клико.
    Танцующей стопой написанное вытри,
    У века на часах живая нелегко.

    Доселе невредим, в зарницах многоточий
    Надеясь попадать в пышнейшую из свит,
    Собрался бы стучать,
    Но спит царица ночи:
    Не покладая губ, восторженное спит.

    2013




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Юрій Поплавський - [ 2013.05.23 14:19 ]
    Осень. Зима. Ёжик.Свеча.
    В туманной шляпе
    осень
    молчаливо
    игриво смотрит невпопад
    на листопад
    и свет прибоя
    лунного
    гобоя нота низкая
    во сне
    приснилась мне
    и я в объятиях мечты
    всё жду покоя
    но грёзы из тумана
    в слезах обмана
    в ожиданьи чуда и
    покоя
    не дают
    и хороводят
    прошлые года
    особенно с утра
    когда ветрА не спится мне....
    не спиться б мне....
    уже не снится мне синица
    и даже ворон
    не говоря о журавле
    в тепле он нежится
    вдали
    от берегов родных
    нам только перья
    оставляя
    улетая
    и осень в зиму
    превращает
    немыслимый круговорот
    ворот земных
    совсем не рая
    и по колена мы бредем
    идем по снегу
    догоняя вчерашний день
    а он уже в тумане
    там где-то ёжик
    точит ножик
    нарезать чтоб ольховых веток
    и звёзды сосчитать
    читать с Невинным до утра
    полночный манускрипт
    ночного неба
    и ждать
    пока наполнит Геба
    бокалы терпкого вина
    и не вина
    твоя
    моя
    что не мечтаю больше я
    о пне
    что по весне
    не распустился
    забылся
    в уголок забился
    затаился
    скорее просто развалился
    и светит фосфором во мгле
    возможно
    мне или тебе
    не все ль равно
    когда темно
    и жутко на душе и сиро
    кто свечку впереди зажжет
    и сиротливо подождет
    твой неприход…
    свеча сгоревшая нетленна
    она выводит всех из плена
    корысти
    страсти
    темноты
    её пример к себе примерь
    возможно наконец поверь
    что смысл бытия лишь в том
    чтоб не сгореть
    за зря
    как тля
    а осветить кому-то
    дом
    кому-то может новый
    том
    гусиное перо что пишет
    а не осветит
    кто услышит
    или прочтет?
    и будет
    Пушкин
    Пущин
    без маяка не отличишь
    почёт ведь делает поэтов
    из дилетантов –дуэлянтов
    не всем конечно так везёт
    и если к речке занесёт
    да ещё к Черной…
    то попал
    пропал
    но глория всё ярче
    светит…………………
    Ю.В. 14.02.2013


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  25. Володимир Сірий - [ 2013.05.21 09:24 ]
    Косовиця
    Іще ти, наче луг травневий,
    Лелієш дум пахучу суть,
    Та вітерцем поміж дерева
    Твої косарики вже йдуть.
    Поляже в пишній косовиці
    Все, що так вабило тебе,
    Надій билини блідолиці
    Сум грабельками загребе.
    І у стіжку, побіля річки,
    Мов у єстві бібліотек,
    Твої зупиняться навічно
    Думки. Снігами замете
    Горбочки й видолинки ясні,
    Журби і радості розліг,
    Де ти, у горі та у щасті,
    Самим собою бути міг…

    21.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  26. Іван Низовий - [ 2013.05.21 08:28 ]
    * * *
    Столичні – ті, як правило, окличні,
    А маргінальні – звісно, запитальні;
    Столичні пишуть твори геніальні,
    А маргінальні – віршики ліричні.

    Столичні, хто поближче до престолу,
    П’ють коньяки, смакуючи салямі,
    А маргінальні, зовсім як селяни,
    П’ють самогон і лижуть кістку голу.

    Столичні – імпозантні й симпатичні –
    Фанаток викликають інтереси,
    А маргінальні – лохи і нечеси,
    Доісторичним гомо ідентичні.

    Столичні – ті шанована автура,
    Державу підпирають тиражами,
    Вся ж інша, про життя, література
    На маргінесах твориться "бомжами".


    2007


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  27. Володимир Сірий - [ 2013.05.18 11:53 ]
    Самота
    У маєстаті власного кута
    Глузує над братерством самота, -
    Вона ж не зраджує ніколи,
    І ні про що нікого не пита...

    18.05.13


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (22)


  28. Анатолій Криловець - [ 2013.05.16 17:40 ]
    ***
    Є у тебе криниця.
    Всяк води з неї хоче.
    Я душею не ниций,
    Тож дивлюсь тільки в очі.

    Тут безсилі слова є.
    Можна вічність просити.
    Краще мовлю халва я
    Разів сто – й буду ситий.

    Є поезії тема
    І над тілом наруга.
    О сигнальна системо,
    Що, за Павловим, друга!

    В цноті духа, шалені,
    Час пускаєм – хай плине.
    Мила, з фістули в мене,
    Бачиш, котиться слина.

    …Є у тебе криниця
    Й непрохідна дорога.
    Як земний вік скінчиться,
    Посміються з нас в Бога.

    16 вересня 2012 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати: | "http://poezia.org/ua/id/34268/personnels"


  29. Володимир Книр - [ 2013.05.15 17:52 ]
    Про пики та ще про дещо
    У пику недругам своїм,
    я вдосталь п'ю і смачно їм.
    А як поїм та ще й поп'ю,
    я, в пику їм, їм пики б'ю.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  30. Микола Шевченко - [ 2013.05.15 11:12 ]
    І не прибити вже...
    Куліш козацький із вогню
    - і пластиковий БАД,
    все це людина смачно
    з`їсть і вип`є.
    В колонках цифрове меню
    - та хто з нас не без вад?
    Сопілка ж сипле
    обертони хрипло...
    Гітарна лампа й віртуальна
    - буде компроміс,
    Коли потягнемо себе
    за... яйця.
    Чи правда, що айфон
    лисиця вкрала - хай їй біс,
    коли почула з нього
    вереск зайця?
    Чорнило електронне
    пальці не бруднить,
    і ніс не чує
    плісняву сторінки.
    Та все, чомусь, частіше
    згадується мить,
    як вчитель цупив детектива
    в мене з-під колінки.
    Спитай мене - чи буду
    їсти борщ,
    який на принтері
    тридешнім роздрукують?
    Та ж куди дінусь, їстиму,
    чоло не морщ.
    А там - нехай лікують,
    чи пакують.
    Єство нашпигувавши
    брудом субкультур,
    не поспішай ліпити
    синтетичну крапку.
    Дивись, он десь
    повзе людинощур!
    І не прибити вже його
    китайським пластиковим
    тапком.

    15.05.13


    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (2)


  31. Іван Низовий - [ 2013.05.15 00:09 ]
    * * *
    Як гарно все!
    За святом – свято
    До неба стяги підійма…
    Державних свят у нас багато,
    А тільки ж святості нема
    В державі нашій,
    І немає
    У дні дозвільні насолод –
    У святотатстві виживає,
    Ледь животіючи,
    Народ.
    Старе, знемігши, вимирає,
    А незміцніле молоде
    Шляхи найлегші обирає
    Й саме не зна,
    Куди іде.

    Як гарно все…


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (32)


  32. Володя Криловець - [ 2013.05.14 19:50 ]
    ***
    Із кущів бузку дитина
    Визирає так невинно,
    Мов сіресеньке зайчатко
    Чи малесеньке пташатко.
    Придивіться добре, друзі:
    Цей хлопчак гасав по лузі,
    Розірвав собі сорочку
    Та й сховався у бузочку,
    Щоб матуся, рідна ненька,
    Не тривожила серденько
    І гадала, що синочок
    В неї справжній ангелочок.

    8-14 травня 2013 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  33. Світлана Сторожівська - [ 2013.05.13 14:04 ]
    Хроніки спеки
    Хтось відчинив вікно,
    Спека стрибає в кімнату.
    Вечір - не вентилятор,
    Спечений все одно.

    Радіо хтось ввімкнув.
    Музика краще мухи.
    Місто чекає руху.
    Лаву асфальт відчув.

    Чийсь на балконі кіт.
    Нюхає в’ялі квіти.
    Сонце. Нікуди дітись.
    Теплоударам привіт.

    Хтось добродушно спить -
    Спека ж найбільша втома.
    Небо колись хоч зронить
    Щедрі дощі на мить?!

    Хтось зачинив вікно.
    Місто втомилось літом.
    Вечір не хоче жити.
    От і кінець кіно.


    Рейтинги: Народний -- (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (12)


  34. Анатолій Криловець - [ 2013.05.13 09:25 ]
    ***
    Глянеш в душу мені, як ніколи й ніхто:
    – Милий, чом в тебе очі червоні?
    – Уночі прилітала моя Ерато
    Й не далася в жагучі долоні.

    Тільки облизня я упіймав – і слова
    Полилися у вірш. Це нестерпно.
    Позавчора ж була уночі, як жива,
    Чарівна моя Муза Евтерпа.

    – Ти, поете, брехливий мінливий Протей.
    Муз гарем утече від султана…
    Ерато і Евтерпа – це ти. Як про те
    Розказати? Повір же, кохана…


    21 грудня 2011 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/31579/personnels"


  35. Анатолій Криловець - [ 2013.05.09 14:50 ]
    Котека, або Жіноча допитливість
    Я мрію маю золоту
    Й палющу, наче спеку.
    В нас розтанцьовують фату,
    Ну, а у них – котеку*.

    Живе та мрія з юних літ,
    Я палко мрію нею.
    О матінко, благословіть
    На шлюб в Нову Гвінею!

    Як вишні цвіт фата злетить.
    Я ж до кохання ласа.
    Котека ув очах стоїть –
    Бажаю папуаса!

    За папуаса хочу я.
    Набридли українці,
    В яких в кишенях – ні хріна**.
    Й так само – у ширінці.

    Під серце мрія б’є, під дих.
    Жага в’ялить, мов спека:
    Якщо – такі! – котеки в них,
    То що ж там у котеках?

    23 листопада 2012 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9) | "http://poezia.org/ua/id/35116/personnels"


  36. Анатолій Криловець - [ 2013.05.09 06:19 ]
    Литовським неофітам
    На Кремлівський амвон він виходить такий непорочний,
    І налобна Камчатка коричневим німбом горить,
    І коричнево сяють червоні знамена ув очі,
    Збронзовілий дух Леніна в залі могутньо стоїть.

    Возсідає президія – мудрих апостолів рада.
    Не ув’язнений ще Вельзевула нащадок – Борис.
    І підступно, як Юда, Єгор вибудовує зраду,
    Щоби “праведне сонце” вдягнути у консерватизм.

    Михаїл осіняє усіх Іллічевим знаменням.
    Йдуть до нього на прощу, цілуючи молот і серп.
    Відпускає компартії він помилки й прогрішення,
    І вже Сталін в собі чисту душу дитини несе.

    До державної чаші йдуть сестри, тремтячи від щастя.
    І республіка кожна побожна уста відкрива.
    Лиш одна із сестер не достойна святого причастя –
    Екстремістська, проклята, ворожа, небратня Литва!

    Перекрити їй газ! Ех, повітря б іще перекрити!
    На без хліб’ї невдячна нехай же тепер посидить.
    Може, буде їй менше отої свободи кортіти,
    Буде знати, як брата московського треба любить...

    ...Самодержцю всія!.. Вже імперії ти не вборониш.
    О Литво! Із тобою республік усіх холуї!
    Хай, наш царю, тебе не тривожать Союзу кордони –
    Вони будуть з Камчатку на лисому лобі твоїм.

    26 квітня 1990 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/28060/personnels"


  37. Нико Ширяев - [ 2013.05.08 11:09 ]
    В семнадцать
    Солнце очумелое в зените
    Льёт, как из весеннего ведра.
    Три дивчины в джинсах Нефертити
    На скамейке посреди двора

    Чешут языками слово к слову
    Так, что песней душу не трави.
    Тема наболевшая готова -
    О большой и пламенной любви.

    Каждой в заповедных грёзах снится
    Супермен и гиперчемпион.
    Девочки боятся ошибиться,
    Что сказать и сделать должен он.

    "Экселент" должно стоять на парне.
    На крайняк сойдёт и "вэри гуд".
    Чей из них окажется товарней?
    Все свою мечту не подведут!

    Все своим избранникам, играя,
    Обеспечат мёд и молоко.
    Все в одну горлянку утверждают:
    Бросят своих нынешних легко.

    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  38. Василь Юдов - [ 2013.05.08 06:56 ]
    Пояс вірності
    Сусід ревнивий до нестями
    Так ревнував, аж зір звело!
    Тож, першим оком бачив прямо,
    А другим геть усе село...
    Усіх підозрював і всюди,
    Спокійно виспатись не міг:
    Бо у селі погані люди,
    Чатують первородний гріх.
    Його дружина (вже четверта)
    Під пильним оком зацвіла:
    Сиділа кожен день заперта
    І лише макраме плела.
    З людьми одна не спілкувалась:
    Закритий вихід на парад.
    За те, моя сусідка мала –
    Вагомий, пишний, красний зад!
    Як зберегти таку царицю
    Від домагань сільських мужів?
    Сусід завзято із криниці
    Відро геть з цепом відкрутив,
    Щоби з відра залізний пояс
    Прийшовсь дружині як труси -
    Така міцна залізна зброя
    І для надії, й для краси!
    Продумав виріб, зважив грами,
    Відро приладив до задка,
    Ще й дужку вставив між ногами
    Від куприка і до пупка...
    Цепком запеленав коліна.
    Замок пристроїв до відра.
    Надійно сховану дружину
    І в люди вивести пора.
    Та тільки вивів долю з двору,
    Свою надію і любов...
    Вона підняла груди вгору
    І здиміла разом з відром!
    Сидить сусід обіч городу,
    У розпачі тютюн смалить.
    Любов не жаль. Відра - так шкода,
    Бо воду нічим наносить.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  39. Світлана Сторожівська - [ 2013.05.07 15:02 ]
    Казка про казку
    Задзеркалля. Я - не Аліса.
    Хтось адресою помилився.
    Догори дном життя й стандарти
    Тут - монети нічого не варте.

    Задзеркалля. Кролі в кокардах.
    Тиша. Миші. Ходячі карти.
    Як у прірву в дитинство впасти
    І Алісині мрії вкрасти.

    Задзеркалля. Півдюйма кроку.
    Навіть гусені – й ті пророки.
    Нам мізерність до бою личить:
    Так простіше сховати обличчя.

    Задзеркалля. Душі відбиток.
    Трохи легше у себе дивитись.
    Розмістити вже по-новому
    Все, було що в житті тісному.

    Задзеркалля. Я - не Аліса.
    Тут надійніше, світ навіщо?
    Я знайшла те, чого шукала.
    Розбиваю крилом дзеркала.

    Ця буденність…Я - не Аліса.
    Краю дива немає більше.
    Биті скалки летять за вітром,
    Щоб поетом когось зробити.


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.32) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  40. Жоана Мадзестеш - [ 2013.05.05 23:08 ]
    Стук сердца в соц. сети...
    На десятках сетей социальных
    Мы находим, любим, теряем
    Узнаем друг друга из тысяч
    Но иногда полюбив отвергаем
    Отвергаем боясь боли и муки
    Не почуствовав тепла что дарят руки
    Не вкусив поцелуя в реале
    Мы в инете как дети в любовь поиграли

    Но а встретясь на улице пыльной
    И найдя взгляд знакомый, любимый
    Никогда не отпустим дуг друга
    Ведь на то аргумент есть весомый

    Я почувствую стук сердца
    Ты почувстуеш страсть дыханья
    Открывая дверцу сознанья
    Остаемся в плену прикасанья...
    2013 год


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  41. Анатолій Криловець - [ 2013.05.03 14:41 ]
    Остріг (ба ні, все-таки Острог!)
    Тотальна сурдокамера, авжеж.
    Понад усім – її самодостатність!
    Тебе тут кожен ревно береже*,
    Щоб ти межу не смів переступати.

    Чого ти рвешся до чужинних міст
    І будиш в нелояльності підозри?
    Чи ж не один і той же самий світ
    На повні груди й крізь вузенький розріз?

    Мій любий бокре! Що тебе жене?
    Спини свій біг і серця не розгнуздуй!
    Побережись, бо штеко будлане
    Острозька невблаганна глока куздра!**

    О доле! Пострічай і підвези!
    Не покидай мене на півдорозі!
    Мій батько тут*** зцілився від шизи.
    Чи ж я верну свій перевчений розум?

    5 лютого 1996 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6) | "http://poezia.org/ua/id/17688/personnels"


  42. Іван Низовий - [ 2013.05.01 22:16 ]
    * * *
    Гвардійці поетичного пера –
    Місцевих літоб’єднань ветерани –
    Провідують мене:
    Прийшла пора
    Лічити втрати
    І численні рани
    Зализувати разом,
    В тишині
    Пенсійного непоспіху.
    А й справді
    Я ще комусь потрібен,
    Ще мені
    В безрадісні часи, їй-богу, раді!
    Комусь потрібне схвалення моє
    І дружні, неколючі зауваги,
    Комусь моя прихильність додає
    Упевненості в чомусь
    І наснаги…

    Від чаю відчай блякне і втіка.
    Снується спогад. Вишукано слово
    Загальнозаспокійливе.
    Така
    Блаженна атмосфера:
    Всім – чудово!
    Що ж, постаріли…
    Сили вже не ті…
    Але ж і старість – не хвороби тільки:
    Все менше помиляємось в житті,
    Старі аналізуючи помИлки.



    1999


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  43. Іван Низовий - [ 2013.04.29 19:15 ]
    * * *
    Ховають – ще живого! – Низового
    на звалищі-руйновищі Донбасу,
    де ніде вже й попастися Пегасу,
    де слово не вартує вже нічого,
    а пісня не хвилює більш нікого
    і плин часУ вривається завчАсу, –
    ховають Низового – ще живого!

    І хто мене живцем ховає – знаю,
    бо шило у мішку не заховати:
    я ж буду "похоронщиків" кусати,
    допоки ще зубів хоч трохи маю,
    допоки пістолетом ще тримаю
    хвоста свого амбітного, – як знати,
    ще, може, і здолаю хижу зграю...


    2006


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (18)


  44. Галина Михайлик - [ 2013.04.29 16:15 ]
    (іронічне)
    Білозубі усміхи конвалій.
    Із-під вій фіалкове: «Прийди!»
    веснянкові сонечка-кульбабки
    і черемхи млосний подих: «Ти…»

    Ой то буде: заквітує терен -
    і укриє памороззю цвіт…
    Любуватимеш? – іще не певен? -
    стиглі брості черешневих віт…

    Ягідки черлені задалеко?
    Чи на відстані правиці - рай-дуги?
    Чи на них шукаєш напис «еко»
    на підкріплення своєї неснаги?…

    Одлетить вишнева хуга-юга,
    обнесе пташня усі сади…
    До стерні поколе ноги туга:
    де ж те млосне і фіалкове «Прийди»?..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (19)


  45. Олександр Олехо - [ 2013.04.28 11:49 ]
    КаПе
    І я, і ти, усі ми разом
    кладемо долю на ваги.
    Вона укрита мідним тазом.
    То кара Божої руки.

    А янь та інь, як плюс і мінус,
    єднання хіті і цноти.
    Угору очі – бачу синус,
    колиску дум і суєти.

    Кричу: Ау! Де щезли рими?
    Луною …ими поверне.
    Хай дух гармонії загине,
    зате КаПе у вись іде.

    Стою на рівні одиниці
    у сні, неначе наяву.
    Моє минуле зріє з ниці,
    чи за собою не позву.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (7)


  46. Володимир Сірий - [ 2013.04.26 21:43 ]
    Стріваюся із люстром я щодня
    Стріваюся із люстром я щодня,
    Ми з ним на «ти», хоча і не рідня.
    Колись воно таки самотнім стане ,
    Моє обличчя випивши до дна.

    26.04.13


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (15)


  47. Олександр Олехо - [ 2013.04.24 17:05 ]
    Гумореска "Мені наснився сон"
    Мені наснився сон, страшніше не буває.
    Немовби я помер, а Бог мене питає:
    - То кажеш, ти – поет? Від мене чи від себе?
    І хто на тій землі ручається за тебе?
    Махнув рукою вбік і тека враз з’явилась,
    і двійка букв ПееМ, як назва, засвітилась.
    Кахикнув, погортав: - Олехо Олександре,
    ім'я собі ти взяв, на перший погляд, гарне
    А далі що? Овва… Збіговисько і(з з)бігів
    і значення КаПе нездужає без ліків.
    Метафори так-сяк та й образи невдалі.
    То ж думаєш, бідаче, що ти поет і далі?
    Моє імення ось ти всує споминаєш.
    Тобі зарано в рай. Як, друже, ти гадаєш?
    Рукою знов махнув – два янголи під пахи
    спустили мене вниз, де люди-сіромахи.
    Мені наснився сон, що гірше й не буває –
    душа у марах сну куди лиш не літає...

    24 квітня 2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (8)


  48. Іван Низовий - [ 2013.04.22 22:05 ]
    Чудасія
    Сідав на коня – зачепилась матня
    За вигин Дінця…
    А, бісяка із нею!
    Рвонув – відірвалась…
    Погнав я коня
    У степ,
    Що палав золотою стернею.

    Пригнав до столиці –
    В ясні небеса
    Ударили дзвони святої Софії…
    Коневі – коневе: водиці й вівса.
    А я – без уваги, а я – в безнадії.
    Найвищі гетьмАни сказали мені:
    Вертайся додому з ганьбою своєю,
    Оскільки прибути посмів без матні…
    Тут лицарство справжнє,
    І кожен – з матнею!

    На схилі кривавого розпачу-дня
    Шукав я зворотну лякливу стежину,
    І місяць – загублена кимось матня –
    Сусально мою золотив одежину…


    2004


    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  49. Олександр Олехо - [ 2013.04.18 17:12 ]
    Життя моє...
    Людське життя тече у руслі часу.
    Розбурхана чи тиха течія
    несе у даль фізичну біомасу.
    Набат у скронях: Господи, це ж я!

    Життя моє, ти зовсім знахабніло.
    Усе спішиш до вічних порожнин.
    Душа втомилась, тіло постаріло,
    а ти не знаєш жодної з провин.

    Сиджу собі та й мудрим туманію –
    про те, про се, найбільше про жінок
    і сам собі признатися не смію:
    - Куди тобі, друзяко, до дівок.

    Ось коньячок і житнього скоринка.
    Доп’ю до дна – за краще, за життя
    Воно – розмай: у полі – то травинка,
    у хаті – я, розумний плід буття.

    Життя моє, хіба тобі владика
    віддав наказ пришпорити коней?
    Чи то тебе нечиста кличе пика?
    У пеклі мрій забракло вже людей?…

    В оцю секунду, в мить оцю миттєву
    я ще живу і, навіть, щось пишу,
    а зробить Бог поправку несуттєву
    і я уже нікуди не спішу.

    Все - суєта, буденність метушлива.
    Їй не потрібно ні жаги, ні крил.
    Ріка життя, спокійна чи бурхлива,
    і я у ній, як човник без вітрил.

    17 квітня 2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (6)


  50. Володимир Сірий - [ 2013.04.14 16:25 ]
    «Непоганий » триптих
    *
    Ідеї виникають непогані,
    Та опиняються у Сема чи у Вані.
    Учений , що в мундирі бульбу їсть,
    Сидітиме повік на чемодані.
    *
    Писати вірші ( непогане хобі!)
    Усюди добре, тільки не на лобі.
    Отож , як щойно змога є, пиши , -
    Поетові потрібен віршообіг.
    *
    Непогано багатому бути,
    Світ вивчати із вікон каюти,
    Бідняку зоставляючи шанс
    Осягати його через утиск…

    14.04.13.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)



  51. Сторінки: 1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   47