ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2026.03.03 12:32
Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря
2026.03.03 10:32
На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук
2026.03.03 07:01
Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар
2026.03.02 20:05
І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М
2026.03.02 18:06
Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Іван Потьомкін
2026.03.02 14:30
Що ти таке вчинила там, царице,
Що лютістю Ахашвероша скинута з трону?
Такою, що переважила і змови недругів,
І зненависть підкорених держав...
Ти, найвродливіша з усіх жінок!

***
По третім році, як засів на троні в Сузах,

Борис Костиря
2026.03.02 10:26
Так не хочеться спати лягати.
Ти з важливого щось не здійснив.
Ти прорвеш огорожі та ґрати,
Проповзеш крізь поля з усіх сил.

Щось назавжди потоне в намулі
І осяде на дно небуття.
Так воскресне в майбутнім минуле,

Віктор Кучерук
2026.03.02 05:59
Коли лоза цвіла на схилах
І не минали гожі дні,
Мені шалено пощастило -
Тебе зустріти навесні.
І стерти відстань поміж нами,
І розбудити почуття, -
І говорити тільки прямо
Про рух вперед без вороття.

Микола Дудар
2026.03.01 23:47
Повернемось до дрібниць,
До її глибин - дрібничок…
Відсторонимо лисиць
І братів, і їх сестричок…
А ще кума і куму.
Хресних діток позашлюбних,
І ага… і те — угу,
Що відклеїлось з розумних.

Артур Курдіновський
2026.03.01 23:35
Горить камін. Давно замовкли грози.
Новий ноктюрн виконує рояль.
О, зимо! Всі мої гарячі сльози
Чи зможуть розтопити твій кришталь?

Безмежний білий колір в синій тиші.
Підходжу вранці знову до вікна.
Тут візерунками поему пише

Ігор Терен
2026.03.01 22:54
А ми повиростали на гірчиці,
пили цикуту, їли полини,
тому і злиться
те, що нас боїться
не між людей, а поміж очмани.

***
А словники міняти не на часі,

Микола Дудар
2026.03.01 20:58
зайшов на сторінку Сонце-Місяця... перечитав кілька разів. Підтримую. Незабаром і я залишу ПМ. Давно предавно тут було затишнно і цікаво. Нині тут гниє і попахує...

Сонце Місяць
2026.03.01 19:44
видить Бог, я намагаюся спілкуватися із ким завгодно
і як завгодно, і з усіма
проблематика в іншому, в тому, наскільки завсідники ПМ
здатні взагалі до якогось спілкування

(тим самим обґрунтовую попередню власну відмову від коментів на своїх сторінка

Володимир Невесенко
2026.03.01 18:01
Колише ранок траву шовкову,
в долині блякло мигтить ромен
і гонить вітер імлу ранкову,
і сходить сонце уже ген-ген.

Палає обрій вогнем мосяжним*,
стікає сяйва густе вино.
Здається небо таким досяжним,

Євген Федчук
2026.03.01 16:06
У корчмі, що біля Січі нині велелюдно,
Зібралося за столами козаків багато,
Усі вдягнуті розкішно, адже нині свято.
Корчмареві за шинквасом сьогодні не нудно.
То тут, то там: «Іще налий!» - кожен раз лунає,
Наймити ледве встигають розносити кухлі.
Л

Володимир Бойко
2026.03.01 15:33
«Русскіє» - нація-фальсифікація. Культ вождя – споконвічна і невід’ємна частина московської культури. Категорія ворогів набагато стабільніша, ніж категорія друзів. Велика політика починається там, де закінчується правда. Кожна персональна мая

Володимир Мацуцький
2026.03.01 13:26
Вже до нас летять лелекі,
а у нас – війна і в вЕсну
долі нам несе не легкі
від убивців і інвесторів.
Ті інвестори, як рани:
знову ділять Україну,
і в долЯх орди-орави
кожен прагне половину.

Борис Костиря
2026.03.01 11:40
Я вклонюся вечірній траві.
І на небі з'являються зорі,
Миготливі і ледве живі,
Ніби замисли Бога прозорі.

Бог дає тріпотливим стежкам
Дар натхнення, наснаги і волі.
Так спочинок похилим вікам

Микола Дудар
2026.03.01 10:51
Немитої болотної глибинки…
Абстрактно викорчоване з могил,
Розмножує воно свої личинки
З усіх запропонованих мірил…
Отримують по смерті (сміх) автівку
Дай боже, своєрідний інтелект…
І тут не обійтися без горілки —
У цьому й світостворення, й секре

Віктор Кучерук
2026.03.01 06:01
Немає іскорки кохання
В пітьмі недоспаних ночей, -
Надворі вітер безнастанно
З листків полотна знову тче.
Бубнить, всміхається і плаче,
І далі стелить килимок, -
Бракує пестощів гарячих
Тієї, що не йде з думок.

С М
2026.02.28 21:23
прожогом уперед моєї
автівки ~ твоя
хоча дев’яносто в годину
я їду звичай
ти мовиш се гаразд
трохи болю ~ не проблема
казала мала би настрій ти
в’їхати у драйв

Ігор Шоха
2026.02.28 20:36
Коротшає дорога до безодні.
Переживаю у самотині
цей вирок долі. Я у западні
рокованої миті і, природно,
уже не уявляється мені,
як їду я на білому коні
минулої епохи у сьогодні.
Судьба перетасовує пасьянс

Володимир Невесенко
2026.02.28 18:12
Згорта в сувої вітер хмари,
і небо кутається в синь,
а в тиші никнуть крутояри,
лиш десь цеберко – дзинь та дзинь!

Дзюрчить ручай в густих осоках
між верболозів і купин.
Село на пагорках високих

Ірина Вовк
2026.02.28 16:10
Я народилася там, де небо спирається на плечі Ай-Петрі, що велетенською тінню зависає над бірюзою моря. Пам’ятаю маму – молоду, ясну, вродливу, з тонким грецьким профілем, ніби висіченим із античного мармуру самим сонцем. Вона тримає в руках важкий дзбан,

Борис Костиря
2026.02.28 11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.

Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,

Ірина Вовк
2026.02.28 10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.

ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,

Юрій Гундарів
2026.02.28 09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко

Віктор Кучерук
2026.02.28 06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.

Тетяна Левицька
2026.02.27 21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!

Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,

Ігор Шоха
2026.02.27 21:17
                    І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!

Іван Потьомкін
2026.02.27 19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.

Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),

Юрій Лазірко
2026.02.27 15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях

збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло

Микола Дудар
2026.02.27 10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?

Борис Костиря
2026.02.27 10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.

Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня

Віктор Кучерук
2026.02.27 06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...

Володимир Бойко
2026.02.27 00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї. Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди. Фальсифікації
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Сірий - [ 2010.12.23 21:06 ]
    До лиця
    О як нам , люди, до лиця зневіра
    І ця буденщина нудна та сіра,
    І очі призвичаєні до тьми,
    І серце, що подібне серцю звіра.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (13)


  2. Володимир Сірий - [ 2010.12.20 10:18 ]
    Хліб життя.

    Можна довго жити на землі,
    Та якщо ти колос на стеблі,
    Зрілості сягнувши золотої,
    Мусиш вмерти хлібом на столі.
    2010р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  3. Артур Сіренко - [ 2010.10.31 00:28 ]
    Замерзають хризантеми - Низка танка
    * * *
    Коли замерзають хризантеми
    І коли падає тихо листя
    Припиняє існувати
    Слово «ніколи»
    Вічність…

    * * *
    Розбудив би хтось півня
    В нашому темному краї…
    Можливо б сонце
    Зійшло б тоді.
    Вічні сутінки…

    * * *
    Суєтиться білкою жовтень,
    Мишею листям шурхотить…
    Сивий падолист щуром старим
    Буде гризти нудьгу.
    Осінні сутінки.

    * * *
    Воля – то марево
    Ми шукачі привидів
    Але надія
    Ще жевріє…
    Яка ж ця осінь холодна!

    * * *
    На околиці року – ліс.
    На околиці селища – очікування.
    На околиці часу – матерія.
    На околиці сущого – нескінченність.
    На околиці буття – ми.

    * * *
    Крізь погар будемо йти,
    Крізь марево попелу,
    Крізь почорнілі сніги
    До нової весни...
    Падолист.

    * * *
    Блукаємо шляхами.
    Навіть Чумацькими.
    Та кличе повернутись
    Додому, до хати
    Хрест на узбіччі...

    * * *
    Кудлата воля
    Голодом холодним
    В життя прийшла...
    Серед лісу
    Тепер живе пес.

    * * *
    На свічці моїй
    Палають єретиками
    Нічні метелики...
    Як не хочу я бути
    На Торквемаду схожим!

    * * *
    На примарному човні
    Пливемо по ріці Часу
    Навколо туман...
    Пращури чекають нас
    Коло багаття легенд.

    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  4. Артур Сіренко - [ 2010.10.18 02:43 ]
    Холод осіннього саду
    (Низка хайбун)

    Зайшовши до доброго знайомого помилуватись його садом і осінніми хризантемами зустрів там двох дивних людей які вважали себе аристократами, але при цьому не милувались квітами, а використовували сад для вживання якогось напою, що нагадувало саке. Але при цьому вони пили його холодним і вели розмови далекі від поезії. Побачивши це я здивувався і написав наступне хокку:

    Чужий сад. Бачу
    Дивних аристократів.
    Хризантеми цвіт….


    Я завітав до старого знайомого з метою поговорити про давню літературу. Але побачив його зайнятим пакуванням валізи – він вирішив поїхати шукати собі нову Батьківщину. Хотів розповісти йому, що осінній вітер всюди однаково холодний, істинні квіти не потрібно шукати в далеких краях – вони тут під ногами, але побачив в його очах, що він вже нетутешній. Тоді написав йому на прощання ось таке хокку:

    Ми нетутешні
    У світі під Місяцем.
    Холоди… Осінь…


    У старовинному місті, що носить назву великої хижої тварини зайшов я у стару кав’ярню, де варили каву вже не одну сотню років. З горнятком цього ароматного трунку в руках я думав зі смутком про людей минулих часів і написав ось таке хокку:

    Терпкий аромат
    Несе тінь мою в казку.
    Стара кав’ярня…


    Йшов я до будинку де молодих людей навчають мудрості. Побачив біля входу юнаків та дівчат віку юного, що діставали з кишень короткі білі палички, запихали до їх до свого рота і підпалювали їм кінці. Після цього дихали димом, що утворювався з сухого листя якоїсь заморської рослини з якої, власне, ці палички і зроблені. Споглядаючи це раптом склав хокку:

    Дим ароматний
    Заморського трунку.
    Піти б звідси!


    Блукаючи старим засніженим парком серед лихої зими по білому снігу, де ще не було людських слідів, побачив раптом старий ясен весь обвішаний жмутками насіння, що шелестіло на крижаному зимовому вітрі, подумав:

    Холодна зима.
    Вони шелестять тихо.
    Весну чекають…


    Почувши про жахливу аварію, що сталася на півдні країни, я зажурився. Серед смутку та печалі написав ось такі вірші:

    Денний поїзд.
    Люди на жовтій траві.
    Осінь сумує…

    Прочитавши вірші одного поета написані про сенс життя подумав: «Саме так! Це єдиний сенс перебування в цьому хмерному і безглуздому світі змін - споглядання пилку який збирає метелик. Іншого сенсу не існує.... Дякую, що підказали мені сенс життя - я до цього часу думав, що сенсу життя не має. А ще думав, що сенс життя в тому, щоб зрозуміти те, що життя не має сенсу.... Тепер я осяг істину! Моє життя наповнилось сенсом і змістом! Шкода, що осінь... Метелики вже не літають і квіти зів'яли... Моє життя знову втратило сенс... Так завжди....» Після цих роздумів я написав хокку:

    Осінню глухою
    Самотньо і порожньо…
    Шурхіт листя.

    2010
    (фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  5. Артур Сіренко - [ 2010.10.02 20:32 ]
    Апокрифи осені - Низка хокку
    * * *
    У згасаючих променях
    Табуни коней вечора
    Навздогін спогадам летять...

    * * *
    Ці чорні ряси…
    Вони теж прийшли сюди
    Милуватись квітами.

    * * *
    В очах твоїх
    Бачив тільки Порожнечу
    Заплющу свої…

    Читаючи Рембо

    На п’яному кораблі
    Попливу в країну осені
    Вічної і хмільної…

    * * *
    Чорна осінь.
    Ліс кольору погару.
    Епоха занепаду…

    Споглядаючи помаранчі

    Для радощів нам
    Так мало потрібно:
    Яскраві фрукти…

    * * *
    Дивний трунок
    Дарував натхнення
    Шанувальнику…

    * * *
    Ночі теплоту
    Знайду у темряві серпня…
    Радість обіймів.

    * * *
    Осені – жебрачці старій
    Золоті монети слів
    Подам…

    * * *
    Осіннього листя пожежа!
    Згорю на цьому багатті
    Наче єретик…

    * * *
    Одягнув черевики.
    Краще б костур повісив
    У південних горах!

    * * *
    У кожному листку опалому
    Бачив сторінки
    «Весни і осені»…

    * * *
    Старому монаху
    Чи судилось побачити ще
    Як квіти пелюстки гублять?

    * * *
    У світі несправжньому
    Споглядаю підробки
    І речі непотрібні.

    * * *
    Осінню глухою
    Все старіє – і клумба,
    І я, і мій кіт…

    * * *
    Блукаю в самотності
    Але хтось споглядає мене
    Із глибини неба…

    * * *
    Цікаво довідатись –
    Який килимок лежить
    Перед дверима Всесвіту…

    * * *
    Так само вітер
    Наше життя обірве
    Як ці листя…

    * * *
    Вдихаючи аромат кави
    Думаю про володарів східних
    В своєму гаремі…

    * * *
    Крізь хащі кропиви
    Йду зі свого села
    Назавжди…

    * * *
    Про вічність повільно
    Старі монахи розмовляють.
    Осінній ліс…

    * * *
    В осінь поїду
    Глуху і понуру
    На ослику старенькому…

    * * *
    У густому повітрі
    Малюю образи
    Прямо на хмарі…

    * * *
    Під парасолями
    Ховаємось не тільки
    Від дощу. Осінь...

    * * *
    Стара осінь
    Вимила фарби дощем
    Цього світу…

    * * *
    Наче равлики
    Назустріч осені глухій
    Будем повзти…

    * * *
    Мій сум літає
    Злої ночі кажаном...
    Свічку б запалити!

    * * *
    Модриновий ліс!
    Дихає прозорістю
    Рання осінь…

    * * *
    Прапором накрийте
    Старого воїна
    Солдата Долі…

    * * *
    Шматок китайки
    Вітер поніс у небо...
    Тополя в степу.

    * * *
    Дізнатися б тепер
    Навіщо в цьому світі сну
    Досі живу?

    * * *
    Несе мене сон
    Пливу… На берег який
    Викинуть хвилі?

    * * *
    Із них би скласти
    Цього життя кольорові сни!
    Але осінь… Навколо…

    * * *
    Ми бачимо все нові сни
    Чергою нескінченною…
    Коли яву побачимо?

    * * *
    На березі річки
    Даремно чекаю паромщика.
    Постарів і він…

    * * *
    Стукіт дощу
    Серед сірості осені
    Навпіл розділемо сум...

    * * *
    Осіння нудьга
    І в мене в душі,
    І в дерев сплячих…

    2010
    (фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  6. Артур Сіренко - [ 2010.10.02 19:23 ]
    Клаптики часу
    (Низка неканонічних танка)

    * * *
    Трава і квіти
    Народжені сонцем.
    Але і тіні
    Чорні, незграбні –
    Його діти...

    * * *
    Думаючи про життя
    В епоху занепаду
    Думки про близьких…
    У цьому світі давно
    Втрачений Шлях…

    * * *
    Стару гордість
    У скриню сховавши
    Вирушив у подорож
    За дивним трунком
    Схованим в скло…

    * * *
    Згадую вітер –
    Теплий подих червневий.
    За вікном оснінь...
    У розкошах холоду
    Зігріє тільки пам'ять...

    * * *
    Слухав тишу
    Розмову мовчання
    Метеликів літа.
    Звичка до діалогів -
    Луна самотності…
    * * *
    Літом ласкавим
    Споглядав життя мурах.
    Заснути б з ними
    Цієї осені понурої
    У лабіринтах темряви…

    * * *
    Згасив би свічку
    Назавжди.
    Але занадто згусне
    Вічна темрява
    У світі людей…

    * * *
    Очищуючи свідомість
    Від непотребу старого
    Пробую стати собою.
    Але не судилось!
    Старе горище. Думки.

    * * *
    Небо споглядав.
    Спокій порушив
    Птах залізний,
    Що з неба впав.
    Гуркіт вдалині…

    * * *
    У старих озерах
    Забутого краю
    Оселитись хочу
    На дні…
    Знову осінь.

    * * *
    Назбирати б клаптики часу
    Пошити б із них вітрила
    Поплисти б у нескінченність
    Де з вічності варять трунок...
    Осінні дні.

    2010
    (фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  7. Віктор Максимчук - [ 2010.05.27 02:56 ]
    ВІНОК ТАНКА
    ВІНОК ТАНКА

    ***
    Суть у калюжі мала:
    Небо спрямовує погляд
    У водяні дзеркала…

    ***
    Солодке життя!
    То чому наприкінці
    Воно гірчить?..

    ***
    Останній дарунок –
    Грудка землі
    Кинута в могилу друга…

    ***
    Знову гортаю
    Старий календар –
    Цвинтар прожитих днів…

    ***
    Хтось мене проводжає:
    Махають дерева
    Мені гілками вслід…

    ***
    Вдихаю повітря на повні груди.
    Час поспішає.
    Що ж далі буде?..

    23 травня 2010


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.29) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (2)


  8. Артур Сіренко - [ 2010.05.24 16:13 ]
    Ковток вина
    * * *
    Забувши гіркоту марнотного життя,
    Спокійно споглядаючи цей тлін до забуття
    І осягнувши, що майбутнє – прах…
    Живі ми – так хвала тобі, Аллах!

    * * *
    Наш світ – то глек марноти і брехні.
    Життя з туману йде й проходить в самоті,
    І будні сірі краплями мов ртуть…
    Та є і радісні сторінки - рубаї Хайяма квітами ростуть!

    * * *
    Хто для скорботи двері відчинив
    Тому життя – пустеля хоч і повна див.
    Хто радість віднайшов в простих речах
    Тому життя яскраве дарував Аллах!

    * * *
    Нехай весь світ нудьга і Батьківщина – рідна чужина
    Від смутку я далекий доки келих є вина:
    Я радість віднайду в миттєвостях щоденних -
    Ковток вина, краса коханки – й де вона, журба?

    * * *
    Весняні квіти, подих вітру,
    Крапельки дощу і лісова луна -
    Все, все мені будило спогад про коханку
    Яка, нажаль, пішла у небуття…

    * * *
    Нехай обірве вітер білий цвіт,
    Нехай весни минає швидко міт
    В душі залишаться пісні які співав нам квітень.
    Нехай на п’ять хвилин – ми зачаруєм світ…

    * * *
    Весь світ – ніщо, даремні сподівання,
    Зів’януть квіти мрій – залишиться страждання
    Налий вина! У владі цього трунку
    Забудемо життя химерні візерунки…

    * * *
    Удвох з самотністю пів світу обійшов
    Наслухався віршів, і прози, і промов
    Нехай страждань я відшукав не в міру
    В горах я рай собі знайшов і віру…

    2010
    (фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  9. Артур Сіренко - [ 2010.05.24 01:21 ]
    Перевізник через річку буття
    (Низка неканонічних танка)

    * * *
    По річці пливли
    Не знали, що річки ім’я
    Лета. Не знали, що капітана
    Звали Харон. Весна.
    Пристань. Місто Тартар.

    * * *
    Світ виник не з вогню
    І не з води краплини
    І навіть не із слова
    Світ почався з сліз
    Прозорих як надія...

    * * *
    Повернувшись з країни
    Білих Хмар
    Помандрував у країну
    Синього неба
    Я втомився ходити по землі...

    * * *
    В цьому світі жорстокому
    Смуги світла і темряви -
    Зла и добра,
    Розуму та глупоти
    Як на шкірі дикого тигра...

    * * *
    Час не вміє чекати.
    Час навіть
    Існувати не вміє...
    У світі ілюзій
    Існує тільки мить оця...

    * * *
    Серед попелу надій
    Серед диму спогадів
    Я квіти шукав...
    Даремно. Марево
    Наш світ... Навколо порожнеча...

    * * *
    О, скільки трагедій
    Дарує нам подорож
    В світ віртуальний!
    Одісею мереж, павутин!
    Доплисти б як ти до Ітаки...

    * * *
    Весною - квіти
    Літом - зозуля
    Восени - місяць
    Зимою, що чиста й холодна
    Падав сніг...


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  10. Артур Сіренко - [ 2010.05.23 02:24 ]
    Сумний танок
    (Низка неканонічних хокку)

    * * *
    Споглядаю меч.
    У цьому світі хиткому
    Немає нікому захисту...

    * * *
    Ноші свої намарно
    Люди несуть по дорозі життя
    Куди? Навіщо?

    * * *
    «Добре мати рідну хату
    Де навіть дим ласкавий».
    Думки волоцюги...

    * * *
    Всі конструкції хиткі
    Всі грані привидні
    Весь світ ілюзія...

    * * *
    У танку сумному
    Ми на неба пустелі.
    Прощавай, весна!

    * * *
    У темряві ночі
    Не сплять лише Місяця жриці -
    Поетеси...

    * * *
    Розчинюсь в ароматі
    Цих квітів старого саду
    Мене немає...

    * * *
    Напій, що дарує натхнення
    Чорний як ніч, як істина гіркий
    Він ніколи не втомлюється...

    * * *
    Споглядаючи чорну ніч
    Стиглу неначе черешня
    Зрозумів довершеність світу...

    * * *
    Двоє коханок -
    Злива і ніч. Гостина.
    Дивацтва весни.

    * * *
    Невже кохання
    Знову завітало в груди
    Старого гайдамаки?

    * * *
    Ворога прощав,
    Прощав своїй шаблі хиби
    Не навчився прощати себе...

    * * *
    Дивний пастух він -
    Цей вітер весняний.
    Жене стадо хмар...

    * * *
    У світ солодких марев
    Піти й не повернутись
    Так захотілося мені...

    * * *
    Чи то думки
    Чи то ластівок зграї...
    Все миттєво...

    2010
    (фото автора віршів)



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  11. Ярина Тимош - [ 2010.05.17 19:55 ]
    Литвин – святий крадій від Бога
    Литвин – святий крадій від Бога.
    Чи ділиться він с Богом – то питання,
    бо був у Бога він в останнє,
    як ще була туди дорога.

    2010-05-17

    Ярина Тимош


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  12. Ярина Тимош - [ 2010.05.17 19:08 ]
    Якщо мовчиш – ти схожий вже на бидло
    Якщо мовчиш – ти схожий вже на бидло,
    якщо лежиш – ти схожий на мерця,
    якщо не бачиш – і тебе не видно,
    якщо глухий – не чути і тебе.

    2010-05-7

    Ярина Тимош


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  13. Таня Петик - [ 2010.05.16 15:07 ]
    Фантазія
    Я маленька фантазерка,
    фантазую щодня.
    На фантазію чекають
    Друзі, я, моя рідня.
    Уявляєм і чекаєм,
    Коли прийде фантазія.

    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Таня Петик - [ 2010.05.13 15:24 ]
    Пам'ятайте
    Ми повинні пам'ятати,
    Любі українці,
    Наше щастя, наша доля
    Не лежать в копілці.

    2009р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Таня Петик - [ 2010.05.13 15:07 ]
    Тато
    Мій тато дбає про сім'ю,
    Приносить гарну зарплатню.
    Мій тато може розсмішити,
    Не треба навіть в цирк ходити.

    2006р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Таня Петик - [ 2010.05.12 19:21 ]
    Мрія
    Мрію про щастя,
    Мрію про долю.
    Можливо, не зустріну
    У житті своєму болю...

    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Людмила Калиновська - [ 2010.05.05 22:29 ]
    =***=
    У весняному білопінні –
    Нарциси –
    спалахи салютів.


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  18. Артур Сіренко - [ 2010.04.13 20:06 ]
    Слова дощу
    (Низка неканонічних хокку)

    * * *
    У небо хотів пірнути
    Та зрозумів –
    Втоплюсь…

    * * *
    Димом заморського зілля
    Дихаю знову
    Весняне небо…

    * * *
    Ніч – це двері
    Зайду в їх морок
    Шлях знайду до істин нових…

    * * *
    Книгу життя свого прочитав
    Навіть закрив…
    Іншу б почати…

    * * *
    У сірому пейзажі
    Побачив художник фарби
    Мені б його очі…

    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  19. Артур Сіренко - [ 2010.04.13 02:53 ]
    Сліди самотнього вітру
    (Низка неканонічних танка)

    * * *
    Марно чекати
    Справжніх слів
    Їх не існує...
    Є тільки вітер -
    Звуки порожні...

    * * *
    Піду
    Залишу замість себе
    Самотність
    Цієї осені
    Тихої…

    * * *
    Чудо кохання
    Перемогло б смерть
    Якби вона була
    Але її немає
    Ніде…

    * * *
    Під квітами сливи
    Зажуримось разом
    З майстрами віршів
    Часів минулих давно
    Знову весна…

    * * *
    Клен зацвів
    Пахне соком дерев солодким
    Десять тисяч років
    Весни одвічної
    Побажати хочу комусь…

    * * *
    Чорний кіт
    На білому снігу
    Помітили б усі…
    Але він на даху
    Побачило тільки небо…

    * * *
    Літній ліс
    Як багато прозорих людей
    Блукає навколо!
    Поговорити б з ними
    Але їм до мене байдуже...

    * * *
    Сидів і споглядав стіну
    Тихо дихав
    Був наче відсутній
    Шукав просвітлення
    Та не знайшов…

    * * *
    Подарував радість
    Сивому дідусю
    Перший весняний дощ
    Він подумав
    Що знову молодість…

    * * *
    Пісок часу
    Так само текти буде
    Між пальців
    Якщо не буде нас
    Йому байдуже…

    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  20. Артур Сіренко - [ 2010.04.03 15:23 ]
    Весняні хмарки
    (Низка неканонічних хокку)

    * * *
    Намагались літати на автомобілі
    Хмари думок затьмарили шлях
    Весняний ранок...

    * * *
    Бажання – причина страждання
    Забув про них і в небо пішов
    Весною…

    * * *
    Ми зникнемо всі
    Як ранковий туман
    По собі залишим нудьгу…

    * * *
    Гість завітав
    У мій дивний світ
    Порушив самотність…

    * * *
    Стало сиротою тіло
    Холодно душі
    У порожнечі неба…

    * * *
    Вперед, назад подивлюсь
    Все те саме –
    «Сто років самотності»…

    * * *
    Добре хоч він
    Розділив зі мною самотність
    Старий їжак…

    * * *
    Кожна калюжа – дзеркало
    Стати б хмарою
    Щоб милуватись собою…

    * * *
    Час би давно на старості років
    Почуттів загубити свіжість
    Але все одно - постійно дивуюсь…

    * * *
    Тінь свою загубив
    Як самотньо тепер
    Без друга останнього…

    * * *
    Я думав дзеркало – це озеро мрій
    Виявилось – глибочінь
    Втопитися б там…

    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.38)
    Коментарі: (2)


  21. Артур Сіренко - [ 2010.04.03 14:28 ]
    Лунає луна
    (Низка неканонічних танка)

    * * *
    Дощ промовляє
    Гуркотом крапель
    Ніч промовляє
    Тишею темряви
    Нескінченна розмова…

    * * *
    Знову сороки
    Про старість мені нагадали
    Краще б птахи потойбіччя -
    Дивні зозулі
    Про смерть проспівали мені…

    * * *
    Нам пощастило,
    Що сонце не гасне
    Миттєво
    Як лямпа
    Вечором кожним…

    * * *
    Роки пройдуть
    Так само буде
    Місяць світити
    І вишні цвісти
    Тільки не буде нас…

    * * *
    Дарував імена весняним вітрам
    Слухав веселі їх наспіви
    Коли вишні цвіли…
    Забув про чистоту
    Холодного осіннього вітру…

    * * *
    Хотілось погрітись
    Від світла місяця
    Старому відлюднику
    І полетіти у світ Еросу
    У снах...

    * * *
    Чому вірші
    Вбивають іноді –
    Не знаю
    Це ж не катана і не ятаган
    Старого яничара…

    * * *
    Із забуття ми прийшли
    У забуття підемо назавжди
    Лишається тільки
    Споглядання нескінченності
    Як втіха…

    * * *
    Волога Данія - дощів країна
    Її принц Гамлет
    Хотів підвісити залізний дзвін
    До порожнечі неба
    Та дзвін упав
    І розчавив… Усіх…

    * * *
    Споглядав я старезне дерево
    Раптом прийшов Далай-Лама
    Його не впізнав брудний безхатько
    Подумав, що то дільничий
    Що його забере в притулок...

    * * *
    Трамваї – це оргії
    Електричні
    Електрички – це теж трамваї
    Тільки вони
    Як птахи…


    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  22. Артур Сіренко - [ 2010.04.03 02:03 ]
    У дзеркалі калюж
    * * *
    Самотність мені
    Була другом єдиним
    Та навіть її прогнав...

    * * *
    Місто існуюче в мріях!
    Побачити б його весною
    Хоча б у сні…

    * * *
    Ми всі босоніж
    Блукаємо у темряві життя
    Шукаючи сенсу…

    * * *
    Темрява за вікном
    Слухаємо тишу –
    Я і кіт…

    * * *
    У лісовому струмку
    Ніагару побачив
    Я – мураха…


    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  23. Артур Сіренко - [ 2010.04.01 17:38 ]
    П'ять весняних хокку
    * * *
    Весняний вітер.
    Годую тарганів квітами.
    Літаю…

    * * *
    Старий кіт
    Теж весну відчув
    Цього березня.

    * * *
    Весна за вікном!
    Пишу на папері вірші
    Зеленими чорнилами!

    * * *
    В дзеркалі калюж
    Небо собою милується
    І я зазирну….

    * * *
    Весняним вечором
    З тінями розмовляє
    Самотній дідусь…

    2010
    (Фото автора віршів)


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  24. Артур Сіренко - [ 2010.03.26 19:15 ]
    П’єро медитує
    (Низка неканонічних хокку)

    * * *
    Врятував дерев’яного дурника
    Він не знав, що вогонь це звільнення
    Смішний Буратіно…

    Перший монолог П’єро

    Вони теж ляльки
    В театрі абсурду
    Ці глядачі…

    * * *
    Тінь коливається маятником
    На землі, на траві, на воді
    Буратіно повісили…

    Другий монолог П’єро

    Кличуть лікарів
    Дерев’яне тіло
    Піду копати могилу…

    Третій молог П’єро

    Вони не втямлять ніколи
    Чому я з театру втік
    Ці голови повні тирси…

    Четвертий молог П’єро

    Хотів я зіграти Гамлета
    А не героя-коханця
    В цій виставі безглуздій…

    * * *
    Пішов шукати країну дурнів.
    Він не знав, що постійно в ній жив.
    Дивак Буратіно…

    * * *
    Бородань під деревом
    Запах хвої
    Шишка в руках…

    * * *
    З черепахою розмовляє
    Серед брудного озерця
    Літній ранок…

    * * *
    Сховала в пивниці
    Довгоносого шибеника
    Молода німфоманка…

    * * *
    Створений з дерева
    Деревом лишиться
    Поливаю квіти…

    * * *
    Запах палених ганчірок
    П’єро єретиком визнали
    В театрі ляльковому…

    * * *
    «Він був правий….»
    Буратіно зістарівся, бороду зачісуючи
    П’єро згадує…

    1995


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  25. Артур Сіренко - [ 2010.03.21 16:13 ]
    Слухаючи вітер. Збірник танка.
    * * *
    Якби самотність
    Не була такою сумною
    Можна було б почути
    Як співає пісню пісок
    В пустелі життя....

    * * *
    До слів може звикнути тіло
    До слів може звикнути папір
    Чи рука яка пише слова
    Але до слів
    Не може звикнути душа...

    * * *
    Питання зависають в повітрі
    Навколо тільки вчорашнє
    Все або зроблено вчора
    Або існує вже тільки вчора
    А хочеться завтрашнього....

    * * *
    Холодним весняним ранком
    Очі звикають до світла
    Руки – до твердих обкладинок книжок.
    Після повернення з подорожі
    В гори…

    * * *
    Здійснюючи подорож навколо стола
    Важливо не заблукати....
    Кожний дім - лабіринт
    Де знайти нам нитку Аріадни
    Якщо вона не існує?

    2010
    (Фото автора віршів)



    Рейтинги: Народний 4.5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  26. Артур Сіренко - [ 2010.03.21 16:51 ]
    Серед лісу. Збірник хокку.
    * * *
    Серед Чорного лісу
    В темному схроні
    Слухаю тишу…

    * * *
    У світлі місяця
    З «шмайсером» на плечі
    На зустріч смерті іду…

    * * *
    Коли затихнуть постріли,
    Коли боївку сховають хащі
    Буду слухати вітер…

    * * *
    На крилах осіннього вітру
    Полечу над сивими горами
    Коли серце зустріне кулю…

    * * *
    Сріблом виблискують краплі роси
    Серед імли туману палить ватру
    Боївка повстанців…

    * * *
    Нехай люди забудуть але...
    Заплаче ліс, застогнуть сосни
    Над вбитим партизаном…

    * * *
    Під старезним явором
    Милується місяцем
    Останній повстанець…
    1991


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  27. Наталія Крісман - [ 2010.03.17 12:56 ]
    На розхрещенні доль і доріг...
    Від весни до весни, в літню спеку й морози у січні,
    У пустелях світів, на розхрещенні доль і доріг,
    По тернистих стежках Хтось веде нас незримий у Вічність,
    Щоб потомлені душі спровадить на власний поріг...
    2010р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  28. Наталія Крісман - [ 2010.03.17 12:07 ]
    У чорноземі кожної душі
    У чорноземі кожної душі
    Завжди ростуть лілеї й спориші...
    Чому ж в одних - душа буяє цвітом,
    А в інших - бур"янами все покрито?!
    2008р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  29. Артур Сіренко - [ 2010.03.01 02:51 ]
    Примхи станіславської бруківки. Збірник хокку.
    Вибрані хокку

    * * *
    Тінь від ратуші
    Людей зробила сірими
    Вечір, осінь і місто...

    * * *
    Я б у Станіславі
    Щасливий був... Але хмари
    Про старість нагадали мені...

    * * *
    Я б ще довго топтав
    Бруківку Станіслава ранкового...
    Але небо, квіти на клумбах...

    * * *
    Біля синагоги топчу асфальт
    Старими черевиками
    Хризантеми цвітуть...

    * * *
    І ти теж, чорний круче,
    У Станіслав шукати долі прилетів?
    Вітер над містом...

    * * *
    Крізь прозорі дерева -
    Чистий як серце сніг...
    Чому в цьому місті так сумно?

    * * *
    Шум дощу...
    Для чого прийшов я сюди?
    Вулиця Грюнвальдська...

    * * *
    Тополя листя губить свої
    Здалось на мить - то я винен
    Що осінь настала...

    * * *
    Десь я тут спокій загубив
    Між цими будинками.
    На Бельведерській...

    * * *
    Горобина стиглими ягодами
    Бруківку вкрила
    Втомленими ногами чавлю...

    * * *
    Бородатий безхатько!
    І про нього напишу
    Вірші свої химерні...

    * * *
    Синагоги Станіслава!
    Як я в цьому капелюсі
    На рабина схожий!

    * * *
    Подих зими!
    Чи вулицями серця
    Я досі самотньо блукаю?

    * * *
    Її тіло як човен
    І я пливу
    Не знати куди...

    * * *
    Крізь прозорі дерева -
    Чистий як серце сніг...
    Чому в цьому місті так сумно?...

    * * *
    Холодний вітер
    Хмари думок жене...
    Стілець серед кімнати...

    2001


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (3)


  30. Іван Редчиць - [ 2010.01.02 11:25 ]
    РІКА ЧАСУ
    Рубаї *******

    1
    Ріка часу підхоплює усе,
    Через пороги всіх століть несе,
    Щодня ми дивимось у синю далеч, –
    Куди ж то нас ріка ця занесе?

    2
    Вітрила мрій підняв я без печалі,
    І човен мій пливе все далі й далі.
    Чарує нас безмежний океан,
    А вдалині – дев’ятий вал реалій.

    3
    Де Бог живе? Обходимо долини…
    Де Бог живе? Долаємо вершини…
    Де Бог живе? Де Бог живе? Де Бог?
    А зазирнути в серце – ні хвилини…

    4
    Жадоба пошуку не знає меж,
    Як до скарбниці мудрості ти йдеш.
    Лиш тінь свою не зможеш наздогнати,
    А не знесилівши – ти не впадеш.

    5
    Зустрів я Бога у саду псалмів,
    І радо серце Богу я відкрив,
    Злились в одне – два джерела любові, –
    І я почув душі блаженний спів.

    6
    Невидиме нас вабить, наче мрія,
    Що вдалині зорею голубіє,
    І думаєш – воно далеко десь…
    Але життя хіба не дар Месії?

    7
    Глибінь мовчання чиста, наче вічність,
    І ллється в душу світла таємничість,
    Як тихо нині зупинився час, –
    П о е з і я ! Іде її величність…



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  31. Іван Редчиць - [ 2009.12.12 11:01 ]
    ДО СЕБЕ СПІВОМ ПРИХИЛЮ
    Рубаї *******

    1
    Я в ніч агатову, осінню, тиху,
    Їй шепотів на вушко ніжно й тихо.
    Моя любов займалася вогнем –
    На радість серцю і душі на втіху.

    2
    Позірний образ оповивсь габою,
    І зашумів зеленою сосною.
    А я стою, не вірячи очам,
    Не знаю сам, що діється зі мною.

    3
    Я щирий був, не знаючи облуди,
    Мені ж траплялися усякі люди.
    Тому я відкидаю все лихе,
    А щирості – довіку не забуду.

    4
    Ти не жалкуй, що вік працюєш важко,
    Що ніколи – і зазирнути в пляшку.
    Але ти завжди матимеш поблажку,
    Бо не застане смерть – кирпата свашка.

    5
    Ніжнішаю, як думаю про тебе,
    І блискавкою думка – на півнеба.
    Нехай вона твою освітить путь,
    Я навстріч полечу, як вірний лебідь.

    6
    Ні, я своєї долі не просплю,
    Її до себе співом прихилю,
    Щоб не минула, я ще на світанку –
    Всю стежку оксамитом застелю.

    7
    Чи був хоч раз на сьомому я небі?
    А чи від щастя я стрибав до неба?
    Якщо від страху щулиться душа,
    Тоді вона не долетить до неба.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  32. Іван Редчиць - [ 2009.12.11 10:42 ]
    ТАНКА (5)
    1
    Колись у школі
    Я мріяв стати поетом, –
    Таким, як Рильський.
    І нині хочу
    Рідному слову служити –
    Так само, як він…

    2
    “Слова вуст людських –
    Глибокі води;
    Джерело мудрости –
    Струменевий потік”.*
    Чи знають про це владолюбці?

    3
    “Хто перемагає світ,
    Як не той, хто вірує,
    Що Ісус – то Син Божий?”**
    Ви чуєте, марнославні?
    Це ключ до Храму вічності!


    *Книга притч Соломонових (18:4),
    **1Послання Івана Богослова (5:5).



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  33. Іван Редчиць - [ 2009.12.10 05:12 ]
    ТАНКА* (3)
    1
    Серед ночі
    Раптом зацокав годинник,
    І нагадав мені знову
    Про нашу сьогоднішню зустріч.
    О, як дочекатися ранку?!

    2
    Ось і парк…
    На тій лавці,
    Де читала ти вірші,
    Лежить чиясь квітка.
    Для кого ж вона?

    3
    Я знаю,
    Що найласкавіші руки
    У моєї матері,
    Торкнулася до землі –
    Квіти ростуть!
    *коротка пісня (яп.)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  34. Іван Редчиць - [ 2009.12.08 11:33 ]
    ТАНКА* (1)
    1
    О мила посестро!
    Прости, бо я забув твій голос,
    Що чайкою линув до мене
    В ту ранню, ще сонячну осінь…
    До кого ж тепер він літає?

    2
    І знову мені захотілось –
    На острові десь в океані
    Тебе ненароком зустріти.
    Надіюсь, ти зразу впізнаєш
    Моїх посланців цих крилатих.

    3
    Не можу забути смарагдових слів,
    Що зопалу ти надіслала
    Легким і нежданним своїм посланцем –
    Леготом з рідного краю.
    Він яблунь моїх обіймав до світанку…

    *коротка пісня (яп.)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  35. Іван Редчиць - [ 2009.12.04 20:11 ]
    RARA AVIS* (3)*****
    Хайку

    ***
    Столітні дуби
    На узліссі стоять –
    Природи живі мудреці.

    ***
    Хотів напитись,
    Підійшов до криниці –
    Великий замок.

    ***
    Заплакані вікна
    Не витерти вітру –
    Осінні дощі.
    ***

    Що найстрашніше
    У цьому світі?
    Твоя байдужість.

    ***
    Багато знайомих
    На цьому кладовищі, –
    За день не обійду…

    *рідкісний птах (лат.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  36. Іван Редчиць - [ 2009.12.04 17:02 ]
    RARA AVIS* (2)*****
    Хайку

    ***
    Мій меч і хрест –
    Це материнське слово,
    Його нестиму вічно.

    ***
    Як самотньо душі…
    Ходить вітер холодний
    У нічному саду.

    ***

    Не бачились місяць,
    А здалося мені, –
    Минув цілий рік.

    ***

    О невмолимий часе!
    Навіщо ти приніс
    Корону сивини?

    ***
    Келих по вінця.
    П’ю по краплиночці –
    Осені трунок.

    *рідкісний птах (лат.)



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  37. Богдан Сливчук - [ 2009.11.27 14:56 ]
    ПЕРШИЙ СНІГ
    Пелюстками
    Маминої вишні
    Вкрили гори
    Кучері
    Свої



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  38. Іван Редчиць - [ 2009.11.03 20:04 ]
    РУБАЇ ДЛЯ ВАС***
    1
    Для вас творю і буду вік творити,
    Я хочу стати вашим фаворитом,
    Улюбленцем красивих ваших душ, –
    І задля цього варто – вічно жити.

    2
    Студений вітер, а душа вогниста,
    І полум’я чомусь таке іскристе.
    Ачей, колись охопить білий світ,
    Щоб душі спалахнули пломенисто.

    3
    Я часто сплю лише на одне вухо,
    Тому всю ніч на друге вірші слухав.
    Їх під вікном читали два бузки,
    Всміхався місяць, знявши капелюха…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  39. Богдан Сливчук - [ 2009.10.29 22:34 ]
    * * *
    Холодна осінь
    На відстані долоні,
    Як тінь вечірня.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  40. Богдан Сливчук - [ 2009.10.28 23:36 ]
    ОСІНЬ
    Туман ранковий
    Аж ген , до піднебесся.
    Говерлу гріє.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  41. Богдан Сливчук - [ 2009.10.28 23:45 ]
    * * *
    Світанком пахне.
    Знов криничний журавель
    Співає пісню.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.37)
    Прокоментувати:


  42. Ярина Тимош - [ 2009.09.15 12:37 ]
    Судини ножичком споров
    Судини ножичком споров,
    як у штани прийшла любов.
    А як побачив тую кров,
    забув чого себе поров.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  43. Ярина Тимош - [ 2009.09.10 13:32 ]
    І очі ситі
    Очі дивляться із марева на борді,
    шукають дурників у натовпу голодних…
    І очі ситі, і сидять на ситій морді,
    а нишпорять у натовпу голодних.


    Рейтинги: Народний 5 (5.3) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Ярина Тимош - [ 2009.09.07 21:59 ]
    Лист падає
    Лист падає на Землю.
    То Землі тяжіння.
    Земля у Всесвіті крокує.
    То тяжіння Сонця.
    Все тягнеться до більшого –
    Пилюка і каміння…
    А ти до чого тягнешся,
    Родина Соціум?


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  45. Ярина Тимош - [ 2009.09.05 12:54 ]
    Свинячий грип
    Свинячий грип – свиняча то хвороба,
    пташиний бог – то дірка в камінці.
    І вже душа – то є окремий робот
    з ключем од Пекла у руці.


    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  46. Іван Редчиць - [ 2009.09.01 09:50 ]
    РУБАЇ (3) *******
    1
    Хлібину сонця день знайшов у полі,
    Намилувався нею він доволі
    Й поклав на синю скатертину неба,
    На сонці хмарка - наче дрібка солі.

    2
    Перегорнув я спогадів сторінку,
    В душі знайшов не стухлу ще жаринку,
    Коли дмухнув, яскраво заіскрила, -
    То юність повернулась на хвилинку.

    3
    Удосвіта лапасто-білий сніг
    Засипав густо стежку і поріг,
    А в серці - сонячно і солов'їно:
    Я в ньому весну милій приберіг...

    4
    З любов'ю в серці, з ніжністю в очах
    Я радісний кохану зустрічав,
    І гордий тим, що землю ти, народе, -
    Красунями такими уквітчав.

    5
    З прадавніх невідомих ще сторіч
    Розділена доба на день і ніч.
    Але коли ж упала на цю землю -
    Сльозина перша з материнських віч?

    6
    Він тоне у брехні, як у болоті,
    Бо вік живе у фальші та підлоті.
    Я з острахом на нього поглядаю:
    А чи не має жала він у роті?

    7
    Дорожча честь за дорогі напої,
    Не їх шанують споконвіку вої.
    Це наші предки в сиву давнину -
    І мертві з рук не випускали зброї1

    Зі зб."Veritas in profundo"(1998)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  47. Іван Редчиць - [ 2009.08.29 11:21 ]
    RARA AVIS* (1) *****
    Хайку

    ***
    Почуло серце
    Рідкісного птаха -
    З країни Сонця!

    ***
    Лише говоримо
    Про тебе, Україно,
    А дбаємо - про гріш...

    ***
    Скрізь у столиці,
    Немов у чужому краю.
    Хутчіше додому!

    ***
    Розрослись незабудки
    На могилі учителя.
    Посадив їх торік...

    ***
    Люба, не свари,
    Що захмелів сьогодні -
    Я з пролісками стрівсь!

    *рідкісний птах (лат.)

    Зі зб."Veritas in profundo"(1998),
    "Luх veritatis"(2005)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  48. Віталій Мартин - [ 2009.07.24 13:42 ]
    Сонце вийшло із-за хмар
    Сонце вийшло із-за хмар,
    і пташки співають нам,
    ніжно, лагідно співають
    та нам настрій підіймають.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  49. Леся Межеровська - [ 2009.07.06 18:34 ]
    жертва
    Солнце -- желтый жернов
    жертвует своей жизнью...
    Собран закат рожью
    в пору вечерней жатвы.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  50. Чорнява Жінка - [ 2009.06.29 00:07 ]
    Хайку дыхания
    моё дыханье
    потерялось слушая
    твоё дыханье


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.57)
    Коментарі: (22)



  51. Сторінки: 1   ...   7   8   9   10   11   12