ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе

хома дідим
2026.04.07 20:39
валандався усяко шлявся
та роззирався якомога
хто у вишиванці а хто у шапці
де благодать а де знемога
хто при колясці хто на лавці
а хто повзе через дорогу
щоб голубів іще зібрати
на крихти пиріжка з горохом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Гентош - [ 2011.04.16 11:32 ]
    Перенесення презентації збірки "Чавунні канделябри"
    В зв’язку з тим, що всі бажаючі не встигають прибути на презентацію 19-го квітня, а також в зв’язку з несподіваним виникненням непередбачуваних обставин, що тимчасово унеможливлюють проведення заходів в Львівській Спілці письменників, презентація збірки пародій "Чавунні канделябри" переноситься (не відміняється!) на травень. Дорогі друзі, радий буду бачити Вас і поспілкуватися з Вами. Точну дату проведення презентації повідомлю додатково.
    З повагою...


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (24)


  2. Іван Потьомкін - [ 2011.04.16 11:34 ]
    Ой ви, пізні пісні...

    Ой ви, пізні пісні, вас у гніздах ще теплих
    Журавлі полишили.
    Не сумуйте, пісні, доки випаде сніг,
    Випростовуйте крила.
    А якщо в синім небі вам не стачить сил
    До людей долетіти,
    Упадіть долілиць у зелені вруна пшениць,
    Проростайте з ними до літа.
    Вийде вдосвіта в степ удова,
    Колосок розітре на долоні,
    На обрій гляне займистий
    І проклюнеться в серці задавнений біль,
    Так же схожий на пісню:
    «Ой, літа, ви літа…Видко, я вже не та,
    Якщо разом і втіха, і туга...»
    А над нею журавлик курлика-літа,
    Наче спомин про друга.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  3. Лена Апрелевна - [ 2011.04.16 10:20 ]
    В среду...
    В среду мы нелюбимся
    В четверг поненавидимся
    В пятницу чаруемся,
    А в субботу видимся
    Дальше мы расстроимся
    Не расчетверяемся.
    Снова все откинув прочь,
    Издавна влюбляемся.
    Падая – купаемся
    В ласках и иллюзиях.
    На часы, и не смотря
    Пока не заиграемся.
    Друг другом не насытимся
    А нам все не хватается.
    Час не остановится,
    Рука не отпускается.
    Чем чаще отрезается,
    Тем туже пришивается.
    09


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Лена Апрелевна - [ 2011.04.16 10:09 ]
    Вопрошание

    ***
    Как часто задаю вопрос себе я строго,
    Как часто в душу я гляжу сама себе,
    И жизни уступила я так много,
    И отдано все мною лишь судьбе.

    И помню я, как просто в детстве все мы
    Тепло любили, раннюю весну.
    И год за годом обрушались стены,
    Туманом, озаряя тишину.

    Но день за днем неведомая сила
    Так сильно тянет всю меня на дно,
    И я уже вся растеклась по миру,
    Как пролитое вам на стол вино.

    И все обиды с возрастом проходят,
    Лишь растворяясь, словно белый свет,
    И разум, и терпение к нам приходят,
    И светлый побеждает темный цвет.

    И верю я, что все мои надежды,
    Исполнятся, но в образе другом.
    Но знайте, что будет с вами прежде:
    К разгадкам жизни ближе подойдем.

    И ложны в нас бессилие и смущение,
    И дан не зря нам жизнью этот свет
    И всем грехам на свете есть прощение,
    И каждому вопросу есть ответ.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  5. Лена Апрелевна - [ 2011.04.16 10:38 ]
    Нельзя
    ***
    Любовь нельзя предугадать,
    Нельзя молить о появлении.
    Она рождается как дар,
    Минуя все повиновения.

    Нельзя заставить разлюбить,
    И об обратном не попросишь.
    Но все так жаждут получить
    Того, о чем других не спросишь.

    Ведь каждый получает раз,
    Один лишь раз в огромной
    жизни,
    Когда он счастлив больше всех,
    И мир вокруг безукоризнен.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  6. Мар'яна Невиліковна - [ 2011.04.16 10:08 ]
    треш [18+]
    це той самий огидний затертий треееш...
    ти не чуєш, як тхне затяжним пубертатом?
    не гріши, що востаннє чи, типу, вперше,
    у коханні освідчивсь практично матом.

    на мені вже бували такі, як ти,
    піді мною бували саменькі принци
    [навіть курвлюся - щиро, без персня/фати],
    та з тобою - НІ ЗА ЩО. вважай за принцип...

    алкоSEX, алкоDRUGS, ROCK-n-ROLLовий спирт -
    димна суміш твого недозрілого мозку
    концентрує "любов" у відомий штир,
    у паху розгріва характерний лоскіт.

    і я тямлю до чого увесь цей Сплін,
    і мільйон антитіл випускаю у вени
    "Я відтрешила досить", ясніше - "Згинь!",
    бо мене вже од цього ВЕРНЕ!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  7. Віктор Кучерук - [ 2011.04.16 07:31 ]
    С. К…


    У смутку моєму не винен
    Стрімкий і короткий мій вік.
    За те, що люблю Україну
    Страждати себе я обрік.
    Як сни перетлілого літа,
    Зникають надії в диму.
    Не можу – без радості жити,
    Не знаю – радіти чому?
    Самому несила збагнути
    Питання болюче одне:
    - Чому нерозсудлива скрута
    Обачний достаток жене?
    Брехні полохлива полуда,
    Хоробро мене облягла.
    Догоди холуйської брудом
    Вкриваюсь, буває, зі зла.
    Я думав, що все тимчасово,
    Що скоро минеться цей біль.
    Та всюди – порожні розмови,
    І рабська покірність – суціль!
    Невже червоніти калина
    Від сорому буде повік
    Тому, що люблю Україну,
    Як друзі мої – звіддалік?..

    15.04.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (10)


  8. В'ячеслав Романовський - [ 2011.04.15 23:31 ]
    ПОРЯД...
    Я задихнувсь од погляду твого -
    Сліпучої солодкої покари -
    Спалив дощенту жадібний огонь
    Й одразу оживили іскри карі.

    Але вже іншим я тоді постав -
    Сміливішим, одвертішим, надійним.
    І ніжно-ніжно пестив руки став -
    Нам у човні було затишно, мрійно.

    Не зблякли, не зістарились слова,
    І анітрохи не змінився погляд.
    Посивіла хіба що голова...
    Але ж ти - поряд!

    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  9. Юлія Радченко - [ 2011.04.15 23:16 ]
    Повернення
    Здійснилось. Вдруге. Через сотні літ...
    Знайшлась під ранок - зорі не сховали...
    Тягнувся довгий променадний слід
    До снів її (з коралового балу)...

    Хрещена матір. Паличка. Палац.
    Бліде мовчання. Збудженість знайома…
    Кришталь - у серці. Ліжко. Лялька Bratz...
    А замість казки – збайдужіла втома…
    2011 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  10. Мирослава Мельничук - [ 2011.04.15 22:43 ]
    Світанок
    Яка несамовита нині злива!
    Земля омита владою води.
    А ти не муч мене. І не годи.
    Сьогодні я достоту особлива.

    Звідкіль ота в мені незнана сила?
    Мовчали сльози - осаду нема:
    печаль моя, незряча і німа,
    у зливу цю своє відголосила.

    Надіне сонце гарну вишиванку:
    минула ніч - погляну догори.
    А серце почуттями догорить,
    допоки вип’ю кави на світанку.



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  11. Іван Потьомкін - [ 2011.04.15 21:21 ]
    Найкращі ліки од апатії

    Аби апатію лопатою,
    Як щойновпалий сніг згорнуть
    Та виліпить кумедну апатійну «бабу»,
    Та посміятись, та забуть,
    Де причаїлась її суть...
    ...Та якже приховати
    Те, що в очах неждано залягло?
    ***
    Найкращі ліки од апатії -
    Дістать граблі та ще лопату
    І заходитися згрібати
    Опале листя. Грядку скопати
    Під нові деревця й кущі...
    Мов перукар, взяти мерщій
    Великі ножиці садові,
    Аби звільнить од сухостою
    Крону. Зробить її, немов корону.
    ...Корисні ліки ці й дешеві.
    То ж поки при здоров’ї ще ви,
    Беріться за граблі й лопату,
    Щоб назавжди забути про апатію.







    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  12. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:12 ]
    !!!!!!!!!!
    Я незнаю, що робити?
    Серце рветься на шматки,
    Як подумаю про нього –
    Сльози ллються по щочі!
    День за днем минають довго,
    Я не можу в самоті;
    Як побачу його знов –
    Буде важко на душі!!!

    2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:41 ]
    Разлука...


    И вот пошел, тот пятый месяц,
    Когда не вместе я с тобой,
    Но та любовь осталась в сердце,
    И тяжело мне быть одной!

    Когда могла б я временем править,
    Все было б по-другому! –
    Не допустила б я разлуки,
    И были б мы вдвоем!

    Но мир жесток порой бывает,
    И сердца двоих разбить легко,
    И все исправить не под силу
    Богам любви – вот тяжело!!!


    2008


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:03 ]
    Без тебе...


    Вітер свище над водою,
    В моїм серці щось щемить
    Мов ріка покрилась льодом –
    Тяжко жить мені в цю мить!

    Вранці сонце зійде ясне,
    Мов любов до мене в дім,
    А настане вечір смутний –
    Так чомусь тіка, мов грім!

    Ніч багатая на зорі –
    Серденько моє пусте,
    Мов листочок в чистім полі –
    Смутно жити без тебе!!!

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:24 ]
    А что поделать с собой?!!
    А что поделать с собой?

    Ты далеко от меня!
    И мне трудно одной!
    Время идет, как река,
    А что поделать с собой?!!

    Грусть, мечты на душе,
    Невозможно порой!
    Время идет, как река,
    А что поделать с собой?!!

    Год не видеть тебя,
    Очень трудно одной!
    Время идет, как река,
    А что поделать с собой?!!

    В моем сердце любовь,
    Будет вечно со мной!
    Время идет, как река,
    А что поделать с собой?!!


    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:02 ]
    Погляд у минуле


    Коли ти покинув мене –
    На серці сльози гарячі лилися,
    Та не змогла я сказати собі,
    Що з тобою ми вже розійшлися!

    Туга і біль пройняли моє серце,
    Бо важко було з цим змиритись,
    Та не змогла я сказати собі,
    Що з тобою ми вже розійшлися!

    Солодкі спогади того кохання,
    Назавжди в серденьку лишилися,
    Та не змогла я сказати собі,
    Що з тобою ми вже розійшлися!


    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:25 ]
    Почему????
    Почему так бывает, скажи?
    Почему разошлися мосты?
    Почему я любила, страдала?
    Об измене, зная , прощала!

    Почему ты ушел навсегда?
    Почему ты бросил меня?
    Почему ты при встрече стоишь,
    Только смотришь в глаза и молчишь!

    Может, просто боишься признать,
    Ты вену й обо всем рассказать:
    Что давно ты предал меня,
    И любить не любил никогда!

    Ну и что, я хотела, плевать,
    На любовь, на тебя, твою мать!
    Слишком долго была я одна,
    Чтоб теперь посмотреть на тебя!

    Вот теперь будешь долго мечтать,
    Обо мне, посмотрев на кровать!
    Позвонив, ты услышиш гудки,
    И не скажешь свое ты: »Прости»!!!


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (10)


  18. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:34 ]
    Любовь, как любовь...


    Люблю тебя я очень сильно!
    Хоть знаю, уже с другой,
    Но все же сердце мое знает:
    Прошла любовь и вернется вновь!

    Любовь, как жар, то вспыхнет резко,
    То просто тихонечко уйдет,
    Но знай, любить тебя я буду вечно –
    Не забывай меня, любовь!!!




    2007


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:50 ]
    *****
    Для мене все було за казку:
    Гуляти, бачити тебе,
    Твій голос чути і тремтіти,
    Але забув про мене ти!!!

    Це сталося все так одразу,
    Не знаю я: чому й за що:
    Холодним став одного разу
    І проміняв ти ні на що!

    А я була і є – стерпіла,
    Але для тебе це пусте,
    Знайшов ти іншу собі милу
    Вона для тебе щось нове!

    Але мені пора змиритись,
    Кохона в тебе зараз є,
    На новий світ пора дивитись,
    Шукати щось – але своє!!!




    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:11 ]
    ..............
    Прошу, вернись, любов моя!
    Сердечко рвется без тебя!
    Мне очень трудно жить одной,
    И с жизнью хочется покончить мне порой!

    Когда ты любишь – мир стоит.
    И мальчиков других не видишь.
    Мне очень трудно, не могу –
    Спаси ты если любишь.

    Моим слезам по вечерам
    Не будет же покоя –
    Лишь настоящая твоя любовь –
    Помочь мне может вдвое!!!



    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:12 ]
    Біль
    Як тяжко біль тримати у собі,
    Нестерпний біль, який проймає душу –
    Це вічний холод, холод у мені,
    Який ніколи не зігріє душу!

    Коли кричати хочеш на весь світ,
    І зупиняєшся за крок до миті,
    І думаєш, слова – це цвіт,
    Краса мине – й забудуть все на світі!

    Всі різні ми і маєм різні душі,
    Та біль згуртовує в одне,
    Ти можеш просто усміхатись –
    Обманюючи лиш себе!
    20.01.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:12 ]
    Вспоминание


    Все прошло: любов и поцелуи,
    Немного горьких слез и тайних встреч,
    И те красивые, ласковые слова,
    Которые ты говорил при встречи. –
    Осталась только купа вспоминания,
    Которых не забыть мне никогда!
    И как не как мне серце говорит –
    Что если будем вместе – то оно простит
    Тебя прошу лишь я любить меня,
    Тога и будем вместе мы всегда!!!


    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:35 ]
    *********

    Коли усе в тобі холоне,
    І чуєш серця гучний стук,
    Коли ти дихати не можеш –
    Слова втрачають свою суть!

    Тоді уже і не важливо,
    Що ти сказав, чи скажеш тут,
    Твої думки полонять душу,
    Вуста німіють і без пут!

    Коли кохаєш, то прощаєш,
    Не починаючи всього,
    Тоді про все ти забуваєш –
    Є тільки ти і більш ніхто...


    21.01.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:12 ]
    Зрада


    Зрадив ти мене!
    На серці сльози ледь тримаю,
    А для тебе – це значення ніякого не має
    Ти іншу мав, а для мене
    Слова ти ніжності і поцілунки дарував!
    Навіщо все це? Ти скажи мені:
    Турботи, сльози, хвилювання –
    Коли ти вірності не можеш вберегти?!!



    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:20 ]
    „кохаю я: тебе, тебе...”!

    Як хочу я тобі сказати,
    Що коїться в моїй душі.
    Але так важко відірвати
    Прості слова, які в мені!

    Які давно так вкоренились,
    Які так боляче печуть,
    Бо кожен день – то це є мука
    Сказати б їх й про все забуть!

    Щоб ти це знав, як я кохала
    Й хотіла бачить лиш тебе,
    Мене думки не покидали:
    „кохаю я: тебе, тебе...”!

    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:17 ]
    Осіння ніч

    Осіння ніч. Вітри гуляють буйні,
    Зірки виблискують у теміні морській.
    Осіння ніч. Думки і погляд чуйний
    І серця стукіт боязкий!

    Усе стемніло, все завмерло вмить –
    Не чути голосів пташиних.
    Навколо тиша. Тиша-ніч...
    І падолист вкриває всю долину!!!



    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:34 ]
    Тобі...
    Кого ти бачиш уві сні?
    І з ким би ти хотів прожити
    Разом свої щасливі дні?
    Й любові чашу розділити?

    Кому даруєш ти себе
    В обіймах ночі, на світанні?
    Шепочеш їй: „Люблю тебе” –
    Тонучи разом у коханні!!!

    Ти їй надію дарував,
    Говорячи три ніжних слова.
    Ти їй без роздумів прощав –
    Це серця й губ така є змова!!!



    21.01.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:01 ]
    Прийшла пора мені усе забути...
    Прийшла пора мені усе забути,
    Забути те, як добре нам було,
    Як жаль, та час назад не повернути –
    Радіти треба тому, що було!

    Хоч час іде, та рана в серці точить,
    У пам’яті, як зараз все стоїть.
    Я згадую тебе, і твої очі,
    І серце час від часу ще болить!

    Болить воно ще досі за тобою,
    І хоче бути поряд, там, де ти,
    Та доля розділила нас з тобою,
    А в серці жив у мене саме ти!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:14 ]
    Пам’ять


    Забути все – не можу я, не вмію!
    Душі із серця, не вирвеш ти ніяк,
    Немов ті кораблі у синім морі –
    Пливуть і не вертаються назад!

    Забути – значить жити в іншім світі
    Де кольори веселки не такі,
    І ходячи по вранішній травиці –
    Не відчуваєш ти ніякої роси!!!




    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:13 ]
    Чи знаєш ти, як серденько боліло...
    Чи знаєш ти, як серденько боліло,
    Коли я говорила все тобі?
    Чи знаєш ти, як все в мені кипіло,
    І ледве сльози я тримала у собі!!?

    Якби ти знав, я б зараз не сиділа,
    І не чекала б я на тебе в самоті.
    Якби ж ти знав, як я тоді хотіла
    В обійми тобі впасти, тремтячи!

    Якби ти знав, що час для мене вічність,
    А ті хвилини щастя – золоті.
    Якби ти знав, що й лічені секунди
    З тобою пролітали, мов у сні!


    26.01.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Таті Ланевич - [ 2011.04.15 16:29 ]
    Перше кохання


    Мені було , не знаю скільки –
    Тоді з’явився жар в душі моїй –
    І обпекло мене тоді навіки –
    Що досі пам’ятаю серця спів!

    Неначе світ по-іншому дививсь,
    Неначе сонце стало більше гріть –
    Тоді лише я зрозуміла,
    Як добре в цьому світі жить!

    Тоді було усе так гарно,
    І світ не схожий на себе –
    Немов прокинувшися вранці –
    Навколо дощик теплий ллє!!!


    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Таїсія Цибульська - [ 2011.04.15 14:24 ]
    Нова українська лічилка
    Ати-бати, йшли солдати
    В Київ гречку купувати,
    Всеньке місто обійшли,
    Тільки гречки не знайшли!
    Чи то бУло, чи не бУло,
    Гречку з міста вітром здуло!
    Раз, два, три, чотири, п'ять!
    Нумо знову рахувать!
    Ати-бати, йшли солдати
    В Київ цукор купувати...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  33. Зореслава Цибко - [ 2011.04.15 14:00 ]
    Спогад
    Ми все залишили на потім.
    І сумніви усі… і кожен докір.
    Розбіглися шляхами існування,
    Відкинувши усі німі благання.

    Ми все залишили у білій тиші.
    Й віршами в небі послання ми пишем.
    А доля, насміхаючись мабуть,
    На спомин залишила щастя суть.
    2010 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  34. Тамара Шкіндер - [ 2011.04.15 14:01 ]
    Коли самотя наступає ніч.....
    Коли самотя наступає ніч
    Під злато-блиском темної вуалі,
    Далекий спомин доторкнеться пліч
    І перлами розсипле на скрижалі

    Ось ті хвилини-зерна збіглих літ-
    Не сіються - густе занадто сито.
    Нуртує душу ще медовий цвіт.
    І віриться, що не минуло літо.

    Та смутком не торкнеться до душі-
    Ти залишився перелітним птахом....
    Тож будемо повік - рідно-чужі.
    Без докору сумлінь і вже без страху.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  35. Анна Данканич - [ 2011.04.15 13:16 ]
    Живий
    Поглянь: чорні стіни.
    Рожевий рояль.
    Ще трохи іронії - образ готовий.
    Єдині - нестримність і тиха печаль.
    Здивовано вгору підведені брови -
    німе запитання. А може, це - виклик?
    Довершеність погляду, рухів, думок...

    (О ніжність... я так несподівано звикла...
    Мого серця стукіт - то кожен твій крок).

    - Це так небезпечно!
    - Неправда. Кохаю.

    (Невже так важливо - побачу чи ні?)

    Поглянь: він живий, і тому - не одна я...
    Рожевий світанок у чорнім вікні.


    липень 2008


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  36. Оксана Музичишин - [ 2011.04.15 12:06 ]
    Ви не ятрили мій всесвіт...
    Синіми-синіми снами
    Сипався часу пісок,
    Слідував в сірість за вами,
    Не відпускавши курок,
    Не лікував, не леліяв,
    Просто зривався униз.
    Синіми-синіми віяв,
    Ледь колихавши карниз.
    Ви не ятрили мій всесвіт,
    Гордо вдивляючись в ніч,
    Ви не дивились, як пестить,
    Ніжно зриваючи з пліч,
    Вітер моє темно-русе.
    Ви і не знали мене…
    Будучи трохи не в дусі,
    Сни мої сині клине
    Рано пожовклий мій серпень.
    Я ж вас ні в чім не виню.
    Просто невпинно і вперто
    Фатуму волю пиню.
    2011р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.2) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  37. Оксана Музичишин - [ 2011.04.15 12:06 ]
    Я зникала
    Теплі струмені синього диму
    Розтікались по мурах душі,
    Зігрівали поволі цю зиму,
    Проникали потрохи в вірші.
    І напів-солодке червоне
    Виливалося за краї,
    І змивало усі кордони,
    Усі пекла і всі раї.
    І мене неупинно кликали,
    І дивились в моє мовчання.
    Я зникала ледь чутно криками,
    Розчиняючи це світання…
    2011р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.2) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  38. Оксана Музичишин - [ 2011.04.15 12:57 ]
    Шкода..
    Вечір. Вже майже годину
    Спрагу долаю вином,
    А за вікном рутина -
    Тиснява за вікном.
    У безпросвітнім шумі
    Тонуть крихкі слова,
    Совість разючим струмом
    Ділить мій світ на два.
    Сонним спекотним серпнем
    Б’є по крижинах слів.
    Шкода, що ти не стерпів,
    Шкода, що не зумів…
    2011р.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.2) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  39. Мирослава Мельничук - [ 2011.04.15 12:44 ]
    Чергова сварка
    Варила суп, а ти хотів сваритись,
    дурне мені натхненно говорив.
    Картопля, морква. Трохи посолити...
    Блукало серце перехрестям злив.

    Мені кричав. Я слухала минуле -
    мереживо із тисячі життів...
    А потім я пішла - про все забула.
    Зостався ти - і суп наш підгорів.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (25)


  40. Віта Парфенович Віва ЛаВіта - [ 2011.04.15 11:03 ]
    Ноги

    Оновлюється світ,
    І щовесни, щороку,
    Потічок задзюрчить
    На свій веселий лад,
    І все було б окей,
    Якби не гарні ноги,
    Що визирнули з-під
    Куцих дівочих шат.
    Любуюся щодень,
    Оті – мов дві берізки,
    Рівненькі і стрункі,
    На лекції спішать.
    А ті – мініатюрні,
    Фігурні, близько-близько,
    Проходять мене повз,
    І спокою лишать.
    Ось довгі, на підборах,
    Тугі, округлі кеглі,
    Любуюся ходою,
    Легка, мов вітерець.
    Ох, ці красиві ноги,
    Вже б мої очі стерлись,
    Дивлюся без упину
    На ноги. Хай їм грець!
    Безжальна довжина
    Спідниці – наче пояс,
    А ноги на виду! -
    /Пропасниця аж б*є/ -
    Милуюся, весна
    Торкає серця голос,
    Захоплено наспівую:
    «Життя трива! Оу-є!»


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (29)


  41. Анна Данканич - [ 2011.04.15 10:16 ]
    Десята весна
    Заплющу тихо очі, запізнившись
    у місто це на десять Ваших весен.
    Тут вулички ще кроки пам'ятають
    і шепіт, що лунав в той теплий вечір,
    коли Ви закохалися востаннє.

    Навіщо ці слова? Вони фатально
    запізнені на цілих десять років.
    (Це так недовго навіть для століття -
    для Вічності ж це навіть не півподих,
    це навіть не півмить...) Та хто такі ми,
    щоб Вічності дивитися у вічі?

    Блукаючи проспектами ясними
    дві тисячі десятою весною,
    не бачу чарівних японських вишень:
    вони цвітуть, покинуті, удома.
    Невидима весна! Перед очима -
    весілля золотого листопаду,
    на котре я назавжди запізнилась.


    квітень 2010


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  42. Віктор Кучерук - [ 2011.04.15 09:08 ]
    На самоті

    Я не злякаюся повію
    В житло порожнє привести.
    Дівча смішинками розвіє
    Тягар моєї самоти.
    Вона у мороці нічному,
    Наперекір батьків серцям,
    В моїй душі змішає втому
    З моїм сумлінням пополам.
    На мить відрада найсвятіша
    І рідних давня гіркота, -
    В обіймах теплих заколише
    Мої натомлені літа.
    А ще її дорослість рання
    Збентежить рух моїх думок,
    Бо до вогню самозгорання
    Наближу юнку я на крок…
    Хмільну надію засмутила
    Душі первісна чистота.
    Гріху скоритися безсилі
    Самотність, вірність і уста.

    14.04.11.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (11)


  43. Олег Доля - [ 2011.04.15 01:50 ]
    Пустелею кохання.
    Пройшовши бурі,… віддаючи сік,
    В палюче сонце! Пристрасно дивилось
    Століттями кохання… тяглося з року в рік,
    Доки душа остання спрагою морилась.

    Пройшли дощі,… змордовані зонтами,
    людьми ціловані, долонями розбиті!
    Та дощу мало! Обталими серцями,
    Пустелею знов мусять оповитись.

    Засушене кохання – не людська оаза,
    То вчинків залишилася образа,
    Хоча кохання через посуху несли.

    У відчуття ми знову віримо з тобою,
    Надіємось на пульс без перебоїв.
    Від чужби у пустелі ми тряслись...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  44. Михайло Закарпатець - [ 2011.04.15 00:06 ]
    Повернення
    У сонну ніч,
    де за хазяйку – тиша,
    піду непевним кроком
    навмання.
    Позаду біль і розпач
    свій залишу.
    Хай в босі ноги
    колеться стерня.

    В цих пагорбах –
    дитинства виноградник.
    Куріпкою
    сполохана трава.
    Старий колгоспний сад –
    мій друг, порадник,
    неспокій серед яблунь
    заховав.

    Чому я тут?
    Бо, у бажаннях літа,
    мій зодіак,
    заплутавшись в роках,
    насіяв зорі-спогади
    крізь сито
    на батьківської хати
    сивий дах...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (13)


  45. Тетяна Роса - [ 2011.04.15 00:59 ]
    Весняний l'amour
    Весна! У цім слові є стільки гламуру,
    Що пташка за співом забуде й поїсти.
    Які ж працьовиті котячі амури!
    А скільки кохання у квітах і листі…

    Повітря – неначе солодка мікстура,
    Серцям захололим прописана Часом.
    Як просто весною кохатися здуру,
    Або віслюка переплутать з пегасом.

    Щороку сумна Снігова Королева
    У кожному другому серці вмирає.
    Сезонна хвороба – «ля мур - це форева» -
    Минеться під осінь. Із ким не буває…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  46. Єва Комарик - [ 2011.04.14 22:52 ]
    Те,що було. (2)
    .. і навіть память - в темряві як світло.
    Я залишусь при тому,що в мені.
    В мені - твій образ, обрисів вогні.
    І якщо що,тебе завжди привітно
    Зустріну й наяву,і уві сні...
    А нащо мені сни?
    З цього моменту
    За мною привиди весни.
    Шугати біля мене будуть,
    Чекатимусь, либонь, вони,
    Допоки не забуду
    Ті дні, що були, ніби сни.


    Рейтинги: Народний 5 (5.31) | "Майстерень" 5 (5.19)
    Коментарі: (1)


  47. Ірина Вівчар - [ 2011.04.14 22:05 ]
    хірург
    Бо у тебе завжди лиш козирі,
    Синя кров у гарячих венах.
    Я під скальпелем твого розуму,
    під прицілом очей зелених.

    В тебе й мати - немов поезія
    В тебе руки міцні, як грати.
    Під наркозом завжди у стресі я.
    В’юсь ліаною, ноги з вати.

    Чи пороблено, чи наврочено –
    Причаровано немедично.
    Заглядаєш очима збочено.
    Ну у нутрощі вже практично.

    Вірний песик? Та це утопія.
    Це брехня, твій рекламний ролик.
    Хочу ліків твоїх, як опію.
    І на твій хірургічний столик.



    Рейтинги: Народний 5 (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (31)


  48. Ірина Вівчар - [ 2011.04.14 22:55 ]
    вдома/брут
    Захоплюєш штурмом усі мої вихідні.
    Цілую, сміюся, танцюю паду й те де.
    Я знаю, малий, не підеш нікуди, ні.
    Сусідів побудиш і зробиш мені лате.

    Хай мама у двері, хай дощ у вікно, нехай.
    Уперті і злі ми зустрінем хоч армагедон.
    Цукерки в тарілці. Яку тобі? Вибирай.
    І кава без цукру, закінчився, ну, пардон.

    Вампіром у руку. Тут вена, подайте джгут.
    Губами припав - хороша, мабуть, на смак.
    Це дихання в шию. Я знаю, мій любий брут
    Я знаю, не кинеш. Нині. А завтра – так.



    Рейтинги: Народний -- (5.3) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (10)


  49. Єва Комарик - [ 2011.04.14 22:05 ]
    Як це було
    Я дякую тобі і проклинаю
    За те, що так бездумно мене вчив,
    За те, що прямо в пекло прямо з раю,
    Так, прямо в морок з-під покрову див
    Завів мене й, не озирнувшися, лишив!

    Ти, як прийшов, так і пішов в нікуди.
    Ти зникнув, як зникають всі дива.
    Ти виділив з людей - і кинув в люди,
    Зробив безсмертною - а зараз знов жива.

    Я дякую тобі і проклинаю.
    Я силою думок в тобі згораю.
    Я мерзну під гнилим покровом див.
    Я рада,що знайшов,
    Сумна, бо залишив.


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (3)


  50. Андрій Гагін - [ 2011.04.14 21:31 ]
    Галаслива галка (Всі слова на літеру «Г»)
    Густою глиною гарненько,
    Гіллям гаптуючи гнучким,
    Готує гайворон гніздечко -
    Гуркоче гаєм гомінким.

    Грайливо гралася годину,
    Гойдала глід, густі гілки,
    Гляділа галка горобину -
    Гарячий гамір говіркий.

    Гостинно, гоже говорила,
    Гаями голосно гуде.
    «Господа гарна - голосила, -
    Гроза гуркочучи гряде»

    Гойдає гірко головою,
    Гарцює гостя, гомонить.
    «Ген-ген городина горою,
    Горіхи» - глянувши, гнітить.

    Голодний гайворон губився:
    «Гайнути! - гадка головна, -
    Горілиць гронами грястиця,
    Гляди, грабіжниця гнізда».

    «Гримить гроза – гасати годі -
    Господар гості, - городи
    Гіллям галявини господу -
    Готуй гніздечко, грій, гляди».

    11.04.2011 (в ред. 10.04.2013)


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   1169   1170   1171   1172   1173   1174   1175   1176   1177   ...   1815