ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лідія Арджуна - [ 2011.03.21 14:51 ]
    Роль
    Я граю свою роль
    Без емоційно , бездоганно.
    Вода переді мною чи вогонь -
    Пройду ходьбою елегантно.

    Життя - театр:
    Істина для нас.
    Я після кожного удару
    Ніколи не обернуся назад.

    Слова до скромності прості.
    Я ними володію вправно.
    Як мить,для вічності всі ми.
    А нам всього є завжди мало.

    Як легко образи міняти.
    Рахунку їм давно нема.
    Лахміття на тобі чи шати,
    Ти роль дограти маєш до кінця!


    Рейтинги: Народний 5 (5.04) | "Майстерень" -- (5.05)
    Коментарі: (2)


  2. Ніна Сіль - [ 2011.03.21 14:22 ]
    Дзвони

    Ген дзвін
    з-за гори
    день гойдáє:
    – Гóйда-да!
    Життя –
    не біда:
    крýтить-вéртить в каруселі
    від колиски до постéлі
    і до смертного одрá.

    Гей! Дзвін
    з-за гори
    день колише:
    – Гóйда-да!
    Рано-рано
    череда
    дзвоники гойдáє,
    дзвони розсипає
    попід ноги нам,
    поміж ягоди,
    ягоди-афúни –
    пíдемо за ними,
    назбираєм дзвону,
    принесем додому:
    бабі й дідові,
    мамі й татові,
    сестрі й братові, –
    стане всім!
    Бог із ними –
    Бог із ним!

    Ген дзвін
    з-за гори
    день гойдáє:
    Гóйда-да,
    гóйда-гóйда-гóйда-дá!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (5)


  3. Ігор Міф Маковійчук - [ 2011.03.21 14:06 ]
    * * *
    Щиро вітаю колег з ДНЕМ ПОЕЗІЇ!!!


    Выхожу один я на дорогу...
    М.Ю.Лєрмонтов

    Я теж один виходив на дорогу
    У темну ніч. Туманом витий шлях.
    Молився серцем янголам і Богу,
    Благаючи, переповісти, як
    Знайти себе між усіма у світі,
    І бачив, як шепочуться зірки.

    Я їх питав, чому мені так сумно?
    Чи з туги, чи з обдурених надій?
    А вітер монотонно і бездумно
    Навіював повітряний навій.
    Манив у невідому невідомість
    І не питав мене моїх бажань.

    А я бажав любові і свободи,
    Кохання, не розтоптаного в бруд.
    Та чорноризі каламутні води
    Заплутали украй сліпий маршрут.
    Стежки писали кроки у безвихідь,
    Й вела безвихідь кожна у ніщо.

    Я з відчаю хотів навік заснути…
    Та, все-таки, то надто крайня путь.
    Бо ж у житті є ще щось крім отрути,
    Чого ані спалити, ні забуть…
    Один уніч, лишень душа малює
    Малюнок про надію на життя...

    1995-2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.27)
    Коментарі: (11)


  4. Андрей Мединский - [ 2011.03.21 13:48 ]
    ***
    На вечернем морозе, на пьяном январском вокзале,
    где к полночной платформе вчера подкатил новый год,
    пляшут синие люди, у них синяки под глазами,
    да наряд милицейский казацкие песни поет.

    Я стою обалдевший среди разливного веселья,
    и твоя на губах несозревшая юность горчит,
    голосую такси, и ко мне приезжает Емеля,
    и увозит меня на дымящей от счастья печи.

    А твой поезд идет по заснеженной стылой равнине,
    в черноте заоконной ни звездочек, ни огоньков.
    Посмотри на ладошку и в переплетениях линий
    ты увидишь меня посреди бесконечных снегов.

    От судьбы убегать - все равно, что юлить перед Богом,
    ты заснешь тяжело, но под утро увидишь во сне,
    что я мчусь на печи за тобой по железной дороге,
    только искры летят и с шипением падают в снег.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  5. Андрій Перекотиполе - [ 2011.03.21 13:41 ]
    Сам
    Розкажи мені про воду,
    Я вже далі якось сам.
    Із обіймів у облогу –
    Полюблюсь усім морям.

    Вщент розбий мою особу,
    Я вже далі якось сам.
    Візьму сили у природи,
    А себе віддам стежкам.

    Опиши мою хворобу,
    Я вже далі якось сам.
    Знову ряса поверх роби,
    Кіптява душі – ночам.

    Покажи мій шлях додому...
    Я вже далі якось сам.
    Мрій боюсь, а не прокльонів –
    Мрії зрадять з небесами.


    15.01.2011.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  6. Тетяна Бондар - [ 2011.03.21 10:40 ]
    ****
    Зафарбую колір очей
    в жовте.
    Хай…
    Ця річка тече
    в небо.
    …Голос твій обпече –
    й змовкне.
    Голос твій. Край ночей
    я піду за ним…

    Прихилю
    тобі до плечей
    біль свій.
    Знаю.
    Він звідтіль – з глибини,
    що без краю…
    Може, там, по той бік,
    / раю /
    край ночей,
    я знайду себе .


    1999


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (15)


  7. Ніна Сіль - [ 2011.03.21 10:05 ]
    Чайний діалог

    Чай – не чорний
    і не зелений,
    без більш-менш приємного
    кольору, смАку і запаху –
    зате з чаїнками...
    Чаїним голосом
    чоловік,
    чоло задерши,
    кигиче в стелю:
    – Чаю! Хочу чаю!
    А немає!
    Нема й не буде.
    Хоча й… –
    живуть же люди!
    А мені –
    чи не простіше
    вмерти?
    Наперед
    запечатати душу в конверт – і
    надіслати
    до запитання:
    ану ж хтось шукає
    живої душі?..
    Час від часу
    заходьте на пошту...

    2004


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (14)


  8. Ірина Людвенко - [ 2011.03.21 09:07 ]
    ЕФЕКТ СТАТИЧНОГО ТЕРТЯ
    Ефект статичного тертя в житті моєму -
    Порив довести почуття, як теорему.
    Від жовтня, чи від самоти такі кульбіти.
    Цнотливе "Ви" колючим "ти" не замінити.
    Перенапруження мереж в вікні крапчастім.
    Ти просто зайве забереш, що звали щастям.

    І буде порожньо мені і легко-легко.
    У ледь прочиненім вікні - не мій лелека
    Переклює усі крапки на друзки й коми.
    Не помираю. Навпаки. Іду додому.

    Умань 2011


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (15)


  9. Наталка Бельченко - [ 2011.03.21 07:45 ]
    Упрятавшимся в лоно фонаря...
    * * *
    Упрятавшимся в лоно фонаря, –
    Где твой фитиль охватываю я,
    Тобой разносклоняемое пламя, –
    Какого же имения желать,
    Когда на свет слетелась благодать
    И сумрак расступается над нами.

    Так, часть – до целого и пол – до полноты
    Довоплощаешь, проникая, ты,
    И бегство упраздняется по мере
    Прибежища, налившегося в нем,
    Пока не в схватке с нашим веществом
    Отравленное вещество потери.

    А нежность – даже посреди огней –
    Влажна и обступает тем тесней
    Ковчег фонарный, что иной неведом.
    Он сам себе голубка и причал,
    Его, как жизнь, никто не выбирал,
    И никому не увязаться следом.

    2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (9)


  10. Віктор Кучерук - [ 2011.03.21 07:14 ]
    Уже ні з радістю, ні з болем...
    Уже ні з радістю, ні з болем
    Кохати більш не маю сил.
    Немов вітряк старий край поля,
    Я ще стою, але без крил.
    Безсилий вічність зупинити
    І скинуть літ із пліч тягар, -
    Знаходжу мужність просто жити,
    Недуг тримаючи удар.
    Дивлюсь, в кулак зібравши волю,
    Як мій тьмяніє небосхил.
    Уже ні з радістю, ні з болем
    Кохати більш не маю сил…

    28.02.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  11. Наталія Буняк - [ 2011.03.21 02:55 ]
    Подаруй мені сонця краплинку
    Подаруй мені сонця краплину,
    Усміхнися до мене хоч раз,
    Я воскресну і в небо полину,
    Розкую заморожений час.

    І пол’ються дощі теплозорі,
    Зросять землю, нап’ються поля
    І в цей день у небесному сяйві
    Загориться надія моя.

    Знов засвітеться щастя любови,
    Заясняться зірки в небесах,
    І зіллються в палкому коханні
    Дві душі, як було й в початках.










    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  12. Андрій Говорадло - [ 2011.03.21 01:04 ]
    Зачем тебя всегда прощаю?
    Зачем тебя всегда прощаю?
    Зачем люблю тебя? Не знаю!
    Ведь может просто все забыть?
    Уйти на дно, и разлюбить…
    О нет, тогда горящий свет, ночная тьма
    мне не нужна!
    Не нужен ветер, небо, звезды
    Забыть тебя уже мне поздно
    Хоть разум просит – прекрати
    Но сердце хочет лишь любви!
    Не страшен день
    Не страшен год
    Любовь не сон
    Ведь сон пройдёт и лишь оставит за собой
    Простую тень, и хоть порой
    Бывает, всё манит-манит за собой
    Но день прейдет
    и он умрёт!
    Любовь – навеки лишь одна!
    И пусть бывает холодна
    Но навсегда!
    Она со мной!
    Она согреет и зимой
    Чтоб жить любя
    Одну тебя.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Аліна Шевчук - [ 2011.03.21 00:40 ]
    На все життя…
    Забути все. Я їду до Варшави...

    Втікаю, хоч від себе не втечеш...
    Я випила з тобою чашку кави...

    Чи ти мене хоч словом спом'янеш?


    Забути все. Ця магія вагонів...

    Забуті сни осиротілих веж...
    Я залишила всі слова "на потім"...

    Хоч ти, мабуть, їх зовсім не приймеш.


    Забути все. Зникаю без прощання.

    Та душу від очей не вберегти...
    Мій світ от-от балансував на грані...

    А ти і потім в сни мене візьмеш?


    Забути все. Лиш віра в кілометри

    Вела мене повз тисячі мереж,
    Які єднали відстані із вітром...

    Чи ти колись мій номер набереш?


    Згадати все. Емоції... Вокзали...

    У мене тоді мову відняло...
    Та я себе у тебе не забрала...

    Один дзвінок лише:
    "Що це було..?"

    21.03.11 00.47


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  14. Аліна Шевчук - [ 2011.03.21 00:43 ]
    Нашій НАЙКЛАСНІШІЙ…
    Які ж світи нам снилися казкові!
    Сьогодні вперше Останній дзвінок.
    Ми не забудем ці перші основи
    Життя. Нам до юності - крок.
    Такими дорослими стали зненацька...
    Росли ж і мужніли поволі.
    Ми обіцяєм, що матимем Щастя,
    Що веселкову сотворимо долю!
    Усі сподівання і мрії - здійсненні!
    Наш політ досягне висоти!
    А життя - така річ незбагненна.
    Якщо йдеш - то досягнеш мети!

    Ми ростили найкращі квіти,
    Позбирали в любові букет.
    "МИ ВАС ЛЮБИМО!!!" - ваші діти.
    "МИ ВАС ЛЮБИМО!!!" - це не секрет!
    На лінійці урочистій. Рівно
    Стоїть наш дев'ятий клас...
    Не плачте, Тамаро Григорівно!
    Ми розумієм Вас...

    09.02.11 22:25


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  15. Віктор Ох - [ 2011.03.20 23:00 ]
    ОДА ГРАНЧАКУ


    Без тебе не обхОдились ніяк.
    Ти в кожній хаті є ще дотепер.
    Ти – символ молодості нашої – ГРАНЧаК –
    «совкової» естетики шедевр.
    ЛилИ газ-воду «автомати» в гранчаки.
    І ними ж пИли з бочок хлібний квас…
    І пиво, й самогон, і «шмурдякИ»…
    Й морЯ горілки влито ними в нас.
    Тепер є келихи, фужери і чаркИ
    шикарних форм із дорогого скла.
    Та не нап’єшся за копійку вже води.
    Нема й «казьонки» вже за «три - шістдесят два».
    А чи не ностальгую я бува?
    Чи не шукаю виправдань «совкУ»?
    Та ні!
    Всі вище сказані слова –
    це просто моя ода гранчаку.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (3)


  16. Наталія Буняк - [ 2011.03.20 21:24 ]
    Осіння пісня
    Коли спадають сумерки вечірні,
    А день останній промінь посила,
    Думками лину в простори осінні
    І згадую твої пестливії слова.

    Ти обіцяв повіки не забути,
    Любити так, як ще нікого не любив.
    Я вірила, пила слова отрути,
    Щастям впивалася, навколо світ горів.

    Ставало горяче від дотику кохання,
    В твоїх обіймах зупинявся час,
    Чому ж лишилась пісня ця осіння
    Лиш згадкою, що роз’єднала нас.





    Рейтинги: Народний -- (5.35) | "Майстерень" -- (5.24)
    Прокоментувати:


  17. Ірина Божко - [ 2011.03.20 21:27 ]
    * * *
    Він ворушить кігтиком,
    Він ворушить пальчиком,
    На підлозі віхтики
    Хутра домов’ячого.

    Он для нього бризкальця,
    Он для нього брязкальця,
    А він хоче пальцями
    У шпалері шкрябаться.

    Все ковтає, плямкає
    Сливами-маслинами.
    На скатерці плямки є
    І плоди обслинені.

    Заїдає кетями.
    Хлипнуть п’ятки гордими
    Теплими шкарпетями,
    Сонною свободою.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  18. В'ячеслав Романовський - [ 2011.03.20 21:16 ]
    ПОЛИВ'ЯНИЙ ПІВНИК
    Глиняна іграшка - полив'яний пищик.
    Півник маленький, а дзвінко як свище!
    Дрантя до дрантя - й гуртом до ганчірника.
    Ось воно - щастя! - в півнику, в півнику!
    Навперемінки обмацуєм, свищемо.
    З ним і на вулиці, і на горищі з ним.
    Шаблю забуто, прострелену каску.
    Пищавку ж маємо - глиняну казку!
    Літ повоєнних болісна згадка.
    Пищик облізлий для сина - загадка.
    Іграшок в нього - півмагазину:
    Є три конструктори, м'яч і дрезина,
    Справжня гармонь і маленький автобус.
    Є в мого сина і дзвоник, і глобус...
    Як йому нині мене зрозуміти?
    Інше дитинство - інші і діти.
    Півник полив'яний....
    Ринкова площа.
    Іграшок - море.
    А ця - найдорожча!


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  19. Віктор Максимчук - [ 2011.03.20 20:09 ]
    ***
    Небо заковане в грати,
    Небо сидить у тюрмі…
    Хочеться небу кохати
    Зорі-зірниці ясні.

    Небо, позбавлене волі,
    Згадує небо хмари.
    Та у важкій його долі
    Лише існують нари…

    Прошу! Зупинися, поете!
    Це ж ти у тюрмі сидиш.
    Небо ж буде осявати
    Афіни, Київ, Париж…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3) | Самооцінка 5
    Коментарі: (3)


  20. Віктор Максимчук - [ 2011.03.20 20:06 ]
    ***
    Ніч…
    Місяць плаче зі мною.
    Туляться зорі аж до землі.
    Лише ставок
    Пахне спрагло водою,
    А сум лебединий
    Згорає, мов свічка…
    Ніч ношу коромислом,
    Наче воду з криниці…
    Хоча в полі вже сіно
    Зібрали в копиці.
    Знов тікає мій сон,
    Аж до самого рання
    І уже на губах
    Кам’яніє мовчання…
    У пориві душа
    До родинного дому,
    Наче відлуння
    Затухлого грому
    Серед широких
    Карпатських долин,
    А тиша цвіте,
    Мов полин…
    Камінь сохне
    Під мокрою тінню,
    І синіє наяда,
    Мов губи.
    А слова
    Загорілись в корінню,
    Й на хрести
    Поламалися дуби…
    Та мені – знову шлях,
    Знов дорога далека,
    Наче бій на шаблях,
    Наче в злеті лелека…
    І сонця крик, –
    Мов візантійські співи…
    А дзвони навпіл
    Розрубують небо.
    Та інколи й очі
    Вдивляються ще раз
    Самі у себе…
    Самі у себе…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  21. Віктор Максимчук - [ 2011.03.20 20:59 ]
    ***
    А я, мамо, іншим
    Ніколи не стану,
    Допоки у небі
    Летять журавлі,
    Допоки з Іраку
    Чи Афганістану
    Не вернуться діти,
    Вкраїно, твої!
    Вже досить страждати
    Й світами блукати
    У пошуках істини
    А чи брехні?
    Пора, мабуть, рідна
    Вкраїнонько – мати,
    Вертатись до рідного
    Дому мені?..
    А вдома, а вдома
    Журитись не треба.
    Додому ведуть
    Візерунки доріг.
    Наш дім осявається
    Променем неба,
    Коли ти ступаєш
    На рідний поріг…


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.3) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  22. Олена Ткачук - [ 2011.03.20 19:07 ]
    ***
    Вуста пошерхлі – не для поцілунків,
    Бо шерхнуть не для любощів уста!
    Не треба правді шаблі й обладунків,
    Хай буде правда щира, то й свята.

    І не вишневі – висохлі і спраглі,
    Потріскані, що в бездощів’я шлях, –
    Такі вуста-бо окриляють правду,
    Як небокраї окриляє птах.

    А то понавигадували німбів,
    Лише лукаве мавши на устах.
    Як дуже спраглі вустоньки потрібні!
    Як треба правда, щира і свята!

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  23. Юлія Непорада-Нога - [ 2011.03.20 18:45 ]
    * * *
    Перше побачення - пізній пригірклий полин.
    Пахло примарливо присмаком пінного поля .
    Поночі пам'ять покличе , прилине поволі.
    Північ покличе примарливий пам’яті плин .

    Пінна пилюка – прихована правда пригод.
    Перепливе , перетліє ,прозоро-прикута.
    Пісня поверне ,приплутає плетені пута.
    Перечекай , потерпи перетлінь перешкод.

    Просто пробач – пересипеться пил павутин.
    Пауза пристрасті, постріл, полин поцілунку.
    Переболить , пережевріє пам’яті плин…
    Пізня принада приходить, питає притулку…
    2006 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  24. Ірина Божко - [ 2011.03.20 17:47 ]
    * * *
    Мій скіфський царю, Ви ще юні для меча,
    Та він для Вас, можливо, стане Богом.
    І час уже збиратися в дорогу.
    Знімаю руку з Вашого плеча.

    Мій скіфський царю. Буде так лише.
    Я знаю, Вам колись вернутись треба.
    Серед трави Тавриди стебел
    Сховались плями золотих мишей.

    Мій скіфський царю, серце – сам одчай.
    І знов степи, і знов нові походи.
    Біда йде амазонкою зі Сходу.
    І тихим золотом тече моя печаль…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  25. Марія Гончаренко - [ 2011.03.20 17:13 ]
    забарилась весна
    ***
    Тато сказав:
    Настає весна. Скоро сніги зійдуть.
    Мама сказала:
    Так, котики вже цвітуть.
    Я подививсь на свого Тимоша –
    шерстка у нього така ж як була,
    жодної квіточки, бруньки нема.
    Що це дорослі говорять? Дива...
    Коли ж я надворі гуляв,
    крадькома
    усіх котів обдивився –
    дарма,
    навіть бруньок на них ще нема.
    Мабудь, до нас забарилась весна...

    Ох, та коли вже вона прийде
    і я побачу як Тиміш розцвіте.
    *


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  26. Ніна Сіль - [ 2011.03.20 16:57 ]
    Макіяж

    На старому пергаменті свОго лиця
    я намалюю собі вуста:
    виберу барву брунатну,
    ту,
    що у нас її досі з звичкою
    називають коричневою.
    А відтак
    додам
    (домалюю) ще:
    чорним кольором - брови і очі,
    червоним - щоки, рудим - волосся,
    так,
    щоб навіть мені здалося,
    ніби все це насправді у мене є.
    А словами я
    намалюю собі життя -
    таке простісіньке,
    щоб усі повірили,
    навіть я! -
    ніби воно, те життя,
    теж насправді моє -
    так само,
    як очі, щоки,
    волосся, вуста...
    І станеться все це -
    я все це утну! -
    тільки тому,
    що ніколи не зможу
    вже змалювати -
    порятувати -
    (бодай в уяві!) -
    ніякими
    в світі фарбами,
    словами, ділами,
    ні навіть життям -
    чи життями! -
    Ту,
    котрої вже ніби й нема:
    Україну!..


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  27. Ірина Білінська - [ 2011.03.20 16:58 ]
    ВИГНАНЦІ
    Тепер ми уже вигнанці,
    якщо не такі як всі.
    Не вигідні як повстанці,
    на рану - пекуча сіль,
    бо хто ж тебе запитає,
    чи з миром ідеш чи ні –
    лиш душу перелистають,
    як зошит, і кинуть в сніг.
    Бо ж треба же, яко стадо –
    не мислити ні про що.
    Приймати брехню за правду,
    яку подає сам чорт.
    Вдавати, що люба ноша,
    сповнених страхом тіл,
    бо радість, то пані прошена –
    не кликали, то простіть…
    І що полинова втома
    миліша комусь за рай,
    чи є якийсь осуд в тому –
    що хочеш, то обирай.
    Так, кожен собі каратель,
    і кожен собі – вінець.
    Народиш себе чи стратиш,
    від тебе залежить днесь.
    Та, пізно в тобі, чи рано,
    руйнуючи стіни лжі,
    одкровення, сягнувши грані,
    з серця вимиє міражі.
    О! Їх ще багато буде,
    тих, що пізнали суть.
    Й до них доберуться люди
    і спалять чи розіпнуть.
    І будуть сміятись гучно
    в наступній із «перемог»,
    так і зоставшись учнями,
    в яких нерозкритий Бог.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (6)


  28. Оля Оля - [ 2011.03.20 16:22 ]
    мечтай внимательно.
    семидесятые, сто двадцать пятые,
    не километрами, теперь уж милями,
    соединенными твоими штатами,
    чужими водками тоску по матери.
    небезмятежное, хотя и теплое
    чужое небо за чужими стеклами.
    и разноцветное, но очень блёклое
    воспоминание глазами мокрыми,
    руками липкими, слова невнятные,
    рыдаешь над своими снимками,
    над перекрестками без указателей,
    над заболоченными улиц вилками,
    над серым городом, которых тысячи,
    но он родной тебе, нет так, как этот рай.
    подходит к горлу, ведь на сердце высечен,
    в крови пульсирует, и мысли заполняет.
    ну что, накушалась полоско-звездами?
    что, насмотрелась их романтики
    под переводами одноголосыми
    с коварным именем "мечтай внимательно".

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  29. Олег Доля - [ 2011.03.20 16:51 ]
    Турботою зігрію небо
    Весняно...хочеться літати,
    цю дивну ніжність приласкати,
    поділюсь серцем, полюблю.

    Турботою зігрію небо,
    І вітер просочу я медом,
    солодким фліртом заграю.

    Чи ти не плачеш ,моя весно,
    Закрившись хмарами?(не чесно
    я співом шибки всі розбив)

    Омий водицею рясною,
    Щоб захворів я лиш тобою,
    нарешті зиму відпустив.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  30. Оксанка Вовканич - [ 2011.03.20 15:18 ]
    В оману вводячи себе
    В оману вводячи себе
    Надіюся на щось велике,
    Коли не сходячи зійде
    Любові чистої без ліку.
    Коли поразки розітре
    Та перемога нездоланна.
    В оману ввожу я себе,-
    Я вже давно не бездоганна.
    Нехай мене перемогла
    Моя самотність не самотня.
    Та я крізь сутінки буття
    Готова йти ще років сотню.
    І, озираючись назад,
    Я не побачу злого люду.
    Й заради тих мінливих зрад,
    Ніколи жити більш не буду.
    Можливо, це лише слова,
    Можливо, падаю в оману.
    І, наче човен без весла,
    Моє життя порожнім стане.
    Та я не віритиму в це,
    Не піддаватимуся болю.
    Я краще стану тим творцем,
    Що сам малює власну долю.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  31. Олександр Григоренко - [ 2011.03.20 14:48 ]
    Коктейль любви
    Я восхищаюсь силою твоей:
    И силой воли и стремлений силой!
    Ты самых лучших трелей соловей,
    Речей своих слащавых, нежно-милых...
    В обьятиях твоих я замираю сердцем,
    Покой и Радость- я ведь не одна...
    Коктейль любви такой: "клубника с перцем",
    Я пригублю и висушу до дна.

    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  32. Назар Назаров - [ 2011.03.20 14:36 ]
    LVI. Адонісові – тиміам, пахощі.

    Вчуй цю молитву, багатоіменний демоне славний,
    довговолосий, любителю пусток, багатий плодами,
    різних подоб набуваєш, святий годувальнику всього.
    Діво і хлопче, Адонісе, пагоне, в рості прекрасний,
    5 гаснеш, а потім спалахуєш знову у зміні пір року.
    Ти життєдайний, коханий, оплаканий демон дворогий,
    ловів любитель, чудовий, блискучий, із пишним волоссям,
    духом шляхетна, Кіпріди принадная парость, зачата
    на закосиченої Персефони весільному ложі.
    10 То опускаєшся в Тартару ти непроглядний морок,
    то на Олімп повертаєшся в час дозрівання врожаю.
    Мі́стам, блаженний, явись, обдаруй їх плодами земними.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  33. Назар Назаров - [ 2011.03.20 14:44 ]
    Григорій Назіанзин (Богослов) - Гімн Христові
    IV ст. н.е.

    Вседержителю одвічний,
    дай мені тебе прославить.
    О владико, через тебе
    гімни ці і ці хваління,
    5 ангельських чинів кружляння
    і століття безперервні,
    через тебе сонце світить
    і свій шлях знаходить місяць,
    і зірки прекрасно сяють,
    10 і людині через тебе
    все божественне відкрите,
    світлій розумом істоті.
    Сотворив і уладнав ти
    все в довершенім порядку,
    15 скрізь утілюючи задум:
    слово мовив – стався витвір,
    слово стало божим сином.
    Він тобі єдиносущий,
    славою він рівний батьку,
    20 що всьому надав подоби,
    щоби правити всім сущим.
    Обіймаєш цілий всесвіт
    духом божим пресвятим ти,
    і за всім ретельно стежиш.
    25 Трійцею тебе назву я,
    неподільним і єдиним,
    непородженим, одвічним,
    що з природи невимовний
    і для ґлузду недосяжний.
    30 Ти небес держатель вічний,
    безначальний, нескінченний,
    світло, оку не доступне,
    весь усесвіт оглядаєш,
    всі безодні ти розвідав,
    35 і глибини, й висі неба.
    Батьку, зглянься наді мною
    і дозволь мені служити
    справами всіма для тебе.
    Геть гріхи мої відкинь ти,
    40 і очисть, мене згадавши,
    від усякого зломисля,
    щоб божественне я славив,
    руки звівши у молитві,
    щоб Христа благословляв я,
    45 вдячно ставши на коліна.
    Він мене до себе прийме,
    в день, коли зійде на царство.
    Батьку, зглянься надо мною,
    спокій дай мені і радість,
    50 благодать твоя і слава
    скільки віку не поляже.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  34. Оля Оля - [ 2011.03.20 14:00 ]
    худшее из тысячи с лишним зол.
    ты комком у меня в горле.
    худшее из тысячи с лишним зол.
    мы с тобой почти еле знакомы,
    но уже ощутим твой мельчайший помол.

    ты мороз по моей коже.
    ты на мелкие части меня разобрал.
    может, снова меня сложишь?
    а в ответ смайлом вновь обнажаешь оскал.

    ты глаза мне налил кровью.
    так умело зациклил меня на себе.
    да пошли вы все с вашей любовью!!
    я бы лучше навечно осталась в зиме.

    ты дрожишь у меня в пальцах.
    худшая из тысячи с лишним бед.
    я хочу с тобой просыпаться.
    но пока даже трудно сказать "привет".

    2011
    


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2011.03.20 13:01 ]
    ЦУНАМІ КОХАННЯ (літературна пародія)

    Всіх я риб перелюблю в морі,
    Маю внутрішню цю потребу,
    І застигну в німому горі,
    Вже коли я дійду до тебе.

    Не торкай мене поміж ноги,
    Він – вже мертвий, старий незграба,
    І пробач мене, мила небого,
    Не поставлю тебе уже крабом.

    Та до зваби твоєї горнуся,
    Я зробити ще дещо в силі,
    У глибини твої увірвуся,
    Солод-ласку дам – куннілінгус.

    Все солоне злижу із тіла,
    Струм оргазму пройде між нами.
    Як здригнулась ти, затремтіла…
    Піднялося на морі цунамі.

    20.03 7519 р. (Від Трипілля) (2011)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (23)


  36. Вітер Ночі - [ 2011.03.20 12:09 ]
    Любов...
    Ось знов прийшла, тихенько примостилась,
    Мов і нема, а так, – давнішній сум.
    В чужому домі серцем розгубилась:
    – Пробачте, відпочину і піду.

    Вам тепло? Ви і справді незвичайні,
    А я..., а я – жебрачка, сирота.
    Десь теж є дім і діти безталанні.
    Я зараз. Я піду. Мене нема.

    Пішла. Згорнула в купу дні пророчі,
    Тепло забрала, павутиння мрій.
    Розбитим склом посипала у очі.
    А на прощання кинула: « Ти – мій!»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (16)


  37. Дмитро Куренівець - [ 2011.03.20 12:32 ]
    З ТЕХНІЧНИХ ПРИЧИН
    Із чорного лона тунелю – лиш фари,
    видно ще тільки вогні.
    Але вже зловісне МЕНЕ-ТЕКЕЛ-ФАРЕС
    сяє на білій стіні.

    І в мить, коли потяг вривається з ревом, –
    фатуму втілена суть, –
    всередині тих, що над краєм завмерли,
    екстрений чиниться суд.

    Майне в багатьох гострим проблиском леза:
    от би відтяти все враз.
    Це істини мент, це Господні колеса
    ріжуть усіх, як алмаз.

    І тільки один, непомітний до того,
    вирве чеку із життя
    й до ніг упаде невблаганного Бога,
    множачи силу тертя.

    А решта, цинізмом маскуючи скруху,
    звичних не зрадять личин…
    «Короткочасне зупинення руху
    сталось з технічних причин».

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  38. Віктор Кучерук - [ 2011.03.20 12:15 ]
    Неначе склянка недопита...
    Неначе склянка недопита
    Хмільного зрілого вина, -
    Мій погляд знову ненаситний
    До себе вабила вона.
    Впізнав у ній її одразу,
    Немов свою незламну тінь.
    Не обернулася ні разу,
    Коли пішла у далечінь.
    Мов незнайома перехожа,
    Від мене кинулася в біг
    Та, що на юність світлу схожа,
    Яку у пам’яті зберіг…

    23.05.10.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  39. Андрій Перекотиполе - [ 2011.03.20 10:57 ]
    Коли заснеш
    Коли заснеш – дивитимусь на тебе,
    Залишусь по цей бік тонких твоїх повік.
    Мені буде здаватися, що чую подих неба.
    Здаватиметься ніби я щось для тебе зміг.

    Коли заснеш – торкатимуся шкіри,
    Можливо, прошепочу палаючі слова...
    П'янітиму в обіймах безтямно і щасливо.
    Хоч ранок і далеко, та ти зате близька.

    Коли заснеш – сміятимуся снами.
    Мене впізнати легко в кожному із них:
    Там промені мої лише для тебе сяють...
    О, Ластівко, впусти мене у власні сни.


    9.12.2010.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  40. Іван Гентош - [ 2011.03.20 10:20 ]
    пародія « Наші Гаваї... »



    Пародія

    Ультрамарин, гумóвці, бірюза –
    Зелено-синя ланка бурякóва…
    Які Гаваї? Зникла десь коза,
    І Гриць (Горацій) теж пропав… до слова.

    Хоча б один рядок зробив нехай –
    З сусідом, нéздаль, прагне релаксацій…
    О, зараз буде: “Будьмо!” і “Банзай!”
    Таке ліниве вдáлося до праці.

    А потім ляже, наче справжній сер
    (Хай Англія уже мені пробачить),
    А ти з городу бігай – чи не вмер?
    О, Гамлете! Яке життя собаче!

    Дістав давно прозорих гúчок рай,
    Базальних ганглій рідше імпульс блиска…
    Звільнюся ось від одягу – і край!
    На пляжі наче. Чим я не нудистка?

    Полóти буду, всім наперекір!
    Чи в турагенство? Треба ж мати міру!
    Ось завтра мій очуняє…вампір –
    Я – на Гаваях… (Майже по Шекспіру).


    20.03. 2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.79)
    Коментарі: (38)


  41. Іван Потьомкін - [ 2011.03.20 09:52 ]
    Три діди, три діди полюбили бабу

    Три діди, три діди полюбили бабу,
    А четвертий, манюсенький, причепився ззаду.
    Трьом дідам, трьом дідам баба дулі тиче,
    Четвертого, маленького, за чуприну смиче.
    Українська народна пісня

    Три діди, три діди, як бува нап’ються,
    Деркачами й рогачами старенькую луплять:
    «Оце тобі за любов, а оце – за дулі!»
    Баба в крик, бо болить, а діди трикляті:
    «Більш не будем тебе бить!»
    Та й мерщій тікати.
    І тоді на бабин крик виліза з-під печі
    Четвертий, малесенький, що старій по плечі.
    Він цілує її, він милує її, ще й на гулі дмуха.
    І бабуся замовка, щоб милого слухать.



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  42. Алекса Павак - [ 2011.03.20 05:17 ]
    Не можна...
    Не можна повернути, що було,
    Не склеїти розірвані нитки,
    Комусь, можливо, сльози помогли,
    А хтось, можливо, прожива як в сні.
    Не можна загубити біль в літах,
    Він не покине, як не намагайся
    І бути вільним і не сподівайся
    Немає в болю пропусків простих.
    Не можна пам'ять стерти, як графіт,
    І образ повертається щоднини,
    Трішки розмитий, застарілий нині,
    Але такий коханий, дорогий.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  43. Алекса Павак - [ 2011.03.20 05:58 ]
    Осінь в Україні
    Батьківщиною пахне осінь,
    В золотисто-багряне вбрана,
    То міленьким дощем моросить,
    То теплом зігріває прямо.
    І любові у ній без міри,
    І щедротами сипле всюди,
    І дарує надію, і віру,
    В те що жити ще далі будем.
    Диха палко засіяна нива,
    Зеленіє кущистим злаком, -
    Осінь впевнено йде у зиму,
    Разом з нами, в життя-достаток.
    І не страшно й не гірко з нею,
    Забувається побут, нещастя…
    Пахне осінь Вкраїнським степом
    І бездонним майбутнім щастям.


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Алекса Павак - [ 2011.03.20 05:45 ]
    В твоїх руках...
    В твоїх руках – маленька іскра,
    Яку так легко загасить –
    Душа дитяча, світла й чиста;
    Зумій пізнать, зумій навчить,
    Зумій не втратити за ходом
    Буденних клопітливих днів.
    І розпалити з іскри згодом
    Безмежне вогнище надій.
    Не тільки в тому, щоб віддати
    Свої знання навчання суть.
    Бездонне серце треба мати,
    Щоб вчителем від Бога буть!


    Рейтинги: Народний -- (5.18) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Михайло Десна - [ 2011.03.20 02:13 ]
    Шолом! Ізраїль!
    Нівроку маю я вуста -
    як яблука у банці!
    А хлопці брешуть, що товста.
    І ввечорі, і вранці.
    Ну, все. Дістали звідусіль.
    - Шолом! Ізраїль!
    Шолом! Ізраїль!
    Шолом! Ізраїль!!!

    Печінка в мене - от і до!
    Не лий, бо п'ю із пляшки.
    А хлопці брешуть - все одно
    головоногі ляшки.
    Ну, все. Дістали звідусіль.
    - Шолом! Ізраїль!
    Шолом! Ізраїль!
    Шолом! Ізраїль!!!

    Неначе вуж, завжди вертка
    й невизначена трішки...
    А хлопці брешуть, що т а к а -
    гіпопотам у ліжку.
    Ну, все. Дістали звідусіль.
    - Шолом! Ізраїль!
    Шолом! Ізраїль!
    Шолом! Ізраїль!!!


    Як добре! Сходжу з літака.
    Аж ось і він... Мужчина!
    Але єврей чомусь втіка
    кудись у Палестину!
    - А де ж маца? А де та сіль?!
    Ти що, Ізраїль!?
    Чекай, Ізраїль!
    Лишись, Ізраїль!!!

    20.03.2011 "Сльзогінний сік березових віників"


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  46. Леся Межеровська - [ 2011.03.19 23:28 ]
    Як розтлумачиш
    Як розтлумачиш те,
    Що в серці потаємне?
    Які твої ключі?
    Чи не зганьбиш мене?

    Що в сутінках здавалося приємним,
    Удень – безсоромне й хитке.

    Поглянь туди, де в обрії палає
    Майбутній спокій…
    Щойно догорить –
    І чорний морок плечі обіймає,
    І серце жалісно болить.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  47. В'ячеслав Романовський - [ 2011.03.19 23:58 ]
    БЕРЕГИНЯ
    Пощо сперечатись, дарма говорити -
    У кожного Майстра своя Маргарита.

    Притулок для серця і крила для злету...
    Без неї сутужно не тільки Поету.

    Зоря провідна.
    Бездоріжжям, лижнею
    Ітиму щасливим у парі лиш з нею.

    У славі й зневірі, тривозі й обмові
    Несе Берегиня знамено любові.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (6)


  48. Ірина Божко - [ 2011.03.19 21:30 ]
    * * *
    Хочеш спокою, хочеш вихору –
    під тобою стелюся річкою.
    Немальована – буду вохрою,
    неосвітлена – буду свічкою.

    Бачиш, яблуні
    все погойдують,
    все погойдують
    шиї бичачі,
    Віршем білим заримовані,
    білим вітром обезквітчані.

    Хай в нас цвітом зірвуться освідчення,
    хай під ноги падуть опалами.
    Ми у лялечках, ми у відчаї
    летимо пелюстками опалими.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  49. Олеся Рикмас - [ 2011.03.19 21:52 ]
    Донечко
    Лети моя доню, мов пташка,здіймаючись в небо бездонне
    хай вітер колише у травах солодким, нестримним дощем
    іскриться хай барвами радість,а ночі зникають, мов коні,
    які на змаганні з любов'ю у душах зворушили щем..


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.42) | "Майстерень" 0 (5.25) | Самооцінка 4
    Коментарі: (8)


  50. Ірина Божко - [ 2011.03.19 20:23 ]
    Пісня осені (Шарль Бодлер)
    І
    Нас холодом огорне тьма осіння.
    Прощай, коротке сяйво літніх днів.
    Удари поховальні – знак падіння
    Дзвінкого дерева на брук дворів.

    Зима в моє єство усе поверне: гнів,
    Дрож, страх і лють, і працю-муку,
    Мов сонце в пеклі льодяних країв,
    Оберне серце на червону каменюку.

    Тремтячий чую: падають дровини.
    Будують ешафот – глухе відлуння.
    Мій дух, мов вежа під ударами важкими,
    На землю падає сумну й безумну.

    У напівсні, крізь цих ударів стогін
    Вчуваю: поспіхом труну забили.
    Чию? Пощезло літо, в світі осінь.
    Прощання дивним шумом задзвеніло.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1182   1183   1184   1185   1186   1187   1188   1189   1190   ...   1815