ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Валерій Хмельницький - [ 2011.02.10 15:52 ]
    Містер та місіс Сміт
    - Я повірю тобі, коли знімеш із пальців кастети,
    Виймеш ніж з декольте, пістолети з-під чорних панчіх...
    - Але ж сам ти по вуха загруз у шпигунських секретах
    І від мене зникаєш уранці, удень, уночі.

    - Розмінуй входи й виходи, вікна і двері, я прошу,
    Повитягуй «жучки» з телефонів, диванів, картин
    І приховані камери викинь із ванни і душу,
    Не ховайcя від мене за шафу чи поміж гардин,

    Бо кохаю тебе - але ж ти продала навіть душу,
    О, красуне з красунь і моя найбезглуздіша з мрій...
    - Ти пробач, мій коханий, та я попрощатися мушу -
    Є завдання нове...
    - I love you!
    - Аuf Wiedersehen!


    10.02.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (26) | "Галина Микула, Тарас Слобода, Володимир Шевчук, Ніна Яворська Я кохаю тебе"


  2. Мирослава Каганець - [ 2011.02.10 15:41 ]
    ***
    І знову відчай, біль і сльози:
    Душа втомилась від страждань.
    Нема тепла — одні морози,
    Й печаль розбитих сподівань.

    Навкруг життя вирує і біжить,
    Щоразу щось нове стається -
    У мене все без змін, мов мить
    Спинилася і не поворухнеться.

    Вже чаша переповнена сповна
    Проблемами та безутішним горем.
    А серце крається, душа стона
    І ріки сліз стають бурхливим морем


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  3. Тетяна Роса - [ 2011.02.10 14:35 ]
    Абсолютно правдива історія: ))
    Між вазонів, на осонні
    Кіт сидів на підвіконні,
    Поглядав на голубів
    І бочок на сонці грів.
    Ще коли б не заборона
    Їсти квіти із вазона…
    Але раптом хтось у бік
    Чимось гострим його – штрик!
    Кіт на місці аж підскочив,
    Стали вдвічі більші очі:
    «Мирно я собі сидів,
    Хто мене вкусити смів?»
    Ворог зовсім не ховався:
    У вазоні красувався
    Кактус, весь у колючках.
    Зразу видно, злюка – жах!
    Хоч котові неприємно,
    Але стримався він чемно,
    Лиш обнюхати хотів…
    Кактус тут без зайвих слів
    Знову – штрик кота у носа,
    Так, що й очі стали косо.
    Вмить пробрала лють кота
    Аж до кінчика хвоста:
    «Гей ти, зелень непутяща,
    Чом кусаєшся нізащо?
    Я колючому кущу
    Цю образу не прощу!
    За такі погані жарти
    Задаваку вбити варто!»
    І, як весь котячий рід,
    Кіт пустив тут лапи в хід.
    Але він не має звички
    Одягати рукавички…

    Хто розумний – той вгадав:
    Переможцем кактус став.
    А наш котик буде знати –
    Колючки не слід чіпати.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  4. Юлія БережкоКамінська - [ 2011.02.10 14:15 ]
    * * *
    Розтане. І знов – занесе
    Снігом. І спробуй – вилови!
    На білому – видно все,
    й найтонші відтінки білого.

    Як сонце його лизне,
    Як вляжеться промінь, граючи, -
    На білому видно заячі
    Сліди… Полотно льняне,

    Що вигоріло до безкольору,
    Що визріло до сивин…
    На білому видно долю, ру-
    кописом неземним.

    На білому – так на білому
    (Мов аркуші без рядків)
    Потягнуться довгими жилами
    Дороги мої вузькі.

    На білому – тільки правдами
    Іти, не благать корон.
    Безкрайніми простирадлами
    Засланий горизонт.

    На білому – кожну лінію
    Видно, мов хто провів,
    Що навіть думка відтінює
    Всю первозданність снігів.
    9.01.11


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  5. Марта Березень - [ 2011.02.10 13:21 ]
    КБЛ
    Ми божевільні. Так нас називають
    в країні, де начинка сірих мас.
    За масками терпіння лик ховаємо
    Театр абсурду поглинає нас
    Через студентів відстоюємо право,
    Ховаємось за спинами батьків,
    На сцені під аплодисменти й «БРАВО»
    Зрікаємося мови наших предків
    За чатами ховаємо обличчя,
    За посмішками приховуємо страх,
    В очах блукає порожнеча
    І сигаретний дим кружляє у серцях.
    Пусте насіння вимираючих істот…
    Що дасть воно новому поколінню?
    Глухе, сліпе, німе створіння
    Встеляє шлях собі лиш лінню
    Нам ще далеко до індиго
    століть як мінімум ще два
    нам світ говорить : хворі – це все дико
    ми хворі – і це правда


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Марічка Крива - [ 2011.02.10 12:45 ]
    Зупинись
    В круговерті років зупинися хоча б на хвилину.
    Зупинись і послухай, як гарно співають птахи
    І у серце впусти теплоти хоч би крихту, людино.
    Кожну мить, як зіниці свої, неустанно пильнуй, бережи.

    В швидкоплинній ріці незупинного часу спинися.
    Зупинись і споглянь на землі досконалу красу,
    Сонцю ясному, синьому небу всміхнися,
    І радій, що комусь ти ще можеш сказати- люблю.

    У потоці думок, у кружлянні бажань озирнися,
    Зупинись і збагни, що назад вже нема вороття.
    Серед пасток й спокус йде дорога вперед, подивися,
    Мов крізь пальці пісок, утікає нестримно життя.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  7. Марічка Крива - [ 2011.02.10 12:24 ]
    Бабуся
    Зустрічала радо яблуневим цвітом
    Кожної весни.
    І дітей і внуків словом обігріти
    Вміла завжди ти.

    Проводжала з дому травами у росах.
    Як впаде туман,
    Витирала тихо з серця свого сльози
    Від життєвих ран.

    Виглядала пильно явором високим
    Ти дітей своїх.
    на шляхах життєвих ангелом стооким
    Пильнувала їх.

    Слухала уважно, говорила мудро
    І несла хреста.
    У хатині білій завжди було людно -
    Там любов жила.

    Через вітер сильний цвіт той яблуневий
    Вже давно опав.
    Цвітопад пелюсток ніжних і рожевих
    Долю нам прибрав.

    Через сонце ясне вже посохли трави
    І зійшов туман,
    Зрізаний й забутий той високий явір.
    Що нас виглядав.

    Все пройшло, минуло. Рік пробіг за роком.
    Так, на все свій час.
    Ангелом ласкавим в небесах високих
    Молишся за нас.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Марічка Крива - [ 2011.02.10 12:06 ]
    Час
    Цінуй свій час, бо дні лукаві
    Розтануть швидко, мов туман,
    Що вранці з сонцем у забаві
    Безслідно зник десь поміж трав.

    І не марнуй ані хвилини
    На зайві роздуми. Пильнуй,
    Щоб без добра не гасла днина.
    Земний свій час ти не гайнуй.

    Та на пусті, марнІ розмови
    Не витрачай безцінний час,
    Уважним будь до свого слова,
    Щоб Слово не судило нас.

    Словами вчити всякий в силі,
    А ти життям своїм повчай.
    Щоб Богу були справи милі -
    Щомить пильнуй, щомить чувай.

    Цінуй свій час, бо дні - то камінь
    З якого ти будуєш дім.
    то ж зводь його міцним і гарним -
    По смерті будеш жити в нім.

    2008



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Марічка Крива - [ 2011.02.10 11:20 ]
    Осінні думи
    Осіннім листком
    На холодний бетон
    Впала мрія.
    Лиш надія одна,
    Що наступить весна,
    Душу гріє.
    Без жАлю вітер злий
    Той листочок легкий
    Рве, шматує.
    Впала мрія моя
    Слів безжальних вона
    Вже не чує.
    Хоч прийде ще весна,
    Та для цього листка
    Все скінчилось.
    Й навіть сліду його
    На холодній землі
    Не лишилось.
    Вже назад, із вогню,
    Вбиту мрію мою
    Не вернути...
    Та життя не листок
    Жоден щастя ковток
    Не забути

    2007




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Катруся Матвійко - [ 2011.02.10 11:03 ]
    ¤ фантазії ¤
    Розмальовані
    вітропромені
    сонцеградами
    на вікні .
    Світлотінями
    ніжно -синіми
    небо падало
    уві сні ...
    Закарбовані
    тіньопромені
    вже у вічності
    верховіть ...
    Снігозливами,
    прозоримами
    ви ж у відчаї
    промовчіть ...

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)


  11. Василь Кузан - [ 2011.02.10 10:10 ]
    О! Як...
    О! Як ти дихаєш, коли
    Столи накриті світлом ночі.
    О, як ти дихаєш! Як хочеш
    Щоб я прийшов. Коли ж, коли
    Ми сядемо за ті столи?

    О, як ти хочеш! Як тремтиш
    У тиші схована солодкій,
    Який парфумів дикий опій
    Проймає душу. Аж летиш
    До мене люба. Так! Лети ж!

    А я – назустріч. Стій! Чекай!
    Не випускай із рук мобілки,
    Слова, неначе очі білки,
    Прицілом зловлені…Тримай
    Гаряче збудження. Стривай,

    Я прилечу за хвильку. Рай
    Я принесу тобі у серці,
    Складу в букет сто тисяч терцій
    І стану музикою – ці
    Слова в руці… І не карай

    Мене розлукою надовго –
    Я прикипів до сонця твого,
    Тобою всотаний… А ти,
    Ти ждеш мене, мене одного!
    Веди ж коня мого, дорого!

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (17)


  12. Іванка Калиновська - [ 2011.02.10 10:47 ]
    Люблю


    Тихим мороком падає ніч,
    Укриває все снігом лапатим.
    Я не можу забуть твоїх віч,
    Я не можу тебе не кохати.

    Я дивлюсь у вікно і чекаю,
    Що постукає радісний сніг,
    Я тебе іще дужче кохаю –
    Як ніхто іще в світі не міг.

    Я твоя вся, від серця й до скону,
    До останньої краплі душі.
    Поцілуй мене ніжно у скроні,
    І свій погляд мені залиши.

    Я не знаю як жити до ранку,
    Я сумую, бо ти уже спиш,
    Я зізнаюсь тобі на світанку -
    Ніч тобою мріяла я лиш.

    І вже не можу дочекатись,
    Коли ж прокинешся? Молю!
    Я хочу так тобі зізнатись,
    Що ще сильніш тебе люблю!













    2010


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  13. Віктор Мельник - [ 2011.02.10 09:27 ]
    Колима 1938-го. Втеча
    Розчинюся в снiгах, бездорiжжям доб’юся до вiкон,
    Де, немов поплавок, упiрнає вогонь в заметiль,
    І до теплих шибок припаду снiговим чоловiком.
    Хтось вiдчинить: «Заходь. Ще нiхто не вертався вiдтiль».

    Тiльки кружка окропу тремтить мiж слiпими руками.
    І мовчання на двох, i скупе незрадливе тепло.
    Хай сильнiше вiтри хурделяють i крутять свiтами,
    Замітають слiди, щоб дороги назад не було.

    Не питай нi про що. Я не маю нi дому, нi роду.
    Мого iменi друзi сахаються, як вороги.
    Звiдти ми не вертаєм. Я вибрав єдину свободу:
    Безконечнi по пояс, по серце, по очi снiги.
    1989


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (19)


  14. Ігор Федчишин - [ 2011.02.10 09:39 ]
    Твої очі


    Через тривожну білу заметіль,
    Через бар"єр морозу,вітру й ночі
    Твій погляд бачу з-під розкритих вій -
    Такі далекі,милі й рідні очі.

    В цім погляді усе моє життя -
    Кохання,туга,радість і тривога.
    У мить неспокою він кличе з забуття,
    Показуючи серцю на дорогу.

    І я бреду,наперекір вітрам,
    Наперекір стихії злоохочій
    А в небі,ніби німб,чи талісман,
    Мов зорі - незрадливі твої очі!


    1987р.
    п.Ямбург. Тюмень. Росія.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  15. Андрій Перекотиполе - [ 2011.02.10 09:29 ]
    У місті
    У місті зірок не видно,
    У місті бояться дощу.
    Тут люди не вірять у крила,
    Стікаючи в землю сиру.

    Тут б’ються руками об вікна,
    Під дзвін не дзвіниць, а монет
    І в’ється на стінах із ліктів
    Атавістичний скелет.

    Тут шепіт розносить чуму,
    І кишать нечистоти річок.
    Всі б раділи, забувши чому
    У місті не видно зірок.


    28.08.2009.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (2)


  16. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.10 06:59 ]
    Ты вошла в мою жизнь...
    Ты вошла в мою жизнь с белой розой в руке.
    Не вошла — рыжей кошкой прокралась.
    Так крадётся, порой, в стихотворной строке
    аллегорией лёгкая шалость.
    Тонким шлейфом духов пропорхнула, как мысль,
    паутиной стихов спеленала,
    и почувствовал я: обретается жизнь.
    Только этого было мне мало!
    Ты на грудь улеглась и свернулась в клубок.
    Только знай: в ней тепла не осталось.
    Я его разбазарил , раздал сколько смог,
    не сберёг для себя даже малость.
    И по-глупому радуясь этой судьбе,
    как юродивый возле собора,
    я пытаюсь вернуть хоть немного себе
    подаянье в тепле разговора...
    Только понял я вдруг: это не «Л’Ореаль»,
    не «Шанель » , — это белая роза,
    вдохновила .Вдохнула.Легла, как вуаль,
    на тщету неудобных расспросов.
    С лёгкой патиной грусти она принесла
    мне надежду. И что мне в надежде?
    Если лодка осталась одна, без весла,-
    ей не быть уже лодкой, как прежде .

    27 октября 2008 г.






    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  17. Юлія Гладир - [ 2011.02.10 00:33 ]
    * * *
    Мій польський скрипалю!
    Розпачливо плавиться скрипка.
    Збираються хмари
    в далеку дорогу на дощ.
    Я буду вслухатись
    в твій біль до останнього скрику.
    До першої краплі
    над нотами наших недоль.

    Ти викрешеш сонце.
    Вогонь на повіках і пальцях
    Чужими сльозами
    за мною летітиме вслід.
    Коли повернуся
    до рідного серця, скрипалю,
    Зіграй там, далеко,
    цей дощ для моєї землі...

    09.02.2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (10)


  18. Виктория Шишлова - [ 2011.02.10 00:29 ]
    "Душа"
    Для тебя я готова стать морем…чтоб во мне утонул ты беспечно,
    Ты не знаешь насколько больно что другой ты подаришь вечность,
    Ты не знаешь насколько сладко прикасаться к твоей коже,
    Ведь у вас все не так гладко и ты знаешь об этом тоже.
    Ты в мою жизнь ворвался ветром и не важно что было когда-то,
    Без тебя мне не нужно света… если свет заставляет плакать.
    Ты откроешь другую книгу, только врядли там будет правда,
    А мою позабудешь тихо …в бесконечной надежде на завтра.
    Но однажды среди лиц прохожих вспомнишь ты про мое признание…
    И ответишь: «Я тебя тоже…» в никуда…нарушая молчание…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Виктория Шишлова - [ 2011.02.10 00:54 ]
    "Признание"
    Я твоим именем планету назову...
    Звезду небесную, или раскаты грома...
    Я в пропасть за тобою упаду,
    Лишь только-бы увидеть тебя милый...
    Я укажу часам обратный путь,
    Дорогу проложу к твоему дому,
    Все сделаю, чтобы тебя вернуть,
    Любовь я не смогла дарить другому...
    Я в узел все дороги завяжу,
    Твои грехи молитвами закрою,
    Святить я солнцу ярче прикажу...
    И воду мертвую я сделаю живою...
    Из твоей памяти плохое все сотру,
    палитрой красок разукрашу наше лето,
    Я покажу тебе слепую красоту,
    Добавлю в чашу ночи больше света...
    По огненным углям к тебе дойду,
    а шрамы излечу твоей улыбкой,
    Осколок сердца у тебя в руках найду...
    Заставлю говорить немую скрипку...
    ...И если ты читая вспомнил вновь
    мои слова и нежные признания,
    То значит все еще жива любовь,
    а остальное было испытанием...
    Пускай за все в чем были мы неправы
    простят нам километры без любви...
    У каждого из нас в душе чужие нравы,
    но ближе всех других мне правила твои,
    И пусть завстречу эту нас осудят люди...
    Они не знают как нам тяжело,
    А нужно просто верить...счастье будет...
    Следить, чтоб оно мимо непрошло...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Виктория Шишлова - [ 2011.02.10 00:39 ]
    "Мысли"
    Живи, будь счастлив и не бойся испытаний!
    Люби...любовь свою храни и не играй словами!
    Захочешь плакать плачь, но при других будь сильным!
    И даже через горы неудач живи красиво!
    Чтоб через десять, двадцать, тридцать лет
    Ты вспомнил как любил когда-то...
    Как в такт биенью трепетных сердец
    Тонули в глубине небес закаты...
    ...А если больно будет, ты терпи,
    А если одиноко стань поэтом...
    Ведь только одиночество внутри
    Мне помогло тебе сказать все это...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Виктория Шишлова - [ 2011.02.10 00:48 ]
    "Небеса..."
    Люблю... а в слове холод, в слове тишина
    Забыта истина и остальному грош цена
    Померкнет свет, пройдут сезонные дожди
    И все по кругу плач, люби и жди
    Огромный мир, в нем мы как на ладони,
    Одни лишь небеса ошибки наши помнят,
    Одни лишь небеса хранят чужие тайны...
    Захочешь, расскажи и точно легче станет
    Промокший город, тень уставших окон
    И тысячи людей идут одним потоком,
    С одной мечтой, одним желаньем счастья,
    Стремятся в рай, но не откажутся от власти...
    А небо плачет...Просто стало грустно...
    Как дальше , если на душе так пусто
    Вопросов много только нет ответов...
    Но небеса нас не винят за это...


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Олена Кіс - [ 2011.02.09 23:11 ]
    ***
    Листочки
    на спалах край неба

    принишкли
    обличчям униз

    крізь просинь
    у піжмурках Феби

    півсерпик
    пів долі притис

    пригвинтив
    мій сум він до тебе

    щілинку
    лишив для надій

    притихла
    нічого не треба

    лиш спогад
    у слід веремій.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (13)


  23. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.09 23:53 ]
    ЛІЛЕЇ.
    Кожного літа на озері нашім,
    В тихій затоці з’являлось немало
    Млосних лілей, що за формою кращі,
    Ніж порцелянові білі піали.
    Після купання за мить допливали
    В місце знайоме, але небезпечне,
    Стебла пручались, а ми їх зривали,
    Сплутавши ряску і листя приречене.
    Білі лілеї духмяніли, звали
    Ніжним, на рідкість тонким ароматом,
    Запах букета, як біль відчували
    Й кожен чомусь замовкав винувато.
    Швидко зів’ялі, у повнім безсиллі,
    Біля води, де пісочок притих,
    Сумно лежали лілеї красиві,
    Згадка недовга живим про живих.

    ©1991 переклад Забазанової Г.

    ЛИЛИИ


    Каждое лето на озере нашем

    в заводи тихой росли в изобилии,

    формой подобны фарфоровым чашам

    крупные хрупкие белые лилии.

    после купания к ним подплывали,

    к месту заветному не без опаски,

    скользкие стебли поспешно ломали,

    путаясь в листьях широких и ряске.

    Белые лилии благоухали

    тонким, на редкость своим ароматом,

    мы над букетом склоняясь, вдыхали

    запах, и каждый молчал виновато.

    Быстро увядшие, в полном бессилии

    возле воды на песке золотом

    скорбно бледнели забытые лилии -

    напоминаньем живым о живом.
    19 сентября 1986 г.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.09 23:42 ]
    * * *
    Тепла душа замерзла хоче,
    Я у тумані, мов у сні,
    Шукаю відблиск, мить пророчу
    І білу постать у вікні.
    Минули промине поблажно,
    Недовгі мандри серед снів,
    А памя’ть – ноша. І яка ж-бо!...
    Та дорога вона мені..
    Йду уночі назустріч плачу.
    Як дивно плаче сивий сич.
    Позву розкрилену навдачу6
    Сича, відлуння, може ніч,
    Червневу, що аквамарином
    Світання ладна прикрашать…
    Ти, як у всесвіті, єдина,
    стоїш в вікні, і ллється шаль…
    А інше все пішло за димом.
    1987 г.
    ©1991 переклад Забазанової Г.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  25. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.09 23:36 ]
    * * *
    Розумом бідним моїм володій,
    серце моє божевільне, мов рана,
    тільки щоб знав я: коханий я твій,
    тільки щоб знав : ти єдина кохана.
    Пристрасна ніч цей жаданий четвер!
    Ніжні тортури до сліз, до нестями.
    Навзнак на ліжку тебе розпростер.
    Звабив, в вуста твої вп’явшись вустами.
    Мов у пустелі, я із джерела
    спрагу вгамовую радісно й довго.
    Цей поцілунок просякне до дна
    серця мого, як повернення боргу.
    Губи твої в лихоманці брехні –
    перепочинку благають зі стоном,
    але самі на моєму стегні
    вже розквітають гарячим піоном
    жадібно, нишком. й нема висоти
    більше, ніж ця швидкоплинна відстрочка –
    цьої звабливої вщент наготи,
    що визирає з-під краю сорочки.
    Пальці сковзають уверх по нозі –
    падаю в прірву й стократ промовляю,
    мов у сомнамбулі, мов у ві сні:
    - Падаю в царство Аїда із раю!
    - Падаю в пекло, і в пеклі згораю!
    1987 г.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  26. Сергій Висєканцев - [ 2011.02.09 22:18 ]
    ОБРАЗ
    … Так що ж було у сновидінні тім? Ах, так!
    Розбите скло, а може, і намисто
    розсипане. Навала книг. Тахта
    в кутку похмурої крамниці букініста.
    У вікна світло надвечірнє, наче дим,
    текло на квіти, на застиглі, мов імпрезо.
    Хто тут зай’мався ікебаною один
    й листа залишив без зворотної адреси?..
    Я довго з хрустом рвав папір, в цей довгий хруст
    безвихідь вклавши всю. Безвихідь і сумління.
    Ще на вустах моїх був присмак інших вуст –
    з гірким солодкий хризантеми сновидіння.
    Ще не пробив годинник півночі прихід
    на старовинній кам’яній і круглій башті.
    На таці яблука лежать. Хтось надкусив зелений плід.
    Летять метелики на лампу, бідолашні.

    25 сентября 2010 г.

    ОБРАЗ

    ...Так что же было в сновиденье том? Ах, да!
    Град битого стекла,а может быть, монисто
    рассыпанное, свалка книг, тахта
    в углу угрюмой лавки букиниста.
    Как дым, вползал в окно вечерний
    скудный свет,
    высвечивал цветов размытый абрис.
    Кто занимался икебаной и в букет
    вложил письмо, не надписав обратный адрес.
    Я с хрустом рвал бумагу, в этот хруст
    вложив всю безысходность и смятенье...
    Ещё уста хранили привкус сладких губ
    и - горький белой хризантемы сновиденья.
    Ещё не возвестили полночи приход
    куранты на старинной круглой башне...
    в тарелке яблоки лежат. Один надкушен плод,
    над лампой в абажуре бьётся бражник...
    Неповторимый образ из обрывков сна
    пытаюсь воссоздать в порыве нежном,
    но заливает образ твой голубизна,
    как талая вода.
    Всё - безуспешно.
    2 сентября 1987 г


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Олена Малєєва - [ 2011.02.09 22:51 ]
    Дощить надворі
    Дощить надворі. Дощить у серці.
    Гудуть вітри.
    Така самотня. Пішло кудись все.
    Пішов і ти.
    А я не плачу і не ридаю:
    "Куди ти йдеш?"
    Надію-любку я не кохаю,
    Що ти вернеш.
    Мені самотність давно знайома
    І як сестра:
    Удень і ввечір, з людьми і вдома -
    Я все сама.
    То йди, коханий, мені спокійно -
    Нехай дощить.
    Ти не повіриш, а я щаслива
    В самотню мить.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.38) | "Майстерень" 5.25 (5.34)
    Коментарі: (6)


  28. Олена Багрянцева - [ 2011.02.09 21:58 ]
    Збираю сни в незграбний оберемок...
    Збираю сни
    В незграбний оберемок.
    -Заходь на чай.
    Як порох, твій поріг.
    Зухвалий смак
    Розгорнутих цукерок.
    Як недоречно
    В березні йде сніг.

    -Ти знов сумна...
    Поволі гасне будень.
    Порочний тенор
    Тягне мотузок.
    Уп’явся час
    У неприкриті груди.
    -Заходь на чай.
    …Хоча би на ковток.
    9.02.2011


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)


  29. Сергій Рожко - [ 2011.02.09 21:07 ]
    ***
    Якби не стовпи – містами,
    а верби та й понад ставом,
    напевно я іншим став би,
    напевно, а може й ні,

    можливо і досі зранку
    сидів і чекав на ґанку
    сусідську оту Наталку
    й ловив пелюстки, як сніг,

    в нас потім була би втеча,
    дивитись гніздо лелече,
    й веселощі цілий вечір
    вже не полишали б нас,

    можливо близькі по крові
    і досі були б здорові,
    так просто – живі й здорові,
    і їх не торкався час,

    а зараз – дощі, як нитки
    із неба старої свитки,
    і місто, як простір клітки
    зі світлом в кінці труби,

    якщо не на дні морському,
    під соснами біля дому
    не знатиму більше втоми,
    отут уже без «якби».


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  30. Ігор Федчишин - [ 2011.02.09 20:54 ]
    Підсніжники
    Вертаюсь знов у сиву давнину,
    Коли тебе побачив на зупинці:
    У ліс ми їхали, щоб проводжать зиму,
    Привезти звідти від весни гостинці.

    Поміж дерев шукали цвіт весни
    І, нагинаючись за квіткою додолу,
    Тебе я проліском на хвильку уявив,
    Від ніг твоїх не міг відвести зору.

    Подих бажання каламутив кров,
    Зовсім не вміли ще тоді кохати,
    Під прілим листям проросла любов -
    Її підсніжниками стали згодом звати!


    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (2)


  31. В'ячеслав Романовський - [ 2011.02.09 20:19 ]
    * * *
    Утікати?
    Якби тілько знати куди?
    Завірюха вишнева тримає в полоні.
    І на губи гарячі, і очі солоні
    Осідає, як смага, намул гіркоти
    І одцвіття лягає на чуб і на скроні.

    Зоставатися?
    Сил моїх більше нема -
    Боронити себе сам од себе не можу.
    А тебе то ласкаву, то надто вельможну
    Віднімає у мене весна, відніма,
    І сміються у вічі літа переможно.

    Буду жити, як жив.
    Жаль, що травень розтав
    Завірюхою цвіту, що осінь так близько.
    Непоборна любов в серце променем бризка,
    Знову душу нестиме у пахіт отав
    І радітиме спрагло, як юна берізка.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  32. Павло Волошин - [ 2011.02.09 19:28 ]
    Вбивця
    Вустами - кров, очима - сльоза
    Думками - зрада
    Між скронями наче якась шиза
    То не велика вада
    Тримаю ніж, на обличчі багно
    Кого зустрів вже все одно
    Робити це я буду і мушу
    Бо це ягнят мовчання маю порушить

    Можливо хочу зазирнути в душу
    І лезом вирізати зло
    Можливо важелі душі якісь зрушу
    І зазирну на чорного серця дно
    Нехай тече брудна та кров рікою
    Моя то кров з тобою
    І не зустрінеш свідків радости з нами
    Затисни краще крик міцніше зубами

    Сьогодні ти, вчора він
    Та винен все ж лише один

    [2001]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Павло Волошин - [ 2011.02.09 19:24 ]
    Агітація
    Я ваш наступний воляр
    Маю довгий доляр
    Комбікорм на дурняк
    Я поводир череди
    Ваших ратиць сліди
    Назбираю в баняк

    Ось-де вам двісті карат
    А той інший - вар'ят,
    Вам лиш крутить хвости
    Але я черговий чередник
    Провидінь провідник
    Всім за мною повзти!

    В ногу крокуйте на плац
    Під мій бравий палац
    Всійте ватрами ніч
    Рила у небо встроміть
    Не жуючи ковтніть
    Полум'яний мій спіч

    Марева в вигляді зграй
    Ваш руйнують сарай
    І винищують рід
    Тому як ваш подальший стадар
    Буду я від примар
    Визволяти весь світ

    [2009]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Павло Волошин - [ 2011.02.09 19:40 ]
    Лінії
    Забути твоє лице
    І смуток їсти живцем
    Та лінії твої
    На моєму чолі
    Два папірці залитих біллю на столі

    Торкнутись посліду снів
    Зіткнувшись з порожністю днів
    Та лінії твої
    У першім ліпшім склі
    І світ за ним зникає десь на твоїм тлі

    Гірко гуркоче небо
    Сховались за гуркотом солов'ї
    В краплях вбачаю я тебе
    І твої лінії

    Певно, що нездорові,
    Їм тісно у моїй голові,
    Пульсують у згустках крові
    Ці зайві лінії

    [2007]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Павло Волошин - [ 2011.02.09 19:33 ]
    Мрія
    Попіл вкриє розпечені сопла
    Соплі змиють приречені воплі
    І вмазана віра
    Збирає порізані крила
    Вирує залізо і
    Біль тебе зустріла

    Це доля, так тобі написано
    Воля втопилася з горя
    У морі багряної крові
    Змінилися очі
    Ти в них не побачиш любові
    Нестримно всі скачуть
    У прірву серед ночі

    Долі навколішки зв'язаний згадую
    Снами, думками й піснями пригадую
    Вкрай замордовану мрію:
    Може зненацька, коли не чекатиму
    Коли так само віршами блюватиму
    Зірку на небі узрію

    Босий гострими скелями вдосталь
    Ховатися досить. Під небом і стелями тісно.
    Боятися, звісно,
    Ніякого сенсу, і пізно
    Свободи розтління
    Обіймати слізно

    Там закатована, назавжди втрачена
    Сп'яну зґвалтована, жорстоко страчена
    І розшматована мрія:
    Може зненацька, коли не чекатиму
    Коли так само віршами блюватиму
    Місячне сяйво укриє

    [2006]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Павло Волошин - [ 2011.02.09 19:24 ]
    Не Питай
    Не питай себе чому стало
    І навіщо це тобі дала
    Розуміння і пітьму дала
    Зрозуміти це життя мало

    Не питай себе куди тіло
    Не боляче, бо вона вміла
    Ми не знаєм, що і як - зовсім
    Пізнавай це, ну а ми - потім

    Не питай себе чому плачем
    Те, що ти, не знаєм і не бачим
    Чуєш, чуєш, як тебе кличуть
    Від нас далі а до них ближче

    Не питай себе чому страх
    ЇЇ вигляд на землі - жах
    Майже весь наш білий світ - гидота
    Але то вже не твоя турбота

    [2003]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Павло Волошин - [ 2011.02.09 19:51 ]
    Вальс
    Я підберу зорі долі
    Втоплений в твоїм карім морі
    Хмари й дерева палають
    Бачиш, це Гелій вмирає

    Співом птахів раювати
    Слово твоє вполювати
    Подихи вітру неґречні
    Зіллють нас в обійми танечні

    Ховер Корте плюс такт,
    Крило, зворотній Півот, ось так,
    Крос Хізітейшн, Утпідітака, Шулачитака
    Зворотній Фоловей, стрибок,
    Відкритий Імпетус, Віск, і крок,
    Плетіння і Каркатака, Паравріттака

    Вдягну на себе я збрую
    Віжжі тобі подарую
    У відповідь ти ненавмисно
    Даруєш Венери намисто

    Були в нас Контра Чек і Лок
    Назад, Сліп Півот, за ним стрибок,
    Високий немов Говерла
    Доля на мене знов скривилася
    І замість оплесків дерев лишилася
    Лейкодерма

    [2008]


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Ігор Рубцов - [ 2011.02.09 18:44 ]
    Скажу, чиї ви, мої діти
    - Мої !!! - Від радощів волаю,-
    Веселі безтурботні дітки.
    Я усвідомлюю це чітко,
    Та серце жахом огортає.

    Чи ми достойні є самі
    Життя розумне породити?
    Чи ми давно навчились жити?
    Здається, так... Здається, ні...

    Як серце батьківське щемить!
    Коли хвороби їх гнітили
    Й життя на ниточќах висіли:
    Невинні ж ще, а їм болить.

    І клопіт був, і розпач криз...
    Маленька наша доня мила
    Від жаху й болю полотніла,
    Та не показувала сліз.

    І наш синок життя втрачав.
    З надривом серце колотилось -
    І раптом стало... Зупинилось.
    Не дихав більше Ярослав.

    Хвала Божественим рукам!
    Кінець щасливий і зворушний:
    Він повернув великодушно
    Дитя наляканим батькам.

    Чи маю я дітей своїх?
    Не я, а Бог дає їм жити;
    Вони - Його спасені діти,
    Ми лиш викохуємо їх.

    06.07.2007


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  39. Летюча Мишка - [ 2011.02.09 15:07 ]
    ***
    Життя наївний виклик долі!
    Воно жавжди однаково мина.
    Немає у людей омріяної волі,
    Проте життя- ковток цілющого вина.

    Життя народжує прекрасні, вищі миті,
    Коли людина чиста як кришталь,
    Коли в людей поля плодисті в житі,
    Коли не бічиш світ немов через вуаль.

    Життя несе з собою смуток і тривоги,
    Б"є боляче і дуже обжигає.
    Дає людині труднощі, дороги.
    Та все це лиш на мить - бо час минає!

    В дорозі бачимо світи прекрасні,
    Вогонь розпалює чарівні почуття.
    Тому, не дивлячись на всі роки ненасні -
    Людино!, дякуюй за земне життя!


    Рейтинги: Народний -- (4.58) | "Майстерень" -- (5.05)
    Прокоментувати:


  40. Іван Гентош - [ 2011.02.09 15:55 ]
    пародія « Незрівнянна, вернись!.. »





    Пародія


    Ми закрились обоє. Не треба новин.
    Затулились горою покривал і перин.

    До глибин світотвору гіпнотичних садів,
    Трохи вниз, трохи вгору – заходився, як вмів.

    Вічно щось заважає: то дзвенить “Київстар”,
    То подушка злітає, то “дістане” комар.

    Добре ти така вміла, серденько моє…
    Трохи, правда, схмеліла, та “Кагор” іще є…

    Я зриваю плоди, бачу зблиски слюди!
    Не спіши, не втікай, а присунься сюди.

    Щось незручно тобі? Заваджа бензобак?
    Забираєшся геть? Щось напевне не “так”?

    Незрівнянна, вернись! Гарантую любов.
    Де поділась? Пішла? Сам залишуся знов.

    Плани всі шкереберть . Задуваю свічу…
    Що робити до ранку? .. Зітхаю. Мовчу.




    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  41. Іванка Калиновська - [ 2011.02.09 14:00 ]
    Бабусине село


    Бабусине село. Он хатка похилилась,
    Солома в стрісі вже стара.
    Сім’я лелек на груші оселилась –
    У місці спокою й добра.

    Ось та криниця, де я воду брала,
    Й відерце заіржавіле стоїть.
    На призьбі тут з бабусею співала,
    Тепер у серці пісня та дзвенить.

    А, он, де на старому ганку,
    Руденька кицька муркотить.
    І моя перша вишиванка,
    В куточку над іконою висить.

    Вишневий сад з роками став старіший,
    Тут перший вірш писала я.
    Тут найсмачніші в світі вишні,
    Найкраща пісня солов’я.

    Он півники, жоржини, мальви,
    Стільки яскравих, ніжних барв.
    Колись хлопчина тут білявий
    Мій поцілунок перший вкрав.

    Бабусине село. І річка біля хати,
    Сховала безліч сліз і втіх,
    Де б не була я, буду пам’ятати,
    Куточок радостей своїх.


    Рейтинги: Народний 5 (5) | "Майстерень" 5 (5)
    Коментарі: (1)


  42. Іванка Калиновська - [ 2011.02.09 14:42 ]
    Коханому


    Весняними теплими зливами
    Нас травень ніжно обіймав.
    І були ми такими щасливими,
    Того щастя ніхто ще не знав.

    Мої очі світились як зорі,
    Твоє серце злітало, як птах.
    Ми з тобою падали в море,
    Ми з тобою губились в світах.

    Ми дивилися в очі безмежності,
    Ми ловили з тобою весну.
    Я щоранку від тебе в залежності,
    І щоночі в тобі я тону.

    Ми зриваємо сотні цілунків,
    Один в одного тисячі літ.
    Ти для мене є вищим дарунком,
    Що приніс мені цей білий світ


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  43. Володимир Сірий - [ 2011.02.09 12:24 ]
    * * *
    В підкови обрію імлисті
    Б'є прохолода ухналі
    І скаче осінь долом - виссю
    В золототканому сідлі.

    І сипле паморозь блакитну
    На трав похилену печаль,
    Гаїв обтрушену молитву
    І прядки кіс минулих краль.

    Конячку випрігши за гаєм,
    Отерпла панна золота
    В проміння сонячне вплітає
    Сумні бабусині літа.

    Опісля - пішки в путь промінну
    Душі набути передих
    На мідяному одрі тліну
    В оздобах сніжно - льодяних .



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (20)


  44. Олена Осінь - [ 2011.02.09 11:15 ]
    Лісова пісня
    Затаю-залелію.
    А зоряний квіт ромену,
    Сизі трави зім’яті
    Та місяця срібний лик
    Не розкажуть нікому,
    Як душу мою зелену,
    Виграє на сопілці
    Закоханий чоловік.

    Випива, як чар-зілля,
    Вологих очей сум’яття.
    Поцілунків жагою
    Розпалює жар ланіт.
    Мов тумани над лісом –
    Знімаю прозоре плаття,
    Огортаю серпанком
    Ранковий безгрішний світ.

    У вербовому листі
    Роса, як сльоза іскриться,
    Наче вітром гарячим
    Обíймеш тендітний стан…
    Чуєш, любий, у вітті
    Пророчо кує зигзиця –
    Нам у щасті й любові
    Разóм іще літ до ста!


    Рейтинги: Народний 5.36 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (35)


  45. Тетяна Ріхтер - [ 2011.02.09 10:05 ]
    * * *
    Думки мої – усі про тебе.
    Мої слова – тобі лишень.
    І очі тягнуться до неба,
    Бо мого серця там мішень!

    Чому у небі, запитаєш?
    Здається, ти ж бо янголя.
    І очі сині-сині маєш…
    Лиш там тебе помічу я.

    Укутаним у хмари-ковдри,
    Засніженим пухким сніжком.
    І в сонця ти чекаєш згоди,
    Щоби відкрити людям сон.

    Бо ти із місяцем укупі
    Приходиш ніччю в кожен дім.
    І проясняєш днем забуті
    Зірки на небі лиш твоїм.

    Ти місяця щирий товариш,
    Існуєш у імлі нічній.
    Мабуть-таки не мною мариш.
    А лиш зірками… з чужих вій.


    22.10.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  46. Алексий Потапов - [ 2011.02.09 09:20 ]
    * * * (воля)
    finita la commedia


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (26)


  47. Ігор Федчишин - [ 2011.02.09 09:04 ]
    Долоні на вікні
    Я притулив долоні до вікна,
    Щоб розігріти холоднющі шиби.
    Чому так довго бариться весна?
    Чом її промінь не зігріє неба?

    Чому мовчать засмучено птахи,
    Чому дерева похилились в тузі?
    Чому гнітючий настрій, та такий,
    Що все немиле: вороги і друзі?

    Де ж та весна блукає дотепер,
    Де той промінчик, що просвердлить душу?
    Застиг в снігах старий, розкішний сквер...
    А там любов! Я відкопати мушу.


    2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" -- (5.06)
    Коментарі: (3)


  48. Юлія Гладир - [ 2011.02.09 00:23 ]
    ПРО НАБОЛІЛЕ
    Ти так рідко даруєш квіти,
    що й забула, коли востаннє.
    Ти говориш: "Не це важливо.
    Головне ж - почуття!", які
    ти ніколи в житті не зваживсь
    народити мені словами.
    Ти говориш, ми - формалістки.
    Ну, а хто ж тоді в біса ви?!.

    06.12.10


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (17)


  49. Ігор Штанько - [ 2011.02.08 23:06 ]
    Я не спішу в обійми до Весни
    Я не спішу в обійми до Весни,
    Але зігрітися так тягне в її ласці,
    Мов у дитячій щемній добрій казці,
    Хоч лютий ще шепоче: спи, засни...
    І в мить, коли проміння світлим днем,
    крізь хмари проникає в предвесінні,
    Я вірю - березолу пісні дивні
    Розбудять враз природу і мене.

    2011.02.08


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  50. Инна Гусейнова - [ 2011.02.08 22:49 ]
    ...тепер і я не я, і ти не ти...
    ...тепер і я не я, і ти не ти...
    Інакші будуть і шляхи.
    Одна дорога - у весну,
    А ми йдемо, як на війну.

    ...тепер і ти не ти, і я не я...
    Прозріння - доленьки дитя,
    Поновлені йдемо ми у життя,
    Та світ тепер не ти й не я...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1206   1207   1208   1209   1210   1211   1212   1213   1214   ...   1815