ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.04.13 21:12
Вглядаюсь пильно у портрет —
за тлом скорботи сліз не видно.
Пішов улюблений поет
у потойбіччя самотинно,

лишивши на папері дум:
рожеві мрії, сподівання,
і лірики осінній сум,

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 19:48

Пиріжкарня Асорті
2026.04.13 18:39
загине все що де було
підземний кит і три слони
стрімке вогненне помело
в руках чортів і сатани

дотліють залишки майна
і в позахмарній вишині
вселенська визріє війна

хома дідим
2026.04.13 15:58
я не упевнений
що був хотів
чогось крутіше
і мої вірші
не упевнені
так само
ж
чи у повітрі

Борис Костиря
2026.04.13 12:16
Скільки можна битися
об стіну байдужості,
об стіну мовчання,
натикатися на браму відчаю,
на колючий дріт ненависті,
мінні поля сумніву,
читати партитуру вагань,
пити вино забуття?

Іван Потьомкін
2026.04.13 10:11
Лиця українські у юдеїв...
Юдейські лиця в українців...
Неважко тут і заблудиться,
Часом питаєш: «З ким і де я?»
Не заблуджусь. Дороговказом
Узяв собі одне-єдине:
Шукать не мову і не расу,
А звичайнісіньку людину.

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає рух до цілісної єдності в образному монозвучанні, чи в поліфонії, з формуванням гармонійної завершеності. Музика прагне каденції, вірш — остаточного образу, думка — чіткого висновку. Але існує й

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Тобі зізнань моїх появи
Чи схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові
Не розбиватися, а битись
У ці часи, для всіх сурові.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Лорна Безвісна - [ 2010.08.04 13:05 ]
    Життя пусте
    Життя пусте -
    Стебло амброзії всередині.
    Сьогодні хтось засне,
    І не прокинеться. У зелені
    Лісів, захована та сила,
    Що споглядає метушливість душ,
    І насміхається. Мов злива
    Що сходить. Навіть якщо дуж
    Порив іти, боротись, рити
    Канали людських почуттів,
    А потім кров"ю все залити
    І брудом непотрібних слів...
    Як дурно все,
    Лише інстинктом зведені.
    Життя пусте -
    стебло амброзії всередині.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Андрей Мединский - [ 2010.08.04 13:08 ]
    ***
    Сырость осени. Наполовину
    жизнь прошла, как ее ни крути,
    оборвался шнурок пуповины,
    и простуда клокочет в груди.

    Это время, когда для подсчета -
    как цыплят - и грехов, и заслуг,
    за спиною невидимый кто-то
    окликает по имени вслух.

    Обернешься и видишь: пустынный
    дворик, лет перечеркнутый строй,
    да ночной маячок магазина
    вифлеемскою светит звездой.

    И, прикуривая сигарету,
    замечаешь: за ветви сосны
    зацепился и треплется ветром
    полинявший обломок луны.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (12)


  3. Марина Карпінська - [ 2010.08.04 12:32 ]
    Ты со мною счастлива, Эвридика!
    Лай собак и эхо детского крика
    на лопатках песчаные крошки прогретых крыш.
    Ты со мною счастлив, малыш?
    Ты со мною счастлива, Эвридика!
    Кирпичи, картинки быта внизу
    На экранах желтых попсовых окон
    И давно расколот холодный свинцовый кокон
    Подстрекавший ночь на слезу.
    Солнце падало в никуда
    в неразборчивое домой.
    Я хочу пройти это все… и вместе с тобой !
    А над нами висят провода,
    А над нами нет даже ветра,
    что б заставил их надсадно гудеть
    я улыбаюсь. Ты знаешь, все знаешь впредь!
    нам тепло и можно вот так подождать рассвета...
    04.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (5)


  4. Олеся Овчар - [ 2010.08.04 11:49 ]
    Велосипед
    Маю я велосипед!
    Поспішаю уперед –
    Натискаю на педалі:
    Нумо, швидше!
    Нумо, далі!

    Кури, гуси і коти,
    Розбігайся хто куди!
    Повороти дуже вдалі!
    Нумо, швидше!
    Нумо, далі!

    От причепа, от пристав!
    Не злякаєш: “Гав! Гав! Гав!”
    Аж у вухах вітер свище:
    Нумо далі!
    Нумо швидше!

    Аж каміння з-під коліс!
    От я майстер! Вище ніс!
    Хто сказав, що я малий ще?
    Нумо далі!
    Носа вище!..

    Як це сталось?..
    Що за диво?..
    Чом я носом у кропиві???
    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (8)


  5. Наталія Крісман - [ 2010.08.04 10:44 ]
    Оксані Мазур
    Каралася і мучилась вона,
    Подерті мрії боляче пекли.
    І гупало у скронях їй - "коли
    Настане довгождана ця весна?"...

    Навідмаш небо било всі віки?
    Тебе затаврували за любов?
    Та ще ніхто недолі не зборов,
    Як не простяг до щастя сам руки!

    Та хто сказав - негідна ти єси?
    В тобі - безмежжя світла і тепла!
    Лиш той, хто спопеляє все до тла,
    Сам не збагне одвічної краси.

    То ж вирвися з полону у нещасть,
    Спіраль недолі врешті розірви,
    Відкрий любові серце і живи -
    За всі терпіння Бог тобі воздасть!
    4.07.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  6. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.04 09:21 ]
    Двомовність почуттів
    Двомовність почуттів, що вишколена часом,
    Любов й обман-споріднені начала
    Й існують так невиправдано разом,
    Тож і втрачаєм те, що відшукали.

    Відновлюємо застарілі штампи
    Так віртуозно й так самообманно.
    Фальшивий блиск згрібаємо роками
    Й піщинки, що перлинами не стануть.

    Снуємо сліпо фігурантами в коханні,
    Із вкраплених зізнань шукаєм всує
    Загублену не вперше й не востаннє
    Примару щастя, що вона вартує…

    Двомовність почуттів, що вишколена часом,
    Любов й обман - спорідене начала
    Й існують десь невиправдано разом,
    Тож і згубили те, що так шукали.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  7. Катруся Матвійко - [ 2010.08.04 00:58 ]
    Вона
    Вона дивиться хоррор і мультики...
    І читає Донцову й Булгакова.
    А ще хоче путівку до Кракова,
    Або ж Київ прикрасити кульками.

    Вона любить шашлик і морозиво,
    Сау-Сеп, часом пиво із чіпсами,
    Восьмий ряд у театрі та Гібсона.
    І керується серцем...чи розумом.

    Вона слухає Моцарта й Менсона.
    І сидить в інтернеті з мобільного,
    Хоче бути вродливою й сильною...
    А ще кажуть, що з нею невесело!
    2010


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  8. Оксана Мазур - [ 2010.08.04 00:56 ]
    Я КАЯЛАСЬ...
    Я каялась. А опісля грішила.
    Ішла від тебе. Поверталась знов.
    Летіла в небо. Згодом ворожила,
    А карти аж кричали: ТО ЛЮБОВ!
    Я каялась. Мене затаврували,
    Сказавши: недостойною єси...
    Від сліз моїх пекучими ставали
    Подерті мрії, спраглі до краси.
    Я каялась... Та ти того не бачив...
    Чи не хотів - тобі простіше так.
    Ішла від тебе - просто - без означень.
    Ти ж характерник? А інакше - ЯК?!

    ***
    Я посміхнуся. Навідмаш. У Сонце.
    І більш уже не буде каяття!
    Все втрачене я віднайду у доньці!
    Таки піду... В свою спіраль життя.

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  9. Іван Гентош - [ 2010.08.03 22:57 ]
    Відповідь Русалкам
    Ви – Русалки дивовижні
    (Що літають – диво з див!)
    Файні, добрі, чуйні, ніжні…
    Перелесник Вас навчив?
    Хто кохання жар остудить,
    Ще й фантазії без меж?
    Я ось думаю – Бермуди
    Чи не Ваша пристрасть теж?
    Творите магічне дійство:
    Ваші мрії не збороть!
    Це душі потрібне дійсно.
    Щось казали ще про плоть?
    Заборон нема – чудово,
    Плоть земна – великий плюс!
    Еротично так… До слова –
    Не боюсь! Іду! Здаюсь!
    У полон! Та хто би проти
    На коралах полежать?
    Ще вино… Цілунок. В ротик…
    Не життя, а благодать!
    Ерудиції заради
    Відкриваю словники:
    Віли,німфи і наяди…
    До Русалочок таки!

    P.S. Все, здаюся “до холери”…
    (Час покаже: прав – не прав)
    Поки зубом пан Валерій
    Всіх Русалок не злякав!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (9)


  10. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.03 21:57 ]
    * * *
    Ти будеш ще молитися на мене,
    Коли застогне в спогадах душа,
    Коли відчуєш, що любов шалена,
    Як ця весна, що в пам"ять вируша.

    Як цяя ніч, що загасила вечір,
    Та все ж любов не взмозі загасить
    Вже й квітень обніма тебе за плечі,
    І я у слід кажу вам: хай щастить.

    Нехай щастить тобі й хто буде поруч,
    Сьогодні, завтра, після і...колись.
    Як тільки жовтень сполохне, як порох,
    Мене небуде, люба, схоминись.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  11. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.03 21:45 ]
    Йду до осені.
    Повернуло вже літо на осінь
    Табунами холодних ранків.
    Срібно-білі виблискують роси
    Сизим шлейфом серпневих світанків.

    На гіллі бурштинові яблука,
    Ніби кажуть: «Минуло літо.»
    Незбагнена життєва азбука
    Заквітчалась троянд оксамитом.

    Іду вперед не озираючись,
    Зустрічати барвисту осінь,
    Де в кудлатих хмарах ховаючись,
    Ледь видніється неба просинь.

    Зорепадом серпневої ночі
    Я прикрашу прозору вуаль.
    І тремтливо в цей час урочий
    Хай торкнеться душі пастораль.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  12. Галантний Маньєрист - [ 2010.08.03 21:12 ]
    Чаклунці
    Ти учора гадала мені - на денці очей відьмацьких.
    І гадала тому, хто губив, як і ти, - усе!
    Невтамована Весно із мрій - запальних, юнацьких,
    ти мовчала, та мовило зору твого глясе.

    А затим - дві дуелі поспіль, і рани від рук ревнивців!
    Чорноброва, покайся, чи хоч усміхни лице!
    Що ти бачила вчора - журу чи мої гостинці?
    Ти аж надто п'янка - чи забути мені і це?!

    А у погляді зваба, і гнів, і зверхня, о та ж, насмішка!
    Руки в боки, за спиною лук - підійди, візьми!
    І узяв би - у шинку нічнім перебравши лишку,
    стрівши день, хай і з лезом у серці - зате грудьми!

    І, напевно, якби жалкував, то тільки за тим, що знову
    не обійняти тебе, із рідних не спити губ
    ту високу самотність, до відчаю чорноброву, -
    що як веснам довіку не вицвісти од погуб.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (20)


  13. Наталія Крісман - [ 2010.08.03 16:52 ]
    Валерію Хмельницькому
    Ти, Валерію, не бійся,
    Що Русалки вогняні,
    Міцно крилами сплелися,
    Мов в магічнім диво-сні.
    Так, Русалочки підводні,
    Що ширяють у блакить,
    Як на любощі голодні -
    Можуть трішки обпалить...
    Українські ми русалки -
    Не японки, не лякайсь.
    Дві Оксани і Наталка,
    Ти ж між нами - мов карась.
    Ми лиш схожі на касаток,
    Що шукають собі жертв.
    Хоч ми й бестії крилаті -
    Ще ніхто від нас не вмер!
    Бачиш, ми такі відверті -
    Серце ж маємо живе!
    Лиш залюбим до півсмерті,
    Хто нам в душу запливе...
    3.07.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  14. Валерій Хмельницький - [ 2010.08.03 15:03 ]
    Русалочки сьогодні
    Ні, русалочки сьогодні
    Не ширяють в небесах -
    П’ють вино вони, як воду,
    Наганяють людям страх.

    На коні вони не скачуть
    Ні з щитом, ні на щитах -
    Та нічого це не значить:
    Хоч літають, та не птах.

    Вогнедишні і хвостаті
    Ці дракони навісні -
    Гонорові в себе в хаті:
    Не у небі, а на дні.

    Світ увесь заполонили,
    Небеса і водну гладь.
    А комусь - коханки милі,
    Що дарують благодать.


    03.08.2010


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (20) | "Наталія Крісман Відповідь Русалок І.Гентошу"


  15. Наталія Крісман - [ 2010.08.03 12:36 ]
    Відповідь Русалок І.Гентошу
    В нас, Русалочок підводних,
    Які снять про небеса,
    Від Іванових пародій
    Аж зарухалась луска!
    Ні, Русалки не щезали -
    Залягли вони "на дно",
    Десь в розкішних собі залах
    Попиваючи вино.
    Перелесників лоскочим,
    Часом - бродим по землі,
    А як пристрасті захочем -
    Топим в морі кораблі.
    Хвіст і крила наростили,
    Нам відкрились небеса.
    Ти боїшся цих "відхилень"?
    В них же магія й краса!
    Вмієм море переплисти
    І злетіти в небовись,
    Ми це робим ненавмисно -
    Риба й птах в одне злились...
    Осяйні, простоволосі,
    В нас немає заборон.
    Якщо дуже нас попросиш -
    Тебе візьмем у полон!
    Хоч літаєм по-під хмари,
    Крила прагнуть до висот,
    Ми, Іванку, не примари -
    Є у нас душа і плоть!
    Хоч стихії ми ще тії,
    Небеса і каламуть,
    Кожна з нас - то Жінка-Мрія
    І любов - то наша суть!
    3.03.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (5)


  16. Ірина Зелененька - [ 2010.08.03 11:32 ]
    Контемпорарі

    Тіло болить, ніби мальва, натягнені руки.
    Танець нагадує вени Христа на Голготі.
    Він оддає себе вічному дотику пальців,
    слово стискає і боляче стримує в роті.
    Танець нагадує хрест, що існує, як тіло.
    Гострі рулади відмучаться в шиї до рання.
    Вимоли плечі, віддай мені серце в повітрі!
    Впала б і чула б, як плаче то сойка, то каня.
    Хто дав цей танець, в якому жаска і розтята?
    Вірю, що падаю в небо. Вагітна. У платті.
    Кроки з межі по синкопі, у ребра й навіки…
    Білий вогонь випікає мовчання в багатті.
    Тіло болить – хрест і рана – а ноги зникають…
    Гасне повітря, стрибає доверху, до краю.
    Тиша – ознака найвищої ноти на світі.
    Танець триває – і я твою руку тримаю.

    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (6)


  17. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.03 09:24 ]
    * * *
    Дощ шаленів, вистукував в вікно,
    Жбурляв по склу колючими cтрумками.
    Надворі осінь ткала полотно
    З ниток-дощів, розчесаних вітрами.

    Вплітала сум в строкатий візерунок,
    І знову гірко плакала-ридала…
    Я в осені шукала порятунок,
    Неначе все вона про мене знала.

    Розклала листя-карти десь на пні
    І довго мудрувала, ворожила,
    Немов змогла б вернуть щасливі дні,
    Про що я щиро її так просила...

    Почати б все із чистого листа,
    Та мчать вперед життєві коліщатка.
    Візує пам'ять втрачені літа,
    І на листі стоїть велика крапка.

    Я вийду в дощ, я обнімуся з вітром,
    Сумне пророцтво осені пробачу.
    Сльозу зрадливу непомітно витру,
    Коли йде дощ – не видно, що я плачу.

    2006 р


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (10)


  18. Ігор Рубцов - [ 2010.08.03 07:21 ]
    Туркменбашизм по-українськи
    Мій іноземний гість блукав
    Кварталами Донецька,
    Мене з цікавістю питав,
    Я згадував німецьку.

    - Оцей з жердиною атлет
    Чому пожив так мало?
    - Живий!!! І свій авторитет
    Зіп"яв на п"єдестала.

    - Це жарт чи натяк - сам пожив,
    То-ж іншим дай пожити?
    І нащо-б я отак спішив
    Народ простий смішити?

    Невдовзі ще один "бовван"*
    Для огляду відкрився.
    Спитає точно, що за "ман".**
    І я не помилився.

    - А цей веселий чоловік...
    - Співак один чудовий.
    - Помер?
    - Та ні, іще не встиг,
    Але, як бач, готовий.

    - І як воно для них самих,
    Не бринькає по нервах?
    Пошана - слава для живих,
    А пам"ятник - для мертвих.

    Веду по вулиці з ім"ям
    Відомого нардепа:
    - Живий?
    - Ато-ж,- кидаю я.-
    Гарцює ще, як треба.

    - А як народ?
    - Та що народ?
    Йому народ - не люди.
    Такий собі мордоворот,
    Як скаже, так і буде.

    Та-а-ак! Є у скромности межа.
    У Азії вчимося?
    Вже й нам своїх "туркменбашат"
    НаплОдити вдалося.

    - А в цього вигляд ого-го!.-
    На пам"ятник киває.-
    І цей живий?
    - Та ні, його,
    На щастя, вже немає.

    17 грудня 2007 року



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (11)


  19. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.03 00:12 ]
    Я буду твоєю піснею
    Я буду твоєю піснею,
    Тільки ти її заспівай,
    Світанковою, світло-чистою…
    Грай, сопілонько, грай.

    Я буду вранішнім сонечком,
    Тільки ти його засвіти.
    Відчини своє навстіж віконечко…
    Збережи мене, не відпусти.

    Я буду твоєю мрією,
    Тільки ти мене привітай.
    Я прилину до тебе надією
    В зачарований, тихий рай.

    Я буду ніччю шаленною,
    Застели мені постіль із трав.
    Доленосною, незбагненною…
    Так іще ніхто не кохав…

    …………………………

    Не питай мене, не питай мене,
    Чому я нині не твоя?
    Розминулися, не зустрілися…
    Не судилася тобі я…



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  20. Оксана Мазур - [ 2010.08.03 00:03 ]
    ***
    Виклично (і обдумано) – крок в бурштинове півсвітло.
    Переглянувши наскрізь все і вся,
    Втолити спрагу вишнею і ковточком вітру.
    Жити. Не як всі, а від (і без) кінця.
    Проти течії – проти натовпу – тобі навпереймИ, –
    Читай по очах, грамотний, (напис: обіймИ).
    Решта – формальність, суть – крила,
    Перевернуті зорі надимають вітрила.
    В керунку серця через осінь жоржин
    Не згуби терпіння (рівне «не вбий»
    Любові). Квінтильйони стежин
    В спокій. І одна – до тебе.
    Тільки б не стати Євою. Не занапастити.
    Яблуко спокуси в Адама на шиї –
    Так треба. Може. Вмій жити.
    Зміна світогляду – ревпереворот. Не міняй навмання.
    Падають зорі в небо. Ми
    Нечитаною газеткою прикривши срамоту незнання, –
    Люди, будьмо людьми!
    Аорти розрізані, очі відкриті – VITA.
    Скорботи, любові, ненависті, емоцій ріки –
    Я хочу так – VINI, VIDI, VICI!

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (2)


  21. Іван Гентош - [ 2010.08.02 22:37 ]
    пародія "РУСАЛКИ ЛІТАЮЧІ..."



    Жінка-рибо, донька моря,
    Люба посестро моя,
    В піднебессі неозорім
    Десь горить й твоя зоря!
    Хвиля в груди б'є щосили,
    Очі ріже сіль морська.
    Ти ж плекаєш власні крила
    Там, де в інших - лиш луска...
    Хвиля піниться іскристо,
    Вітер хмари розганя.
    Щоб це море переплисти
    Мало буде ночі й дня.
    Десь ховає срібло-злато
    Дна морського каламуть.
    Звикла мертвих цілувати? -
    Це в минулому, забудь!
    Знаю, в серці так солоно
    Від печалі й самоти.
    Хай мине ця ніч безсонна
    І згорять старі мости.
    Знаю, хочеш вічно жити
    І любов нести у світ.
    Відпусти несамовитість -
    Крила просяться в політ!


    Наталія Крісман
    поезія "МОЇЙ ЛЮБІЙ РУСАЛЦІ Оксані Мазур"



    Пародія

    Десь русалки пощезали –
    Щось не бачить їх ніхто
    Чи на яхти “заказали”,
    Чи злякалися Кусто?
    Цілуватись, лоскотати –
    Звісно, справа не проста
    Так, щоб не зазнати втрати –
    Шкода луски із хвоста.
    Знаєм Ваші хороводи
    (Тут би не ловити гав)
    Перелесник не заходив?
    Вибачте, не пропливав?
    Збоку виглядає дивно –
    Техпрогрес – хоч верть, хоч круть.
    Просто плавать – примітивно,
    Це в минулому, забудь!
    А тепер, як все набридне –
    Ти на крила, в небеса!
    Небо теж для тебе рідне:
    Хвіст і крила – то краса!
    Геть печалі і самόти,
    Чирк! – і спалені мости…
    Водяник не знає – хто ти,
    З ким ночуєш нині ти?
    Осяйні, простоволосі,
    Вам не оберег – полин…
    З діамантиком у носі
    І з амбре від класних вин.
    Трохи риба, трохи птаха:
    Хто від тебе утече?
    Не один “поїде дахом” –
    Не одного припече.
    Є спокуси й небезпеки –
    І печаль за всім земним
    Ти тримайсь від них далеко,
    Та кохайся лиш з одним.
    Забирай його у хмари
    Щоб подалі від біди.
    Бо ж сестрички – не примари,
    А красуні – хоч куди!
    Дві стихії неозорі,
    Височінь і каламуть
    Чи у небі, чи у морі –
    Ви ЖІНКИ – ось в чому суть!


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (8)


  22. Володимир Солодовніков - [ 2010.08.02 21:55 ]
    * * *
    Не мені Вам казать про кохання.
    Знаю Ви теж кохали не раз.
    Хтось придумав на відьм полювання,
    Тільки відьми безгрішні якраз.

    Може в чомусь і я помиляюсь,
    Де кохання, там жди помилок.
    Знов і знов я до вас повертаюсь
    До узбіч перехрестя думок.

    Марна віра у те, що не сталось,
    Як від спеки чекати дощу,
    Може я і в останнє покаюсь,
    А сьогодні кохай до схочу.

    Не лякає довічне страждання,
    не лікується біль від образ...
    Хтось придумав на відьм полювання,
    Тільки відьми безгрішні якраз.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (4)


  23. Валентина Швед - [ 2010.08.02 19:40 ]
    Небесна колискова
    Зіронька маленька натяга ковдринку
    На свої зіркові рученьки ясні,
    Татко-Місяць ніжно цьомає дитинку,
    Мама-Сонце тихо заспіває їй.

    Спи і ти, дитятко, спи.
    Хай тобі присняться світлі сни,
    Дрімота солодка прийде,
    Миле немовлятко засне.

    Зірочки засвітла у піжмурки грались,
    Гойдалки із хмарок Вітер розганя,
    А вони всі гуртом весело сміялись,
    Та приходить Нічка – спатоньки пора.

    Засинайте зіроньки, лю-лю,
    Ігри залишайте Сну.
    Закривай очатка й, лялю, ти
    Сильним щоб у завтра йти.

    Зірочкам насняться хмарки пурпурові,
    Казочки небесні і пісні дзвінкі.
    Хай крилом прилинуть ангели казкові,
    Сон небесний тихий принесуть й тобі.
    29.07.10.


    Рейтинги: Народний -- (4.5) | "Майстерень" -- (4)
    Прокоментувати:


  24. Василь Степаненко - [ 2010.08.02 18:17 ]
    Вітряний погляд ЯС
    Вітряний погляд ЯС

    Вітряний погляд
    Сонця вечірнього так
    Душу стривожив,

    Що відвернувся.
    Свідок усьому Зоря –
    Жду, не діждуся.

    Рано-раненько на Схід
    Зором прямую.
    Подуви вітру ловлю,
    Адже люблю я.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  25. Олександр Заруба - [ 2010.08.02 18:37 ]
    * * *
    За тінню тінь, за ликом лик
    І день, як хрестик на рушник,
    Волає з вуст твоїх владик:
    Козаче, ходу!
    За ніччю ніч і день при дні
    У тім розбурханім вогні
    Обом – країні і мені –
    Шукати броду.

    А на мені – моя вина,
    Не у вині шукати дна,
    І ти один й вона одна –
    Твоя потреба.
    Ще дух, як дуб, ще хоче жить,
    Ще правду вирізнить від лжі
    Та чорна тінь уже біжить
    Кудись до тебе.

    Богема збещених богинь,
    Боліт багнистих мертва рінь,
    Це місце тепле, як черінь,
    Та крізь серпанок
    Осанну бою проречи:
    Рай – у тіні твоїх мечів,
    Де за спинами орачів
    Ступає ранок.

    02.02.2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  26. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.02 13:59 ]
    Я не скажу тобі:"Прощай!"
    Я не скажу тобі: "Прощай!,
    Коли переплелися руки.
    В твоїх очах – гірка печаль,
    Біль неминучої розлуки…

    Бо важко мовити: "Забудь!"
    Устам, обпаленим устами…
    Сніги дороги заметуть,
    Покриють сріблом нашу пам'ять.

    Тобою випита сповна
    Беззастережно, світанково ..
    Хіба ж моя у тім вина,
    Що липи пахли так медово.

    Хіба ж твоя у тім печаль,
    Що ясно зорі нам світили,
    І місяць – молодий скрипаль
    До струн торкався жалісливо.

    На згадку пісню залишив -
    Тривожний крик нічного птаха.
    Він може теж когось любив
    І безнадійно, гірко плакав...

    Між нами - спалені мости,
    Стежки загубленого раю...
    Я тихо мовила :" Прости!"…
    Тільки за що прости не знаю.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  27. Максим Едель - [ 2010.08.02 11:27 ]
    Цветы герани
    На подоконнике у края ,
    под солнцем утренним сгорая,
    отображаются все грани
    цветов герани.


    Выводят линии креста.
    И если линий больше ста,
    то всё картинкой упадёт
    На тонкий лёд,

    через пролёт оконных штор.
    Прохожим будет ясно, что
    сквозь март (апрель?) летают, тая,
    кристаллы мая,

    и в русло улицы впадая,
    взлетая, бликами играя,
    вновь возвращаются на грани
    цветов герани.

    2010


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  28. Ігор Рубцов - [ 2010.08.02 07:29 ]
    Псалом 139
    Мій Бог! Ти мене до глибин моїх знаєш,
    коли я сиджу, чи підвожусь на ноги,
    і думку мою наперед осягаєш.
    В дорозі я, чи на спочинку, Ти, Боже,
    Пильнуєш навколо і тверду правицю
    Свою наді мною простяг милосердно.
    Високе знання Твоє, - людською міццю
    не можна його осягнуть достеменно.

    Куди я від Духа Твого помандрую?
    Куди я сховаюсь від Божого ока?
    На небо? Ти там. До шеолу впаду я?
    Ось Ти і в шеолі знаходиш глибокім.

    Чи вдаль понесуся на крилах зірниці,
    спочину без Тебе край синього моря,-
    мене пильнуватиме Божа правиця:
    рука всемогутня з людиною поряд.

    Коли б я сказав:"Тільки темрява вкриє
    від Тебе мене", та не буде такого,
    бо темрява ночі як день пломеніє,
    як світло - пітьма для Всевишнього Бога.

    Бо нирки мої Ти вчинив і в утробі
    зіткав мене всього довершеним плодом.
    Діла дивовижні лишаєш по Собі,
    Тебе прославляю, величу. Та, згодом,
    і кості мої не закриті для Тебе,
    коли в потаємних підземних глибинах
    я витканий був, мій зародок на небі
    Ти бачив, мій Боже, Своїми очима.

    І дні мої числяться в книгах небесних
    коли ні один з них іще не приходив.
    Я вражений величчю відань безмежних,
    думок Твоїх розсип ціную. Мій подив
    і захват від Тебе, з моєю хвалою,
    з пробудженням раннім від сну відправляю.
    Коли прокидаюсь, то я ще з Тобою.
    До Тебе прохання сердечні звертаю.

    Якби Ти безбожника вразив! О, небо!
    А ви, кровожерці лихі, відступіться
    від мене! Підступні слова їх про Тебе,
    У задумах марних не хочуть спиниться.

    Отож, ненавиджу Твоїх ненавидців,
    Твоїх заколотників бриджуся, Боже:
    ненависті чаша налита по вінця,-
    вони вороги мені!.. Господи! Можеш
    пізнать моє серце, вдивившись очима
    в твердиню думок моїх, задумів скелю.
    Побач, чи не йду я дорогами злими?
    Скеруй мене шляхом у вічну оселю!


    15 квітня 2007 рік


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.46) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (8)


  29. Юлька Гриценко - [ 2010.08.01 21:41 ]
    Неосяжне
    На дисплеї світилось салатовим,
    І кричало про зраджену розумом.
    Непомітними, часом занадто аж,
    Задзвеніло в душі стоголоссями.

    Потонуло у сонячних променях,
    А назад повернутись боялося.
    І словами глухими і скромними,
    Говорило про те, що не сталося.

    Лікувало краплинами ніжності,
    І вбивало свідомість оргазмами.
    Тільки мить і святі стали грішними,
    Їхні зради крізь погляд вилазили.

    Зачинилось за мідними гратами,
    І ще довго думками леліяло.
    На дисплеї світилось салатовим,
    І кричало про скривджену мріями.

    01.08.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.32) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  30. Тамара Шкіндер - [ 2010.08.01 17:08 ]
    Осіння рапсодія
    Осіннє листя падає додолу.
    О,скільки в нім печальної краси!
    На крилах вітру носиться довкола.
    Мені його в долонях принеси.

    Чудесний витвір золота й багрянцю
    З сумним відлунням літньої пори,
    Кружляє листя в хуртовині танцю,
    Злітає стрімко й падає згори…

    Мережить літо бабине волосся –
    Журливих днів срібляста сивина.
    Та не тужи за тим, що не збулося
    І не шкодуй, що скоро все мина.

    Черпни в літах своїх незриму силу,
    Залиш печаль, забудь свої жалі.
    Прислухайся: нам осінь залишила
    Прекрасний спомин - в небі журавлів.


    2008 р.


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  31. Катруся Матвійко - [ 2010.08.01 15:39 ]
    За сусіднім столиком
    Вона

    Пробачте за вечір! Напевно, він буде останнім…
    А ще ... заберіть дорогі італійські парфуми.
    Прошу, не питайте… Я так не люблю запитання.
    Пробачте і йдіть. Це єдине, що буде розумним…

    Пробачте за правду! Мене ще чекає розплата!
    Пробачте за скутість. Колись я була не такою.
    Пробачте за «ні».. Хоча можете не пробачати,
    Та не назову Вас ніколи (ніколи!) тобою…

    Він

    Моя мила, маленька дівчинко,
    З рожевими щічками і гарненьким кирпатеньким носиком,
    З карими оченятами і ніжками ледве не босими,
    Я годжуся тобі у вітчими…

    Ти чомусь мене стала боятись.
    Надивилася фільмів? Може, книжок начиталась, дурненька,
    Ти ж для мене, наче останній ковток у задушливу спеку,
    Як я можу такого торкатись?

    ***

    За сусіднім столиком сиділа дивна пара. Імпозантний чоловік із посрібленими скронями. Дивився лагідно, до безтями закохано. Вона час від часу по-дитячому супила брови, дівчина, з розкуйовдженим світлим волоссям, у потертих джинсах і в’єтнамках.
    За сусіднім столиком.
    Ой, помилка.
    То просто в кафе таке велике дзеркало…

    2010


    Рейтинги: Народний 5.29 (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (31)


  32. Іван Редчиць - [ 2010.08.01 14:16 ]
    САМОТНЯ КАЛЮЖА
    Байка

    – Бризь! Бри-и-зь!
    – Бризь! Бри-и-зь! –
    Розсердилась
    На всю Бердичівську Калюжа,
    Коли промчав блискучий “Мерседес.”
    – Які ж ці люди всі байдужі!
    Мене обходить навіть Пес,
    Отой великий, мов теля,
    Що водить містом тічку…
    – Я ж невеличка!
    Та звіддаля
    Мене всім добре видно!
    Невже завидно,
    Що маю гарне місце я?
    Та тут не чути й Солов’я,
    Немає навіть Поросяти…
    – Бризь! Бри-и-и-зззь!
    Бризь! Бри-и-и-зззь!
    Як їх багато!
    І подивись,
    Як другі в нас живуть Калюжі!
    Ого! Вони ж давно
    Скрізь розкошують дуже…
    – А як мені самій живеться?
    Маленька… Метрів півтора…
    Мене любила б дітвора,
    Якби не їздили машини…
    – Бризь! Бри-и-и-зь!
    Бризь! Бри-и-и-зззь!.. –
    Калюжа стогне безупину. –
    Як жити тут мені тепер?..
    Ну, що я мушу їй сказати?
    Піду до хати,
    Бо я ж не мер…
    Колись я, може, мером буду,
    То й про Калюжу не забуду.
    А поки знову обійду,
    Щоб не накликати біду…

    Для себе вік живе Калюжа,
    Та каже всім, що людям служить.

    1997


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (3)


  33. Володимир В'юга - [ 2010.08.01 14:19 ]
    Туркотіння сердець
    Розлітаються заміж дівчата
    Аж у вирій щасливих сімей –
    Це на радість і їм розпочати
    Туркотіння сердець між людей,

    Це назавжди: у свято і в будні
    Кожну гілочку слова – в дітей,
    Відчиняти в душі Великодні
    В самий гірший з життів ювілей,

    І збиратись, згуртитися знову
    В круг гніздечка родин із добра
    Коли вітер весни та обнови
    Прогримить про початок тепла,

    Заспокояться далі тривожні,
    Все прийдешнє , як добрії сни,
    Отоді муркотіти вже можна
    Коли в щасті і дочки й сини.

    2009


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  34. Оксана Мазур - [ 2010.08.01 02:54 ]
    ОТАКЕ...
    Гуща кави на денці зіниць вистигала начорно,
    Розповзалась на райдужку тихо і якось готично.
    Відкривалось майбутнє таке непристойно мінорне,
    І шалена весна пролітала не повз, а дотично.
    Додавала ще дрібку кориці і сонячний зайчик,
    Що скотився на вії, шукаючи сховку від грому…
    Східних пахощів в’язь набирала непевно на пальчик
    Й ворожила лиш янголу – босому й трішки хмільному…

    серпень 2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.58) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (9)


  35. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.31 23:19 ]
    Ніч підкрадалася кішкою дикою...
    Ніч підкрадалася кішкою дикою,
    Зорі за хмари сховала.
    І у самотність темно-безлику
    Кігтики гострі впивала.

    Із днем промайнулим зверхньо прощалася,
    Доки не занапастила,
    Злодійкувато в шпарки сховалась.
    Й двері для тебе закрила.

    Не повертайся, як сплеск недоречності,
    Й спомин, де болем ятриться
    Тон фальшивий беззаперечності…
    Ти не приходь… Як годиться…

    Ніч підкрадалася кішкою дикою,
    Зорі за хмари сховала.
    В лоні самотності темно-безликої
    Втрачені мрії приспала.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  36. Ванда Савранська - [ 2010.07.31 18:00 ]
    Як хороше, що ваш кумир - не я,
    * * *
    Як хороше, що ваш кумир - не я,
    Як хороше, що хвора я не вами,
    І що ніколи ця важка земля
    Не попливе під нашими ногами.
    Як хороше, що я – смішна й проста,
    Розкута – і не граюся словами,
    Не червонію, стиснувши вуста,
    Торкнувшися зненацька рукавами.

    Як хороше, що вільно при мені
    Мій ніжний, ви голубите другую,
    Не даєте в пекельному вогні
    Мені згоріти – бо не вас цілую.
    Як хороше, що ви моє ім'я
    Вночі і вдень не згадуєте всує,
    Що у церковній тиші – ви і я –
    Ніколи не почуєм: алілуя!

    Від серця вдячного – уклін низький
    За те, що з ним ви – у таємній змові! –
    Мій спокій зберігаєте нічний,
    За зустрічі вечірні – випадкові,
    За наші не-гуляння в сяйві дня,
    За зорі не над нашими серцями,
    За те, що біль ваш – як не жаль! – не я,
    За те, що хвора я – на жаль! – не вами!
    7.12.2006


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.33) | "Майстерень" -- (5.37)
    Коментарі: (8)


  37. Анастасія Риженкова - [ 2010.07.31 15:46 ]
    * * *
    Дзвенить струна,
    Струна надії, струна польоту, сподівань
    І золотаво-срібні мрії
    Ведуть до світлих починань.

    Дзвенить струна,
    Вона єдина, хто не покине, хто спасе,
    Вона тебе з колін підніме
    І вище неба піднесе.

    Дзвенить струна!
    І нереальне вже не здається забуттям,
    Воно відкинуло примарне
    І стало враз твоїм життям.

    Струна дзвенить.
    І я благаю, щоб ненароком зачепивши,
    Мою струну не обірвали,
    Мені за нею треба йти ще...
    30.07.10


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.27) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  38. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.31 14:08 ]
    Долаю шлях
    Ось так від терпіння і знов до терпіння,
    Ось так: від смирення і до покори.
    Долаю свій шлях аж до оніміння.
    І все, здається, іду я під гору.

    На зболену душу наклею усмішку,
    Згребу в долоні розсипані мрії..
    Я можу, я буду – ще трішечки, трішки...
    Все ж десь глибоко лелію надію.

    Збираю до кучі пророслі зернята,
    Щоби родючу засіяти ниву.
    І мудрістю паростки напувати,
    Їх відмоливши від Божого гніву.

    Нелегкий цей хрест у жорстокому світі.
    В сірому натовпі б не загубитись,
    Бо кредо життя й сенс кожної миті –
    Залишити слід, а не наслідити.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  39. Ольга Ульянова - [ 2010.07.31 12:47 ]
    Небокрай
    Твоєю дійсно мрією
    Був світ Співочий Рай,
    За горами, за хвилями
    Ти бачив небокрай,
    Краплинки рясно падали
    Від пахощів дощу,
    За тебе щиро рада я,
    Що ти свій край знайшов!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  40. Андрей Мединский - [ 2010.07.31 10:13 ]
    ***
    Непрочтенному мне, непрощенному
    грянет сорокоуст октября,
    день, размазанный белым по черному,
    оторвется от календаря.

    Но дорогой, как вена распоротой,
    я вернусь навсегда в этот свет,
    где в заштатном окраинном городе
    я с землею остался в родстве.

    Там - на сонной речушке без имени
    скрип уключин и мат рыбаков –
    не ищи ты меня, не зови меня
    из моих перезревших стихов.

    Там - заросшие чертополохами,
    пережившие смерть на века -
    золотая строка архилохова
    и моя золотая строка.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  41. Вікторія Стукаленко - [ 2010.07.31 08:42 ]
    * * *
    Архімеда власна сила
    та у ванну опустила.
    Ванна повная була
    То ж водичка й потекла.
    Полилася через край
    Архімеде, не моргай!
    Про виштовхувальну силу —
    Свій закон — повідомляй.
    Цар велів корону зважить,
    тож до діла приступай, —
    Бо затопиш цілий край!
    1999


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  42. Наталія Крісман - [ 2010.07.31 01:49 ]
    До щастя треба вміти дорости!
    Так часто ми є в'язні самоти -
    Від щастя свого ходим за півкроку,
    Із помилок не робимо уроки,
    Надії спопеляючи мости.

    Як пристрасно у маревах літать,
    Вигадуючи те, що нездійснене...
    Та доки кров біжить по наших венах -
    Ми вірим в диво й Божу благодать!

    Усупереч законам самоти,
    Зриваючи з душі облудні маски -
    Душа все ж прагне ніжності та ласки...
    До щастя треба вміти дорости!
    31.07.2010р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (9)


  43. Володимир В'юга - [ 2010.07.30 22:34 ]
    Літо
    Сьогодні літо, літо
    Тривожить сон солодкий,
    Де діти раді ситі,
    Спить охоронцем котик…

    Ось тонким вухом ночі
    Припав на землю вітер,
    Шепоче він охоче:
    «Вже відлітає літо…»

    Сьогодні ще не осінь,
    Чого ж душа холодна
    Тепла, як киця просить,
    Що виглядає модно,

    Сьогодні тільки заспів
    Ворушить листя ночі,
    А завтра зрячий приспів
    Відкриє ранку очі…

    1979


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Ірина Білінська - [ 2010.07.30 22:36 ]
    *****
    Чи я колись тебе збагну, -
    тебе, людино, з крові й плоті?
    Так під тобою світ прогнувсь…
    Так намісилося болота…

    Чи осягнуть мені колись
    твоє божественне коріння?
    Ту душу, що так рветься ввись –
    у царство світла і нетління?

    Чи розгадать колись мені,
    тебе, як ворога і друга?
    І дощ, і сніг - тобі до ніг.
    І ангели у тебе – слуги.

    Чи я прощу тобі колись
    твоє мовчання і упертість?
    І мрії ті, що не збулись,
    зазнавши передчасно смерті?

    То хто ж, людино, ти така,
    що з того світу в цей – у гості?
    Любові вічної ріка
    тече крізь тебе просто… Просто.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (3)


  45. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.30 21:11 ]
    Cамотньо так і сумно плине час...
    Самотньо так і сумно плине час,
    На вістря нанизавши, мов перлини,
    Зненацька так загублені хвилини,
    Що більше не повернуться до нас.

    Ця недоречна швидкість у добі
    Вертає сон, давно уже забутий.
    Злилися в келих гіркої отрути
    Мої світанки сіро-голубі..

    Крізь голограму проминулих літ
    Чомусь боюсь пройти й не зупинитись,
    У просторі і часі розчинитись,
    Мов риба, побиваючись об лід.

    Синхронним кроком відбиваю ритм,
    Із замкнутого кола вириваюсь .
    Перетворить в програму намагаюсь
    Давно мені відомий алгоритм.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1)


  46. Марі Вольная - [ 2010.07.30 20:19 ]
    Вогонь часу
    Вилити думки словами,
    вилити, спочити…
    Серце твоє на папері
    не всім зрозуміти
    А душа ніяк не змовчить,
    все кричить, волає
    і рівненько на папері
    себе викладає.
    Та даремно… чи почують?
    і чи те потрібно?..
    Минають дні, минають ночі,
    та мені все рівно…
    Вже не та я. Я вже інша -
    попелом минуле…
    Не згоріти б в вогні часу…
    Не згоріти б в сує…

    2006


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  47. Тамара Шкіндер - [ 2010.07.30 20:47 ]
    Загорнуся у цисту....
    Загорнуся у цисту,
    Відмежуюсь від світу.
    Мрії з пам"яті витру
    І розвію по вітру.

    Напишу лист в минуле
    Й не відправлю ніколи.
    Все, про що ми забули –
    Не засіяне поле.

    Час по колу кружляє
    Золотим циферблатом.
    Бур"яном проростає
    За кохання розплата.

    Сад залишив нам пні…
    Хто ти був? Подорожній.
    Все, що вмерло в мені –
    Воскресити не можна…




    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  48. Галантний Маньєрист - [ 2010.07.30 19:28 ]
    Часи з Дуенде
    Не ти одна, але найкраще - ти,
    вдихнеш у скроні радість повноти
    у мить, коли сполум’яніле листя
    над памороззю голеним обійстям
    відшелестить декором наготи
    плодів, які мені ще стерегти,
    і спокушати вічності провістям.

    Сніги і ти, чи я і пори року -
    Печалі Демон, в'язень самоти,
    від тебе завше тіню - за півкроку -
    та послизається на тлі зими,
    і тим хрумку зумовлює мороку
    і пам’яті, і люблячому оку -
    морозно-римно збурюючи „ми”.

    Напевно, люба, ми - як двічі "я",
    як береги життя і течія,
    як хіть моя та рудень твоїх руди -
    у душу благосно вповзає грудень
    і рятувати я лечу тебе од люде,
    і вже, як можу, ніжу – стопи, груди,
    їх молоком зворушене маля.

    Як пристрасно у мареві зими!
    Кохання вивертається на біло,
    і з осені у соковите тіло
    злітаються солодкогубі сни –
    на три нестямні місяці у ліжку,
    допоки не пришлють весняні дні
    нам неоплатну фатуму платіжку.

    Цілуй мене до ніжності мовчання,
    і хай тілесне зводиться бажання
    усупереч небесному „терпіти”,
    я свідчитиму Богові, що жити
    інакше не могла ти, бо хотіти,
    коли минають всі "до запитання”,
    це саме те, що вслід за "полюбити".


    2010


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (15)


  49. Володимир Солодовніков - [ 2010.07.30 19:58 ]
    * * *
    Коли було це?..
    На весні.
    Аж он кипить
    Блакитне жито.
    Та все ще чуються мені -
    Молитви бабиного літа.

    З отих червоних кольорів
    Складає ніч рядки для тебе.
    І стогнуть крони від плодів,
    Тримаючи іще і небо.

    Коли було це?..
    Не питай.
    З тобою в пам`яті щомиті.
    Неначе в серці водограй -
    Молитви Бабиного літа.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.47)
    Прокоментувати:


  50. Ірина Федірко - [ 2010.07.30 19:26 ]
    Майже цінне
    Особистий щоденник – майже цінне і майже нічого.
    Кілька сотень сторінок – не багато і зовсім не мало.
    Моя мрія – знайти свою ту єдину дорогу.
    Я пройти міст хотіла, натомість тільки зламала.

    Мій надійний плей-лист – мої спогади і відчуття.
    Так багато пісень, відповідно, багато мотивів.
    Мені б доторкнутися й просто почути слова,
    Подих літа, дощу і гріз неба сміливих.

    Мої книги і фільми – потрібні, потужні, ефектні.
    Нові двері буття, співчуття, розради й добра.
    Я хотіла б навчитись стояти так непохитно,
    Як стоїть віками височезна кам’яна гора.
    27. 07. 2010


    Рейтинги: Народний -- (5.08) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1283   1284   1285   1286   1287   1288   1289   1290   1291   ...   1816