ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.03.19 18:14
Я заплутався в сітях дрімучих,
У тужавості лютих погроз,
У болотах сум'ять і могутніх
Несходимих степах у мороз.

Я заплутався в сумнівах, болях,
У стражданнях важких голосінь,
У складних і завихрених долях,

Євген Федчук
2026.03.19 16:57
Сиджу, бувало та дивлюсь новини,
Цікавлюся: що ж там у москалів?
Хто там керує? Хто в них на чолі?
Й дивуюся – там купа з України
У кріслах, навіть у Кремлі сидять.
І, поки кров‘ю наш народ спливає,
Вони себе чудово почувають
І «чесними» очима в с

Тетяна Левицька
2026.03.19 16:26
Біль тисне на скроні — розквітнув зірчастий,
дурманом закопчений болиголов?
Як важко на смертному ложі плекати
без віри й надії нещасну любов.

Ген, за бур'янами відради колишні —
ніхто не підніме минуле на глум?
А де ж заховатися, Боже Всевишній,

Борис Костиря
2026.03.19 11:07
Шок від того, що літо минає,
Переллється у трепет ріки,
Розіллється луною у гаю
І полине в поля навіки.

Так багато ми влітку не встигли.
Час минув у сипучий пісок.
Ми торкнемось небесної титли

Віктор Кучерук
2026.03.19 05:55
Ясне сонечко пригріло
І тепліше стала вись, -
І сніги сліпучо-білі
Вмить водою узялись.
І відразу розбудили
Землю лоскотом струмки,
Що побігли з крутосхилів
У провалля та ярки.

Юрко Бужанин
2026.03.18 22:08
Якось трапивсь папуасам
Отакий журнал «Плейбой».
Племенем вивчають, разом, -
Лише чути: - йой та йой.

Граціознії постави
І фігурки, бюсти пишні.
Папуасам все цікаве -

Оксана Дністран
2026.03.18 21:01
Перемовчи, перетерпи,
Перелюби мою печаль,
Коли розхристані вітри
Крізь мене мчатимуть у даль,
Коли відступниця зима
Мене полишить на весну,
Коли давитиме вина
Холодним потом після сну,

В Горова Леся
2026.03.18 20:36
Весняного зачаття дух тонкий
Несе світання поспіхом несмілим.
Де снігу нерозталі п'ятаки
Дивацьким слідом поміж трав осіли,

Збігаючись до півночі у тінь.
Так схожі на потріпані мачули.
Обабіч них струмок прохлюпотів,

Олена Побийголод
2026.03.18 19:12
Михайло Голодний (1903-1949; народився й провів юність в Україні)

Йшов загін над берегом
    в цокоті підків,
на коні під прапором
    командир сидів.

Голова зав’язана,

Марія Дем'янюк
2026.03.18 19:05
Молочний місяць — золоте телятко,
Візьму тебе на руки й притулю...
Одвічна на Землі для всіх загадка:
Хто це говорить зорями «Люблю»?
Чому стежина в небесах ясніє?
Хто йде по ній і одночасно мріє?
Чому сопілки музика бринить,
Коли, здається, все до

Борис Костиря
2026.03.18 13:24
Народжується ранок, як оргазм.
Народжується у вогні страждань.
І кожен промінь, наче богомаз,
У первісному вихорі жадань.

Проміння пронесеться крізь пітьму,
Немов крізь павутиння і полон,
Крізь пустку ошелешену й німу,

Юлія Щербатюк
2026.03.18 13:14
Маки цвітом в полях облетіли,
Скоро в вікна загляне зима.
І природа слаба і безсила
Вже не схожа на себе сама.

По самотніх і голих алеях,
Там, де шурхіт опалих пожеж.
Голови не покривши своєї,

Юрій Гундарів
2026.03.18 09:47
Оперний співак зі світовим іменем. Володар унікального голосу - контртенору.
Соліст Паризької національної опери.
Перебуваючи за межами України, ніколи не припиняв переживати за її долю, завжди був у вирі подій.
Загинув у бою на Донбасі від кулі снайп

Віктор Кучерук
2026.03.18 06:36
Сірі котики вербові
І пухнасті, і м'які, -
І убрані празниково,
І завжди небоязкі
Ці сіренькі верхолази,
Ці пухнастики малі,
Що знов просяться до вази
На письмовому столі.

С М
2026.03.17 22:01
За чуттями як-от бити фарфор
Або сміятися
Бий фарфор, сміючись
Бий фарфор, сміючись, сміючись

За чуттями, як-от падолист
Або усміхання
Падай листям усміхаючись

Іван Потьомкін
2026.03.17 17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на

Ігор Терен
2026.03.17 12:43
                    І
Що не малюй,
              а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.

                    ІІ

Віктор Кучерук
2026.03.17 06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над

Ярослав Чорногуз
2026.03.17 01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.

З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі

Артур Курдіновський
2026.03.16 18:13
МАГІСТРАЛ

Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.

Так важко волю стиснути в кулак,

Борис Костиря
2026.03.16 10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.

Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,

Віктор Кучерук
2026.03.16 05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...

Євген Федчук
2026.03.15 17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно

С М
2026.03.15 16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж

Ігор Шоха
2026.03.15 16:17
                    І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.

Борис Костиря
2026.03.15 11:56
У сні побачу болісні пророцтва,
Які хотів спалити у вогні,
Тривог і болів, дива і юродства
В мінливій і безмежній глибині.

У сні приходить те, що неможливо,
Химерне, дивне, неземне, із дна
Морів і океанів. Пустотливо

М Менянин
2026.03.15 02:02
Насичено ядом життя України,
хто поруч чи рядом бере від людини?
хто має підступне бажання очолить
народ цей і далі продовжить неволить?

Кому завдяки не закінчена битва
за щастя в житті і за промені світла?
кому до вподоби подвійні стандарти

Нічия Муза
2026.03.14 21:40
Життя минає, та ніколи
мене ніде не омине
моє оточення земне –
гаї, луги, поля і доли.

І поки люди є навколо,
а в небі сонечко ясне,
природа слухає мене,

Ігор Терен
2026.03.14 21:36
Минають ночі, і за днями дні,
і сонечко до літа покотило,
і мало що напам’ять залишило
до осені останньої мені.

А далі, як буває уві сні –
багряні увижаються вітрила.
Ассоль чекає! Напинаю крила

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Арсеній Літванин
2026.02.25

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:01 ]
    * * *
    Там далеко десь є планета,
    Де пасеться фіалкорова,
    Їсть траву голубу й співає
    Перламутрово-загадково.

    Це планета моєї втечі,
    Там я буду самим собою -
    Шестиногий, блакитноплечий,
    З оком лагідним над губою.

    Там до мене зберуться друзі -
    Троглодити, анацефали -
    Псевдофльорки розкриють вульви,
    Щоб скоріше ми їх запізнали.

    Але ми на них - нуль уваги,
    Полягаємо під верблоїд
    І хильнемо шмальної смаги -
    Смаги з кореня Рубероїд.

    Й заспіва нам фіалкорова
    Пісню-джусі, любиму змалку,
    Й масіпусінький у травинці
    Мент сюрчатиме у сюрчалку.

    А під ранок вже захмелілі,
    Перламутрово-загадкові
    Ми на віки поснем на хвилі
    Рубероїдної любови.

    1995


    Рейтинги: Народний 4.83 (5.17) | "Майстерень" 4.5 (5.18)
    Коментарі: (1) | "Із збірки "Шедеври""


  2. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:29 ]
    * * *
    МАРТ

    Верещить на голій гілці кіт
    І в мені прозоро ворухнулось
    Те, що вже давним-давно звернулось
    Й загубилось за туманом літ...

    1984

    * * *
    Немає більшої удачі,
    Коли без комплексу й напруг
    Поряд з тобою різво скаче
    Красивий сексуальний друг!

    1988


    Рейтинги: Народний 5.08 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  3. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:18 ]
    МАКАБРИЧНА ВІЗІЯ
    Пацюки на дереві виїли ворон,
    Я іду збентежений після похорон.
    А на перехресті міліціонер
    Наче і не бачить, що я ще не вмер.
    Ех, життя-хріновина, штука не з простих -
    Довелось сьогодні закопать живих,
    І ніхто не плакав, і з землі не ліз,
    Видно, все на світі має вищий смисл.
    Все уже розставлено по своїх місцях,
    Й кожному розп"ятому вбито кожен цвях,
    Все на світі правильно! Правильний цей світ!
    Як умру у чистім полі, всім пошлю привіт!

    1988


    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  4. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:30 ]
    ФАТАЛІСТИЧНА ВІЗІЯ
    Турбуленція в небесах
    Виклика пертурбацію долі -
    На рівнім місці з"їжджає шлях,
    Завивається в карамболі:

    "Знай, псяюхо, твоє діло швах -
    Ти не газда своїх дестинацій,
    Ти гомунукль, мураха з мурах,
    Марйонета у грі констеляцій!"

    Смик не смик - порятунку нема!
    Предиковано всі твої рухи,
    Астроімпульс - й на лантух лайна
    Перем"ято зухвалого зуха!

    Крах, коляпс і тотальний дебакль,
    Непоборна перфідія долі -
    Будь ти хоч автентичний Геракль,
    Тебе скрутить в липкі карамболі!

    1992


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.17) | "Майстерень" 4.5 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  5. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:59 ]
    З "Ілюстрованого додатку до колекції поетів" №2
    Нечуйно виповнилась ніч,
    Бурштини зір вплела у крила
    Тривожно в серці гикнув сич,
    Та вирватись уже несила.

    О ніч-чаклунко! Вчадів я,
    П"ючи із чари чари-трути -
    У щебетанні солов"я
    Лихії віщування чути...

    Байрак, діброва й переліг -
    Все мовить темними словами,
    В СВІЧАДІ ПЛЕСА ЗЛОТОРІГ
    ПОВІСИВСЬ ДОГОРИ НОГАМИ!

    І заслабка моя рука
    Писать урочого сонета -
    Ся ніч очима павука
    Всю душу виссала з поета...

    1984


    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  6. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:05 ]
    з "колекції поетів", №6
    Сиджу в кав"ярні, цмулю каву,
    Ніщо не провіща револьту,
    Проваджу бесіду цікаву
    Про Маркеса і Верхню Вольту.

    Та в голові вже зріє дата
    І раптом настає пора,
    І клишоногі віршенята
    Чкуряють з-під мого пера.

    Чкуряйте з Богом, любі діти,
    Мої маленькі пердуни,
    Я ж буду плакать і радіти
    Й в кав"ярні протирать щтани.

    1986



    Рейтинги: Народний 5.08 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  7. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:30 ]
    з "колекції поетів", №9
    Я прийду десь у втомі з роботи
    Ти наллєш мені, люба, какао,
    А собі - філіжанку скорботи:
    "Як там справи в братів із Макао?!"

    Хоч ти жовта, як стигла цитрина,
    А я білий, як біб із квасолі,
    Нам однакове ймення - людина,
    В нас однакові долі та болі!

    Тож нехай там загрози і грози,
    І нехай ще сутужно в Макао,
    Поєднали і радість, і сльози
    І цитрину, і біб, і какао!


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  8. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:48 ]
    * * *
    Муедзин на мінареті
    Знов кричить "Аллах акбар!"
    Не піду я в синагогу -
    буду Леніна читать!

    * * *
    МОРБІДНА ВІЗІЯ

    Лободубі дуболоби
    Дуболобі лободуби...

    * * *
    Співа соловейко,
    Бо хоче самку,
    Тільце гаряче,
    Серденько б"ється! -
    Мудрий, прекрасний
    Закон природи:
    Хто не співає,
    Той не .......

    1989


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.17) | "Майстерень" 4.5 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  9. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:32 ]
    РУССКИЕ ЛИМЕРИКИ
    1
    Молодой чеовек из Рязани
    В ресторане накушался дряни
    Хоть ему не впервой,
    Не донёс он домой
    То, что давеча съел в ресторане.

    2
    Молодой параноик с Суматры
    Посещал без разбора театры.
    Есть в театре буфет,
    Или там его нет -
    Всё равно театралу с Суматры.

    3
    У купца из предместий Пекина
    Подрастало в усадьбе три сына:
    Цзаофань - старший сын,
    Средний был хунвейбин,
    Ну а Ванька - лентяй и дубина.

    4
    Молодой человек из Полтавы
    Добавлял себе в каву отравы.
    Раз-другой отравился,
    А потом пристрастился,
    И теперь пьёт отраву без кавы.

    5
    Молодой человек из кордовы
    Алименты платил для коровы.
    Жизнь порою сложна,
    Разве в этом вина
    Молодого отца из Кордовы?

    6
    Молодой лоботряс из Джакарты
    Проиграл всё имущество в карты.
    Если в бубне дыра,
    Заказать мизера
    Мог лишь этот кретин из Джакарты.

    7
    Молодой человек из Сибири
    Где бы ни был, таскал с собой гири.
    "На фига тебе это?" -
    Нет у парня ответа,
    У него есть с собой только гири.


    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  10. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:13 ]
    * * *
    Я був в Ленінграді,
    Я пив там вино
    Вино в Ленінграді
    Це справжнє гівно!

    Я був за кордоном,
    Я пив там коньяк -
    Коньяк за кордоном -
    Сциклистий шмурдяк!

    Ніде так не п"ється
    Як в тихим дворі
    У Києві ріднім
    О пізній порі.

    1987


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  11. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:32 ]
    АНГЛІЙСЬКА БАЛАДА
    Миднайт. Лише байдужий мун
    Замок, Ай, самотні кроки.
    Лунко б'є холодні клоки
    Старовинний пендулум.

    Сто століть і сірий стоун...
    Хто там ?!. Незнайомий гест?!
    Ноубоді...Тисне чест,
    Колд віків проходить в боун...

    Знаю, скрізь тут ходить дес,
    Всі, хто був, пішли вже з нею,
    По таємнім, темнім вею
    Всі минули й зникли десь.

    Ай'м елоун... Й тільки в найті
    Я скликаю їх усіх,
    Знову чути м'юзик, сміх,
    Мову благородних кнайтів!

    В їхнім колі я сміюсь,
    Тайми згадую лицарства,
    Глорію колишню царства
    Й лиш під морнінг схаменусь...

    Замовкають звуки струн,
    Проскакав зелений дофін,
    Час, коли я ляжу в кофін,
    Знає тільки пендулум.

    1984
    [пендулум - годинник з маятником]


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.17) | "Майстерень" 4 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  12. Юрко Позаяк - [ 2006.02.16 12:42 ]
    * * *
    Видно, я ріс в недобрі часи,
    Я не можу сприймати поезію
    Коли в присмерках бродять менти
    Заважають приймать анестезію

    ОБІРВАНИЙ ЖІНОЧИЙ СОНЕТ
    ПРО КОХАННЯ

    Ти увійшов у мене наче спис
    Й обвис...

    1991



    Рейтинги: Народний 0 (5.17) | "Майстерень" 0 (5.18)
    Прокоментувати: | "Із збірки "Шедеври""


  13. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:18 ]
    Кінець зимівель
    Тишоблудить зима: сніголіт, вітростій,
    Монументи слідів убираються в мармур.
    У туземнім раю замерзають святі,
    зависають в повітрі... Для зцілення карми
    На зимових майданах збирається люд,
    Колядує під кригою гострого неба,
    Розглядає завислих святих, мов салют,
    І зникає в домівках. Здавалося, ще би
    Кілька схожих сеансів санацій і згод -
    І засяють над душами райські свічада,
    Розірветься мішок неземних насолод!..
    Так здається завжди на межі святопаду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.51)
    Коментарі: (3) | ""Війни і зимівлі""


  14. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:56 ]
    * * *
    Вони хтиво зляглися. Вона завагітніла вмить.
    Він долоню поклав на живіт - вона розродилась.
    Дитинча підросло, прожило, і умерло, й смердить,
    Ще раніше і їх запроторила в себе могила.

    Так закінчився рід, розгубивши усі імена,
    не подбавши про святці, реліквії та документи.
    Ким він був? Термопільцем, тернопільцем? Хто його зна.
    А вона? Циганчам, потерчам чи купчихою з Гента?

    Та легендами світ не дійма це сімейство благе,
    Що на ньому й зростає споруда, сотворена Богом.
    Вони мовчки зляглись, народили, померли, і - ген -
    Дитинча постаріле повзе в козачки до святого.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.51)
    Прокоментувати: | "Понуре деревце"


  15. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:03 ]
    Крапки
    13
    Осінній виноград. І кіт,
    Мов келих білого вина...
    Дощу надірвана струна,
    Дощу мелодії гіркі.

    Старий листок, старий горіх.
    Згорає птах на двох вітрах.
    І тихо надійшла пора
    На тиху смерть, на тихий гріх...

    Кущі чіпляються за день, -
    Від сірих нігтів сиза тінь.
    Осінній виноград. І кінь,
    Мов білий кіт з вином іде.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.51)
    Прокоментувати: | "КРАПКИ"


  16. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:14 ]
    Крапки
    2
    Павуки, як пройдена сторожа,
    На зубах поскрипує багнет.
    Боже мій, нехай не переможу
    Запах відморожених ранет!..

    Стільки бився, устократно б'юся,
    Хай умру - тореадор зими, -
    Господи, посапуєш у вуса,
    Боже, нас до себе не прийми!

    Хай заплачем на хрестах багнетів,
    Хай цілуєм ноги павуків, -
    Боже, ми - два зірваних ранети -
    Дякую. Ти добре попоїв...


    Рейтинги: Народний 5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.51)
    Прокоментувати: | "КРАПКИ"


  17. Назар Федорак - [ 2006.02.16 10:01 ]
    Крапки
    1
    Вечірній дощ застиг, неначе меблі,
    Крісла туману боязко ідуть,
    І їхня вічна полохлива путь
    Минає наші погляди затерплі.

    Ми звикли так. Твоя волога сукня
    Сто літ як захлинулася слізьми,
    І в інтер'єрі мокрих фарб не ми,
    Лиш погляди, покинуті в майбутнім.

    Ми зникли так... Не знайдені картини,
    Забуті п'єси, втрачені томи.
    Старий туман зустрінемо не ми,
    Для нас лише вечірній дощ застигнув.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5 (5.51)
    Прокоментувати: | "КРАПКИ"


  18. Сергій Татчин - [ 2006.02.16 09:19 ]
    М.Фішбейну
    Коли холодні янголи зими
    Піднімуть в небо довгі срібні труби,
    Й поллється сум-мелодія, а ми
    Уявим, як примерзли їхні губи;
    Коли Земля зупиниться в пітьмі –
    Ділити всім живим грудневі зорі,
    Й поділить, і залишиться в умі
    Той залишок, в якому ми – прозорі;
    Коли Господь прихилиться чолом,
    Щоб подивитись людові у очі,
    І вклякнуть люди: „Господи... Шолом!”
    Й Господь перехреститися захоче;
    Тоді і я, і друг мій – ще не мрець,
    За стільки слів не схибивши ні разу,
    Через ліси і гори – навпростець,
    Дійдемо у пітьмі до Фішбейнstrasse,
    Й три пари рук розкинемо в хресті,
    Як і тоді, коли була причина,
    Бо на коли – ми маємо – тоді,
    А на причину – рима – Батьківщина,
    Тоді Господь від праведних щедрот
    Запалить день на самім сході суші
    І усміхнеться з зоряних широт,
    Й земля здригнеться
    й далі колом
    рушить...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.78)
    Коментарі: (1)


  19. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:23 ]
    * * *
    Тканина пересичена вином.
    воно із неї крапає, мов кров,
    і ти у платті - ніби жертва свіжа.

    Але весела жертва і хмільна,
    що всім дає гарячого вина, -
    і я ревную до усього світу.

    Моя ти королево потайна,
    таємна, темна посередо дня,
    а серед ночі - світла, як молитва.

    Наближення повільне, мовби сон.
    Я пійманий твоїм ясним вином.
    Та впитися
            мені шкодує
                      доля.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу"


  20. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:36 ]
    6 Колекція коханок
    Любаска повна і важка -
    Люблю таких! Тілиста - щедра.
    Лиш голос їй подам - готова
    Лягти у слухавку і ждать...

    Конячко радісна! Як ми
    З тобою вволю нагасались.
    О, буде що
    нам
    спогадати
    На вбогім
    смертному одрі!


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу"


  21. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:56 ]
    5 Колекція коханок
    Мов пес побитий, я приповз
    До тебе. Мовчки, прохолодно
    Ти відчинила. Порятуй!

    Казав я: бий мене, топчи!
    Возненавидь! Або розсердься.
    Мовчала ти. Але уперто
    Я каявся...

    ... І ляпаси твої, і стогін,
    І зуби гострі, молоді,
    І крик розпачливий, і ласе,
    Немилосердне катування -

    Ця відомста мені дала,
    Упорснула шалену силу -
    Кусай, кусай у серце голе:
    Я сам благаю, аж кричу!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  22. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:12 ]
    4 Колекція коханок
    Їй хочеться! Але боїться:
    Я чую нюхом. Невротична
    Ся кітка, ніжна, боязка.

    Прикриє очі - та повіки
    Тремтять, гарячі... Я веду
    По линві натяків і ласки.

    Її напруження мені
    Передається... Що зі мною? -
    Я наче підліток... Ураз

    У ній спалахує вино,
    Хоробре, владне і зухвале -
    Я, нею пійманий, горю.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  23. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:28 ]
    3 Колекція коханок
    Я тебе впіймаю, видро кучерява!
    ...Золоті коліна блимали в пітьмі.
    В рестораннім раї очі обіцяли,
    І бокал шампану
    шал підігрівав.

    Ти підігрівала? Видро кучерява,
    Досі я не знаю - як розтала ти.
    І лише кружало, там де ти лежала.
    Зібгана, мов постіль, сиротлива ніч..


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  24. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:44 ]
    2 Колекція коханок
    Вона іде - і грає шовк:
    Він ліпить звивини і форми
    Її невичахлої плоті.

    Сховався: темно ув очу.
    Заласся
    тягнеться, мов слина.
    І вже повзе по спині хтивій
    Слимак-я-хочу!...
    Диво з тіла: ось тільки спало -
    Наче хто
    зненацька струм ввімкнув, і лиса
    Чманіє бідна голова...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  25. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:31 ]
    1 Колекція коханок
    Груди гостренькі та очі дитячі - за ними
    Бачу я сплячий, іще не відкритий вогонь...
    Дівчинко люба, не шарпайся - я ж не почвара:
    Я научу тебе розкошам і таїні...

    Сад я досвітній люблю, нетолочені трави:
    Стежки немає, незбита дрімає роса...
    Та сторожка огорожа впівока дрімає,
    Тиша незаймана вабить - не знає сама...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.27) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  26. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:31 ]
    * * *
    О, так: жіноче тіло - це крайобраз,
    Пейзаж ясний, мінливий. Перехлюп,
    Перетікання форм. Ти придивись
    До пагорбів і видолинків - чисті
    Смагляві лінії, що ладні розчинитись
    І в землю увійти (хоча вони -
    І лінії, і форми - це земля
    У розповні). А ти її не знаєш:
    Бо брати - це не значить упізнать І злитися.

    Не там шукаєш поклади любові.
    Тому такий голодний, як жебрак...


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.27) | "Майстерень" 6 (5.39)
    Коментарі: (4) | "Із циклу "Колекція коханок""


  27. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:39 ]
    * * *
    І спали не рознявшись. І вода
    Несла катамаран. І напівсонні,
    Серед ночі, набряклі від любові,
    Були готові...

    А у воді як весело кохатись
    Актинії із ... я не знаю, що
    Пливе до неї, у вологу квітку
    Покласти золоту свою ікру.

    Паруються, радіють під землею,
    Чамріють од веселого злиття
    Живі клітини. Темне каменюччя
    Перетікає в теплі порожнини.

    Це кровообіг вічного життя?..


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 6 (5.39)
    Прокоментувати: | "Із циклу "Колекція коханок""


  28. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:44 ]
    3. Allegro
    Оселя духу - десь там, поза нами.
    І на землі він смутен, скутий. Ніч
    Його виводить в обшири безмежні.

    У хорі ангелів його світився голос
    І vox celestis ще звучав за ним,
    Коли удосвіта він повернувся долу.

    Здригнулось тіло. Хто? Ніхто мовчить.
    Та на єдину мить

    тобі відкрились
    Такі простори і така любов -

    Аж хочеться від радості ридати,
    І обійняти світ і приєднатись
    До вічності.



    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  29. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:56 ]
    ІІ Trio
    1.
    Не квапитись, - нехай обволікає повільна золота клейковина:
    у спогадів - окреме існування.
    Сховатися - читати щит Ахілла, чи в алкоголь
    упасти, чи в альков?
    - забутися: уже немає Сили вдавати далеч. Потягу, снаги

    Розмножуватися? - смішні потуги і залицяння цяцьок і утроб.
    Згоріло все дотла. До перед-мови.
    У серці яйця відчаю і згуб: мерзенний гріх, убозтво остаточне

    2.
    Приклич собі рухомий краєвид -
    у поїзді, наприклад, у польоті,
    Вві сні чи наяву: і сам себе
    Од смерті одволаєш, одвоюєш.
    Але туди, де креслення крила (переріз поперечний, довжина,
    структура пір'я...) ангела
    Самого, - туди не рвися: у робітні Бога тобі не місце...

    3.
    Спокійна шкіра тепла і зручна. Стирається і серце, і лице, -
    але хіба тобі
    Кували тіло?
    Коли трава постелиться - невже
    Забув її колінце золоте, яке само просилося до губ
    і сходило м'яким солодким соком?

    Звикай до смерті, як звикає жінка
    До крові: не лякайся і не бійсь. Але кругом насипано піску:
    у ліжку, під повіки, на волосся..
    Твоя тілесна думка - затісна, але потроху учиться душа
    тонесеньке вимолювати слово...



    Рейтинги: Народний 6 (5.27) | "Майстерень" 7 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  30. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:20 ]
    Й. С. БАХ. ТОКАТА ДО МАЖОР, В. 564
    1. Allegro
    Жебраки у церкві, калатала
    Прокажених, огняні стовпи
    Проповідей

    і важкі дими
    Від аутодафе - привселюдні
    Спалення і показові страти.

    Та чому ж не меншає гріха?
    Карлики і плекане лицарство,
    Виродки, Потвори химородні,
    Всіх ковтнуть

    пекельні казани.

    Самобичування і стигмати,
    Осявання, видива, екстаз:
    Вірили - і булькала смола,
    І сірчаний дим услід стелився
    За сухими темними ченцями...

    Спекатися пекла у душі,
    Клекоту гарячої гордині
    І думок тілесних - сотні років
    Нас учили - та невчуто глас
    І криваві води підійшли
    Аж по груди.


    2. Adagio

    Нагими -
    У просторі страждань і мук,

    у нескінченному потоці
    Блювотини, облуд кривавих,
    Як на показ, гарячих місив, -

    пливемо.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  31. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:45 ]
    Г. Ф. Гендель. Концерт для органа з оркестром (ля мажор, тв. 7 № 2)
    3. Fuga
    Вогні біжучі, сморід попелища
    Апокаліпсис вибухів і бур -
    Усе минулося, усе забулось?

    Із мезозою вийдемо? Із моря?
    Усе спочатку - з глини, із ребра
    З білкової розлитої клітини?

    Я хочу володіти всім - і мною
    Владає все на світі, і нема
    Ніде умиротворення і раю.

    Пожадливість і захланність - жеброта
    Просіяна залишиться. Але
    Кому у серці вічність просіяє?

    Хто знав, що пристановище - у слові,
    Хто визволив од смерті вічний дух -
    Утік тривоги рваної і страху.


    Рейтинги: Народний 6 (5.27) | "Майстерень" 6 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  32. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:10 ]
    Г. Ф. Гендель. Концерт для органа з оркестром (ля мажор, тв. 7 № 2)
    1. Ouverture. A tempo ordinario

    Пасуться золоті єдинороги з грузькими динозаврами. Вовки
    Цілуються з овечками і ланню.
    Де визрівають пахощі і звуки, зав'язуються вітер і дощі, -
    Блаженний спокій, ясність, міра, лад
    і вічний час у вічних виногронах.

    Живий, одухотворений гербарій - від моху до жагучих орхідей;
    Тут ще немає попелу і тліну,
    а золото жовтіє тихо, скромно
    Поміж грудками ситої землі.
    На всьому, всюди знати Божу руку,
    шорстку і щедру.

    Аж ось і ми - невинні і пречисті,
    Із душами дитячими: на них
    Іще ніхто не написав нічого: tabula rasa.
    Ангели врочисті виспівують хорали в унісон.
    Чого ми хочем - і самі не знаєм,
    бо що таке бажання: сила? час?

    Але нам треба сторожа у сни,
    бо відчиняє наші сновидіння
    хтосья невідомий,
    Довгий і слизький.
    Він тягне нас по лабіринту мозку, у закапелках
    Схованок і тайн показуючи те, чого не знали
    І знати не хотіли. Після сну
    У нас уже не ті, не чисті очі...

    2
    Господи, прости
    Небес над нами не згортай.
    Немилосердною красою
    Нас вилікуй. Різцем важким
    Пройди по серцю. Борозенки
    Сочитимуться. Оберни
    Наш куций розум і сваволю
    На послушенство.
    Благодать, дитяча лагідна душа
    Повернеться у груди.


    Рейтинги: Народний 6 (5.27) | "Майстерень" 7 (5.39)
    Прокоментувати: | "Поетичні інтерпретації органної музики"


  33. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:45 ]
    * * *
    Охлялий спалений папірчик
    Зів’яв. І ніжні письмена,
    Які писав усе життя, —
    Уже ніхто не прочитає.

    О зимна старосте! Поміж
    Лопаток
    ти морозним лезом
    Лоскочеш: хочеш нагадать
    Те молодече гарцювання
    І кров гарячого коня?

    Нічого більш не хочу я —
    Це найстрашніше.
    Та хіба що —
    У ложе, де самотність плаче,
    Де віє вітер і пісок
    Насіюється... проступає... —
    Її, сяйливо-молоду,
    Пахучу
    власним
    чистим
    тілом, —
    Її до мене поклади.
    Я тільки грітимусь о шкіру,
    О пульсування
    ніжних вен —
    А більш нічого...
    І засну —
    Мов немовля...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  34. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:57 ]
    * * *
    Ти нестерпна у вроді своїй,
    Хоч я знаю: для себе самої
    Ти цвітеш.
    І один лише раз
    Ти дала мені розкіш
    владання.

    Вполювати, украсти навіки!
    Прикувати ланцем...
    Але ні!
    Одягнути на стегна тремтячі
    Я жадав би
    цнотливості пояс.

    Він зі срібла кується? Зі сталі
    Виливається? І — чи на ньому
    Викарбовують гострі погрози
    Чи оздоблюють?
    Де там замок?

    У музеї Британськім, у Луврі,
    Я шукав за зразком... Та не бачив.
    І тепер, засинаючи, креслю —
    Аж в очу мені темно стає...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  35. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:04 ]
    * * *
    Якби не дбав про власне сім’я —
    Од мене в тяж
    зайшла б не ти
    Одна...
    Я списків не складаю,
    Але подумати... Усі,
    Якби зібралися, — добірне
    І вишукане товариство!

    У кожної — свій потаємний
    Мід пелюсток дозрілий мед,
    У кожної лежить насподі
    Волога матова перлина,
    Яку, пірнувши, дістаю...

    Але від кожної — дитя?
    Садок дитячий і життя
    Засмикане? Побійтесь Бога!
    Хіба що у страшному сні
    Таке привидиться...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  36. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:17 ]
    * * * З “НОВОЇ КОЛЕКЦІЇ КОХАНОК”
    Коли у танці грудь її танцює —
    Губами хочу персо уловить,
    І прямо тут уп’ястися, на людях,
    І випити її усю до дна.

    Але ж одразу тягнеться рука
    Униз, де вільгістю
    вже зайнялося лоно.
    Отут, при всіх, затиснути в куток!
    Однак нічого темними не бачу.

    Ти, спалахнувши, вирвалась, побігла —
    А я мов грім.
    Який у тому гріх,
    Що я тебе хотів?І не збагнути
    Цих довгоногих
    вітряних істот.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  37. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:16 ]
    * * *
    Жадаєш, а від іншого — таку,
    Неначе ниті бабиного літа,
    Шовкову ніжність...
    Я себе не знаю.
    Скільком би я належати хотіла?
    Або — нікому? Чи на полюсах,
    Чи — посередині моя справдешня правда,
    Захована, закопана під землю?

    Вона мовчить, її ніхто не знає,
    Немов скелети кельтські, і повік
    Той чоловік, який
    з тобою поряд,
    Ніколи не довідається тайни…

    Але ж ти грішниця! Хіба що — на папері...
    Однак — це гріх: у помислах, у снах...
    Я просинаюсь і крадьки реставрую
    Твій погляд на оголеному серці.

    А справді, що було б, якби здійснились
    Історії?
    ...Мов жаб‘яча ікра,
    До берега прибита, що чекає,
    Коли із неї пуголовки вродять...


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  38. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:24 ]
    * * *
    Ти молода, як ніж, який зробили вчора.
    Сяйлива і гнучка — з колодочки до вуст.
    Але найперш — сама
    собі ти небезпечна.
    Краса — це ніжний ніж, який шукає крові,
    Хоч ріже тільки хліб, і тільки воду п‘є, —
    Але хто знає, що
    у нього є на мислі?

    Хтось — хоче напоказ, а хтось — притрусить сіном
    Чи попелом — аби спокусою не буть
    І не нарватися на невблаганний гріх.

    О лестощі вузькі і погляди олійні,
    Що тягнуться, мов сіть, як мимовільна хіть.
    Ти молода — яке сумне випробування...


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  39. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:37 ]
    * * *
    Ти втікаєш од цієї сухореброї безпритульної осени,
    Сльотавої і сльозливої,
    Яка тичеться у твоє обличчя
    Холодним носом.
    Швидше, швидше додому —
    Змерзлими негнучими пальцями дістати ключа,
    Втрапити у шпарку, —
    Омріяне домашнє тепло
    Чекає в червоному пледі.

    Змерзлими пальцями дістаєш ключа,
    Ледве втрапляєш у шпарку,
    Відчиняєш омріяні двері —
    З порога в обличчя — безпритульний вітер,
    По кісточки — вода із мертвим холодним листям,
    Сиротливі голі дерева
    І холод — до кісток.


    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  40. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:39 ]
    * * *
    Рідка ця річка. А колись були
    Такі щільні шовкові її води —
    Обтягували тіло аж по брови
    І ти була блакитна, як стріла.

    І гріховодна, й богобоязлива —
    Русалка, що на березі
    луску
    Дзеркальну розстібає, тіло сушить —
    Дерев’яніють очі у човна.

    Ти вся була — куди ти попливла,
    Чи розчинилась, як життя минає?
    І докору, приниження і жертви
    Ти не зазнала, бо тебе старою
    Не бачили.
    Куди ти попливла?



    Рейтинги: Народний 5 (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  41. Людмила Таран - [ 2006.02.15 23:11 ]
    * * *
    Виярки, вибалки, хащі і пущі.
    Гроші і вірші, між ними — душа.
    Де ти ходила, дитино моя,
    Що реп’яхи, як гріхи, почіплялись?

    Виярки, вибалки, русла колишні.
    Руки потріскані, наче земля.
    Ти не зуміла прожити безгрішною.
    Бити у груди — ще не каяття...

    Виярки, вибалки — тільки не прірвою,
    Що розверзається і поглина...
    Хащами-нетрями, пущами-дебрями
    Тисячоліттями рветься душа.


    Рейтинги: Народний -- (5.27) | "Майстерень" 5 (5.39)
    Прокоментувати: | "Вірші київських поетів"


  42. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:06 ]
    ЕЛЕГІЯ ШІСТДЕСЯТИХ
    Літо пахло м'ячем, бузиною, порічкою,
    в надвечірніх кущах цілувалися пари,
    і коли стигле сонце сідало за річкою,
    пахли тихим дощем кам'яні тротуари.

    М'яч летів до небес над антенами й липами,
    шкіряне і космічне буле його тіло.
    З виноградних альтан херувимськими хлипами
    розтікався в ефір вундеркінд Робертіно.

    Ніч густішала вмить, м'ячик танув у темряві,
    загоралися лампи в садах і на ґанках,
    потаємна глибінь відкривалась у дереві,
    озивалися тіні на бляклих фіранках.

    М'яч уже не вертався:
                                                       пропав на дистанції.
    З переповнених чаш голубі водомети
    пульсували над парком, де щовечора танці,
    де холонули в ніч каруселі й комети.

    М'яч повис угорі, а роки розгорталися,
    мов солоні моря, мов піщані пустелі,
    і до ранку для нас, ніби світ, оберталися
    і скрипіли порожні сумні каруселі…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (2) | "СВІТЛОВИЙ РІК"


  43. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:15 ]
    Постріл
    Ти заповзеш,нечутний, ніби вуж,
    у золоті дзеркала установи,
    поправиш ружу й посміх Казанови
    і сам собі накажеш: кроком руш

    до кабінету, де -- вершина змови.
    Тебе чекає мрець -- очей не мруж,
    а, вихопивши револьвер із руж,
    спрямуй на нього дуло тридюймове.

    Ти станеш в цю хвилину шестикрилим,
    а він повільно зсунеться на килим,
    потягне канделябр і паламар.

    Ти скинеш рукавички (щойно з пральні)
    і, розпізнавши натяки астральні,
    почуєш, як видзенькує комар.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (1) | "СВІТЛОВИЙ РІК"


  44. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:53 ]
    * * *
    Травень є травень. І ми неповторно живі,
    й наші сади мов ліси з непролазною тінню.
    Скільки тепла подаровано цьому камінню,
    світла — цим вікнам, підземного тління — траві?

    Скільки увімкнуто в нас кольорових вогнів?
    Травня несем на собі неспокійну відзнаку:
    тут, між великістю каменя й малістю злаку,
    чи не обернеться милість природи на гнів?

    Скільки на наших очах облетіло кульбаб?
    Що залишається — стебел пусте безголів’я?
    Мислячих стебел розкішно-густе пустослів’я?
    Стежмо за вітром, і промінь — мов поданий трап.

    Кров переміниться. Цвіт на каштанах мине.
    Ми поспішаємо жити, немов після мору.
    Може, у тім і спасіння — пізнати цю пору,
    ніби останнє цвітіння. Єдине. Одне.


    Рейтинги: Народний 6 (5.45) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (1) | "З циклу «Нотатки фенолога»"


  45. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:28 ]
    * * *
    Скупа природа наших середмість:
    на тлі домів, незрима і знищима,
    хода дерев. Читаймо це очима
    з повільних віт, немов бентежну вість.

    І ти питаєш: ну до чого цей
    камінний кущ, і цей букет на сходах,
    і цей вітраж, мов кольоровий подих
    сухих суцвіть — осмута для очей?

    До чого цей парад настінних пащ,
    віконний цвіт і виноградний плащ —
    ерзац лугів, закляклий у гордині?

    Ми тут зросли. Пізнати нам дано,
    як гола павіть б’ється у вікно,
    як перший промінь в’ється по гардині


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати: | "СВІТЛОВИЙ РІК"


  46. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:00 ]
    САМІЙЛО НЕМИРИЧ, АВАНТУРНИК,
    самому собі

    вчора був ти герой одягався у плащ
    їздив кіньми і саньми співав пияцьки
    нині сівши у вежу ридай пропащ
    згвалтувавши дівча що розносило пляцки

    може сп'яну а може скосив тебе шиз
    я не бачу причин для такого лайдацтва
    тож лежи в ланцюгах лунко кинутий вниз
    ти що пив і гуляв і мав купу багацтва

    мав півміста друзяк і півміста курвів
    розважався магнацьки цицьки мав і цяцьки
    та знеславив себе і родину і львів
    і дівча і курвів і вітчизну і пляцки

    ти тепер найостанніший князь волоцюг
    за невинне дівча що не з'їло б і муху
    цокоти у пітьмі і лижи свій ланцюг
    і лежи мов лантух окаянний свинтуху

    недостоєн єси щоб кишки твої псам
    запитає суддя та не в янка чи в яцка
    а у тебе хоча ти не відаєш сам
    чи дівчини хотів чи хотів її пляцка

    чи кохання хотів що неторкане ще
    пропливає над ринком де рила і туші
    ну бо що це за світ і куди він тече
    коли в ньому лиш тюрми і вежі й катуші

    якось так воно все у глибокій дірі
    і на Бога на чорта те личенько біле
    от хіба що лишень упирі і щурі
    і на цьому амінь Бідолашний Дебіле


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  47. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:40 ]
    СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ. 3. ЄХИДНА
    Повертаємся, всіявши зойком оази;
    кров на піхвах, засмага східна.
    Та зачинене місто, мов острів прокази,
    або клітка, в якій єхидна.

    Поки нас не було, поки нас у пустині
    прошивала сурма побідна,
    на стовпах і криницях, мов сіль на хустині,
    проступило тавро: єхидна.

    Ми згубили себе в агарянськім поході.
    Перемога цілком не видна.
    І до рідних дверей нам достукатись годі,
    і вітчизна немов єхидна.

    Рідні панни зів'яли по вежах і клітях,
    пізня ласка така фригідна.
    В зимних венах померло дзвінке повноліття,
    а в очах ожила єхидна.

    Це вона відкладає століття, мов яйця,
    по торгах, де музика мідна,
    де помости смертей, де живуть і бояться,
    де юрба сичить, мов єхидна.

    Що я можу? Хрипуча сурма наді мною.
    Я півсвіту пройшов приблизно.
    Можу босим піти за твоєю труною,
    рідна панно, стара вітчизно.


    Рейтинги: Народний 4.94 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Коментарі: (1) | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  48. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:34 ]
    СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ. 2 ПТАХОРІЗКА
    Це рясне гуляння вбогих при музиці,
    Під мурами, де випивка і тінь.
    Це триває свято поїдання птиці
    При світлі відлітань і тріпотінь.

    Треті птиці лунко прокричали ранок,
    І ринок забуяв, як райський ліс.
    Тож тяжкі тіла знекровлених коханок
    Закутує в пітьму пан птахоріз.

    По його робітні в'ється чорне пір'я,
    І руки в нього, кажуть, золоті.
    Музика на ринку. Вивіска “Вампірня”
    Ясніє, ніби спалах, на путі.

    Він виймає з тіла теплу душу птичу
    (його небіжчик тато – знаний кат),
    а вночі приводить у закляклу тишу
    крилатих і співаючих дівчат.

    Злякані амури. Під'яремні псиська
    Шукають у жаливі кість крила.
    Це розправа з ангелами — ангелорізка,
    Це пісня жолобками потекла.

    Ми ж, умивши пивом пересохлі мізки,
    Згорнувши небеса в густий рулон,
    Та й гостимось на паперті птахорізки
    У місті, що зоветься Вавілон.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  49. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:42 ]
    СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ. 1. ЄДИНОРІГ
    Єдина.
    В лісах застає мене темна година,
    як музика в місті зненацька за рогом.
    Я чую: пасеться узліссям єдино-
    ріг (не плутати з носорогом).

    Я брав тебе, як фортечні мури,
    я в себе вмістив стільки стріл, скільки зміг.
    А зараз ніч, як великий мурин,
    і тужно голосить єдиноріг.

    Він рідкісний звір. Я галопом розсуну
    пахучі кущі і галявини. Там
    він пив, наче воду, кожну красуню,
    та я навіть подиху з тебе не дам.

    Він лагідний звір. І тонка в нього шкіра —
    зламається спис назавжди, мов жердина.
    Я навзнак засну біля вбитого звіра,
    прохромлений рогом.
    Єдина.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"


  50. Юрій Андрухович - [ 2006.02.15 21:51 ]
    ЛЮБОВНИЙ ХІД ПО ВУЛИЦІ РАДЯНСЬКІЙ
    це хід весняних звірів це парад лемурів
    мальовані роти палкіші свіжих ран
    це час коли жага струмує навіть з мурів
    це марш нагрітих тіл жагучих мов коран

    це танці потіпах під солодовим небом
    ясновельможна кров темніє мов чифір
    дівчата з мед училищ пахнуть млосно медом
    прозорі наче спирт летючі мов ефір

    це вихід гультіпак під шелести акацій
    похід під ліхтарі лоліток і моргух
    мов піонерок плин у дні шкільних вакацій
    повз вигуки афіш про м'ясо і про дух

    повз біржу казино мелодію міліцію
    пастушки з вітражів упирки з вар'єте
    дурепи осяйні вогненні янголиці
    ці малпи трохи мальви кожна з них цвіте

    це час дерев і змій духмяний і такий
    що виростає з ніг сурма хрипка і грішна
    вони ідуть а ти як той більярдний кий
    не в силі проказати навіть харе крішна

    або ось ти поет улюбленець планет
    що бачиш то щоку то вухо або кліпсу
    заряджений такий увесь мов пістолет
    готовий розрядитись влучно в першу ліпшу

    або ось ви вуйки набичені буйтури
    атлети з-під вітрин деталі від скульптури
    або ось ти флейтист весь голубий аж синій
    що трешся між купців з якихось абісиній

    або хлоп'ята ви безвусі шкуродери
    зелені королі вологі від жадань
    уродженки весни пантери і ґетери
    повз вас ідуть у сни в липку бездонну хлань

    і потім розтають і недосяжні знов
    тікають у гаї повітряних небес
    над вулицею ніч помада туш і кров
    я так я так я так я так тебе тебе.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.45) | "Майстерень" 5.25 (5.41)
    Прокоментувати: | ""ЕКЗОТИЧНІ ПТАХИ І РОСЛИНИ" (1991)"



  51. Сторінки: 1   ...   1798   1799   1800   1801   1802   1803   1804   1805   1806   ...   1811