ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Роксолана Вірлан
2026.06.27 14:56
А що, якщо ніщо не є правдивим -
усе лиш неоспале вібрування.
І не здивуєш, аніяким дивом
мене - холоднолику, дику панну.

Хоча, направду, дякую за каву,
за зірну гущу в небному горняті,
заземлення в розмову нелукаву,

Борис Костиря
2026.06.27 13:28
Людина, якій нікуди іти,
Яка блукає в безнадійних хащах.
У криках німоти і пустоти
Вона веде життя своє пропаще.
Безхатько без життєвої мети,
Покинутий навік напризволяще.

Лайдак шукає те, чого нема,

хома дідим
2026.06.27 08:41
радіо співає про кохання
хмари сунуть і народ снує
заробити порішать питання
до свого усяко по своє
інший навіть
міг продати душу б
за дрібну грошву бо що душа
хто би знав як душу ту відчужить

Віктор Кучерук
2026.06.27 07:06
Настане завтра добрий час, -
Всміхнеться сонечко для нас
І згодом тільки грому вибух
Стрясе раптово цілі шиби.
Та довго ще до бідолах
Війна приходитиме в снах, -
І людям будуть свідчить люди
Про те, що точно не забудуть:

Юрій Лазірко
2026.06.26 16:53
it lives in me...
the sea of touches and
the endless kisses
ohoooooooooooh
oh wings of mine
your weightless moments -
heaven to embrace
the sparkling wine

С М
2026.06.26 16:36
Боже Мій

Люди, що ви накоїли?
Його замкнули ви у клітці, у злотій клітці
Змусили коритися релігії
Його, воскреслого з могили, із могили

Він є богом анічого

Тетяна Левицька
2026.06.26 15:23
Барвиста поезія, щемна, глибока —
життєвої мудрості сталий архів —
натхненно звучить на підмостках високих
її чарівний, кантиленовий спів.
Проймають катренів думки автентичні,
на розмах олжу б'ють по лівій щоці,
і маски лукаві зривають з обличчя,

Борис Костиря
2026.06.26 13:02
Я встану рано в сутінках зелених,
Пройду крізь гай дрімотний і черлений.

Прийду на стадіон крізь варту лісу,
Крізь ватру сну і незворушність міста.

Проб'ється думка крізь застиглість часу,
Крізь розтривожену інертну масу,

хома дідим
2026.06.26 09:30
хмариво синьовидне
веслярі небесні
уявляються невідомі
немислимі
які умудряються
уявлятися саме так
веслярами
що тебе утішає явно

Охмуд Песецький
2026.06.26 07:57
Сумуючи, немов розстаючись,
Про завтра не домовившись чи після
Зустрітися не днями, то колись,
Коли згадається сердець любовна пісня...


Закоханість і первісний інстинкт –
Усе працює, щоби поєднати,

Віктор Кучерук
2026.06.26 07:32
На берегах минулого сліди
Моїх, на жаль, непослідовних кроків, -
На берегах минулого - плоди
Не дуже добре вивчених уроків.
На берегах минулого - весна
І невичерпне джерело натхнення, -
На берегах минулого ясна
Пора завжди очікує на мене.

Катерина Савельєва
2026.06.25 23:55
Заховалася спека в повiтрi,
Вiдпустила давнiшнi надiї
I сховавши весь всесвiт пiд вiї -
Розгорнулася в небi колiбрi.

Сiль зневажливих дiй з себе витри.
Присмак меду солодкого мрiї.
Поруч подих до тебе вже вiє

Євген Федчук
2026.06.25 16:40
Тої зими, як вдалося німців зупинити
Під Москвою й від столиці трохи відтіснити,
Москалі відчули силу, кров у них заграла,
Переможцями вони вже себе уважали.
Думали, що уже німців добряче побили
Й сорок другий переможно закінчить рішили.
Подумали, щ

Борис Костиря
2026.06.25 13:27
Ці люди, що покинули домівки
Давним-давно й поїхали туди,
Куди ми не дістанемо путівки,
І сніг уже позамітав сліди.
Про них забули друзі і сусіди,
І зблякла пам'ять в їхніх головах.
Круки волають, мов невтомні біди.
Сідає попіл на святих словах.

Вячеслав Руденко
2026.06.25 11:57
як перенасичена дарами
пташка у калині в рукаві
кропив'янка небу візаві
дощиком вщухатиме ярами
чи то у незвідане колись
чи у шал розпізнаного завтра
наче заповітом бронтозавра
досвітками степу горілиць

хома дідим
2026.06.25 08:44
як написав поет
не потрібно елегій
ні про життя
ні про смерть
серед шипшини цієї
півоній черемхи
ширяють птахи
розмаїто незмінні

Ігор Шоха
2026.06.25 08:20
Як неминучі дні ясні
і мимолітні темні ночі,
так моя доля уві сні
являє світло-карі очі,
так тінь її із висоти –
із піднебесся за рікою
іще вітається зі мною,
забувши спалені мости.

Віктор Кучерук
2026.06.25 06:25
Лиш почувся грому гуркіт,
Як метнувся пес у будку,
Де, згорнувшись у клубочок,
Ліг налякано в куточок,
Бо давно, з причин відомих,
Він боїться навіть грому.
25.06.26

Марія Дем'янюк
2026.06.24 14:44
Цілувало сонечко пальчик немовляти,
А воно сміялося — це мені від тата.

Цілувало сяєво дитятко у скроню —
Тепло тішив тато свою любу доню.

Цілував промінчик донечку у щічку —
Це татусь бажає добрих снів на нічку.

Олена Побийголод
2026.06.24 13:39
Олексій Сурков (1899-1983)

В боротьбі та тривозі
нас тримав у дорозі
бойовий вісімнадцятий рік.
Ми збирались не довго,
від Кубані до Волги
розливався наш кінний потік.

Борис Костиря
2026.06.24 13:25
Порину в сон чудовий і величний
Без страхітливих тюрем і тортур.
Чарівний птах у майбуття покличе,
Де вже нема маркізи Помпадур,
Де сяє світ новий, багатоликий,
Де розвалився споконвічний мур.

Нарешті висплюсь після злої битви,

Віктор Кучерук
2026.06.24 06:54
Знову спека шалена
Непорушно стоїть, -
В'яне пагін зелений
І зривається цвіт.
Ні хмаринок над нами,
Ні поривів вітрів, '
Лиш пече до нестями
В глибині літніх днів.

С М
2026.06.23 20:42
Більш не буде тут такої ось, як ти
Більш не буде ось такої, хто би
Щось витворяв подібне, о

Чи даси мені той шанс?
Спробуєш хоча би, га?
Зупинися, згадай-но
Ми були разом

Борис Костиря
2026.06.23 12:56
Протоптую стежину у снігах,
Єдину, неповторну і глибоку.
Іду снігами, нібито у снах,
Гамуючи ненависть і тривогу.

Протоптую стежину у полях
Прологом у небачене майбутнє,
Яка укаже подорожнім шлях,

Вячеслав Руденко
2026.06.23 12:03
Будь ласка! - Гра у сквош -
Дарунок нам на втіху,
Щоб у степах нічних
Не загубити слід!

В рожевих дзеркалах
Витають духи сміху.
Та нам їх не впізнать

хома дідим
2026.06.23 07:23
у своїй непрозорій стихії
віршувати
недбало як слід
відкидаючи ревнощі хитрі
розбиваючи сяючий лід
у коморі своїй
саркастичній
обдираючи рештки шпалер

Віктор Кучерук
2026.06.23 06:09
Сонце жаром запашіло
І відразу вітер стих, -
І вогнем взялося тіло,
І робити важче вдих.
Усього проймає потом
Й обпікає водночас, -
Сонце встало до роботи
І отак гартує нас.

Борис Костиря
2026.06.22 13:22
Я заблукав поміж дерев зимових,
І нитка Аріадни на снігу
Згубилася, немов прадавня мова,
Забруднена у лютому гріху.
Поміж дерев зимових я шукаю
Нитки, які врятують нас усіх.
Мене ж у сутінках чекає Каїн.
А сніг летить, як первозданний сміх.

хома дідим
2026.06.22 07:59
розкажи мені ще
про інакші дні
де так гарно було
із тобою
дай ліричного ще
відчуття мені
без потреби
сурми і двобою

Віктор Кучерук
2026.06.22 06:41
Неймовірно голосна
І проворна дуже, -
Покотилася луна
З-за ріки по лузі.
Повернулися назад
Наспіви веселі,
Ніби чути їх не рад
Нині хтось в оселі.

Світлана Пирогова
2026.06.21 21:58
Гортензія-красуня пишно квітне,
Вражає розмаїттям кольорів.
Розкішним покривається суцвіттям.
Побачив літній легіт - і зомлів.

І звідки тут ця пані елегантна?
Таких в саду ще досі не було.
Прикраса днини, вечора, світанку.

Олена Побийголод
2026.06.21 21:48
Михайло Ісаковський (1900-1973)

Був наказ йому – на захід,
    їй також – до чужини...
Йшли на фронти комсомольці
    Громадянської війни.

Йшли у військо, розставались,

Борис Костиря
2026.06.21 20:08
Прозорий ліс у сутіні прозорій.
Прозорий смуток дивиться в імлу.
Прозорий спокій п'є північні зорі.
Прозорий час читає ковилу.

Прозорий простір причаївся вчасно
У згусток нерозтрачених хвилин,
Плекає мрію дивну і незгасну

С М
2026.06.21 16:52
Давно вже я не сходив, зі своїх ей, пагорбів
Усе, що бачив я, прискорює рух мій, домів

Прилинь, до обличчя, устами своїми
Дивися далі, о дивися глибинно

Помаранчевий і синій
Кольори моїх чуттів

Іван Веселий
2026.06.21 16:50
Вдягнувши водолаза маску,
і вибравши спіралі час,
він ринув у місцеву прощу -
на дно духмяно гаслих трас.

Минулі виходи нестерпні
туди траплялися не раз,
та вірилося, крізь ті терні

Євген Федчук
2026.06.21 16:08
Скоро наші уже будуть, мабуть Крим звільняти.
Пора звідти москалів тих усіх виганяти.
Закінчилась лафа їхня, кришка вже «Кримнашу»,
Забираються усі хай у помийну Рашу.
Я дивлюсь на те, як нині москалі воюють,
Як укріплення бездумно вони в лоб штурмую
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Калинець - [ 2006.02.21 00:21 ]
    Осінь
    Така самотність у білій пустелі постелі,
    де понад нами стелою стеляться міражі.
    Господи, які в тебе очі стали пастельні
    і пальці ласкаві - такі неживі.

    Звідки взялись ми. в якій оселі осіли -
    оструб, ослони під стінами, сіті і сак.
    У міжвіконні осінь, осонь і сіно,
    на острів осоту сонце воском стіка.

    Поезіє, спазми екстазу твого зіслабли,
    дивний сей світ, остали самі слова.
    У пустині світлиці живуть тільки сіті і лави,
    а я неживий і ти вже також нежива.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (1)


  2. Тамара Борисівна Маршалова - [ 2006.02.20 09:37 ]
    Колискова
    Спи, дитинко,
    З неба зірка
    Синім світлом тобі сяє.
    У барвінку
    Бджілка, синку,
    Колискову вже співає:
    - Спи, мій синку,
    У барвінку
    Зорі сині заблукали,
    Поміж листячком на гілці
    Квіточками наче стали.
    У квітучій цій колисці
    Синьоокі сни витають,
    У свої чудні намиста
    Зірочки вони вплітають.
    А вплітаючи, синенькі
    Пісню дивну ще співають
    Про дрімоту, рідну неньку,
    Та світи звідкіль злітають...
    Спи, дитинко,
    З неба зірка
    Синім світлом тобі сяє.
    У барвінку
    Бджілка, синку,
    Колискову вже співає.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  3. Аліса Толокова - [ 2006.02.19 22:47 ]
    ніколи в житті
    ніколи в житті
    не бажала б я бути
    даючкою, сучкою,
    лизати всім дупи

    іти в супермаркет
    купувати гандони
    вірити в щастя,
    любов, забобони

    ніколи в житті
    не хотіла б сидіти,
    геморой лікувати,
    на роботі смердіти

    надривати горлянку
    підлеглим кричати:
    „не підійшли ви мені,
    вам не має зарплати!!!”

    приходити ввечері
    додому до себе,
    давати тобі
    те, що треба й не треба

    робити гімнастику,
    бо ти любиш худеньких,
    носити підбори,
    бо не терпиш низеньких

    і тобі, і іншим,
    і всім сраки лизати,
    а потай у себе
    всі сльози ковтати

    не спати ночами,
    щоб сесію здати,
    а потім у ректора
    оцінку купляти

    не житиму так,
    як білі ворони,
    що мрії не мають,
    а тільки корони

    і для потреби
    я більше не питиму,
    і все для вас
    я більш не робитиму

    і не старатимусь
    всім бути достойною
    буду я курвою,
    лярвою, хвойдою!!!


    Рейтинги: Народний 4 (3.45) | "Майстерень" 4.5 (4.25) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  4. Аліса Толокова - [ 2006.02.19 22:08 ]
    ця філософія життя
    ця філософія життя
    ти такий, та я не та
    ті бажання, мрії ті
    всі вони тупі й пусті

    ні філософії
    ні змісту
    все ніби
    зліплене із тіста

    все під стандарт
    все однакове
    а де ж любов??
    де та love кольорове

    і мовби близько
    і мовби поруч
    ти ліворуч?
    чи праворуч?
    а я поруч…

    на горизонт дивлюся
    та все марно
    хоча навколо
    й досить гарно…

    та все чогось
    ще не вистачає
    того,
    чого і так немає…

    шкода, що
    «Поттера» я дочитала
    бо так хоч щось
    на думці мала..


    Рейтинги: Народний 2.9 (3.45) | "Майстерень" 4 (4.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  5. Сергій Татчин - [ 2006.02.19 19:56 ]
    Сливи
    Я – нiхто.
    Я вiдкрите вiкно.
    I крiзь мене вривається вiтер.
    I живу я настiльки давно,
    Що забув про призначення лiтер.
    I на цiй невагомiй землi,
    Де радiють i тiшаться люди,
    Я забуду про все взагалi,
    Й в першу чергу – про себе забуду.

    Бо нiколи не стану нiким,
    I про мене нiхто не згадає.
    Й по небесному руслу рiки
    До зiрок потечу, як вода, я.
    I долинуть мої почуття
    Вiд людей i землi – аж до Бога,
    Де моє безiменне життя
    Увiллється в довічну дорогу.
    Й та дорога мене поведе,
    Повз заможнi небеснi оселi,
    До країни призначення, де
    Мої родичi мертвi – веселi.

    Там зустрiнуть з дороги мене
    Рушниками i вклоняться долу,
    I запевнять, що скрута мине,
    I посадять пiд руки до столу.
    Й сядуть справа, на довгі віки,
    Щоб віднині зi мною радiти,
    Не зустрiнутi мною жiнки
    I мої ненародженi дiти.
    Навiть друзi забудуть земне
    Й стануть в ряд за моєю спиною,
    Щоб за те, що прощали мене,
    Не зустрiтись очима зi мною.
    А мої вороги золотi
    Сядуть злiва i будуть мовчати,
    Бо iз слiв їм згадаються тi,
    Iз яких неможливо почати.

    Й стане тихо, неначе ввi снi,
    Й зорепад перетвориться в зливу,
    Коли янголи з дому менi
    Принесуть фiолетовi сливи.
    I вiд цього розчулений, я
    Заспiваю, як пташка весною,
    Й буде свiтлою пiсня моя,
    I до слiз невимовно сумною.
    Навіть родичі мертві мої
    Підспівають мені не одразу,
    Бо згадають далекі краї
    Й перехрестяться, кожен по разу.
    І поллється римований сум,
    Наче море – від краю до краю,
    Де, вславляючи Божу красу,
    Кожен янгол мені підіграє.
    І засмучена пісня ота,
    Наче пташка, додому полине,
    Де лишилось чекати Христа
    Моє щастя сливово-полинне....
    2004


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.78)
    Коментарі: (7)


  6. Руслан Камінський - [ 2006.02.19 19:19 ]
    уламки чаю розчиняла

    уламки чаю розчиняла
    у білих ароматах мандрагори
    писала тушшю звукотрави
    на полотні в’юнких квітодерев
    вмирала чайкою і мною
    у флоксах нескінченної ікони


    Рейтинги: Народний 4.63 (4.47) | "Майстерень" 4 (4)
    Прокоментувати:


  7. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.19 17:07 ]
    Кладовище веселих поетів 3, 4
    3
    А як закінчилось терпке вино печалі –
    я, всім відомий, намагався жити далі.
    Але не зміг. Не зміг!.. загнувся від моралі.

    4
    О Ти, що торгувалася Дарами,
    грайливо вклавши зброю у долоню, -
    Ти, знала - світ поціливши словами,
    не схиблю й кулею у сиву скроню

    2005


    Рейтинги: Народний 5 (5.6) | "Майстерень" 5 (5.62)
    Коментарі: (2)


  8. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.19 17:20 ]
    Рок-н-рол
    Сьогодні я хороша!
    Сьогодні я не зла!
    Сьогодні ньюкрутелик наспівав мені слова,
    що я достойна мерсу,
    котеджу, і така
    стояти не повинна у сімейного станка!
    І я кивала головою,
    рокерпо́милка без вад,
    затим довершила собою
    цей суперагрегат!

    Я знаю тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я вожу тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я мрію тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я люблю тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    і ”Харлі” має тільки мене!

    О, хлопчику не сердься, що вірна не тобі,
    але мій шлях сьогодні завертає, далебі,
    у сторону не ту, куди поїхав ти!
    Тепер життя-буття моє нікому не трясти!

    Ніхто нікому не повинен -
    далі я уже сама!
    У тебе звична купа гривен,
    та мене за них нема!

    Я знаю тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я вожу тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я мрію тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я люблю тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…

    Я маю тільки “Харлі”
    і ”Харлі”- має мене!


    А далі будь-що буде,
    на те і мій талант,
    нехай у злості лусне свистунок-міліціянт
    я не згублю нагоду
    і досягну мети
    отої саме - зроду про яку не знаєш ти!

    Ніхто нікому неповинен -
    далі я уже сама!
    У тебе звична купа гривен,
    та мене за них нема!

    Я знаю тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я вожу тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я мрію тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…
    Я люблю тільки “Харлі”!..
    //….//….//….//….//…

    Я маю тільки “Харлі”
    і ”Харлі” має тільки мене…


    2005


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.19 17:37 ]
    Рок-н-Рол
    Засядь за телефон!
    ввійди скоріш туди,
    де мегатонни слів
    та іншої бурди,
    і з кабелів-дротів
    тече густа слина
    розбурханих уяв
    і посилання "на..."

    І будь-який набір
    натисни навмання,
    бо послідовність це
    надумана дурня,
    по тому боці цифр
    твій зниклий Копірайт,
    і головне напір!
    і буде все "ол-райт"!

    І буде, буде, буде, буде
    порятовано день
    від суму, глуму, дурі, блуду,
    і забудеш про мігрень:
    тобі додали зобов'язань?
    і їм нема числа!
    у цій країні кожен в'язень
    дурного ремесла.
    Повстання буде безперечно,
    як марксисти вчили нас,
    але тоді, коли доречно,
    тож і ти, хоча би раз,

    візьми свій телефон
    і подзвони туди,
    де кажуть тільки -"так!",
    "о-кей", "так точно", "сі",
    нікого не проси,
    а покладись на тон -
    і вартові пости
    пройдеш у мікрофон!

    Тоді усе "ніштяк" -
    без браги й наркоти
    дотягнешся зірок
    ось тільки подзвони.
    Життя засяє знову,
    як ти того хотів,
    від негучних промов
    сестричок і братів!

    І буде, буде, буде, буде
    порятовано день
    від суму, глуму, дурі, блуду,
    і забудеш про мігрень:
    тобі додали зобов'язань?
    не стачить ремесла?!
    У цій країні кожен в'язень,
    та ти не з їх числа!


    2003


    Рейтинги: Народний 0 (5.6) | "Майстерень" 0 (5.62)
    Прокоментувати:


  10. Руслан Камінський - [ 2006.02.18 16:28 ]
    Кораблі її очей пливуть до міста-вулиці Франца Шуберта
    Кораблі її очей пливуть до міста-вулиці Франца Шуберта

    туди де Романтичні риби проростають листочками сонця

    і молоком айви наливаються танцівниці весняних ритмів

    серед тюльпанів, Милосерднозаквітчених мімоз

    і мідій незакінченого Озера №8

    вона з чотирма ґудзиками кровохаркаючого неба

    даруватиме поезію Майстра невідомим форелям_і_флейтам

    а завтра її проголосять божевільною_і_фривольною мов Метелик

    який ніколи не залітав до 20доларової банк-

    ноти



    о4_2004


    Рейтинги: Народний 4 (4.47) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (1) | "http://www.virshi.kiev.ua"


  11. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:51 ]
    * * *
    Я радо йду у твій полон,
    в зіниці звабливі і темні.
    Із човників твоїх долонь
    стікає сонця мед на мене.
    І виростає маєво густе,
    ростуть над нами дивні трави.
    І пахнеш ти, як синій степ,
    омитий свіжими вітрами…
    А потім понесеш в очах,
    в зіницях
    радість невгасиму,
    що в травах
    травень нас звінчав,
    що дав нам сподівання сина.

    1966


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вогонь Купала - 1966"


  12. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:37 ]
    ПАЛКА НІЧ
    Танець жаги витинала троїста всоте,
    в духмяні ложа манила лукава гречка.
    Медом кохання гусли очі, як соти,
    і пазух шукали парубки негречно.

    Екстазу люльку розкурював бог кохання,
    обпікав цнотливим хтивістю білі крильця.
    У ту ніч ласки спраглі жінки прохали,
    паленіли дівчатам від сорому лиця.

    У гармонію згоди зливався тіл тьохкіт,
    лопотіли спідниці по перелазах.
    Заздрісний місяць зеленим дьогтем
    всі ворота у ту ніч обмазав.

    1966


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вогонь Купала - 1966"


  13. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:58 ]
    ТРИ КАЗКИ
    Дві казки про тебе недавно я вигадав:
    казку про ніч і казку про перстень.
    Купальської ночі за жеврієм вигону
    спорснули з рук мені непещені перса.

    А друга казка хіба найсумніша,
    голосить в мені як перезва осені:
    ти стала до шлюбу негадано з іншим,
    а перстень мій кинула в море із поспіху.

    А третю казку для тебе зоставлю,
    одвічну казку про поетову пісню:
    як сонце, засліпило мене до нестями
    лляного волосся духмяне повісмо.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вогонь Купала - 1966"


  14. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:18 ]
    Музика
    Раптом та ніч, уповання довгого трунок,
    задихаюсь і рвусь, як натягнений смик
    В павутинні панчіх ноги твої, як струни,
    в білім футлярі скрипка, яка не спить.

    Спраглі ми вперше музики одкровення,
    лише зачувши їдкий солов'я камертон.
    Шаленіє тройзілля, труйзілля по наших венах,
    а в чорнозіллі цноти червцю вибухає бутон.

    Озиваєшся, скрипко, тіла свого повноліттям,
    у пісні пристрасті шал і чистості жаль.
    Раптом ця ніч, це одкровення червоне,
    коли приходить кохання великий скрипаль.



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вогонь Купала - 1966"


  15. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:55 ]
    Облуда
    Якщо це було, то були твої руки,
    очі були, груди були, були, було...
    Була буколіка, буйволиці й буйволи,
    і червоне будило, що будило, було.

    Якщо це було, то було все облуда,
    блудницею тоді ти, пречиста, була,
    тоді ти пречитстою, блуднице, стала,
    бо ти стала - і не стало тебе.

    Якщо це було, то в мені щось зістало:
    та непевність, та буйність, той щем.
    І бубон будила, що будить і в будень,
    біль за буйволами, біль за реальністю речей.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Прокоментувати: | "З раннього - 70-ті"


  16. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:11 ]
    Ілюзія
    Що суджено і що лежить на серці,
    як пахне стиглість і яка на смак?
    Таке припізнене забарне милосердя,
    бо все мені навспак, уже навспак.

    Між призабулих буднів той забуток,
    огарок той загарливо ловлю,
    і видасться супроти смутку вутлим
    наш прошумілий швидко шлюб.

    Не зміниться ніщо віднині і навіки -
    тобою пахне стиглість і така ж на смак.
    Осанна тому світові, що в вікнах,
    бо поза ним чи не ілюзія сама.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (1) | "З раннього - 70"


  17. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:29 ]
    * * *
    панно
    з очима
    більшими
    за айстри

    вже й наче
    осінь
    осінній настрій
    вже я
    лагідний
    мов щойно
    з ікони

    кучері з позолітки
    елегійно
    дзвонять

    щоденно
    ходжу
    з козубом
    на прощу

    у лісовика
    що з ратицями
    грибів
    випрошую

    та думаю
    як квітку
    з городця
    вашого
    вкрасти

    панно
    з очима
    більшими
    за айстри



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Прокоментувати: | "З раннього - 70"


  18. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:29 ]
    * * *
    вміння пасти левів
    досягається наївністю

    вона звичайно не ти
    вона має тіло і тінь

    вона не виходила
    поза обрій
    як і поза себе

    занадто тутейша

    але не знайти
    певнішу криївку
    над її тіло



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "З раннього1980-1981"


  19. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:16 ]
    Поетика
    склалася
    першого дня
    сама по собі

    не треба було
    аркану для порівнянь
    повернувся Богом даний
    Сенс

    Свята Тотожність Слова
    Буття

    ось
    руки вуста голос
    сміх сльози одяг
    м'ясо зелень обрус
    виделка келих вино

    дорога ріка гора
    далеч для зору і для мандрів
    не колове тупцювання
    вперед до знемоги

    хатина втома вимикач
    постіль місячне сяйво
    шкробання миші

    яка насолода
    чути сказати торкнутися
    взяти не схотіти
    розслабитися
    прокинутися на волі
    зі сном про осягнене

    і довго бачити перед собою
    Музу Радості
    Первозданну


    Рейтинги: Народний 0 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  20. Олеся Гавришко - [ 2006.02.18 12:32 ]
    Боюсь
    Коли відкриюся тобі,
    Цього направду я не знаю.
    Боюсь зізнатися собі,
    Тебе навіки покидаю.

    Боюсь тобі сказати вслід,
    Що я насправді не кохала.
    В моєму серці синій лід,
    Усе тепло зима забрала.


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.56) | "Майстерень" 5.25 (5.08)
    Коментарі: (1)


  21. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:48 ]
    Вітер
    знову був вітер

    тарабанив віконницями
    шибками видзеленькував
    як зубами

    вишарпував клоччя
    з-поміж зрубів
    висмоктував як упир
    дух із хати

    а з нас - затишок

    знову був вітер

    віднаходив усі щілини
    для піску
    що скрипить на зубах
    і в суглобах

    знову був вітер
    зносив літери з книжок
    хвилі з транзистора
    (гей гей вітре з України)

    видушував сльози
    мутні
    як і сонце


    Рейтинги: Народний 0 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  22. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:20 ]
    Город
    із тісних удільних князівств
    бляшанок
    знаходить землю обітовану
    на грядках

    щоденно
    видудливши пів-Унди
    і ціле сонце
    спинається на ноги
    і на тички

    ще тиждень-два
    і для Мурка
    усурійські джунглі

    і ми відкриваємо
    замість квітів квасець
    замість салату айстри

    це навіть забавно для тої
    яка вперше
    коронована
    на володарку городу

    у соняшниках
    фотографуємося

    але чужина
    вперто
    виписує над нами
    лінію сопок
    на овиді

    і фасолю
    неквапну панію з України
    зненацька заскочили
    приморозки
    вмерла до останнього стручка

    проте
    цибуля-семилітка
    ще довго опісля нас
    прошиватиме землю
    і лободу

    во славу нашу


    Рейтинги: Народний 0 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  23. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:47 ]
    Хата взимку
    чорна холодна ізба
    ковтає поліно за поліном

    аби зігріти у нутрі
    двох пришляків
    з кайданного шляху

    знадвору
    стелажі дров

    зі середини
    стоси книжок

    над нами сибірська ікона
    під вишивкою
    по очі зодягнена
    у жовту бляху

    навпроти
    цілий кіш мамаїв
    (ленініградське видання)
    відважних
    із розхристаними грудьми

    а над комином
    теліпається
    сивий бунчук диму


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  24. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:53 ]
    Унда
    очистивши золото
    зі спокійною душею
    гладить коріння
    сопок
    інколи затаєну
    золоту блискітку
    викине із жовтої жмені
    у пісок

    а то й віддасть
    у жертву
    змізерніле срібло риби

    щупла
    легко проходить
    між лещатами дамб
    навздогін волі

    заінеїні коні і корови
    шукаючи заниклу
    свою щоденну
    бурятську Йордань
    в ополонках

    а згодом
    розкута
    пригадує давню сваволю

    сп'янілим
    злим язиком
    злизує плекані луги


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  25. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:04 ]
    Село
    біжить за Ундою
    та де йому до змагу
    хати і сіножаті
    за плечима

    мусить загосподарити
    корінь
    по берегах урочищах
    горбах

    на туземних покладках
    слов'янська квочка

    що таке Кицекен
    або Зудир
    вгадай
    хто з варнаків
    а хто з повстанців
    Королівства Польского

    з бурятськими очима
    із диканським соняхом

    давно відмерзло старе
    коріння
    під немилостиво сліпучим сонцем

    навіть кладовище
    з короткою пам'яттю
    як виїденим яйцем
    на могилах
    новий
    морозо-посухостійкий
    цупкий гібрид-гуран
    через дефіс

    Ундіно-Посельє


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 4 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  26. Сергій Татчин - [ 2006.02.18 11:39 ]
    ***
    Менi було уже чимало,
    Коли розхристане життя
    Мене ломало – не зломало,
    I не вiднесло в небуття.
    Та не завело у недолю,
    Де сивий гнiт додолу гне,
    I не розкидало по полю
    Кiстками бiлими мене…

    I вперте серце буде битись
    В тоненьких грудях назавжди,
    Бо нi повiситись, нi спитись
    Я вже не зможу вiд бiди.
    I вiршам вже замало цього –
    На небо променем зiйти,
    Менi в собi замало Бога –
    Я хочу в вас Його знайти…

    Я буду жити тут, де квiти
    Ростуть у свiт з дитячих рук,
    I де не знають Божi дiти
    А нi опiк, а нi порук.
    I де менi, як тiй дитинi,
    Щасливим бути ради вас,
    Коли в кожнiсiнькiй людинi
    Себе побачу я не раз…
    2001


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.71) | "Майстерень" 5.5 (5.78)
    Коментарі: (2)


  27. Сергій Татчин - [ 2006.02.18 10:22 ]
    Коли б мені
    Коли б менi священнi крила,
    Я б полетiв на край землi,
    Де надi мною плаче мила,
    А я – обмитий – на столi.
    I я б схилився над собою,
    Собi на грудях руки склав,
    Й закрив, як рiдному, з любов’ю,
    Зеленi очi, повнi скла...

    А мила б тiшила сльозами
    Тендiтну свiчку в головах,
    I називала нiжним самим,
    I билась пташкою в словах.
    А я б здiйняв над нею крила,
    I стало тихо, як ввi снi,
    I нас би нiжнiстю накрили
    Нiким не спiванi пiснi…

    Коли б менi високий голос,
    Я б над собою заспiвав
    Про вперте серце, що боролось
    За обездоленi слова.
    I з неба б янголи злетiли,
    I стали з правої руки,
    I на моє бурштинне тiло
    Поклали жалiбнi квiтки.
    А в ноги – вишиту сорочку
    Iз неземного полотна.
    А потiм сiли б у куточку,
    Налили й випили до дна...

    А я б рядком поклав їх спати,
    Своїми крилами накрив,
    Й на нас небеснi Батько й Мати
    Не надивилися б згори.
    А iз живих – нiхто б не бачив,
    Нiхто пiсень моїх не чув.
    Й менi б зробилось легко, наче –
    Над Україною лечу.

    Там Божi птахи в Божий вирiй
    Несуть на крилах Божi днi…
    I я б летiв з собою в мирi
    I ледь шептав: – Коли б менi…


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.78)
    Коментарі: (6)


  28. Юрій Пустельний - [ 2006.02.18 09:04 ]
    ***
    Минуло все.
    Я сам собі смішний.
    Поезія ляклива і убога.
    Не принесе
    Сподівана дорога
    Нічого ліпшого цієї метушні.

    Незадоволеність від розміру вірша.
    Утома.
    Чвари.
    Все таке знайоме.
    Не вабить більше світло свого дому,
    Лиш поверховість бачиться чужа.

    Навіщо так, коли інакші є
    Шляхи позбавлення себе від думки –
    Наприклад, чарка або навіть „рюмка”;
    Це все вже мав я за життя своє.

    Набридло перетворення себе
    Для вибирання ролі тої чи другої.
    Не хочу брати участи у бої.
    Також не тішить небо голубе.

    Усе було.
    Вже сто разів було.
    Що буде – наперед відомо.
    Та все одно у світле й незнайоме
    Беру останнє сховане тепло...



    Рейтинги: Народний 4 (3.7) | "Майстерень" 4 (3.86)
    Коментарі: (1)


  29. Юрій Пустельний - [ 2006.02.18 09:24 ]
    ***
    Книжки тоненькі на столі лежать;
    По черзі кожну з них беру до рук...
    Крізь шибу сумно дивляться й мовчать:
    Малкович, Москалець і Римарук.



    Рейтинги: Народний 5 (3.7) | "Майстерень" 4 (3.86)
    Коментарі: (2)


  30. Юрій Пустельний - [ 2006.02.18 09:38 ]
    Про нас, колишніх
    Як гарно нам життя вдається
    Як гарно пити не п’яніти
    Десь певна книга видається
    А нам лишається радіти
    Що все в житті даремні справи
    Що все насправді маячня
    Кругом бандити і шалави
    А ми живемо навмання
    Є в світі безліч ерудитів
    Є ціле сонмище митців
    Але чи всі уміють пити
    Коли лиш вітер в гаманці
    Ми це інакший світ насправді
    Ми це прогірклий плин життя
    Нам місце не в Верховній Раді
    У нас інакше майбуття


    Рейтинги: Народний 4.5 (3.7) | "Майстерень" 4 (3.86)
    Коментарі: (1)


  31. Юрій Пустельний - [ 2006.02.18 09:22 ]
    ***
    Ти зрозумів
    Без Неї зле
    Та маєш ти гітарні струни
    До спраглих вуст вода тече
    Летять у безвість тихі думи
    І вже чекання
    Не чека
    Байдужість нині торжествує
    Без Неї
    Вранішня зоря
    Не вабить більше не лікує
    В утомі пишеш
    Все мовчиш
    Перлинну воду споглядаєш
    Мелодії гітари ждеш
    Чимраз то гірше граєш
    Ти зрозумів
    Тепер нема
    Чого боятись в цьому світі
    І тужить
    Стомлена струна
    Не знаєш де себе подіти
    Та все трапляється
    Тоді
    Коли до всього ти байдужий
    Дивись щасливі голуби
    Летять над Києвом мій друже
    Плекай надію
    Не сумуй
    Це так я сам себе втішаю
    Але коли
    Вночі засну
    Її печальну знов згадаю




    Рейтинги: Народний 4.33 (3.7) | "Майстерень" 4 (3.86)
    Прокоментувати:


  32. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:57 ]
    * * *
    Тьмяно проступить в небі тугім
    Кров королів крізь обрій.
    Бачите замок? Чуєте грім?
    Плескайте, люди добрі…
    Там на полотнах тисячі літ
    Дихають очі сірі…
    Блимають нетлі. Скапує лід.
    Буде і вам по вірі…
    Стихне у вухах дзенькіт рапір,
    Рипне петля на брамі.
    — Дайте цигарку, пане Шекспір.
    — Вибачте, ми у храмі…
    А ті смереки так бояться смерті.
    Такі туманні, звихрені такі.,.
    А їхні тіні вже вітрами стерті.
    А їхні душі все іще стрімкі.
    Десь там під небом, жовтим та далеким,
    Хребтом вогненним здиблюється гладь.
    Шумлять над Стіксом зрубані смереки.
    Стоять собі прозорі і шумлять


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Коментарі: (1) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  33. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:13 ]
    * * *
    Сонце стекло у шпарку.
    Темно, хоч в око стрель.
    Ходить по древнім парку
    Чокнутий менестрель.
    Рве золоті ранети.
    Топче нетлінний прах.
    Киньте йому монету,
    Срібну, як Божий Страх.
    Знову земля і небо
    Зшиті косим дощем.
    — Що тобі, хлопче, треба?
    Може, подати ще?
    Ставить кущам підніжки,
    Падає в чорну стинь.
    Вистав, бідаче, ріжки,
    Бороду відпусти.
    Тчуть павуки тенета
    На чотирьох вітрах.
    Тане в руці монета.
    Скапує Божий Страх…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (1) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  34. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:24 ]
    * * *
    Цоки-цоки, білий сніг…
    Сутінь голубина.
    Дайте вершнику нічліг.
    А коневі сіна.
    Кінь усім своїм гріхам
    Протиставить версти.
    — Хто ти, хлопче, князь чи ха:
    Доки маю везти?
    На долоні — далина.
    На червоній — сива,
    І така з криниць луна,
    Що іти несила.
    Кануть тіні ластів’ят
    В лона сірих відер
    Буде й вершнику —
    І коневі — вітер


    Рейтинги: Народний 0 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  35. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:24 ]
    * * *
    А степ розораний
    Рудими зорями.
    Над лепрозорієм
    Гудуть вітри.
    Не будьте звірами.
    Не будьте хворими.
    Цілуйте камені
    Медвідь-гори.
    Вона кошлатиться
    На сивім заході.
    А ви у захваті,
    А ви в шалу.
    Повстали з праху ви.
    І стали птахами.
    І крильми змахує
    Ваш батько Лунь.
    Ковтайте темряву
    Вічми прозорими.
    Вдихайте порами,
    Як ворожбу.
    Не будьте звірами.
    Не будьте хворими.
    Бо там за горами
    Дружини ждуть…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  36. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:03 ]
    * * *
    Розсувається час.
    Розсуваються пізні тумани.
    Море. Бриз. І пісок,
    Що зсипається з білих долонь.
    Що світилам до вас?
    Все на світі триває і тане.
    І зліта волосок,
    І його досягає вогонь.
    Йде від моря дівча.
    Усміхається: “Янчику, де ти?"
    І ятриться прибій,
    І втонути сонцям не дає.
    Ось вам, люди, свіча.
    Хай зустрінуться два силуети.
    Хай з-під ваших з-під вій
    Занебесніє небо моє…
    Зорям важко самим,
    Адже зорі до болю осінні.
    Вже на диких вітрах
    Доіскрилось у ріках вино.
    Скоро згаснемо ми.
    І завихряться зоряні тіні…
    Хай повториться страх.
    Хай повториться все від основ.
    Білий світ — на шматки.
    Чорний Всесвіт — на білі комети,
    Ви ще трішки живі,
    Це було вже, було вже.
    Було…
    Хай спливуться віки.
    Хай зустрінуться два силуети.
    І пропащій сові
    Перед летом заниє крило…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  37. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:03 ]
    * * *
    Ти на мене чекай
    Відхололими сірими схилами.
    Ти на мене чекай.
    І не сивій від мокрих століть.
    Допалає ріка.
    І на ранок народиться сильною.
    І по наших щоках
    Сипоне її зоряний лід.
    І почнеться туман.
    І почнеться велике завершення.
    І затихне зима.
    І плесне жовтизною за край.
    Ще нічого нема.
    Хай усі називаються першими.
    Ще нічого нема.
    Ти чекай мене. Тільки чекай.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.69) | "Майстерень" 5.75 (5.66)
    Коментарі: (3) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  38. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:40 ]
    * * *
    Зачаклуйте мене.
    Зачаклуйте мене, ради Бога…
    Пахне тьмою свіча,
    Що колись обпекла мою суть.
    Ще десь є в моїх снах
    Три гори, водоспад і дорога,
    І отари смерек,
    Що по ночах ведмеді пасуть…
    Я, здається, там був.
    Я підходив до сивої прірви.
    Тільки очі відвів
    Від сліпої її глибини —
    Поковзнеться нога.
    Срібний кіготь сорочку розірве.
    Це так дивно, коли
    Ти усміхнений і без вини…



    Рейтинги: Народний 5.63 (5.69) | "Майстерень" 5.75 (5.66)
    Коментарі: (1) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  39. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:15 ]
    * * *
    Блискавка світ розкреше.
    Трохи принишкне час.
    Свічка помре, і вперше
    Я не впізнаю вас.
    Тріснуть дроти з напруги,
    Стлумить шосе камаз.
    Зірка впаде, і вдруге
    Я не впізнаю вас.
    Вистигне на касеті
    Магнітофонний вальс.
    Північ проб’є, і втретє
    Я не впізнаю вас.
    Вулиць іскристі ріки
    Вигаснуть пульсу в такт.
    Світе ж ти мій великий…
    Як же це я отак?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  40. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:07 ]
    * * *
    А що не писав — вибачай, моя пташко.
    Мені було важко. Мені було важко.
    Вузькі коридори, приглушені кроки.
    Хвилини, мов тижні, і тижні, мов роки.
    Змарніли слова і злягли сподіванки.
    На склі пороками осіли світанки.
    Хотілося жити, хотілося вити.
    І ніч мою тисли бетонові плити.
    А ти ворожила на білу дорогу,
    Чи в доброму Львові не сталось нічого…



    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.66)
    Коментарі: (2) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  41. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:01 ]
    Церемонія очікування
    Вже сьома за десять.
    А рівно на сьому
    До мене на чай хтось
    Повинен прийти.
    Когось я запрошував
    Сім років тому —
    Чи в тисячній справі,
    Чи так, без мети.
    А чи не тебе? —
    Що ночами і досі
    Пульсує у скронях
    Імення твоє...
    Вже сьома за п’ять —
    Он і чайник голосить,
    Плюється окропом
    І парою б’є.
    Секунди цокочуть —
    Я певен у тому,
    Що мій візитер
    Не запізниться — ні:
    Уже на підході...
    Уже біля дому...
    Чи той, кому винен,
    Чи той, хто мені...
    Хтось мусить прийти,
    Та дістала загадка:
    Надій нетривких
    На поталу не дам.
    Тарельцями вкрию
    Обидва горнятка.
    Чай — древній і мудрий —
    Хай думає сам...

    Жовтень 2003


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.66)
    Прокоментувати:


  42. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:09 ]
    * * *
    Дороги були неміряні
    І вітер манив коня,
    Від білого твого імені
    До чорного мого дня.
    А я був маленьким вершником
    І бачив небесний знак.
    Що в білім степу не звершиться,
    Те звершиться в чорних снах.
    Якщо я світам намріявся,
    Хай кінь мою тінь везе
    Від білого твого Місяця
    До чорних моїх озер.
    Останнім вогнепоклонником
    Ввірвуся в легенди зим,
    І ти мене скинеш, конику,
    В долині розрив-сльози.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  43. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:29 ]
    * * *
    Заскриплять поїзди
    Із вокзалів заплаканих.
    З манускрипту небес
    Обірветься печать.
    Доки вітер жене
    Снігурів переляканих,
    Доти з білих сторіч
    Наші кедри мовчать.
    А дороги, дороги
    Скоряються дорого.
    Може, є десь котрась
    Без розлук, без розлук —
    Хай застигне на склі
    Вічний помах “До скорого”.
    І валізка порепана
    тихо випаде з рук.
    І на станції тій,
    Де колеса заклинює,
    Ти зійдеш крізь вікно
    На летючі кущі,
    Тихо станеш дощем
    І запахнеш калинами,
    І підеш звідтіля
    Так, як ходять дощі…



    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  44. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:46 ]
    НОСТАЛЬҐІЯ
    Ми давно не спускались в тишу
    Лоскотати лякливу мишу,
    Ми давно не шукали в небі
    Місячати лункий ріжок.
    І услід за стареньким лисом
    Ми давно не ходили лісом,
    Прислухаючись час від часу
    До мовчазних його стежок.
    Того лиса я вчора бачив,
    Він, здається, нам все пробачив,
    Він, здається, нам все пробачив.
    Тільки час йому лапу спік…
    Він такий, як колись, затятий,
    Не хотів ні про що питати.
    Лиш просив завертати в гості,
    Хоч би раз на наш довгий вік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (1)


  45. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:34 ]
    * * *
    Ходить сніг по далеких містах,
    Ходить сніг по застиглім столітті.
    Я — не страх, я не страх, я не страх,
    Я неструшений шурхіт у вітті.
    Нарожево зникають таксі,
    Начорняво ридають каштани.
    Ще не всі, ще не всі, ще не всі
    Відпекли недоспівані рани.
    Не потрібно ні слів, ні хвилин,
    Не потрібно ні блиску, ні ранку,
    Я один. Я один. Я — один,
    Хто спинився при вашому ґанку.
    Ходить сніг по дрімучій пітьмі.
    Ці маршрути уже заповітні.
    Ви самі, ви самі, ви самі
    Загубили мене в цьому світі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати:


  46. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:16 ]
    САГА (Із Андрія Вознесенського)
    Ти мене на світанку розбудиш,
    Проведеш і, звичайно, пробачиш.
    Ти ніколи мене не забудеш,
    Ти ніколи мене не побачиш.
    Я тебе заслоню від застуди,
    Дрож по тілу — осяяння наче —
    Я ніколи тебе не забуду,
    Я ніколи тебе не побачу.
    Цю ріку із мурашками бруду,
    Ці споруди поважних призначень
    Я ніколи уже не забуду,
    Я ніколи уже не побачу.
    І сльозяться на вітрі пропащо
    Карі вишні у далеч незрячу.
    Повертатись — прикмета не з кращих,
    Я ніколи тебе не побачу.
    Раптом стане мізерним і тлінним
    Наше нерозуміння з тобою
    В порівнянні із нерозумінням
    Двох живих і пітьми неживої.
    Якщо знову на землю вернемось,
    За Гафізом. Щасливі на вдачу —
    Ми тоді все одно розминемось,
    Я ніколи тебе не побачу.
    Бухне в лиця повітрям гарячим
    Пара фраз, заперечивши чудо —
    Я ніколи тебе не побачу.
    Я ніколи тебе не забуду.



    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (12)


  47. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:09 ]
    Із Марини Цвєтаєвої
    В старого дзеркала в очах,
    В тумані вічності,
    Я хочу видивитись шлях,
    Що Вам провіщений.
    І бачу: щоглу корабля,
    У небо впечену,
    І сивий поїзд, і поля
    В жалобі вечора.
    Поля в росі, в росі, в росі,
    Над ними ворони.
    Благословляю вас на всі
    Чотири сторони.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (2)


  48. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.18 00:46 ]
    Василю Стусу
    Останнім Стражем свій обходив простір -
    по жовтизні ланів за горизонт,
    до хвилі найулюбеніших гір.

    Летів у снива скутого Дніпра,
    за сиві очерети берегів,
    за бистриною ярого Дністра -

    у ніч,
    у мрію
    і у ній горів
    до тла, до спалаху ранкової зорі,
    молитви першої дружин і матерів,
    і
    ... просипався -
                           в табір, утлий мат,
    переклик, у сухоти кашель, плечі,
    під вовчі погляди і спраглий автомат...

    Але під вечір,
    клаптиком паперу
    надавши розміру рядкам,
    здіймався і вертав собі додому,

    кидаючи до ранку, як навіки, пурпурову
    імперію,
    російщини
    химеру.


    1997


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.6) | "Майстерень" 5.25 (5.62)
    Коментарі: (5)


  49. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:14 ]
    Василю Стусу
    Тоді ще називалися теплом
    Червонобокі сни в чиємусь літі.
    Усе це раз колись уже було.
    Усе це повторилося на світі.
    Лише хитнувся спокій від воріт,
    І стежка задихнулася ходою…
    І слухав світ, як стиглі ночі з віт
    Хтось пошепки зриває над водою…



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.69) | "Майстерень" 5.38 (5.66)
    Коментарі: (3) | "Із ХВОРОБИ РОСТУ"


  50. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:50 ]
    ПРО СЕБЕ
    Все було розмірене і просто.
    Скрип трамваю, сизі паркани…
    І в тіні каштанового зросту
    Не передбачалося весни.
    Він з’явився ночі на зачуду,
    Не торкнувшись хвіртки у дворі.
    І його, звичайно, за приблуду
    Дві сходини визнали старі…
    Постояв: “Невже не пізнаєте?"
    А в руці свіча, немов свіча…
    І, відкривши всі його прикмети,
    Сива куртка спала із плеча.
    Хтось до шпарки тиснувся цікаво.
    Хтось кректав у темряву липку:
    — Що у цього хлопця там за справа?
    — Добре, що хоч двері на замку.
    Довгий слід лишився заповітом…
    Дощ упав лицем на ясени,
    Раптом осягнувши, що над світом
    Не передбачалося весни.



    Рейтинги: Народний 0 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Коментарі: (4) | "Із ХВОРОБИ РОСТУ"



  51. Сторінки: 1   ...   1814   1815   1816   1817   1818   1819   1820   1821   1822   ...   1829