ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.03.30 06:44
Ще зорі сплять у темнім небі
І не парує ще роса, -
Ще не торкнулась довгих стебел
Моя нагострена коса.
Ще світ увесь неначе вимер
І лиш сіріє спроквола, -
Ще лиш шурхоче невидимий
Кажан, у пошуках дупла.

С М
2026.03.29 21:22
Перша дівчино, яку любив
Настав час заспівати тобі
Прощальну пісню
Мені було сімнадцять, як тебе стрів я

Ми не бачилися часто, майнули роки
Востаннє, коли бачив тебе, ти прийняла
Ісуса

Віктор Насипаний
2026.03.29 20:08
У третім класі вчитель дітям каже:
- Сьогодні розповім цікаве дуже.
Ми будем вчити нині земноводні.
Подвійний спосіб в них життя в природі.
Розмова в нас про тих, що спритні й дужі.
Живуть і у воді вони й на суші.
Можливо, здогадаєтеся, хто то?
Ч

Охмуд Песецький
2026.03.29 18:40
Тобі щось інакше порадити важко,
Коли до вподоби модерний Wolf Cut.
Коса - не твоє і шовкова застяжка -
Це те, що існує для інших дівчат.

За мною і ходять, і саме такі ось,
Яким я неначе амурний гайдай.
Не з ними робитиму те, що наснилось,

Євген Федчук
2026.03.29 18:09
Іще не вечір та вже йшло до того.
Десь сонце загубилося в хмарках.
Між пагорбами пролягла дорога,
Що звалась з давніх пір Поліський шлях.
Вела з Підгайців через Старе Місто,
Загайці в Новосілку, звідтіля
Вже далі на Тернопіль, з нього, звісно,
Де а

Володимир Ляшкевич
2026.03.29 14:55
У сутінках я майбуття помітив.
Воно нічим не втішило мене.
Його красою міг би я змінити -
її ж усе недобре омине.
Та не зібрав краси я - ось і квити.
І захід Сонця віддає вогнем.
За втраченим, не стрітим, не прожитим -
до обрію багряноликий щем.

Борис Костиря
2026.03.29 13:36
Так перша ніжна позолота
Торкнеться кленів і беріз.
Пробудиться дружина Лота
У сяйві нескоримих сліз.

Торкнуться віяння епохи
Думок, сердець, облич і слів.
Порветься пристрасть Архілоха

Юрій Гундарів
2026.03.29 12:58
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

хома дідим
2026.03.29 10:06
поет сидить мов павук
тчучи свої павутини
радо вітаючи будь-яких мух
висисає їх із хітину
а ще між ребрами книг
наслухає серцебиття
знуджених необережних тих
читачів що летять летять

Юрій Гундарів
2026.03.29 09:22
У ніч на 28 березня 2026 року Одеса зазнала потужної масованої атаки.
Так, у пологовому будинку №5 після влучання «шахеда» в центр будівлі зруйнувано покрівлю та перекриття між поверхами. Медичний персонал евакуював до сховища 32 пацієнток і 22 новонарод

В Горова Леся
2026.03.29 08:56
Горіхи розпустили чорні крила
Воронячі на вЕльон аличі,
У сні стоять, весна не розбудила.
Та в голих вітах трудиться Ярило,
Брунькам тугим тепло віддаючи.

Цілує кожну пристрасно, бо хоче
Зацілувати так, щоб і чалма

Віктор Кучерук
2026.03.29 07:10
Години, дні, роки без тебе,
Без теплих пестощів твоїх, -
Це тільки в казці завжди лебідь
Не упадає тихо в гріх.
Це тільки в мріях м'яко й гладко
Лягає твій життєвий шлях,
А наяву - броди і кладки,
І переслідування страх.

Олена Побийголод
2026.03.29 06:53
Цезар Солодар (1909-1992; народився й провів юність в Україні)

Принесли у землянку посилку –
    й мов дихнуло чимсь близьким.
І на серці заграла сопілка,
    і згадався рідний дім...

        Бо відправлення поштове –

Артур Курдіновський
2026.03.29 02:44
Тривога в серці. Морок. П'ята ранку.
В домівках - темні вікна, душі сонні.
Лягла на білосніжне підвіконня
Симфонія кривавого світанку.
Було замало власного вікна -
Хотілось охопити ціле місто...
Крик вирвався з грудей: "Війна! Війна!"

Володимир Бойко
2026.03.28 23:30
Якщо довкола тебе крутяться пройдисвіти, це ще не означає, що навколо тебе обертається Земля. Кожен інший лікар повинен поставити інший діагноз. Думка поперек звички, мов кістка поперек горла. Що зверху сплило, те хвиля і виносить. Інвалідам п

Тетяна Бондар
2026.03.28 18:53
коли весна як осінь
і зупинився час
небесні коси косять
все більше нас із нас
і сивина як просинь
і небо як рілля
і зоряно голосить
душа за кожним я

Іван Потьомкін
2026.03.28 17:58
Ти ще єси і хліб їси насущний,
Та, мов павутина, висить життя майбутнє,
А хочеться ж на світі цім іще пожить, хоч сили тануть,
Тож молиш Господа, щоб день оцей не був останнім,
Бо ж стільки ще не звідано довкола див:
Не уторопав, про що ворк

Охмуд Песецький
2026.03.28 15:30
Ми зараз - як пуритани
Живем у розлуці нашій.
Молімось - і час настане,
Як вимре сердечний шашіль.

І зверне судьба на вдачу,
А серце заб'ється лунко,
Як тільки тебе побачу,

Марія Дем'янюк
2026.03.28 15:15
Сниться мені небо —
Лагідно-блакитне,
Все довкола сяє,
Все таке привітне.

Сниться мені тато,
Йдемо разом в лісі,
Сниться мені мама —

Світлана Пирогова
2026.03.28 13:38
Чи можна стерти те, що не було?
Що лиш в уяві дихало і квітло.
А пам'ять - світло,зламане на скло,
Де кожен спалах - вигадка й молитва.

Твій шепіт - чи відлуння тишини?
В уяві ти сама його створила?
Любов живе не в дотикові, - ні,

Борис Костиря
2026.03.28 12:17
Так осінь повільно відійде
У млу, невідомість, туман.
Здійсниться небачене дійство
В танку невідомих примар.

Навшпиньках відходить осінній
Казковий і лагідний дим,
Який принесе нам спасіння

хома дідим
2026.03.28 11:08
якщо бажаєте речей складніших
інтриги жодної нема отут
добропорядно уживаючи отрут
а ще римуючи сяйливе слово ніцше
ви знаєте усе що звете суть
і перекласти сподіваєтесь у вірші
але наступна рима гірше
щодо подальшої іще суцільна лють

Віктор Кучерук
2026.03.28 10:48
Мене будили вдосвіта дорослих
У сінях, чи надворі, голоси, -
І досі не забувся мамин посміх,
Коли їй зрана помогти просивсь.
Стелився шлях у світанковім світлі, -
Неслося всюди мукання корів
І чулося, як шурхотіли мітли
Та підсвинки кувікали з хлів

Юрій Гундарів
2026.03.28 09:32
Окупанти вдарили по собачому притулку «Дай лапу, друже» у Запоріжжі.Є багато поранених і загиблих тварин. Собак із травмами терміново доправляють у ветклініки…

Сирена тривогою мучить:
увага, знов небезпека!
Дрон у притулок влучив
для бездомних песик

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Андрій Людвіг
2026.03.27 02:55
В рожевім кришталі
Сіяють дні і ночі,
"Мій друже, mon ami":
Говорять її очі.
Австрійська лілія
В саду версальському —
Самотня Лівія
На капищі поганському.

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,

Тетяна Левицька
2026.03.26 21:15
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.

У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей

Артур Курдіновський
2026.03.26 17:11
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!

Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Кучерук - [ 2022.05.11 07:56 ]
    * * *
    Мені нагороди не треба
    Вручати за смертні бої, –
    Було б тільки сонячним небо
    Над цвітом співучих гаїв.
    Найкраще за всякі медалі,
    Чи лаври блискучі вінка, –
    Мій погляд приваблює далеч
    Широка, безкрайня, дзвінка.
    Хоч нині кую перемогу
    В запеклому дуже бою, –
    Мені не потрібно нічого,
    Крім миру у ріднім краю.
    11.05.22


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Тищенко - [ 2022.05.10 23:24 ]
    За Україну!
    Ну що, ви втомилися, хлопці?
    Я чесно кажучи так.
    Вже зорі смеркають на небі,
    А цей покидьок ще не дохляк.

    Кожен день щось трапляється з нами,
    Білий шум то є музика душі.
    Прометей би давно зламався,
    Та наші - найкращі за всіх.

    Ми чули, як трощать будівлі
    Кляті орки, непрохані злодії.
    Ми чули, як плачуть за дітьми
    Матері янголів новообраних.

    Мій дім коханий, місто Марії,
    Вже нагадує груду бетону.
    Але люди, що там є - безсмертнії воїни,
    Що чинитимуть опір до скону.

    Тільки ж війни тривають роками,
    Масштабу подій не має кінця.
    Хлопчик незломлений ворогами,
    Воїн постмодернізму, янгол життя.

    Багато тих, хто тільки отримав життя,
    Багато тих, хто ввімкнули свідомість,
    Багато тих є героїв, що не носять плащі,
    І Україна-матінка нараховує мільйони.

    Та немало таких, що забирають наші життя,
    Вважають себе якимись то богами.
    Вважають, що відправлять нас у небуття,
    Та не так просто, українці - незламні.

    Фото Бучі, Маріуполя, Бородянки
    Переповнено в інформаційному потоці.
    Нам достатньо навіть і трикрапки.
    Ну що, ви втомилися, хлопці?

    Прошу вас, ні кроку назад.
    Ви - єдина наша надія,
    Хто боронить наш сон, і нашу свободу.
    Без вагань, трощачи ворога вміло.

    Війна іде на кількох фронтах,
    І я не тільки про велич кордонів.
    Україна то є велика сім'я,
    Яку не розділять ніколи.

    Військові, політики, волонтери,
    Пожежні, програмісти, сапери,
    Авіація, комунальні, кур'єри,
    Громадяни - всі браття наші й сестри.

    Ворог зробив велику помилку,
    Тепер ми не сваримо один одного.
    Він об'єднав усю країну,
    Хай не дивується нашою перемогою.

    Та не тільки громадяни,
    За Україну молиться весь світ.
    Не вірю я в Бога тільки,
    Але не соромно робити для своїх.

    За Україну не сором працювати,
    Не втомляться наші козаченьки.
    За Україну не соромно вмирати,
    Тільки живи надалі, наша ненька.

    Наша мати буде цвісти й пахнути,
    Замість тієї червоної смерді.
    Тепер Україна - символ незламності,
    А не «щось там біля росії».

    Україна то є велика земля,
    Вона має славетну історію.
    Наші луги квітчасті і поля
    Не є власністю нашого ворога.

    Тож хай наша природа міцна
    Допоможе пройти всі урагани.
    А ми будемо просити за вас,
    За уроком бабусі Ярославни.

    Виконаємо нарешті наш Заповіт,
    Розкриємо безмежні крила,
    Житимемо з надією до самого кінця,
    Ми - незламні каменярі, ось наша сила.

    Будемо пам'ятати всі вірші й пісні,
    Кінофільми, поеми, твори.
    Будемо пам'ятати нашу історію завжди
    Та введемо справедливі закони.

    Україна ще змінить весь світ так,
    Що забудемо всі локальні конфлікти.
    Українців за це будуть величати,
    Та не за це боролися наші діти.

    Побудуємо толерантні спілки,
    Де всі будуть завжди чемні,
    Та простити ніколи не зможуть українці
    Того москаля нікчему.

    А до того нас ще чекають зльоти й падіння,
    Кризи, відбудова, зміна правління.
    Війну ще закінчити треба, хлопці,
    Тож не здавайтесь ні в якому році.

    Воюйте допоки не буде перемога,
    Ми теж не здамося ніколи.
    Будемо вірити один в одного так,
    Що Україна стане символом волі.

    У тому і є наш дух український,
    Що попри всі перепони,
    Будемо вставати і говорити:
    За Україну не здамося ніколи!

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Володимир Бойко - [ 2022.05.10 19:17 ]
    Побєдоуроди
    Де Донбас, а де Одеса,
    Де Чернігів чи Херсон –
    У російських інтересів
    Геть поплутався кордон.

    Переплавилися мізки
    У рашистського вождя,
    Певно, ядерну валізку
    Освятив кіріл гундяй.

    І, не відаючи броду,
    По дорозі фронтовій,
    Лізуть побєдоуроди
    В Україну на забій.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  4. Сергій Губерначук - [ 2022.05.10 11:10 ]
    Течія
    Я кладу тебе в човник,
    і пускаю по річці,
    і роздмухую вітер –
    пливи.

    Кореандрові запахи
    у божественній лійці –
    так назву я твій подих –
    пливи.

    Там покажеться небо,
    і ти вийдеш за обрій,
    то глибокі Байкали –
    пливи.

    Черешне́ве намисто
    на заквітчаній кобрі –
    так назву я твій танець –
    пливи.

    Тільки з’являться гори –
    їхні зуби загострені
    вже облизує море –
    пливи.

    Помаранчева чайка
    огніздилась на острові –
    так назву я твій голос –
    пливи.

    Океан Океанів,
    Океан Океа́новий,
    теплий, теплий і теплий –
    пливи.

    Течія́ – ти чи я?
    Око бачиш під каменем?
    Куди хочеш, як бачиш, –
    пливи.

    21 жовтня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | " "Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 112"


  5. Віктор Кучерук - [ 2022.05.10 06:51 ]
    * * *
    На пожарищі колишнім,
    Забуваючи війну, –
    Проростає жито пишно
    Крізь прострелену броню.
    Попри болі пережиті
    І страждання немалі, –
    Хоче жито далі жити
    На обпаленій землі.
    10.05.22



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Губерначук - [ 2022.05.09 18:47 ]
    Мамочко моя золота…
    Мамочко моя золота!
    І чого ж ми завше
    батьків своїх караємо?
    Невже не розуміємо?
    Невже не знаємо?
    Може, в нас лише й лишилося
    оце –
    черстве́ лице
    і погорблені працею руки?
    Що ж там на само́му дні
    нашої розрухи?
    Печальні дні?
    Безокі ночі?
    Нашвидку вмощені мізки?
    Майбутні мощі?

    Мамко моя сердечная!
    Я прошу тебе безкінечно:
    допоможи мені любити це
    життя
    до гроба!
    Нехай омине мене
    пречорна роба,
    а тебе – хвороба!

    Мамко моя, спасибі тобі
    за все!
    Бо я –
    вічне дурне теля,
    що цицьку ссе!

    29 березня 2004 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 14"


  7. Ігор Шоха - [ 2022.05.09 17:43 ]
    Паради маскараду
    ІНа мо́рдорі об'явлений парад,
    чума «побєдобєсія» триває
    як рашеський останній маскарад
    і як бувало, мордами назад,
    ідуть чорти колонами до раю.

    А ми і без параду цю війну
    і орків заганяєм у сортири...
    до осені... до літа... в цю весну
    у пеклі шиють їм нові мундири...
    .........................................................
    та появились інші командири –
    долати зраду треба не одну,
    та мусимо
                не тільки
                             ради миру.

    ІІІ мусимо... та маємо самі
    привитися від жаху пандемій...
    хамелеони знову на порозі –
    чого гріхи таїти? Не спінози
    у нашій Раді... наче при умі,
    та вимагають буферної дози.

    Ми вистоїмо, поки стоїмо
    не ради слави, а для перемоги
    і зовнішнього ворога б'ємо,
    і наче, протираємо більмо...
    ...............................................
    та не щезає на душі тривога,
    що нас чекає і своє ярмо,
    і довга до опінії дорога.

    ІІІГероями стають чомусь не ті,
    хто зупиняє танки і колони,
    а фарисеї...
                 біля мікрофона,
    і біля грошей,
                і на висоті...
    та обіцяють гори золоті,
    надіючись і на свої мільйони.

    05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Коментарі: (2)


  8. Олександр Сушко - [ 2022.05.09 15:44 ]
    Таліон
    Лаштує підлість гешефти з казусів,
    А профіцит із гучного галасу...
    Заснув сусіда в жіночій пазусі
    І мостить в заполочі щур гніздо.

    Сьогодні тризна. В сяйного сонечка
    Не усміх приязний, а чорна посмішка,
    Дорога істини у тéрнах, ох важка,
    Кричать еринії: “ Спинися! Стоп!

    Живи спокійно!”. Та колють парості
    Сумління, честі, відповідальності...
    З очей останню краплину радості
    Зронив, як брилу, важку й тверду.

    Зостались трута і стріли лютості,
    Бажаю помсти! Вогню — не мудрості!
    Душа задубла в льоду нечулості,-
    Чекайте, біси. Уже іду.

    Холопи кланяються ординцеві,
    А я віддячу за смерть сторицею
    Святитиму чортяк цих крицею,
    З-за рогу в спину вжену кинджал.

    Немає прощення (воздасться кожному)
    Й пощади племені зловорожому:
    За око — око, усе по Божому,
    Все інше - слабість, нещир, олжа...

    таліон — рівна міра покарання, застосовувалася в законах Єгови, Хаммурапі тощо.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (1)


  9. Віктор Кучерук - [ 2022.05.09 07:01 ]
    * * *
    За димами сховалась блакить.
    Маріуполь розрушено зайдами.
    А мені дуже хочеться жить
    І служити народові правдою.
    Зрозуміє хтось долю мою
    І страждатиме піснею чулою,
    Якщо нині в жорстокім бою
    Розминутись не зможу я з кулею.
    Опадає зі стін порохня
    Впереміж із кіптявою сажею, –
    Кулеметів гучна гавкотня
    Бути пильним щомиті наказує.
    Арматура оголена вже
    Наді мною аж вигнулась куполом, –
    По підвалах плазую вужем,
    Помираючи під Маріуполем…
    09.05.22


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (4)


  10. Володимир Бойко - [ 2022.05.09 00:36 ]
    Навздогін кораблю
    Горять російські кораблі...
    Яка вражаюча картина!
    Нема їм місця на землі
    І в морі бути не повинно.

    Коли, затіяна кремлем,
    Війна сягне свого фіналу,
    Піде імперія помалу
    Вслід за російським кораблем.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  11. Микола Дудар - [ 2022.05.08 21:01 ]
    Настроєве у 2022-му
    Не дуріть себе самі…
    Лаври вам - погруддє
    Якщо ви сліпі й німі
    Що до того людям?
    І не вперше поле жертв
    Поцвіте іржою…
    Ну а вслід, як на десерт,
    Сп’ється все сльозою…

    Не дуріть себе самі
    Бога ради, люди
    Гуслям краще на псалмі
    Поки сплять іуди…
    08.05.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  12. Козак Дума - [ 2022.05.08 21:31 ]
    Кончина війни
    Ти шукаєш загублену тишу,
    насолоду нічних сновидінь?
    Але гаривом вибухів дишуть
    пошматовані Буча, Ірпінь…

    Несподівано затишок ночі
    опалила кривава війна?
    Застороги як чути не хочуть –
    то безпечності чорна ціна…

    Плачуть згорено сироти-діти,
    шаленіють загиблих батьки
    і сумливо відлунює світом
    скону дзвонів мотив гомінкий.

    Але тиша сама не приходить
    і здобути потрібно ще мир.
    Захищати на часі свободу
    хай ціною численних офір!

    Тож, братове і сестри, до бою!
    Вірні доньки і славні сини
    України, звичайні герої,
    в перемозі кончина війни!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Коментарі: (2)


  13. Микола Дудар - [ 2022.05.08 14:39 ]
    Снів переспів за 2022-ий:
    - Стріляй! - кричу, - стріляй у серце!
    Убий, приходитиму в сни
    Один в один, за Бучу, все це
    Тобі, від мене… Поясни
    Який же ти освободітєль?
    Себе хоч раз освободі
    Ти ж перша наволоч на світі
    Зачатий звіром в лободі…
    Чого приперся, срань безбожа?
    Набрид собі? Шукаєш смерть?
    Чи унітаз потрібен може
    Бодай не цілий хай, то чверть?..

    - Стріляй! - кричу, - стріляй у мене!
    А діток, виродку, не тронь…
    І відвернулось
    Безіменне
    І зникло
    Хмарне із осонь
    08.05.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  14. Ігор Терен - [ 2022.05.08 14:53 ]
    Епітафія дружбі народів есесер
    ІДні пам’яті. Союз давно помер.
    Сьогодні навіть німці стали наші,
    а найлютіші вороги – на раші...
    імперія колоній сересер
    оберігає скрепи на параші.

    ІІНайбільший нас ударив на зорі,
    мов Каїн брата Авеля – у спину,
    а менші випаровували вина,
    бо випили за подвиги старі,
    за армію... таємні батирі:
    кримчани, молдавани і грузини.

    Гадав середній, як йому іти,
    не осмаливши тарганові вуса...
    .....................................................
    найменший прозрівав од сліпоти:
    і що воно за ще одні брати-
    сябри і партизани-білоруси.

    ІІІНу, що ж, на те напевне і свята:
    рашисти переплюнули фашистів,
    попереду і нині комуністи,
    полки смертельні, цар і суєта
    навколо нього... і одна мета
    об’єднує цю наволоч – убити,
    украсти, щоб на день було що їсти.

    05/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  15. Єлена Задорожня - [ 2022.05.08 13:26 ]
    Для нього
    Вечоріє,
    Зірка високо жевріє.
    Ти мене обіймеш ніжно,
    за руку триматимеш міцно.
    М'ятного чаю тобі заварю
    І про все на світі розкажу.
    Покладу голову тобі на плече
    і  час хай повільніше тече.
    Затримає погляд милих очей
    на тисячі днів і тисячі ночей.
    07.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Павло Нетофор - [ 2022.05.08 13:18 ]
    Гординя
    Гординя, одна з семи страшних пороків,
    Яка сліпить людей, багато років,
    Травлячи думки дурманом,
    Годуючи самообманом.

    Гордий думає, що на вершині,
    В непорочній своїй твердині,
    Но правда лиш одна,
    За гордість прийде йому ціна,
    І яка ж вона страшна,
    Пробиття найбільшого у світі дна.
    25.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  17. Віктор Кучерук - [ 2022.05.08 07:15 ]
    * * *
    У час каліцтва і смертей
    Життя безжалісно-жорстоке, –
    Нема дитинства у дітей,
    Старці не відають про спокій.
    Пора жахлива та страшна
    Радіє щедрим урожаям, –
    З’їдає швидко люд війна
    І спрагу кров’ю запиває...
    08.05.22


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  18. Володимир Книр - [ 2022.05.08 03:06 ]
    "Москва" - 2
    Нептун - лайну у воді "Лягай-но!",
    і що? Лягає на дно негайно!

    2022


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати:


  19. Володимир Бойко - [ 2022.05.08 02:44 ]
    Ж-ж-жуть
    Мені наснився дивний сон:
    На місяць вив пропагандон.
    Йому вторили в унісон
    І Жириновський, і Кобзон.

    І щось верзлося про тайгу,
    Де, мов упир, блукав Шойгу.
    Шукав свій бункер, та дарма –
    Довкіл ведмеді та зима.

    А ще намарилось мені –
    Спить ліліпутін у труні.
    Тепер надією живу –
    Потішитися наяву.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  20. Іван Потьомкін - [ 2022.05.07 19:50 ]
    ***


    Боєць помирав...
    Лиш на шосту добу
    Рухнувся на ліжку
    І стиха добув
    З грудей пробитих:
    «Пи!..»
    Конвеєром сестри
    Спішать йому воду,
    Та кухоль вертати
    Велить головою
    І рвійно, нестямно,
    Одними губами:
    «Пи-са-ти!..»
    Він вмер,
    Не пропікши папір
    Рядками тамованих віршів.
    ...Він вмер.
    Довго світилось чоло
    Роздумним, тривожним, віщим.
    Він вмер.
    А недавно казав –
    Стільки ж у нього
    Відкладено справ...
    І планку рекордну
    Ще треба скорить.
    На гордім Памірі
    Автограф лишить.
    І веснами звідувать
    Лісу обнову,
    І веслами збурювать
    Хвилю Дніпрову.
    А ще ж для коханої
    Слів не знайшов.
    Планету безкраю
    Лиш в снах обійшов...
    Він вмер...
    Та коли до рекорду
    Видзвонює тіло
    Потужним акордом,
    Так хочеться крикнуть:
    «Боєць не вмирав!
    Він силу і юність
    Тобі передав!»
    Тож завше з тобою
    На всіх п"єдесталах
    Поруч герої,
    Що вічністю стали.




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2022.05.07 18:27 ]
    Із різних джерел
    На рейді – свіжа новина –
    Зміїний посилає, – на...
    чуже судно... фрегат палає,
    а нас там, ніби, і немає
    і це ще, наче, не усе
    там, де Макар телят пасе,
    і не одне ще буде пекло...
    ..................................
    Єрусалиме, ти далеко
    од Маріуполя, здавен...
    по суші... із варяг у греки...
    та упаде ще Карфаген
    і тільки одзвучить, – амен,
    у Києві об'являть Мекку...
    ..................................
    а поки-що, як ті лелеки
    злітають душі... там... ген-ген...
    ..................................
    Харон одв'язує човен...
    йому усе дається легко.

    05,2022


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  22. Микола Дудар - [ 2022.05.07 12:33 ]
    Собі на День народження

    І знову це 9 травня…
    Родили й випхнули у двір
    Господня задумка прадавня
    А згодом винайдуть папір…
    У щось прийдеться ж загорнути
    Травневу поміш, знай рідня?!
    І може статись, може бути,
    Що хтось зголосить: - чортеня…
    Та обійшлось, усе як завши
    Колиска братова, візок…
    І хто б я був - це не згадавши
    Й не налагодивши зв’язок?…
    Не за горами день сторонній
    Зувсім інакший, світлий день
    Сьогодні ж ми в теробороні -
    І не до свят, не до пісень…
    І дай нам Бог переродити
    Фальшивих дат-імен-господ
    І пересіяти все! житом
    І все ж таки, народ…

    За ґрадом ґрад… і смерчі слідом
    Не знаю вас як там зовуть…
    Сьогодні вперше почув: - Діду,
    Вже миши зав’язки гризуть…

    Доба залишилась до дати…
    9 травня - так собі
    І не відняти, не додати
    Пройти лишилось по воді…
    06.05.2022.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  23. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2022.05.07 10:55 ]
    Рубаї про москву
    … а пішло таки нахер військове російське суднО.
    (Судний день у суднА був, тож рушило хутко на дно).
    Лоскочіть же, русалки, і мічманів, і кавторангів.
    Цих недолюдків, певно, чекали ви дуже давно


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.59)
    Прокоментувати:


  24. Ярослав Чорногуз - [ 2022.05.06 23:52 ]
    О де ти, мріє?
    Кохаю я тебе, кохаю!
    Уявою цілую я!
    До раю падаю, до раю,
    Радію і кричу: моя!

    Оазо люба, золотіє
    Поезією яви* шлях!
    О мріє, чароока мріє,
    Сяйни красою у полях!

    О де, о де вона маює?
    І миє зливою усе?
    І видива недобрі всує
    За обрій — осені несе?..

    6 травня 7530 р. (Від Трипілля) (2022)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  25. Ігор Терен - [ 2022.05.06 09:49 ]
    ____Новітня міфологія
    ІЯ – за і любителі міфів не проти,
    що орки – це звірі і дикі істоти,
    а риба гниє з голови...
    і як не лукавили лжепатріоти,
    війна показала, які ідіоти –
    раби і бояри москви.

    ІІАктори гарему, гоморри, содому,
    кумири сліпої юрми –
    колишні народні і дуже відомі,
    що так і не стали людьми.

    Пришельці мордору із річки-вонючки,
    чужої орди племена:
    буряти-гобіти... злодії та урки
    і їхня богема блатна.

    Вони ще і досі бояться Бандери,
    який «нападає на них»,
    царя ображає у бункері... їх
    одначе роззують свої мародери,
    яких розвелося уже до холери
    у їхніх заїмках пустих.

    ІІІЯка це гидота – паяци... еліта,
    що має усе і не має освіти,
    але залишає сліди
    на тілі землі... і на білому світі
    огризки культури...
    .............................замучені діти
    і люди невинні, ні за що убиті...
    опалені трупи і кров'ю политі
    руїни, оселі, сади.

    Ізраїль і той заважає їм жити...
    Мужайтеся, вічні жиди...
    відомо – московія лізе туди,
    де їй де-не-де аплодують семіти.
    Опричників нації нікуди діти.
    Юродиві – це назавжди.

    05/22


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  26. Сергій Губерначук - [ 2022.05.06 09:39 ]
    На!
    Не посміхайся у мене за спиною,
    це однаково, що сліпому
    дулю до носа підносити.
    Заклей таку усмішку слиною
    або подаруй скупому
    чи оскопленому.

    Краще вже будьмо разом
    ідіотами,
    поведеними на саркастичних жартах
    роботами.
    Я теж зловживаю тобою,
    перемежовуючи з вульгарними анекдотами.

    Якби не наші загальні регалії,
    що рогами обростають,
    укорінившись в ґеніталії –
    я легко воздвиг би себе у ранг
    падла чи бидла,
    але я питаю:
    – Тобі не набридло?

    Я ж гриф,
    що тебе заклює як графиню.
    Я тебе переполовиню.
    А ти і надалі будеш зі мною
    така лагідна,
    така одіозно аудіо…

    Я гриф.
    На мене чекає риф.
    Самота і сліпота.
    Гніздо зі скряжок
    чи з черепахових панцирів.
    Шматочки роздертих пташок
    і поздоровлення канцлерів.

    Я окремо курсую маршрутами світу,
    я катапультую найдотепнішу Афродіту.
    Мене не дратують смішки.
    Я – вуаль твою! – voila*;
    під очима твоїми – мішки,
    переповнені дурневалянь,
    під зав’язку сліз,
    під маску сліз,
    наших розізольованих сліз.

    Вийми я очі пестливі,
    випий крові дурної до дна –
    знову ми рівні-сліпі-щасливі:
    я – один; ти – одна.
    На!

    15 січня 1994 р., Київ

    ______________________
    * voilà (франц.) – вуаля


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 98–99"


  27. Віктор Кучерук - [ 2022.05.06 06:10 ]
    * * *
    Дивлюся й слухаю новини
    Постійно з вірою у те,
    Що скоро нечисть з України
    Свободи подувом змете.
    Терпіння, витримки і віри
    Нам не забракне ні на мить, –
    Ще будуть тужно вити звірі
    І вічно вибачень просить.
    Але пробачення за горе
    Уже не буде хижакам
    Ані у владних коридорах,
    Ні в підворіттях, сам на сам.
    Поприбираються руїни,
    Все відбудується, бігме, –
    Дай, Боже, миру Україні,
    А щастя з’явиться саме.
    06.05.22


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  28. Кміт Ольга Мороз - [ 2022.05.06 04:23 ]
    ***
    Ти винен мені слова -
    І тягнеться спогад немов павутина
    Незрима
    Минає в вікні електричок містами,
    Вогнями чужими ,
    Відтінком чужих вогнів…
    Із нами цей дотик крізь відстань…слів

    Ти винен мені слова;
    і не ті що сказав, але ті що хотів…
    Тягнеться колія з сходу на захід, жива,
    Виграє цю мелодію серед полів
    Рядками…
    Лиш спогад спливає з глибин;
    Ти винен мені слова…
    Часоплин
    ("Аромат часоплину" 2022р)


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  29. Вікторія Лимар - [ 2022.05.05 17:19 ]
    Із ранку до Ночі
    Чаклунчині ночі – стривожені очі.
    Сумнівні якісь заплелись почуття.
    Сердéнько відчутно щоразу тріпоче.
    Небажані в серці ростуть відчуття.

    Нагальна потреба – дивитися в Небо.
    Там місяць керуючий, сяють зіркú.
    А хто нарікає, пробачити треба.
    Наразі тривожні надходять думкú.

    Думкú у полоні, тримають в заслоні.
    Питання: де ж розум в охочих війни?
    Щось військ забагато на нашім кордоні.
    Замислили щось непристойне вони…

    А зустріч потому все змінить довкола.
    Торкається ранок нічного чола.
    Шляхи пересічні змикає у коло.
    Не треба, щоб доля їх зараз звела.

    …Із ранку до Ночі думки прошепочуть.
    Прискорений час… надвечір’я пора …
    Нехай буде добре, ніхто не наврочить.
    А вранці до школи біжить дітвора.

    ***
    Чаклунчині ночі – стривожені очі.
    Нехай не торкаються горя рядки.
    Плекаю надію та вірити хочу,
    Сюжети щоб мирні, хоча й кропіткі,
    Писали поети з легкої руки.

    12.02.2022



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  30. Єлена Задорожня - [ 2022.05.05 14:22 ]
    Тепер незнайомці
    Келих вина недопитого,
    Сигарета тліє,
    серця розбитого
    рани жаліє.
    Лиш фото у рамці
    лишив на згадку,
    Тепер незнайомці
    Від цього світанку.
    05.05.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Тетяна Левицька - [ 2022.05.05 08:34 ]
    Дивосвіт
    Так хочеться туди, де серце тане
    У кетягах махрового бузку,
    Мого дитинства царина тюльпанна
    В долонях пестить мрію боязку.

    Де ясеневі весни пелехаті
    У перламутровій вуалі хмар,
    Криничка яблунева біля хати
    П'є із родючої землі нектар.

    Церковний благовіст бентежить ранок,
    Сріблястим дзвоном будить живопліт,
    Плететься плющ смарагдовий на ґанок,
    Матуся виглядає край воріт.

    Чарує погляд млосна черемшина,
    П'янять лаванди сиві пелюстки.
    Вернутися б туди, де тихоплинно
    Пливли за горизонт мої роки.

    З пекельної війни під мирне небо,
    Струсивши чорний порох із чобіт,
    Туди, де у блакиті сніжний лебідь
    Любов'ю огортає дивосвіт!

    04.05.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.22) | "Майстерень" 6 (6.31)
    Коментарі: (8)


  32. Віктор Кучерук - [ 2022.05.05 05:08 ]
    * * *
    Без кохання старіють рано
    І недовго на світі живуть
    Ті, що вводять себе в оману
    І від неї страждають, мабуть.
    Невідомо, на жаль, нещасним
    Про земної тривалості суть,
    Бо багаття життя не гасне,
    Коли двоє його бережуть…
    05.05.22


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  33. Володимир Книр - [ 2022.05.04 23:49 ]
    Про будівництво буди
    Навряд собі збудує буду,
    той, хто горла: "Чужу здобуду!"

    2022


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Прокоментувати: | "Солдатики путіна крадуть навіть… собачі будки"


  34. Микола Дудар - [ 2022.05.04 21:23 ]
    2022
    Віддав усе - не помогло
    Просив хоч щось - все відмовляли
    Плекав, ростив - чомусь злягло…
    Зібрася в путь - у слід лякали
    2022


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Шоха - [ 2022.05.04 17:15 ]
    Вікторія
    ***
    Вікторіє, журо моя! О, серце, не ридай
    І рабською покорою – любові, не карай.

    Ганьбою опорочене лишаємо юрмі;
    Оманою зурочене, щезає у пітьмі;

    Лукавої історії минає чорний час,
    що у їдкому полум’ї не опікає нас.

    За пеленою темною яріє світла мить,
    Та раною смертельною у грудях ще ятрить:

    В пориві духу вищому, чужій душі на зло
    Усі тенета нищимо і їх – як не було!

    05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.93)
    Прокоментувати:


  36. Єлена Задорожня - [ 2022.05.04 14:46 ]
    Весняний ранок
    Сонце прокидається від сну,
    Й бадьорить все довкола.
    Дарує світу ту ясну
    весняну теплу пору.
    Умивається росою
    соковитая травичка.
    Милується красою
    Малесенька синичка.
    Розкриваються кульбабки
    розкриваються барвінки,
    заскреготіли в річці жабки
    Запахтіли на деревах квіти.
    Настав весняний теплий ранок,
    Навколо природа давно не спить.
    заскочив півень вже на ганок
    Тепер і люди будуть гомоніть.
    04.05.2022






    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Сергій Губерначук - [ 2022.05.04 08:35 ]
    Очі
    в озері ока острів – ти
    вогка, холодна, вогка
    як своєчесно від ти піти? –
    переплисти до сусіднього ока.

    в озері іншого ока – він
    теплий, голодний, теплий
    щоб, як невчасно він навздогін? –
    очі під сон померкли…

    17 лютого 1993 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 123"


  38. Віктор Кучерук - [ 2022.05.04 08:53 ]
    * * *
    Щодоби повітряні тривоги,
    Кожен день скрізь вибухи і смерть, –
    Вже вівтар високий перемоги
    Кров’ю переповнений ущерть.
    Та війни закінчення не видко,
    Лиш скорботи множаться щомить, –
    Це у снах минається все швидко
    І не сильно бачене болить…
    04.05.22


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  39. Нінель Новікова - [ 2022.05.03 22:01 ]
    Весняні сирени

    Знов персидський бузок
    Ароматом французьким духмянить.
    Поміж нас лише крок –
    Від усього ми трішечки п’яні…

    А сирени виття,
    Що голосить, немов оглашенна,
    Про вразливість життя
    Нам нагадує пильна сирена.

    Що усе тільки мить,
    Яку треба яскраво прожити.
    І у серці бринить
    Вірш, неначе сльоза непролита…


    30.04.2022


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (2)


  40. М Менянин - [ 2022.05.03 13:37 ]
    Тут сльози Охтирської Б.М.
    Мине після бою
    закривши собою
    трагічна судьба
    поліська.

    По Синові плаче,
    пекельність цю бачить
    Небесна Mari
    Охтирська.

    Летять ті крилаті
    птахи не пернаті
    з Москви, а також
    із Мінська.

    Як можуть, о Боже,
    так нищити схоже
    отримавши суть
    наказу?

    Дай Отче успішне
    терпіння на грішне
    відчувши до них
    відразу.

    12.03.2022 Чернігов С4

    P.S.
    Християнин ти? Стій!
    У світі єдина Воля Отця Небесного сучасною мовою — проект, а після нього комерційних проектів тьма тьом, і вони є хайпом на Дусі Отця Небесного.
    Пропозиція Юди продати міро, яким умащувала Ісуса Марія Магдалена — яскравий приклад комерційного проекту.

    https://www.youtube.com/watch?v=BOvRvbQTtKo


    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2) | ""


  41. Сергій Губерначук - [ 2022.05.03 08:54 ]
    Нічого, я виживу…
    Нічого, я виживу.
    Хоч серце урвало здоровий шмат мого здоров’я.
    Я виживу, але мені не треба гроші.
    Вони мене спаскудили,
    вірніше, їх відсутність
    і так.
    Нічого, я виживу,
    хоч у пам’яті більше тебе і більше
    і серце урвало здоровий шмат мого здоров’я.
    Піду на чотири сторони
    світу
    і хоч у одній стороні
    знайду свою церкву –
    тінь з лагідними руками,
    тінь з ясними очима,
    тінь з приглушеним голосом
    чистим, як Бог,
    від Якого відмовились всі.
    Я виживу тільки один.
    Я нести тягарі не умію.
    Бо мало здоров’я лишилось від серця.
    І пам’яті більше і більше від тебе.
    І що?
    Що?
    Я стану великим, всемощним,.. ідолом.
    З краплинкою серця, яка присихає.
    Не хочу!!!!!!!!!!!
    Одинадцять знаків оклику…
    І три крапки

    30 червня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 110"


  42. Радченко Рудий Гриб Рудольф - [ 2022.05.02 22:59 ]
    Поєдинок
    Виходити на ринг в останніх парах,
    Коли звучить ще не останній гонг—
    І шкіра опонента зблискує металом:
    Забудь усе— і станеш, наче бог.

    І серце б'ється, завиває люто,
    Й напруживши останній м'яз—
    Досягши піку плавлення металу,
    Виходиш із піке, неначе ас...

    Останній раунд, центр рингу—
    Канат означує кордон...
    Хай я програю в поєдинку,
    Зате зійду, як Аполон.

    І ось фінальнії хвилини—
    Сигнал подав нам реферІ,
    Я вибиваю з середини
    Свого стійкого візаві.

    І ось удар, і ось— нокаут—
    Тепер цей юнкер точно збитий.
    Нехай він виграв перший раунд,
    Зате останній мною був закритий.

    2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Єлена Задорожня - [ 2022.05.02 16:46 ]
    Кохання наче птах ширококрилий
    Кохання наче птах ширококрилий
    Злетіти можна до небес.
    Жага охоплює нестримна,
    Душа сильніша ніж Геркулес.
    В коханні можна потонути
    В ньому можна розчинитись.
    Так душу може охопити
    Що малою буде вічність.
    Та не втрачай себе єдину ,
    З-поміж закоханих сердець.
    Кохання - велика сила,
    Та  розум у житті борець.
    27.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Олена Побийголод - [ 2022.05.02 15:41 ]
    2022. Трамвай «Єрусалим - Київ»
    Із Зеева Дашевського (Ізраїль)

                        Скажи мне, Украйна...
                        М.Светлов. «Гренада»

    ...Уникнувши штрафу,
    радів я до сліз
    (на вулицю Яффо
    трамвай мене віз).
    В надії, що втямлю,
    торочив сусід, -
    в святковому штраймлі²
    кремезний хасид³:

    - Єшиву⁴ покину,
    свій «узі»⁵ візьму
    й мерщій в Україну
    гайну на війну!
    Ми разом укоїм
    вікторію там,
    щоб слава - героям,
    щоб смерть - ворогам!..

    Я вірю, він вдіяв
    усе, що казав:
    приїхав у Київ,
    пройшов крізь вокзал,
    а звідти - до бою,
    і втік московит!
    А над «меркавою»⁶
    метляє цицит⁷.

    (Травень 2022)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  45. Ігор Терен - [ 2022.05.02 14:10 ]
    Далеке і близьке
    Далекі ночі і недавні дні
    висвітлюють у пам'яті моменти,
    що з головою видають поета
    на переправі і на мілині.

    Ріка життя занурена у лету...
    Ані у течії, ані на дні
    її не перескочиш на коні
    і не зіп'єш, у ступі перетерту.

    Міняється небесне і земне,
    ніяке не міняється на інше...
    не чути того, що було раніше,
    лиш іноді печально промайне –
    далекі не покинули мене,
    а ближні появилися пізніше.



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Тетяна Левицька - [ 2022.05.02 11:15 ]
    Береги розлуки
    А нам здавалось, любий, що війна
    Ще день, чи два і скінчиться назАвжди.
    Та налетіла орків сарана,
    Споруджують у місті барикади.

    На різних берегах з тобою ми,
    Старий Дніпро ніяк не перетнути.
    Єдиний міст відкритий до семи,
    А решта заміновані маршрути.

    Немає крил, надійного весла,
    На переправі — блок-пости військові.
    Тож я на берег річки принесла
    Сльозу прощальну сповнену любові.

    Нехай душа на вітрі тріпотить,
    Не б'ється в кліті у лиху годину.
    Жахна війна жорстоко в одну мить
    Від серця відірвала половину.

    Та вірю, що побачимося знов,
    Коли розквітнуть чашечки магнолій.
    Дай Господи, щоб ти мене знайшов
    Незламною на перехресті долі!

    02.05.2022р.


    Рейтинги: Народний 6 (6.22) | "Майстерень" 6 (6.31)
    Коментарі: (6)


  47. Сергій Губерначук - [ 2022.05.02 08:37 ]
    Затемнення душі. Палким серцям – віва́т…
    Затемнення душі. Палким серцям – віва́т!
    Трясеться ніч моя стеблинками повік.
    Мого страждання мить, цього безсоння шмат
    присвячую тобі, від кого я відвик.

    Далекий мій тиран, вогонь моїх думок…
    Як ти змогла тепер так легко відлягти,
    коли до інших рук, чужих сердець – лиш крок,
    і раптом зна́ний рух: це не інакше – ти?

    Я дозволу прошу в тієї, хто не спить,
    на цю мізерну мить, на цей безсонний грам,
    аби здаля почуть: любить чи не любить…
    твій силует на тлі британських діарам.

    18 серпня 1992 р.,
    3 серпня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Перґаменти", стор. 147"


  48. Єлена Задорожня - [ 2022.05.01 19:24 ]
    Зірка вечірня сія над селом
    Зірка вечірня сія над селом,
    Вітер легенький повіяв.
    Дмухнув неначе  крилом,
    Кульбаби по полю розвіяв.
    Широкі простори степу і лану
    Видніються переді мною.
    Волошок блакитних як океану
    Окутали світ земною красою.
    Інгул стиха шумить
    Лелека поряд клекоче.
    Природа вся гомонить
    І калина вогнем палахкоче.
    29.04.2022


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Олександр Сушко - [ 2022.05.01 15:04 ]
    Співпереживання
    Воювати з кацапнею важко,
    А сидіти в Польщі - це воно!
    Та у мене вийшла з цим промашка:
    Пересидіть бучу не дано.

    Чвалом воєнком погнав до пекла,
    Чоботом під гузно підштовхув.
    Я ж, коли чеченського абрека
    Вздрів, то обкалявся! Ну і ну!

    Лиш писати віршики умію
    Й жінку цілувати у вуста.
    А на фронті гинуть гречкосії,
    Під ордою села і міста...

    В сина випалене око,
    Без руки онучок - ну і ну...
    Напишу віршатко про війноньку,
    Співпереживанням здалеку махну.

    1.05. 2022р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  50. І Батюк - [ 2022.05.01 14:48 ]
    Хмільне сум'яття
    Вода стікає у бачок,
    Терцини падають як хмиз,
    В зіницях погляд на ґачок
    Тече мармизкою униз.
    В вікні фіранкою закритім,
    Немає сумніву - вже день.
    Але яка різниця в дідька,
    Коли йому анітелень.
    Трима в руках розбиту пляшку
    За шийку пальцями в крові
    Йому наразі дуже важко:
    Вирує рейвах в голові.
    Розносить імпульси фасадом
    Нахабне серце день-у-день
    Й спадає п'яним водоспадом
    В поток душевних одкровень.
    На стелю сумно поглядає
    Та нарікає на цейтнот,
    У мареві хмільнім кидає
    Брудним папером пару строк.
    Не зав'язав піїт учасно...
    Звичайно, я про поворозок....
    Й про камеру у Бухенвальді
    Снага прийшла йому у мозок.
    Кімнатою стрибає пил
    Й куйовдить дим від тютюна:
    Поміж ремаркових рядків
    Крамольна помира' душа.

    1.V.MMXXIIp.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   194   195   196   197   198   199   200   201   202   ...   1813