ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в даль прощальний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені спо

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право

Світлана Пирогова
2026.11.17 20:44
Огорни мене скоріш любов'ю,
Бо без тебе сіро все і мрячно.
Лілії цвіли - торкалось слово.
Озеро кохання вже у рясці.

Тихе-тихе, мовчазне уранці.
Квіти-поцілунки - спогад помарнілий.
Не загоїть серпня вечір рани.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.03 23:02 ]
    Гріхопадіння висота
    Укрився день журливою габою,
    Терзає душу всю осінній щем.
    Рахую дні до зустрічі з тобою,
    Сповитий меланхолії плащем.

    І знову, знову - ці удари долі…
    І знову, знову - це несприйняття…
    В лабетах чи лещатах у неволі
    Без вороття туди… Без каяття…

    Німа печаль скувала наші лиця
    І розпач закрадається в серця.
    Та спогадами радості іскриться
    Історія зворушлива оця.

    Й вітрила напинає, мов сталеві,
    Й зустрічна не зупинить течія.
    І не дає втонути кораблеві
    Ця сила щастя! В ній – і ти, і я!

    Ця віра, що підносить понад світом,
    Одвічні істини переверта.
    І дозволя без сорому горіти
    Стрімка гріхопадіння… висота!

    Усі оті обов`язки рутинні –
    Од них втікаєм, наче із тюрми.
    Вітрила – ніби крила в небі синім –
    І там – у вільному польоті – ми!

    І не спинить до щастя цього руху,
    В серцях не знищить вічної весни!
    Дві половинки з плоті ми і духу –
    Святу любов несем у віщі сни!

    1 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)





    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  2. Семен Санніков - [ 2019.11.03 21:42 ]
    неофіт

    У церкві в Палаці культури
    Лабають якісь "бітли".
    Недільні духовні тури,
    А фільми колись були -
    Порізані зарубіжні,
    Совіцькі - смішні й сумні.
    "Крутили" їх тижні й тижні...
    Французькі - по 2-3 дні.

    Тринадцятий рік хлопчині,
    А вже про любов дививсь.
    Цікавить вона й донині,
    І запал не розгубивсь.

    Звичайно, молитись легше
    Під музику цих "бітлів".
    Молитву співав уперше,
    І наче від сексу, млів.

    Однаково різні речі,
    У кожній якийсь ерзац.
    А тісно від молодечі -
    Заманює храм-палац.

    У нього би не заходив,
    І пастор - ніхто мені...
    А вчора, мені на подив,
    Згадались гріхи земні.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  3. Микола Дудар - [ 2019.11.03 18:46 ]
    Із циклу:
    Згубилось ім’я серед будівель
    В одному із міст… адреналін? Не-
    Падали зорі зправа наліво
    З усіх чотирьох видимих стін...
    Душі блукалих - їхня основа
    Так оселялись зорі з небес. Не-
    Переймайтесь ще буде розмова
    Ім’я того хлопця? Ще не воскрес…
    03.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2019.11.03 18:01 ]
    Зрада
    Світ став сторчма. В ціні - душевні вади,
    За ніж у серце - оплески, медаль.
    Гріхопадіння, як на мене, - зрада,
    Смердюча яма, а не висота.

    Не знаю, люди мертві, а чи хворі,
    Утіху мають на чужій біді.
    Окрадена любов - не чисті зорі,
    А їхній відблиск у мутній воді.

    Один лиш крок - і вже розверзлась прірва,
    Кричало небо: - Зупинися! Стоп!...
    Тепер мара утраченого дива
    Шугає над зруйнованим гніздом.

    Які ж солодкі вустоньки медові!
    Чуттєва шаленіє заметіль!
    Але я квітку вірної любові
    Плекаю у сяйливій чистоті.

    03.11.2019р.



    Рейтинги: Народний 6 (5.44) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (2)


  5. Микола Дудар - [ 2019.11.03 16:18 ]
    із циклу: "Манюні роздуми"
    У примусі з Примусом випав похід
    Шлях по рівнинах, по горах
    Ненавиджу весь нав’язаний світ -
    І це Аpriori…
    Екватор знайомий якихось півкуль
    Враз перетнули… теж саме
    Одна в аритмії, в іншій інсульд
    Вогнем… переварим…
    Господи, наче, загубився в пісках
    Щлях у зворотнє… страхіття
    Зорі вивчатиму вже у ночах
    У небі над світом…
    03.11.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  6. Сергій Губерначук - [ 2019.11.03 15:07 ]
    Миті
    В осінній каламуті
    туманами сповитій,
    на самоті забутій
    довершуються миті:
    твоїх коротких вражень
    яскраві замикання,
    непередчутих скаржень
    натхненні зволікання,
    невчасні першоцвіти
    щасливого осоння,
    мов блискавка, розквітлі –
    а далі знов безсоння.

    Такий стрибок форелі
    у потічку гірському
    чи мокрі акварелі
    на небі геть сухому,
    необережний трунок,
    чи порух, яко порох,
    раптовий поцілунок
    на офіційних зборах,
    чи навіть мить скорботи
    без явної причини –
    повторюється вко́тре
    і невмолимо гине!

    А світ сидить закутий
    поточними думками,
    ковтаючи секунди
    роками і віками,
    а ти бредеш по світі,
    вивчаючи закони,
    переступаєш миті,
    найстисліші ікони,
    найширші голосіння,
    найско́рші перельоти,
    найвищі воскресіння,
    не допитавшись: хто́ ти…

    26 липня 2002 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 167"


  7. Тетяна Левицька - [ 2019.11.03 09:05 ]
    Рано чи пізно...
    В бабине літо, у шаль міжсезоння,
    кутає землю рудий листопад.
    В ніч тет-а-тет розмовляю з безсонням.
    подумки - йду, повертаюсь назад.

    Речі збираю,  складаю у шафу.
    Двері зачинені, навстіж - балкон.
    Ранок не стримати, птахою з даху,
    він все одно перетне рубікон.

    Місто прокинулось, мабуть,  о п'ятій,
    Спалось йому, чи мені те здалось?
    Небо спросоння на обрус зім'ятий
    знов розілляло малиновий морс.

    Хмари ховають за обрієм зливу,
    ти у душі оковиту також.
    Наскрізь пронизую чорну, зрадливу,
    тільки її не очистить цей дощ.

    Постріл очима, шаленство одчаю.
    Книгу життя дочитала, авжеж.
    Надто багато про тебе я знаю,
    рано чи пізно за те мене вб'єш.

    2019р


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (6)


  8. Надія Тарасюк - [ 2019.11.03 09:48 ]
    Біля дуба
    Перемірюю дні убрід,
    наче листя, згортаю ночі.
    Лісом бродить старезний дід,
    сині зорі знайти охочий.
    Стежка тулиться до країв,
    переповнених дум і листу.
    Той дідок у росу заплів
    юним солодом сни імлисті.
    Перерепаний ввесь, як світ,
    мохом біль полатав навмисно…
    Як мурашка, шурхочу вслід
    тим верхів’ям, що небо тиснуть.
    Перемірюю дні убрід,
    горну листя, як ніч, таємне.
    Давній жолудь — кремезний дід…
    Я частинка його, напевне.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (7) | "https://www.facebook.com/photo.php?fbid=492168661374300&set=a.114624119128758&type=3&theater"


  9. Олена Побийголод - [ 2019.11.03 07:40 ]
    05. Падіння Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Чи може здогнати летючого пса
    летяга стрибуча, що в лісі гаса?

    Чи здогнана буде в польоті над кручею
    летюча лисиця - мишвою летючою?..

    Дурниці злітаються й сипляться кучею,
    й навіщо себе я дурницями змучую?

    Я мріяла стати летючою тучею,
    а стала - й терзаюся мислю гнітючою:

    а може, так звані летючі коти -
    це ті, що звалились, було, з висоти?..

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  10. Сергій Губерначук - [ 2019.11.02 15:31 ]
    Не доживу до тебе…
    Не доживу до тебе.
    Просто у шторм відчалю
    до Островів Печалю,
    не підкоривши неба.
    Не доживу до тебе…

    Крига майбутнє вкрила.
    Зовсім тебе не видно.
    Марю, як плачеш, бідна, –
    бо загубила крила.
    Крига майбутнє вкрила.

    Дивно цей світ почався.
    Я – непоправно раніше.
    Ти – набагато пізніше.
    Ми розминулися в Ча́сі.
    Дивно цей світ почався…

    Сльози солоні і теплі
    крапають просто зі стелі…

    11 липня 2007 р., Богдани́



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 249"


  11. Микола Дудар - [ 2019.11.02 13:10 ]
    Мамо, скажіть...
    Мамо, скажіть, а що таке страх?
    І що таке тінь безсердешна?…
    Випав з кубельця без пір’ячка птах
    І все ще…
    Мамо, скажіть, а що таке смерть
    І звідки чекати на зустріч?
    У неба за небом хмарами твердь
    Будь, учне…
    Мамо, скажіть, а що таке пих
    І як подолати різницю?
    Порівно сили на видих і вдих
    Як птиця…
    02.11.2019.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  12. Ірина Вовк - [ 2019.11.02 13:45 ]
    Інтерпретація Міцкевича "До М***" (фрагмент)
    Очі, забудьте! - почую відразу..
    Геть з мого серця! - і в серденьку стужа.
    З пам'яті щезни! - ні, цього наказу
    наша взаємна пам'ять не подужа.

    Тим довші тіні, що впали здалека,
    Тим ширше коло трагічної ночі -
    Так моя постать вдалині померкне,
    Окликом втрати пам'ять заморочить.

    На кожнім місці і в кожній хвилині,
    Де з тобою плакав, де у жарти брався,
    Всюди і завше ми нерозділимі,
    Бо тут промінчик душі моєї зостався.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.66) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (2) | "Ірина Вовк. Над могилою "


  13. Петро Скоропис - [ 2019.11.02 10:19 ]
    З Іосіфа Бродського. Станси
    Ні країв, ні погостів
    не піду обирать.
    На Василівський острів
    я вернусь умирать.
    Твій фасад темно-синій
    уві млі не найду,
    межи вицвілих ліній
    на асфальт упаду.
    І душа, над устами
    коливаючи тьму,
    промайне за мостами
    в петроградськім диму.
    І сльота наоколо,
    і квітневий сніжок,
    і почую я голос:
    – до побачень, дружок.
    І побачу розбіжну,
    ніби долю, ріку,
    і холодну вітчизну,
    і припалу щоку.
    І майнуть наостанок
    ще не трачених літ
    хусточки острів’янок
    хлопчакові услід.




    ------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  14. Ігор Терен - [ 2019.11.02 09:09 ]
    Про зелень
    І
    Осінь посіяла зерня,
    йде у поля і гаї
    і пересаджує зелень
    у зоопарки свої.

    Нація вміє радіти
    миру, тайзі і війні.
    Будемо і зеленіти,
    і засихати на пні.

    ІІ
    Арії орють і сіють.
    Поки вертає весна,
    їм восени зеленіють
    вруна, ялина, сосна.

    Хамелеони і юди
    не помічають краси –
    як прикрашає усюди
    ива зелена ліси.

    Ще ідемо по барвінку
    і по межі золотій.
    «Матері вашій ковіньку!» –
    вийся, буяй, зеленій!

    Та не ідеться людині –
    риє й копає на зло,
    зелень міняє на гривні,
    а кумачі – на зело.

    ІІІ
    Люди не дуже і темні:
    є таємниці воєнні,
    а на Русі – ідіот.

    І розуміє народ:
    є чоловічки зелені ,
    а на границі – «развод» .

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  15. Семен Санніков - [ 2019.11.01 21:33 ]
    осінній хронометраж

    Шоста година - a.m. чи p.m.?
    Небо сховалось у тьмяній вуалі.
    Толку ваганнями не доберем,
    Треба дивитись уважно - що далі.

    Сьома година - ймовірно, a.m.
    Видно частково крізь хмари діряві,
    Як утікає зірковий гарем.
    З ким і куди - домалюю в уяві.

    Восьма - і Місяць тікає з небес,
    Ранок дарує божественні миті...
    Каву гірку з папіросою й без
    П'ють алкоголіки - певно, підшиті.
    Чисто природний хронічний процес.
    Сонце горить у високій блакиті.

    (2019)


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  16. Сергій Губерначук - [ 2019.11.01 13:49 ]
    Поки йде серце
    О, ми! Вихиляємо небо,
    хапаючи дощ за пронизок!
    О, ми! Винаходим для себе
    сферично-космічний ризик!
    Де кожен віраж – то пришестя
    Америки чи Росії.
    Де смерть – золоте перехрестя
    в моменті зачаття месії,
    в моменті зачаття месії.
    Ми ті, хто упорав безодню,
    мов циган коня за гриву.
    Ми ті, чий собор великодній –
    землі велетенська нива,
    землі велетенська нива..,
    де будеш ти, доки йде серце,
    і будеш ти, доки йде серце.
    Де будеш ти, доки йде серце..?
    І будеш ти, доки йде серце.
    Обличчя з людини зотреться.
    Людина з обличчя зотреться.
    Ми є херувими Господні!
    Ми є серафими Господні!
    До вас попри мури віконні
    задля́ли молитви іконні,
    задляли молитви віковні,
    задляли молитви Господні.

    26 квітня 1994 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 61"


  17. Любов Бенедишин - [ 2019.11.01 12:31 ]
    По слідах...
    Зима сніги несе
    І дивиться пророче…
    Зміню в собі усе:
    І зачіску, і почерк.

    Пальто і шарф новий.
    Підбори. Аж присвисне
    Сусід: «Мадам, це Ви?»
    Не озирнусь навмисне.

    Пухнасті килими
    Дорогу вкрили рівно…
    Я по слідах зими
    Пройдусь, немов царівна.

    31.10.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  18. Тетяна Левицька - [ 2019.11.01 12:31 ]
    Не розминутись
    Над тишею висне імла,
    зими павутинка срібляста.
    О, скільки б в раю не була -
    не вистачить миті для щастя.
     
    Любов запалила цю ніч -
    розлука свічу загасила.
    Штовхає нас урізнобіч
    повинності туга безкрила.

    Ти більше в очах не губись,
    там тісно відлунню сонати.
    Неважко злетіти  увись,
    а ніби навіки прощатись.

    В шибки заглядає ліхтар,
    будівлі напроти поснули.
    Та зумер ввімкнув - Київстар,
    зв'язок відновив із минулим.

    Зоря в небувалій красі
    фарбує небесні атлАси.
    За кілька хвилин до таксі,
    нам не розминутись у часі.

    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.27) | "Майстерень" 6 (6.36)
    Коментарі: (4)


  19. Надія Тарасюк - [ 2019.11.01 08:13 ]
    * * *
    Безпремінно і так цікаво
    дні світають в горнятку кави.
    Листопадових снів морози
    попід ноги тобі, чорнозем…
    Хризантемно іще одначе,
    але шиба тихенько плаче.
    На одвірках — листи-пташата.
    Мабуть, хтось іще зміг писати.
    Ми, закохані в наше літо,
    будем вчитися тут любити,
    де відмінно і надцікаво
    сходить сонце горнятком кави.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  20. Олександр Сушко - [ 2019.11.01 08:46 ]
    Ні те. ні се

    Вип'ю трохи кон'яку "Шабо"
    І відкрию цікавезну тайну:
    Графомани - пишуть про любов,
    Геніїї - шкрябочуть про кохання.
    .
    Ну, а я - Ерот - ні те, ні се,
    Хоч і не пишу, але кохаю.
    На руках лежить струнка газель,
    Шепче: - Віднеси мене у спальню!
    .
    В радості взаємній бачу смисл,
    В парадизі - злочин бити бомки.
    А поета грішна точить мисль,
    Розпинають видива солодкі.
    .
    В поетеси аж посинів ніс,
    Строчить день і ніч - усе їй мало!
    Щоб вона не гигнула колись,
    Нагодуйте це нещастя салом.
    .
    Шепче муза: - Любий, поспіши!
    На ніч подаруй любові казку!
    ...Заховавсь у затишок душі,
    Упірнув під жінчину запаску.
    .
    01.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  21. Олена Побийголод - [ 2019.11.01 07:40 ]
    04. Марш антиподів
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Коли провалишся крізь землю від стида,
    чи побожишся здуру: «Щоб я провалився!» -
    тебе сюди зведе доріжка нетверда,
    й тоді вже нашому режиму не протився!

    Ми антиподи, ми тут живем!
    У нас тут - анти-анти-антиординати.
    Стоїм на варті ми, хоч сунем за вождем,
    а хто не з нами - ті антипати.

    Але чомусь новоприбульці всі нові
    ногами вгору намагаються стояти,
    і навіть в лавах - хочуть йти на голові
    всі антидіти, антимами, антитати...

    Ми антиподи, ми тут живем!
    У нас - антипки, антиквари, антилопи...
    Стоїм на варті ми під сонцем та дощем,
    а тим, хто проти, - ціна півкопи!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.6) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  22. Сонце Місяць - [ 2019.10.31 22:00 ]
    антикурсив
     
    віршуючи тимчасом ні про що
    такий веселий цей поецький бізнес
    де починати надто пізно
    катма наживки ~ хай жиє гачок

    за вікнами нічними блудить чорт
    він теж поет & в нього кволі груди
    він зна усе чого не буде
    гачків у нього ~ не один мішок

    на святі розпіарених ніщот
    з емалями камеями дозвільно
    буть клоуном чи арлекіном
    зухвалим роджером із черепа й кісток

    над прірву перекинуто місток
    за вікнами нічними чорт заблудить

    о ці етюди про етюди ~
    прощань прощань про все гадати щоб




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  23. Володимир Бойко - [ 2019.10.31 21:43 ]
    На півшляху
    Ну, як йому ти віддала
    Себе нараз – і душу й тіло...
    Мене ж ти, спраглого, спинила
    На півшляху до джерела.

    Та я усе запам'ятав –
    Твої принади неозорі
    І очі, сяючі, мов зорі,
    І міражі амурних справ.

    Допоки пам'ять зберіга,
    Допоки біль іще проймає,
    Усе на світі заступає
    Непотамована жага.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  24. Микола Дудар - [ 2019.10.31 18:12 ]
    Десь на палітрі кинутих сіл...
    Ощатне вбрання скинуте вітром
    Якихось два дні Жовтню капець
    Мені все одно примха за віком
    Де не цікаво я не борець…

    Краще за фахом і полюбовно
    Краще навшпиньки… осторонь стріл
    Без гостюків але із бавовни
    Десь на палітрі кинутих сіл…

    І щоб Вона… з минулим коректно
    Так як уперше ще до імен
    Хамство - мечем… ніякої секти
    Тільки Весна омріяних тем…
    31.10.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2019.10.31 16:53 ]
    Не лох
    І я не лох, і ви не лохи,
    Усі ми, кажуть, о-го-го!
    В паяца почались пологи!
    На руки люду монстрик "Гоп!".

    Це - економіка держави,
    Від коломойщини байстрюк.
    Тепер майбутнє - цвях іржавий,
    Спокійній старості -каюк.

    І дезертири - патріоти,
    І уклоністи - сіль землі.
    А добровольці - ідіоти,
    Нехай вмирають на війні.

    Собаки гавкають на варті,
    Ще мить - і вчепляться у карк.
    Бо заважаю продавати
    Земельку зайдам за мідяк..

    Хотів пожить як бог хоч трохи
    Та марно мріяв - цуцик здох.
    Напевне. ми і справді - лохи,
    Бо Президент у нас - не лох.

    31.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  26. Сергій Губерначук - [ 2019.10.31 13:08 ]
    Бйорк
    Я пригадав, як ти на соколі висіла,
    на беркуті, на ґрифі, на орлі –
    чи то на коршуні?
    А може на мені?
    І як хотіла.

    Я пригадав, як ти не бачила землі
    і як зомліла,
    коли притихли крила і пісні,
    а хвиля океанська
    голосніла.

    А хвиля океанська навісніла,
    і світ тонув,
    а ми – летіли,
    мила,
    північна дівчинко моя ісландська Бйорк.

    Я чув тоненький голосок,
    що різав параною і шизу на спині птаха.
    Я чув тонки́й ісландський фольк
    чи рок,
    який нагнав на мене страху.

    Я пригадав, як ти мене вкусила, Бйорк,
    як хороше вкусила, мила Бйорк,
    як боляче
    ти крила на вітрила замінила,
    щоб на плаву дісталися Європи ми.

    Весь континент пройшли дрібними кроками,
    коли дістались на плаву твоїх думок
    Європи ми,
    коли ми Африку промчали антилопами,
    коли ж ти стомишся, моя блаженна Бйорк?

    Я пригадав, як ти любила сніг,
    як ми лавину осідлали в квітні,
    Ісландіє, прощай!
    Прощайте, гори рідні –
    ми летимо, позбувшись ніг!

    Ми різні люди, Бйорк.
    Какофонічний шок
    у музиці ти розвиваєш всує –
    на шиї сокола,
    який давно сумує…

    Сумує, що не скинув горду Бйорк.

    29 лютого 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 170–171"


  27. Надія Тарасюк - [ 2019.10.31 12:31 ]
    * * *
    Цей смуток — пригода осені.
    Картавлять глевкі тумани…
    Берези — воронам гостели,
    на жовтім чорніють зрання.
    Цей смуток на денці голосу…
    Ваш погляд змигну старанно.
    У нашому мегаполісі
    осіння блукає драма.
    І сонячних пір обочини,
    вчорашніх затій омани —
    під листям опалопрощеним, —
    цей згусток сльозу туманить.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  28. Леся Геник - [ 2019.10.31 10:03 ]
    ***
    Так швидко листя падає додолу,
    я не встигаю мовити "прощай".
    Кружляє осінь по тремкому колу,
    вже половина, трохи ще - і край.

    Вже недалеко та межа прозора,
    коли згори, з розвітрених небес
    не листя буде сипатись, а зорі,
    в дорогу дальню кличучи тебе.

    І на струні дзвінкій заграє вітер
    щось невідоме й знане водночас.
    Ми - наче діти, мов наївні діти,
    допоки осінь не підхопить нас.

    Допоки лист останній на долоні
    ще кольорами грає без межі,
    багряна осінь обпікає скроні
    і зашкарублі кінчики душі.

    15.10.19 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  29. Владимир Лесник - [ 2019.10.31 09:11 ]
    Люди
    Чего добились люди
    За все прожитые годы?
    Повязли только в блуде
    И теперь считаем лишь свои доходы...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Любов Бенедишин - [ 2019.10.31 09:22 ]
    Пост-примарне
    То війне теплим спомином,
    То діткне мертвим холодом…
    (Найсолодша оскомино,
    Невтоленний мій голоде!)

    Сивий шлейф загадковості,
    Ореол ефемерності…
    Чом нахмурені брови ці?
    Усміхнеться? ВідвЕрнеться?

    Ні прогнати, ні втримати:
    Ні чар-зіллям, ні чарою.
    …Закохалась у привида,
    Ледь не стала примарою.

    31.10.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  31. Ольга Паучек - [ 2019.10.31 06:53 ]
    Навіщо осінь пізня
    Я чую дощ, -
    То гірко тужить осінь,
    Між полину красується дурман,
    Я бачу сніг,
    Що впав на русі коси,
    А у душі прокинувся туман...

    Навіщо сніг,
    Навіщо осінь пізня,
    Чому вогнем палає гострий біль...
    Чи зацвіте
    Весни чарівна пісня,
    Коли в душі панує заметіль.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Сонце Місяць - [ 2019.10.30 23:59 ]
    de rien
     
    & життя підсуває шаради не хочеш віриш
    ось і ми зустрічаємся врешті біля рошену
    зусібіч гепіенди задовге червоносвітло
    небо хмари за хмарами блідо~ рожеве
     
    що казати що мислити що обіцяти на вибір
    кожен сам собі критик у пошуках ще клієнта
    агонізуюче листя зринає але не в ирій
    & ми остовпілі прозрівши ~ начебто себто
     
    нас не обходять поразки й тиражність
    не та що нáклад
    шле своїх бистрих гицлів
    через нічні пустелі
     
    & ми переважно справжні
    нам ще довіряють
    адже
    кахельні п’єци
    всяко високі стелі ~
     
    без караваджо
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  33. Серго Сокольник - [ 2019.10.30 21:38 ]
    Кричи
    Мов у вирій, поринули сни...
    Впали долу оголені квіти...
    Я кватирку у світ причинив.
    Ми у колі. Окремо від світу.

    Зауважу тобі, мон амі,
    Перед тим, як поринуть у сни ці-
    Надто гучно кричиш у пітьмі...)
    Таємниця не є таємниця

    Для сусідського наміру спать,
    Замінивши рухомість на сталість,
    Павичів, що хвостами тремтять,
    Най і тіні уже не зосталось

    Від минулої птахокраси
    І польотів еротикоюні,
    Чий уділ, чи вечірній ясир,
    Місце творче у теплім гальюні,

    Мудрагеля, що вчив уночі
    Апологію "хоч би закляк ти"...
    Пара беллум із ними! Кричи,
    Мов Ліліт у первинному акті

    Розголошення трендових знань!
    ...як сприймає оголене боді
    Килимами із квітів кімна-
    ти прикрашене соло свободи!..)))

    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Св. №119102909193


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  34. Оксана Логоша - [ 2019.10.30 21:33 ]
    Жовтень
    Замовк,укляк і більш не воскресав-
    Пощо йому сезонні хитросплети-
    Ба!Тут береза посеред планети
    І Землю гріє й світить Небесам.

    А він її благає-"Ну схолонь!
    Зійди з орбіти,сну дай і спокою.
    Хай це вмирання всититься моквою,
    Туманом всититься і сивиною скронь."

    Ні!Все горіла.Байдуже тепер,
    Що сірому довкруж немає міри,
    Бо грала в ній глибокозвучна ліра
    Аж доки жовтень в музиці помер.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  35. Вікторія Лимар - [ 2019.10.30 20:37 ]
    Жовтень-Листопад
    Останні тихі Жовтня кроки
    відходять в шепотінні трав.
    У золоті грайливих барв,
    Які для кожного листочка
    яскраву виткану сорочку
    подарували всім на втіху,
    як застереження від лиха.
    Не встигнемо «моргнути оком»,
    ось-ось відійдуть Жовтня кроки…

    Відчутні рухи Листопада
    в пер`ебігу кошлатих хмар.
    Чи це від них густий туман
    заполонив усе навколо?
    Зімкнувши в своєрідне коло
    кущі, дерева та будинки,
    думки невтішні, навіть вчинки.
    Шукаємо мерщій поради
    тепер наразі в Листопада!

    29.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102904976



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)


  36. Устимко Яна - [ 2019.10.30 14:54 ]
    ***

    казковий жовтень – гномики в саду
    пасуть в опалім листі череду
    вогниста вовна тронки дзеленчать
    нудьгу погрітись кличуть між багать

    кирпатий гном не знати і коли
    весільне древко витесав з імли
    а інший виткав скрипку із роси
    що має три осінні голоси

    заграє перший – горе не біда
    за другим йде до неба череда
    а третій голос – ледь помітна нить
    що до весни гойдаючись летить

    2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  37. Сергій Губерначук - [ 2019.10.30 13:46 ]
    Нині
    У країні заводів і фабрик немає поетів.
    Тут жита колосальні біжать під ножі косовиць.
    Тут на кожного з нас припадає по п’ять пістолетів
    і по пів кабана на півсотню мисливських рушниць.

    Згасло око, як сонце, як час на межі світлотіні.
    Тут надія на чудо сповзла з-під повік у рівчак.
    Романтична сльоза – це єдине, що твориться нині,
    це не прісна вода, а майбутнє, солоне на смак.

    Хай сьогодні кермо в лапах а́нтиепічних аскетів
    обертає країну, мов трактор по мокрій ріллі,
    але завтра, коли розцвіте – і не буде поетів,
    хто за нинішнім злом буде плакати там, на Землі?

    21 липня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Коментарі: (1) | ""Учорашнє", стор. 88"


  38. Тетяна Левицька - [ 2019.10.30 11:57 ]
    Українка
    Ти знову хочеш
    мене здолати
    і посадити
    за темні грати,
    і закувати
    в міцні кайдани,
    клеймом пекучим
    ятрити рани.
    Щоб помарніла,
    з колін не встала,
    перекувала
    мечі на рала.
    Та не безвільна,
    безкрила птаха,
    що добровільно
    іде на плаху.
    Ти не підріжеш
    свободі крила,
    нікому в світі
    не підкорилась.
    Вогонь і воду,
    і труби мідні -
    блаженним серцем
    долала гідно.
    Пила із неба
    тумани сині,
    плекала весни
    я журавлині.
    Свічу молитви
    несла смиренно,
    сльозу причастя
    у сокровеннях.
    В тремких долонях -
    любові зерня!
    Красива, горда,
    відважна, вільна.
    Я українка,
    я - Україна!

    2019р



    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (15)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.10.30 10:00 ]
    Звільни!


    У дідугана всохлася кабака,
    Бажання є, а сили ніц нема.
    Тому на жінку безупину гавка :
    Нещасний муже! Чиниш так дарма!

    Весь вік вона тобі варила каші,
    Під носом витирала сопляки.
    А ти її за це смолою мажеш
    І здуру розпускаєш моцаки.

    Зубів немає, голова як бубон,
    Від немічі хитаєшся як дуб.
    Забув, коли казав востаннє "люба"
    І припадав до полум'яних губ.

    Тиран для жінки хоче бути паном
    І гнобить до могили, п'яний в дим.
    Тому піди і гигни під парканом,
    Звільни цей світ від люті-чорноти.

    Стають дурними у поважнім віці
    Нерідко. Я ж чуття пустив в алюр.
    Ласкаво гладжу ладу по голівці,
    До серця стиглу ягідку тулю.

    30.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  40. Ігор Терен - [ 2019.10.30 08:49 ]
    Осінь на розпутті
    У тумані сіріють алеї,
    серед осені кряче печаль.
    І ворона сумує за нею,
    і мені її мало, на жаль.

    То завіється з гаю у поле,
    то фарбує сурмою ліси
    і у лузі неначе ніколи
    не було ще такої краси.

    То пишається горобиною,
    то калиною біля ріки,
    по габі за цією рікою
    вишиває собі полики.

    Завітає ця фея й до мене,
    і кота подарує мені,
    що примружує очі зелені,
    і мурликає щось уві сні.

    А сама помандрує у гості
    у хороми хуги і зими.
    Поки з нею прощаємось ми,
    сіє росами із високості
    подорожню імлу на погості
    за журбою, що їде саньми.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  41. Ігор Терен - [ 2019.10.29 17:08 ]
    Проворонені орли
    Рабу юрми аби лише ім’я
    із ящика, по радіо почути
    і вже уся юрба – одна сім’я,
    аби й собі у веремії бути.

    Були і ми у тому ще віку
    і юні, і до себе нещадимі,
    і за догани совістю судимі,
    ходили у терновому вінку.

    Згадаємо, які то є орли,
    коли літали голубами миру,
    а далі і лисицею були,
    й вороною, що має пайку сиру.

    А нині забуваємо ціну,
    яку за безголов’я заплатили.
    Отак і доживемо до могили,
    на рок перекладаючи вину.

    Але не забуваємо паради
    не ради цілі, а ідеї ради,
    якою б злою не була вона.

    У досвіду одні й ті самі вади:
    недопалок, допущений до влади,
    як догорає – сущий сатана.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  42. Роксолана Вірлан - [ 2019.10.29 16:19 ]
    Квантова осінь ( Магосвіт)
    Дивом собі дивуюся
    З того добірного розсипу,
    Що зворухобився в обрії
    І пересипався в яр,
    На позмійковані вулиці -
    У перелітнені спохлипи,
    на перевернені лодії,
    В успані атоми трав...

    Чаром собі чаруюся...
    Словом зашіптую промені -
    Буде землі під голівоньку
    Злоте провиддя і сни.
    На перетлілім папірусі -
    Вузлики часу покомкані...
    З крони вичісую вироки:
    Вроки, сніги, буруни...

    Жовтня фантоми туляться
    Неба - гілками сторукими.
    Квантове стерня підкошене,
    В листі тривога гірчить.
    Ладом собі ладуюся
    В далеч гінку - віадуками.
    Йду собі боса повз осені
    З чорним котом на плечі.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  43. Микола Дудар - [ 2019.10.29 13:07 ]
    Крапку поставлено.
    Крапку поставлено до і після…
    Осінь прийдешня втомлений слід
    Листя опале мамина пісня…
    В кожному кроці - Захід і Схід

    Втрачені сни піратські посади
    Словом усе в облуді дзеркал
    Мамо чекайте ваші поради…
    Осінь найкращий в світі вокал

    Я ще залишусь пізнє кохання
    Аркуш прозорий літери сейф
    Потяг річний купе предостаннє
    Внутрішній поклик мій Одіссей...
    29.10.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  44. Сергій Губерначук - [ 2019.10.29 13:58 ]
    Лави
    Білими смугами зроблено лави,
    і коли присідають на них зірки,
    мохнаті, як дві чилійські лами,
    вони палають, як сірники!

    Я проводжаю вогні Одеси,
    у море просторе щоночі йдучи,
    як тихо входять під час меси
    до церкви, що вклякла поклони б’ючи.

    Просякнутий шквалом до тебе вскочу,
    у руки, груди, пихаті дими.
    Я довше таким лишатися хочу,
    якими прощалися ми…

    Тоді можна бризом-сюрпризом усюди
    рекламою грати, немов "меґастар",
    мести двірником й увійти в люди,
    у свіжі плітки й пивний перегар.

    Я маю право на двох волохатих
    блискуче чарівних чилійських лам!
    Чвалати парком, не йти до хати,
    а спати просто між білих лав!

    25 липня 2007 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 118"


  45. Олександр Сушко - [ 2019.10.29 13:40 ]
    Погідне


    Я знаю день, коли мене не стане,
    Влашую вам завчасно сабантуй.
    У небесах розкрилюся востаннє
    І каменем на землю упаду.

    Насправді, заслужив я долю іншу,
    За те, що дів любив та гамав спирт.
    Та це пусте,- в фіналі буде тиша
    Між скалок терцій та уламків квінт.

    Речу одверто - я не з тих піїтів,
    Що прагнуть слави, шани - знаєш сам.
    Тож не злетить планета із орбіти
    І не погасне сонце в небесах

    Ти думаєш, що мармурову брилу
    За труд на груди покладе онук?
    Ні,- буде забур'янена могила
    Й залізний хрест, застромлений в труну.

    Але до цього, брате, ще далеко,
    Дописую пісень черговий том.
    А на плечі щебече соловейко,
    В чуприні одуд витиме гніздо.

    29.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  46. олександр квітень - [ 2019.10.29 09:47 ]
    Татку дивися , дивися , як я вже підріс ...
    Татку дивися , дивися , як я вже підріс..
    Кажуть що схожий на тебе .. Веселої вдачі ...
    Мама всміхнулась нарешті , й не стримала сліз...
    Глянувши на твоє фото , вона завжди плаче ...

    Вірю я їй , в те що ти полетів до зірок..
    В небо відправлю листа , як навчуся писати ...
    Снилось мені , ми з тобою йдемо в дитсадок...
    Душу мов щось зігрівало , бо поруч був тато ....

    А пам'ятаєш торік у бабусі в селі...
    Сад яблуневий в цвіту білим килимом вкритий ...
    Ти ще казав мені , синку , ось Рай на землі .
    Я запитав , чому Рай на землі в білім цвіті ?

    Татку вертайся скоріше , бо жду не діждусь ...
    Прийдеш назавжди , розкажеш що там за зірками ...
    Я ж обіцяю що скоро читати навчусь .
    Зараз листа напиши щоб не плакала мама .......

    Олександр Квітень
    м . Мукачево....


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  47. Сонце Місяць - [ 2019.10.29 00:24 ]
    трохи вальс
     
    акордеонна музичка під магазом у панельнім районі
    пенсіонери запасають харч молодість обира енержайзери
    музичка на прискіпливий погляд таки віртуозна
    але ніхто не квапиться ~ щось кидати
     
    & тут неможлива мораль нереальні обов’язки
    надто ненав’язливо все це беруть та грають
    захаращені кухні шкарпетки недопалки сміттєві зносини
    песики & дітиська примовкли що надзвичайно
     
    мабуть я такий не один ~ звісно ніхто не вибіжить
    вкинути до кашкета фамільного якісь несуттєві гроші
    променадні моменти немов у парижах тих
    театри аншлаги моменти схиблення опереткові зморшки
     
    заграй музиканте як ти дожив із чим вижив ти
    хай іще пошкодує хто ~ бо саме так от не зможе
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (8)


  48. Віктор Кучерук - [ 2019.10.28 21:56 ]
    * * *
    Г. С...
    Блукають сутінки холодні,
    Густі і темні, як смола, –
    Ти подаруй мені сьогодні
    Яскраву дрібочку тепла.
    Промінчик вогника освітить
    В очах моїх німу печаль
    За всім отим, що мав на світі
    І розгубив уже, на жаль.
    Тепло промінчика зігріє,
    В пітьмі схололого мене, –
    І лжею вкрадені надії
    В зболілу душу поверне.
    Пітьма осіння, непогодна
    Повсюди острахом лягла, –
    Ти подаруй мені сьогодні
    Яскраву дрібочку тепла.
    28.10.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.61) | "Майстерень" 6 (5.87)
    Коментарі: (2)


  49. Микола Дудар - [ 2019.10.28 19:48 ]
    ***
    Опустився туман слідом і холод
    Повернулася кішка з гульб на ночліг
    Сонце по небу все колом і колом
    Знесилиний день… та сон переміг

    А по тб чи то з радіовежі
    Динамик націлять в одну із кімнат
    І так як вони ніхто вже не бреше
    Ти йдеш досипати травнем у сад…

    І байдуже хто керує цим світом
    Помирали до тебе й після помруть
    Сон твій невинно розсіється цвітом
    Де і коли і чому - не забудь
    27.10.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  50. Ігор Терен - [ 2019.10.28 17:30 ]
    Пришестя Каїна
    Ще є тюрма, сума і Колима
    від океану і до піку гір.
    А покаяння Каїна нема
    і рикає зі сходу лютий звір.

    Кацапію окутує пітьма,
    а ще до того – і поганий зір,
    і розуму не відає юрма,
    і не конає парій-бузувір.

    Не зупинити киями орду.
    Не тоне у калюжі океан.
    Не явиться месія-отаман.

    Плюгаве Пу закушує узду,
    на голову свою і на біду
    паяци Зе виношують Майдан.




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   379   380   381   382   383   384   385   386   387   ...   1855