ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2025.07.13 16:10
Сльозами й кров'ю стелиться дорога,
Немає порятунку вже ніде.
Гуде в містах повітряна тривога -
Та як вона по-різному гуде!

По всій країні - обстріли ворожі.
Допомагає крізь цей жах пройти
Несамовитий шепіт: "Боже! Боже!

Євген Федчук
2025.07.13 13:55
В часи, коли ще і Січі не було в помині.
Як тяглося Дике поле ледве не до Росі.
А козацтво у степах тих хоч і завелося,
Та ватагами ховалось в байраках, долинах
Та у плавнях. Отаманів собі вибирали,
А про гетьманів козацьких ще тоді не чули.
Хоробрі

Олександр Сушко
2025.07.13 12:12
Дружина - запашна троянда
Та оберіг від самоти.
Пуста без неї отча хата,
Життя спливає без мети.

А я живу не пустоцвітом,
Жар-птицю маю у руках.
В думках жовтогаряче літо,

Віктор Кучерук
2025.07.13 08:31
Звідкіль з’являється мовчання?
Навіщо й що його жене?
Чому ця тиша первозданна
Тепер пригнічує мене?
Переживаннями повитий,
Щодня томлюсь на самоті, –
Зі мною справ не мають діти,
А друзі – збилися з путі.

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.12 09:08 ]
    Травневий дощ
    А сонце так пекло немилосердно,
    Хоча надворі лиш травневі дні,
    Дощу чекало листячко і стебла,
    Городина і трави запашні.

    Просили пити квітоньки на грядці,
    Ще - вишні молоденькі у саду,
    Бо без води всьому живому важко,
    Без життєдайної вологи пропадуть.

    І він послухав та пустився з неба
    Рясний і теплий, землю поливав.
    Такого дощику, ой як сьогодні треба,
    Від нього все навколо ожива.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Тамара Швець - [ 2018.05.12 07:02 ]
    Водоспад
    Водоспад крізь скелі б'ється,
    Стрімголов з гори несеться,
    Пробиває собі шлях,
    неможливо повернути,
    Сила, міць і чистота,
    Одним словом - краса ...
    Написала 2009
    Переклала на українську мову 12.05.18 6.40




    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Серго Сокольник - [ 2018.05.11 23:35 ]
    Ерокішка ( 16+ )
    Ерокішка в думки підкотила вночі
    І викотує, граючи (краще б спочи-
    ла на лаві), замотаний ключ у нитки
    (Ти мережила ними рушникодумки),

    Ключ до скриньки, де зніжилось серце моє.
    ...і навшпиньки, my dear, до ліжка стає,
    Ерокішка, хранителька ерососнів...
    -дай мені відпочити!!! Бо на... ти мені

    Біля дівчини в нашому сні чарівнім ?
    Після бійки махати руками... То ж ні-
    чого даній оказії я не програв.
    Нумо, go із фантазії!!! Спати пора!!!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118050900637


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  4. Олександр Сушко - [ 2018.05.11 22:31 ]
    Сумно
    Мабуть, не обійтися без прологу -
    Хліб не зросте, якщо не зоре плуг.
    Цеберце глуму хлюпнуло з-за рогу:
    Знайомтесь браття - це заклятий друг.

    І хто б сказав, що буде ворожнеча,-
    Не вкрав дружини, і не обікрав.
    Під носа дулі тицяє малеча,
    В пісочниці лунає "Гав!" та "Гав!".

    В трусах - їжак, в руці - перо піїта,
    Неначебто загострений кілок.
    У захваті підгавкує торсида,
    Мій соловей покаркав і умовк.

    Парнасом мандрували ми у парі,
    Зазнайство зруйнувало всі мости:
    На місці дружби - пишний колумбарій,
    У томику - вервечка слів пустих.

    11.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Прокоментувати:


  5. Володимир Книр - [ 2018.05.11 20:57 ]
    Ein schlechter Arbeiter
    Je schlechter ein Arbeiter isst,
    je schlechter ein Arbeiter ist.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  6. Олексій Кацай - [ 2018.05.11 17:01 ]
    Поверненння
    Космічне місто грузнуло у святі
    повернення з натруджених зірок
    поморених пілотів. Та, розтяті
    на феєрверки у реклам багатті,
    болюче били двигуни завзяті
    у карнавальне плетиво думок.

    Чи то в шибки, зневолені до сказу,
    щосили били замкнені птахи –
    яскраві, начебто святкові фрази?..
    Пілоти приземлялися на базу
    і в хвилях тріумфуючого джазу,
    мов кришки трун, гойдалися дахи.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  7. Вікторія Лимар - [ 2018.05.11 16:56 ]
    Порыв из творческих глубин
    Несется жизнь – калейдоскоп!
    Вращает бешеный поток.
    Разряд несущей силы ток
    Растопит сердца лед. Озноб
    Пройдет по телу вдруг волной,
    Проникнет в тайники души,
    И чувства, спящие в тиши,
    Разбудит новизны прибой!

    Заглянет и ко мне она,
    Давно забытая пора:
    Поддавшись легкости пера,
    В подарок Богом мне сполна
    Поэзия в любви дана:
    В ней осень, зимы и весна,
    И лета красок новизна –
    Давно молчавшая струна!

    Глубинных откровений взрыв!
    Страны проблемы ощутив,
    Войны и бедствий негатив,
    В стихи внесет души порыв!
    Порыв из творческих глубин
    Рождает песенный мотив!
    Глоток целебный пригубив,
    Живу, пишу, я не один!

    10.05.2018
    Свидетельство о публикации №118051007355



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  8. Нінель Новікова - [ 2018.05.11 14:27 ]
    Етюд
    До баба Гані
    килимком дорога,
    бо споришами
    все позаростало.
    Дівчатко,
    наче коник,
    довгоноге
    в зеленім сарафані
    пострибало…


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.47)
    Коментарі: (5)


  9. Олена Багрянцева - [ 2018.05.11 10:54 ]
    Ти збирайся і йди. Я давно вже чатую на диво...
    Ти збирайся і йди. Я давно вже чатую на диво.
    Мій годинник старий поспішає на дюжину літ.
    Розпадаються сни, ніби скалки скляні полохливі.
    Розчиняється біль і оманливих спогадів лід.
    Загортаються дні в пелерини прозорі рахманні.
    Я обабіч доріг буду вірно чекати тепла.
    Ти збирайся і йди. Наше небо нарешті безхмарне.
    Бачиш, зірка зійшла…
    11.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.11 10:08 ]
    Невизначеність

    Шукаються вільні вуха, кодоли, які пов'яжуть.
    Кого в час руйнацій слухать? У пазусі Правди - сажа.
    Булькочуть навари жирні... секрети полішинеля...
    Забудьте криниці, гирла - у випарах пива-елю.

    Едем розбудують орки, захожі на день, декаду.
    Шипить масовик з-за штори: "...ано тєбе, Майя, нада?!".
    Людва кутуляє бургер, порізаний ой дрібненько...
    За доли, зубасті мури відходить зів'яла Ненька.

    Послухати б оптиміста, кому тут відоме Вище?
    На белебнях ніде сісти. А кров цебенить і хлище.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  11. Ігор Лубкевич - [ 2018.05.10 23:35 ]
    ***
    Весна! Я твій пасажир - дай мені крила
    Весна! Жовте з зеленим на сіре та біле
    Весна! Я знов молодий, не хочу спати
    Весна! Випити ранок, з дому тікати

    Весна! Бродити по місту, шукати чари
    Весна! Дивитись на сонце, що світить з-за хмари
    Весна! Купатись у росах, пахощі квітів
    Весна! Сміятись удосталь, байдики бити

    Весна! Забути про завтра, забути про втому
    Весна! Я знов молодий - тікати з дому
    Весна! По місту бродити, жовте з зеленим
    Весна! Я твій пасажир, ти є у мене!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.14) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Козак Дума - [ 2018.05.10 22:51 ]
    Маленька порада
    Міняє па́сій хто як рукавички,
    у кого в цьому сенсі «їде дах»,
    сумнівну раю кидати ту звичку –
    ви ідете банально по руках.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (2)


  13. Козак Дума - [ 2018.05.10 22:07 ]
    Парадокс?
    Його боявся весь могутній Рим.
    Він ніс євреям віру і свободу,
    немовби цар ввійшов в Єрусалим,
    а став месією… для іншого народу!.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  14. Козак Дума - [ 2018.05.10 22:27 ]
    Тобі не збагнути
    У блу́ді жити неможливо вічно,
    та не збагнути це уже тобі,
    бо ти обмежена, пуста і пересічна,
    а ще і ві́тряна – як про́тяг у трубі!.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  15. Христина Сікора - [ 2018.05.10 19:32 ]
    Смерть
    втомлений снами
    збудився
    видих останній і тиша
    спокій по тілу розлився
    це як колись в темнім лісі
    лило всю ніч а поліно
    довго жевріло і тліло
    жар зберегло в серцевині
    звідки тепло в твоїм тілі
    серце у грудях спинилось
    це як колись в мокрім лісі
    дерево мертве світилось
    сяє байдуже обличчя
    очі не можу закрити
    скласти долоні на грудях
    твою любов відпустити
    місяць лиш знає як пусто
    світом блукати
    коріння
    п'є із землі насолоду
    вирване сохне на світлі
    втомлене прагне додому
    місяцю як мені жити
    тіло його охололо

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)


  16. Козак Дума - [ 2018.05.10 13:37 ]
    Динаміка інфляції

    Інфляція така, що не спинити.
    Дешевше жити вже, ніж хоронити!
    Папір як туалетний купувати,
    то краще вже банкноту розім‘яти…

    06.04.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  17. Олександр Сушко - [ 2018.05.10 12:35 ]
    Неначе сонет...
    Ковток вина терпкого? Кухоль браги?
    Ти вибрав - пійло крапає з губи...
    Буяє пустоцвітом кожен пагін -
    Такі поези люблять "голубі".

    У "наче" та "немовби" маринаді
    Утоплено згорьований сонет.
    Драбина в небо - подарунок баті,
    Парнас лякає мухи пірует.

    Вона щоденно шастає у сад,
    Гризе плоди, оспівує природу.
    На чистий лик осонцених рулад

    Лягає шаром мулу позолота.
    І знову криво. Знову все не в лад:
    Гармонію вбиває зайва нота.

    10.05.2018р.





    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Прокоментувати:


  18. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.10 10:11 ]
    Лови...


    У неї - павук на боці.
    А в нього сонет Шекспіра.
    О, скільки любовних лоцій!
    У похіть жіноцтво вірить...

    І мчаться мотоциклети,
    зминаються простирадла...
    Запліднення - серед плетив.
    А потім:"...ти сука... падло".

    І діточки вирлоокі
    лишаються на горбочку.
    То ж ляльки вуду... навроки...
    В помаді чужій сорочка.

    За рік накиває вліво.
    А нині - мохіто, барви...
    Ерот нашиває пліви
    куротним вужівнам-лярвам.

    Це магія, шал... чи дурість...
    Криваві шторми, кориди...
    Блискочуть очиська фурій...
    Лови... припливло корито.

    ...2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  19. Неоніла Гуменюк - [ 2018.05.10 10:35 ]
    Юності доріженька барвиста
    А доріжка простелилась
    Вишиваним рушником,
    Де з тобою ми ходили,
    Спомин залишивсь обом.

    Бо літа, неначе коні
    Так нестримно мчали вдаль,
    Посріблили наші скроні,
    Несли радість і печаль.

    Добре бачили й погане,
    Прожили й пережили,
    Та залишилася пам"ять
    Про щасливі тії дні.

    А доріженька барвиста
    В"ється змійкою у сни,
    Юність наша там іскриста
    Пахла квітами весни.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Петро Скоропис - [ 2018.05.10 08:58 ]
    З Іосіфа Бродського. У розпал холодної війни
    Хто там підсів до вікна на зеленім стулі?
    В одіжі неохайний, думки – у сажі.
    У очах кольору наугад кулі –
    рішимість не оминати змін у пейзажі.

    Всюди – жертви барометра. І ніякого залпу,
    і посипались царства, багряніші ягід глоду.
    Ми всі тепер за кордоном, і якщо завтра
    війна, то куплю безкозирку, щоб не іти в піхоту.

    Ми певні, що ми на Півночі. Китиці горобини
    висвітять і наличник осиротілій дачі.
    І будь ви тричі Гиреєм, лиця рабині,
    крити її йдучи, и́наче не побачиш.

    І без угаву накрапує, буцім природа мозок
    хоче остерегти у чімсь; а щоб не дати маху,
    шепче місцевим наріччям. А як застосує Морзе,
    хто оте розшифрує, крім шиферини даху?




    ------------------------------


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  21. Сонце Місяць - [ 2018.05.10 02:48 ]
    Діамантовий Блюз (Grateful Dead)
     
    Як у дитинстві, тато не раз
    Казав бува, ”Сину, не поспішай
    Відкрию причину, як знати б хотів
    немає ніц
    на світі, щоби надто далеко йти“

    Вже хоче люба кільце із камінчиком
    Більш, аніж цяцьку яку-нибудь іншу
    Щоб скуштувати ті знади тремкі
    Пíдеш та й дістанеш, що тільки завгодно їй

    Ввійшовши в крамницю, зі шпалером, ось
    Каже Дюпрі, таке мені би здалось
    Тисячу доларів просить єврей
    Дюпрі на те:
    ”Сплачу тобі еквівалент свинцем“

    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент

    Суддя каже, ”Строк дають за діло таке“
    Дюпрі йому, ”Що зробити, є та як є“
    Суддя каже, ”Сину, річ за твоє життя“
    Дюпрі тут:
    ”Це мені здається справедливим, суддя“

    Друга любій аніхто не поверне
    Дюпрі програв і сходить зі сцени
    Мила його трохи буде в печалі
    Та піде ось, приведе наступного
    щоб він її бавив

    Суддя: ”Знаю, сину, я любку твою
    Та це таємниця, що її не здають“
    Дюпрі: ”Ваша честе, видно, так мені й слід
    Але правдиво те
    що і вам смакують знади тремкі“

    Віриш-но, сину, мов без змісту
    перш за все палець гачка знай тисне
    що нам резони, хибні, чи не
    знаді глузд не конкурент

    Є багацько подібних пригод
    Комусь лише до знад би, комусь ще би злота
    Чимало людей в бруд упали лицем
    Щоб добути любій з діамантом кільце




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  22. Сергій Гупало - [ 2018.05.09 18:36 ]
    Прохолода
    Прохолода вітрів. Серіали новітніх побачень –
    За прозорою далеччю, що обважніла, спеклась
    У невдалі калачики в пащі біди-вовкулаки
    І не може дивитися на аргументи АК.

    А здавалося: жити – іти за коровами, просто,
    І складніше – щоб мати жила і війни не було.
    Та нахилено світ – розхитала підступна короста –
    І сміливці нещадно хмарини женуть помелом.

    Урожайні дощі не упали за щучим велінням,
    А приблизився протяг – він досі ракетно гуде –
    Появилася дама із чорним як ніч піднебінням,
    Не очима стріляє, а цілиться із еСВеДе.

    Не на жарти і любощі ера тихцем розігралась.
    Україну давно не хитала навала смертей.
    І коли у серця наливали любов серіали,
    Освятилося місце. Не так – і не тими, й не те.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  23. Адель Станіславська - [ 2018.05.09 17:19 ]
    А як же?..
    А як же назвати війну сьогоденну, люди?
    Оту, що минулась - атєчествєннай звете…
    В яких же то межах атєчєство ваше буде?
    Де прах ваших предків?
    Не ваше воно, не те…
    Не тут ваше серце,
    душа не за тим банує.
    Не жаль вам й онуків,
    що нині пластом падуть
    за ту Батьківщину,
    де привид лихий мандрує
    і отприскам дєдов
    звєздой асвєщаєт путь…
    Йдете святкувати помпезно чужу пабєду.
    А нам з перемог, що були ув отій війні
    лиш опіки серця і кров студеніш від леду -
    відлунює кача Тисиною у труні…

    09/05/2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.09 16:52 ]
    Бджолине


    1

    Подаруєш вазу "Лола"...
    Розіб'ю край тину.
    Ти надувся... ходиш колом...
    Зміцнюй павутину!

    Я - поштива крупна бджілка -
    підлечу дзуміти.
    Чатував із понеділка...
    влипли три кобіти.

    Порадів такій удачі.
    Безпомильно, творчо!
    Кружеляю... Думний мачо
    впавутинив горщик,

    розповів про бараболю,
    слимаків, люцерну.
    Налипа царівна молі,
    мушка постмодерну.

    2

    Уникаю лесток-сітей.
    Десь чарунки милі.
    Обираю - уціліти
    у словес горнилі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Сушко - [ 2018.05.09 16:47 ]
    До праці!
    Писати сів. Жона під ребра "тиць"
    І каже: - Дуй хутчій надвір із хатки!
    Щоб голова не пріла від дурниць -
    Хапай сапу, іди полоти грядку.

    Я ж хвора! Вибиваюся із сил!
    Чавун борщу за раз не можу з'їсти!
    А ти в Пегаса мостишся між крил
    І ручкою щодня тренуєш кисті.

    Устану з ліжка, довбню підійму
    І порахую графоманські ребра!
    Чого замовк? Не чоловік - муму!
    Зламай перо! Налий води у цебра!

    Дощу давно рясного не було,
    Тож лий водицю щедро в кожну ямку.
    Працюй, щоб не сміялося село,
    А я посплю. Втомилась від сніданку.

    Почухав зашкарублі мозолі,
    Заграли у душі селянські гени.
    Піду, покопирсаюся в землі.
    А ви, шановні, якось тут без мене.

    09.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  26. Ігор Римарук - [ 2018.05.09 12:44 ]
    Один
    один як перст у цьому світі
    один як звір —
    ні словеса несамовиті
    ні поговір

    ні в забутті ні в алфавіті
    ні дар ні хрест —
    один як звір у цьому світі
    один як перст

    банальна схема — чорна схима
    сухий закон
    врятується — бо в побратима
    є телефон
    бо в нього Довбушева вдача
    душа гонка
    цікава каже передача
    і жду дзвінка

    а в іншого інакше трішки
    та все ж своє
    і з нього ретязь як з опришка
    дружина в’є

    а ще один а ще одніша
    а геть одна
    в якої чаша найгіркіша
    бо вже — до дна

    а те невідання діточе
    той херувим
    що рідним голосом туркоче —
    та хоровим

    а білі руки перевиті
    разком судин...
    невже уперше в цьому світі
    він сам-один

    як мова — а не як розмова
    котрій не вір
    бо зойк розіпнутого слова
    один як звір

    невже уперше довелося
    за стільки літ
    почути — й не розчути досі
    такий завіт:

    множинна зірка Віфлеєму —
    та кожен син
    якого ми не впізнаємо
    іде один


    рік (?)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.62) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  27. Леся Геник - [ 2018.05.09 11:02 ]
    Розгойдаю в собі терпіння
    Розгойдаю в собі терпіння -
    гойда, гойдалочко, гойда!
    Там, де неба горить склепіння,
    завжди в хмарці десь є вода.

    Заплету у думки відраду,
    наче стрічечку голубу.
    Бо ж як хтось виверга неправду,
    то собі лиш зове біду.

    А у Боженьки добрі руці,
    добрі рученьки і душа.
    Гойно вчишся котрійсь науці,
    як підійде впритул межа.

    Бо тоді лиш згорає свічка,
    як вже ґнотику ані-ні.
    І розвиднює личко нічка
    лиш при сонечку, лиш при дні.

    Тож закутаюсь в потепління,
    йде весна, отже не біда.
    Розгойдаю в собі терпіння -
    гойда, гойдалочко, гойда!..

    25.03.18 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  28. Василь Кузан - [ 2018.05.09 10:44 ]
    Свята таємниця ховається в чорне
    ***
    Свята таємниця ховається в чорне,
    Де душі огорнуті в стогін акордів,
    Де досвід на рівні сліпого невміння,
    Що квітне і стогне у лоні валторни.

    У музиці м’язи пускають вологу
    І множаться фрази фривольних позицій.
    Обіймами віянь дивуються відьми,
    Як викиди магми на стіни й підлогу.

    Усе би красиво, та кріса замало,
    Щоб страх невідомості нас приголубив.
    Сідає на губи пилок відображень
    І жадібно смокче напружене жало

    У винному хорі стікаються ріки
    Молочного меду і теплого воску.
    Ми двоє – на древкові піднятий прапор.
    Тіла, наче душі, тріпочуть на вітрі.

    Ми двоє, як небо, занурене в річку,
    Як річка, що впала і витекла з моря.
    Наш день перемелює гріх у молитву,
    Як меч, що у піхвах шукає обручку.

    03-09.05.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  29. Домінік Арфіст - [ 2018.05.09 10:07 ]
    усі від’їжджають…
    усі від’їжджають… затерпла правиця…
    у пам’ять поспішно заховую лиця…
    заховую погляди… жертвую мовою…
    заховую серце… подалі заховую…
    побачимось? – так, ну принаймні у вайбері
    а скільки кому Бог налічить у таймері?
    покинуте поле не стане обжинками…
    розносяться вітром… і тануть крижинками…
    прощайте-простіть… вибирайте надію
    мені залишайте свою ностальгію…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  30. Козак Дума - [ 2018.05.09 08:05 ]
    Оральний секс
    Учора з любою своєю
    орали поле, ставши цу́гом.
    Кохана упряглася в шле́ю,
    а я – з чепігами за плугом.

    Затим натхненно скороди́ли,
    вже я упрігся в борону́,
    бо ні вола, ані кобили,
    дружину маю лиш одну…

    У землю бульбу ми потому
    садили прямо під леміш,
    а на останні сили вдома
    удвох зварили і куліш.

    Кохатися як миші сірі
    утратили ми інтерес –
    любовні втіхи в повній мірі
    нам замінив оральний секс.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  31. Олександр Сушко - [ 2018.05.09 07:41 ]
    Чому?
    У віршуванні змалку вереда,
    Слова смакую, начебто іриски.
    У лобі думка зріє непроста -
    Нехай у читачів "коротить" мізки.

    Бабахну раритетищем-слівцем,
    Сплету вінка із натяків зневаги.
    Я - пуп землі! Амріта! Кадуцей!
    Мій твір - нектар, а твій - ковточок браги.

    У бевзів стиль приземлений, важкий,
    А мій - пахка герань в коштовній вазі.
    Пегас у вічність пхає навпрошки,
    Кармічний шлях - осонцені оази.

    Плодів митця огранених вкуси!
    Від захвату зігнися у пошані!
    Чому ж тоді розбіглися усі?
    Один лишився в морі-океані...

    08.05.2018р.

    Перехрестя
    У людей манера є дурна,
    Безпардонне в душу лізе плем'я.
    А послати можна? В чи на...
    Ні, не можна. Скажуть, що нечема.

    ДНК закручено в спіраль,
    Там усе - і похіть, і жадоба.
    Я ж бо - куртуазний Персиваль,
    Зиркати не навчений з-під лоба.

    Юрби поклоняються ножу,
    Стали, мов неситі вовкодави.
    Але темінь вам не покажу -
    Дух лікують найсвітліші барви.

    Правди не читай, слова зітри,
    Совість хай дріма в куточку тихо.
    Важко на перетині вітрів,
    Багнеться краси, а бачу лихо.

    А довкола - різанина, шторм,
    Світять кров'ю почорнілі тексти.
    В рай дорогу вказую перстом,
    Як дороговказ на перехресті.

    08.05.2018р.


    Навроки
    Судьбини лускає кавун,
    Порвалися вуздечки.
    Стрибнула жабка в кропиву,
    А я стрибнув у "гречку".

    У звабі - той ще телесун,
    Бо практика хороша.
    Слабий ізмалку на красу,
    Відмовити не можу.

    Сказати жінці "Я не хо" -
    Нездатен, бо порядний.
    В кущі потупцяв аж бігом
    За ниттю Аріадни.

    Главу в покорі похилив,
    Вдихаю запах м'яти.
    Любовні охи - пташки спів,
    Божественні рулади.

    Життя зробило шах і мат,
    Доважило до блуду.
    Дав присуд лікар-сексопат:
    Кохатись більш не буду.

    Сльозу гірку струсила длань
    У хусточку дівочу.
    Нема любові без страждань,
    А, може, хтось наврочив?

    08.05.2018р.

    Дарма
    А друг ще той. Уточнюю - "дружок",
    Зневагою, як перегаром дише.
    Підлесників зганяє у кружок
    Аби хвалили незугарні вірші.

    Звичайно, у поезах я не Бог,
    Митці малюють кращі краєвиди.
    Але заліз в його чортополох,
    Поскошував каліки-пустоцвіти.

    Пощезли кострубатості, вода,
    Хотілося сказати "Все в порядку"...
    Даремний труд, етична суєта -
    Пирій миттєво повернувсь на грядку.

    Якби хвалив, був чемний і м'який,
    Послухався б хоч раз своєї жінки,
    То не почув би: - Хлопе! Хто такий?
    Не пнись титанам правити нетлінки!

    Перемогти не здатен я орду,
    Із колючок утік у ружі й астри.
    На самоті вінки словес плету,
    Дарую читачам чудовий настрій.

    08.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (2)


  32. Тамара Швець - [ 2018.05.09 06:40 ]
    Дощик
    Дощик, ЯК РАЗ В ПОРУ,
    Бальзамом В ЗЕМЛЮ ОН УВІЙДЕ,
    І ВСЕ НАВКОЛО ЩЕ СИЛЬНІШЕ,
    Проросте І розквітне,
    БЛАГОДАТЬ ЯКА,
    ОЧЕЙ НЕ ВІДВЕСТИ,
    Плакала, страждала,
    А ТЕПЕР ХОЧУ МРІЯТИ ...
    13.05.17 (написані в лікарні)
    Переклала з російської 9.05.18 6.15



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2018.05.09 06:37 ]
    Метеликом на вогник
    Лечу. Куди, і сам не знаю,
    але вважаю, що лечу.
    Бодай до самого Дунаю
    усе можливе по полечу.

    Ніде нікого. Оглядаюсь,
    а на мітлі всього одна...
    Я з нею іноді вітаюсь,
    коли гадаю,- хто вона?

    А інше все – конвеєр літер,
    чудні фантазії, вода...
    Один у полі буйний вітер,
    якому буря – не біда.

    І не біда, що є охочі
    до малоочевидних див,
    до Вальпургієвої ночі
    на шабаші усіх вітрів.

    Чатують уночі химери.
    Але не запираю двері,
    аби мій замок не замок.

    Собою тішаться етери.
    А я всього лиш із паперу
    і мрій дитячих літачок.

    05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  34. Олексій Соколюк - [ 2018.05.09 00:14 ]
    Мій Київ
    Над Славутичем запалює весна
    смолоскипами каштанів ліхтарі.
    Ніби з неба лине пісня чарівна.
    Це — наш Київ, краще місто на Землі.

    Приспів:
    Посміхається мені
    влітку, взимку, навесні,
    і під сонцем, і в негоду дощову.
    Місто люблячих сердець,
    мій початок і кінець.
    Я — не в Києві, я Києвом живу!

    Я проспектами твоїми пробіжусь.
    Буде радість, чи тривога на чолі —
    всім з тобою щиросердно поділюсь.
    Любий Київ, краще місто на Землі
    (Приспів)

    Все було, та тільки шию під ярмо
    не схилили ні царі, ані крулі.
    Назавжди твій вільний дух збережемо!
    Гордий Київ, краще місто на Землі.
    (Приспів)

    З неба дивляться твої богатирі,
    що звитягою свободу здобули.
    Пам’ятають їх не тільки матері —
    Славний Київ, краще місто на Землі.
    (Приспів)

    Всіх закоханих у нього прагне він
    привітати короваєм на столі
    під святковий малиновий передзвін.
    Милий Київ, краще місто на Землі.
    (Приспів)

    Хай пишаються тобою, рідний край,
    всі без винятку, дорослі та малі.
    Нам на радість і на щастя розквітай!
    Красень-Київ, краще місто на Землі.
    (Приспів)


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  35. Адель Станіславська - [ 2018.05.08 17:58 ]
    Хтось
    Хтось над кимось урве реванш…
    І кому є до того діло,
    що даровано сей карт-бланш…
    Ані знайдене, ні щастило,
    Не було там ні труду й піт
    не кривавися мозолями…
    То рибиною та об лід
    інший хтось, що віддав му фаму,
    і дозволив піти вперед.
    Не спиняв, за рукав не сіпав…
    В згуслий осад дармовий мед
    Згіркло випав.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  36. Микола Дудар - [ 2018.05.08 17:20 ]
    Все боком, боком...
    З тобою разом біжимо
    все боком, боком
    На перешкоді нам обом
    рівчак глибокий

    Один із кращих наших днів
    богоподібний
    Нас розділив на кілька слів
    згадати б тільки…

    Та швидко-приткий безліміт
    за нами всюду
    І відчуття, що новий хіт
    ось-ось і буде…

    Вже хилить мовчки до хреста
    тримаюсь міцно
    А зверху ще сидить ота
    що нудить вічно…
    08-05-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  37. Володимир Ляшкевич - [ 2018.05.08 15:22 ]
    Денники (І) Неповторність

    Предиво самоти. Усі у світі,
    малі й великі, цілісно cповиті,
    та в собі особистісне - одне,
    один, одна, - як те перо: лице,
    характер, накопичення тілесне
    і не тілесне, створює "мене", -
    що не мине,
    і, танучи, не щезне.


    О давньо_жрецька – мудра і оманна.
    Все ніби так, хоч і не там, не з тими,
    і чи важливо: Гера чи Юнона,
    чи просто Промисел в тобі нестиме
    насправді відображення небесне,
    а не мирського спадкоємця слави,
    яка злітає й тане, тонша павутини.

    •душа
    Ти не одна у самоті тривожній!
    Як промінь сонцем кинутий, сурми
    красою у печалях забуття -
    зігрівши пустку, вирізнивши форми,
    вдихнувши у подробиці наснагу
    покликання - для мого духу ти
    небесний перст по Долі подорожній.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (12) | "Ігор Римарук"


  38. Ночі Вітер - [ 2018.05.08 07:29 ]
    *
    Моя війна...
    То не моя вина
    в далекім
    41-шім причаїлась.
    Чому ж колючим дротом обійма
    і попелом
    у шкіру
    в’їлась?!


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (6)


  39. Олександр Сушко - [ 2018.05.08 06:35 ]
    Хм...
    Мозолики болять? Спина? Крижі?
    Получка - жменя дріб'язку нікчемна?
    Отримав дулю? А тепер біжи -
    Працюй на пана. Будь слухняним, чемним.

    На тебе, рабе, дивиться твій син,
    Лошару-татка розвели на бабки.
    У злодія достатку не проси,
    А вирви кревні з м'ясом із горлянки.

    В села сусід украв земельний пай,
    А заодно завод і пилораму.
    Ланцюг порви! До шабельки звикай!
    Не бійся як за бунт посадять в яму!

    Усіх братів окрадених поклич,
    Навчи за кривду люд хрестити сталлю.
    Відрубуй руки татям аж до пліч,
    Якщо потрібно - садови на палі.

    Коли останній гигнеться упир
    Й народом стане млява біомаса -
    Ізнову запанує лад і мир...
    Оце так сон! Добряче вчора "квасив"!

    07.05.2018р.

    Важко

    На щастя сподівалася дарма,
    Утратила чуттєву насолоду.
    Часу в ледачих на любов нема,
    Гуртом тікають лежні на роботу.

    Мій теж чкурнув до цегли та піску,
    Мурує крезам башти і палаци.
    По вихідних - пивко, футбол і кум,
    А я - усохлим чипсиком на таці.

    Назви хоч раз мене "мадмуазель"!
    Зроби поклон і подаруй ромашку!
    А бевзь мовчить, ножем батує зельц,
    Жує й жує, відсапуючись важко.

    Всі мужики - підступні брехуни!
    А я - терпляча, скромна і святенна.
    Сьогодні муж усоте завинив,
    А Бог казав: - Кохайтеся щоденно!

    Згасає нерозтуркана краса,
    Пробуджуючи гавкіт феміністки.
    О, як же важко витягти туза,
    Якщо в колоді лиш холодні шістки.

    07.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.05.08 00:35 ]
    Я занадто...

    1

    Я - вітрильник, ти - підводний човен.
    Спільні хвилі. Плин мій - на маяк.
    Океан вирує... Показово
    Йду за курсом... Ти ген-ген закляк.

    Підхопила синя холоднеча.
    Тож тримайся, пеленгуй, пиши...
    Гаєчки підкручуй молодечо.
    Швагера списали на Ішим.

    2

    Бачу берег, вежі... хилитання.
    Дирижаблям - сьома висота.
    Залатаю мріяночки драні.
    Буду - як повчора - золота.

    Знову торохтітиму про вічне,
    Нахилю заварник: хлюп та хлюп...
    Маківку прислав (смакуй!) у січні.
    Я занадто поперчила суп.

    ...........2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  41. Нічия Муза - [ 2018.05.07 23:27 ]
    Позаурочні роздуми
    Мешкаю у крайньому селі,
    Маю всю провізію до чарки,
    Поки ще рачкую у ріллі,
    Де такі як я учителі
    Колять очі, наче олігархи.

    Маю трохи лісу у вікні,
    Стелю - небеса над головою
    І дощі, коли хмарини дою.
    І немає спокою мені,
    Що нікого цим не удостою.

    Падаю опівночі без ніг
    Майже на шляху до перемоги...
    Чоловік повзе через поріг...
    Він уже зробив усе, що міг,
    У шкарпетках, щоб не мити ноги.

    Промайнула ще одна весна.
    Наступають вороги і літо.
    І до чого більше звичні діти,
    Відає хіба що сатана,
    Моляться якому московіти.

    Бігаю до школи на зорі,
    Викладаю неукам природу.
    Йду, як люди кажуть, до народу...

    Тай гадаю, що і школярі,
    Поки здохне зайве угорі,
    Будуть воювати за свободу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (3)


  42. Козак Дума - [ 2018.05.07 23:16 ]
    Травневий вечір

    Каштани знову запалили свічі,
    у білі грона одяглось гілля.
    В такий травневий вечір вкотре личить,
    послухати старого скрипаля.

    Весни лунають ніжні переливи,
    лише смичок торкається струни.
    Зворушливо і трішечки сумливо
    тендітна скрипка проситься у сни.

    Каштанів цвіт ензимами дурманить,
    вечірня прохолода аж п’янить.
    Травневий вечір у обійми манить,
    дарує насолоду в кожну мить.

    03.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  43. Козак Дума - [ 2018.05.07 23:19 ]
    Алгоритм сьогодення
    Зростають у ціні, коли зникають,
    картини, люди, навіть почуття…
    Ця участь і кохання не минає,
    таке сумбурне нині в нас життя.

    Трапляються чому ці парадокси,
    що пророкують нам загибель мрій?
    Таке буває часто, мов у боксі –
    один нокаут й програно весь бій.

    Як не замінить журавля синиця,
    так кожен бій в житті лише етап.
    А вічний спокій щоби нам не снився –
    над прірвою постелимо ми трап!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  44. Козак Дума - [ 2018.05.07 23:57 ]
    Одним миром

    Жінки, жінки… Нічим вас не здивуєш.
    Ви між собою своєрідні тезки.
    Коли „У мене ти найкращий“ чуєш,
    то розумієш, що порівнювати є з ким…

    07.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  45. Козак Дума - [ 2018.05.07 23:59 ]
    Методологія схуднення
    Дівчи́на стріла хлопця, закохалась,
    за місяць вже призначили й весілля.
    Щодня вагу скидати намагалась,
    щоб в су́кню влізти – все пила вугілля.

    Спочатку активо́ване, із чаєм,
    а потім біле, ще якісь пігулки.
    Ефекту – нуль. Ніхто не помічає,
    аби у дівки зхудли пи́шні булки.

    У хід уже пішла вода свяче́на,
    корсети різні одяга на себе…
    Щоб похудіти, мила наречена,
    вугілля – розвантажувати треба!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  46. Серго Сокольник - [ 2018.05.07 22:26 ]
    Казка для казкарки
    Гра долі поєдна-
    ла жінку з чоловіком...
    ...і пити нам до дна
    Суцвіття світла вікон
    Під ефемерність снів
    Омріяної ночі,
    Що впала навесні...
    ...нам долю напророчив
    Замріяний мольфар...
    І диво відбулося...
    Зірок весняний дар,
    Заплівшись у волоссі,
    Засяє на тобі,
    Неначе діадема...
    To be, or not to be-
    Вже вирішено. Йдемо
    В незвідані краї,
    Де роси світанкові,
    Ці меди вуст твоїх,
    Смакуються казково,
    Де зоряний екстаз,
    Збиваючись із ліку,
    Нам проектує каз-
    ку мерехтливих вікон.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118050709245


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Микола Дудар - [ 2018.05.07 22:29 ]
    Монолог
    Вот сердобольный стук в окошко
    Не ровен час и сон уйдет
    Мы все взрослеем понемножку
    Оставив детства хоровод…
    Ныряем глубже, шире, дальше
    Из года в год, из класса в класс
    И как - то Бог сберег от фальши
    Не удивительно, а вас?..
    07- 05- 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  48. Вікторія Лимар - [ 2018.05.07 21:16 ]
    Гостинці весни
    Гойдається пташка на гілці –
    Кумедна така і смішна.
    Чекає, мабуть, на гостинці,
    Їх має давати весна.

    Весна вже настала, розквітла,
    Взяла свої міцно права.
    Яскравими барвами світла
    Зелена шепоче трава.

    Цвітінням вражають дерева,
    Рослинки маленькі, кущі.
    Не чутно шаленого реву,
    Замовкли вітри і дощі.

    25.04.2018




    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  49. Сергій Гупало - [ 2018.05.07 16:44 ]
    * * *
    Тримайся за мене − упасти не схочеш!
    Думки переповняться − правдами, іскрами.
    Вважала: попереду лиш поторочі,
    Ти їх осягаєш − очима пречистими…

    Мене, якщо корисно, можна забути.
    А я поглядаю на тебе захоплено.
    Утіха пливе на шалені Бермуди,
    За спиною − давні захлання і гобліни.

    Вдивляйся у того, хто зве тебе другом,
    Увіруй у серце, якщо воно світиться.
    Не все, що уперше, буває удруге,
    Пухкенькі думки не завжди мають китиці.

    Шукається щось і тривке, й символічне.
    Дорога у степ не завжди − вишиванкою.
    Ти йтимеш од весен до мене у січні −
    Неждано зустріну отам, під альтанкою,

    Що біло означена аж над Полтавою,
    Радіє: довкола, як завжди, закохані.
    Захочеться бачити сонно-лукавою
    Тебе у мовчанні-єднанні сполоханім.


    Рейтинги: Народний 0 (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Сушко - [ 2018.05.07 12:06 ]
    Ожила!
    Година пізня. Третя чи опів...
    Під ковдру заповзає хтива киця.
    Її спросоння я не вдовольнив,
    Уранці жах - м'ясця нема у мисці.

    Шкарпетку підопрілу не знайду,
    Дрібні в кишені бряцають монети.
    Утьопався, ледачий, у біду!
    А я ж мужчина! Хочеться пожерти!

    У пам'яті спливло життя усе,
    Від розпачу душа стрибнула в п'ятки.
    Якщо прознає теща - загризе,
    За те, що зобижав її дитятко.

    Увечері з роботи аж летів,
    Навів порядок, взявся до вечері.
    Булькоче борщ гарячий на плиті,
    О, як же важко догодить Венері!

    Прийшла богиня! Падаю до ніг.
    Пантофлі геть! Усунув ніжки в капці!
    У пелену з грошвою мавці " плиг",
    Насовую каблучку їй на пальця.

    До ванни діву на руках одніс,
    Масажував, виспівував рулади.
    У вухо цілував, пупок і ніс,
    І так не день чи два, а три декади.

    І солоденька знову ожила!
    Мене до раю зваблює щоночі.
    Писати годі! В сторону калам!
    Прокинулася мавка, ласки хоче...

    07.05.2018р.


    Дарма

    А друг ще той. Уточнюю - "дружок",
    Зневагою, як перегаром дише.
    Підлесників зганяє у кружок
    Аби хвалили незугарні вірші.

    Звичайно, у поезах я не Бог,
    Митці малюють кращі краєвиди.
    Але заліз в його чортополох,
    Поскошував каліки-пустоцвіти.

    Пощезли кострубатості, вода,
    Хотілося сказати "Все в порядку"...
    Даремний труд, етична суєта -
    Пирій миттєво повернувсь на грядку.

    Якби хвалив, був чемний і м'який,
    Послухався б хоч раз своєї жінки,
    То не почув би: - Хлопе! Хто такий?
    Не пнись титанам правити нетлінки!

    Перемогти не здатен я орду,
    Із колючок утік у ружі й астри.
    На самоті вінки словес плету,
    Дарую читачам чудовий настрій.

    08.05.2018р.


    Рейтинги: Народний 0 (5.49) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (5)



  51. Сторінки: 1   ...   410   411   412   413   414   415   416   417   418   ...   1795