ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Козак Дума - [ 2019.05.04 19:41 ]
    Впали на калину горобці
    Впали на калину горобці,
    полюбились грона її пишні,
    і такі завзяті молодці –
    мало їм черешні вже чи вишні.

    Налетіли, жадібно клюють,
    до смаку плоди їм соковиті.
    Галасливо у гіллі снують –
    всі такі вгодовані і ситі.

    Обліпили рідну горобці,
    опустила калинонька віти…
    Не здолаєм спритників оцих –
    розбредемось неозорим світом!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  2. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.04 14:55 ]
    Скульптурі поета в парку письменників у Ірпені

    На красиву лаву я на мить присяду,
    Усміхнеться Муза ніжно так мені.
    Прилети неждано, ти моя розрадо,
    В чарівному парку в місті Ірпені.

    Будуть хай навіки там благословенні
    Руки, що створили цей скульптурний злет.
    Де присів на хвильку і застиг в натхненні,
    Вчувши голос неба, істинний поет.

    Там йому в уяві ранок золотіє,
    В ореолі Муза, як Весна, летить.
    У повітрі - замок, що його Вітія*
    Побудує словом у сяйливу мить.

    І для нього мовби - лік спинився часу,
    І відсутній погляд бачить тільки вись,
    Де в кабріолет упряжені Пегаси
    Везти Музу в замок разом узялись.

    Там вона - Богиня - сяде на престолі,
    Вітер їй в корону зорі намете.
    Це - поета Мрія, це - поета Доля,
    Що її увічнить слово золоте!
    ________________________
    *Вітія - поет.

    3 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  3. Ігор Терен - [ 2019.05.04 08:35 ]
    Від краю до краю
    Минає все у цьому світі
    і пропадає у імлі
    моя весна. А наше літо
    стартує на чужій землі.

    Воно у Африці, Єгипті
    дарує радощі й жалі.
    Журою душі оповиті
    несуть додому журавлі.

    Із ними і тебе чекаю.
    А засумую аж за край,
    то не барися, прилітай.

    У тебе сонечко сіяє.
    У мене місяць – із-за гаю
    ще усміхається. Нехай.


    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Адель Станіславська - [ 2019.05.03 23:36 ]
    * * *
    Годинник вицокує вечір.
    Годинник відлічує ніч...
    Сідають дві тіні на плечі -
    одвічний союз протиріч.
    Одна мені скиглить: дай спокій,
    мовчи, боротьба - марнота...
    А друга, мов голос пророка:
    не здайся - стезя не проста...
    Та саме усе, що не просто
    народжує світло в пітьмі.
    Немає без болітей росту,
    Немає без втрат на війні...
    Немає любові без жертви,
    немає ночей без смеркань.
    Не можна безболісно стерти
    керваво намічену грань...
    Усьому ціна і заплата.
    А вибір - не просто урок:
    сьогодні - відлічує завтра...
    До нього один тільки крок.
    До нього один тільки подих...
    Чи буде в нас завтра, чи ні?..
    Годинник не міряє броди -
    минає полічені дні...

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  5. Ніна Виноградська - [ 2019.05.03 22:11 ]
    Поміж нами


    А поміж нами довгі ночі, дні,
    Дощі осінні і липневі грози.
    Морозу квіти на моїм вікні
    І вечорові безпорадні сльози.

    А поміж нами – талої води!,
    Що рве мости і покидає річку.
    І навсібіч тече, і в нікуди,
    Заходить в русло стале, в синю стрічку.

    А я стою край берега. Навкруг
    Пора весняна з повінню, із мулом.
    До трав готовий мій квітковий луг,
    Із місячним і зоряним розгулом.

    А поміж нами вже роки, не дні…



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (4)


  6. Ніна Виноградська - [ 2019.05.03 22:15 ]
    Сніг у долі


    Серед літа у Карпатах сніг
    Ліг на квіти і зелені трави.
    У природі холод переміг,
    Замерзають рути і купави.

    В заморозках ягоди, гриби,
    Одяглися в панцир полуниці.
    Літо зупинило раптом біг,
    Води схолодніли у криниці.

    Серед літа вскочила зима,
    Сплутала всі плани і надії…
    Глянула я – вже пуста сума
    Днів щасливих. Залишились мрії.

    Не була... Не бачила… Давно
    Відспівала всі пісні в спокої.
    Випав сніг у літі. Як в кіно…
    Ворог на поріг, а я без зброї.

    23.06.18


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  7. Анастасія Поліщук - [ 2019.05.03 17:45 ]
    Таємниця
    Даремність усього на світі
    Така очевидна мільйонам
    Чомусь віднімаючи змісти
    Сприяє зростанню книжкових
    Сторінок, де кожен мислитель,
    Згадавши свій досвід буремний
    Розкриє усім таємницю.

    Усього на світі даремність


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  8. Вікторія Лимар - [ 2019.05.03 15:18 ]
    Весняний Вернісаж
    В житті чекаємо на зміни:
    Зимовий відійшов пейзаж…
    Пташина пісня всюди лине!
    Весняний тішить ВЕРНІСАЖ!

    В його доробку безліч перлів:
    Цвітіння пік о цій порі!
    Покличе височінь Говерли:
    Дістатись поглядом гори.

    Сади квітучі у низинах,
    (Бузок, даруючи букет)
    В кисневих ароматних зливах,
    Несуть свій життєдайний мед.

    І переповнюються груди,
    Бальзамом зцілена душа!
    Краса невичерпного чуда
    Промінням сонячним з ковша

    Проллється на зелену стрічку,
    Хвилясту, вітряну, стрімку.
    На полотно лягає ВІЧНІСТЬ,
    І втілює весну п’янку,
    Красуню гарну у вінку!

    03.05.2019
    Свидетельство о публикации №119050305776


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  9. Сергій П'ятаченко - [ 2019.05.03 11:40 ]
    ***
    Знемога вже квітне волого
    і травень за квітнем гряде
    один обіцяв нам нічого
    а другий ніщо і ніде
    тут все нетривке тимчасове
    тут вишню гойдає вітрець
    летить в далечінь птиця овен
    а поруч сидить птах телець
    ми вірили й ждали відколи
    провіщено це в письменах
    безбарвне отримує колір
    і форму і запах і ах
    а птиця розгойдує гілку
    а в травня все схоже на гру
    майструє з калини сопілку
    п’ять дірочок туру ру ру
    і з кожним хрущем мо’ антонич
    доводиться бути на ви
    стоять світлі дні мов ікони
    дарують по жмені трави



    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  10. Марія Дем'янюк - [ 2019.05.03 11:52 ]
    Хмаринка
    Сиділа хмаринка в долонці,
    У мріях гляділа на сонце
    І думку гадала: "А може злетіти
    І сяєво ніжною ковдрою вкрити?

    Світило вже довго трудилось,
    І зрештою добре втомилось,
    Весь час працювати негоже -
    Поспати натомлене зможе."

    Всміхається хмарка раденько,
    Бо має хустину руденьку,
    Що сонечко їй пов'язало
    Як солодко спати лягало.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  11. Тетяна Левицька - [ 2019.05.03 11:17 ]
    Блюз
    Марудні дощі - надокучливий блюз,
    бажання з можливістю не співпадає.
    Амур з арбалета стріляє довкруж,
    влучає у небо, а я помираю.
    Укотре збираю валізи в Париж -
    і вкотре квиток забуваю на потяг.
    Кислотні тут зливи. А як же? А ми ж...
    Ділили б на двох - відкладаю на потім...
    Судомило... Схуд відривний календар,
    тумани із кужеля спряли вуалі
    на плечі мені. Спорожнілий бульвар
    скидає під ноги печалі... Що далі?
    Кружляє адажіо із па-де-де.
    Знов кличе до пари, та тиснуть пуанти.
    Невдовзі нудьга у сніги заведе.
    Нельотна погода - і без варіантів.


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (10)


  12. Олександр Сушко - [ 2019.05.03 10:23 ]
    Два кольори

    Знайомтеся, братове, я - хохляк,
    Усе життя не вистачає грошей.
    Кричу на площах, лаюся усмак,
    Державою ж керують мудрі мойші.

    Бо змалечку не маю голови,
    В одну сім'ю' єднатись не бажаю.
    Єдина зброя - дуля в рукаві,
    А в час біди - моя хатина з краю.

    Чи мова, чи язик - усе одно,
    Московська церква - рідна, бо за рогом.
    Від призову утік слизьким лином
    Забацувати жіночці пологи.

    А син дивак, пішов таки на фронт,
    Співає ув окопі "Ще не вмерла...".
    Сльозами й кров'ю повниться Дніпро,
    Стрясається від гуркоту Говерла...

    03.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (16)


  13. Ігор Терен - [ 2019.05.03 08:30 ]
    Арей і Ліра
    І
    Моря й озера – очі України,
    а води рік – її кипуча кров
    і у вінку червоної калини
    ніхто за неї кращу не найшов.

    Якби не це, то я і не писав би,
    які у неї очі восени
    або які її чарівні зваби
    несуть усіх у кольорові сни.

    Бували карі, майоріли чорні
    і заясніли жовто-голубі...
    Усі мої світи із нею – горні,
    а дольними завдячую юрбі.

    Із кобзою блукала сиротою,
    з бандурою стомилася іти
    у вигадані сяючі світи.

    Арей і Ліра нерозлийводою
    тасуються у вічному двобої,
    у пошуку кінцевої мети.

    ІІ
    Її минуле чорне і червоне
    присвоїли лукаві вороги.
    Орли, гієни, круки і ворони
    на цій путі не додають снаги.

    Орда карає, а юрма воює,
    осліплена загравою ночей,
    і кров’ю упивається Арей.

    Катівня узурпатора працює...
    Але її, – Ура! – лунає всує,
    завішане полудою очей.

    ІІІ
    Європу і не чую, і не бачу.
    Так видається іноді мені
    у темні ночі і гарячі дні.

    Вкриваються китайкою – юначі,
    а каламутні очі ще незрячі.
    Арей гартує Ліру у вогні.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.05.03 08:37 ]
    Травень і Весна
    Узяв в обійми Травень Весну-Красну,
    Рожеві й білі сипав пелюстки
    У коси їй, в любові зізнавався
    І золоті запалював Зірки.

    Аж засоромилась вона, мов та дівчина
    І щічки зарум"янились її
    Пелюстками Тюльпанів.На Калині
    Співали про кохання Солов"ї.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  15. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.03 08:32 ]
    Мушлі розкрито
    1

    Вирви у кармі: образи та кпини.
    Образ тьмяніє. А скільки лих буде?
    Хто є сьогодні - хороша людина?
    Де буревій, що змете халабуди?

    Рідні поїхали в Осло і Мекку...
    Порозглядаю статури та лиця.
    Рвуться шпалери, гойдаються глеки...
    Вірші мої - говіркі небилиці.

    Хто їх читав би... у кожного - інше.
    Розчарування... розлуки... причали.
    Ось махаон - оселився у ніші.
    Десь той Далі, що кохав би - як Галу.

    Мелеться кава, без неї - нікуди...
    Сукні яскраві прасує вітрисько.
    "Ми є справдешні..." - скрегочуть облуди,
    і опускаються планочки низько.

    2

    Мушлі розкрито. Перлини явила.
    Проти Гармонії - піки та вила.
    Стежку озвучили (тихше!..) цикади.
    Перетасовую теми-помади.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  16. Олександр Сушко - [ 2019.05.03 05:19 ]
    Завтра

    Пішачок став ферзем. Королеві шахує тура,
    Знову мат! Це ж укотре від відчаю стисло аорту!
    Без печалі та суму у світі немає добра,
    Найдорожча утрата знецінює тлінну марноту.

    Скроні вибілив сніг. промайнула остання зима,
    Самота розлилась, животворний скінчається віршень.
    Тут усе не моє, то журитись і сенсу нема,
    Гроші - власність Нацбанку, у хаті господарі - миші.

    Вулик настіж відкрив, хай зривається в подорож рій
    Та шукає нову із хазяїном юним домівку.
    Там де ружі росли - зеленавий стіною пирій,
    Квіти - біль і журба, бо кохану нагадують жінку.

    Жито сіяти зась, затупилися коси й серпи,
    Ледь дійшов до садка, щоб обняти похилені віти.
    Я засну у раю, там де яблуні-груші щепив,
    Хай засиплють мене білосніжним, осонценим цвітом.

    02.05.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (7)


  17. Ніна Виноградська - [ 2019.05.02 21:11 ]
    Сини, сини...


    Сини, сини, у селах і в містах
    За вас матусі моляться щомиті.
    Та прилітає знову чорний птах,
    Біду несе узимку і у літі.

    І вибухає з цього мамин світ,
    І попіл смерті сипле їй ув очі...
    Тепер цей біль шугає у зеніт,
    Живе у ній із ранку і до ночі.

    Виною в тім сьогоднішня війна,
    В яку синів життя вкладає влада.
    Своїх сховали по світах. Казна
    Для них відкрита, то й грабують радо.

    І стогне тихо скрізь голодний люд,
    На спротив неспроможний, на свободу.
    Стежки на цвинтар не від цих іуд,
    А від простого нашого народу.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  18. Ігор Герасименко - [ 2019.05.02 17:21 ]
    Усмiхнися, грицику
    Ні сузір`я не заводять,
    ні з хмаринками гульба.
    Погляд ніжний незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб -

    чий обрати? Дні і ночі
    плаче грицик-однолюб.
    Ні в кіно піти не хоче,
    ні на блуд, а ні на клуб

    нумізматів. Навіть звати
    перестали. Вибачай,
    бо у друзів буде свято,
    в тебе - втома і печаль.

    Доля вдарила чому так?
    Пропустив похід у паб!
    Ніжний погляд незабудок
    чи палкий, п`янкий кульбаб

    чий обрати? Гірко плаче,
    заливається слізьми.
    Ліки ти візьми найкращі
    в поліклініці Весни.

    Де припише-знищить смуток
    мудрий Квітень-ескулап:
    "Ніжний погляд незабудок
    і палкий, п`янкий кульбаб!"

    04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  19. Світлана Пасенюк - [ 2019.05.02 12:20 ]
    Україні
    Хвилюється море пшениці.
    Сховались волошки в житах
    Душа діамантом іскриться
    У небі літає, мов птах.

    Піду я в поля неозорі.
    З волошок віночок зів'ю.
    Тут небо високе й прозоре.
    Все це я так щиро люблю.

    Люблю колосочки пшениці
    І сині волошки в житах.
    В джерелах прозору водицю
    І щебет пташиний в гаях.

    Люблю я і гори, і доли,
    Весняних садів аромат,
    У небі незлічені зорі,
    Й осінній рясний листопад.

    Люблю я зимові пороші
    І часу неквапного плин,
    Тріскучі різдвяні морози
    І іней на лапах ялин

    У світі найкраще зібрала
    Ти – матінко, рідна земля
    І, щоб про тебе не казали,
    Тобою захоплююсь я.

    Вкраїно моя, - моя доле,
    Люблю твою вічну красу.
    Життя своє, радості й болі
    Я в жертву тобі принесу.

    Нехай колосяться ці ниви,
    У житі волошки цвітуть.
    Країно моя, будь щаслива.
    Нехай буде світлим твій путь.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  20. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.02 11:39 ]
    Пилок проминання
    1

    А море виштовхує весла, віншує живих...
    Ростеш між острижених туй, голубих кипарисів.
    Дивися на жмикрутів ласих, статистику лих,
    Лікуй від синдрому сирітства плаксиву Кларису.

    Плети бальну сукню: настане Вальпуржина ніч.
    Вже солять лосося, нарізано перцю і кропу.
    Злі гості летять крізь рожеву опону сторіч...
    На шпажках залізних – оливки з садів Пенелопи.

    У моді футляри, а мушля антична – твоя –
    Упала зі сходів на чорта лакований череп.
    Ти випила тепле кальмарне чорнило чи яд.
    Іди ж, відчиняй кажанам золоту напівсферу.

    2

    Проходиш вогненним тунелем, ламаєш ключі.
    І вірш – як молитву – повторюєш голосно всоте.
    А ринда калік і щурів калатає хутчіш...
    Пливке майталання словес по канві Геродота.

    Линяння лілей... Кажани здаленіли – як бриз.
    Коханка Артура зірвала перлину із трена.
    Найнижчий в ряду відкриттів (ще в моху) кипарис
    Підняв партитуру і… ладен забути Єлену.

    3

    У струмені меду інжирно-терпка гіркота.
    Бджола лівадійська наснила розцвічені доли.
    Зелений павітер на пірсі сонет нашептав,
    Напнув за грядою Ай-Петрі шовкову кодолу.

    Тасує тотеми безоке привиддя Авжеж...
    У рань потойбіччя, населене духами, нишкне.
    Пилок проминання в лілову серветку збереш –
    Отой, що змітало боа із чернечої книжки...

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.02 11:55 ]
    Ассоль

    Соки носила синові,
    Що на морській косі.
    Пахла сливово, цитриново…
    І шепотіла: «Ти сій».

    Дні обростали клятвами,
    Вибачень – сірий стос.
    Врази на серці – плямами.
    Шторм лютував усерйоз.

    Спрагло хотіла спокою,
    Вже не пурпурних вітрил.
    Що ж ти клюєш її, соколе,
    Поміж янтарних мірил?

    Скарб у мішечках і нішах.
    Внукам – конструктор, пістоль...
    Віршем укрилась півгрішна
    Мигдалеока Ассоль.

    Бляклі світлини і мапи.
    Висох трикутний басейн…
    Грей, не поставивши крапки,
    Вмер у кирпатої Джейн.

    В слоїках мокнуть оливи.
    Ряден пацьорки руді.
    Цятки на шибах по зливі.
    Пахне корицею дім.

    Хвилі гойдають волосся…
    Аркуш важкий, мов пісок.
    Все, що бажала, – збулося.
    Спурхнути б їй поміж сов!

    Хто розженеться – шукати?
    Мрево густюще, як мед.
    Рейвах, омани, відкати...
    Фальш – кордарон, флавамед.

    Сукні носила сріблясті.
    Грея стрічала з морів.
    Молиться: «Боже, не впасти б».
    Шовк пурпуровий зопрів.


    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  22. Козак Дума - [ 2019.05.02 10:25 ]
    Букет

    Бузку букет зів’яв у вазі,
    забракло красеню води!
    Отак і ти в своїй оазі,
    не дочекатись би біди…



    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  23. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.05.02 09:31 ]
    Так народжуються вірші
    Ніч прийшла, заколисала
    Звірів, дику й свійську птицю,
    Люди теж позасинали,
    Лиш мені одній не спиться.

    І сама себе питаю:
    -Чому сон утік від мене?
    Але так собі гадаю,
    Що прийшло якраз натхнення

    Й вірші просяться ліричні,
    На папір рядки лягають.
    Занотовую їх швидше,
    Бо думки всі повтікають.

    Їх ти більше не спіймаєш,
    Якщо не запишеш вчасно.
    Може й згодом прийдуть кращі,
    Але ті вже не згадаєш.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  24. Олександр Сушко - [ 2019.05.02 09:00 ]
    Пізно

    В Полтаві ранок. Лапу лиже кіт,
    Хоч і бродяга, та охайний котик.
    Вельбучна ж діва глипає на світ,
    Неначе всі довкола ідіоти.

    Писати любить. Увійшла у раж,
    Спесивий тон вихлюпує у вірші:
    - Усе не так! На сонці пляма! Ґандж!
    У генія конфуз! На носі прищик!

    Погаснув ґлузду й логіки маяк,
    Презирство перекачує аорта.
    На п'єдесталі, в позолоті, "Я!",
    Дмухнув...і облетіла позолота.

    Побачив душу. Чорний небосхил
    Накрив, неначе паранджею, гордість.
    А там - образи юності, страхи,
    Розбиті мрії, комплекси, самотність...

    А візаві уперто: - Все гаразд!
    Лише вколи хвали солодку дозу.
    Спасіння круг - це правда без прикрас,
    Та пізно: океан поглинув розум.

    02.05.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (10)


  25. Любов Бенедишин - [ 2019.05.02 08:17 ]
    На межі...
    1.
    Вимарювала з безвісті. Гукала.
    Очікувала на межі надій.
    А мрія розбивалася об скали
    Жалів, насмішок, випадків, подій…

    І ось, нарешті! Не здалось – вітрила!
    Червоні (надивитися дозволь!).
    …Кораблик паперовий (де носило?)
    Пливе до посивілої Ассоль.

    2.
    Оговтуюсь, немов після цунамі.
    Шаленство думки. Хвиля почуттів.
    …Ті ж обрії. Та ж тиша поміж нами.
    І вже бракує голосу, не слів.

    02.05.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  26. Ігор Терен - [ 2019.05.02 07:02 ]
    Поза грою
                               І
    Іронізую і від сміху плачу.
    Нема Пегаса – запрягаю клячу...
    Розмінною монетою плачу,
    коли мені буває по плечу
    недоїмкою роздавати здачу.

    Не падаю, коли один лечу.
    Нікого і нічому не учу,
    вирішую не задану задачу,
    і не міняю щастя на удачу,
    коли перо дорівнює мечу.

    А як і що – догадуйся, читачу,
    чому немає місця деркачу.
    Ну, не умію як великі мачо.

    Дієслова римую досхочу
    і не боюся. Я іще побачу,
    кудою і куди я долечу.

                               ІІ
    Нехай самозакохані поети
    і поетеси видають буклети,
    а я ще не доконаний поет.

    Іду собі дорогою своєю
    і фішкою мінорною моєю
    хай буде незакінчений сонет.

    Та критикуйте, прошу, ради Бога.
    Аматори і «профі» залюбки
    ще граються, бува’, у піддавки.

    Але не розумію, ради чого
    блокує зореносна остюки,
    які не колють як у біса роги?

    Опонувати у мої роки,
    нехай воно і з легкої руки,
    але, даруйте – не моя стихія.

    У небі не міняю зодіак.
    У мене ексклюзивний після-смак,
    якщо тепліє у душі надія.

    05/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  27. Сергій П'ятаченко - [ 2019.05.01 22:06 ]
    Вальпургієва ніч
    я іду урочистий і чистий неначе четвер
    а позаду палають палають заграви
    а за лівим плечем в мене той що знай греблі все рве
    ну а той що у скелі сидить – той за правим

    а попереду ніч непроглядна неначе народ
    а згори позирають лелеки тотемні
    а у мене словес /що мов бджоли гудуть/ повен рот
    світанкові – ті світлі вечірні – ті темні

    а у лівій долоні – недолі окраєць черствий
    а у правій – три дрібки солоної долі
    і вже повня над лісом така що хоч вовком завий
    чи розбій-солов’єм засвисти мимоволі

    щоб відбилася в скелях і греблях печальна луна
    щоб народ як і обрій хоч трохи світлішав
    щоб на ранок суцільна пітьма безнадія смутна
    відпустили з облоги рядки цього вірша

    той що в скелі сидить – той сьогодні мовчить уночі
    той під греблею кашляє довго і хрипко
    мед поезії гусне поволі і трохи гірчить
    бджоли стихли одна лише б’ється у шибку




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (4)


  28. Володимир Бойко - [ 2019.05.01 22:40 ]
    * * *
    Час пооблущував глянець,
    Роки́ одібрали своє,
    І ось, мандрівний голандець
    До берега пристає.

    Ні гавані, ні причалу,
    Ні любощів, ні утіх...
    Пощезло усе помалу,
    Зосталися сміх і гріх.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  29. Павло ГайНижник - [ 2019.05.01 22:19 ]
    ДИТЯ І ВІВТАРІ ЮРБИ
    ДИТЯ І ВІВТАРІ ЮРБИ

    У пошуках одвічних манівців,
    Де порожнечі кухоль повний п’ється,
    Дитя навколішки посе́ред вівтарів
    Стоїть собі і серце його б’ється
    Відгомоном луни гласу людців
    Із пусткою у ду́шах. Гріх плюється,
    Що на долонцях тих крихти хлібців
    Та сіль сльози для світу подається.

    А він ся дивить й тягне з гаманців
    Маляті гріш. Сумління продається
    Й купується на гульбищі співців
    Марнот життя. Трясовиною ллється
    У венах смак вина у пастку блуду слів
    І в чрева харч. Телець злотий пасеться
    На луках дум. А з агнців та женців
    Зажерливість презирливо сміється,

    Паскудить та зживає. Час жерців
    Божків земних удавано святиться
    У доброчин гордині й блиск творців
    Хтивості благ. Дух істини цькується,
    Любов жевріє, став в чесно́ті гнів,
    А милосердя слабкістю зоветься.
    Безликий люд пророцтва ж не узрів,
    Юрбою дар дитяти не збагнеться.

    Павло Гай-Нижник
    30 квітня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Ігор Герасименко - [ 2019.05.01 16:54 ]
    Грицики i ми
    Грициків уквітчані плантації,
    що до Сонця тягнуться щосили,
    бо до чого прагнути побачили.
    Грициків уквітчані плантації
    дужими зробили і ледачими,
    щоб не потоптали, не скосили
    грициків уквітчані плантації,
    що до Правди тягнуться шосили!

    04.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  31. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.01 15:51 ]
    До зустрічі
    Останній раз ходила по гриби.
    Сумують тихі верби край болота.
    Високі сосни вийшли на горби.
    З берізок облетіла позолота.

    О, сірий день, холодна далина,
    пронизана стрілою-колією,
    і сосни, що співають, мов струна,
    натягнута між небом і землею.

    О, рідна земле! Дай мені снаги
    здолати зиму і здобути весну!
    Хай нині я закована в сніги -
    напровесні, немов трава, воскресну.

    І літо знов дарунки принесе,
    а осінь в золоту покличе казку...
    Мій щедрий лісе, дякую за все.
    До зустрічі. Чекай мене. Будь ласка.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (4)


  32. Тетяна Левицька - [ 2019.05.01 15:42 ]
    Вагання
    Вечір розтрушує паприку в небі,
    перебирає думки-квасолини,
    цокає маятником швидкоплинним,
    шибою стишує ластівки щебет.
    Кидає вудочку в озеро смути.
    З кого кров пити, а з ким в горі бути?

    На веретені днів чорне, зелене,
    сутінки - підсумки, гирі - вагання
    і богомола жертовне кохання,
    сонця затемнення, небо смиренне.
    Ляже під потяг Кареніна Анна
    без вороття, тільки я - невблаганна.

    Місто бігборди зриває завчасно,
    біль крадькома підступає до горла -
    душить минуле. За касою - Воланд,
    черга безкрайня за маревом щастя.
    Доле моя, безпритульна дворняжко -
    бачити болісно, вигнати тяжко!
    2019р





    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (11)


  33. Олександр Сушко - [ 2019.05.01 14:07 ]
    Іди

    Зайшов тихенько в жінчин будуар -
    Лежить Амур-чужинець на Венері.
    Я не скажу тобі ,,Оревуар!",
    Не виставлю в холодну ніч за двері.

    Уранці підеш. Мовчки, після сну,
    У торбу вкинеш посмішку іуди.
    Кладе на лобі зрада борозну,
    У вени доливає струмінь трути.

    Тобі пора. Вже восьма чи о-пів,
    Небесний лик вмивається світанком.
    Я винен сам,- не дав, не вдовольнив,
    Не застелив шляхи життєві м'яко.

    Не хочеш. Тихо плачеш за столом,
    "Пробач. Я оступилась." вухо ріже.
    Я це вже чув. Таке уже було...
    Не вірю. Йди. Із самотою ліпше.

    01.05.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (11)


  34. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.05.01 14:27 ]
    Вечір життєвих історій
    1

    В'януть букетики, лиця,
    аркуші рвуться - на ві...
    Множаться нью-небелиці...
    і торохтять візаві...

    Вечір життєвих історій...
    Нудно не буде, авжеж.
    В офісі чи у конторі -
    відблиски давніх пожеж.

    Дзенькне браслетиком Зіна,
    каву заварить Люсіль.
    Розхилиталася піна,
    плине людва звідусіль.

    2

    Згадує школу Оверко...
    Перебиває Вадим...
    Хтось відкида фантазерку,
    з нею - сулія води...

    Маркес посмикує вуса:
    "...щось Мелькіадес умів..."...
    Нареготались від пуза -
    та розлякали котів.

    3

    Сміх запечатали, пляшку
    жевжик пожбурив у твань.
    Лізе на сцену комашка
    з міхом земних міркувань.


    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  35. Ніна Виноградська - [ 2019.05.01 13:55 ]
    Батьківщина


    Там сонечка маленькі у траві
    З кульбаби ткали золоті мережки.
    Там під тинами вільно кропиві
    Й берізки одягалися в сережки.

    Там понад Сеймом скрізь конвалій цвіт,
    А часнику і щавелю – на лузі!
    Там жив мого дитинства дивний світ
    В полях зелених, що на виднокрузі.

    Там пахощі черемхи у лісах,
    Бузок, тюльпани, дикий мак червоний.
    Не загубився у моїх літах
    Ванільний запах, Великодні дзвони.

    Була і буде тисячі віків
    Моя мала велика батьківщина.
    Бо тут могили родичів, батьків,
    У Пісках, що над Сеймом, на Сумщині.
    26.04.16


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Прокоментувати:


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.01 00:33 ]
    Перед вироком долі
    Я на долю свою нарікав,
    І просив, і творив заклинання –
    Хай життєва небесна ріка
    Нам пошле повноцінне кохання.

    Десь зустрінемося крадькома,
    Десь цілуємося віртуально…
    І регоче холодна зима,
    Мов стіна поміж нами – зі сталі…

    Данина ненаситній Марі* –
    Зачинила ворота до раю.
    Налякали тебе упирі,
    Що кохання – життя убиває.

    І живем, як на прив`язі – ми,
    Перед вироком клятої долі,
    Тільки злегка торкнувшись крильми,
    Безпорадні, голодні і кволі.

    Знову розпач наповнив ущерть.
    Мов із царства Харона ми – тіні.
    Без кохання життя – наче смерть,
    Безпросвітне тупе животіння.

    І бредеш ти по нім – в ланцюгах,
    Чути крик твій безсило-сердитий.
    У свідомість уживлено страх,
    Як від нього твій мозок звільнити?!

    Як позбутися тої біди?
    Ти мене замордуй ліпше, кате.
    Вчений генію, ліки знайди
    Щоб кохану мою врятувати.

    Щоб іти по життю без оков,
    Щоб залякане вирвати жало!
    Щоб між нас повноцінна любов,
    Наче Бог той святий, воскресала!

    30 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  37. Микола Дудар - [ 2019.04.30 22:48 ]
    ***
    Звучав легенди саундтрек
    Уклін (помірний) виконавцям
    Не «чорнобривці», «блек іс блек»
    Зненацька так… і саме вранці
    Солодкий спомин… ритм і звук
    Таке буває раз в сторіччя
    Аж у садку зацвів бамбук
    Супроти в серці протиріччя...
    30.04.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  38. Олександр Сушко - [ 2019.04.30 19:29 ]
    Благодать!
    Знаю, дехто скаже "ха-ха-ха",
    Потім язиком іще поплеще:
    Загризає песика блоха,
    А зятину - жіночка і теща.

    Плаче жінка, скиглить, кривить рот,
    Каже мамці словеса гнівливі:
    - Муж у ліжку сонний! Не Ерот!
    Лускає терпець! Піду наліво!

    Думала із бевзя буде толк,
    Помилилась! Без любові гину!
    А сусіда ловкий! Молоток!
    Охи й ахи чуються щоднини.

    Учепилась теща зятю в карк
    І ревнула з усієї злості:
    - Геть із хати! Ти тут не свояк!
    Ну, а ти, дитино - йди у гості.

    Дівчина послухала маман,
    За чайком чкурнула до сусіда.
    Ну, а там (о Господи!) шарман:
    В ліжку парубків - до неба скирта.

    Треба мужа гарного шукать,
    Тільки де? Куди не глянеш - лежні.
    А в сусіда повна благодать,
    Бо немає ні жони, ні тещі.

    30.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  39. Тетяна Левицька - [ 2019.04.30 15:00 ]
    Синя птаха
    У сапфіровім серці я тану,
    ніжним поглядом щастя зігрітий.
    Ще тримаю в обіймах жадану,
    та бузком обсипається літо.

    Вже покинули гнізда лелеки,
    в сизім небі прощальні мотиви.
    Небеса ллють з посріблених глеків
    на змарнілі городини зливи.

    Туга хмарою висне над нами,
    з найдорожчим прощатися важко.
    Прилітай вечорами думками -
    незабутня моя, синя пташко!

    Я чекатиму, віриш, як манни,
    знов на пісню твою солов'їну.
    Кинь на згадку з небес олов'яних
    у долоні блакитну пір'їну!


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (8)


  40. Микола Дудар - [ 2019.04.30 14:21 ]
    ***
    …На заснеженных ресницах
    След печали. След двойной
    Словно раненая птица…
    В декабре - пчелиный рой
    Подойду и успокою
    и с ресниц вздмухну снежок
    Время наше… деток двое
    С перемен и на урок…
    30.04.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Сушко - [ 2019.04.30 11:15 ]
    Казка
    Вітер часу зніс верхівки щогл,
    Від вітрил зостався тільки шалик.
    Тож боротися нема за що -
    Слоників рожевих відстріляли.

    Хоботи пішли на ковбасу,
    Бивні - на корони, кулі, крісла.
    Пишно квітне у вазонах сум,
    А журливість хмарою нависла.

    Мудра дійсність - це не парадиз
    Чи кульбіти в пазусі Евтерпи.
    Загризає мрії прагматизм,
    А красу відштовхують потреби.

    Зголодніла, зморена людва
    Шастає у пошуках поживи.
    Може, варто скласти два плюс два,
    В пеклі нк очікувати дива?

    В сіті упіймав казкову мить,
    Добротою сповнений по вінця...
    На долоні сонечко горить,
    На плечі виспівує жар-птиця.

    30.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  42. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.30 11:12 ]
    Христос воскрес!
    Неначе пава, осяйна і пишна,
    пливеш легкою павіддю небес.
    Сьогодні день який, розквітла вишне!
    Христос воскрес!

    Метелик заповзявся розгойдати
    твої планети у відлунні мес.
    А сонячно, а небо - у блаватах.
    Христос воскрес!

    Душа сьогодні - то розквітла вишня,
    легкий метелик над пастеллю плес.
    Душа подячні оди Богу пише.
    Христос воскрес!

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (4)


  43. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.04.30 08:00 ]
    Танець дощу
    Ой, здалеку суне й суне
    Хмара чорна,
    Рвучко й сильно вітер дуне
    Десь із поля.

    І гіллям дерев гойдає,
    Крутить вихрем,
    Пил угору підіймає
    Й звідти кида.

    Із відерця дощ неначе
    Поливає,
    Краплі по калюжах скачуть
    Та співають.

    У таночку дощ рясненький
    Все кружляє,
    Трави, квіти і земельку
    Напуває.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Тетяна Левицька - [ 2019.04.30 08:57 ]
    Другу
    Я тебе позвоню, пусть была не права,
    но хочу, чтоб всегда были вместе
    потому, что сильнее те ранят слова,
    что стоят за кулисами лести.
    Пусть все черные кошки уйдут и печаль
    не сотрет наши светлые лица
    и не жалят слова, наши души не сталь,
    что б из пепла цветком возводиться.
    Сколько соли рассыпано по пустякам,
    столько пролито слез понапрасну.
    А стихи, как душа, никому не отдам  -
    облака за оберткой  атласной.
    Я умею любить и умею прощать,
    о прощеньи молить на коленях.
    Лишь бы только на поезд нам не опознать,
    что уйдет безвозвратно в сирени.
    Позабудется боль, зло в сердцах не храним,
    и обида уйдет с покаяньем!
    Ты прости меня, друг, что делить нам, Бог с ним, 
    солнце всходит для нас - до свиданье!

    2019р




    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (4)


  45. Іван Потьомкін - [ 2019.04.30 07:13 ]
    ***

    Він тільки й чека, аби я збочив:
    Не приклавсь до шипшини,
    Відсторонив бурячок варений,
    Пігулки забув поміж їжею...
    А найпаче - не йшов із крокоміром,
    Аби набрать десять тисяч щоднини,
    Не долучив ще й вправи на свіжім повітрі...
    ...Непереливки тому, що розпростер
    Свої клешні в моїх легенях.
    Та як не йметься йому загнати мене в могилу,
    Так попри нехіть, а часом і понад силу
    Не корюсь. Виходжу на трасу здоров’я
    І живу з Божою поміччю поки що.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  46. Василь Мартинюк - [ 2019.04.29 20:22 ]
    Рідний край

    Там де живеш, за той куток радій,
    Бо рідний край твого життя основа,
    І тут твій сад, твій рід і твоя мова
    Ти як людина збудешся тоді.

    Бо рідний край одне з найбільших див,
    Тут твоє щастя й твоя світла доля,
    Твій виднокруг і щедрість того поля,
    Де босоногим змалечку ходив.

    Тремти за рідним краєм кожну мить,
    Де манить погляд небо синьооке,
    Своїх пісень співають сто потоків,
    Він за тобою не перетремтить.

    Парище
    2019р.



    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Герасименко - [ 2019.04.29 17:06 ]
    Весни пожежа
    Весни пожежа і в мені пала.
    Горю, як світ, її вогнем зеленим.
    І як у неї надлишок тепла,
    так надлишок метафор і у мене.

    Земля траві, то що вогневі гас:
    так блискавично, із билинки-іскри
    по чорнозему зелень розлилась,
    як по Вкраїні військо запорізьке.

    Весна прийшла на піках козаків.
    І щоб козацьким люлькам задиміти,
    мов з тисяч запальничок язички,
    метнулось листя по бузкових вітах,

    по вітах лип, каштанів та беріз -
    весь парк палахкотить воскреслим листям!
    І кожен кущик - літу обеліск -
    тепер весні салют зелено блиска!

    04.1994


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  48. Володимир Бойко - [ 2019.04.29 13:39 ]
    * * *
    Твої стежки не збіглися з моїми
    І я на них нічого не забув.
    Ми по світах розбіглися чужими,
    Нікому тим ніхто не дорікнув.

    Літа між нами стали частоколом,
    Та однайшли теорію таку:
    Життя біжить спіралями – по колу...
    Чому б і нам не стрітись на витку?


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (2)


  49. Ігор Терен - [ 2019.04.29 11:29 ]
    Шукачі пригод
    Ми заблукали із варяг у греки...
    І на одному березі ріки
    обоє ми уміємо, таки,
    любити так, аби побити глеки.

    На відстані і серця, і руки
    мені – на прощу, а тобі – у Мекку...
    У часі розминулись на віки,
    у просторі – на милі і парсеки.

    У цьому ще трагедії нема.
    Показує, буває, cinema
    ще не такі у повісті сюжети.

    Аби не переводилися дні,
    наповнюються марення нічні
    романами у юної Джульєтти.

    04/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (5)


  50. Олександр Сушко - [ 2019.04.29 11:29 ]
    Пріорітети

    Я в меншості. Пишу пісні та вірші,
    Пегас гарує в творчій борозні.
    А тих, хто хоче їсти - значно більше,
    Покорм формує мислі, мову, сни.

    Втомилася правиця харалужна
    Від праці од зорі і до зорі.
    Навзаєм - забуття, сліпе байдужжя,
    Вітраж розбито, гаснуть кольори.

    Прагматики варганять борщ із таєн,
    За короля в титанів кухар-гном.
    Розрив шаблону воском опливає,
    В юдолі муз мурують гастроном.

    На постамент викочують животик,
    В голодних раж і захвату шопта:
    Стоїть герой з варехою у роті ,
    Скульптура те що треба! Золота!

    29.04.2019 .




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   412   413   414   415   416   417   418   419   420   ...   1855