ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.10.07 11:37
Граматика – моя коняка
і це не заперечить Даль.
В поезії я з’їв собаку,
якій на виставці, в подяку,
мені вручили би медаль.

Мене і бджоли не кусають,
і осам я не до смаку...

Віктор Кучерук
2026.10.07 06:49
Немов на нитку чисті перла,
У ряд нанизую слова
Про те, що щирість не померла
І віра в щастя теж жива.
І кожен звук, і кожна фраза
Тримає в пам'яті тепло
Тих гарних днів, коли нам разом
Повсюди сонячно було.

С М
2026.10.06 23:23
Старий розповідав казки

Мідник, що у грозі, самотній
Розчистить безнадійно
Листя на землі
І сім каменів побачить
У сьомім домі знайде дружній захист
Й переміни, що без наслідків

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Олександр Сушко - [ 2019.02.10 12:50 ]
    Світ
    Із правди здерто позолоту,
    Як шовк вуалі із фати:
    Якщо писати про природу -
    Читці урозтіч, хто куди.

    Заасфальтовуються квіти,
    Здригає небо гул ракет.
    Пейзажні зайві тут піїти,
    Ліричні вірші - секонд-хенд.

    Пегас - і той, зрадливець, проти.
    - Прозоро- каже,- пишеш ти.
    Абстракції безумства в моді,
    Химери з пекла - креатив.

    Злетів зі слави траєкторій,
    Не маю гонорарних жнив.
    Але перо малює гори
    І матіоли запашні.

    10.02.2019р.








    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  2. Ігор Терен - [ 2019.02.10 10:52 ]
    Вєсті з-за бугра
    ***
    А на Європу Рашія плює...
    Те саме – на Америку Європа...
    І як воно не є,
    а Пу усім дає
    лише собі вилизувати ...пу.

    ***
    А по Венесуелі є указ,
    що у Мадуро й Путі нині сказ.
    Укушені гієною обоє.
    Качає нафту й газ
    на Рашу Каракас...
    А долари куди? Само собою.
    ***
    А Сирії далеко до Курил,
    але і ця у мафії горил...
    Японія жадає Сахаліну...
    І думати пора, –
    яка погана гра
    у сильних світу при хорошій міні.

    ***
    А у кремлі наклали вето
    на явну істину та суть
    і на таємну накладуть.
    По всій планеті
    «іхтамнєти»
    зелені душі продають.

    ***
    А де-не-де ще жевріє надія,з
    що не карає небо голубе.
    Є істерія
    по усій Росії,
    що самураї вишкребуть себе.

    ***
    А на Прєсні вся нечиста сила
    шамана орди оголосила.
    Відьми прислуговують попу!
    Б'ють його Плєшивості поклони,
    шлють усьому світові прокльони
    за звання, присвоєні Клопу,
    Крабу, і Недопалку, і Пу.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  3. Козак Дума - [ 2019.02.10 10:47 ]
    Рожевий туман
    Ми бачимо лише́, що бачить хочем,
    не роблячи поправок на туман,
    але любов туманить часто очі…
    Як легко так проґавити обман!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  4. Козак Дума - [ 2019.02.10 09:48 ]
    Старе дзеркало
    Дивлюсь у запорошене люстерце,
    у гості завітавши в отчий дім,
    і щільно спомин огортає серце –
    себе у ньому бачу молодим.

    Перед очима мама, її руки,
    що вишивають хрестиком рушник.
    Звучить минуле нотами розпуки,
    у грудях тоне мій безмовний крик.

    Сльоза зрадливо застеляє очі,
    дитинство в лету кануло давно
    і дзеркало вже юність не пророчить,
    бо часу повернути не дано…

    Нагадають про неї лиш світлини,
    що з часом пожовтіли на стіні,
    та і вони життя мого третину
    назад вертають лише уві сні…


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2019.02.10 08:56 ]
    * * *
    Буду чути щоденно тебе,
    Наче любої пісні відлуння,
    Бо неспокій так душу шкребе,
    Як монгол інструмент семиструнний.
    Я тобі видаюся глухим,
    І німим, і злочинно незрячим,
    Хоч ніколи байдужістю рим
    Ще по душах чужих не жебрачив.
    Ти потонеш у водах Дніпра
    Чи вростеш у ставок Голосіїв, –
    Бо дитинству іще не пора
    Підкоряти зістарений Київ.
    Не спіши, мов сумлінний поштар,
    Не штовхайсь, наче хвилі розбіжні, –
    Мій спізнілий набуток і дар, –
    Неспокійний, ласкавий і ніжний…
    08.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (3)


  6. Тетяна Левицька - [ 2019.02.10 06:07 ]
    Невідправлений лист
    (переклад)

    Ви знаєте, що я іще жива,
    хоча краса моя давно зів'яла
    і не шокують більше ті слова,
    що легковажно не того кохала.
    В люстерку моторошно , друже мій,
    шукати коліжанку менестреля.
    Жахливіше у тиші гробовій
    почути музику віолончелі.
    Вона бентежить, ранить чуйний слух,
    і спогади прозорі за стіною.
    Ви не повірите, що біль не вщух,
    що виглядаю чорною вдовою.
    Запаморочить вальсом листопад
    І розіллє тужлива хвиля звуки,
    але до Вас жадано не летять
    спустошені самотиною руки.
    Пригадую минулий маскарад,
    цвіла не прикладаючи зусилля.
    Шкода, що наш п'янкий вінчальний сад
    лишився за сльозами божевілля.
    Поспішні кроки - зради каламуть,
    розпусника гріхи, покайтесь врешті!
    Образи в серці тінню не живуть.
    Все...Відпустила...Не чекайте решти!

    2019р.

    Неотправленное письмо.

    Вы знаете, что я еще жива,
    хоть красота моя давно увяла
    и больше не идет за мной молва
    о том, что я любить не успевала.
    Мне страшно с зеркалом наедине
    искать черты подружки менестреля,
    еще больнее в жуткой тишине
    услышать музыку виолончели.
    Так теребит порой мой чуткий слух,
    видением, фантазией прозрачной,
    что я кажусь, мой незабвенный друг,
    ранимой, одинокой и несчастной.
    Круженье вальса, трепет, листопад,
    мне чудится в печальном, чистом звуке,
    но к вам в порыве чувства не летят
    опустошенные печалью руки.
    А помните, как бездну лет назад,
    могла вскружить я голову любому?
    Кто знал тогда, что наш венчальный сад
    достанется иллюзией больному,
    взъерошеных воспоминаний муть -
    поспешный шаг предательского мачо.
    Обиды в сердце тенью не живут.
    Все... Отпустила я... Не ждите сдачи!
    2010р.
    (Татьяна Левицкая)


    Рейтинги: Народний 6 (6.26) | "Майстерень" 6 (6.35)
    Коментарі: (8)


  7. Серго Сокольник - [ 2019.02.09 23:56 ]
    Ми метелики
    ***оригінальна ідея***

    Я метелик за долі станом.
    Я метелик, який відтанув.
    Ще зима... Тільки диво сталось,
    І кімната змінила статус...
    Восени від лихої днини
    Залетів у порожні стіни.
    Та змінилось усе незмінне,
    І палає вогонь каміну,
    І єднаються тіло з тілом
    Тих, що влітку мене хотіли
    На жоржині в долоні взяти,
    Та дарма, я ж умів літати)))
    Споглядаю на них знічев"я,
    І, не будучи надто чемним,
    Тим на голі сідаю спини,
    Що цілуються без упину...
    І літаю уздовж кімнати...
    ...треба подружку розшукати,
    Що вповзала сюди за мною
    Насолоджуватись весною.
    Розбудити і покохати
    Свою дівчинку пелехату,
    Свою лялечку, що на стелі
    Спить, і сниться ій, як метелик
    Мов царівну розбудить сплячу
    Навесні, і з пустої дачі
    Ми на волю гайнем літати
    І продовжимо рід крилатий...
    ...Догорають потроху дрова...
    Холодіє кімната знову...
    Ми ж метелики, ми не люди...
    Спати будем... Весна ще буде.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Свидетельство о публикации №119021000116


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Олексій Кацай - [ 2019.02.09 20:52 ]
    Катаклізм
    Десь на забутій
                    орбітальній станції,
    у невагомій синій самоті,
    інопланетну
    дудлю я субстанцію
    десь градусів
                    до вісімдесяти,
    яка пече, немов
                    протуберанцями,
    зсередини земний мій організм,
    а десь галактики
                    тяжіння бранцями
    у гіперпросторовий катаклізм
    течуть повільно
                    усіма зірками.
    Й прострілений чорнющими дірками,
    усесвіт наш всихає вже до дна.
    І інопланетян нема вже з нами…
    Й субстанції у пляшці вже нема…
    А є лише пілот і космос п’яний,
    що в дранті сидять
    майже голяка,
    яким самотина
                    так ятрить рани,
    що аж вібрують
    зорі й ДНК!..
    З них витікають
    споминки струмками
    в ніщо, але я ще живий, якщо
    у мозку
                    з пересохлими думками
    на обрії подій
                    дзюркоче, що
    людина – самозахисту система
    для космосу –
                    який є бог, авжеж!
    Та є для бога
                    все ж одна проблема:
    й людина – бог.
    Комп’ютерних мереж.
    Два бога разом – я і п’яний космос –
    програм і доль сканують буревій,
    бо головне,
                    щоб пам’ять не усохлась
    у суховії жахів і надій,
    а крижані сонця давали раду
    собі у катастрофі одинців…
    Дивись:
                    підпиті зорі снігопаду
    вкривають гіперпростори дахів
    і вогники проспекти обсідають,
    і там, у місті хмарочосних призм,
    крізь мерзлу шибку мене виглядає
    коханої
    чудовий катаклізм.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (6)


  9. Галина Гулієва - [ 2019.02.09 17:03 ]
    Прощання з колядою
    Руки Господні - персні та стигми - в тісто солоне в'язнуть:
    чиниться січень. Тліє сльоза на вилиці.
    Втешуть для тебе хрест дерев'яний, світлоголосий в'язню,
    ще заки місяць трісне, і в море виллється

    точена тиша/товчене срібло, мов молоко із глека;
    ще заки півні зречення тричі випіють.
    Скажеш потому, світлоголосий, чи помирати легко...
    Ближче до сходу січень спазмує викиднем,

    сіється шквальним і мінометним, як з рукава чи торби.
    І проростає цвяхом на тілі просфори.
    Заки тамують кров'ю та оцтом спрагу твою, мій добрий,
    змучений голос, ніби тесак, нагострюєш.

    Ризи Марії - білені ружі - в рамі ікони в'януть.
    Звістка недобра б'ється об хвилі радіо.
    Тягнеться січень липко і довго, мов коляда різдвяна:
    "Син народився/ Сина в полоні стратили".

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  10. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.09 09:44 ]
    Ночі зоряної казка
    Зорі, наче вишиванки
    Сяяли отак до ранку
    На небеснім полотні.
    Це чаклунка-ніч не спала,
    Так майстерно гаптувала
    Ті узори чарівні.

    Я скажу вам по секрету:
    Під тим зоряним наметом
    Йшли закохані удвох.
    Ночі зоряної казка
    Дарувала крила щастя
    І благословляв їх Бог.

    2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2019.02.09 09:50 ]
    Так буде
    Прозрів. Тепер не бевзик-пришелепа,
    Сатирик між поетів - глупства прес.
    Тому, коли згребе владар Ереба,
    Зітхне Парнас: Нарешті біс пощез!"

    Полишу вас, на стрічу рушу з Богом,
    Бажаю мирно - без розп'ять і плах.
    Якщо солодкий сон триває довго,
    То казка перетвориться на жах.

    Скрипить натужно карусель житечна,
    Ще трохи і фінал, кінець меті.
    Безсмертя тільки дурникам доречне
    І музи поруч вічно молоді.

    Лишаю скарб душі на епігона,
    Косою в серце цілиться мара.
    Здається, вчора з маминого лона
    На світ з'явився, а уже пора...

    06.02.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  12. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.09 06:31 ]
    Ода критику
    Оце людина справді має дар!
    Піїти, критики тримайте дози –
    Як солітер – довжезний коментар –
    Нас висікли, як сидорову козу.

    Один сушив, а цей уже січе,
    Суддя більш «професійний» він і строгий…
    І вирок, наче уй через плече.
    Сестра таланту – стислість - не для нього!

    І знову на «ПМ» клозет чи срач.
    Є обсиратель головний – не ви всі!
    Аж на гіллі усічений дуркач
    Русизмом-суржиком ледь не вдавився!

    9.12.7526 р. (Від Трипілля) (9.02.2019)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (6)


  13. Марґо Ґейко - [ 2019.02.08 20:45 ]
    Месір
    «На небо, що плавиться воском»,
    Іде по зірковій косі
    Старий прокуратор і тоскно
    Ходу споглядає Месір.
    За ним розчинилась у повні
    Фігура любимого пса,
    Почуто Пілатову сповідь
    І двох прийняли небеса.
    Не біле, не чорне, а сіре
    Сумління, яке він умив.
    Куди ж ви дивились, Месіре,
    В бездарно проґавлену мить?!

    І знов королева на лови,
    Лиш гинуть і діти, і пси:
    Навідліг зерно від полови, –
    Тому замість Генріха син,
    Од трути пітніючи кров’ю,
    Чіплявся за сукню сестри,
    Яку супроводив Коров’єв
    Крізь пекло придворних інтриг
    На бал, де цілують коліно
    Насельники древніх могил,
    Де вкотре «У захваті!»… тліном
    Й взуттям із чужої ноги.

    О, скільки б Майстри не писали
    Євангелій від сатани,
    Месіре, є та, що до зали
    Не піде, хоч як не мани.
    Що б «стала коханкою Босха»
    Та Фауст у серці посів,
    Відкинувши менторський посох,
    Улігся в найглибший з пазів.
    Опісля... то був її вибір,
    Бо гріх дітовбивства душив.
    А Генріх на шабаші випив
    Миттєвість своєї душі.



    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  14. Марія Дем'янюк - [ 2019.02.08 16:07 ]
    Мати
    Мати сина колисала:
    Люлі-люлі-люлі,
    Теплосяйно заглядала
    В оченьки синулі.

    Мати сина годувала:
    Клала до серденька,
    І дитятко усміхалось
    Сонячно до неньки.

    Мати сИночка зростила,
    Світ в росу глядівся...
    А синочок дужий виріс,
    Прийшов, уклонився
    І сказав: Матусю, мила,
    Піду воювати...
    І лишив стареньку неню
    Однісіньку в хаті...

    Щиро молиться до Бога
    Сивочола жінка:
    Хоч разочок обійняти
    Рідненьку кровинку...


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  15. Микола Дудар - [ 2019.02.08 14:10 ]
    До вранішніх рос...
    Оплески наші — до вранішніх рос…
    Заради одної мадонни
    Вежа, однак - моя рань - кальвадос
    І неважливо, що заспано-сонний…

    Поети-поетки, товариші…
    Колеги, чи просто знайомі,
    Я слугував вам усім від душі
    У нашій із вами Недобудові…

    Оплески ранні - забава? аванс?…
    Мій тост за мадонну - двійнята!!!
    Правило з правил - зустрінете нас,
    Споглянемо… тихо: - Не віршувати.
    05.02.2019.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  16. Микола Дудар - [ 2019.02.08 13:19 ]
    Вона для тебе
    Вона для тебе кисень... терапевт
    травневий дощ і цвіт нічної ласки
    ранковий спів пташиний… тет-а-тет:
    Вона твоя холєра і поразка…

    Вона для тебе лоцман - поводир
    галявина із сонця від негоди
    Вона - війна! і двостороній мир -
    залежно вже від настрою природи…

    Вона для тебе Альпи і Тибет…
    заради понту зразу і обидва
    і знову хтось сказав би те-а-тет:
    Вона твоя під горлом гостра бритва
    07-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  17. Володимир Бойко - [ 2019.02.08 10:09 ]
    Моя країна стратила глузд (переклад з Андрія Макаревича)
    Країну народження маєш одну,
    І нить оту не урвати довік.
    Моя країна пішла на війну,
    І я зупинити її не зміг.

    Комусь влади дурман,
    Чи темниця комусь,
    А мені цього болю не перемогти.
    Моя країна стратила глузд,
    А я не зміг їй допомогти.

    Аби щось змінити, бракує сил,
    Коли усе тут догори дном.
    Не треба німбів і ангельських крил,
    Треба просто не бути лайном.

    І я відчуваю усім єством
    Час настає вибирати.
    Якщо ти гідний не бути лайном
    Легше і жити й вмирати.
    Легше і жити й вмирати.
    Жити, і не вмирати.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (7)


  18. Олександр Сушко - [ 2019.02.08 06:47 ]
    Аз воздам

    Віршенята є в кожній книгарні,
    Я ж відомий поет, а не штибз.
    Знов писатиму вам про кохання,
    Про природу - звиняйте, втомивсь.

    Не зрівняються діви з дубами,
    Мавки ліпші від них востократ.
    Я навчився в Барака Обами
    Ставить шах хорошулям і мат.

    У Венери завжди під рукою,
    Як абсент чад любові п'янить.
    Мусі-пусі строчу вам запоєм,
    Не спиняю перо ні на мить.

    Хай на плечах зосталося рам'я,
    А фінанси зайшли у піке.
    Спориші, лопухи, різнотрав'я -
    Для закоханих - ложе м'яке.

    Ви ж пишіть про погоду й природу,
    Буде ловко - усім аз воздам.
    Я ж дружину під пахву - і ходу,
    Як не втішу, то буде біда.

    07.02.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (8)


  19. Віктор Кучерук - [ 2019.02.08 06:54 ]
    * * *
    Матусю сили залишали,
    Як берег в’ялих хвиль відлив,
    А ненька поралась помалу
    І рух отой її живив.
    Життям утомлена над міру,
    Не присідала ні на мить, –
    Неначе хтось колись наміряв
    Їй те чи інше поробить.
    Гордились нею і просили
    Не метушиться з краю в край,
    Але голубка легкокрила
    Відповідала: “Не вмовляй...”
    Від болів наглих вкрай знемігши,
    Лиш очі мружила сумні, –
    Трималась мужньо, бо тихіше
    Була від нас в останні дні…
    07.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  20. Тетяна Левицька - [ 2019.02.07 17:18 ]
    Первоцвіт
    Заквітло підвіконня цикламенами,
    і у саду галявини пробились рястом
    підсніжників, крізь вогкий гобелен. А ми
    милуємося первоцвітами і щастям.

    Відлига сонячна рясна на дотики,
    мімозовий розмай від неба до тюльпанів,
    і схрещення долонь - томливість котиків,
    прискореного подиху, щаблі фатальні.

    Тендітні гіацинти, стрілки крокусів -
    чарини росяні, п’ємо із них чар-зілля
    спокусливо-хмільне. Ще тихий крок до слів,
    ковток до пестощів і стогін до похмілля.


    Рейтинги: Народний -- (6.26) | "Майстерень" -- (6.35)
    Коментарі: (2)


  21. Ігор Терен - [ 2019.02.07 15:16 ]
    Суржиком по суржику
    А деякі поети
    тупі як школярі.
    І як мені за єто
    писать коментарі?
    Усічені ґлаґоли
    сто років на слуху.
    Та впертюхи ніколи
    не чують, – ху із ху.
    І ніби є таланти,
    а в серці – наче тать
    якісь чужі мутанти
    не припиня писать.
    Їм туго слухать фрази,
    а то, бува, й слова.
    Але ж тобі, заразо,
    ця тема не нова.
    І хочеться такого
    або таку узять
    та за совкові роги
    і у, і на послать.
    Аби запам'ятало,
    якщо не доганя –
    коли папуг чимало,
    не щезне кацапня.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (12)


  22. Віктор Кучерук - [ 2019.02.07 07:59 ]
    * * *
    Кажуть люди – буде добре,
    Як забуду я колись,
    Що вона пішла за обрій,
    Повернутись боячись.
    Кажуть люди – натомилась
    І спочити прилягла
    Там, де тільки Божа милість
    Тішить душі та тіла.
    Кажуть люди – сліз вологу
    Час зітре з мого лиця
    І не буде монологів
    Про матусю без кінця.
    Кажуть люди, – я їм вірю,
    Що розвіється пітьма,
    Хоч і мами на подвір’ї,
    Як учора, вже - нема.
    Кажуть люди...

    07.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  23. Наталя Мазур - [ 2019.02.06 21:22 ]
    Тобi би лиш 80 було
    Тобі би лиш вісімдесят було...

    Ховався б день у тіні вечорові,
    А ти гостей чекав би за столом,
    Погладжуючи сиву шерсть котові.

    А лютий замітав би всі стежки,
    І сніг жбурляв на яблуню розлогу.
    Ти б розставляв з напоями пляшки,
    Ліхтар світився би біля порогу.

    Ти завжди так чекав оцього дня,
    Щоб з'їхались і діти, і внучата,
    Щоб за столом зібралася рідня,

    Та вже сім років я не маю тата...

    06.02.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.64)
    Коментарі: (2)


  24. Адель Станіславська - [ 2019.02.06 16:22 ]
    Ще не...
    Ще не настав день.
    Ще не настав час.
    Тиша - анітелень...
    Ще не існує нас.
    Ще не існує світ.
    Спить безрозмірна ніч.
    Сонця нема - лід
    Божих торкає віч...
    Ще не розмерзся він.
    Ще не потрібен брід...
    Слова лише дзвін
    Первісний родить рід.
    Первістком - сонця лик.
    Промені вишиття...
    Бог до тепла звик,
    Тішиться мов дитя.
    Бог розв'язав час.
    Бог подробив лід.
    Бог розпочав нас
    І загубив слід...

    Знову минув день
    Німо втіка час.
    Тиша, анітелень...
    Він не знайшов нас...

    2018


    Рейтинги: Народний 0 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  25. Адель Станіславська - [ 2019.02.06 16:11 ]
    * * *
    Уже багато так перебуло.
    Уже багато так переболіло...
    Фарбує світ зима укотре білим
    у сніг, як пух, чи янгола крило.

    Різдво надії посеред снігів...
    Різдво життя між зимна і тривоги
    ізнову й знов заспівує про Бога,
    І губиться між тисячі слідів...

    Уже укотре спрага на тепло.
    Коротка втіха вкотре переквітла...
    Шукаю світло... Давнє юне світло,
    що густо-густо часом замело.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  26. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.06 09:22 ]
    Туманова Ковдра
    Розвішав дядечко Туман
    Просушувати Ковдру білу,
    А Сонечка нема й нема,
    Лише дрібненька Мжичка сіє.

    Намокла Ковдра іще більш,
    Стала важка, що й не підняти,
    Нема куди сховать її,
    А як же мокрою вкриватись?

    Ой, Хмарко, Хмарко, відступись,
    Нехай же Сонечко всміхнеться
    Та може Ковдру просушить,
    Буде вона м"яка і тепла.

    Хмаринка чула й відпливла
    І Промінці враз застрибали,
    Це Сонечко дало тепла,
    А Ковдра та чомусь розтала.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  27. Тетяна Левицька - [ 2019.02.06 08:13 ]
    Скорбота
    Я чекаю від тебе листа, 
    як чекають узимку на літо,
    не знаходячи в домі кута,
    де б не маятися, не боліти
    божевіллям скорботним. А ти
    в іншім вимірі, не дотягнутись
    до блакиті, лиш до самоти
    і сирітства душевної скрути.
    Відступає  зима, ярина
    випікає млинці маслянисті,
    а хатина твоя мовчазна
    у снігах, калиновім намисті.
    Не діждатись на звісточку, щем
    огортає відлунням  далеким.
    Відчиняю веранду ключем,
    забігаю в дитинство...
    - Мам...Де ти?

    2019р









    Рейтинги: Народний -- (6.26) | "Майстерень" -- (6.35)
    Коментарі: (6)


  28. Олександр Сушко - [ 2019.02.06 06:19 ]
    Єс!
    Ой, не хлипай дружинонько люба!
    Не кажи, що тебе не люблю!
    Бач, цілую животик під пупом,
    Я у тебе мужик-однолюб.

    Хай жура відлітає у вирій,
    Краще в небо сяйне посміхнись.
    Бо мені ще здійснити по силі
    Кожен твій сексуальний каприз.

    Не печалься, квітуча калино!
    Хочеш - в пазуху пишну пірну?
    Я - твій раб, добровільний невільник,
    Ти для мене - і пряник, і кнут.

    Бачиш, курці сподобався півень?
    Льоха борова кличе "куві!"?
    Тож і ти мене взором грайливим
    До принад чудодійних зови.

    Чути ахи та охи в отавах,
    Сонце зирить на диво з небес.
    Нам Венера вигукує "Браво!",
    Бог-Ерот шепче в захваті "Єс!".

    06.02.2019р.




    Поспи!

    Я на Парнас прибрьохав із трущоб,
    Живу з Ерато, там у неї спальня.
    Кажіть, братва, - писати вам про що?
    Любовне? Чи, можливо, про кохання?

    Ця тема для піїтів заважка,
    Бо хлипати з надривом треба вміти.
    Мене ж бо муза у альков гука,
    На гаєчку націлюється гвинтик.

    Пустив до неї вчора недорік,
    Від зляків досі хреститься перстами.
    Добу лікую. Вогненосний пік
    Цілую нетерплячими вустами.

    Спинюсь тоді, коли за небосхил
    Закотиться утомлене світило.
    Інакше будуть снитись їй жахи
    І тиждень не пускатиме до тіла.

    А потім буде рись, галоп, алюр,
    До вечора стрибатимемо гопки.
    Коли ж засне - винця собі наллю,
    Лякливій музі дам до ранку спокій.

    05.02.2019р.

    примітка: Ерато - муза любовної лірики

    Живу!

    В нас кохання гаряче як лава,
    Мавка хтива на черево " гепс!".
    Після любошів писок у вавах,
    Не цілує - кусає як пес.

    Кігті грузнуть у плоть як стилети,
    У кривавих подряпинах торс.
    Хоч я муж у еротиці тертий,
    Перед нею безсилий колОс.

    Її хіть розворушить і камінь,
    Після січі ковтаю бромід.
    Учепилась у карк п'ястуками,
    Аж очиці вилазять з орбіт.

    Знаю, миша тигриці - не пара
    Та обвикнув лягати під танк.
    То малечі потрібна віагра,
    Я ж чманію без неї і так.

    Смерть над вухом стоїть із косою,
    Жде, чи варто зітнути главу...
    Помираю вночі під красою,
    Хай. До вечора знов оживу.

    05.02.2019 р.

    Зима

    Узимку вірші пишуться щодня,
    Бо нічого робити, любі друзі.
    Не злажу із крилатого коня,
    На вуха теми шепчуть хтиві музи.

    Творю про пишні пазухи богинь,
    Про тілеса закоханих у милі.
    А от весною вже не до снаги -
    Висотує на грядках праця сили.

    Кайлую від зорі та до зорі,
    Навідуюсь у хату лиш поїсти.
    Аж до Різдва не відаю перин,
    Бо тут село, всі ледацюги в місті.

    А про серйозне, звісно, - ні чичирк,
    Ще бризне із очей гірка водиця.
    Бо я таки - розумний чоловік,
    Псувати настрій людям не годиться.

    Пд стріхою бурулі як мечі,
    Весна на носі, тане льоду пряник.
    - Не байдикуй! - вродливиця гарчить.
    - Хапай на руки і неси до ванни!

    05.02.2019р.

    Дієта

    Страждати навчився тихенько,
    Забися у кут й ні гу-гу.
    З ковбас переходжу на еко,
    Лиш овочі бгаю між губ.

    У моді травиця зелена,
    Пророслі зернята вівса.
    Життя - не життя, а геєнна,
    Я б трохи сальця покусав.

    У тещі та жінки дієта:
    Банан, корінь хрону та мус.
    А я ледь із праці приплетав,
    Мій розум волає: "Рятуйсь!".

    Медичну покликав карету
    Аби не відкинув копит.
    Бо цеглу тягаю з цементом,
    А діви чухмарять пупи.

    Наштрикають хай вітамінів,
    Фізрозчину бодню ввілють.
    Ще й гени у кволості винні,
    Не можу прийняти "на грудь".

    У ліжко покликала любка,
    Мені ж не до хтивих парцел:
    Попастися хочу на луках,
    Хоч гиччям напхати пузце.

    04.02.2019 р.

    Ух!

    І тем нема, і настрою, і часу -
    Усе переточила суєта.
    Здаюся. Ну, а ви ідіть у наступ,
    Поезію тягніте за хвоста.

    Ридайте над віршатами у муках,
    Вимучуйте катрени і рядки.
    У мене ж на руках вмостилась любка,
    Розстібую на платтячку замки.

    На вічності стіні писати кинув,
    Пегасик захворів, "кахи" й "кахи".
    Пірнаю у неорану долину,
    Тону у хвилях ласки і жаги.

    У вихорі злітаємо до неба,
    Із голови тікає шмаття рим.
    Я у раю! Сонетів тут не треба,
    А доля стогне: - Я твоя! Бери!

    Мій шлях кармічний - це любов до жінки!
    Це - істинна поезія душі.
    Цілую ніч грудей рожеві піки
    Під спазматичний рип старих пружин.

    30.01.2019 р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  29. Надія Тарасюк - [ 2019.02.05 21:31 ]
    * * *
    Неба по́сти ― дощі з дахівок:
    Мрії вільні, як гра левад!..
    Насторожений звід верхівок
    У пакунки сортує лад.
    У мажор ледве стиглим плесом
    Сніг здивовано двір веде
    Під обновкою вірних весен ―
    Паперовим човном-вождем.

    2018


    Рейтинги: Народний 5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  30. Наталя Мазур - [ 2019.02.05 21:43 ]
    Рiзнокольорова зима
    Яка багатоколірна зима!
    Ти тільки придивись до неї пильно.
    Мороз на синіх тінях крадькома
    Мережки викарбовує повільно.

    Беріз тендітних зозулястий клин
    Скував надійно у прозору крицю,
    А на зелені плахти у ялин
    Парчу накинув срібну. Хай іскриться.

    Убрався у бурштин високий дуб,
    Немов кольчуга різьблені листочки.
    Хатини вікової темний зруб
    Видніється край лісу, під горбочком.

    У небо дим, як сизий табунець
    Баских коней. Навколо тиш медова.
    Візьми багатобарвний олівець,
    Зима сьогодні - різнокольорова.

    05.02.2019р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.64)
    Коментарі: (6)


  31. Махайло Епатюк - [ 2019.02.05 21:54 ]
    Стара пісня на новий мотив
    Зеленіють жита і любов непроста
    В двадцять першім столітті – не мрія!
    У панчосі нога, притягальні вуста –
    Хтивогуба красуня Марія.

    Трохи є сивини у волоссі моїм,
    Ну а біс у ребро, певно вцілив.
    Я дивлюся на ніжки стрункенькі твої,
    І в собі почуваю ще силу.

    Наче гетьман Мазепа* - на тебе запав!
    Ох, дурні ці, вже сиві піїти.
    Руки тягнуться, Господи, знов до гріха…
    Ти ж умієш лиш гроші доїти.

    Навіть сексу нормального в нас не було,
    Лиш полапать дала себе мила.
    І забрала у мене останнє бабло
    Й за кордон із бойфрендом «звалила».

    Зеленіють жита і любов непроста!
    В кого вчилась, в якої повії?!
    У панчосі нога, притягальні вуста –
    Ох і стерва ж ти, хитра Маріє!!!


    5.02.2019


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  32. Олександр Олехо - [ 2019.02.05 16:15 ]
    * * *
    Продати голос, яко брех.
    Украсти щастя на копійку.
    А потім бідкатися: Ех,
    життя скотилося на двійку.
    І до, і після є резон,
    а мить вагання – то лукаве.
    Укотре дивлюсь ретро-сон,
    а там жага земної слави.
    А там жага людського «Я»,
    тотожність ситості і влади.
    До дідька лисого дурня,
    але шикуються в армади
    оті, що завше за народ,
    та проти луди і свавілля.
    Найбільша трута їх «чеснот» –
    зневіри лютої похмілля.

    Сичать, кусаються вужі.
    Не знають злагоди і миру.
    У чвані виросли мужі
    і разом вирили сокиру.
    І ми – штики у цій війні,
    мета якої топ-вершини.
    Спокусі важко мовить «ні»
    у час обідраної днини.

    Ми не раби… але раби –
    то наші давні побратими.
    Якби ми знали і могли,
    то не ховалися б за ними.
    А так зима і довгі сни,
    а ще ілюзії, омани…
    Обсіли обриси весни
    зими ядучої тумани.

    02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (11)


  33. Володимир Бойко - [ 2019.02.05 14:57 ]
    Сторінки життя
    Життя сторінки, наче книга, гортає –
    Хвилини , години, роки,
    Та тільки нічого назад не вертає –
    Вперед лиш його сторінки.

    У своє минуле я часом вглядаюсь,
    Німе, наче ночі пітьма.
    У себе самого я часто питаю:
    «Невже там нічого нема?»

    Сумні і похмурі, як ночі осінні,
    У безвісті згублені дні,
    Безповоротно майнули, як тіні,
    Лишивши на згадку мені

    В місцях потаємних вечірні розмови,
    І міста примарні вогні.
    І друзів, що все розуміють з півслова,
    І п’яні веселі пісні.

    Хмільна атмосфера кафе і пивничок,
    Підлога у купах сміття.
    Туман тютюновий, і гамір п’яничок –
    Моє, чи чуже це життя?

    Напевно і годі уже рахувати
    Невдачі свої й помилки,
    Жалі і образи, поразки і втрати –
    Нічого не вернуть роки.

    А може й даремно так гірко картався
    За роки, що марно прожив.
    Нехай помилявся, з дороги збивався,
    Зривався – та все-таки жив.

    Дарма, що не ружами вкрита дорога.
    Дарма, що років не вернуть.
    Та помилки вчать, й за одного такого
    Чимало щасливих дають.

    1979-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (10)


  34. Ігор Терен - [ 2019.02.05 12:45 ]
    Ляпасики наугад
    ***
    А мутанти дуже неуважні,
    і у декларації – бомжі,
    вірні пси у будь-якої влади,
    ради зради
    і наїдку ради –
    слуги у народу і ...чужі.

    ***
    А пропаганда, як того і слід
    очікувати, розділяє маси.
    У кого серце – лід,
    іде у люди від
    політики, а коміки – до каси.

    ***
    А злоба дня сьогодні – обрання
    нової касти зайвої еліти.
    І недоумків – тьма,
    і горе од ума,
    і є кому за зраду оніміти.

    ***
    А наші злодії найліпші у світі.
    Кермо їм давай, а не гроші.
    Пишу заповіти...
    У нинішнє літо
    вертаються урки хороші.

    ***
    А усі нерони хочуть перемоги –
    бути корифеями юрми.
    У багеті – роги,
    ратиці... убоге,
    а до слави лізе між людьми.

    ***
    А на горбі попахує болотом –
    очухались козирні патріоти.
    І їхало, і дибало,
    і таке саме здибало.
    Злодії окуповують висоти.

    02/19



    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (9)


  35. Сергій Гупало - [ 2019.02.05 09:57 ]
    * * *
    Сьогодні – радість і дива.
    Таке осмислення.
    Мовчать віднайдені слова.
    Тире між числами
    На мудрій сутності хрестів –
    Рекламні ролики.
    Регоче, нібито простий,
    Картяр за столиком…
    Тобі й мені він розповість
    Азартну істину…
    І у світлицю кине злість,
    Очами їстиме
    Фіранку, за якою день
    Ніяк не скінчиться.
    Але із уст – анітелень.
    Думки – мов китиці.
    До нас осмислено усе,
    А ми – домислимо.
    Не просто так мій пес Персей
    Рвонув за гицлями…
    Це – і життя, і навіть сон,
    Нестача вищості.
    А далі – друг мій горизонт:
    Три крапки з вічністю…


    Рейтинги: Народний 5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (9)


  36. Ніна Виноградська - [ 2019.02.05 09:08 ]
    Останній день


    Вогнем холодним обпекло мене
    І викинуло на узбіччя долі.
    Осиротіла?! Думалось, мине
    Страшна хвороба у вселенськім полі.

    Усім богам я ставила свічу,
    Молилася за тебе до світання.
    Не помогло! І серцем я кричу,
    Беззучно плачу за моїм коханням.

    За теплим словом, поглядом твоїм,
    За ніжністю у кожнім вдячнім слові...
    Осиротіло щулиться весь дім,
    А був же храмом нашої любові!

    І на столі стоїть п'янке вино,
    Яке ти готував для наших друзів.
    Та болісно кривавиться воно,
    Бо все сумне у цій безмірній тузі.

    Коханий мій, куди ж тепер іти?!
    Січневий день в морозному світанні.
    По вінця налилося гіркоти.
    І ніч оця в родині вже остання.

    По квітах завтра твій проляже шлях
    У вічність, у безмежжя, у безмене.
    Трояндами обпалиться земля,
    Гарячим снігом у замерзлих кленах.

    В останній путь від мене, від рідні,
    І вірних друзів, воріженьків щирих.
    Пробач, коханий, їм усім, мені...
    Прощай навіки!.. Але я не вірю!..




    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  37. Ніна Виноградська - [ 2019.02.05 08:53 ]
    Прощальне


    І рветься серце і душа болить,
    І зрозуміти ще ніяк не хоче.
    Що в неї вкарбувалася та мить,
    коли твої я закривала очі.

    Коли холодним стогоном лягла
    У нашому будинку мертва тиша.
    І врятувати я вже не могла
    Тебе, одного в світі. Хтось запише

    На небесах твоє святе ім'я
    І забере тебе від мене, друзів.
    Було кохання, музика, сім'я,
    Що залишилось на вечірнім прузі?

    Хто обізветься до гітарних струн,
    Торкнеться клавіш чи напише слово?
    Самотній дім, а на душі валун,
    Та я тебе чекаю знову й знову.

    А серце ще не може зрозуміть,
    Що я самотня... і уже без тебе.
    Бо відбулася в долі чорна мить,
    Коли на плечі впало ціле небо.

    І темні хмари ніби навіки,
    І стугонить у скронях мертва тиша...
    А ти у згадках молодий, стрункий...
    На жаль, вже не обнімеш, не напишеш.

    У мене все від тебе. Відколи
    Зустрівся в долі молодий, чубатий.
    Безмежним щастям роки відгули
    У колі друзів, у родинній хаті.

    Прощай моє кохання, назавжди...
    Тепер вдова... Вбираюся у чорне...
    Пробач мені, що не змогла біди
    Відкинути, убити. Горе горне

    Мене до себе. Я його боюсь
    І кличу наших друзів на розраду.
    Чекай мене, колись і я приб'юсь
    До вічності, до тебе, рідний ладо.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  38. Микола Дудар - [ 2019.02.05 02:50 ]
    Він опритомнів...
    Мамо, я хочу на ноги…
    витягти біль я мушу
    молю і благаю Богом
    душить безсилля душу…
    Мамо, я знаю вам важко
    бачити сина таким
    хлопчина… як його… Пашка
    що з ним?…
    05-02-2019


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (3)


  39. Іван Потьомкін - [ 2019.02.04 21:28 ]
    Пінгвіни в Єрусалимі
    Якже це так, бути в Єрусалимі
    І на вулицях не бачити пінгвінів?
    Стоять вони ще зовсім молоденькі
    І ловлять (не таксі) а тремпи.
    У чорних штанях , у сорочках зі снігу –
    Чом не пінгвіни? От тільки шляпи
    Та ще ціціти, та пейси, наче козацькі оселедці...
    Воно і справді далеке од вбрання пінгвінів.
    Хто б оцих хасидів – учнів єшив
    Одразу визнав за своїх,-
    Так це пінгвіни з Антарктиди...
    І тільки на Пурім чи на Песах,
    Коли, віддавшись на всю потугу оковитій,
    Аби не відрізнити Мордехая од Амана,
    Тоді-то пінгвіни схожі на людей.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  40. Олександр Сушко - [ 2019.02.04 16:59 ]
    Підлі сусіди (літературна пародія)
    о кісток зігрівало манто дощове,
    А тепер актуальні трико та кальсони -
    І нехай завірюха безсило реве
    Чи співає з вітрами арктичної зони.

    Завітає до саун і лазень народ -
    Обмивати прихід щотижневого свята.
    У фанатиків чисто таких насолод
    Процедура і мною за приклад узята.

    Під горілку, вино, кабанця чи сома,
    Під намащені скраби, шампуні та гелі,
    Традиційно обмитою буде зима.
    Де накриті столи - там і люди веселі.

    На селі, у райцентрах і по хуторах -
    Не життя, як немає пристойної лазні,
    І настільки недовго живеться, що страх.
    Там не женять праправнуків люди нещасні.

    Опадає з небес білосніжне рядно,
    Снігові панталони дерева вдягнули.
    Звідки б вітер не дув - а зірве все одно,
    І шатрами напне на хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    Переможні бої підраховує трясця.
    Як не маєш кальсонів, негайно купи,
    А сімейні труси для зими не годяться.

    На півметра углиб промерзають лани,
    І скляніють ставки від поверхні до мулу...
    Я латаю кальсони - зносились вони
    До дірок у матні ще за осінь минулу.
    Зима 2018-2019 р.р.

    Літратурна дружня пародія
    (Олександр Сушко)

    Підлі сусіди

    В хуртовину не гріють кальсони й трико,
    Вітер дме у простуджені гланди.
    В клуні півневі тепло, сокоче "ко-ко",
    А мене жінка вигнала з хати.

    В Емірати дружину послала кума
    відпочити. А я біля паці.
    Під горілку-вино, кабанця та сома
    Обціловую ніжки любасці.

    В нас бо зимно, гуляють арктичні вітри,
    А в дубайців засмажених літо.
    Та жона повернулася дня через три -
    Напоумили підлі сусіди.

    На морозець штурхнула мене без обнов,
    В спину гепнув тяжкий ополоник.
    Огортаю главу в білосніжне рядно,
    Синій пуп - у вогкі панталони.

    У несвіжі онучі ручиці вмотав,
    Шепче небо: "Провину спокутуй!"
    Не зігріюсь - чекає надгробна плита,
    Тож ховаюсь до песика в буду.

    04.01.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (9)


  41. Вікторія Торон - [ 2019.02.04 14:57 ]
    Споріднені душі
    Споріднені душі на спінених конях
    стриміли крізь час і пустелі безсоння,
    летіли до цілі, стрічались нечасто
    під небом холодним примарного щастя,
    і що їх ріднило? і що їх єднало?
    та кров, що водночас в обох пульсувала?
    взаємне відлуння? задавнений спогад
    у зарослях сонних, де більше – нікого,
    і де лиш єдине дає тобі сили –
    тепло перелітне сердець розпашілих,
    отих, що прямують нечутно і струнко
    по різних дорогах в одному керунку?

    Одна завершила призначену міру,
    та тінь її лине розпластаним звіром
    у смертнім високім своїм супокої
    по темних вибоїнах тверді земної,
    від неї – не суму одвічного клекіт,
    а чуда гарячий євангельський шепіт.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  42. Тетяна Левицька - [ 2019.02.04 13:41 ]
    Побачення
    Признач мені побачення
    на березі Дніпра.
    Яке це має значення,
    що грозова пора.
    Над вирвищами розпачів
    пливе моя печаль,
    втопили дощові плачі
    небесну пектораль.

    Признач мені побачення.
    Прийду, можливо, ще
    вночі, так необачно я,
    під зоряним дощем,
    щоб смакувати з кавою
    солодких губ щербет.
    Зірницями і зливою -
    напитися тебе.


    Рейтинги: Народний 6 (6.26) | "Майстерень" 6 (6.35)
    Коментарі: (55)


  43. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2019.02.04 10:59 ]
    Сонце повернуло на весну
    Лютневий день вже довшим став хоч трішки
    І сонце повернуло на весну.
    Це відчувають навіть руді кішки,
    Бо усю ніч співають під вікном.

    А вдень щебечуть весело синички,
    З калюжі п"ють водицю горобці.
    То значить веснонька, напевне вже десь близько
    І тішиться душа порі оцій.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Сушко - [ 2019.02.04 07:43 ]
    Лютий
    Бенкетує зима. У хмарині зашпортався промінь,
    Чорні вирви на полі пшеничному сніг обілив.
    А мені би весни - щоби луками ширилась повінь
    І летіло із ясних небес журавлине "курли".

    Щоб дзуміла бджола серед цвіту черешень та вишень,
    А над садом веселка яріла опісля грози.
    Та у громі гармат гаснуть клапті розбитої тиші,
    А поораний мінами сніг у кривавій росі.

    Пахне порохом, сталлю горілою, збройним мастилом,
    В очі дивиться смерть, зубоскалить і каже: - Привіт!
    Куля влучила в друга, що ж - сьогодні мені пощастило.
    Завтра черга моя, шепче доля "Пиши заповіт".

    Ув окопі тіснім позмиваю гріхи власні кров'ю,
    Сходить сонце, у вогнищі лютому світ запалав.
    А весна зовсім поруч - тягнуся до неї рукою,
    А на ній тане сніг віднімаючи краплі тепла.

    03.02.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  45. Ігор Терен - [ 2019.02.03 22:21 ]
    Березневі іди
    Зимою віє. Дні і ночі – білі,
    у хижі тепло, на подвір"ї – дощ,
    а у Європі жовті заметілі
    замайоріли на арені площ.

    Америка утратила надії,
    що скрепами орудує вона.
    Вселенське зло поширює Росія.
    Із півночі повіяла війна.

    Неситі юди, іроди, пилати
    активізують засоби мети.
    Лишається дорогу обирати,
    куди тікати і кудою йти.

    Нічого не планується нового
    і вічного – ні доброго, ні злого.
    Зійдуть сніги, появиться зело.
    І в Україні запанує літо –
    пора неперевіяне ділити.
    Усе – як і раніше, як було.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  46. Козак Дума - [ 2019.02.03 21:57 ]
    Чоловіки не плачуть*
    Укриті сивиною юнаки –
    не вигадати більше покарання!
    Як плачуть на очах чоловіки –
    в житті немає гіршого страждання,

    Не марево і не за себе жаль,
    на келиху суха скорина хліба,
    а серце загорнулось у печаль…
    Ідуть у небо в першу чергу глиби!

    Та вибухів не чутно в тишині,
    хоч душу розриває кілотонна,
    і стогони солдатські на війні –
    життєві переписують закони.

    А сльози чоловічі – як роса,
    то на щоках алмази благородства,
    виблискують вони на небесах,
    їх витерти із пам'яті не просто.

    Немає неприродніших картин,
    це не вірші, а вже сувора проза,
    заплаканих досвідчених мужчин…
    Не дай узріти чоловічі сльози!

    Безмежний біль, що залишився жить,
    а друга не устиг закрить од кулі,
    бо послизнувся у останню мить,
    і дружба залишилась у минулім.

    Серця залізні кращих із мужчин
    останнім часом крає чорна туга
    і не спасає жодна із личин,
    коли рідні привозять тіло друга.

    Важка, пекуча воїна сльоза,
    що крізь метал проходить ніби масло.
    Пішов на небо не один козак,
    аби зоря Вітчизни не погасла!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  47. Ярослав Чорногуз - [ 2019.02.03 17:52 ]
    Холоди не страшні (літературна пародія)
    На березі бюстгальтер безсило обвис,
    У панчохах – дірки – завірюхи то діло.
    Від морозу тече вже із неї кумис,
    І сережки з обірваних вух погубила.

    І сказала тут кумові мудра кума,
    У гранчак наливаючи сніжну сивуху:
    Традиційно обмитою буде зима,
    Ми будем захищатись від холоду духу.

    Опадає з небес облапошне рядно,
    Снігові панталони дерева напнули.
    Звідки б вітер не дув, а зірве все одно,
    В протигази одягне хати і притули.

    У несвіжих онучах дубіють стовпи,
    На голівках з підсвіткою – презервативи.
    Ну а грабам-незграбам кальсони купив
    І на них одягнув заодно Бог кмітливий.

    Захистить він жонатих, а також удів,
    Скільки б небо не кидало білим лайниськом.
    Тепло нам, скільки б вітер у шиби не бздів!
    В рік свині ми впились до свинячого виску!

    У гальюні – галюники! Й вітру нема.
    В катафалку чорніє щось, бачим надворі.
    - Кумо, глянь, у труні (вже обмита!) зима –
    Не зуміла пройнять і умерла – від горя!


    3.12.7526 р. (Від Трипілля) (3.02.2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (15)


  48. Тетяна Левицька - [ 2019.02.03 14:41 ]
    Порох
    Спалахував, неначе порох,
    вона ховала сірники.
    Чужинець їй - ні друг, ні ворог,
    на стелі спільні павуки.
    У серці спогади трухляві
    не колють скалками давно,
    пожухла осінь палить трави,
    вкриває небеса руном.
    Любов шалена рве кайдани,
    та жалість дужча за любов.
    Уже весна не лихоманить,
    і порох відсирів, либонь.
    Зітліли - рушники, провини.
    Минулі повісті, лиш мить.
    Не плач, що душу сорочину
    нема до кого притулить.


    Рейтинги: Народний 6 (6.26) | "Майстерень" 6 (6.35)
    Коментарі: (9)


  49. Надія Тарасюк - [ 2019.02.03 13:09 ]
    * * *
    Б’ється... Серце зими.
    В узголів’ї клопочуться зорі:
    Гордий Віз одпочив,
    Поки люд пересів на санки…
    Трусять з неба сніжки,
    Розцяцьковані дрібками див,
    На обличчя полів і плечисті, як стоги,
    Діброви
    Мирні світу куми.

    Зріють серця псалми.
    І різдвяно здіймаються дзвони…
    Суголоссям — мороз,
    Що підхукує стиха в пучки.
    Звабний іній значки
    На гілляччя розвішує лоз
    І дитинно пашить, перевитий у радісні
    Грона.
    Втішно!.. Казка зими.

    2019


    Рейтинги: Народний 0 (5.43) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (2)


  50. Сонце Місяць - [ 2019.02.03 04:12 ]
    whiteout
     
    коли зима спиняється на хвильку
    немовби знак анумо тихо там
    усе що ти бажав забувши & не тільки
    в обійми прийме безнадійна німота
     
    що символічний сніг є зерна та вода
    вогонь стає вином натхненням протидія
    лампадкою у лабіринті тліє
    недбалий хист чому би не портал
     
    чому би не олтар де відпалав хорал
    сміх мінотавра анізвідки & нікуди
     
    бібліотек відлуння блудне
    нестерпний пробіл згар et al
     
     
     
     
     
     
     
     


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   ...   421   422   423   424   425   426   427   428   429   ...   1847