ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура

Віктор Кучерук
2026.11.18 07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.

М Менянин
2026.11.18 02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.

Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Віктор Кучерук - [ 2018.12.04 00:17 ]
    * * *
    Розкрила нишком трухлі двері
    В покритий мохом мій Едем, –
    І стіл звільнили від паперів
    Букети пружні хризантем.
    Лише зітхнув, почувши: “Годі,
    Палити, як раніш було…”, –
    Та всі недопалки зі сходів
    Моїми муками змело.
    Уже не бігаю за кимось,
    Аби позбутись самоти, –
    Адже щоранку: “Не затримуйсь!..”
    Мені пестливо кажеш ти.
    А ще всміхаєшся відразу,
    Ніяковіючи на мить, –
    Коли я кволим рухом м’язів
    Твій погляд хочу задобрить.
    Моя спокуснице вродлива,
    Вже не вві сні, а наяву
    Знедавна вперше так щасливо
    Запамороченим живу.
    03.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  2. Серго Сокольник - [ 2018.12.03 22:17 ]
    Не барися!
    ***андеграунд & класика***


    Не барися у постілі.
    Змовкли птахи, бо зима,
    Та машинопотоки розбудять світанком.
    Розпиши-но з апостилем
    (що це- ти знаєш сама)
    Вірш судомний, мов джига піратського танку.

    Вийди кручами до славнозвісних могил,
    Де Аскольда і Діра прадавніми зайдами вбито,
    Де навала скосила колись до ноги
    Нас минулих для того, аби нам майбутнім служити,

    Не залякана протягом
    Сірих зимових вітрів -
    Я увечері всю на собі відігрію -
    Ти писатимеш протягом
    Часу про протягу спів,
    І твій вірш я почути у постілі мрію.

    Ти є темряви хтивозірковий політ,
    У коханні і творчості неперевершено щира,
    Ми творіннями нашими змінимо світ,
    І зневірену хибу повернемо в істину Віри,

    І своїм я ото стилем
    Відповідь-вірш напишу
    Про кохання двуєдності тіла і духу,
    Вірним ставши апостолом
    Грішної тебе, скажу
    Як бажаю тебе відчувати і слухать.

    Підкорися безсонню. З одвічних часів
    Нам натхненно жадання у творчості множить і множить.
    Не барися! Хоч соні поети усі,
    Та поезії спати без нас усю зиму не можуть.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Св. №118120309579


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  3. Володимир Бойко - [ 2018.12.03 21:51 ]
    Ігри слів – 10 (Небилиці спортивні)
    Радість на футбольнім полі -
    зародили бараболі.

    Траса швидкісного спуску
    Не для п'яних «нових рускіх».

    На дистанцію для бігу
    Намело два метри снігу.

    На змаганнях з біатлону
    Хтось поцілив у ворону.

    Гандболістки із спортзалу
    Ледве-ледве виповзали.

    При такій грі хокеїстам
    Вже не буде що поїсти.

    Бідний форвард у офсайді –
    Лівий бутс ніяк не знайде.

    Запустив Микола списом
    У корову попід лісом.

    Більше диск до дискобола
    Не повернеться ніколи.

    Ой упав гімнаст на мати
    І покрив їх люто матом.

    Не стрибайте із трампліна
    Там, де море по коліна.




    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (3)


  4. Володимир Дубровський - [ 2018.12.03 19:35 ]
    Хто зробив таким світ ?
    Скільки грошей треба сьогодні,
    Скільки грошей? А завтра ще?
    Скільки треба , щоб був я хороший ?
    А ,може, потрібно щось зовсім не це ?

    Я мішок, мов той лантух із грішми
    Кожен день щось я мушу і винен комусь
    І терпіти цього я не можу вже більше
    Віддавати усе я мабуть розучусь.

    Я піду десь туди, де живуть білі люди
    Що читають книжки і бувають в кіно
    Я піду десь туди , де немає облуди
    Де надія і віра, світить сонце в вікно…
    03.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Іван Потьомкін - [ 2018.12.03 18:12 ]
    Ярмо Тори
    Були б ми ким, якби Господь
    Не випалив вогнем на скрижалях
    І не передав через Моше-рабейну?
    Тими, кого Всевишній сотворив раніш?
    Ні, набагато гіршими.
    Ситий ведмідь чи лев хіба зачепить?
    А ситий чоловік?..
    Чи варто вдаватись до безглуздих воєн,
    Як не менш криваві війни поміж сусідами?
    ...Непосильне ярмо Тори і заповітів для тих,
    Чиї інстинкти нижчі од тваринних.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Адель Станіславська - [ 2018.12.03 14:59 ]
    Багато тіл, та мало в них людей.
    Багато тіл, та мало в них людей.
    Багато слів і мало-мало суті.
    Помпезності невмірена розкутість,
    дарма, що на одвічному розпутті
    відмінних діл від гарності ідей...

    Так мало днів, а так багато тризн...
    І зовсім мало серця і любові.
    Метань багато, не'требу у слові
    ще й лиць, що чим не знати ґонорові,
    очей, із котрих бризочки трутизн...

    Маліє втіх на кожному витку
    крутих сходин до витоку, до себе...
    Багато болю і... багато Неба
    у болю тім, що виник не з потреби -
    а дарувавсь іще у сповитку...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Терен - [ 2018.12.03 13:10 ]
    Серце не винне
    Ще є у нас і милі, і єдині,
    і так і має бути до кінця.
    Немає золотої середини,
    але бувають золоті серця.

    Схиляється до терену калина,
    яка йому весною до лиця.
    За явором сумує яворина,
    а молода чекає молодця.

    Ідилія такою видається...
    Але душі підказує сонет, –
    поклич її і серце обізветься.

    Найкраще соло все-таки дует.
    Якщо поет не має дами 💕,
    питається – який же це поет?

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  8. Ігор Шоха - [ 2018.12.03 11:37 ]
    Камінці і вади
    Які ми януси... Чогось
    всі камінці летять у Раду,
    за гречку лаємо громаду,...
    А щодо себе — боїмось
    оголосити голу правду.

    Ну от візьми і набреши,
    що ніби ти — поет великий
    і, далебі, не без'язикий,
    волаєш, – Боже, поможи...
    А що почуєш? – двоєликий!

    Когось нізащо вихваляв...
    Хоча, буває, й за натуру
    не добачаємо халтуру,
    аби віночок не упав
    на голову поета-гуру.

    А чим же я не рядовий?
    Не маю манії поета...
    І не чіпляю еполети...
    Ну то і що, що в час такий
    у мене є свої акценти?

    І не синиця у руці,
    і не лелека вище хати,
    і не у воду – всі кінці...
    Порозкидали камінці?
    А що, як нікому збирати?

    Тоді й поезії – хана.
    Бо не одної букви ради
    і не за усмішку наяди
    лунає наше, – Отче, на!!!
    Є на Парнасі імена!
    Але... не вистачає вади.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  9. Віктор Кучерук - [ 2018.12.03 08:39 ]
    * * *
    Т. І...
    Безшелесно, неквапно, зірчасто,
    Після довгих чекань і зневір, -
    Виринали сніжинки пухнасті
    І бентежили видивом зір.
    І кружляли вільготно й нетанно,
    І знеможено падали вниз, -
    Наче мрії потайні останні,
    Що здійснитися не спромоглись...
    03.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  10. Сонце Місяць - [ 2018.12.03 05:19 ]
    Наті
     
    адамівська чума заполоняє землі
    сади зникають, хрипне тиша в снах
    ліліт давно нічия не жона
    вона пітьма, вода & щем і ~

    о, не тобі належатиме злива
    на зламі дня & ліхтарі мерхтливі
    у контурах погаслих кольорів
    зіниці змія кристалічний ебоніт

    із них до серця промовляє ніч
    бентежна & негаласлива
    знай, що мине зимова сріберна війна

    асфальт прогноять хижі & мізерні
    аби розквітли неодмінні ефемери
    & справдиться весна, її весна...




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2018.12.03 04:28 ]
    Молитва
    Кремлівський бог, насправді - сатана,
    В прислужниках - пекельні людолови.
    А чи у нас релігія одна?
    Звичайно ж ні! У них - в патьоках крові.

    Не брат москвин, а православний кат,
    Молитва за любов - обман і підступ.
    Із гномом війську вчинено парад,
    Щоб освятити розбрат і убивства.

    Чортяка думав, що зірвав вже куш,
    Чекає Україну вічний погар.
    Господь москву випалює із душ,
    Очищує від тьми оселі Бога.

    В Гундєєва трясеться борода,
    Прокляття хохлакам ротяку пінить.
    Та знаю - з Лаври щезне чорнота:
    Кацапське кодло! Геть із України!

    02.12.2018р.

    Наш Бог

    І знову сварка, горло душать лапи,
    Черговий труп закопують у рів...
    - Владарювати тут не будеш, рабе!
    Тут все моє! І я тебе створив!

    Для мене все одно - людва чи блохи,
    На всіх одне генетики кліше.
    Захочу - будеш все життя безногим
    Або зроблю поетом у мишей.

    Втішаюся коли в громах-загравах
    Татьба і ґвалт, а друзі - вороги.
    Не докучає забавка кривава,
    Сусід сусідів нищить до ноги.

    Я - добрий бог. За око вирви око,
    Анафемою брата очорни.
    З релігією провернулось ловко -
    Вдягнув на люд міцнющі кайданИ.

    Синів для бійні в світ приводить матір,
    Стискає тато у руці обол...
    Цей світ від неземної "благодаті"
    Спасає тільки людяна любов.

    03.12.2018р.

    Дарма

    У рейвасі ловити рибку гарно,
    Вдалось у тьмі заскочити на трон.
    Для сонних пришелепків - кодекс карний,
    Мені (щоденно!) - податей мільйон.

    Офшорами обплутую країну,
    У кожного бабло з кишень гребу.
    Працює на війну заводик мінний,
    Купила теща газову трубу.

    Хапаю так, що не знайти і сліду,
    Розсовую грабоване в дірки.
    Моїм діткам тут нічого робити,
    Украв усе. Лишились кістяки.

    Цілує люд огузок у Європи,
    Росія теж копняк дала під зад.
    Давай посадим борова в окопи,
    Хай шанці риє кожен депутат.

    Сусідські діти в мене просять їсти,
    Усоте розкриваю свій гаман.
    Ех, мрії, мрії, ви - опале листя,
    Огорнуте майбутнє у туман...

    03.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  12. Микола Дудар - [ 2018.12.03 02:35 ]
    Розлучення
    Відпусти її на волю, відпусти!!!
    І забудь усі паролі, Господи
    Не твоя, чужа стихія, восвоясь
    Ти почуй як тхне повія поміж "Я…"
    Відпусти Її на волю і відріж
    І окрем нарешті долю, поруч ніж
    Настромись і тішся дійством, заспокой
    Крок зробив сміливо, дійсно, чули: - ой…

    І скакали наші "бранці" містом слів...
    І проснулись разом вранці, кожен млів
    02-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  13. Микола Дудар - [ 2018.12.03 02:05 ]
    Роздвоєння
    ...Краплини дощу та мокрого снігу
    До себе самого питання, авжеш
    Вже вибачаюсь, і нам не до смІху
    Зухвальство пройшли, ще попереду треш…
    Місто поснуло, у темряву вгрузло
    Приперлись нізвідки, йдемо в нічию
    Лебідко, лети, полиш праве русло
    Воно у нікуди, шукай течію…
    02-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (1)


  14. Володимир Дубровський - [ 2018.12.02 18:44 ]
    ** ** **
    Нехай слова мої, можливо, недоречні
    Нехай думки чиїсь повторюють сліди
    Нехай всі кажуть, що я бездар, безперечно
    І що мені з усім цим не сюди

    Але я йду , збиваючи коліна
    Втрачаючи і віру , і любов.
    А я все йду і розбиваю стіни
    Лише із ран моїх стікає кров…
    02.12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Павло ГайНижник - [ 2018.12.02 17:34 ]
    ТЛО
    ТЛО

    Всмак доля взя́ла нас і вичавла́
    Зцілована у прірві. Хай – пролог!
    Весь рай уяв – дарма́. Вона тягла́
    Між пустки зорь на дні перестог
    Єство людське. Ніч п’яна вибігла
    У пастку тиші (здичавілий смог
    Навколишньої мряки). Людська гра
    В зойк впала мить уда́ваних вимог
    І згинула у ній. Душа! Перемогла
    Пологи таїнства й любов? Є Бог
    В пелю́стках офірованого дна?
    Чи в тлі кохання – вічний епілог.

    Павло Гай-Нижник
    30 листопада 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Шоха - [ 2018.12.02 15:22 ]
    Роздвоєння віри
    Відмотую, Боже мій, роки.
    Вертаю у час до війни,
    О, як же погано уроки
    вивчали і доні, й сини.

    Умию оплакану долю
    надії озонним дощем.
    Усе затихає поволі
    і меншає ниючий щем.

    І, – на тобі! – кулі, катюші,
    нечувана зрада, бої,
    і знову заплакані душі
    вертають на кола свої.

    Лишається п’ятою осінь.
    Очікує шоста весна.
    А літо одбігаю босий,
    якщо доганяє війна.

    Чужа самозвана еліта
    нуздає на захід коня.
    На сході триває різня...

    Читаємо сури Завіту,
    як маємо зайду любити.
    То як не ридати щодня?

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (4)


  17. Ігор Терен - [ 2018.12.02 14:31 ]
    Без комариного писку
    Мені байдужа манія еліти.
    Я сповідаюсь іншому кошу,
    де між своїми нічого ділити.
    Що гріє душу – те і ворушу.

    Але цікаво, хто сідає зверху
    і доїть за пів дулі солов’їв,
    аби себе не ставити у чергу
    нечуваних по писку комарів.

    Та – хай собі. Усі ми неТараси.
    Єднаймося і навколо війни,
    аби не біля того перелазу
    до трахнутої іншими «страни».

    Стосується не того, хто читає
    і відає, яка кому ціна,
    а братії, що пику одвертає,
    сортуючи полову од зерна.

    Іде пора до осені. Курчата
    оперені, готові до зими
    і не біда, що буде їх багато
    за дешево зарізаних людьми.

    Хто відає, чи Шіва, чи Єгова
    дарує нам навіяні слова?
    До віщої священної корови
    не заростає тереном трава.

    Іду полями – босий подорожній,
    викошую галявини й луги
    і не питаю, де чиї боги,
    і не боюсь, що, може, я безбожний,
    і не такий, як може бути кожний,
    бо віддаю усі свої борги.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  18. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.02 09:38 ]
    До криниці стежечка вела
    А від порога стежечка вела
    В долину до глибокої криниці,
    Яка живилася із джерела
    І кожен міг водиченьки напиться.

    Навкруг трава зелена й верболіз
    Та крихітні пелюстки незабудок,
    Ще осока густа, неначе ліс,
    Тепер тут тихо-тихо і безлюдно.

    Колись один за одним люди йшли:
    Хтось воду ніс у відрах коромислом,
    Інший же зупинявся відпочить,
    Бо працював у полі десь тут близько.

    Та чиїсь коні вороні й гніді
    Паслись на березі,за ними він приходив,
    А хтось за перевеслом йшов сюди,
    Із осоки крутив його й пив воду.

    Нема нікого нині.Тиша скрізь,
    Лиш соловей співає вечорами,
    А ще - із осокою верболіз
    Шепочеться, казки розповідає.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Олександр Сушко - [ 2018.12.02 07:06 ]
    Мовчання
    Люд обабіч пливе і від горя відводить свій погляд,
    Щільно совісті глас огортає болотяна тиш.
    Я ж не можу втекти. З покаліченим воїном - поряд,
    Він не раз вже казав: - Кинь вантаж цей, інакше згориш.

    Друг нікому не треба. Безрукого кинула жінка,
    Із медалі не звариш борщу, і багатства нема...
    Не печалься, товарише! Серце у мене як зірка -
    Світла стачить на двох, тож хвилюєшся всує, дарма.

    Все минулося, світом розвіялись запахи диму,
    Зс віконцем горобчик присів на оголену віть.
    Закінчилась війна, москалі повтікали із Криму,
    У Донецьку Шевченко на площі центральній стоїть.

    Вір мені, милий друже. Не варто вставати із ліжка,
    Ти у комі поранений спав аж три роки у тьмі.
    Я ж ночами не сплю, на холодній софі плачу нишком,
    Наді мною схиляються лики померлих, німі.

    Не повірив. Помітив у погляді втомленім смуток,
    Щира правда для нього не благо - нагострений ніж.
    Я питаю Творця: - Із хохлами ось так мусить бути?
    Хочеш крові іще? Чи наситився? Що ж ти мовчиш?!

    01.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (12)


  20. Віктор Кучерук - [ 2018.12.02 04:10 ]
    * * *
    Гойдається, мов маятник,
    Із боку в інший бік, –
    Любов’ю неприкаяний,
    Журливий чоловік.
    Гойдається, вслухається
    У цокіт самоти,
    В якій і стрижні, й гаєчки
    Його благають йти.
    Іти в світи небачені,
    Бо потяг не затих
    Радіти ще побаченням,
    Журитися без них.
    Але ним усвідомлено,
    Що навіть навпростець
    Ходив і був утомлений
    Байдужістю сердець.
    Хтось може уторопати,
    Чому, із боку в бік, –
    Гойдається без клопоту
    На місці чоловік?..
    01.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  21. Юрій Лазірко - [ 2018.12.02 03:39 ]
    світла чистого криниця
    світла чистого криниця
    моря зір
    глибина
    ніч блукає по зіницях
    гасне зір
    де вона

    де вона
    дороги колом
    забивай
    забувай
    невесна
    думками голо
    згуби рай
    сон-трава

    перейшла біда пороги
    неба цвіль
    чужина
    і вирує до знемоги
    в серці біль
    бо війна

    бо війна
    голодна й хвора
    пекла жар
    раю гам
    тиша сколота від горя
    краю жаль
    не віддам

    не віддам свитину в зорі
    і доріг
    де ходив
    по душі моїй прозорій
    промінь збіг
    молодий

    дня опала
    позолото
    ти церквиць
    не коси
    йде не злива
    я
    на дотик
    з громовиць
    і сльози

    22 Жовтня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Прокоментувати:


  22. Микола Дудар - [ 2018.12.02 01:46 ]
    Ода...
    Всього лиш навсього Піїт…
    Всього лиш навсього бешкентик
    Ось монумент йому стоїть
    Очима в Світ і без кашкета

    Всього лиш навсього Маяк
    Всього лиш навсього Дороги
    І невторопаєш ніяк
    Коли сліпим пройдеш повз нього

    Смиреність - ноша мудреця
    До всіх, без винятку, повага
    Де син зрікається отця —
    Ти не почуєш там: - Наснаги!..
    02-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (2)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.01 18:20 ]
    Дитинне


    Землетроща стихла. Злиньте, дельтаплани.
    Порвані нарешті ланцюги-кайдани.
    Тихі, непримітні - наче ті цеглини -
    посідали близько Дій, Охрім, Галина.
    Змучені обличчя, виснуть макарони.
    Чаю їм налито.
    Гримкотять вагони...

    Зотлівають фото. Років через триста -
    хто зігріє в тиші слів моїх намисто?
    Кажуть - першорядна... Музо неосудна,
    бузиновим соком барв сіренькі будні.

    Стежечка зміїста.
    Турнікети, рейки...
    В курники спустілі - сойки, соловейки...
    Есемески строчать снігурам сороки.
    ........................................
    ...де справдешні храми, мудрії-пророки?


    2018


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  24. Тетяна Левицька - [ 2018.12.01 16:50 ]
    Вивертаю мізки
    В домі безлад, брудний посуд,
    ні чашки, ні миски.
    А мені начхать на осуд -
    вивертаю мізки!
    В холодильнику "Донбас"
    миша здохла зранку.
    Певно, зашаптівся квас.
    Не чіпайте мамку!
    Є цибуля, бараболя,
    листячко зелене,
    три яйця є, дай їм волю,
    злопають без мене!
    Не гасайте, совість майте!
    Зберігайте тишу!
    Телевізор не вмикайте!
    Мамка вірші пише...


    Рейтинги: Народний -- (6.27) | "Майстерень" -- (6.36)
    Коментарі: (14)


  25. Володимир Бойко - [ 2018.12.01 13:32 ]
    А ми такі мудрі...
    Усі там ду́рні, окрім нас,
    Нам прикро межи дурнів бути!
    Ми простір множимо на час –
    Ну хто ще годен так утнути!

    Роздягши душі догола,
    Спостерігаючи природу,
    Отак сплітаємо тіла,
    Що розплести буває годі.

    І так сплітаємо слова,
    Глузд посилаючи на муки,
    Щоб не боліла голова
    І не тряслись з похмілля руки.

    А декому і невтямки,
    Обкуреним дурманом слова,
    Що ліпше тарґати мішки,
    Ніж марно сіяти полову.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (4)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.12.01 08:06 ]
    Благодать


    Випив мудрості піалу,
    Вибився у люди:
    Не годуйте кицю салом,
    Бо ледача буде.

    Розум у поважнім віці
    Під бровами плеще:
    Не показуй гроші жінці,
    Краще дулю тещі.

    Око глипає несито?
    В бік штовхає Каїн?
    Лізь у погріб до сусіда,
    Краще як смеркає.

    - Я для люду друг найкращий!
    Геть погану владу!-
    Це синок з прицілом бреше,
    Буде депутатом.

    Гендлярі торгують крамом
    І живуть в достатку.
    Бевзе, геть! Тобі не з нами!
    Марш полоти грядку!

    Йде війна? Відсижусь нишком
    У цицьках м'якеньких.
    Хай Амур хитає ліжком -
    Ось який я в Неньки.

    Відростив свиняче рило,
    Заздрість звично душить.
    А на цвинтарі могила -
    Там ховають душу.

    Там ховають Україну...
    Залп, почесна варта...
    Мій сусіда йде на бійню
    Відомстить за брата.

    01.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (6)


  27. Віктор Кучерук - [ 2018.12.01 02:21 ]
    * * *
    Коли життям посріблене волосся
    Іще й сніжком притрушує згори, –
    Мені здається нещодавня осінь
    Теплішою від літньої пори.
    Тремчу весь час від холоду чи віку,
    Мов на незримих протягах бузок,
    Що від тепла розталих трохи вікон
    Нікуди не відходить ні на крок.
    Мені б самому на гарячі плечі
    Зіпертися, щоб не упасти ниць
    Чи заблукати назавжди в хуртечі
    Між горобин, акацій та ялиць.
    Мені б тепер піднесення і сили,
    Що додавали пружності ході
    На схилах тих, що ноги підкорили,
    Коли були прихильно молоді.
    Мені б назад, по вогкій позолоті,
    Побігти до співучої весни,
    Яка привабно воскресає всоте
    В моїх думках, мов найсолодші сни.
    Мені б ізнову розпочати повість,
    Дописану в ці безутішні дні, – ,
    Про заново почати все готовність,
    Але зима покрикує: - Ні!.. Ні!..
    Не поспішаю, як раніше, жити,
    Адже життя коротке і одне, –
    Я завтра вже не зможу повторити
    Сьогоднішнє веселе та сумне.
    01.12.17



    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Шоха - [ 2018.11.30 22:01 ]
    Іхтамнєтові сюжетики
    ***
    А на Азов наклали ВЕТО,
    бо там усюди ІХТАМНЄТИ.
    І Путя рад,
    що чути мат
    на всю околицю планети.

    ***
    А у затоці Таврії сюжет
    показує, що є ще ІХТАМНЄТ.
    І як не одягни –
    бодаються вони,
    як у «Нові ворота»* барани.

    ***
    А в наших на кону
    три антилопи гну
    і перемога партії ґаранта.
    Дитячий мат поставив барану!
    Та не йому виковуються ґрати.

    ***
    А на переправі тай немає броду.
    «Три кольори мої, три кольори».
    І додалося три
    до операцій «ы».
    І є чим утішатися народу.

    ***
    А у Криму закінчується гра
    і має бути скорою розправа,
    за те, що на ура
    здалися за Петра
    і дяді Вові не лишили слави.

    ***
    А у Керчі ось-ось потоне міст.
    Ну і яка, гадаєте, причина?
    А Україна
    буде винна,
    як міжнародний терорист.

    30.11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (1)


  29. України Сокор - [ 2018.11.30 21:18 ]
    Морозець
    Морозець, морозець, хай тобі вже буде грець.
    Змерзли вуха, щічки й ніс.
    Ти прийшов до нас, як гість.
    І свою ти зменши злість.

    Ти не хоче відступати,
    Став ще більш лютувати.
    Та й заліз за комірець
    І до ніг добрався грець.

    Так мене, мороз, дошкулив.
    З тобою дружба — час забулий.
    Та сильніший я за тебе.
    Дам лупця тобі як треба.

    Щоб прогнать Мороза-злюка,
    Рука об руку сильно стука.
    І розтер я щічки й вуха,
    І бігав, як та завірюха.

    Щічки стали як жаринка,
    З під комірця пішла паринка,
    Розігрілася стопа.
    Мороз від мене відступа.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Домінік Арфіст - [ 2018.11.30 21:42 ]
    Горацій - ОДА ІІ.14 (з латини)
    О Постуме, о Постуме… Квапливі
    гей-гей роки минають. Попри шану
    богам – старечих зморшок не уникнеш
    і смерть тебе настигне незрадлива.

    І хоч Плутона загоджай биками
    за днів числом – хоча б і трьомастами –
    змивають хвилі поступ Геріона
    утричі велета. І Титій грізний

    як і не був. Отак часи настануть
    і нам усім, що живимось дарами
    землі, переплисти ті води темні –
    чи ти з царів чи хлібороб убогий.

    Дарма ми утікатимем від Марса
    кривавого в адріатичних хвилях,
    дарма ми уникатимемо Австра,
    що восени тіла̀ нам прошиває.

    Ми маємо Коцит пізнати чорний,
    побачити безславний рід Даная
    й даремний труд Еолового сина –
    Сізіфа, що у вічність котить камінь.

    Покинеш все ти – і дружину милу,
    і дім, і землю, по котрій ступаєш.
    З-поміж дерев, посаджених тобою,
    лиш кипарис тобі лишѝться скорбний.

    А твій гульвіса-син твоє цекубське,
    заховане за сімома замками,
    коштовністю понтифіків достойне,
    проллє бездарно на брудну підлогу.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  31. Марґо Ґейко - [ 2018.11.30 20:05 ]
    Abiens...
    Лети, лети, неторкана всіма!
    Подалі від любові і наруги
    Отих, хто простягав до тебе руки,
    Хто перстня одягав і хто знімав.

    Сягай висот незвіданих, нових!
    У далі незбагненно срібно-сині,
    Де мрії, наче зорі, – незгасимі,
    Де Той, хто буде ставитись «на Ви».

    Нехай і поміж ребрами щемить,
    Бо вдома кажуть – ти уже не вдома,
    І крила від огидності судомить,
    А серце просить: «дай мені ще мить!»

    Був той, що не обійдеться й двома.
    Та кожній так про іншу наговорить,
    Що вийдуть не кохані, а потвори.
    І сам не ниций хлоп, а – Отаман!

    Зворотна путь немов би і проста:
    Вертають до любові зі зневіри,
    З ненависті, вини… Латають діри.
    Але ніхто з огиди не вертав.

    Тому лиш будь, будь вірною… собі!
    Горять мости, ламаються паркани,
    І мить руйнує творене роками,
    Зник вибір між to be or not to be.


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (5)


  32. Наталія Лазука - [ 2018.11.30 20:12 ]
    Бути собою
    Тепер вже не личить ні маска, ні грим, ні мейкап.
    Обличчя, як правда, світає для тебе. І так
    Ходити зручніше поміж лабіринтів та мап
    Зимового міста. І поки палає маяк
    Кав’ярні на вітрі, в снігах,
    Душа моя тужить у цих берегах і словах.
    В скуйовджених косах вітри і розмови, й світи
    Твого милування. Цей погляд і не перейти –
    Не переплисти, а йти і нести, і нести
    У серці, як море. І доки цей захват не стих,
    Викохую невороття
    Твого і мого почуття…
    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  33. Іван Потьомкін - [ 2018.11.30 19:57 ]
    Душа
    «Спізнився на літак...
    Женусь за поїздом, щоб у вагон останній вскочить...
    Прийшов на іспит – що сказать не знаю...
    Такі-от сни з учора й позавчора.
    Торік й позаторік такі ж вони були.
    Поновлює потугу тіло уночі,-
    Душа ж про день звітує перед Богом.
    О невсипуща, знаю: непереливки тобі
    Пояснювать невідповідність намірів і вчинків
    Під незворушним поглядом Господнім,
    Гріхи мої й огріхи брать на себе.
    Мабуть, не раз вже поривався Він
    Урвать оцю мою людську сваволю.
    А ти переконать Його якось зуміла,
    Що той, хто зараз спить, уранці встигне
    І недороблене, й відкладене на потім надолужить...
    Спасибі, душе, за твій неспокій невгамовний!
    Удосвіта найперша з молитов буде ота,
    Що поверта тебе з мандрівки в Горні Висі.



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)


  34. Олександр Сушко - [ 2018.11.30 15:10 ]
    Поцілунок
    Вилазить боком, друзі, мартопляс,
    Любові закортіло (навіжений!).
    Попав гаргарі ангел під обцас,
    Один лиш цьом - і пусто у кишені.

    Заусінню бретельку зачепив -
    Одразу шлюб. За посаг мудра теща.
    Припнула зятя хутко до чепіг,
    В хвоста і гриву словесами хлеще.

    Що зароблю - зникає, мов туман,
    Чіпкі до грошей в гарпій пазуриська.
    Змарнів од катування хтивий фавн,
    Вночі терзає жінка-одаліска.

    В корівоньок цицястих є бичок,
    В бичка - корівки. І немає тещі.
    Моє ж кохання - темрява! Наврок!
    Лягаю спати уночі, о першій.

    О третій ранку підстрибом у саж,
    Гноярку чищу на голодний шлунок.
    Отак, братове, упірнув у блаж.
    Всьому виною - клятий поцілунок.

    30.11.2018 р.

    Золота пора

    На вибори! За злодієм - вперед!
    Диви яка кабза велика в Мойші!
    Оспівувачі влади люблять мед,
    Талантик свій розпродують за гроші.

    У лірика насупилось чоло,
    Намацує мисля сюжетне русло...
    Це все було. Це все уже було -
    Булькоче гнійне політичне сусло.

    Піїт перо вмочає у калам,
    Малює читачам казковий замок.
    А загалом - одна липка хвала,
    Загорнута у ковдру обіцянок.

    На банерах дурню читає люд,
    Насправді - це "творив" голодний геній.
    І я заочно татя похвалю,
    Зліплю зі слів пласких глевкий вареник.

    У мене слово сяє як алмаз!
    Пегас у салі, в музи хитрий писок.
    На вічне часу, братики, нема,
    Пишу "джинсУ". Замовників до біса.

    30.11.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  35. Ігор Терен - [ 2018.11.30 14:59 ]
    Цезура про цезарів, ценз і цензуру
    І
    Йдемо до мети чередою,
    а душі неначе чужі.
    Стидаються бути зі мною
    великі поети й мужі.

    Убрані у пір'я і лати,
    спокушені позами ню,
    суди затівають пилати,
    улесливі пані – меню.

    Немає дороги людині
    у люди. Розмили дощі,
    неначе цілушку у щі.

    То я собі прісно і нині,
    аби не труїти гордині,
    не пробую кислі борщі.

    II
    На кобіту міняю кебету...
    Про серйозне пишу жартома...
    Може, еросу мало в сюжеті,
    що реакції зграї нема?

    Ні тобі соколиного писку,
    ані клекоту з неба орла...
    Чи немає од істини зиску,
    чи оцінки собі не дала?

    Невибаглива публіка хоче
    не до Музи своєї у храм,
    а на ідола п'ялити очі
    як на Євині перса Адам.

    Ще у моді сіріюче чорне.
    І не пави, і не павичі...
    Перекрикують білу ворону
    сойки, одуди, дятли, сичі.

    Аплодуємо світському леву
    за його наготу металеву
    і за охи та ахи пера.

    Ой! А, може, писати пора,
    як Адам, ублажаючи Єву,
    видає порожняк нагора?

    11/18


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  36. Ігор Шоха - [ 2018.11.30 13:12 ]
    Пам'яті моїй
    Пам'ятаю і ночі, і літо,
    як були ми іще нічиї,
    і навчалися щастю радіти
    у літа найсолодші свої.

    Я торкався до твого волосся,
    ти сміялась, що ми ще малі,
    бо учора ще бігали босі
    по росі, по воді, по землі.

    Як то файно удвох – на качелі!
    І на чортове колесо – ввись!
    Почуття долітали до стелі
    як уперше за руки взялись.

    Ми покинули ігри і танці
    та й пішли до далеких отав,
    де у тихій зеленій альтанці
    я тебе несміливо обняв.

    Заховався за хмару рогатий.
    – ти кохаєш?
                       – кохаю...
                                    А ти?
    – я не вмію тебе цілувати....
    Та єдналися наші світи.

    Як же вабили перса дівочі!
    Як сіяли налякані очі!

    Як далеко було до біди,
    до розлуки...
                     у вирі води...

    Пам'ятаю...
                  у місячні ночі
    я літаю
                  ...туди
                               ...не один.

    11.2108


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  37. Микола Дудар - [ 2018.11.30 10:18 ]
    Ти ще грав би в дитячі ігри
    Ти ще грав би в дитячі ігри
    У підземках найкраща тінь -
    Учорашній забутий ігрик
    І зізнатись у цьому лінь
    Ти ще схожий на знак питання
    Штовханини ти гострий кут
    Ліпиш з іксу слова до рання
    І не десь, і не там, а тут…
    На папір як до мами з татом
    Припадаєш усім єством
    У здобутках - заклята втрата
    І мізерний геть статус-кво…
    26-11-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  38. Микола Дудар - [ 2018.11.30 10:04 ]
    Добавка...
    Запальний, поривистий ( вечірній )
    Він прийшов нізвідки ( якось так )
    Ну а той, що знав, зустрів у спідній
    У кишеню переклав п’ятак…
    В нього звичка: все перекладати
    Вчора на сьогодні, сто разів
    Ось насипле снігу, вийде з хати
    Стратегічний план - після узі…
    А допоки дощ набіг вечірній
    Запальний, поривистий, як дощ
    На столі вечеря, поруч рідні
    В печі ще й добавка - мудрий борщ…
    27-11-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.65)
    Прокоментувати:


  39. Віктор Кучерук - [ 2018.11.30 07:48 ]
    * * *
    Красива дуже жіночка
    Мої бентежить сни
    Ледь видимим відтіночком
    В очах голубизни.
    Тримаюся на відстані
    Від неї наяву,
    А в снах своїх до пристані
    Її давно пливу.
    Між дійсністю і мрією
    Весь час незрима нить
    Солодкою надією
    В закоханім бринить.
    Душею бунтівливою
    Підбурюю літа, -
    І долею щасливою
    Здається самота…


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  40. Сонце Місяць - [ 2018.11.30 02:02 ]
    dream25
     
    Іншореальність явно в темі
    від патетичних драпувань
    за стрічну міжсезонну хлань
    сваволю зір, прогнози темні

    Іди собі, мостом нестям
    насвистуй моцарта рефрени
    уклін бузковим & безкревним
    шалом гетерам & гмирям

    Продерлися знамень знамена
    ліворуч флуд, праворуч спам
    той щуролов, що грає снам
    не вірить сам, та жде бармена

    Всяк персонаж немов роман
    виймає душу характерно
    усе кохаючи екстерном
    люстровий чад, луну оман

    Тим часом демонічне демо
    на лоні місяця, між плям
    щедрує тлінам & хмелям
    о так, буремно & даремно

    Квадрофонічний тарарам
    лушпиння сенсів сюрзелені
    все бутафорія в цій сцені . . .
    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

    Мете, мете зимовий крам . . . . . . .




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  41. Серго Сокольник - [ 2018.11.29 22:16 ]
    Світе!.. пісня
    ***пісня***

    Світе!
    Ти коливаєшся завжди.
    І напрямків, куди іти
    Тобі довіку не знайти,
    Світе...
    Світлий!
    Від складнощів до простоти
    У самозреченні пройти,
    Не розуміючи, що ти
    Світлий...

    ---приспів---
    Та є двуєдності порив...
    Тебе богинею створив
    Мені Всевишній, диво з див...
    АVЕ!
    І нам удвох творити світ,
    І Божі милості молить,
    І все загадане здійснить!..
    АМЕN!
    ..................................


    Вільний
    Неволі волю віддавав,
    У смутку очі відкривав,
    Неначе радістю палав,
    Вільний...
    Пильно
    Хтось стежив, щоб отак ішло,
    І світ затьмарило крило...
    Та ока фіксувало скло
    Пильно,

    ---приспів---
    Що є двуєдності порив...
    Тебе богинею створив
    Мені Всевишній, диво з див...
    AVE!
    І нам удвох творити світ,
    І Божі милості молить,
    І все загадане здійснить!..
    АМЕN!
    .......................................

    Світла!
    Ти віддзеркалення мене
    І доля нас не омине.
    Ти Пенелопа, я Еней,
    Світла!
    Світом
    Блукаю я, чекаєш ти,
    І нам у темряві іти
    Аби кохання освятить
    Світлом

    ---приспів---
    Бо є двуєдності порив...
    Тебе богинею створив
    Мені Всевишній, диво з див...
    АVЕ!
    І нам удвох творити світ,
    І Божі милості молить,
    І все загадане здійснить!..
    АМЕN!



    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118112909832


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  42. Віктор Кучерук - [ 2018.11.29 21:12 ]
    * * *
    Т. І...
    Неповторна, своєрідна,
    Як без формули напій, –
    Ти мені – чужа і рідна,
    В світлі й мороці надій.
    Ти – солодкість ілюзорна,
    Почуттів і смаку гра, –
    Ти життя і біла, й чорна,
    Найприємніша пора.
    Ти – звучання і мовчання
    Днів останніх і ночей, –
    І спокуса невблаганна
    Для душі і для очей.
    І глевка, неначе глина,
    І тверда, немов бетон, –
    То затихнеш без провини,
    То говориш в унісон.
    То блискуча, як свічадо,
    То змарніла, мов мара, –
    Ти – очікувана радість
    І непрохана жура.
    29.11.18
    https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2097715630336170/?t=125


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  43. Марґо Ґейко - [ 2018.11.29 17:00 ]
    Що дозволено...
    І вилізли на світ усі примари
    Жорстока правда проклятого дня
    Хоч і співав що тільки нею марив
    А потім сам на глум її підняв

    Та й висміяв цинічно поза очі
    А світ на жаль тісніший від села
    І чутно хто із ким над ким регоче
    Де в бруд вкатали жорстко до зѣла

    Де не шляхетні хоч і гонорові
    У ницості душі і блиску лат
    В любові присягаються на крові
    І як горять – із кожною – до тла

    Де ті ж слова втім іншим адресатам
    Направо і наліво навмання
    На гойдалках Мазоха і де Сада…
    Він руку і на неї вже здійняв –

    Струсив у серце попіл від сигари
    Об нього й загасив щоб припекла
    І так себе відверто пропіарив
    Зробив нову зарубку на прикла́д

    Багато зла зазнала від любові
    Як ця підлота в душу проповзла?
    "Quod licet Jovi"… о ..."non licet bovi"
    А що ж тоді казати про козла?!


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  44. Ігор Шоха - [ 2018.11.29 17:53 ]
    Видіння
    А я тебе учора бачив,
    хоча то, може, і не ти,
    а видиво моє юначе,
    або уява самоти.

    Або у серії роману
    моя любов у доміно,
    або міраж, або омана,
    або сомнамбула кіно.

    А, може, то моя недоля,
    бігуча гребенями хвиль,
    що тане у душі поволі,
    не вимагаючи зусиль?

    І як поетові забути,
    і не позвати, не почути
    сугестію у далині?

    Чому ввижаються мені –
    усе, що не дає заснути
    і силуети у вікні?

    11.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  45. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.11.29 13:55 ]
    За тлінне...
    1

    ...бувають ексцеси - не знаєш, як діять.
    Брехня, звинувачення, скабки на віях...
    Букети весільні миттєво зів'яли.
    Із когось позавтра топитимуть сало -

    принесено дров, ось пательня готова.
    Мишами під'їдена світобудова.
    Десь хутір вишневий, людвою забутий.
    ...ну як мені шанці та кров оминути...

    Хтось тягне за поли: поетко, із нами!
    А я пригорнуся - до сина, до мами...
    Є ген милосердя, розширене серце...
    Навіщо - за тлінне роздмухані - герці?

    До кого волати, кого б упросити...
    Дзвенять бранзолетки Даліли... Несито
    шукає товпа приморожена тацю...
    Лишаться кістки, голочки від акацій.

    Із глуздом проблеми - чи невідворотне...
    Міксуються фреші для паней зальотних.
    Моя Україна - поживний калачик.
    А бабця крихтину випрохує... плаче.

    - Замовкни - відрубує пан. - От набрида...
    У планах - не мир, а кривава корида.

    2

    Бувають ексцеси - по спокою, щастю.
    Тужила за Йваном смаглявенька Настя.
    Везла на леваду із сіллю торбину,
    життя смакувала, розправивши спину.

    До вечора сагу писати не хочу.
    За шибою - спокій... новини сорочі.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (3)


  46. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.11.29 09:57 ]
    Самотність
    На схилі літ сидить він біля хати
    Один-однісінький.А поруч - ні душі.
    Життя і далі буде вирувати,
    Але ніхто до нього не спішить.

    Бо змолоду не думав про майбутнє,
    А насолоджувався тим, що день дає:
    Кохав жінок і розважався гучно,
    Але сім"ю створити не хотів.

    І поки не підводило здоров"я,
    То не замислювався, звісно він над тим,
    Що стане колись дуже він самотнім,
    Що й словом перекинутись ні з ким.

    Нема дружини, діток та онуків,
    А, може десь і є.Хто його зна?
    Як важко бути в світі одиноким,
    Не дай, Господь нікому це пізнать.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Сушко - [ 2018.11.29 06:53 ]
    Болить пальчик!
    Несу власну голову гордо!
    Бо..."геній"! Об"їжджувач муз!
    Письменники - гумус народу!
    Бігом на Пегасика "гупс!".

    Вломилися у піднебесся,
    Нажухали зграю ворон.
    Ну, як вам, панове, імпреза?
    А стиль? Ляпота! Еталон!

    Сусід просить: - Оду забацай!
    - Та запросто! Тільки не ний!
    Та кицька вкусила за пальця,
    Як глобус напух вказівний.

    Від болю завив, мов собака,
    Підстрибнув, як в танці кацо.
    Синюшна бубнявіє вавка,
    Писати не буду канцон.

    Жується сирок сулугуні,
    По телику пупс "бу-бу-бу".
    Захлипали в неті красуні,
    Про мавок писати не бу.

    28.11.2018р.

    Дитяче

    Дар - неначе туз у рукаві,
    Інструментик - українська мова.
    Індивідуальні молитвИ
    Шле в товписько повелитель слова.

    Із Пегасом змалечку союз,
    Під Парнас несуть мішками "перли".
    Годовито: - Я - служитель муз! -
    Ніздрі бачать павуків на стелі.

    Олівцем в руці легенько "круть" ,
    А для форсу - папіроску в рота.
    Люди ж - потомилися, хропуть,
    Звично підуть завтра на роботу.

    Сам у себе запитай: " Я - хто?"
    І пошани чи насправді вартий?
    Бо поет, насправді,- камертон,
    І слуга не слова, а громади.

    Віднайди до душ люських ключа
    Та серця навчися їхні гоїть.
    Хай приносить радість читачам
    Кожне слово сказане тобою.

    28.11.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2018.11.28 22:40 ]
    Ми з тобов у Трускавці гуляли
    Ми з тобов* у ТрУскавці гуляли,
    У чарівнім квітні навесні.
    І дощі як із відра не лляли,
    Це було неначе уві сні.

    Місто все – немовби на долоні,
    Нас везе на бричці чичерон**.
    І піддакують розмові коні,
    І дерева мружаться з-під крон.

    ПРИСПІВ:
    ТрУ-ускавець, ТрУскавець
    Файний*** то курорт.
    Ресторани, музика
    І бювет мінвод.

    ТрУ-ускавець, ТрУскавець,
    Як нап`юсь води –
    Спацерую**** вулицев*****,
    Наче молодий. ДВІЧІ

    І цвітуть дерева у розмаї,
    Нас везе в колибу чичерон.
    Я свою кобіту****** обіймаю,
    Так, немов циганський той барон.

    Старовинних вуличок привілля
    І чорнявки милої краса.
    Я лечу з хмільного божевілля
    У бузково-ніжні небеса.

    ПРИСПІВ:
    ТрУ-ускавець, ТрУскавець
    Файний то курорт.
    Ресторани, музика
    І бювет мінвод.

    ТрУ-ускавець, ТрУскавець,
    Як нап`юсь води.
    Спацерую*** вулицев****.
    Наче молодий. ДВІЧІ

    *Тобов – тобою (галицький діалект)
    **Чичерон – похідне від італійського «чичероне» - екскурсовод.
    ***Файний – гарний (гал. діалект)
    **** Спацерую – дефілюю, прогулююсь (галицький діалект, полонізм).
    *****Вулицев – вулицею (гал. діалект).
    ****** Кобіту – дівчину (гал. діалект, полонізм).

    28.09.7526 р. (Від Трипілля) (28.11.2018)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (2)


  49. Вікторія Лимар - [ 2018.11.28 16:36 ]
    Миттєвість життя
    …Злетіли у вирій їх душі так стрімко:
    Спочатку Вона, потім – Він. І сторінка
    Життєва закрита, сімейні стосунки,
    І син - сирота, і нема порятунку.
    Всього дев’ять днів було їм так самотньо,
    Та доля з’єднала їх безповоротно:
    У Вічність, у Всесвіт забрала назавжди.
    До Бога, напевне, у пошуки правди,
    Бо важко знайти її тут, на землі.
    Миттєвість життя загубилась у млі…

    28.11.2018
    Свидетельство о публикации №118112807224


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (4)


  50. Іван Потьомкін - [ 2018.11.28 15:38 ]
    З голосу Езопа
    Набридло соколу за качкою ганятись:
    То пірнає клята, то знову вирина.
    «Нічого!- сокіл у запалі на те.-
    Під водою швидко я знайду тебе!»
    Пірнув, а вирнути не в змозі,
    На дно промокле пір’я тягне.
    І чує над собою глумливе «кря-кря»
    І проклинає крок свій необачний.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   ...   439   440   441   442   443   444   445   446   447   ...   1855