ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.11.22 14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі

Борис Костиря
2026.11.22 13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.

Квіти язиками небо молять

Віктор Кучерук
2026.11.22 07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб

хома дідим
2026.11.21 22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність

С М
2026.11.21 20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі

Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб

Артур Курдіновський
2026.11.21 18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя

В Горова Леся
2026.11.21 14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.

Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,

Борис Костиря
2026.11.21 13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.

Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,

М Менянин
2026.11.21 12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.

Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –

Оксана Лозова
2026.11.21 11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…

Юрій Гундарів
2026.11.21 11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і

Олена Побийголод
2026.11.21 07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)

Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.

Прохолода добромисно

Віктор Кучерук
2026.11.21 07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.

Артур Сіренко
2026.11.20 23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова

хома дідим
2026.11.20 22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет

Володимир Бойко
2026.11.20 21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.

Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі

Світлана Пирогова
2026.11.20 21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…

Артур Курдіновський
2026.11.20 20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,

Борис Костиря
2026.11.18 16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.

Вячеслав Руденко
2026.11.18 14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…

Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юлія Новікова Сидоренко - [ 2017.11.12 00:02 ]
    ***
    Ніхто й ніколи не стає колишнім,
    Бо у душі частинка протеже
    Живе в куточку теплому й затишнім
    І файлик- спогад в ньому береже.

    Як не крути, а раптом пригадаю
    (Хоч і не видасть навчене лице)
    Чийсь вислів, а, можливо, й цілу зграю,
    Що душу стисне пір'ям чи свинцем.

    Ніхто й ніколи не стає колишнім.
    Ми носимо усіх в глибинах душ
    І, час від часу, за велінням вищим
    Вони змивають з вій сльозами туш.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Галина Онацька - [ 2017.11.11 23:35 ]
    Рибалки. (Гумореска)

    До рибалки готувались куми вже давненько:
    «Чікі-пікі» має бути! Майже все новеньке:
    І вудилища й гачечки, вищий клас – наживка,
    Ну й закуска також файна, головне – наливка.
    А того добра багато добрі газди мають,
    Бо ж самі те «пійло» славне про запас ладнають.
    Все зібрали: і прикормку, і садки, й приманки,
    Наварили і пшениці, кукурузи, й манки
    Все що хочеш є на вибір, на плотву і «карпа»,
    А який чудовий «сидір»! Ще б в додачу фарта!
    І картопелька, і курка, часничок і сало,
    Помідори, огірочки, ковбаси - навалом.
    Ну й сховали оковиту, від очей жіночих.
    Якось треба і зігрітись, бо холодні ночі.
    Так, нічого не забули, навіть чай і каву.
    Отакі в кумів є плани: погулять на славу.
    Але доля тут вмішалась так, як забажала:
    Для кумів випробування чимале послала.
    Жінчин родич із Росії приїхав нежданно.
    Кум Петро втрача надії - рушаться всі плани.
    Але родич заявляє: - Я люблю рибалку.
    І Катруся ще благає: - Ну візьміть… що, жалко?
    Хитрий родич наче носом чув, де буде свято.
    Ну і як ти тут не візьмеш жінчиного брата?
    Хай троюрідний, не рідний, ще й москаль поганий,
    Але проситься ж так гарно, хоч клади до рани.
    Й Василю не до вподоби, тільки де діватись?
    От вони утрьох рибалить стали тут збиратись.
    Все і так давно готове, старту всі чекають:
    Виїжджаємо раненько – півні заспівають.
    Думали – проспить москалик, виїдуть без нього,
    Але дивляться – чекає зрання край дороги.
    Амуніції багато, тож взяли й прицепа,
    І вже мчить авто бувале до ставочка степом.
    Сторож на ставку знайомий, то ж нема питання:
    - Ловіть хлопці, скільки хочте, з вечора до рання.
    Розмістилися, як треба, з кльовом все в порядку,
    Та москалик все киває: треба б підзарядку.
    Козаки були не проти, хлопи хлібосольні,
    Давай страви діставати й пійла алкогольні.
    День до вечора гуляли, юшки наварили
    Та такі тепленькі стали, що не має сили.
    А москалик свою «водку» з торби тягне вперто:
    - Всьо у вас братішкі вкусно, а сладкого нету!
    Вон же пасека у гречки славная, большая.
    Ведь давно спустился вечер, не видать хазяєв.
    Пасека таки огромна, жадниє ви больно!
    Вдарили кумам у скроні пари алкогольні:
    - Ми? Ми жадні? Та поїдем, візьмем цілий вулик! -
    А, що то чуже, зопалу куми і забули.
    Аж дорога закурилась, піднялась пилюка,
    Хочуть куми доказати – мед дістать не штука.
    Через чагарі прокрались… На пасіці тихо!
    І схопили перший вулик, та на своє лихо.
    Швидко вулик на прицепа і давай тікати,
    Бо ж сердито пес загавкав і біжить, кудлатий.
    Вискочили на дорогу та стали рішати,
    Що вже краще мабуть їхать буде їм до хати.
    Довго їхали полями, знов широким степом.
    Тільки не візьмуть до тями, що там за прицепом.
    Переслідує їх псина всюди по дорозі,
    - От диявольська личина! - Братія в тривозі.
    Якось аж протверезіли. У село примчали
    Всі собаки їх страшенним гавкотом встрічали.
    Вийшла Катря – руки в боки: - Що за «оборудка»?
    Нащо ви сюди приперли цього пса і будку?
    04.11.17


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (1)


  3. Галина Онацька - [ 2017.11.11 23:16 ]
    Намалюй мені зоряні весни

    Намалюй мені зоряні весни,
    Де немає війни і біди,
    Де з небес ллється світло чудесне
    На квітучі вишневі сади.

    Намалюй мені землю щасливу,
    Україну прекрасну мою,
    Щедру, ніжну, родючу, вродливу,
    Соловейка, калину в гаю.

    Сяйво сонця у вікнах хатини,
    Чорнобривців рядочок в дворі,
    Щирі посмішки мами й дитини,
    Мирне небо над ними вгорі.

    Намалюй жовтих соняхів море,
    Або жита густий океан.
    Гарні, вільні Вітчизни простори –
    Неозорий пшениць стиглих лан.

    В небі жайвір співає крилато,
    Намалюй і його в небесах.
    Україну величну й багату.
    Хай її всіх дивує краса.

    30.11.16


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Шоха - [ 2017.11.11 22:08 ]
    Три побачення
                                    І
    У цьому місяці ще осінь.
    Її усе по світу носить
    у цей шалений падолист,
    а він їй чеше буйні коси,
    бо іноді і цього досить,
    аби почути вітру свист,
    побачити її наряди
    у лузі, в полі, у саду
    і наче лісову наяду
    любити фурію руду,
    яка вигулює по плаю
    як не тумани, то дощі,
    або іде по небокраю
    уже у білому плащі,
    показує знайомі лики
    усього сущого у ній:
    то водолій, то суховій...

                                    ІІ
    Він і вона «не в'яжуть лика».
    Танцює джигу буревій.
    Тремтять осоки і осика,
    дерев'яніє деревій.
    Живицею палає сосна,
    і не скидає на морозі
    зелену хвою голий ліс.

                                    ІІІ
    А фея одягає й досі
    дубову мідь, кленову бронзу
    і щире золото беріз.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  5. Світлана Штатська - [ 2017.11.11 22:55 ]
    Біль прозріння
    Біль прозріння так сонячно вдарив у очі, –
    Що ж – буває, – лишень сьогодення живе.
    Все минає, і це за хвилину мине…
    Крізь минуле – майбутнє всміхнеться пророче.
    Світлана Штатська (Гресь) - (2016)


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2017.11.11 20:28 ]
    Пороблено в Україні
    ***
    Не має нація взірця,
    куди кого не обирати.
    «Нема у животі Отця»,
    коли дорвались супостати
    усе ділити до кінця.

    ***
    « Раша – вон!» А гуси, – гиля-гиля...
    І свої теперечки чужі,
    та не на гектарі, …а на милі
    не долине українська хвиля
    до неукраїнської душі.

    ***
    Ще прийде час і не одні химери
    упадуть як опори еСеСеРу,
    які ще не упали до сих пір.
    Бандеру із бандурою не чують,
    а ляхи із циганами танцюють
    історії усій наперекір.

    ***
    Гра погана при хорошій міні –
    це коли махлює тамада,
    а у війську нашому – орда.
    Упразднити їх із України,
    отоді і горе – не біда.

    ***
    Свою ми подолаємо руїну,
    коли чужу зупинимо «весну».
    Та маємо оказію одну:
    «недопалок» очолює країну,
    яка у нас розпалює війну.

    ***
    Триває вища фаза егоїзму.
    Викурюється вітчизняний дим.
    Вершина політичного цинізму
    радянщини у дусі комунізму –
    шизоїдний «окурковий» режим.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.11 20:44 ]
    І в листопад закохуюся я
    В саду – нікого, дощик моросить,
    Порипує по листю так привітно,
    Дарує самоти пресвітлу мить
    І флажолети розсипа тендітні.

    Немовби задзюрчав мені струмок
    У золотавім іскор мерехтінні,
    Завороживши музикою тіні
    Дерев, завмерлих од ясних думок.

    У музиці дощу – краса своя,
    Так заспокійливо, мрійливо дише…
    І в листопад закохуюся я,
    Якого недолюблював раніше.

    11.09.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  8. Олександр Сушко - [ 2017.11.11 14:44 ]
    Болить
    Поглянь! Довкола горе та біда -
    Ляга майбутнє під надгробні плити.
    Юнак - воює. А пацюк - газда,
    Торгує антрацитом, динамітом.

    Прибуток від гешефтів - це святе,
    У ворога кінчаються патрони...
    Жоні ж потрібне з перлами біде -
    І йдуть ночами фури, ешелони.

    Не гріла погань черевом Майдан,
    Але керує, плямкає, при владі.
    Сусіда каже: - Знов жидівський клан.
    У нас - руїна. Ці ж - у шоколаді.

    Не згоден я. Не в цьому справжнє зло,
    Сини Абрама теж чекають миру.
    Але у них розумніше чоло,
    А ми слова сприймаємо на віру.

    Майструє знову пастку нам олжа.
    Та мусим обирати верховода:
    Якщо на фронті в ямі не лежав -
    Не маєш права керувать народом.

    11.11.2017р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.44) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (7)


  9. Любов Бенедишин - [ 2017.11.11 13:39 ]
    Виходжу...
    У дзеркалі – залишки вроди,
    Що час монотонно стира.
    Виходжу… зі світу, як з моди.
    Давно не моя – ця пора
    Корсетів, коротких спідничок,
    Підборів «а-ля Лабутен»...

    Тож на рандеву не покличе
    Новий темпераментний день.
    Позбавиться мотлоху-сміття
    І не стрепенеться: ти де?! –
    Коли двадцять перше століття
    За обрій мене проведе…

    11.11.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.11 13:18 ]
    Гра слів
    1

    Лушпиння, шаради, шатра.
    Виткі лабіринти реалій.
    Наблизиться дух до ватри...
    Дрібнота шкварчить на мангалі.
    Утіхи - повітряні кульки.
    Баталії, батли, вендети.
    Сльозяться очиці зозульки:
    Дурила за мідну монету.
    Обіцяні входження, блага.
    За місяцем - тижні тривоги.
    Малагою впитий салага
    Рушає в туманну дорогу.

    2

    Байдужо-дивочно-гірко.
    Сердець амплітуди... хвилі...
    Геройства іржава мірка -
    На братській низькій могилі.
    Харон перевозить цебра...
    Наповнені шоколадом.
    Повіям війни сухоребрим
    Складаються пишні балади.

    Пристати на рік до хору
    Чи йти у майбуть обніжком?
    Удобрено мандрагору.
    Рече Діоген із діжки.

    Атож, наративи зайві.
    Мовчати сьогодні - мудро.
    Розкришені кримські айви.
    У пошуках смислів шудри...


    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  11. Олексій Кацай - [ 2017.11.11 12:46 ]
    НЛО
    зірками Україну замело
    від Львова до Донецька розтягло
    її на світлові буремні роки
    і сняться безпілотники ще поки
    та в снах вже закипають НЛО

    спочатку мовби
    іскорки малі
    а потім бульбашки і кораблі
    зростають з бульбашок дископодібно
    гвинтів потуга дискам не потрібна
    коли їх крутять обрії Землі

    вони у небі наче круглі дверці
    а таємниці стукотять у серце
    як завжди мозок оминувши геть
    і люк свій прочиняє хтось ледь-ледь
    назувши фронтові старенькі берці

    і йде кудись
    поморщивши чоло
    бо дивиться як випалам на зло
    вже на Галактиці розіпнута країна
    стікає з неї й кожна крапелина
    нагадує бентежне
    НЛО

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  12. Олександр Олехо - [ 2017.11.11 12:51 ]
    Ця осінь
    Ця осінь із нами на ти…
    І небо, Землі парасоля,
    під ноги кидає світи,
    і лається вітер: неволя
    летіти у зоряні сни,
    шукати загублені мрії,
    бо треба чекати весни,
    а вітер чекати не вміє…

    Ця осінь нас вип’є до дна
    і келих чуттів спорожнілих
    розіб’є об лаги човна
    на щастя усім уцілілим
    у обертах нАвколо снів,
    у мандрах рікою ілюзій,
    де тепло-осяяних днів
    немає у списку інклюзів…

    04.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  13. Василь Мартинюк - [ 2017.11.11 11:44 ]
    Піду, піду…

    Піду, піду я високо в гори нині,
    Де вівчар пасе овець на полонині.
    Там де вітер смерековий повіває,
    Де поганої погоди не буває.

    На світанку там завжди буває світло,
    На світанку сонце дивиться привітно.
    Вітер віти колихає ялинові,
    То вдіває ліс в той час обнови нові.

    Я пройдуся понад скелями, краями,
    Там де беркут пролітає над плаями.
    Там де небо до землі буває ближче,
    Де злітаються орли на токовище.

    Там де хмара над горою завжди висне,
    Я наберу повні груди й гучно свисну.
    Може крикну, може тихо прошепочу,
    І травою над землею затріпочу.

    Тай потягнусь, руки витягну до неба,
    Не дістану – та мені того й не треба.
    Тільки в хмарку загорну комету – душу,
    Тільки трохи свої мрії розворушу..

    Парище
    2017р


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Світлана Штатська - [ 2017.11.11 11:58 ]
    У минулого – крапки, в майбутнього – коми
    У минулого – крапки, в майбутнього – коми,
    Поспішаючи, варто творити дива.
    І хоч далеч хвилює, страшить невідомим...
    Доля стелиться прямо! Підступність – крива.
    Світлана Штатська (Гресь) - 2015 рік.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  15. Леся Геник - [ 2017.11.11 10:28 ]
    Нарешті тиша
    Нарешті тиша, Боже милий,
    яка ж направду благодать!
    І янгол, розпростерши крила,
    ізнову учиться літать.

    І легко спурхує на бані,
    возносячи увись хрести,
    котрі мені судилось вами
    ще вчора зболено нести.

    І падати в багнюку чорну,
    і захлинатися жалем.
    Та нині світелко проворне
    малює сонечко за днем.

    Малює білі-білі ночі
    на дрімотливому вікні,
    де ви, іще буквально, сночи
    дощем грозилися мені.

    І блискавками, і прокляттям,
    і темним зойком-кулаком.
    А я не знала, де втікати,
    об стіни билася чолом.

    Та нині тиша, Боже милий,
    яка незмірна благодать!
    Нащупуючи в серці крила,
    учуся з янголом літать...

    22.09.17 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  16. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.11 09:08 ]
    На крилах щастя
    Коли дмуть холодні осінні вітри,
    Тоді дуже хочеться твого тепла,
    До тебе пригорнусь цієї пори,
    Відчую підтримку міцного плеча.

    Так затишно-затишно стане мені,
    Згадається літечка сонячний дощ,
    У серці лунають кохання пісні
    І щастя на крилах несе мене знов.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Козак Дума - [ 2017.11.11 08:04 ]
    Пам'ять
    Новий минає листопад
    давно затих лелечій клекіт,
    а ти лишив господу, сад –
    полинув… у краї далекі.

    Давно не бачили тебе
    ні у селі твоїм, ні місті,
    та пам’ять мишею шкребе,
    як восени кружляє листя…

    Ще пам’ятає тротуар
    на дотик смак твоїх підборів
    і банку з-під «Carte Noire»,1
    що вітер пестить на оборі.

    Ще постать сива і сумна,
    із бородою по коліна,
    немов сновида та скляна
    бреде повітряно-нетлінно…

    Над головою ще висить
    низького неба сіра книга,
    а душу грішну холодить
    мутна, як дим, морозу крига.

    Давно розтав ти між завій
    у пошуках одвічних істин,
    та гордий дух і образ твій
    іще розгулює по місту!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  18. Адель Станіславська - [ 2017.11.11 08:41 ]
    Колись
    Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
    Ти зараз не зможеш почути..
    На зараз - лиш мить і один лиш дотик,
    бо що понад це - отрута.

    Колись ми з тобою про все поговорим.
    А зараз не стачить сили...
    Життя, розумієш, нікчемні повтори
    вагою в камі'нні брили.

    Повтори... Затори...і ми розгублені...
    Ми місця свого не бачимо.
    Блукаємо світом у собі загублені -
    не так все й не те, одначе...

    Колись ми дійдемо знаменника спільного,
    Хоч, може, це буде й не скоро...
    Раби самих се'бе, ми станемо вільними.
    Ми кожен сам в со'бі ворог.

    Колись я тобі розтлумачу - хто ти.
    А ти - розповіш про мене.
    А зараз... а зараз лиш серця дотик
    і промінь тепла ... у вени.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (2)


  19. Олександр Сушко - [ 2017.11.11 06:28 ]
    Кара
    Розлютував антихристів Майдан,
    Не влізла в пельку хохлаків галушка.
    З геєни повилазила орда
    І потекла в Дніпро кривава юшка.

    Москаль - це ворог. Так собі й затям.
    Не брат, не кум. Сусід, а не товариш.
    Йому, гуторять, Бог один суддя,
    Але мені дурню таку не впариш.

    Ще на землі його чекає суд,
    Вчикрижать аж по рам'я лапу руську.
    Народ прирік на муки ліліпут,
    А я лише зі слів плету мотузку.

    За кров і сльози - кару ворожу,
    Дванадцять поколінь уже заклято.
    Чорти смолу накришують в діжу
    Аби кацап не зрів в Едемі саду.

    Нову щодня запалюєм свічу,
    А у Кремлі від горя-лиха тепло.
    Не подарую тризни і плачу,
    І хай мене за це поглине пекло.

    10.11.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Шоха - [ 2017.11.10 22:29 ]
    Даність
    Живемо – дні. Переживали – ночі.
    І тільки й того щастя – уві сні,
    та радості одної – у вікні.
    Як первоцвіти і краса жіноча,
    так і душа квітує навесні.

    Усе, що є, нізвідки прилітає.
    І почуття уперше виникає
    високою октавою сердець
    усюди, де дорогою до раю
    поезією явиться Отець.

    У спокої Його – моє затишшя,
    у бурі – міражі і вояжі.
    На покуті кидаються у вічі
    емоції відкритого обличчя –
    реакції красивої душі.

    Куди не нашорошуємо вуха,
    яка не уявляється розлука,
    але у небо – погляди очей...
    Шукаємо в собі Святого Духа
    і Того, що єдина запорука
    і світла дня, і зоряних ночей.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.95)
    Коментарі: (2)


  21. Іван Потьомкін - [ 2017.11.10 21:35 ]
    З серцем відкритим на помах руки
    Світлій пам’яті
    Якова СУСЛЕНСЬКОГО

    Необрізані й недорізані,
    Що вам лишилося ще ділить:
    Повість гіркаву минулих століть
    Чи в гронах червоних калинову віть?
    Не читайте ту повість нарізно.
    Разом гортайте її сторінки,
    Разом заходьте в села і штетли,
    Від крові та пожарищ іще теплі,
    З серцем відкритим на помах руки...
    ...Ось і остання сторінка. І що ж?
    Гірко, немов од ягід терпких калини.
    Гірко і прикро, і по єству дрож,
    Начебто в гості біду покликали.
    А між рядками без горя жили
    Ті, хто штовхали вас на Голгофу.
    Ті, кому разом ви кісткою в горлі були,
    Ті, кого біль ваш не ятрив анітрохи.
    Ті, хто під’юджував вас осоружно
    Змовою, підкупом, а чи й оружно...
    Стільки на розбрат пішло століть
    Замість творити одну родину!..
    Хай же на древі нової Вкраїни
    Квітне також і юдейська віть.




    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (2)


  22. Світлана Майя Залізняк - [ 2017.11.10 20:03 ]
    Небайдужо

    1

    Вітровіям перейшла у спадок
    біла хата в дальньому селі.
    Приїздила я із Криму - радо...
    Там прописані тепер нулі.

    Ходять мавки, бебіки до школи.
    У шкарпетці - гривенька, листок...
    Десь онуки райський кущ збороли,
    тестамент скукобився, розмок.

    Що мені... Пройдуся віртуально.
    На дротах три ластівки. Гроза.
    Лопухи крислаті, де вітальня.
    ...вуж минулля мляво виповза...

    2

    Чоловік мій дивиться байдужо:
    не забув Місхору кукулі.
    Я б отут лишилась - біла ружа.
    Плямна кицька всілась на мітлі.

    Звіробій - крізь балію... Три клітки.
    Пам'ятає кроликів шовкун.
    Смерті жде стара беззуба Лідка.
    Рушники на рамах, щур в совку.

    Час руйнує, теше, конопатить.
    Синтетичні руна мне Ясон.
    Дід Андрій помер... Руїна-хата -
    між паїв, люстрацій, лжекорон.

    з

    Мріються розвої... Кровотечі -
    за ділянку, нафту, бурштини.
    Опустіли гніздища лелечі,
    захмеліли стіни, дах, тини.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (1)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.10 20:42 ]
    Як музики потік
    Як густо рінь озерна жебонить,
    Як музики потік несе у далеч.
    На сонечку – мажорна в`ється нить,
    У затінку дивись – мінор зіткала.

    Раптово рветься ніжна світлотінь,
    Мов пауза у грі її спиняє.
    І дзеркало враз постає у гаю…
    Й димить луна озвучених перлин.

    Тоді ізнов раптово ловить вухо
    Зринаючу мелодію ясну.
    Колись Вівальді так її підслухав,
    І в оркестрові шати одягнув.

    9.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  24. Домінік Арфіст - [ 2017.11.10 13:10 ]
    Любові Бенедишин
    а ще – ми житимемо безмежно серед житів
    не помремо молодими і розчарованими
    навіть якби хтось із нас того захотів…
    ми священними мандруватимемо коровами…
    будемо поза грою – діти в числі і часі
    плакати і радіти – казочка відбулася
    і самотність посіяна виросла у ліси
    зазвучали хорами неголосні наші голоси
    мовою всотані всі наші помисли і слова…
    …житимемо – Бог нас у музику заховав…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  25. Козак Дума - [ 2017.11.10 11:53 ]
    По совісті чи справедливо?
    Нам кажуть жить по совісті і честі,
    але вони у кожного свої.
    Один стриже десяту гору шерсті,
    а інший – заробляє для сім’ї.

    Один за рік подвоїв свої статки
    і у офшорі заховав мільйон,
    а інший – чесно заплатив податки,
    отримавши на груди медальйон.

    Ікру жере́ цей, жиром запливає,
    проблема в нього зайвої ваги.
    Сухар той запиває прісним чаєм,
    та бідним дати скибку – до снаги.

    У чому тут, шановні, особливість?
    Бо совість з честю в кожного свої.
    Лише як гору візьме справедливість –
    нам знову заспівають солов’ї!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  26. Олександр Олехо - [ 2017.11.10 08:12 ]
    АТО
    АТО завдовжки у війну.
    І кожен день – криваві муки.
    І править смерть собі ціну,
    даючи лиха в закаблуки.

    Уже недовго. Сивий час
    снігами вкриє поле бою,
    і запече, але не нас,
    сувій холодного покрою…

    В столиці гомін і метро
    щодня заковтує у пащу
    рух суєти. Його нутро,
    як анаконда. Тільки нащо

    оце буденне житіє,
    коли десь там, у паралелях,
    вмирає кожен за своє,
    немов за пана вірна челядь?…

    І дибом зводиться земля,
    коли приліт занадто близько.
    Це цар вітається з Кремля,
    а під ногами – слизько, слизько…

    Це кров, розлита на низи,
    з верхів лукавої трибуни.
    Вези біль, ослику, вези:
    важкі каліцтва, чорні труни…

    На сході ранок сонце п’є
    і день новий готує сили.
    Кого сьогодні доля вб’є,
    кого відверне від могили?

    АТО завдовжки у війну?
    Неначе сміх, якби не сльози.
    Хтось скаже сумно: не збагну…
    А хтось зітхне: метаморфози…

    05.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (2)


  27. Серго Сокольник - [ 2017.11.09 21:33 ]
    Екзистенційно еротичне
    Екзистенційно еротичне

    ...із ілюзії Зла
    Виник холоду злий чарівник,
    І бажання Тепла
    У природи приспав до весни...
    ....................................................
    ...експонат у калюжі- ескіз
    За теплом небом пролитих сліз
    Покупців авангарду чекає...
    Жовтим пресом- пап"є
    Жухле листя під ноги лягає,
    і в минуле своє
    не встигаю останнім трамваєм...
    ...та й нового у стилі модерн
    не знайти серед ночі ніде...
    Все поснуло... та так не буває.
    Світ пульсуючий радіохвиль...
    Простягни мені руку у ньому
    Через морок нічний дощовий!..
    -пізнаЮ. Саме я! Ми знайомі?..
    Зневажаючи осені втому,
    Я до тебе, ось зараз... додому
    На стрімкому таксі... Тільки ти попроси!..
    Як цікавить усе невідоме!..
    Я на твій підіймаюсь поріг.
    Я до нього пройшов сто доріг.
    І нехай до оголених ніг
    Упаде із дощем перший сніг,
    Ніби плата за зміну закону,
    Де не встигнути і не знайти...
    Тільки я... І, оголена,- ти...
    Хай розтоплює пристрасть безсоння
    Холод Зла, що навіяли чари на світ!..
    За Тепло ми підіймемо чари, і від
    Наших тіл запалають еротики сни,
    Що у них ми зустрінемо дотик весни...
    .......................................................
    ...чарам злим більше місця немає!..
    -то дзвонім! Чи зв"язок пропадає?)))


    © Copyright: Серго Сокольник, 2017
    Свидетельство о публикации №117110701342


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  28. Адель Станіславська - [ 2017.11.09 10:18 ]
    Танцюєш невідворотність
    Усе неминуче - станеться,
    існує невідворотність...
    Шліфуй свій життєвий танець -
    де легкість, там буде й точність.
    Відчуй відбивання ритму
    Та не роззирай довкола...
    В експресії - плач, хоч ридма!..
    По колу і ще по колу.
    Життя все одно, що танець -
    десь легкість, а десь неточність...
    Паркетом - стерня і... ранишся.
    Танцюєш невідворотність.


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (5)


  29. Олександр Олехо - [ 2017.11.09 08:02 ]
    Минає осінь...
    Минає осінь. Зорепади
    югою вкриті. Дух імли
    заполонив поля, левади.
    У небі згинуло «курли».

    Минає осінь… пересічна.
    Невидатна, така як все.
    Минає знову, бо не вічна.
    Паде листва, її есе.

    А там жура і біль утрати,
    дочасна втома сяйних днів.
    І час життя біжить ввібрати
    метаморфозу почуттів…

    08.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (13)


  30. Козак Дума - [ 2017.11.09 07:06 ]
    Нічний чай
    Терпкий у філіжанці чай,
    а Місяць – часточка лимону.
    Нехай ще трохи охолоне,
    не опалити б серце вкрай…

    Там думи плавають сумні,
    про сьогодення і минуле…
    Усі в горняті утонули
    і причаїлися на дні.

    У ньому присмак давнини,
    шкільні, уже далекі, роки
    і нелегкі життя уроки,
    що додавали сивини.

    Міцний, гарячий в чашці чай.
    Угору тихо в’ється пара
    туди, де пломенять Стожари
    і ще лунає дивограй.

    Уперто відганяє сон
    і душу бунтівничу гріє,
    ятрить старі, юнацькі, мрії,
    а спомин – лине в унісон…

    Зелений, ароматний чай
    смакує уночі з лимоном.
    Врятує трунок із полону,
    солодким лиш не зловживай!


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  31. Амадаре Наті - [ 2017.11.08 22:23 ]
    Монолог Божевільних
    Лиш ковток божевільного трунку —
    У реальностей стерлася грань
    Ми чекали з небес порятунку
    Та чи варті ми їхніх старань?

    Ми тепер божевільно-пістряві
    Заблукали у склі вітражів
    Монотонність розбавили барви
    Справжні тут, а в житті — міражі

    Нас запхали в кістляву реальність
    Із якої шукаємо шлях
    Скаже хтось: "Та до біса старанність!"
    Не тримавши і книжки в руках

    Коли ж впадем в зірок міріади
    І розбавим цей вогкий туман —
    Зможем сірість втопить в зорепаді
    І сказати:"Це варте старань!"


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Домінік Арфіст - [ 2017.11.08 21:12 ]
    Іванові Потьомкіну
    о рай Ізраїлю… зі смоквами… оливами…
    деревами пізна́ння зла-добра…
    різдвяними поводирями-зливами
    з Йордану до широкого Дніпра
    де мені дихається морем і премудрістю
    полтавська спить у Тверії Рахіль
    де на камінні чорному і хміль
    і виноград із молодою радістю
    любов’ю струменіє в небеса…
    у смородові Лазар воскресав…
    давився сочевицею Ісав…
    а Яків пив і пив росу ізраїльську…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  33. Татьяна Квашенко - [ 2017.11.08 20:46 ]
    из Натальи Пасичник. Перевод с украинского
    звук как будто на кухне забыли про воду
    и тарелок и вилок то шепот то смех
    не волнуйся – пусть сами себе хороводят -
    у тебя же задача другая – ждать снег

    обесточится дом – лопнет шарик на елке
    и когда нас зальет до краев темнота
    световые потоки настойчиво-колко
    ощутишь ты коснувшись рукой живота

    через год все вернется – кагор полусладкий
    и осколки шаров и сухая хвоя
    лишь ребенок появится рядом в кроватке
    словно копия света - твоя и моя

    а теперь проследи – ни минутки не мешкай –
    как меняет число за числом календарь
    как под занавес года свой занавес снежный
    не сумев опустить растворяет декабрь


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  34. Ночі Вітер - [ 2017.11.08 16:56 ]
    Ти зі мною...

    Ти зі мною – обірваний вірш.
    Ти зі мною, що мати без сина.
    Ти – є зрада, якої вірніш
    Ще не стріла кістлява провина.

    Я без тебе – покинутий дім,
    Я без тебе – загублені мрії,
    Я – молитва у слові німім,
    Що застигла в очах без надії.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.92)
    Коментарі: (10)


  35. Володимир Бойко - [ 2017.11.08 15:44 ]
    Імла
    О, як періщить дощ, і як усе паскудно!
    Усе оповила важка суцільна мла.
    Безвихідно яко́сь, безрадісно і нудно,
    Незатишно душі, і хочеться тепла.

    Покращення життя не станеться сьогодні,
    Ні вчора не було, ні завтра не видать.
    І прикро за народ, затурканий, голодний
    Що вірить у байки і жде на благодать.

    Облудлива мораль нахабно торжествує,
    І шириться синдром людської глупоти
    І правильні слова, що вимовлені всує,
    Ведуть на манівці, подалі від мети.

    Довкола все у твань перетворила злива,
    Довкола все брудне – і мислі, і діла,
    І вмерти не дають, і жити неможливо,
    Допоки не спаде задушлива імла.

    2012-2017



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (6)


  36. Олександр Сушко - [ 2017.11.08 11:38 ]
    Передгроззя
    Мене лякає люду німота,
    Схилився долу, наче мокрі стебла.
    А під обійстям човгає біда,
    Ось-ось завалиться терпіння гребля.

    Іще спимо. Шануєм брехунів.
    Прострація... Розгубленість... Нірвана...
    А в глибині уже вирує гнів,
    Низи майструють шибеницю пану.

    Не буде переможців у війні,
    Горітимуть і хижі, і палаци.
    До рук сокиру встромлять і мені
    Аби зубами на сусіда клацав.

    А потім - голод, безлад і нужда,
    Обшарпає дахи жорстока хвища.
    Зі Сходу набіжить чортів орда,
    Поставить ногу в наше попелище.

    Від Господа відкинувся народ,
    Вчорнив і так свою нечисту карму.
    Чи, треба кинуть клуню і город,
    І понести в Сіон ясу Абраму?

    Уже димить. Займаються дахи,
    Щасливці заховаються у труни.
    Не буде ще відпущення гріхів,
    А будуть москалі, монголи, гунни...

    08.11.2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (3)


  37. Мирон Шагало - [ 2017.11.08 11:56 ]
    «Боже, вільний він» (Вінсент)
    Стілець і люлька, й більш нікого,
    птахи, що над пшеничним полем
    застигли в леті, чорним болем
    пронизують тебе одного.

    Малюєш ніч, нервовим рухом
    виводиш зорі по спіралі.
    Ти оплатив свої печалі
    притулком і відтятим вухом.

    Кафе сонливе, дня спекота
    і всохлі соняхи у вазі.
    Тебе вбиватиме в екстазі
    речей, людей фальшива цнота.

    …

    Та що йому біг часу, слава, тлін?
    О Боже, вільний, Боже, вільний він.

    (8 листопада 2017)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  38. Олександр Олехо - [ 2017.11.08 11:03 ]
    Універсальне сито – пальці...
    Універсальне сито – пальці!
    Чого лише не утекло
    крізь їхню діри: дні-скитальці,
    що розчинилися у тло;
    наснага тіла, сила духу,
    надії, помисли, діла;
    уміння вигнати сивуху,
    коли на шнапс ціна зросла…

    Крізь пальці сіялись хвилини,
    що гуртувались у години,
    а ті у дні, у місяці…
    Та мить усе була в руці.

    Скороминуща, невловима,
    вона крізь пальці не текла.
    Немов марниця, ще й незрима,
    зате від згуби берегла.
    За миттю мить - вервечка часу,
    і зупини хоча б одну,
    живій душі не буде спасу.
    Життя вселенське на кону…

    Дивлюсь на пальці й наче бачу
    ці миті вічної ріки.
    І сподіваюсь на удачу,
    щоби не меншало руки…

    07.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (4)


  39. Володимир Бойко - [ 2017.11.08 10:41 ]
    * * *
    Послужили і вашим і нашим,
    І Всевишньому і сатані,
    І Союзу, й Вкраїні, і Раші,
    Але завжди були на коні.

    Лиш про власну піклуючись шкуру,
    У провладну вросли вертикаль.
    Отакі політичні фігури
    Україною правлять.
    На жаль.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  40. Любов Бенедишин - [ 2017.11.08 10:53 ]
    Мовчання
    На місці товчемся. Очікуєм шари.
    Лише на заклання – з тісної кошари.

    Зате жуємо, що дадуть… Все чудово!
    Ще меле язик, хоч відібрано мову.

    Навіщо нам небо, дзвінкі полонини?
    Всі мріємо стати шматком солонини.

    У смороді буднів дожити до свят…
    Криваві світанки. Мовчання ягнят.

    08.11.2017


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (17)


  41. Амадаре Наті - [ 2017.11.08 10:47 ]
    Помста
    Більше світ не здається ввічливим
    Не журись, він відплатить всім
    Ми його вже давно скалічили
    Замість просто життя у нім

    Він колись проти нас збунтується
    І прокинеться в ньому лють
    Він зруйнує все, що будується
    З смолоскипом піде на люд

    І хто ж рацію в цьому матиме?
    Чи ж судить його можем ми?
    Він нас доти вогнем лякатиме
    Доки ми не станем Людьми

    Пройдуть дні, і роки, і вічності
    Зітре в порох кров нашу час
    Ми забудем, кого скалічили
    Але світ не забуде нас...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  42. Козак Дума - [ 2017.11.08 10:26 ]
    Полиновий дзвін
    Пливе степами полиновий дзвін,
    в повітрі запах ладану витає,
    донині Україну не лишає,
    десятиліття не стихає він…

    І досі пам’ять мозок люто рве –
    голодні діти все перед очима…
    Та неприродна, нелюдська картина
    як лемешем чіпляє за живе!

    Свята земля дідів моїх, батьків,
    благословенний Велесовий краю,
    з моїм народом разом розпинають
    тебе кати вже протягом віків!

    Народе мій, чому засумував?
    Згадай свої звитяги незабутні!
    Своїх дітей не виведеш в майбутнє?
    Невже навіки буйні крила склав?!.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (4.97)
    Прокоментувати:


  43. Неоніла Гуменюк - [ 2017.11.08 09:22 ]
    Він був Людиною
    Світлої пам"яті творчого наставника
    Михайла Гуменицького.

    Від нього я навчилася
    Володіти словом,
    Прекрасне вміти бачити
    Й відтворювать у віршах.
    Він завжди був Людиною,
    Допомогти готовий
    Порадити, розрадити
    У горі та утішить.

    Та доленька відміряла
    Йому занадто мало,
    Не встиг в життя він втілити
    Всі задуми свої.
    А зерна ним посіяні
    Так рясно проростали
    І родять щедро віршами
    У серденьку моїм.

    Він професійний журналіст,
    Поет також від Бога
    І мудрий вчитель також був,
    Умілий керівник.
    До всього був у нього хист,
    На жаль земна дорога
    Завершилась на пів щляху,
    Багато він не встиг.

    Але все те, що створене
    Ним за життя коротке,
    Ніколи не забудеться,
    А житиме в серцях
    Тих, хто пліч-о-пліч йшов із ним.
    А його світлий образ
    Світитиме, мов сонечко
    Для кожного із нас.

    2017 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2017.11.08 02:02 ]
    Прощальний сонет
    Дорогі друзі! Видавництво "Харків. Майдан" друкує нині мою нову книгу - по суті - здійснилася мрія, про котру я мріяв усе своє поетичне життя - вдалося підкорити вершину найскладнішого жанру поезії - сонета - написати корону сонетів "Світло кохання", присвячену моїй дружині Раїсі.* Директор видавництва "Майдан" Анатолій Стожук допоміг знайти мені поважного критика - професора знаного харківського університету ім. Каразіна, академіка Ігоря Михайлина, який написав передмову до моєї книжки. Ось два уривка з неї:
    "Найвищим виявом поетичної майстерності є корона сонетів, яка складається з п’ятнадцяти вінків сонетів, що розвивають спільну тему. Це суперскладна мистецька споруда: на неї поширюються правила творення вінка сонетів; усіх творів має бути 225 (15 * 15), причому останній вінок повинен складатися з магістралів попередніх чотирнадцяти вінків сонетів.
    До появи корони сонетів «Світло кохання» Ярослава Чорногуза українська і світова літератури цього жанру не знали. Не могли його опанувати з огляду на його унікальну складність. Нещодавно сумський поет Юрій Назаренко у книзі «Королівський вінок сонетів» (2004) зробив спробу подолати цю вершину. Але його твір, цікавий сам по собі як експеримент, не відповідав низці канонічних жанрових вимог до корони сонетів. Тож і спроба не може вважатися успішною. Вершина лишилася не подоланою. І лише відтепер можна сміливо говорити про її підкорення.
    Читача чекає видатний твір нашої сучасності, якому сама його жанрова природа забезпечила місце в історії літератури. Це перший в історії української і світової поезії твір, виконаний у жанрі канонічної корони сонетів. Водночас це - цікава, наповнена внутрішніми пригодами, поема про кохання, яка попри архіскладну форму, досить вільно, легко читається і сприймається. Відображаючи індивідуальний досвід поета, вона репрезентує загальнолюдську інтерпретацію цього почуття, а відтак надає можливість кожному читачеві впізнати себе в закоханому ліричному героєві."** Кінець цитати.
    Так, сталося, що я не встиг познайомитися з тим, хто написав такі вікопомні скрижалеві слова про мою скромну працю. Два дні тому, 4 листопада, на 65-му році життя майстер критичного слова, чудова людина Ігор Леонідович Михайлин відійшов у вічність. Вічна пам"ять йому, земля пухом, хай легенько йому спочивається на луках Сварожих. В пам"ять про цю золоту людину у мене народилося кілька рядків, звичайно ж у формі сонета. Додаю також портрет Ігоря Михайлина:


    Мій критику, не чув од вас хули…
    Чарівна осінь тихо сльози ронить.
    Благословили в світ мою корону
    І в засвіти із яви відійшли.

    Думок дозрілих виноградні грона…
    Вони – немовби мудрості посли.
    Із них високі замки Ви звели,
    То людяності й сонця бастіони.

    Напевне порадіє сила зла –
    Не житиме шляхетний лицар далі!
    Та промінь Ваш душевного тепла

    Народить світлу сотню із печалі.
    О велете письмового стола,
    За Вами плачуть Вічності скрижалі!

    6.11.7525 р. (Від Трипілля) (2017)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  45. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:30 ]
    Соняхи

    А вони не сходять,
    Мимо мене женихи,
    Подружок проводять!
    А зі мною не ідуть,
    Може я не гарна,
    Та ж нівроку, там і тут,
    Панночка шикарна!
    Маю файненький город,
    Файно обробила,
    В грядках ніжиться осот,
    Лобода вродила!
    У хатині павуки,
    Придане сплітають,
    Глянуть в вікна парубки,
    Через тин тікають!
    У колодязі відро,
    Ввечері втопила,
    Втік Данило, втік Петро,
    Так і не зловила!
    Посміхалась через тин,
    Я сусіду Гнату,
    Тільки Гнат той не один,
    В нього жінка клята!
    Напекла я пиріжків,
    Пригостила Гриця,
    Тепер Гриць той без зубів,
    Мене сторониться.
    Сватам шила рушничок,
    Поколола пальці,
    Зробив тато з гілочок,
    Косорукі п'яльці.
    Мама голочку дала,
    Голка тупа, ржава,
    Ще й селом чогось пішла,
    Нехороша слава.
    Не вродили соняхи,
    Не дозріли сливи,
    Ох, не люблять женихи,
    Мене, нещасливу!
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:35 ]
    Я-- ваш Авель


    Мене Каїн учора убив.
    Та не треба, Не плачте за мною,
    Я у музиці нині ожив,
    Для вас піснею став весняною.

    У художника серце моє,
    Що чаклує всю ніч над мольбертом,
    Воно віршом поета стає,
    Із простим всеосяжним сюжетом.

    Пілігримом я йду крізь світи,
    Людям зорями душі тривожу,
    Зерням в кожній із них прорости,
    Навіть в брата-убивці я зможу...

    Неможливо інакше мені,
    Неважливо, що я був убитий,
    Я на світлій живу стороні,
    Я ваш Авель. Зі мною вам жити...
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:54 ]
    Вишивала долю
    Колись Мар’яна вишивала долю,
    На полотні, що виткала сама,
    Із тих льонів які синіли в полі,
    І її пісня линула сумна.
    Про тополину згублену з навіту,
    Про край умитий росами-слізьми,
    На полотні стелилось стигле літо,
    Світило сонце, гримали громи.
    Цвіли волошки в жовтому колоссі,
    Краса і хліб – національний код,
    Злітала пісня усе вище в просинь,
    На полотні і в пісні жив народ.
    Горіла свічка на вікні до рання,
    І звеселявсь тканини білий шмат,
    Сорочку шила милому Мар’яна,
    Щоб із дарунком встигнути до свят.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Надя Семена - [ 2017.11.07 22:16 ]
    Що сталось зі мною?
    Що сталось зі мною? Це осінь під ранок,
    Насипала срібла на цвіт хризантем,
    А серце стріпнулось як птаха-підранок,
    А в серці ожив призабутий той щем,
    Коли лише погляд і хоч на край світу,
    Коли лише слово й нема заборон,
    Метеликом знову на світло летіти,
    І знати, що крила опалить вогонь.
    Що сталось зі мною? Кохання всього лиш,
    Не бачу я інших пояснень, а ти?
    Закохуєш звично і звично полониш,
    Щоб потім сказати: прощай і прости.
    Що сталось зі мною? Це осінь минає,
    Минає кохання а може і ні,
    Останні листки вітер з клену зриває,
    Сьогодні ти знову наснився мені.
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Домінік Арфіст - [ 2017.11.07 20:36 ]
    пісенька сільського дурника (Блаженні пісні)
    не бусурмани... не звіро́та ми…
    у нас правічні на селі закони…
    від крові восени двори червоні –
    скотину б’ють для довгої зими…
    вишневі в небо випнуті дими
    коптиться свіжина і смалець ллється
    а я збираю трави для зими
    і тільки ледар з мене не сміється…
    забійник п’є телячу теплу кров
    хазяйка смажить парову печінку
    а я вишукую болиголов
    і шморгаю в торбинку материнку…
    корчую сухостій… шишки ношу
    для довгих вечорів і одиноких
    коли зберу під вечір дітлашню –
    усіх моїх сяйних і яснооких…
    горить вогонь і вариться питво –
    і денне молоко і вечорове –
    ясніють як Дитятку у Різдво
    журливі очі мудрої корови…
    і златорунне тулиться ягня
    увібраним у себе божим літом
    і дивиться чудесна дітлашня
    як янголи літають білим світом…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  50. Олександр Сушко - [ 2017.11.07 18:47 ]
    Хочу
    Люблю про інтимне писати,
    Жагуче іде на "ура".
    Знімаю з коханої шати,
    Вона прошептала "Пора...".

    Ручиці погладжують шкіру,
    Лопатки, опуклий задок.
    Худенька, ні крапельки жиру,
    Не збритий стирчить волосок.

    Втішаю жону сухоребру,
    Ритмічно хитається світ.
    Чуттєву розгачую греблю -
    Потилицю, перса, живіт.

    Панянка вдоволено крекче,
    Під лоба закочує взор.
    Коли ж обіймаю за плечі -
    Аж бризкає хіттю із пор.

    Нарешті дошкрябано спинку,
    Мочало на місце кладу.
    А я геть брудний, наче свинка,
    Вона ж, наче квітка в саду.

    Стрибаю до кралі у ванну,
    Приліг, наче мрець у труні.
    На вушко белькочу: - Кохана!
    Почухай півкулі й мені.

    07.11.2017р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.84)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   514   515   516   517   518   519   520   521   522   ...   1855