ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.02.15 16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.

***
А малорос на вухо не тугий,

Євген Федчук
2026.02.15 15:28
Про царицю Катерину Другу по Росії
Ще за життя говорили, що вона повія.
Хто тільки не був у неї тоді у коханцях,
Хто лиш не озолотився на тій «тяжкій» праці.
Її можна зрозуміти: чоловіка вбила,
Та єство своє жіноче нікуди ж не діла.
А цариця ж… Хто

Олена Побийголод
2026.02.15 14:17
Із Леоніда Сергєєва

Навколо багато накритого столу в очікуванні гостей походжають Теща з Тестем.

Теща:
Що оце?

Тесть:

Борис Костиря
2026.02.15 11:44
Мінливість травня тиха і примарна
Спалахує і гасне вдалині.
Мінливість травня, мов свята омана,
Що не горить в пекельному вогні.

Побачиш таємничий рух природи
В мінливості сезонів і дощів.
Так істина себе у муках родить

Юрій Гундарів
2026.02.15 10:46
Доброго вечора, шановні радіослухачі! В ефірі щотижнева передача «Особистість - поруч!» Сьогодні наш гість - переможець конкурсу короткого оповідання на таку всеосяжну тему, як «Мета мого життя», Іван Кочур. Зараз ми сидимо у затишній однокімнатній ква

Іван Потьомкін
2026.02.14 19:27
Слухаючи брехливу московську пропаганду, неодноразово ловиш себе на тому, що десь уже читав про це: що зроду-віку не було ніякої тобі України, що мова українська – це діалект російської... Та ще чимало чого можна почути з екранів телевізора чи надибати

Микола Дудар
2026.02.14 15:38
Здетонірував неспокій…
Аж здригнувся холодильник.
Недалечко, в кілька кроків,
А над ним пра-пра світильник…
Довелось порозумітись.
Ніч неспокю вже вкотре,
Головне, щоб не гриміти
І дотриматися квоти…

Ігор Шоха
2026.02.14 11:44
А наш великий воїн Скандербек
один за всіх воює й не тікає.
Він(ім’ярек)
сьогодні ще абрек,
та термін скороспечених минає.

***
А бевзям до душі усе супутнє

Світлана Пирогова
2026.02.14 11:05
Усе темнішає: і світ байдужий,
і ніч тривожна, і зими крижини.
Лиш місяченько, давній, добрий друже
нагадує минуле, щось дитинне.
Легким вражає світлом сонне місто,
Як охоронець душ і снів солодких,
Не маючи для себе зовсім зиску,
Освітлює дорогу

Борис Костиря
2026.02.14 11:01
Ні, не сховаєшся ніде
Від погляду німого ока.
Безжальний суд тепер гряде.
Крокує кат розлогим кроком.

Цей погляд пропікає скрізь
До серцевини, до основи.
Якщо існують даль і вись,

Адель Станіславська
2026.02.14 10:02
Стомлене серце торкається тиші.
Гупає лунко, мов дзвони церковні.
В дотику тім прокидаються вірші
І лопотять, мов дощі підвіконням.

Стомлений день витікає у вечір
І мерехтить межи тиші свічею...
Ніч опадає на стомлені плечі

Віктор Кучерук
2026.02.14 07:23
Не сидить незрушно в хаті
Невиправний мандрівник, -
По чужих світах блукати
З юних літ помалу звик.
Не зважаючи на пору,
Та не дивлячись на вік, -
Рюкзака збирає скоро
Невгамовний чоловік.

М Менянин
2026.02.13 22:12
Хто ще про людей цих напише?
Чиї душі плачуть від ран?
Касатий, Наглюк і не лише,
Нагорний. Тупіца, Таран…*

Колись на вокзалі у Мені –
для рук вантажі в ті літа,
а поруч і в’язи зелені,

Лесь Коваль
2026.02.13 20:45
Не слухай інших - слухай тупіт степу
між веж курганів і хребтів валів,
що бє у груди перелунням склепу
й від крові вже звогнів, пополовів.
Вдихни на повні жар вільготи Яру
Холодного, як мерзла пектораль,
впусти його під шкіру барву яру,
наповни не

Артур Курдіновський
2026.02.13 18:42
Кілька місяців. Кілька життів
Я прожив, загубивши єдине,
Де в роси найчистіші краплини
Свято вірив. І дихав. І жив.

Мерехтіння вечірніх зірок,
Мов пронизана сумом соната,
Та, яку я не зможу зіграти,

Юрій Лазірко
2026.02.13 16:55
як тихо
я сплю
сонце ляга
на ріллю

небо
пошите з калюж
стежкою в’ється

Юрій Гундарів
2026.02.13 14:57
Столиця України знову під шквалом ракетних ударів.
Тисячі киян у п‘ятнадцятиградусні морози лишилися без тепла, без електрики, без води.
У ХХI столітті варварськими методами чиниться справжній геноцид проти мирних людей - стариків, дітей, вагітних жінок

Пиріжкарня Асорті
2026.02.13 10:25
Протокол 01/02.2026 від тринадцятого лютого поточного року. Місце проведення — Головний офіс Спостерігається масив образів, в якому сакральні, космічні та наукові поняття не стільки логічно з’єднуються, як взаємно змішуються і розчиняються. "Миро" я

Борис Костиря
2026.02.13 10:21
Я бачу в полоні минулих років
Своїх сьогоденних знайомих.
Вони подолали великий розрив
Епох і часів невідомих.

Ну звідки вони там узятись могли
У зовсім далекій епосі?
Знамена і гасла стоїчно несли,

Олена Побийголод
2026.02.13 07:49
Із Леоніда Сергєєва

Починає світлий образ Тещі:
Ну, от і слава Богу, розписали.
Сідайте, гості-гостеньки, за стіл!
Ослін займе, звичайно, баба Валя,
якраз із дідом Петриком навпіл!

Віктор Кучерук
2026.02.13 06:43
Злісні ракетні удари
Горе раз-по-раз несуть, -
Запах дошкульного гару
Легко породжує сум.
Скрізь повибивані вікна,
Скрипи розкритих дверей, -
Нищать роками без ліку
Орки невинних людей.

С М
2026.02.13 03:10
Я – той
Ким він є, так само
Ти – той, ким я є
І ми всі разом

Бачте, свиня
Тікає від ножа
Або летить

Іван Потьомкін
2026.02.12 19:13
Заграйте, Маестро Перельмане ,
«Наспіви циганські» з Сарасате .
А поки настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту в моєму диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на

Сергій Губерначук
2026.02.12 18:03
У джунґлях я на тигра наступив,
і все довкола стало враз смугастим,
цей жах мене злякав і притупив –
сон зник – і в пащі я не встиг пропасти.

На ковзанах лечу по кризі я,
яка вже надломилася на краї;
ось ріже лід, ось-ось підводний яр –

Євген Федчук
2026.02.12 17:32
Серед степу в глухій балці багаття палає.
Утомився, зупинився козак, спочиває.
Коня пустив, хай пасеться – трави у достатку.
Сам сидить та на сорочці пришиває латку.
Вже подерлася сорочка, на тілі зіпріла.
Давно уже козаченьки в похід не ходили.
Нем

Борис Костиря
2026.02.12 11:59
Я піду крізь дощ, і град, і бурі.
Я піду крізь болі лихоліть.
Я піду крізь снігу кучугури,
Щоб пізнати глибину століть.

Я пройду випробування світу,
Пастку сатани, вогонь проклять,
Продерусь крізь зарості і віти,

В Горова Леся
2026.02.12 10:31
Мила подруго, сестро чи мамо старенька й недужа
У холодному домі, де зимно від вікон і стін,
У замерзлому місті, де небо тривогами тужить,
Там усе, що ти мала, поставила доля на кін.

Найрідніші твої опинились у кроці до прірви.
А усе, що бажалос

Микола Дудар
2026.02.12 09:18
Тужать не дужі… очі нужденних…
Боже, байдужі… гори консервних
Дико прикуті, зморені горем.
Прадід забутий без обговорень.
В сходах безсмерття панство панує,
А у конвертах старість сумує…
Тужаться дужі… тож небезпека?
Боже, байдужі… небом лелеки…

Віктор Насипаний
2026.02.12 09:03
Нині в класі про прикмети
Завели розмову:
Що це значить, як знайдеш ти
Враз стару підкову?

Всі мовчать. Один сміється:
- Певно, хитрість є там.
Бо мені чогось здається, -

Лесь Коваль
2026.02.11 22:42
Зима шаліла - її лютий половинив,
прохожі куталися, ковзали і грузли,
а ми щасливі у тенетах хуртовини
стояли осторонь від всіх.
Землею
Тузли.

З твоїх очей на білий сніг летіли іскри.

Ярослав Чорногуз
2026.02.11 19:48
Он засяяв сніг за віконечком,
Пішли іскорки у танок,
Народилося ясне сонечко –
Молодесенький Божич - Бог.

І надворі вже дні погожії,
Знову більшає білий день.
Прибуває нам сила Божая,

Юрко Бужанин
2026.02.11 12:29
Арчі —
мій малий читирилапий друг —
завершив свій ранковий ритуал
на газоні біля під’їзду.
Потім він подивився на мене
цими вологими очима,
у яких —
і любов, і виклик,

Тетяна Левицька
2026.02.11 11:23
Про ідеал, мій друже, не пишіть —
дурман ілюзій в полисках звабливих.
Немає цвіту в змореній душі,
це Вам здалося, що я особлива.

То Ви мене намріяли з пісень,
зліпили із фантазій феєричних.
А я скажу відверто Вам, лишень,

Борис Костиря
2026.02.11 10:18
Чи може бути
обличчя мовчання?
Обличчя у того,
у чого його не може
бути за визначенням.
Обличчя мовчання -
це лице пустки,
це хмара накуреного диму

Артур Курдіновський
2026.02.11 03:35
Невиліковний біль уже не вщухне.
Всі вірші, від початку до кінця, -
Естетика прокуреної кухні
Та сповідь непочутого мерця.

Метафора - мов порція отрути,
А цілий твір - отруєне вино.
Спостерігає чорним оком лютий,

І Ірпінський
2026.02.11 02:24
На кухні маленькій сиділа зима,
І в спальні, в вітальні... Усюди
Така безпардонна, здавалося аж,
Що в гості прийшли саме люди

Та як без ключів і без дозволу та
В будинки вкраїнські проникла?
Яка ціль візиту, причина, мета?
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Стейсі Стейсі
2026.02.14

Вадим Структура
2026.02.07

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сонце Місяць - [ 2016.10.16 22:48 ]
    Nove ( XIII)
     
    За мить одну піднесемо знамена
    & рушимо іще в неясну путь
    що карта випадкова некраплена
    як ми не підемо ~ за нас візьмуть

    У кінотеатральнім балагані
    пасати чи мусони кокс & брют
    манірні танцюристи мов останні
    злі клоуни котрі все осміють

    Але не переймайся тим о брате ~
    до будь~ чого призвичимось, а тут
    се запросто зникати & вмирати


    Безкрає небо хмари
    ледь торкнуть




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  2. Лариса Пугачук - [ 2016.10.16 21:12 ]
    Прокатна контора
    Надумалося якось зодягнутись –
    Щоб вийти в білий світ,
    Зустріти нових друзів, усміхнутись,
    Промовити – привіт.
    Почула, що в єдиній лиш конторі
    (Монополізм цвіте)
    Вбирають душу в одяг непрозорий –
    У тіло, що пусте.
    Пішла туди, щоб вибрати пригідне,
    Побачити ціну,
    Примірки поробити необхідні:
    А раптом не вдягну.
    А там сказали, що ціни немає.
    Примірка надпроста –
    Заплющуй очі і бери, що скраю.
    … Беру в мішку кота.

    Оце то влипла я по самі вуха –
    Насправді, в щось в’язке.
    Навколо темно, мокро – і задуха,
    Та добре, що мілке.
    Тихенько так і тепло – можна жити,
    Бувало гірш не раз.
    Що двері щільно начебто закриті –
    То з часом знайдем лаз.
    Пригрілася, так добре якось стало,
    Залишусь тут навік.
    Та раптом щось навколо розірвалось,
    І кинуло в потік.
    Несе мене кудись та тисне люто,
    І судороги тнуть,
    За голову хтось взяв і так вже крутить,
    Що відірве, мабуть.
    І світло в очі б’є нестерпним болем,
    І ззаду також б’ють.
    Я криком голосним вітаю волю
    І починаю путь.

    Про те, як йшла, розказувать не буду,
    Кудою і куди.
    Всього було, стрічались різні люди,
    Спливло води… води…
    Я тіло берегла, щоб повернути, –
    Оренда все-таки:
    Ні-ні питтю, курінню, бо ж отрута –
    Бувають диваки.
    Та з часом помічати стала речі
    Незвичні і чудні,
    Згинатись вниз намірилися плечі,
    Та й не вони одні.
    До арендованого тіла звикла,
    Вже стало, як своє,
    Бажання повертатися десь зникло,
    Свідомість повстає.
    ...Ось і ціна висвічується чітко –
    Життя беруть взамін:
    Все, що пройшла, від мітки і до мітки,
    А тіло йде на тлін.

    Хоч ти кричи, хоч плач, хоч скач, а підеш
    Туди, де голим був.
    Останнього свого земного сліду
    Ніхто не обминув.
    Хоча не вічні – правду кажуть люди,
    У них прислів’я є:
    Береш чуже, а віддавати будеш
    Вже не чуже – своє.
    Та з часом ти, забувши обережність,
    У чергу станеш знов
    За новим тілом – видадуть яке вже,
    І знову стрімголов
    Ти у Життя влетиш……………………………


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  3. Любов Бенедишин - [ 2016.10.16 20:26 ]
    Осінь інша...
    Все на статки - копійка і цент:
    Тут парча заяскріє, там - люрекс.
    Літо граючись дбало про все,
    Шелестіли зелені купюри.

    ...Осінь - інша. Сльоза і сльота.
    І загублена стежка до раю.
    Розпустила багатство за так:
    Мідяки на узбіччі збирає.

    16.10.2016


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  4. Домінік Арфіст - [ 2016.10.16 16:48 ]
    нині не та Ітака...
    нині не та Ітака –
    дім Одіссею пастка…
    пустка… забута казка
    хлопчика Телемака…

    в тугу закута гавань
    зорями гаснуть звуки…
    тче Пенелопа саван –
    нікуди діти руки…

    не журавлі – синиці…
    лук не дрижить в долоні…
    висохли колісниці
    і розжиріли коні…

    спить під пісками Троя…
    сон її вічним буде…
    йшли в Іліон герої
    а повернули – люди…

    тижбою усією
    в землю роки відходять…
    весело Одіссею
    тільки угледить воду

    хай Посейдон карає
    човника б’є і вертить –
    Час і той помирає
    ні з ким грати в безсмертя…

    хай же Еол сміється
    віє в лице – не в спину
    радісно стрепенеться
    темним крилом Афіна…

    в радості і у горі
    еллінові і богу
    мариться тільки море
    тільки туди дороги
    де Одіссей-бездомність
    де Одіссей-безпечність
    де Одіссей-бездонність
    безум… і безкінечність…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  5. Іван Потьомкін - [ 2016.10.16 15:34 ]
    Сукот
    Судилось їм нести йоре Святій Землі.
    Тож поки в куренях з галуззям замість даху
    Юдеї згадують минуле свого дому,
    Долаючи і біль, і неймовірну втому,
    Хмари крильми гуртують птахи.
    Щороку виряджає їх Всевишній,
    Щоб пораділи праведні і грішні.
    -----------------------------------------------------
    Йоре – перший осінній дощ, який починається саме в Сукот (Кущі). Одне з трьох заповіданих Всевишнім свят, що закінчується Сімхат Тора – радістю нового читання Тори (П'ятикнижжя).



    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  6. Світлана Майя Залізняк - [ 2016.10.16 11:40 ]
    Містечкове
    1

    Знаємо: буде краще.
    Віримо в дружбу-мир.
    Кожного дня у ящик
    Лізе під "геть!" кумир.

    Щось нам твердять усоте.
    Пасіонарно йдеш.
    Ось джерґотить босота,
    Б`є під дубами креш...

    Бабці, немов пінгвіни.
    Гелікоптерів шум.
    Осінь.
    Рахманно.
    Тлінно.
    Млосний опіум-сум.

    І не врятує втеча.
    Не проживеш десь там.
    Бачиш Рибці лелечі...
    Фото на Instagram.

    2

    Сумка не для маршрутки.
    Кепі а-ля франсе.
    Натовп гойдає чутку...
    Хто нас усіх спасе?

    Це баттерфляй безводний.
    Фаза від себе... вдих...
    Вірять у плов голодні
    Біля ковбані лих.

    Пси "Свіжину" обсіли,
    Щось у очах таке...
    Наче й воли ревіли...
    Гейші дали саке.

    Стели...
    Каштани стиглі,
    Флаєри - зусебіч.
    Золото й мідь у тиглі.
    Вірші-крилатки. Ніч.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.77) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  7. Вікторія Торон - [ 2016.10.16 08:19 ]
    За Вашим часом це було вже пізно
    За Вашим часом це було вже пізно.
    О тій порі не слід було дзвонити,
    та я дзвінок так довго відкладала,
    додаючи годин отой десяток.
    І мала я одне лиш запитання —
    чи Ви мій лист одержали останній
    (листи чомусь так часто не доходять,
    а надто ті — з поштівками чи фото...).
    І я почула Ваш старечий голос —
    розгублений, хоч Ви іще не спали.
    Мені здалось, що Ви мене, далеку,
    неначе й не одразу упізнали,
    а потім засоромились, і стиха,
    із поспіхом догідливим, сказали:
    «Так, так, одержав лист, усе в порядку.
    Як справи, чи усе у тебе добре?»
    І потім, коли трубку я поклала,
    сиділа я спустошена, роздерта
    на клаптики свідомості, в якої
    не стало лету. Все зійшло на шелест
    сухого листя, і у нім гуділа
    зненацька усвідомлена реальність...
    Я Вас втрачаю — мій, з дитинства, друже!
    Я Вас втрачаю — рідний мій знайомцю,
    що був містком для мене в світ дорослих,
    чий погляд був — ясного оксамиту
    запрошенням у чоловічу ніжність
    (хоч не лише — збагнула я — для мене,
    але й мене також вінчав на царство!..).
    Що буду я у світі цім робити,
    без Вас, мій світлий лицарю любові,
    що поклонявся загадці жіноцтва
    усюди, хоч би де її побачив?..
    Як далі мені йти по цій дорозі
    до тої віхи, позначки чи миті,
    де далечінь між датами народжень,
    уже не означатиме нічого?
    Чи варто йти, як Вас не дожену я,
    коли дійду, то Вас уже не буде,
    перехилюсь за край лункої прірви,
    гукатиму — та Ви не обізветесь.
    О бідний мій, невірний, любий друже,
    стою на місці — і біжу за Вами...
    Чому я так невдало подзвонила?
    За Вашим часом це було вже пізно...

    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.15 21:35 ]
    У мерехтінні тихому води
    У мерехтінні тихому води
    Над озером сиджу в холодну пору,
    Немов свою лікую душу хвору,
    За ліками приходячи сюди...
    У мерехтінні тихому води.

    Легесенько висвистує пташина,
    Мені позує просто на гіллі,
    Немов мої розсмоктує жалі…
    Слова утіхи, мила, говори-но…
    Легесенько висвистує пташина.

    Вже розмиває сутінню тони
    І холодком все дужче повіває
    Уся краса засмученого гаю
    У спокої вечірньому втони,
    Вже розмиває сутінню тони…

    15.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (14)


  9. Сонце Місяць - [ 2016.10.15 12:34 ]
    міжкласове
     
    занадто дорога ціна
    горять багаттями багатства
    в останній плебс іде у наступ
    війна небесна & земна

    не феєрверки стародавні
    абсентові фатаморгани ~
    ми завжди будем ворогами
    нікого не забудем амен




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  10. Юрій Лазірко - [ 2016.10.14 23:23 ]
    я живий
    не питай
    лебідко
    не питай
    звідкіля
    у слові гіркота
    то згоріли
    вчора при зорі
    побратими вірні
    і старі

    не розвіють попелу
    вітри
    самота
    не ділится на три
    і душа
    шукає вороття
    мов сурми
    на полі бою
    стяг

    я живий
    кохана
    я живий
    а на серці
    ями
    і рови
    і плече
    якого вже нема
    все пече
    бо дихає війна

    щоби маки
    в небо проросли
    ти у храмі
    свічку запали
    там їх поле
    по дорозі в рай
    там для болю
    непочатий край

    зачекай
    сльозинко
    зачекай
    янгол поруч
    куля не ляка
    мало пекла
    нашим ворогам
    помолися
    мила-дорога

    помолися
    за простих солдат
    за полеглих
    без імен
    і дат
    хто зі смертю
    часто
    сам на сам
    простягає руку
    небесам

    4 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (6)


  11. Володимир Бойко - [ 2016.10.14 21:23 ]
    Партизанська бесіда (пісня на мотив «Червоної рути»)
    Ти признайся мені, чи ще пам'ять лишилась,
    Як у чорних лісах комуністів ми били,
    Може десь у ярах, там їх кості погнили,
    І розрили вовки їх погані могили.

    Приспів:
    Червона стерво, утікай з України,
    Час останній комуни надходить, повір.
    Хлопці Степана, старого отамана,
    В бій останній спускаються з гір.

    Б'ють гармати в лісах, у дібровах зелених,
    Комуністів тіла загойдались на кленах,
    Скрізь по селах й містах – це не сон і не мрія,
    Наче вольності птах, тризуб наш майоріє.

    Приспів:

    1976


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  12. Ольга Паучек - [ 2016.10.14 20:29 ]
    ***
    Хоч у солдата
    Вдача чуттєва,
    Ніжно-шовкова,
    Ніби тюльпан
    В голосі - мужність,
    В погляді - сила
    Син України
    Гордий Богдан.

    Захист Вітчизни
    Праця щоденна,
    Дітям розваги,
    Ласка й любов,
    Любій дружині
    Зіроньку з неба,
    Вдячність синівська
    До настанов.

    Чому в душі він
    Пан делікатний?
    Бо у любові
    Жив, у теплі
    Батько і мати
    Сину віддати
    Зуміли волю
    Й серце в добрі.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  13. Олена Малєєва - [ 2016.10.14 20:05 ]
    Друже, тримайся...
    Друже, тримайся, чуєш?
    Я знаю так, як ніхто,
    Як важко втримати всесвіт,
    Сповнений хибних думок.
    Друже, тримайся, осінь
    Заглядає в зіниці широкі...
    Вдягни окуляри темні,
    Просто рахуй кроки.
    Друже тримайся: важливо
    Лишитися зараз і тут,
    Хоч так заманливо виглядає
    Порожній й глухий кут.
    Друже, тримайся, чуєш?
    Ти не один, це точно,
    Хоч всі найближчі тебе
    Загнали у коло порочне.
    Друже, себе з трясовини
    Слід самому витягати.
    Не треба шукати винних -
    Просто виходь за грати.
    Тюрма ця не є довічна
    І строк лиш від тебе залежить.
    Друже, тримайся, чуєш?
    Сили твої безмежні.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (3)


  14. Василь Мартинюк - [ 2016.10.14 12:49 ]
    Ти говори

    Ти говори, ти говори,
    А я затихну, занімію,
    І перервати не посмію
    Тебе. Мою надранню мрію,
    Мою незвершену надію
    Далеку. З юної пори.
    Ти говори, ти говори.
    Я буду слухати твій голос,
    І наче сто зерновий колос,
    Душа здійметься догори.
    Ввіллється в душу нова сила,
    Тією піснею що мила,
    І новий пил і нові весни,
    І фіолет очей небесний,
    І я втону до решти в нім.
    Ти говори, я маю право,
    Ще осяйнутись золотаво,
    Мов сонцем, поглядом твоїм.

    2016р.



    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Лариса Пугачук - [ 2016.10.14 10:35 ]
    Пізня породілля
    Осінь розродилась листячком кленовим.
    Дощ, як плідні води, з лона їх виносить.
    І наркозу запах легкополиновий
    Осідає тихо породіллі в коси.

    А вона в нестямі кличе сильний вітер,
    Щоб розкрив обійми і заніс в діброву,
    І тужливо мжичить – діти мої, діти,
    Наче заспівати хоче колискову.

    Розметались вихрем породіллі коси,
    На притихлу землю опустилось листя:
    Кольорами щастя розродилась осінь –
    Пізня породілля, матінка пречиста.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (6)


  16. Сонце Місяць - [ 2016.10.14 04:18 ]
    Nove ( XІI)
     
    у лікарні із жовтим фасадом
    один кат умирає у сні
    лікарі його мовчазні
    але що сумувати за катом

    метушню закривши з кадавром
    & маніпуляції всі
    реєструють у вічності
    відсьогодні пребуде за кадром

    де немає знайомих & путніх
    ані вулиць, дівичок ані
    де не сяють трагічні огні

    у могилу де сам він на дні
    регулярно кидають наступних
    він обійме усіх, чом би й ні




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  17. Наталя Мазур - [ 2016.10.13 23:11 ]
    Старе таксі
    Осінній день. Поволі сипле сніг.
    Обабіч шляху вижовклі тополі
    Скидають шати на омет доріг,
    А снігом засипає їх поволі.

    Старе таксі біжить німим шосе,
    І пісня із динаміка в салоні.
    Розмова тиха двох - про те, про се,
    Хоч тягнеться долоня до долоні.

    На шклі малює сніг штрихи косі,
    І я відповідаю вряди-годи.
    Спішить старе, пошарпане таксі,
    І час виходить.Час уже виходить.

    13.10.2016р.




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.53) | "Майстерень" 5.75 (5.64)
    Коментарі: (6)


  18. Серго Сокольник - [ 2016.10.13 22:33 ]
    Експресивний акт*** ( 16+ )
    ***Вірш експериментаторський. Авторські знахідки. Трохи хуліганисте

    Сріблястий місяць хмарку обійняв
    Своїм серпом, і стиснув невблаганно,
    Як ще ніхто... Лиш я тебе стискав
    В своїх обіймах так, моя кохана!..

    І я всю ніч жагу дівочу пив,
    Нічний кажан, крилом торкнувши шию...
    Я пив сьогодні, наче кров упир
    Твоє кохання, о моя повіє!..

    Скінченність входжень.... Може, й нескінчен-
    Не з"єднання роз"єднань без упину-
    Це так нечемно... Ах, який нечем-
    Ний я господар, о моя рабине!

    Ти віддаєшся вся. І весь небес-
    Ний світ в очах на мить неначе меркне,
    Як я в тобі... Пробач, не можу без
    солодкого... Моя ти, блін, цукерка...


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116101301089


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  19. Петро Дем'янчук - [ 2016.10.13 18:41 ]
    Вінок
    Одному і сльози рідні
    Одному і сонце лід
    Одному і жар у січні
    Одному метілі в слід

    Де у парі більше здатні
    Де у парі там і рай
    Коли разом там і власні
    Один з одним у розмай

    Майте здатність , обирайте
    Не цурайтесь помилок
    Тільки ваше вас і знайде
    Заплете серця в вінок.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Петро Дем'янчук - [ 2016.10.13 18:43 ]
    Відлуння
    А на прощання він співав
    З її душою танцювавши
    Від серця серце відривав
    Від болю з відчаю пропавши

    Від того дня й до нині так
    Не гріє сонця промінь ніжний
    Не б*ється в грудях вальсом в такт
    Все огорнуло в сивий іній

    У погляді глибоких дум
    Є розуміння неосяжне
    Не повернуть мелодій тих
    Не гине в пам*яті кохане.
    2016 рік.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  21. Адель Станіславська - [ 2016.10.13 15:14 ]
    Світи оці -повік не заплести
    Мені тебе не зрозуміти. Ні...
    Мені - твоєї миті не прожити.
    Не звідати й не бачити вогнів,
    якими вщерть єство твоє напите.

    Тобі ж не знати мого серця щем,
    Тобі - себе не краяти шматками...
    І не вмивати світ гірким дощем
    Очей, "безжурно" всміхнених роками...

    Світи оці - повік не заплести.
    Світи такі подібні й геть далекі...
    Як споришево й стеляться мости
    у душу, то всихаються від спеки...

    2016



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (3)


  22. Адель Станіславська - [ 2016.10.13 15:44 ]
    Колись
    Колись умовкнуть всі мої думки.
    Слова, тривоги, болі і печалі -
    перетечуть миттєвості в роки...

    Їх намистин порепані коралі
    відтиснуть в собі все моє буття
    і часоплином змиються видіння...

    То, може, в тканім клапті вишиття
    змережить хтось узір моєї тіні,
    як раптом перейду в судьбу чиюсь
    родинним геном крови молодої...

    Я небуття в прийдешнім не боюсь -
    Боюсь буття нетребності живої...
    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (1)


  23. Володимир Бойко - [ 2016.10.13 14:40 ]
    Клене мій опалий (переклад з С. Єсеніна)
    Клене мій опалий, клене зледенілий,
    Чом стоїш, схилившись, в заметілі білій.

    Щось почув нового? Щось угледів раптом?
    Край села неначе вийшов погуляти.

    І, мов п'яний сторож, вибрів на дорогу
    Вгрузнув у заметі, приморозив ногу.

    Я і сам щось нині рівновагу втратив,
    З дружнього застілля не дійду до хати.

    Там вербу уздрів я, там сосну примітив,
    В сніговій завії заспівав про літо.

    Сам собі здавався я таким же кленом,
    Але не опалим, а буйнозеленим.

    Втративши пристойність – море по коліна,
    Обіймав берізку, як чужу дружину.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (4)


  24. Іван Потьомкін - [ 2016.10.12 16:43 ]
    Судний день

    Раз на рік таке на Святій Землі бува:
    Дорослих на вулиці майже не видно
    (Із синагог покаянні подають голоси).
    Крім амбулансів, що пропливають вряди-годи,
    Од машин на шосе цілковите затишшя.
    Тільки велосипеди й ролики всіх мастей
    Мчать без остраху крутосхилами Єрусалима.
    Ще не набрала гріхів дітвора -
    Отож, цей день для неї неабияке свято.
    Таким він стане,запевняли пророки, для всіх,
    Як Месія на Землю нарешті зійде.
    Та посланця Всевишній зумисне не шле ,
    Бо не каяття чека, а безгріховності.
    Але невтямки поки що тим, кого Він обрав
    Повсюди нести в чистоті Свої помисли...
    ...Тільки-но скінчиться напружений Судний День,
    Як не Всевишній,а Сатана диктуватиме вчинки.




    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (5)


  25. Мирослав Артимович - [ 2016.10.12 14:55 ]
    Крок до зірок (карпатський іронічний шлягер)
    М'ясо шкварчить, капле у жар жир –
    Ось і шашлик, тільки на двох, ох…
    Тож не зівай: швидше за ніж – ріж,
    От смакота – входимо в раж аж!

    Запах і дим лоскітно в ніс вліз,
    Слинка тече: миттю шашлик зник.
    Чарку б іще , але до дна – на!
    Гори простять – тут просто рай, знай!

    А як махне віями віч ніч –
    Пам'ять згада пристрасний секс-екс,
    В юність на мить вихлюпне час нас –
    І ув’ємось її крильмѝ ми.

    Зникне нараз плетений пліт літ,
    Десь у душі скресне жага: «А-а-а!..»
    І у пітьмі зблисне набіл тіл,
    А із грудей рине дощем щем.

    Ще б тільки мить, вже до зірок – крок,
    І упірне спрагла душа в шал…
    Доки займе нас у полон сон –
    Ми ще таки злинем до зір – вір!

    30.09.2016


    Рейтинги: Народний 5 (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  26. Сонце Місяць - [ 2016.10.12 02:02 ]
    Nove ( VI)
     
    як стій, мітологічна тінь
    прокреслює осінній сплін
    із тих що звірі ~ пів~ птахи
    отак поплутав біс лихий

    прикраса до гробниць старих
    на власні очі бачив їх
    непереможний фараон
    котрий з кинджалу їв хамон

    а танцівниці животів
    змагалися як він хотів
    & карлики позмінно там
    курили тіням фіміам









     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Віктор Кучерук - [ 2016.10.11 10:54 ]
    Наспівуючи пісню
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
    Незабутньої пісні мотив,
    Як по дивному знаку лунає,
    Відчуваючи серця порив.
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”,
    Бо інакше тоді б не співав
    Про веселку, що втішно палає
    Над імлою дніпрових заплав.
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”
    За прозорість безмежну світань, –
    І за те, що в обійми приймаєш
    Вірних друзів завжди без вагань.
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
    Мов реліквію давню й святу,
    Що минуле й майбутнє єднає
    У стобарвну життя повноту.
    “Я люблю тебе, рідний мій краю…”, –
    Вишгородська моя сторона,
    Ти зродилася в серці розмаєм
    І в душі розквітаєш сповна.
    10.10.16


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  28. Петро Скоропис - [ 2016.10.11 10:04 ]
    З Іосіфа Бродського.
    Відмовою в ліку скорботному – жест
    щедрот – скупієві на ролю! –
    стискаючи простір в подобу розхресть,
    де сіпався плазом од болю,
    що смертно упитий кравець, у чаду,
    як латку на пірване плаття,
    зі спудів твоїх горизонтів кладу
    на відрух лукавий закляття!

    Провулки, задвірки – числом без кінця,
    баюри, пустир, палісадник, –
    любові твоєї майбутні місця,
    давно, як трагедії задник,
    омешкав я так, що бодай тобі з ким
    не випало зводити ложе,
    все вийде, як храму на крові взнаки,
    безплідністю спільною схоже.

    Прийми безвідсотковий мій чистоган
    розлуки на шлюбних голубок!
    За кращі часи піднімаю стакан,
    як п’є інвалід за обрубок.
    Життю попускаючи узи-вузли,
    лишися і з ним солідарна:
    не м’якше собі в поголосках стели,
    як листя мені календарне.

    І мертвим я буду нагальнішим для
    тебе, чим свічадо озерне:
    не діжде чистішої правди земля,
    за ту, яка зір і наверне!
    І виб’ється в колос утоптаний злак,
    і когут запіє послідній,
    і ширші зіниці круги позаяк,
    підуть по тобі, здаленілій.

    Як глушена риба, не чуючи дна,
    таким собі привидом требним,
    як тіло, зотліле раніше рядна,
    як тінь моя, дражнячись з небом,
    згукнеться у казна-якій стороні
    тобі, як бувалий месія,
    і корчитись будуть на кожній стіні
    у домі, де дахом Росія.
    Червень 1967


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  29. Юрій Лазірко - [ 2016.10.11 06:58 ]
    чарiвна скринька
    з вином
    і дном
    звіряю час
    з колін
    до п’ят
    побігла стрілка
    пішли собі
    у хміль
    від нас
    ці іменини
    понеділка

    в дощі
    згубився мендельсон
    води непевної
    лезгінка
    вона
    мій світ
    і світлий сон
    ця привідкрита легко
    жінка

    ці очі
    прихистки сови
    а губи
    ласощі пізнання
    для неї
    серця наловив
    у слові
    мало-що-гортаннім

    гортаю миті-сторінки
    напам’ять
    відстані всі вивчу
    наш камертон
    кришталь дзвінкий
    для стін чутливих
    злоязиччя

    існує тисяча причин
    себе
    у дотиках лишати
    назустріч ласкам ідучи
    по тілу
    звивами багатім


    між павутинками доріг
    одна веде мене
    де саме
    пра-яблуневим цвітом
    ліг
    кордон
    у сумнівах адама

    в тенетах
    ніжного туше
    відсутні ноти
    з перебором
    і я
    відкрив її
    уже
    цю скриньку щастя
    чи пандори

    хай
    недобачені
    кути
    а остороги
    недочуті
    ми
    краплі
    в музиці води
    перед вінчанням
    в каламуті

    3 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (13)


  30. Серго Сокольник - [ 2016.10.11 03:11 ]
    Без тебя. Памяти Светланы
    Догорающий вечер. Вдали
    Грань небес и земли покрывает
    Эфемерностью кисти Дали
    Свет луны... Я тебя вспоминаю...

    Свет луны... Ирреальности свет
    В отражении влаги туманной
    Как извечное ДА или НЕТ...
    Света... Светлое имя- Светлана...

    Здравствуй, милая! Грустно тебе?
    Обжилась?.. Или, может- хреново?
    Что ты кушаешь ТАМ на обед?
    Все же коливо схожее... С пловом...

    Без тебя опустела земля...
    Ты во снах появляешься редко.
    Я опять начинаю с нуля.
    Все с нуля... Нулевая отметка.

    Ветерок- словно тело твое
    Ощущением бархата кожи
    Прикоснется... А помнишь, живьем
    Мы ловили сердечные дрожи?..

    Как стелили нам ночи ковры,
    На лугу у реки до рассвета?..
    Этот пройденный Крым... Или Рим...
    Это гугл* нашей памяти, Света...

    Да, еще... Чем могу удивить?
    Что заехал сегодня подарок
    Я ребенку чужому купить
    В магазин канцелярских товаров?..

    Он не мой... И она не моя...
    Это песня, что так и не спелась.
    Ты прости, что я к вечеру пьян.
    Это- так... Чтобы сердце согрелось.

    *прим. ГУГЛ-и поисковик и число 10 в сотой степени


    © Copyright: Серго Сокольник, 2016
    Свидетельство о публикации №116101100883


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  31. Ярослав Чорногуз - [ 2016.10.10 22:14 ]
    Як тихо...
    Як тихо тут у будні дні,
    Ще й жовтень теплотою надить.
    Лиш чути здалеку мені
    Легенький шепіт автостради.

    На медом скропленій воді
    Тихенько рибка сум розвозить.
    На ніжну озера гладінь
    З дерев летять багряні сльози.

    Як хороше! В яснім гіллі
    Пташок розмовонька долине.
    Розвіялися думи злі,
    Немов спинилися хвилини…

    3.10.7524 р. (Від Трипілля) (2016)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  32. Ігор Шоха - [ 2016.10.10 22:20 ]
    Кросворд на одне ...о
    ***
    Кросвордами нікого не дивую.
    Але цікаво, що я ще почую,
    коли це означає: люте зло,
    ех – на початку, ій – посередині,
    та ну його уже к лихій годині,
    бо далі о!
    І на кінці,
    ...о.

    ***
    А темної ночі
    кацапія …хоче –
    варяга, Батия, мурло.
    А волі не треба.
    Вона є на небі,
    яке завоює
    ...о.

    ***
    Все, що украли,
    злодіїв не радує.
    І у Кремлі ненадійне кубло.
    Є тільки Пу!
    І н е в и н н а Кабаєва,
    що і її залишає
    ...о.

    ***
    І ніякі ми не вільні,
    і свободи не було.
    Та не ми у тому винні.
    Тільки – слава Україні! –
    підіймається
    ...о.

    ***
    Я посилаю есемеску,
    як Ваня діду на село:
    Пакуй валізи і бабло.
    Тебе чекає Чаушеску.
    І не затримуйся,
    ...о!

    ***
    Потоне у крові Росія,
    а з нею і її «месія».
    І марсіани з еНеЛО
    візьмуть кирюшу ієрея
    і меч рахітика Арея,
    що іменується
    ...о.

    ***
    Історія Раші не знає потопу,
    неначе його й не було.
    Виговського знаємо по Конотопу.
    Мазепу шануємо, як патріота.
    А що означає
    …о?

    ***
    Волають яничари та ізгої:
    – Немає України як такої!
    Аж небо голосами загуло:
    – Є Азм, і Яхве, і Михайло-воїн!
    Оберігають націю герої,
    а боягузи – зека і
    ...о.

    ***
    А у нашого Петі – чоло,
    а у мідного – щоки надуті.
    На коні він показує Путі,
    що бере і його у сідло.
    І побачила ненька,
    що Петя маленький,
    ну а Путя –
    велике
    ...о.

    ***
    А у Пе – ще малий, а у Пу – отакий!
    Є різниця на ціле кіло.
    А чужі язики,
    угадали, таки,
    що міняється Пе –
    на
    ...о.

    ***
    А на Росії всі аристократи:
    бойовики, злодії, бюрократи,
    усі, кому раптово повезло.
    Іде аристократія війною.
    Її веде конвоєм за собою
    його високородіє
    ...о.

    ***
    Великі істини зі сходу:
    немає України зроду,
    Європу бомбою знесуть,
    Америка іде під воду,
    на Рашу тропіки ідуть.
    Тому Америці на зло,
    рятує Азію
    ...о.

    ***
    А совдепія
    співає:
    – Бачу те, чого немає,
    чую те, що загуло,
    знаю те,
    що не було...
    Бутафорія линяє.
    Окуповує
    ...о.

    ***
    Воюють із украми урки.
    Це ОБееСЄ довело.
    Але Україні за муки
    Америка каже, – хелло!
    Європа викручує руки.
    Зате багатіє
    ...о.

    ***
    Його уже й Гаага не чекає,
    Обама! Й той руки не пожимає.
    Асад! І той чекає на бабло.
    Усім надокучає помело –
    нікуди невпіхуєме*
    ...о.

                                  2016



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (7)


  33. Роксолана Вірлан - [ 2016.10.10 21:12 ]
    Під п'ятим сонцем ( в орбітах честі)
    Під п"ятим сонцем вигорають землі,
    вугліє злото ветхих аннунаків.
    Oдвічні війни і боги отерплі...
    тоді та нині - ой, керваві ж маки.

    Перетягання шерхлого канату ...
    з одної гри верховні ляльководи.
    Росоли нафти, долярoві лати,
    притислі дулом воля і свобода.

    Распуті, путі, таті, сцени, рампи...
    копитопляс у рясах, гульки бестій...
    пришельці, мотлох будня, штампи, трампи -
    людині тільки й те, що вмерти з честю.

    Тече бабло судинами системи.
    Розп"ятий світ між заходом і сходом.
    Кохані люди! - де ж то ми? - a де ми?
    гамселять душу бізнеси, негоди...

    Клоновані раби кладуться в ланци,
    прочервлені реліґії брехнею -
    неначе і нема у світі націй,
    де не киплять пекельні епогеї.

    де б вечори стелились безберего,-
    мов щойно зняті з кросен ткання сині
    і в гущі зір яріла вишня Веги,
    і щоб сини - не в пам"ятника глині...

    Стоїть цивілізація в мілинах-
    випендрується, розпустила патли..
    Під п"ятим сонцем ділять Україну-
    на ласі кусні - горлищам ненатлим.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  34. Сонце Місяць - [ 2016.10.10 20:59 ]
    Nove ( XI)
     
    духи міста на місці своїм
    нас ніщо не тримає, втім
    міжсезоння окрема вічність
     ледь звична

    ти чекаєш & дивишся скрізь
    а утомишся пригорнись
    до нової старої книжки
         & втішся

    я налию тобі чаї
    переслухаю мрії твої
          як личить

    де усе що потрібно всім
    духи міста на місці своїм
            ше скличуть




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  35. Лариса Пугачук - [ 2016.10.10 16:26 ]
    Сердито
    Та хоч бери і прокладай стежину
    Самій собі, мов дівчинці малій!
    Гадала, що з роками не повинна
    Ступати на одні і ті ж граблі.

    Та де там!.. Хрясь!!! – І на дурному лобі
    Смачний синяк красується уже.
    Авжеж, йому це місце до вподоби,
    Раз мозок голови не береже.

    А може подивитися під ноги,
    Чи може якось виправити зір,
    А чи пізнати правильну дорогу?..
    Бо тих граблів,здається, перебір.

    *********************************
    Щоб точно не світилися пихато
    Синці та гулі на «яснім» чолі,
    Є вихід: не ходити, а літати.
    …Та я люблю торкатися землі.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (12)


  36. Ігор Шоха - [ 2016.10.10 14:01 ]
    Жевріючі маяки
    (К о м п і л я ц і я      п о е м и)
    Я уві сні літаю ще, буває,
    а наяву ілюзією раю
    являється поезія моя.
    А іноді, вечірньою зорею,
    не оминає келії моєї
    пульсуюча поема житія.

                          І
    Побачу небо, маяки у морі
    і пристані, і гавані …на дні,
    і неозорі про́стори ясні,
    а де-не-де ледь жевріючі зорі
    у сивій і глибокій далині.
    А іноді привидиться мені,
    що чую репетицію салюту,
    якою не відлунює майбутнє…
    Або узрію плями у вікні
    і виповзає тугою забуте,
    і …просинаюсь на своїй війні,
    де войовниче, сите і безпутне
    ще полірує зорі п'ятикутні...
    І думи навіваються сумні,
    що Україна знову у вогні,
    а наші душі на біду і горе
    ошпарює інформаційне море,
    «Аврора» маячіє у бою,
    агресія, анексія, блокада
    і недолуга корупційна влада,
    що зневажає націю свою.
    З одного боку діє Божа сила,
    а з іншого - парафія Кирила
    собі шукає місце у раю.
    То агітує, то іде ходою,
    то апелює до Русі святої
    іноязике юрмище «рідні»,
    манкурти генерації нової,
    злодії і нувориші хатні.
    І наче люди, а немов отари
    ідуть за баранами до кошари,
    яку не допалив Наполеон.
    А – жаль! Бо мали б іншого сусіду,
    свої права і Орликів закон
    або Мазепу, а не людоїда,
    і Конотоп, а не Бородіно
    дивилися б у іншому кіно…
    ………………………………
    Історія! А як же правди мало!
    Історію ми кров’ю написали
    і не один долали рубікон…
    І знову – та ж руїна і навала…
    ……………………………..
    Іще самі себе не звоювали,
    та знову, – що? Готові у полон?
    ……………………………
    І напухає онко-сіра зона,
    а паразити п'ятої колони,
    чекають інвазію кацапні.
    І вчора ще вони голосували,
    аби на сцені карлики скакали
    або тузи «еліти» нев'їзні.
    Московії усе іде до пари –
    мерзотники, іуди, яничари,
    любителі гучної маячні.
    ……………………………..
    Усе тече, але не все минає.
    Рептилія щелепи роззявляє,
    шматує і заковтує чуже...
    Нема управи на діяння змія,
    хоча нечиста сила розуміє,
    що Україну небо береже
    і анулює націю Батия,
    яка уперто лізе на рожен.
    А я усе дивуюся, – невже
    і їй не вистачає тої суші,
    води у морі, випалених зон?
    Ви чуєте? Рятуйте ваші душі! –
    лунає у сузір'ї Оріон.

                          ІІ
    Та ми й самі дивуємо планету
    і маємо уже свої дуети,
    воюємо, аби на небо йти,
    уміємо у світі суєти
    писати і поеми, і сонети,
    і досягати ...вищої мети.
    Але нема путі із темноти.
    А може, не майори, а поети
    у синьому сузір'ї Андромеди
    освоюють сіяючі світи?
    І може, як підемо за тумани
    у чорну пломеніючу діру,
    і нас конвоюватимуть слов'яни –
    євреї, українці і цигани
    не у раю, а в Бабинім яру?
    І небеса, до болю незнайомі
    у пам'яті ґенези ожили.
    Яка краса у мареві імли!
    І як ходити у ярмі земному,
    і як не добиватися додому
    з цієї каламуті й кабали?
    ...............................................
    Імла і сяйво. Куля і свобода.
    Релігія і опіум народу.
    Душа і пекло. Рай і сатана.
    Висока Ліра і її фанфари.
    Імперія і неминуча кара,
    «Today» Росії і її весна...
    Минуле ударяє у литаври,
    і кожен відчуває ці удари,
    де матюками гупає війна.
    А там уже – руїни і окопи,
    той самий особачений дует:
    яса і воля, урки і укропи,
    Росія і Америка-Європа,
    орда і Україна – тет-а-тет.
    ........................................
    І вояжує місія до Криму.
    Очолює її авторитет
    таємної імперії калиму.
    Володарює мафія незрима,
    гієна ночі – криміналітет.
    І тут уже ніякої надії
    на ум і совість партії злодіїв.
    На караул! І, Боже, нас боронь
    од місії скаженого месії.
    Але воняє сірка і вогонь.
    І п'ятикутні пазурі Росії
    диявол випускає із долонь.

                          ІІІ
    Такі ось – когнітивні дисонанси.
    У небі зорі, а на Раші – шанси
    повірити у шоу й чудеса,
    а в Україні пауза й …гроза.
    Від мирної угоди по Донбасу
    одному – сльози, іншому – роса.
    Ви чуєте? Це плач Ієремії
    до нашої заступниці Марії,
    аби допомагали небеса.
    А у людей на це немає часу.
    І падає з очей самого Спаса
    гаряча і гірка Його сльоза.
    А у людей немає ще науки,
    як ідолу укоротити руки.
    А може мало муки на землі?
    А може, мало ще тієї кари,
    якої заслуговує отара
    парафії ізгоя у кремлі?
    …………………………...
    Нема управи на діяння змія…
    ...........................................
    Але триває ера Водолія.
    Очима ночі сяючі зірки
    на зміну бойової веремії
    запалюють у небі маяки.
    І жевріє надією майбутнє,
    і падає уже Ієрихон,
    і з віщою трубою в унісон
    лунає заповітне і могутнє.
    Розвіюється летаргійний сон.
    І поки розвидняється над нами,
    поїдемо чумацькими шляхами
    вивозити огуду протиріч
    малими і великими возами.
    І засіяє магією віч
    ідея миру, поки Божа сила
    запалює у небесах світила
    і землю укриває мати-ніч.
    Її вітрило напинає крила
    і їй на зміну вранішня зоря
    нагадує отаману Ярилу,
    що настає його ясна пора.
    І блі́дий місяць падає за гаєм,
    а ясночолий ранок починає.
    Є маяки – минає маячня.
    Ярило зорі поганяє плаєм
    і напуває білого коня,
    і розганяє чорне вороння...
    І поки ера миру не настала,
    єднає у досвітні ареали
    сузір'я ночі – ореоли дня.

                                  10.2016



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  37. Вікторія Торон - [ 2016.10.10 13:38 ]
    Коли мине зачарування
    Коли мине зачарування,
    чи ти любитимеш мене?
    Чи годуватимеш з руки
    пташиних днів моїх дрібниці?
    Чи мерехтітимуть дарма
    мого життя сталеві спиці,
    тужні сплітаючи роки
    у безголосся вовняне?

    Куди вертатися мені,
    як любий край твій охолоне?
    Нема сумнішого за дім,
    що був роками без тепла.
    Я повернуся, мов чужа,
    із самовільного полону
    і на колінах розкладу
    в дорозі знайдені дива.


    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  38. Сергій Сірий - [ 2016.10.10 11:02 ]
    Це ліжко пахне тобою…
    Це ліжко пахне тобою.
    На ньому сліди двобою.
    На ньому сліди атаки –
    Яскравої, наче факел.
    Тебе я тут ранив, ранив.
    І впала ти у нірвану,
    Притиснувши обруч вушка
    До стомленої подушки.
    А потім, а потім, потім
    Я знову строчив, як із дзоту.
    Од куль ти моїх умирала,
    Вмирала і… оживала…
    Це ліжко, що пахне тобою,
    Готове завжди до бою.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  39. Володимир Бойко - [ 2016.10.10 10:01 ]
    А квіти мовлять – прощавай (переклад з Сергія Єсеніна)
    А квіти мовлять – прощавай,
    Голівками схилившись долу,
    Що не побачу я ніколи
    Її лице і отчий край.

    Кохана, ну то що ж! То що ж!
    Я бачив їх і бачив землю,
    І я оцей могильний дрож
    Прийму, як ласку потаємну.

    Я повз життя отак пройшов,
    Та встиг чимало зрозуміти,
    І промовляю знов і знов,
    Що все повторюється в світі.

    Не все одно – прийде новий,
    Колишній з туги не зів'яне.
    Залишеній і дорогій
    Складе пісні новий коханий.

    І, наслухаючи пісень,
    Кохана іншого пригорне,
    Згадавши, може, і мене,
    Неначе квітку неповторну.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (6)


  40. Павло ГайНижник - [ 2016.10.10 06:57 ]
    ТИ – НАЙПРЕКРАСНІША ІЗ КВІТІВ!
    ТИ – НАЙПРЕКРАСНІША ІЗ КВІТІВ!

    В твоїх пелю́стках, у розма́їм світі
    Землі та неба заплели́сь графіті
    Одвічних істин й но́вих заповітів,
    Сумирних рос і барв у буйноцвітті
    Краси первинної. Як сонце у зеніті
    Вона є зпромені́нням самоцвітів
    Й пестливої гри зна́дливих магнітів
    Вроди чарівної. В твоєму оксамитті
    Встелилась ніга й всі вогні сповиті
    У оберемку див, що надиха піїтів,
    Героїв зводять й кличуть неофітів
    Вклонятися коханню. В верховитті,
    У луках, у всесвітньому суцвітті
    Під сяйвом зоряних софітів
    Ти – найпрекрасніша із квітів!

    Павло Гай-Нижник
    10 жовтня 2016 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Юрій Лазірко - [ 2016.10.10 03:13 ]
    люлi моя леле
    люлі моя леле
    хто там стежку стелить
    місяць круглобокий
    там де він там спокій

    там де він там спокій
    що несе до хати
    нічці кароокій
    в'язку снів кудлатих

    в'язку снів кудлатих
    тиху колискову
    дрімки для маляти
    мандри кольорові

    мандри кольорові
    на коні крилатім
    мрій вітри готові
    хмари розганяти

    хмари розганяти
    в сонячні росинки
    трави зодягати
    спи моя дитинко

    спи моя дитинко
    люлі моя леле
    хай тобі в зоринки
    янгол долю стелить

    1 Листопада, 2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" 6 (5.75)
    Коментарі: (8)


  42. Юрій Лазірко - [ 2016.10.10 03:16 ]
    Божа вiстонька
    недолюблена переспівана
    у тумани окутана снів
    Божа вістонько несподівана
    я тебе не чекати не смів

    як же сталося ми не зналися
    ані полоху ані страху
    ти подією відкривалася
    мов проталини мак на снігу

    а не слухати не розрухати
    горя й радості світла й біди
    розродилася втрати духом ти
    і несила думкам відійти

    як посватали кривду з датами
    під гарматами нили поля
    там прощалися зі солдатами
    їхній біль і вітала земля

    хижим холодом серце сколоте
    мертвим слава а пам’ять живим
    шита вістонька віри золотом
    опустили церкви корогви

    недолюблена переспівана
    у тумани окутана снів
    Божа вістонько несподівана
    я тебе не прокляти зумів

    16 Жовтня, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  43. Юрій Лазірко - [ 2016.10.10 03:51 ]
    її ім'я
    погідний день
    волошкою пропах
    і назбирав доріг
    собі в торбину
    її ім'я
    горіло на губах
    мов на морозі
    китиці калини

    куди іти
    непрошеним думкам
    коли нема
    у відчаю порогу
    коли з відчуженням
    ти сам на сам
    і світ поділено
    як віру в Бога

    зігріє сум
    розхристані слова
    так тепло їм
    у місячному сяйві
    і те
    що голос
    в серці приховав
    проникне в стан
    він звикне бути зайвим

    і вже не чутиме
    себе
    й птахів
    чорнильний сплін
    ковтатиме папером
    як відчуття п’янке
    її духів
    у тісноті
    кімнатного етеру

    він обійматиме її
    у снах
    безслівно
    пристрасно
    у ніч безкрилу
    з вином вини
    пригублена вона
    та повернути час
    йому несила

    не бути кроками
    назустріч їй
    не гріти серце
    в злагоді
    і мирі
    він
    мов бджолиний
    вже безхатній рій
    без королеви
    у шаленім вирі

    і знову день
    волошкою пропах
    і назбирав доріг
    собі в торбину
    її ім'я
    горіло на губах
    мов на морозі
    китиці калини

    15 Жовтня, 2015


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (2)


  44. Сонце Місяць - [ 2016.10.09 22:39 ]
    Nove ( X)
     
    наче дощ або сніг або дощ
    але що достеменно точно
    виїздить котрийсь із вельмож
    зі своїм невеличким почтом

    він зацьковує мовби зайців
    невдоволених або неначе
    & холопи його знай митці
    співаки й танцюристи юначе

    вони тихо відспівують всіх
    вони голосно все протанцюють
    хай би сніг або дощ або сніг
    невідступні його собацюри

    він буває у настрої тім
    коли мариться всюди кепське
    зоставляє під наглядом дім
    & запрошує в гості тестя

    крізь ялинки або ялівці
    зі своїм невеличким почтом
    затискаючи ніби в руці
    своїх дум безперервний злочин

    шлях торує всякчас новий
    а коли упадуть їх коні
    він покине усіх на ви
    із негодою та беззаконням

    & залишиться віч-на-віч
    у найпершій безвісній хаті
    де не треба облич ані свіч
    щоби ніч до світань кохати




     




    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  45. Василь Луцик - [ 2016.10.09 19:22 ]
    ***
    сонце розпалює наше життя
    поспішайте жити
    жати
    жито
    поспішайте сізіфовий камінь перекотити
    котами
    від мами
    поспішайте рости і розумно дозріти

    квіти.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (2)


  46. Ірина Саковець - [ 2016.10.09 13:14 ]
    ***
    Каштанопад і листяне безумство.
    Прийми у дар від осені дими,
    студену мряку і густу півсутінь,
    де місто – вже й не місто. І не ми
    згубили місце зустрічі в тумані,
    то, певно, наші дивні двійники.
    Такого жовтня на століття стане,
    ще й потім не забудеться ніким.

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (3)


  47. Мирохович Андрій - [ 2016.10.09 12:40 ]
    а-політичність
    ліберал безперечно гнилий
    комуніст завжди недобитий
    націоналіст печерний як ведмідь
    отак приходиш додому
    вмикаєш телевізор
    дивишся рекламу жіночих прокладок
    з новин перемикаєш на прогноз погоди
    в птахів є гнізда
    в лисиць нори
    тільки чоловіку нема ідеології
    де голову можна було б схилити


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  48. Соля Діно - [ 2016.10.09 12:07 ]
    Марево наяву
    Магічна мить... Жінки так прагнуть взнати долю..
    Ворожать, мріють, заглядають в мабуття..
    В ту мить тривожно, не дає спокою
    Одна лиш думка: "Лиш би ти цілий!"
    Тривожна ніч, і марево дзвінка.. Чекала, що ось-ось
    Заграє улюблена мелодія й вона...
    Та ні.. То сонне марево, галюцинація і пустка!..
    Занурюючись в глибину, вона кричала!
    Марила, тремтіла, спирало дихання
    Тоді ж бо ще вона не знала, що її чекає..
    І снилось їй, що десь зоря здіймалась...
    І постріли.. На собі біль відчула
    Пташини, що покидала зранене дитя..
    Політ і крик, чи запах крові, що тьмарив розум..
    Сходила вранішня зоря..
    Прокинулась... Чи то від крику свого,
    Чи то від болю, що так різко полоснув живіт!
    Пітьма... Зневіра...Відчай, розпач!...
    І ненависть!
    Чи пекло наяву? І сни...сни..сни
    Де сміх зеленоокого хлопчиська
    Так поруч... Радісні усі..
    Де він біжить до тата... Рідний, такий схожий..
    Пробудження і плач... Благання....
    Не снись мені, янголе..
    Душі мені ти не ятри...
    2014


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: | ""


  49. Роксолана Вірлан - [ 2016.10.09 07:49 ]
    Груша на околиці
    Не йди до неї, доню, - не ходи -
    до висохлої груші на околиці,
    що гілля кігтем -
    як заліззям колеться,
    вискиглюється з неба самоти.
    А кажуть: в ній ужилися чорти
    і в кроні перегибли сиві горлиці.`

    Витемнює з дупла пожухлі сни,
    пронорює в чужі двори зненавистi:
    отут їй - надто зазелені парості,
    там - яблуня - а хворь її утни
    і люди - неподячні глупани...
    розвергує образи та опалості.

    Ій так безгрушо, знудно без коха...
    кохання розлилося чорноводами.
    Ковзнула стежка -
    десь, ген-ген - за копами -
    до древа того - петляна й вогка.
    Не йди до груші, доню, у руках
    у неї зло - осоти з позолотами.

    А я піду, як ночі рисаки
    перелетять гінкими кавалькадами.
    Піду до неї з осінню й розрадами,
    насиплю ій на зруби світляків,
    бо ж серце під корою - там таки...
    а одвернусь - у спину жалить гадами.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  50. Ірина Бондар Лівобережна - [ 2016.10.09 00:16 ]
    …А караван іде
    Собаки гавкають, та караван іде,
    Збираючи історію на низку.
    Мішок пустий, що часом лиш гуде,
    Чіпляючись за гак, втрачає мізки,

    Бо не змінити пустотою стан,
    Що сталося - того не повернути.
    У спокої залиште караван,
    Бо гавкіту - давно уже не чути.
    ID: 686700


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   547   548   549   550   551   552   553   554   555   ...   1806